Вплив практики усвідомлення власної смертності на організацію життєвого досвіду особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ПРАКТИКИ УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНОЇ СМЕРТНОСТІ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ОСОБИСТОСТІ

Катерина Мирончак

молодший науковий співробітник, Інститут соціальної та політичної психології, НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна

У статті усвідомлення власної смертності розглянуто як психологічну практику, в ході якої здійснюється тренувальний вплив на свідомість особистості з метою підвищення її загальної танатологічної компетентності. Виділено чотири типи респондентів (позитивно-зацікавлений, амбівалентно-конфліктний, негативно-заперечувальний та нейтрально-уникаючий) за змістом психологічного ефекту, який виникає у досліджуваних після проходження комплексу якісних процедур, що розкривають їх індивідуальний досвід ситуації зіткнення зі смертю. Показано, що практика усвідомлення власної смертності провокує внутрішні трансформації, оновлює переживання, розширює спектр уявлень про себе і про свій власний життєвий світ.

Ключові слова: життєвий досвід; практика; смерть; трансформація; тренування свідомості; усвідомлення.

смертність психологічний танатологічний компетентність

В статье осознание собственной смертности рассмотрено как психологическую практику, в ходе которой осуществляется тренировочное влияние на сознание личности с целью повышения ее общей танатологической компетентности. Выделены четыре типа респондентов (положительно-заинтересованый, амбивалентно-конфликтный, негативно-отрецательный и нейтрально-избегающий) по содержанию психологического эффекта, который возникает в исследуемых после прохождения комплекса качественных процедур, раскрывающих их индивидуальный опыт ситуации столкновения со смертью. Показано, что практика осознания собственной смертности провоцирует внутренние трансформации, обновляет переживания, расширяет спектр представлений о себе и о своем собственном жизненном мире.

Ключевые слова: жизненный опыт; осознание; практика; смерть; трансформация; тренировки сознания.

The article awareness of their own mortality considered as a psychological practice, which provides training influence the consciousness of the individual in order to increase its overall tanatology competence that allows you to: expand the knowledge of death, to understand and to comprehend their own tanatology experience to meet their own anxieties and find inner personal resources to work with them. It is shown that the practice of awareness of their own mortality provokes internal personal transformation, to stimulate changes in mid-life system updates the feelings, thoughts, emotions, expands the range of ideas about themselves and their life-world. In our study, the fear of death as a way of life experience applied system of quality procedures (associative experiment, a survey with open questions, unfinished sentences, written narrative, depth semi-structured interviews), which may be a set of practices, awareness of mortality. Through analysis of the psychological effect of the study identified the following types of respondents:positive-interested (48%), ambivalent-conflict (29%), negative-negatory (14%) and avoiding neutral (9%). Given the fact that most of the respondents received a positive psychological effect on research with a clear intention to change in your life, you rightly talk about the relevance and feasibility of attracting young people to this kind of practice as an awareness of their own mortality to improve the overall tanatology competence.

Key words: awareness of death; experience; mortality; practice; qualitative methods; transformation.

Вступ. Страх смерті неможливо знищити жодними переконаннями, це не вдалося зробити жодній філософській системі. Але це відчуття можна перетворювати, взаємодіяти із ним, впливати на нього та інтегрувати успішно у життя. Видатний український психолог В. А. Роменець зазначав, що смерть - це не щось зовнішнє по відношенню до людини, а одна з основних характеристик її природи (Роменец В. А., 2003). Через усвідомлення власної скінченності, інтегруючи страх смерті у систему життєвого досвіду, людина здатна змінити саму якість свого життя, підняти його на новий рівень осмислення та подальшої розбудови.

Звичайна байдужість, поширена сучасна тенденція табуювати і всіляко уникати смерті, нехтування конструктивним діалогом на тему смерті між суспільством і молодою людиною, між батьками і дітьми, між культурою і її споживачами можуть призвести до негативних, а часом і трагічних наслідків. Останнім часом стало важко не помітити зростаючі тенденції психологічного неблагополуч- чя і розбалансованості молодого покоління, причинами яких може бути явне зниження цінності власного життя і відсутність культури сприймання смерті (Чистопольская К.А., Ениколопов С. Н., Николаев Е.Л., Семикин Г.И., Храмелашвили В.В., Казанцева В.Н., 2014). Збільшення кількості дитячих і підліткових самогубств (за даними ВООЗ суїцид - 2 причина смертності серед молоді віком від 15 до 29 років), стрімкий розвиток наркотизації і алкоголізації молоді, підвищення інтересу до екстремальних форм проведення дозвілля, надання переваги віртуальному світу перед реальним - все це є доказами руху у напрямі несвідомого тяжіння до смерті.

