Індивідуально-психологічні особливості ставлення жінок до материнства у період вагітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923

Хмельницький національний університет м. Хмельницький

Індивідуально-психологічні особливості ставлення жінок до материнства у період вагітності

Юлія Суходоля

Анотація

материнство психологічний духовний самореалізація

У статті розглянуто материнство як соціально-культурний феномен, особлива форма самореалізації жінки, призначена їй природою, що виявляється в духовній потребі бути матір'ю і в певній поведінці (турбота про потомство, любов до дітей, відповідальність за їхнє виховання). Виділено індивідуально-психологічні особливості ставлення жінок до материнства у період вагітності та здійснено їх характеристику.

Ключові слова: матір, материнство, індивідуально-психологічні особливості, ставлення жінок до материнства, період вагітності.

Аннотация

Суходоля Ю. О. Индивидуально-психологические особенности отношения женщин к материнству в период беременности

В статье рассмотрены материнство как социально-культурный феномен, особая форма самореализации женщины, предназначена ей природой, проявляющаяся в духовной потребности быть матерью и в определенном поведении (забота о потомстве, любовь к детям, от- ветственность за их воспитание). Выделено индивидуально-психологические особенности отношения женщин к материнству в период беременности, и осуществлено их характеристику.

Ключевые слова: мать, материнство, индивидуально-психологические особенности, отношение женщин к материнству, период беременности.

Annotation

Sukhodolia J. Individual-Psychological Peculiarities of Women's Attitude to Maternity During Pregnancy

The article deals with motherhood as a socio-cultural phenomenon, a special form of self-realization of a woman, assigned to her by nature, manifested in the spiritual need to be mother and in certain behaviour (care for posterity, love for children, and responsibility for their upbringing).

The research was conducted on the basis of Khmelnytsky city perinatal center. Group of subjects: 85 pregnant women aged 21 to 32 years.

According to the results of scientific research and generalizations of modern scientific developments, women with a predisposition to the optimal (harmonious) type of attitude to pregnancy are inherent in developed maternal feelings, maternal responsibility and maternal settings and expectations.

The cognitive, behavioral and emotional components of the concepts of motherhood and of the ideal mother in women are related to their tendency to an optimal (harmonious) type of attitude to pregnancy, with such terminal values as spiritual satisfaction and self-development, as well as with the level of significance of the sphere of family life.

Useful for the development of women's readiness to fulfill the role of the mother and for the development of the child are various kinds of programs for prenatal (that is, intrauterine) development of the child. The more attention parents give to the future child, the better it develops, the more healthy and intelligent is born. The time and forces devoted to their child are never superfluous and always justify their results.

The individual psychological peculiarities of women's attitude to maternity during pregnancy are singled out, and their characterization has been made.

Keywords: mother, motherhood, individual psychological features, women's attitude to motherhood, period of pregnancy.

Постановка проблеми у загальному вигляді. У другій половині XX століття вченими було виділено окрему галузь психології - пери- натальну психологію - для систематизації даних про психологічний аспект вагітності, особливості переживання вагітності жінкою, контакту майбутньої матері із дитиною, яка перебуває у її утробі, психологію пологів та післяпологового періоду. Саме у цій галузі проводяться дослідження, предметом яких є виникнення, динаміка та особливості психологічного і психічного розвитку системи “мати-дитина” особливості розвитку особливої сфери особистості жінки - сфери материнства, а також закономірності розвитку людини на ранніх етапах та їх вплив на все подальше життя особистості.

Дослідження показують, що емоційний, психологічний і інтелектуальний розвиток людини розпочинається під час внутрішньоутробного періоду. Ненароджена дитина здатна бачити, чути, переживати. Події пренатального періоду накладають глибокий відбиток на все подальше життя людини. Для гармонійного розвитку дитини в пренатальному і перинатальному періодах важливе значення має поведінка матері як під час вагітності, так і після народження дитини. Позитивні материнські емоції упродовж періоду вагітності викликають посилення росту, спокою і збільшення рівня інтелекту плода. Дистрес вагітної жінки може негативно відбитися на розвитку дитини, призвести до порушення фізичного і психічного розвитку, до агресії і насилля.

Згідно із сучасними уявленнями, наслідками неадекватного ставлення матері до плода під час вагітності, до самої вагітності загалом, до виконання майбутніх функцій матері; психологічної неготовності до материнства є передчасні пологи, дитяча психопатологія, низький інтелектуальний розвиток дитини і схильність до девіантної поведінки. Відтак, особливості ставлення жінки до вагітності, особливості розвитку сфери материнства та психологічна готовність до материнства відіграють важливу роль у процесі внутрішньоутробного розвитку дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано рішення даної проблеми та на які спирається автор. Наразі, дослідженнями у сфері пренатальної та перинатальної психології займались такі вчені, як В. М. Астахов [1], О. В. Бацилєва [2; 3], О. І. Бондарчук [4], А. С. Кочарян [5], І. В. Пузь [6], Г. Г. Філіппова [7; 8] та інші. Материнство вивчається в межах різних наук: історії, культурології, медицини, фізіології, біології поведінки, соціології, психології. На сьогодні помітною є тенденція до комплексного дослідження материнства. Усе вищесказане дає змогу говорити про материнство як самостійну реальність, яка вимагає розробки цілісного наукового підходу для його дослідження.

