Вивчення психологічних особливостей спілкування у сучасній сім’ї та їх вплив на особистісне зростання дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення психологічних особливостей спілкування у сучасній сім'ї та їх вплив на особистісне зростання дошкільника

Пріоритетною ознакою сучасного етапу розвитку психології і педагогіки в Україні є гостра погреба пошуку тих сутнісних характеристик особистості, які б сприяли конструктивному розв'язанню чисельних проблем у всіх формах її активності. До них, насамперед, належать відповідальність, ініціативність, самоорганізація, самодетермінація, творчість, саморозвиток. Фундаментальною у цьому контексті виступає вивчення психологічних особливостей спілкування сучасної сім'ї, та їх вплив на особистісне зростання дошкільника, оскільки взаємовідносини та спілкування у сім'ї є джерелом формування гармонійної, самодостатньої особистості.

Дошкільне дитинство - особливий час людського життя, названий науковцями «періодом первинного фактичного становлення особистості» (О. Леонтьев). Саме в цей час виникає дитячий обрис світогляду, закладаються основи особистісної культури, з'являються внутрішні етичні інстанції (зачатки почуття совісті), формується «Я-концепція», розвивається самосвідомість, створюються передумови для появи елементарних форм відповідального самовизначення [6, с. 10].

Варто зазначити, що на становлення особистості впливає також і спілкування у сім'ї, тому важливо максимально використати цей сприятливий період для того, щоб закласти надійне підґрунтя для формування фундаментальних рис характеру особистості, що розвивається. Актуальними в даному контексті бачаться слова А.А. Бодальова, який зазначає, що «міжособистісне спілкування - необхідна передумова буття людей, без нього неможливе повноцінне формування в людини жодної психічної функції або психічного процесу, жодного блоку психічних властивостей особистості в цілому, а саме темпераменту, характеру, здібностей» [1].

Значення спілкування в сім'ї та його вплив на пізнавальну активність, формування особистості вивчали зарубіжні вчені (А. Адлер, А.А. Бодальов, Ю.Б. Гіппенрейтер, В.С. Грехнєв, Х.Дж. Джайнотт) й вітчизняні (Ш.О. Амонашвілі, О.І. Бакін, А.М. Богуш, Л.В. Бурова, Л.С. Виготський, І.В. Комановський, С.Є. Кулачківська, О.О. Леонтьев, Н.В. Лисенко, М.І. Лісіна, А.В. Мудрик, 3.0. Огороднійчук, Т.О. Пироженко, В.О. Сухомлинеький) та ін.

Неоціненний вклад у педагогічну теорію і практику зробили видатні педагоги Я.А. Коменський, П.Л. Лесгафт, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, М.В. Шелгунов та інші. їхні думки щодо виховної ролі сім'ї актуальні й сьогодні.

Аналіз досліджуваної літератури засвідчує, що людське «Я» формується в спілкуванні з іншими людьми, які є втіленням усього суспільства [7, с. 9]. Ефективне спілкування сприяє вільному виявленню творчих потенцій дитини, розвитку пізнавальної діяльності, стимулює розвиток ініціативності дошкільника, формує моральні уявлень, гуманне ставлення до інших, позитивну емоційну спрямованості на оточуючих, взаєморозуміння, співпереживання (В. Котирло, Ю. Приходько), розвиває творчість, самостійність, ініціативність [6, с. 14]. Також у процесі спілкування дитина набуває навичок мови і мислення, предметних дій, опановує основи людського досвіду, пізнає і засвоює правила людських взаємостосунків, притаманні людям властивості характеру, прагнення, ідеали, оволодіває суспільно - історичним досвідом людства, одержує необхідні соціально-етичні знання; під впливом реакції дорослих на явища дійсності у неї виникають певні емоції, з'являється можливість виробити вміння, навички та звички поводити себе відповідно до моральних норм, тобто вона набуває певного морального досвіду

Сьогодні з прикрістю доводиться констатувати, що спілкування дорослого з дитиною порушується. Це руйнує глибинні зв'язки дорослого світу і світу дітей, збільшує прірву між ними, дегуманізує свідомість дошкільників, для повноцінного розвитку яких необхідна роль дорослого, передусім як особистості, рівноцінної самій дитині [5, с. 6]. Від неправильного спілкування порушується мовленнєвий розвиток, недостатньо формуються пізнавальні та психічні процеси, самооцінка дошкільника є низькою, вони почуваються невпевненими у собі, своїх силах та можливостях, у них зароджується зневіра. Неправильне спілкування «отруює» психіку дошкільника. «Проблемні», «важкі», «неслухняні» діти, так само, як діти «з комплексами» - завжди результат неправильно сформованих відносин у родині [2, с. 6]. Таким чином, ми підкреслюємо той факт, що батьків необхідно вчити правильним способам спілкування з дітьми, що конструюються на принципах гуманістичної психології.