Саме в контексті такого соціально-психологічного запиту сучасного суспільства, в просторі якого молода людина потребує додаткової культури взаємодії зі смертю та страхом перед нею, була обрана нами вибіркова сукупність людей (86 респондентів), віком від 17 до 30 років для дослідження страху смерті як способу організації життєвого досвіду особистості.

Метою статті є висвітлення доцільності залучення молоді до практик усвідомлення смертності та її впливу на особистість.

Практика усвідомлення смертності. Першими, хто почав активно популяризувати практику усвідомлення смертності, стали представники екзистенційної психології (І. Ялом, В. Франкл, Р. Мей), що наголошували на необхідності широкого застосування у психотерапії реальності смерті, усвідомлення якої може якісно змінити погляди на життя, на себе, на світ загалом (Ялом І., 1999). Наприкінці ХХ століття досить великої популярності набула теорії управління страхом смерті, представники якої досить активно займалися дослідженнями механізму досягнення психологічної рівноваги у ситуації зіткнення зі смертю (Greenberg J., Martens A., Jonas E., Eisenstadt E., Pyszczynski T., Solomon S., 2003). Нещодавні дослідження у цій сфері також підтвердили дані про потенціал конструктивної стратегії прийняття смерті на відміну від стратегії заперечення, та досягнення особистістю екзистенційного благополуччя через практику її усвідомлення (Cozzolino P. J., 2006; Wong P. T. P, Tomer A., 2011). У підході до розуміння феномену практик ми послуговуємося визначенням Т. М. Титаренко, розглядаючи їх як повторювані діяння людини, які стали звичними, зрозумілими і життєво затребуваними для особистості і суспільства (Титаренко Т М., 2013).

Отже, ситуація зіткнення зі смертю, на будь-якому рівні її проживання, це момент зустрічі людини з її сутнісною природою. У цій статті висвітлено заключний етап нашого емпіричного дослідження, основною метою якого було розкрити природу страху смерті як психологічного феномену, що впливає на організацію життєвого досвіду особистості. На цьому заключному етапі, який скоріше відігравав допоміжну, але від того не менш значущу, роль, ми вирішували ряд завдань: отримання «зворотнього зв'язку», екологічне завершення (закриття) теми, задля уникнення пролонгації у випадку часткової травматизації темою смерті (наприклад, підняття з пам'яті болючих, неприємних, не пережитих до кінця спогадів). Необхідність такої процедури постала через «особливі», «проблемні» випадки з досліджуваними, які потребували ще деякого додаткового психологічного супроводу і підтримки після виконання усіх поставлених завдань. Респондентам також повідомлялося, що дослідник відкритий до будь-якого змістовного (у контексті тематики) діалогу після завершення дослідження, якщо виникатиме у цьому потреба чи бажання.

Після завершення проходження всіх методик (асоціативний експеримент, анкетування з відкритими питаннями і незакінченими реченнями, шкала танатичної тривожності, написання життєвого сценарію за умови скорої особистої смерті, письмовий наратив про особистий досвід зіткнення зі смертю, глибинне напівструктуроване інтерв'ю з метою прояснити і деталізувати особливі переживання такого досвіду та способів реагування на нього) дослідження, до респондентів було прохання відповісти ще на декілька запитань, суть яких полягала в тому, щоб, по-перше, з'ясувати, наскільки корисною/безглуздою, цікавою/непотрібною, важливою/пересічною була пророблена ними робота та по-друге, в якому емоційному стані вони перебувають після пройденого шляху.

Адже саме дослідження так чи інакше актуалізувало тематику смерті у кожного з респондентів, спонукало їх до активних роздумів щодо людської скінченності, активізувало уяву щодо реальності власної смерті, спонукало до внутрішньої рефлексії своїх переживань стосовно цієї тематики через проговорювання і усвідомлення у процесі дослідження певних життєво важливих моментів, пов'язаних з ситуаціями зіткнення зі смертю у їхньому індивідуальному досвіді.

На Рис. 1 схематично зображено увесь шлях дослідження, завдання на кожному із етапів якого активували той чи інший психологічний процес у контексті роботи із темою смерті: від несвідомих реакцій (асоціативний експеримент) до рівня осмислення і виведення смерті на якісно новий рівень її розуміння (глибинне інтерв'ю).

Так як формами практики усвідомлення смертності можуть бути відкрите говоріння, слухання про смерть, пригадування, обдумування та аналізування природи смерті, її значення, сенсу, досвіду зіткнення чи зустрічі зі смертю, то формат нашого дослідження, яке переважно побудовано за допомогою якісної методології з використанням таких інструментів як анкетування, наративний аналіз, глибинне напівструктуроване інтерв'ю, включає всі вище перераховані процедури.

