Типологічні особливості життєвих взаємодій дорослої особистості з досвідом дитячих психотравм сімейного походження

дитяча психотравма сімейний

Розробка моделі потребувала операціоналізації типологічних критеріїв та емпіричної перевірки гіпотези. Емпіричне дослідження проводилося в умовах психологічного консультування та психотерапевтичної роботи, емпіричні дані накопичувалися поступово. Загальна вибірка склала 140 осіб (75 чоловіків, 65 жінок), робота з ними мала індивідуальний характер. У процесі роботи загальну вибірку було поділено на три групи за видом пережитої психотравми: групу 1 склали дорослі люди з досвідом дитячих психотравм втрати одного з батьків в результаті його смерті; групу 2 - з досвідом дитячих психотравм деструктивних батьківських взаємин; групу 3 - з досвідом дитячих психотравм аутодеструктивної (суїцидальної) батьківської поведінки. Під час формування вибірки було враховано вікові критерії: а) вік людини на момент звернення (від 25 до 35 років - вік ранньої та середньої дорослості); б) вік отримання досвіду психотравми (до 11 років, що відповідає дитячому віку за класифікаціями І. Кона, В. Квіна, Г. Крайга).

У дослідженні використано комплекс методів: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація, інтерпретація, теоретичне моделювання; емпіричні - відкрите спостереження, анкетування, тестування, діалогічний та наративний методи, метод експерименту; статистичні - для виявлення розподілення ознак - метод Колмогорова-Смірнова (критерій X); для виявлення відмінностей між групами - методи Крускалла-Уоллеса (непараметричний критерій Н), Манна-Уїтні (непараметричний критерій и), Ст'юдента (Т-критерій), кутового перетворення Фішера (критерій ф).

У дослідженні використано комплекс діагностичних методик: для вивчення психотравмуючого досвіду особистості - «Анкета душевного болю» (авт. А. Шнейдман, адапт. О.М. Моховікова) та експериментально-діагностична авторська «Ретроспективно-аналітична анкета»; для вивчення життєвих взаємодій особистості - «Шкала базових переконань» (авт. Р. Янофф-Бульман, адапт. О.О. Кравцової), «Методика граничних смислів» (Д.О. Леонтьєв), «Ціннісні орієнтації особистості» (авт. М. Рокич, адапт. О.О. Гоштаутаса, О.О. Семенова, В.О. Ядова), «Тест життєстійкості» (авт. С. Маддімодиф. Д.О. Леонтьєва, К.О. Рассказової), «Загальна емоційна спрямованість особистості» (авт. Б.І. Додонов), «Шкала суб'єктивної оцінки якості життя» (авт. Р. Еліот, адаптація і валідизація Н.Є. Водоп'янової).

Ретроспективне вивчення психотравмуючого досвіду та специфіки життєвих взаємодій дорослої особистості з досвідом дитячих психотравм втрати одного з батьків показало, що дитячі переживання досліджуваних досягали максимальних величин душевного болю (8-9 балів за дев'ятибальною шкалою О. Шнейдмана). Вони переживали розгубленість, самотність, тугу, тривогу, провину, фрустрацію потреби в усвідомленні того, що трапилося, були констатовані ознаки синдрому «зруйнованого дому».

Вивчення світоглядного компонента їх життєвих взаємодій показало, що майже всі кількісні показники базових переконань досліджуваних відповідають нормі (нормативний інтервал - від 2-х-до 4-х балів), а деякі навіть перевищують її (показник переконання у доброті світу (4,01 балів), доброті людей (3,99 балів), справедливості світу (2,36 балів), його осмисленості (2,98 балів), цінності власного «Я» (3,73 балів), довіри до світу (4,00 балів). Отримані дані свідчать про позитивне ставлення досліджуваних до світу, що підтверджується і результатами вивчення їх пріоритетних цінностей (серед них домінують цінності гармонійних соціальних взаємин, пізнання, продуктивного життя). Однак, слід зауважити, що їх позитивне ставлення до світу має й негативний ефект, адже заради інших вони готові поступитися власними інтересами. Їх переконання у власній відповідальності за життя, здоров'я, дії та вчинки близьких призводить до надмірного залучення у значущі взаємини, розчарування та емоційного виснаження.

