Психологічний аналіз сімейних міфів сучасної української сімейної системи

Механізмами утворення міфів є колективні уявлення, що формуються не на основі логічного аналізу, узагальнення досвіду, а за законами партиципації асоціативно-психологічний смисловий зв'язок, що сприймається індивідом як засіб наявної суб'єктивної детермінованості явищ і предметів. Міфи забезпечують міжпоколінну передачу знань, зв'язок між минулим і майбутнім завдяки поєднанню двох аспектів діахронічного (розповідь про минуле) та синхронічного (поєднання теперішнього та майбутнього). Міфи є стабалізаторами людського буття, підтримують гармонію між світом і людиною, природою і суспільством, суспільством та індивідом, і в такий спосіб забезпечують внутрішню узгодженість людського життя [7]. В. Поліщук виокремлює аксіологічну, телеологічну, праксіологічну, комунікативну, компенсаторну, пізнавальну, пояснювальну функції міфу [9].

Ідею про визначну роль міфу у світосприйнятті людини в якості архетипу розвивав К. Юнг [15]. Він вважав, що міфи всіх народів і епох мають спільні архетипічні форми в колективному несвідомому усього людства. Несвідомий вміст колективних утворень, які є прихованими слідами пам'яті минулого людства расової, національної історії, та навіть долюдського, тваринного існування загальнолюдський досвід, характерний для усіх рас і народів, тлумачиться К. Юнгом як колективне несвідоме, що виникає зі спадкової структури психіки і мозку людини. Колективне несвідоме містить у собі інстинкти, специфічні несвідомі реакції на стимули зовнішнього середовища і внутрішнього світу, системи настанов, сценаріїв, неусвідомлених життєвих програм, які непомітно впливають на життя людини. Індивідуальне несвідоме поверхневий шар психіки містить особисті утворення індивіда, що належать самій людині, яка здатна їх усвідомлювати та інтегрувати у свідомість, в Его.

Отже дослідження К. Юнга доводять, що міфологічне засвоєння світу та усвідомлення життєвого досвіду притаманні людській психіці. Засобами упорядкування власного сімейного життя є такі утворення колективного і індивідуального несвідомого, як сімейні міфи.

У психології феномен сімейного міфу було досліджено в межах різних концептуальних напрямів. Психодинамічний підхід розглядає сімейні міфи як «сімейний» механізм захисту, як запобігання усвідомленню відторгнутої негативної значущої інформації про сім'ю в цілому та її членів (З. Фройд, К. Юнг, А. Адлер, М. Кляйн). Феномен сімейного міфу полягає в тому, що завдяки йому кожен член сімейної системи вибудовує власний психологічний захист за допомогою інших членів сім'ї і всієї сімейної системи.

У руслі когнітивно-поведінкової терапії сім'ї пояснюється природа ірраціональних переконань, когнітивних схем про сім'ю, вплив батьківської сім'ї на формування уявлень про неї (Р. Дрейкурс, А. Бек, А. Елліс, Д. Мейхенбаум).

Психогенетика досліджує сімейний та родовий генезис, родове підсвідоме, трансгенераційну передачу психологічних проблем і сімейних історій (С. Максименко, Н. Гавриленко, Дж. Тойч, І. Равич-Щербо, М. Макголдрик, Р. Герсон).

Сучасними вітчизняними психологами запропоновано синонімічні поняттю «сімейний міф» концепти: «образ сім'ї» [5]; «наївні сімейні теорії» [14]; «сімейна культурна концепція» [10].

У процесі дослідження А. Нестеровою соціально-психологічних детермінант сімейних міфів було виявлено, що сімейний міф:

- по-перше, зумовлений низкою соціокультурних, соціально-групових, внутрішньо сімейних та особистісних чинників; сімейні міфологеми беруть початок у соціокультурних джерелах-міфах, казках, прислів'ях, притчах про сім'ю;

- по-друге, домінування певних сімейних міфів визначається статеворольовими особливостями;

- по-третє, рівень освіти і місце проживання місто або село є значущими чинниками, що детермінують перевагу того або іншого міфу;

- по-четверте, трансляція сімейних міфів не зводиться до копіювання дітьми сімейного міфу батьків, а залежить від низки факторів, взаємовідносин у сім'ї, ід характерних особливостей самої сім'ї;

- по-п'яте, існує взаємозв'язок між деякими психологічними характеристиками людей і домінуванням певних сімейних міфологем [6, с. 8-9].

