За останнє десятиліття намітилася низка тривожних тенденцій, які свідчать про кризові явища в житті сім'ї, що зачіпають як подружні, так і дитячо-батьківські відносини. Підлітковий період є одним з критичних періодів життя людини, перебіг якого обумовлює його психофізіологічні, репродуктивні, інтелектуальні можливості упродовж всього майбутнього життя.

Підлітковий вік збігається в більшості випадків з кризою середнього віку батьків і, як правило, кризою сім'ї. Це посилює і без того непрості сімейні відносини. Не виникає сумніву, що підліток, його здоров'я й соціальна зрілість залежать від впливу цілого комплексу біологічних, соціальних, психологічних та економічних факторів, але одним із найважливішим із них є психоемоційні відносини в родині, де виховується підліток.

Мета статті - розкрити проблеми сімейного виховання дітей підліткового віку, дослідити як підліток реагує на виховні впливи батьків і як він оцінює форми і методи виховання своїх батьків.

Аналіз джерельної бази

Проблеми виховання дитини в сім'ї відображені в працях класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, П. Лесгафта, Д. Локка, А. Макаренка, І. Песталоцці, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького та інших.

Проблеми оптимізації й гуманізації взаємовідносин між батьками, батьками і дитиною розглянуто в дослідженнях Т. Алексєєнко, М. Боришевського, Н. Ватутіної, А. Дьяконової, Б. Кобзаря, В. Кравця, О. Савченко, В. Сенько, Н. Шевченко та інших.

виховання підліток сім'я емоційний

Проблемою впливу батьківського відношення до дитини займалися такі дослідники як А. Петровський, А. Захаров, І. Балинський, В. Мясіщев та інші. Саме проблемі батьківських відносин з підлітками присвячені праці таких авторів як В. Тітаренко, Л. Джекона, А. Макаренко, П. Лесгафта, Б. Волкова та інші.

Виклад основного матеріалу

Одна з найбільш характерних особливостей підліткового періоду - перебудова взаємин з дорослими. Протистояння одвічного питання "батьки і діти" належить саме до підліткового періоду. Незалежно від того, якими були стосунки між дітьми і батьками в родині до межі підліткового віку - дорослішаючи, підліток обов'язково спробує протистояти світу дорослих з тим, щоб виокремити і адаптувати себе до майбутнього суспільства дорослих взаємин.

Проблемі взаємин батьків з підлітками багато уваги приділило подружжя Р.Т. і Д. Байярд. В їх широко відомій книзі "Ваш неспокійний підліток" вони послідовно і в деталях викладають цілісну систему уявлень, вправ і рекомендацій, що пройшли багаторазову практичну перевірку і на практиці продемонстрували високу педагогічну ефективність. Одна з основних ідей книги: дитина - вільна (і, отже, автономна) особистість; виховання - це, перш за все самовиховання батьків [1].

І.С. Кон вважає, що немає ні одного соціального чи психологічного аспекту поведінки підлітків, який би не залежав від їхніх сімейних умов [3].

Для підлітка роль батьків велика - це і джерело емоційної та соціальної підтримки [2, 52], і приклад для наслідування, і джерело життєвого досвіду [6, 221], і передача певних норм, правил, цінностей, життєвих принципів [5, 178], і оволодіння соціальними навичками, формами, способами міжособистісної взаємодії.

Відомий психолог О.М. Леонтьєв [4] вважав підлітковий період другим народженням особистості. Його ознакою є досить високий рівень самостійності, здатності до самовдосконалення та самовиховання, регулювання своєї діяльності на основі поставленої мети. Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, відносин з оточуючими в підлітковому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які виступають узагальненою характеристикою та показником реального процесу становлення особистості.

Звертаючись до проблем отроцтва, педагоги й психологи відзначають, що у зв'язку з особливостями перехідного віку суттєво міняються відносини підлітків з батьками. У цей час, відзначає Д.І. Фельдштейн, "при збереженні певного суспільно сприйнятого соціального місця підлітка, значно змінилося відношення дорослих до підліткового віку - 15-літні діти стали сприйматися більш дорослими, ніж це має місце в реальності: змінилося відношення самих підлітків, що пов'язане з інтенсифікацією соціального життя, більшою доступністю інформації.