Загальний принцип - безумовно приймати дитину - означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, а просто так, просто за те, що вона є. Оптимальною умовою особистісного зростання дошкільника є надання йому психологічної підтримки - це означає зуміти в кожному вчинку дитини виділити позитивні сторони. Підтримка може бути виражена в словах: «Ти можеш це зробити», «Мені подобається, як ти працюєш», «Я бачу, що ти стараєшся». Якщо ж поведінка дитини нам не подобається, потрібно чітко сказати їй, що «хоча я, і не схвалюю твоєї поведінки, я поважаю тебе як особистість». Віра батьків в сили і здібності дитини додає останньому упевненості в собі.

Важливо пам'ятати про слова, які спрямовують віру в себе: «Я знаю, ти зможеш це зробити», «Ти робиш це дуже добре» і також про слова, що руйнують віру в себе: «Ти міг би зробити це набагато краще», «Це тобі не під силу», які не варто використовувати у спілкуванні з дітьми. Психологи знайшли і дуже аргументовано описали спосіб «Активного слухання» - це шлях встановлення кращого контакту з дитиною, спосіб показати, що ви безумовно її приймаєте з усіма її бідами, переживаннями [2, с. 78].

Активно слухати дитину - означає «повертати» їй в бесіді те, що вона вам розповіла, при цьому позначивши її почуття. Навчитися активно слухати непросто. При активному слуханні доводиться уважно спостерігати, емоційно відгукуватися, швидко схоплювати зміст, володіти мовою і багато іншим [3, с. 173].

По-перше, якщо ви хочете послухати дитину, обов'язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза - перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути.

По-друге, якщо ви розмовляєте із засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі.

По-третє, дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно відчути, що ви поруч. Помовчати добре і після її відповіді, можливо вона щось і додасть. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду [2, с. 67].

По-четверте, в вашій відповіді також іноді корисно повторити те, що ви зрозуміли, а потім позначити почуття дошкільника.

Вираження своїх почуттів - не менш важлива сторона спілкування, ніж уміння слухати. Ділячись своїми почуттями, ми даємо можливість дошкільнику дізнатися і зрозуміти нас, особливо якщо вони негативні і сильні, ні в якому разі їх не слід тримати в собі. Коли ви говорите про свої почуття, виступайте від першої особи. Повідомте про себе, своє переживання, свою внутрішньою ситуацію. Ці висловлювання називаються «Я-повідомленнями». Вони містять особисті займенники: я, мені, мене і, як правило, починаються словами: «Я не люблю…», «Мені важко…», «Мені дуже боляче…».

Дуже важливо уникати негативних «Ти-повідомлень», які містять займенники другої особи: ти, тобі, через тебе. Наприклад: «Чому ти знову влаштував такий безлад!?»

Варто зазначити, що «Я-повідомлення» відтворює ваші почуття, знижує рівень емоційного напруження, сприяє довірливому тону спілкування, дозволяє протистояти тиску і маніпуляціям [3, с. 209].

Таким чином, сучасна наука підносить пріоритет сім'ї у вихованні дитини, підкреслюючи, що спілкування з дорослими є головним фактором психічного розвитку з народження дитини упродовж її життя, тому порушення родинного спілкування є одним із найбільш значущих чинників виникнення негативних тенденцій у розвитку дитини. Для забезпечення успішного розвитку комунікативних умінь та формування культури мовленнєвого спілкування дошкільника необхідно враховувати особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку, потреби, які його мотивують, специфіку родинного спілкування.

Література

дошкільник педагогічний психологічний міжособистісний

1. Аметова Є Р. Про значення сім'ї у формуванні вільної особистості дитини / Є.Р. Аметова // Педагогіка і психологія. - 2006. - №2. - С. 36.

2. Гиппенрейтер Ю.Б. Общатьса с ребенком. Как? / Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: ACT: Астрель; Владимир: ВКТ, 2010. - 238 с.

3. Гиппенрейтер Ю.Б. Продалжаем общатьса с ребенком. Так? / Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: ACT: Астрель; Владимир: ВКТ, 2010. - 256 с.

4. Дитина і дорослий: вчимося спілкуватись // Дошкільне виховання. - 2008. - №5. - С. 16-18.

5. Дорослий у становленні особистості дитини. / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. - 2009. - №12. - С. 6-8.

6. Кононко О. Дитиноцентризм - лейтмотив Базової програми / О. Кононко // Дитячий садок. - 2009.- №507.-С. 8-14.

7. Лад С. Родинні джерела духовності / С. Лад // Дошкільне виховання. - 2012. - №5. С. - 9-13.

Размещено на Allbest.ru