Отже дослідниками визначено основні функції існування сімейних міфів: компенсаторна, інтегруюча, соціалізуюча, адаптивна. Особливе місце в наукових працях посідає деструктивна функція сімейного міфу, що дає можливість відрізнити його від конструктивних або нейтральних уявлень сім'ї про себе. Головна мета існування сімейних міфів, на думку представників сімейної психотерапії, приховати сімейні конфлікти і незадоволені потреби, узгодити ідеалізовані уявлення членів сім'ї один про одного та про зовнішній образ сім'ї в цілому.

Представниками гештальттерапії механізм формування сімейних міфів описується як інтроектування на базі первинної конфлуенції (злиття), засноване на емоційній близькості родичів, злиття з близькими людьми, коли неможливо провести чітку межу між собою та іншим.

В. Штроо зазначає, що наявність сімейного міфу свідчить про «хворобу» сім'ї, однак про це стає відомо лише тоді, коли міф утрачає здатність підтримувати гомеостаз внутрішньосімейних взаємин [13]. Сімейні міфи формуються, на думку В. Штроо, на тлі будь-якого нерозв'язаного конфлікту, кризи, сімейної таємниці і виникає в сім'ях, для яких характерне розщеплення та відторгнення чогось травмуючого і небажаного.

У процесі вивчення феномена сімейного міфу дослідники виявили найбільш розповсюджені міфи: міф про велику силу кохання; міф про вічне кохання; міф про зовнішню детермінацію емоцій; міф про абсолютизацію понять; міф про злу долю; міф про сталість подружнього щастя; міф про досконале знання членів сім'ї один одним; міф про необхідність жертви заради іншого в сім'ї; міф про те, що подружжя це «одне тіло й одна душа» [12, с. 97]; міф про задоволення всіх своїх потреб в системі сім'ї; міф про те, що з народженням дитини або розлученням всі проблеми будуть розв'язані; міф про дружну сім'ю; міф про сім'ю героїв, що в подальшому трансформується у міф про сім'ю рятувальників, та ін. [1; 3; 5; 8; 14].

Окрему групу утворюють міфи про шлюб і розлучення: «У шлюбі чоловік отримує більше переваг, ніж жінка», «Народження дитини скріплює стосунки між подружжям»; «Чим освіченішою є жінка, тим складніше їй створити сім'ю»; «Свідоцтво про шлюб не більше, ніж шматок паперу»; «Повторні шлюби міцніші»; «Спільне проживання до шлюбу знижує можливість розлучення»; «Чоловіки частіше йдуть із сім' ї» та ін.

На наш погляд, від сімейних міфів слід відрізняти сімейні легенди викривлена інтерпретація окремих подій, що створює можливість підтримувати сімейний міф про сімейне благополуччя. Як і сімейний міф, сімейна легенда виконує захисну, адаптивну, інтегруючу, регулятивну функції, але може відноситися до індивідуального, мікроабо макросистемного рівня психологічного функціонування сім'ї. На відміну від сімейного міфу сімейна легенда усвідомлюється як викривлення реальних фактів, викривлення інформації і з часом може стати частиною сімейного міфу.

Феномени сімейних міфів та сімейних легенд вивчаються дослідниками в єдності з сімейними історіями та сімейними сценаріями [2; 8; 14].

М. Боуен уперше почав вивчати сімейні теорії й довів, що з часом від покоління до покоління відбувається накопичення дисфункціональних патернів, що призводить до патології її членів (концепція «трансмісії») [11].

За М. Боуеном, сімейна історія (тема) - специфічна проблема, яка несе емоційне навантаження і навкруги якої формується конфлікт, що періодично виникає.

П. Пепп виявила найбільш розповсюджені сімейні теми:

відповідальність і безвідповідальність

- коли один із подружжя бере на себе роль відповідальної особи, а інший роль безвідповідальної сторони;

- хвороба і здоров' я коли один із членів сім' ї емоційно або фізично хворіє, а інший виступає в якості лікаря або психіатра;

- близькість і дистанційованість коли

- один із подружжя переслідує іншого, прагнучи досягти емоційної близькості, а інший за будь-яких умов намагається зберегти певну емоційну дистанцію;

- учитель і студент коли один із сімейної пари займає позицію володіння авторитетом і компетентністю, а інший залишається безпомічним і некомпетентним [8, с. 25].

Аналіз дослідження сімейних наративів дав можливість виокремити міфи, що існують у сучаних українських сім'ях: про ідеальну сім'ю; про дружну і велику сім'ю; про злу долю; про стабільність подружнього життя; про велику силу кохання; про необхідність жертви заради іншого в сім'ї; про задоволення всіх своїх потреб у системі сім'ї; про абсолютизацію понять; про досконале знання членів сім'ї один одним; про детермінованість долі, визначеність певних рис характеру відповідно до імені, яке було обране при народженні.

Висновки