Вивчення динамічного компонента життєвих взаємодій досліджуваних засвідчило, що вони достатньою мірою залучені до власного життя (показник замученості - 34,91 бали при нормі 37,64±8,08), здатні до здійснення оптимального контролю над ним (показник контролю відповідає нормі - 28,50 балів; нормативний інтервал 29,17±8,43), однак, поряд з тим, мають страх невизначеності та нових ситуацій. Дослідження смислової динаміки їх життєвих взаємодій довело, що процес смислоутворювання забезпечується в них відносною рівновагою смислоутворювальних категорій, які відповідають нормі (рефлективність - 12,17%, негативність - 9,58%, децентрація - 11,42% при нормі 10,0±2,0%). Це дає змогу стверджувати, що саме таке поєднання показників зумовлює просоціальний (за вектором спрямованості) життєтворчий та життєстійкий характер суб'єктної активності носіїв цієї категорії психотравм. За результатами вивчення якісного компонента життєвих взаємодій досліджуваних з'ясовано, що вони задоволені їх якістю у модусах особистісних досягнень, професійних відносин, взаємодій із близькими людьми, внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Серед типових переживань в них домінують такі, що мають соціально-психологічну природу: серед «приємних» - співчуття іншим людям, радість від спілкування з ними, задоволення, коли вдалося зробити щось добре для них; серед «неприємних» - страх самотності, надмірна тривога за життя й здоров'я близьких. Виявлені переживання вказують на значущі області їх життєвих взаємодій і пояснюють притаманні їм високі показники екзистенціального стресу.

Ретроспективне вивчення психотравмуючого досвіду та специфіки життєвих взаємодій дорослої особистості з досвідом дитячих психотравм деструктивних батьківських взаємин показало, що душевний біль досліджуваних досягав 8 балів за дев'ятибальною шкалою О. Шнейдмана. За змістом це переживання самотності, безсилля, сорому та відчаю, зумовлені неможливістю вплинути на ситуацію, та переживання фрустрації екзистенціальних потреб (у захисті власного психологічного простору, в любові та емоційній підтримці). Вивчення світоглядного компонента життєвих взаємодій досліджуваних показало, що майже всі показники їх базових переконань не досягають норми ^ = 2-4 бали). Їм притаманне полярне розподілення шкальних показників, більшість з яких розташовуються у зоні низьких значень (у доброті світу (1,77 балів), доброті інших людей (1,50 балів), у справедливості світу (1,59 балів), цінності власного «Я» (1,74 бали); лише два показники: захисного контролю (4,83 бали) та самоконтролю (5,02 бали) - у зоні високих. Це свідчить про те, що основою їх взаємодій зі світом є низький рівень довіри до нього, підозрілість, відчуття небезпеки і хаотичності світу, що визначає специфіку їх суб'єктної активності, яка має виключно захисний характер. Вивчення пріоритетних цінностей дало змогу визначити, що для 61,10% з них пріоритетною є цінність впевненості у собі, для 52,80% - щасливого сімейного життя, для 40,20% - свободи. Визначені цінності вказують на дефіцитарний характер побудови ними життєвих взаємодій і відображають намагання подолати батьківську «долю» у власних сімейних та партнерських взаєминах. Вивчення динамічного компонента життєвих взаємодій досліджуваних засвідчило їх слабку динаміку (це відображається дуже низькими показниками їх залучення до життя (16,90 балів при нормі 37,64±8,08), оптимального контролю (16,80 балів при нормі 29,17±8,43), смислової динаміки (надмірно високими показниками смисло- утворювальних категорій рефлективності (21,01%) і негативності (22,81%) та дуже низькими показниками категорій децентрації (1,64%) при нормі 10,0 ± 2,0%. Їх суб'єктна активність обмежується вимогами життєвої необхідності і мотивується намаганням уникнути ситуацій невизначеності, які б могли завдати ще більшої шкоди їх самооцінці та іміджу. Надмірна зосередженість на власних проблемах заважає їм відчути цінність іншої людини, цінність взаємин із нею, призводячи до гальмування соціальної активності і відчуження від життя. Вивчення якісного компонента життєвих взаємодій досліджуваних засвідчило, що вони відчувають незадоволеність якістю своїх життєвих взаємодій у модусі внутрішніх та зовнішніх ресурсів, взаємодій із близькими, особистісних і професійних досягнень, ставлення до життя. Серед типових переживань в них переважають негативні: роздратування через власне безсилля, розчарування та незадоволеність собою і світом, внутрішня спустошеність, емоційна байдужість, «безпричинна» туга. Домінування негативних емоцій призводить до психологічного виснаження, що заважає їм впливати на стан та якість своїх життєвих взаємодій.