Підлітки стали не тільки більш розкутими по відношенню до дорослих, більш упевненими, але нерідко поблажливо-презирливими. Виявилася поява кардинально нового психічного стану сучасного підлітка, обумовленого потребою зростаючої людини ствердити себе в навколишньому світі, реалізувати себе в суспільстві" [8, с.407].

Спілкування з батьками й іншими дорослими складається в цей період під впливом почуття дорослості. Підлітки починають активніше відстоювати свої права на самостійність, пручатися вимогам з боку дорослих, болісно реагувати на реальне або гадане обмеження своїх прав, намагаються обмежити претензії дорослих стосовно себе [8, с.364].

У підлітковому віці відносини з батьками переходять на якісно новий етап. Специфіка взаємин "родина-підліток" обумовлена, у першу чергу завданнями формування й усвідомлення підлітком своєї ідентичності, корінними перетвореннями мотиваційної сфери. У підлітка одночасно здійснюються два типи потреб: потреби в автономії, повазі, самовизначенні й потреби в підтримці й приєднанні до сімейного "ми".

Становлення нового типу взаємин підлітка й дорослого протікає не завжди плавно. Почуття власної дорослості й потреба її визнання народжує нову проблему прав дорослого й підлітка у відносинах один з одним.

Емоційні відносини в родині відіграють важливу інтегруючу роль, завдяки якій члени родини відчувають себе єдиною спільністю й почувають теплоту й підтримку один одного. Відносини любові й симпатії сприяють зменшенню фруструючих переживань, без яких не обходиться сімейне життя й виховання дітей. Порушення емоційних відносин у родині впливає на формування особистості підлітка.

Значний вплив на формування й розвиток особистості дитини виявляє й спілкування в родині. За даними досліджень [7] потреба в неформальному, регламентованому спілкуванні з батьками в підлітків (66.6%) виявляється не менше, ніж у спілкуванні з однолітками (68,2%). В 13-14 років проблеми взаємин з батьками виступають на перше місце в порівнянні з переживаннями взаємин з однолітками.

Незважаючи на зовнішню протидію дорослим, підліток відчуває потребу в підтримці. Особливо сприятливою є ситуація, коли дорослий виступає в якості друга. На жаль, не всі бажання підлітків бачити в батьках друзів і порадників збуваються, а очікування підкріплюються реальною поведінкою батьків.

У підлітковому віці особливого значення набуває виховна позиція батьків - сукупність установок батьків відносно виховання дітей, що характеризують насамперед самих батьків як суб'єктів виховання. Якщо установки самих батьків невиразні або суперечать одна одній, інформація, одержувана дитиною, буде беззмістовною, що веде до неповного образу "Я" і заниженої самооцінки. Дитина не може діяти відповідно до одних із вказівок, не ослухавшись при цьому іншого, а тому незмінно викликає батьківське невдоволення. Найбільш важливими рисами виховної позиції батьків є адекватність, гнучкість і прогностичність.

На особистість підлітка особливо впливає стиль його стосунків з батьками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем. Сукупність установок батьків, їх емоційного ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками і відповідних способів поводження з нею утворюють стиль сімейного виховання. За сучасних умов існує чотири найбільш поширені варіанти батьківсько-дитячих стосунків: традиційний, демократичний, ліберальний, дітоцентричний.

Традиційний або авторитарний характеризується педагогічним впливом по вертикалі зверху-вниз, тобто від батьків до дітей. Головною вимогою стосунків є повага до авторитету старших і підкора їм. Як правило, діти з таких сімей безініціативні, негнучкі в спілкуванні, чинять і діють, виходячи з уявлень про необхідність і “треба”. Вони чітко дотримуються обов'язку перед своїми батьками і добросовісно його виконують.