Питання мали таку форму:

1. Як Ви себе почуваєте після усіх поставлених запитань (після всієї процедури дослідження)?

2. Які завдання для Вас були важкими, а які Ви проходили з легкістю?

3. Як би Ви коротко описали загальне враження (Ваші емоції, думки, почуття) від дослідження, в якому взяли участь?

Аналіз отриманих відповідей у зворотньому зв'язку дозволив виокремити типи респондентів за загальним психологічним ефектом, який вони отримали від участі у дослідженні страху смерті як способу організації життєвого досвіду. Запропоновану типологію здійснено шляхом аналізу даних за такими критеріями як: самопочуття (нейтральне, позитивне, негативне, амбівалентне) та загальне враження (зацікавленість, конфліктність, заперечення та уникнення).

Результати перевершили очікування. Переважна більшість учасників увійшла до групи позитивно-зацікавлених. Пройшовши дослідження від початку до кінця, вони відмітили, що така практика виявилася для них більш ніж корисною та інформативною (48%). Дехто помічав, що важко і незвично було роздумувати про смерть лише на початку, а вже з кожним наступним завданням ставало простіше, легше, подекуди цікавіше, а іноді і захопливо.

Для цієї групи досліджуваних були характерні такі відповіді: «Було цікаво виявити те, що смерть вже й не така страшна як її малюють», «безперечно корисна справа, що дозволяє заглибитися в себе», «не думала, що сподобається, але було цікаво», «є над чим подумати», «Ніколи не думала про смерть з такого боку. Так що, дякую за нові думки!», «Ніколи не задумувався над тим, що у смерті є хорошого і чи є взагалі. А виявилося, що плюсів не так то і мало», «точно є над чим задуматися і є вже думки, що змінювати».

Друга за чисельністю група амбівалентно-конфліктних (29%) респондентів зазначили про змішані, подвійні, неоднозначні, суперечливі почуття. Традиційна важкість і неприємність тематики смерті не залишилась безслідною, особливо це стосувалося моментів, пов'язаних з безпосереднім досвідом зіткнення зі смертю, досвідом реальної втрати когось із рідних чи близьких: «важко було згадувати минуле, але це життя», «хоч я і не люблю про це говорити, але ваші питання дуже корисні і важливі. Мені стало навіть трохи легше, що я поділилася цим з Вами», додаючи, що пройдений шлях «виявився легшим, ніж очікувалося», «двояким: і страшно, і цікаво», «суперечливим: спочатку подумав ану його.. якась дурниця.. не хотів нічого писати і думати. Але після завдання зі сценаріями стало цікаво і навіть пізнавально», «раніше я про це ніколи не думала, а зараз розумію, що смерть - це не далеке майбутнє, а потенційно будь-яка мить». Для цієї групи досліджуваних був характерний певний внутрішній конфлікт, який проявлявся у незначному супротиві і небажанні думати про ймовірність власної смерті. На етапі завершення дослідження респонденти цієї групи відмічали певне полегшення, що завдання закінчилися і водночас радість і піднесеність, що пройшли увесь дослідницький шлях до кінця, що «це було варте затраченого часу», «безперечно важливо і необхідно для більш глибоко аналізу не так смерті, як життя».

Частина вибірки, яка увійшла до групи негатив- но-заперечувальних (14 %), у зворотньому зв'язку відмітила, що їй було «неприемно, важко, сумно, депресивно, меланхолічно, безрадісно, жалібно», а подеколи «страшно і навіть жахливо». І лише 9% респондентів, які склали групу нейтрально-уни- каючих сказали, що їм було «байдуже, як завжди, нічого особливого, так собі». Такі поширені форми психологічного захисту як заперечення та уникання, контролюють, а інколи і повністю перекривають доступ до інформації, яка так чи інакше стосується смерті. Звуження уваги і обізнаності стосовно проблематики смерті значно спотворює сприйняття людиною травматичної ситуації, породжує в неї внутрішні конфлікти, обростає товстим непроникним шаром різнорідних пояснень та виправдань, що дозволяють успішно уникати цієї теми, однак у ситуації наближення (як, наприклад, проходження дослідження) піднімати на поверхню витіснені страхи та переживання, пов'язані з непростою темою.

Можна припустити, що психологічна гнучкість і варіабельність реакцій на ситуацію зіткнення зі смертю у такому дослідницькому варіанті, пов'язана зі своєрідним тренуванням свідомості через практикування усвідомлення смертності, що дозволяє людині розширити межі своєї повсякденності через введення в її контекст нових змінних, дозволяє зустрітися зі своєю справжньою природою, що прихована за шаром різноманітних захистів підсвідомості, спогадів, емоцій, звичок, які покликані стабілізувати і тримати життєву рівновагу особистості. Але у моменти послаблення такого захисту, свідомість набуває нового досвіду, який дозволяє досягати людині більш високого рівня та якості життя.