Ретроспективне вивчення психотравмуючого досвіду та специфіки життєвих взаємодій дорослої особистості з досвідом дитячих психотравм аутодеструктивної батьківської поведінки показало, що дитячі переживання досліджуваних характеризувалися найвищим ступенем душевного болю. Його зміст склали переживання самотності, сорому, відчаю, злості та ненависті до себе та інших. Серед заблокованих потреб домінувала потреба в захисті свого психологічного простору, усвідомленні того, що відбувається, уникненні сорому та приниження, отриманні любові та емоційної підтримки з боку близьких. За результатами вивчення світоглядного компонента життєвих взаємодій досліджуваних було виявлено відсутність в них довіри до світу та до людей, вороже ставлення до них, надмірний рівень захисного контролю, який поєднується з низькими показниками ставлення до себе. Дещо парадоксальним, на нашу думку, виявилося поєднання зазначених показників із показниками справедливості світу (вони відповідають нормі). На нашу думку, воно відображає область внутрішнього (світоглядного) конфлікту досліджуваних та намагання осмислити його через призму власної провини й помилок. Ми вважаємо, що глибина цього конфлікту зумовлюється відсутністю в них етичних цінностей (цінності іншої людини, продуктивного життя, пізнання, творчості). За результатами вивчення динамічного компонента життєвих взаємодій досліджуваних встановлено, що їх залученість до власного життя є дуже низькою, вони страждають від вольового та мотиваційного дефіциту, мають порушення смислової динаміки взаємодій (дефіцит смислоутворювальних категорій децентрації (5,78%) поєднується в них з надмірною кількістю категорій негативності (13,53%) і рефлективності (16,46%) при N=10,0+2,0%). Це також вказує на ціннісно-смислову природу мотиваційних та вольових порушень суб'єктної активності досліджуваних. Вивчення якісного компонента їх життєвих взаємодій дало змогу виявити гостре незадоволення ними майже у всіх модусах: досліджувані низько оцінюють якість особистісних, інтимних та професійних взаємодій, страждають від екзистенціального стресу та дефіциту ресурсів його подолання. Це відображається у типових для них переживаннях, серед яких домінують туга, відчай, переживання власної малоцінності, неприязні та ворожості до людей. Вищенаведене вказує на переживання досліджуваними екзистенціальної пустоти та високий ризик аутодеструктивної поведінки.

Проведений статистичний аналіз отриманих кількісних та якісних показників світоглядного, динамічного та якісного компонентів життєвих взаємодій дорослих осіб з різним досвідом дитячих психотравм дозволив виявити значущі відмінності між більшістю з них та здійснити типологічний аналіз даних (показники світоглядного, динамічного та якісного компонентів життєвих взаємодій досліджуваних аналізувалися на предмет їх відповідності визначеним на етапі моделювання типологічним критеріям). За його результатами визначено типологію життєвих взаємодій особистості з досвідом дитячих сімейних психотравм.

Життєві взаємодії дорослої особистості з досвідом дитячих психотравм втрати одного з батьків визначені як взаємодії етично-орієнтованого типу. Життєві взаємодії 72,0% досліджуваних характеризуються як суб'єктно-залучені, рухливі, конструктивні; вони віднесені до підтипу «етично-орієнтовані рухливі життєві взаємодії» (підтип 1 на рис.1); життєві взаємодії 28,0% характеризуються слабким залученням суб'єкта до власного життя, слабкою рухливістю з тенденцією до стагнації і, відповідно, слабкою конструктивністю - їх віднесено до підтипу «етично-орієнтовані малорухливі взаємодії» (підтип 2 на рис.1).

Життєві взаємодії переважної більшості (92,0%) дорослих з досвідом дитячих психотравм деструктивних батьківських взаємин визначені як взаємодії етично-дефіцитарного типу (рис. 2): 7% з них визначені як суб'єктно-залучені, рухливі, неконструктивні і віднесені до підтипу «етично-дефіцитарні рухливі взаємодії» (підтип 1 на рис. 2); 75% - характеризуються слабкою залученістю суб'єкта до власного життя, незначною рухливістю і неконструктивністю, й тому їх віднесено до підтипу «етично-дефіцитарні малорухливі взаємодії» (підтип 2 на рис. 2); 10% - є суб'єктно-відчуженими, стагнатизованими, неконструктивними (підтип 3 на рис. 2).