Демократичні стосунки будуються на взаємодії, автономності членів сім'ї і сприйнятті одне одного такими, якими вони є. Між батьками і дітьми відбувається “діалог рівних”. У стосунках завжди враховуються взаємні інтереси, причому з віком дитини зростає і вага її думки. Результат виховання в такій сім'ї - засвоєння дитиною демократичних цінностей, гармонізація її уявлень про права і обов'язки, свободу і відповідальність. Дитина зростає активною і самостійною, доброзичливою, адаптованою до оточуючого світу, впевненою у собі і емоційно врівноваженою.

Ліберальний стиль стосунків спостерігається в сім'ях, в яких життя складається так, як складається: кожний член сім'ї живе своїми почуттями, справами, інтересами. Характерним є заблудження батьків, що саме в такий спосіб вони допомагають своїй дитині формувати самостійність. В реаліях же життя такі діти практично бездоглядні. В сім'ї панує відчуженість і відокремленість. І саме ці діти виростають байдужими до своїх батьків та їхніх проблем.

Дітоцентричний варіант сімейних стосунків характеризується впливом по вертикалі, але знизу-вверх, тобто від дитини до батьків. Сім'я існує тільки для дитини, а головним своїм завданням батьки вважають забезпечення “щастя дитини”, в зміст якого вони вкладають своєрідне його розуміння: дитині треба давати все, що вона бажає, будь-якою ціною. Симбіоз дитини і дорослого створює умови, за яких у дитини формується висока самооцінка, відчуття власної значимості, але виникає ймовірність конфліктів із соціальним оточенням за межами сім'ї.

В деяких родинах відсутній єдиний підхід до виховання дитини, коли у батьків немає чітко виражених, певних, конкретних вимог до дитини або спостерігаються протиріччя та розбіжності у виборі виховних засобів між батьками та дитиною.

Непередбачуваність батьківських реакцій позбавляє дитину відчуття стабільності та провокує підвищену тривожність, непевність, імпульсивність, а в складних ситуаціях навіть агресивність і некерованість, соціальну дезадаптацію. При такому вихованні не формується самоконтроль і почуття відповідальності, відзначається незрілість суджень, занижена самооцінка.

Більша частина важких підлітків живуть у несприятливих родинах. Тобто, відносини між дорослими членами сім'ї теж дуже впливають на дітей. І якщо батьки суперечать один одному - це не може не позначитися на формуванні споживацького ставлення дитини до себе, що характеризується в першу чергу егоцентризмом і порушенням всіх взаємозв'язків ще несформованої структури особистості підлітка.

Підлітки сприймають недоліки виховання з боку батьків як прояв байдужості та емоційного відторгнення, відчувають страх і непевність в собі. Стаючи дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто не потурає їм, вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати міцні емоційні зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності.

Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і підліткам потрібно добре уявляти, як виходити з критичних ситуацій. Дорослих найбільше насторожують активність і енергійність підлітків. Налякані і стривожені батьки оточують своїх дітей всілякими заборонами. Але потрібно якраз протилежне. Підліткам треба показати розумні шляхи для втілення в життя їх енергії. При цьому їм потрібні любов і розуміння. Підлітки, дорослішаючи, очікують від батьків мудрих порад. Варто зазначити, що при цьому необхідно встановити взаємну довіру. Вони не будуть довіряти тим старшим, які нещирі з ними. Чесність і щирість цінуються найбільше.

Результати дослідження

Нами було проведено експериментальне дослідження, в якому ми використали опитувальник "Поведінка батьків і ставлення підлітків до них" (за Шафером у модифікації З. Матейчика та П. Ржичана).

Основою для цього тесту служив опитувальник, який створив Е. Шафер у 1965 р. Базується ця методика на положенні Шафера про те, що виховний вплив батьків можна охарактеризувати за допомогою трьох факторних змінних: "прийняття - емоційне відкидання"; "психологічний контроль - психологічна автономія"; "прихований контроль - відкритий контроль".

Після того як підліток заповнив обидва бланки (на батька і на матір), всі отримані дані підрахувались як арифметична сума балів по кожному із 5-ти параметрів: позитивний інтерес; директивність; ворожість; автономність; непослідовність.

Нами було проведене опитування з підлітками (10 дівчат і 5 хлопців) віком 14-16 років. Всі діти були з повних благополучних сімей. Результати дослідження представлені у табл.1.