Ситуація зіткнення зі смертю часто руйнує стереотипи, і не важливо на якому із рівнів життєдіяльності особистості: соціально-культурному, міжособистісному чи індивідуальному. На руїнах старих смислових конструкцій починають вибудовуватися нові блоки смислів, які в перспективі можуть вивести свідомість особистості на новий рівень саморегуляції і самоусвідомлення. У цьому-то і полягає психологічний ресурс страху смерті - у його потенціалі до перетворення: через трансформацію страху у особистісний ресурс, який інтегрується у життєвий досвід особистості і відіграє у ньому важливу роль.

Така особистісна форма самозвітування, через яку неодмінно проходять досліджувані, є лише початком цілого процесу усвідомлення можливих наслідків ситуації зіткнення зі смертю. Однозначно говорити можна лише про те, що нікого осторонь ця тема обійти не може, а відповідно наслідки і ті тектонічні зрушення, які вона запустить, матимуть за умови конструктивного до них підходу, за допомогою компетентного у танатологічних питаннях фахівця, важливі життєтворчі інтенції для людини. Наближення до смерті через практику її усвідомлення, навіть на рівні тереотизування, зменшення дистанції між нею і людиною, створює можливість регулювати емоційні реакції і стани особистості на ситуації зіткнення із смертю у реальному житті, не підпадаючи під їх, подеколи, руйнівний і деструктивний впливи. Навіть часткове усвідомлення факту своєї скінченності запускає механізм консолідації внутрішніх ресурсів особистості, підбираючи або формуючи заново стратегію виживання (життя), що зорганізує життєвий досвід відповідно до її оновлених принципів та цінностей.

Висновки. Дослідження страху смерті як способу організації життєвого досвіду з використанням системи якісних процедур може виступати комплексом практик усвідомлення смертності, який має безпосередній вплив на залучену до участі у ньому особистість: провокуючи внутрішні трансформації, переосмислення, перевідкриття себе, зміни у ставленні до смерті, у його інтерпретації та розумінні. За аналізом психологічного ефекту, викликаного процедурами дослідження, можна виділити наступні типи респондентів: позитивно-зацікавлений, амбівалентно-конфліктний, негативно-заперечувальний та нейтрально-уникаючий.

Зважаючи на те, що більша частина респондентів отримала позитивний психологічний ефект від дослідження з явною інтенцією до змін у своєму житті, то правомірно буде говорити про доцільність залучення молоді до такого виду практикування як усвідомлення власної смертності для підвищення загальної танатологічної компетентності, яка дозволяє: розширити обізнаність в питаннях смерті, осмислити власний танатологічний досвід, зустрітися з власними тривогами і опредметнити їх та віднайти внутрішні особистісні ресурси для роботи із ними.

Виходячи з цього, можна говорити про подальші перспективи дослідження та використання отриманих результатів у формі спеціалізованої розробки та організації програми занять для підвищення танатологічної компетентності у навчальній діяльності.

Література

1. Роменец В. А. Жизнь и смерть: постижение разумом и верой / В.А. Роменец. - К. : Либідь, 2003. - 232 с.

2. Титаренко Т. М. Особистісні практики конструювання життя / Т. М. Титаренко // Психологічні науки: проблеми і здобутки : зб. наук. статей / Київський міжнародний університет, Ін-т соц. та політ психол. НАПН України. Серія : «Психологічні науки: проблеми і здобутки»; вип. 4. - К. : КиМУ, 2013. - 262 с. - С. 226-238.Чистопольская К. А. Отношение к смерти у студентов медицинских, гуманитарных и технических специальностей: вопрос суицидального риска [Электронный ресурс] / К. А. Чистопольская, С.Н. Ениколо- пов, Е. Л. Николаев, Г. И. Семикин, В. В. Храмелашвили, В. Н. Казанцева // Психологическая наука и образование, 2014. - Том 6. - № 3. - С. 227-242, DOI:10.17759/psyedu.2014060322.

3. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия / И. Ялом - М. - Класс - 1999.

4. Cozzolino, P. J. (2006). Death contemplation, growth, and defense: Converging evidence of dual systems? Psychological Inquiry, 17, 278-287.

5. Greenberg, J., Martens, A., Jonas, E., Eisenstadt, E., Pyszczynski, T., & Solomon, S. (2003). Detoxifying thoughts of death: Eliminating the potential for anxiety eliminates the effects of mortality salience on worldview defense. Psychological Science, 14, 516-519.

6. Wong, P. T. P., & Tomer. A. (2011). Beyond terror and denial: The positive psychology of death acceptance. Death Studies, 35, 99-106.

Размещено на Allbest.ru