Життєві взаємодії переважної більшості (84%) досліджуваних з досвідом дитячих психотравм аутодеструктивної батьківської поведінки визначені як взаємодії анетично-орієнтованого типу (рис. 3). З них 24,8% характеризуються достатньо високою суб'єктною залученістю та рухливістю, але, через анетичну орієнтованість, - неконструктивністю; їх віднесено до підтипу «анетично-орієнтовані рухливі взаємодії» (підтип 1 на рис. 3); 37,2% характеризуються слабкою залученістю до них суб'єкта, слабкою рухливістю та неконструктивним характером - їх віднесено до підтипу «анетично-орієнтовані малорухливі взаємодії» (підтип 2 на рис. 3); 22% характеризуються суб'єктною відчуженістю, стагнатизованістю, неконструктивністю - їх віднесено до підтипу «анетично-орієнтовані стагнатизовані взаємодії» (підтип 3 на рис. 3).

Висновки

Результати емпіричного дослідження засвідчили, що життєві взаємодії дорослих людей з певним досвідом дитячих психотравм у сім'ї мають схожість (типові ознаки) та відмінності (типологічні особливості) за ключовими характеристиками світоглядного, динамічного та якісного компонентів взаємодій. Було доведено, що характерні для досліджуваних психологічні проблеми є результатом травматичної трансформації їх життєвих взаємодій через порушення процесів інтеграції досвіду травми у цілісний простір життєвого досвіду.

Перспективи подальших досліджень вбачаються нами у розширенні проблемного поля шляхом подальшої емпіричної апробації побудованої типології життєвих взаємодій дорослої особистості.

Список використаних джерел

1. Абульханова К.А. Время личности и время жизни: [Научное издание] / К.А. Абульханова, Т.Н. Березина. - СПб.: Але- тейя, 2001. - 304 с.

2. Братусь Б.Г. Образ человека в гуманитарной, нравственной и христианской психологии / Б. Г. Братусь // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / [Под ред. Д.А. Леонтьева, В. Г. Щур]. - М.: Смысл, 1997. - 336 с. - С. 67-91.

3. Василюк Ф.Е. Психология переживания / Ф.Е. Василюк. - М.: МГУ, 1984. - 240 с.

4. Леонтьев Д.А. Человек и мир: логика жизненных отношений // Логика, психология и семиотика: аспекты взаимодействия / Под ред. Б.А. Парохонского. - Киев: Наукова думка, 1990. - С. 47 -58 с.

5. Рубинштейн С.Л. Человек и мир / С.Л. Рубинштейн // Памятники психологической мысли. - М.: Наука, 1997. - 191 с.

6. Старовойтенко Е. Б. Жизненные отношения личности: модели психологического развития / Елена Борисовна Старовойтенко. - Киев: Лыбидь, 1992. - 215 с.

7. Флоренская Т. А. Диалогическое общение как путь духовного преображения личности/ Т. А. Флоренская // Гуманистические проблемы психологической теории. - М.: Наука, 1995. - С. 136-162.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Abul'hanova K.A. Vremja lichnosti i vremja zhizni: [Nauchnoe izdanie] / K.A. Abul'hanova, T.N. Berezina. - SPb.: Aletejja, 2001. - 304 s.

2. Bratus' B.G. Obraz cheloveka v gumanitarnoj, nravstvennoj i hristianskoj psihologii / B. G. Bratus' // Psihologija s chelovecheskim licom: gumanisticheskaja perspektiva v postsovetskoj psihologii / [Pod red. D.A. Leont'eva, G. Shhur]. - M.: Smysl, 1997. - 336 s. - S. 67-91.

3. Vasiljuk F.E. Psihologija perezhivanija / F.E. Vasiljuk. - M.: MGU, 1984. - 240 s.

4. Leont'ev D.A. Chelovek i mir: logika zhiznennyh otnoshenij // Logika, psihologija i semiotika: aspekty vzaimodejstvija / Pod red. B.A. Parohonskogo. - Kiev: Naukova dumka, 1990. -

S. 47 -58 s.

5. Rubinshtejn S.L. Chelovek i mir / S.L. Rubinshtejn // Pam- jatniki psihologicheskoj mysli. - M.: Nauka, 1997. - 191 s.

6. Starovojtenko E. B. Zhiznennye otnoshenija lichnosti: modeli psihologicheskogo razvitija / Elena Borisovna Starovojtenko. - Kiev: Lybid', 1992. - 215 s.

7. Florenskaja T. A. Dialogicheskoe obshhenie kak put' duhovno- go preobrazhenija lichnosti/ T. A. Florenskaja // Guman- isticheskie problemy psihologicheskoj teorii. - M.: Nauka, 1995. - S. 136-162.

Размещено на Allbest.ru