Материнство - це соціально-культурний феномен, особлива форма самореалізації жінки, призначена їй природою, що виявляється в духовній потребі бути матір'ю і в певній поведінці (турбота про потомство, любов до дітей, відповідальність за їхнє виховання).

У цьому феномені різні дослідники виділяють різні аспекти: соціальний (Дж. Боулбі [9]), культурний (М. Мід [10]), духовний (Л. Б. Шнейдер [11]), біологічний (Д. Віннікот [12]), виховний (В. С. Мухіна [13], Г. Г. Філіппова [7; 8]). Іншими словами, материнство - необхідний атрибут продовження роду, виживання і розвитку цивілізації в цілому.

Психологічна готовність до материнства формується під впливом біологічних і соціальних факторів, з одного боку, тобто має інстинктивну основу, а з іншого - виступає як особливе особистісне утворення. На думку Г. Г. Філіппової [7; 8], мотиваційна основа материнської поведінки формується упродовж усього життя, потрапляючи під вплив як сприятливих, так і несприятливих чинників. Рівень психологічної готовності до материнства визначається сумарним ефектом дії цих факторів до того моменту, коли жінка стає матір'ю.

С. Ю. Мещерякова [14] виділила групи факторів, які вказують на психологічну готовність до материнства. До першої групи факторів психологічної готовності до материнства належать особливості комунікативного досвіду жінки в її ранньому дитинстві. Безумовно, важливим етапом у становленні материнської поведінки є період від зачаття до народження дитини. У цей час в організмі та психіці жінки відбуваються глобальні зміни, що готують її до материнства, виробляється ставлення жінки до своєї ще ненародженої дитини.

Мета статті - виявити та проаналізувати особливості ставлення до материнства та смислової сфери жінок у період вагітності та описати результати проведеного дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Г. Г. Філіппова виокремлює шість варіантів стилів загального сприйняття і переживання вагітності (рис. 1).

Адекватний стиль характеризується тим, що ідентифікація вагітності відбувається без сильних та довготривалих негативних переживань. Соматичні відчуття добре виражені, середньої інтенсивності. У першому триместрі можливим є виникнення зниженого настрою, проте без депресивних епізодів. У другому триместрі спостерігається достатньо сприятливий емоційний стан, а у третьому - певне підвищення рівня тривожності з її зниженням до останніх тижнів вагітності.

Вся активність жінки у цей період спрямована на підготовку до пологів та післяпологового періоду.

Рис. 1. Стилі загального сприйняття і переживання вагітності за Г. Г. Філіпповою

Для жінок із даним стилем самосприйняття вагітності характерним є позитивне емоційне забарвлення першого ворушіння дитини, при чому подальші рухи чітко диференціюються, викликають теплі та позитивні емоції і переживання у жінки.

Ігноруючий стиль характеризується пізньою ідентифікацією вагітності, яка супроводжується переживанням негативно забарвленого здивування, досади та іншими не надто приємними емоціями та почуттями. Для таких жінок характерний невиражений соматичний компонент, динаміка емоційного стану по триместрах фактично відсутня. Проте у третьому триместрі спостерігається підвищення активності, яка не пов'язана із дитиною (ні з пологами, ні з післяпологовим періодом). Такі жінки досить пізно відчувають перші рухи дитини, подальші рухи сприймаються ними як звичайні фізіологічні відчуття, які не викликають особливих емоційних переживань - ні позитивного, ні негативного забарвлення.

Тривожний стиль характеризуються тим, що упродовж усієї вагітності жінку супроводжують тривожні переживання та очікування, страхи, які періодично можуть загострюватись, а часом - дещо редукуватись. Соматичний компонент вагітності виражається за типом хворобливого стану. Так, у першому триместрі для таких жінок характерними є переживання депресивного та тривожного характеру, які не стабілізуються ні у другому, ні навіть у третьому триместрах, навіть більше того - у третьому триместрі вони посилюються, активність жінки у цей час пов'язана зі страхами та тривогами, що стосуються результату вагітності, пологів, післяпологового періоду. Для таких жінок характерними є негативні емоційні переживання, які супроводжують перші рухи дитини (наприклад, це може бути переляк, страх, тривога, хворобливі відчуття). Подальші рухи дитини теж пов'язані із тривогою з приводу свого здоров'я та здоров'я дитини. Жінки із даним стилем самосприйняття вагітності також характеризуються бажанням отримувати додаткову інформацію від авторитетних для них людей (це можуть бути кваліфіковані консультації лікарів, бесіди із більш досвідченими жінками тощо), потребують патронажу.

Амбівалентний стиль схожий на тривожний. Жінки із даним стилем характеризуються протилежними (амбівалентними) переживаннями (емоційними та фізичними), які пов'язані із рухами дитини - як і з першими, так і з подальшими. Так, жінка може поряд із приємними емоційними та фізичними переживаннями відчувати больові фізичні відчуття, негативно забарвлені емоції (страх, тривога), які можна розглядати як своєрідну форму вираження хвилювання за результат вагітності, пологів. Така амбівалентність може негативно впливати на процес перебігу вагітності.

Для жінок із ейфорійним стилем властивим є неадекватне ейфорійне забарвлення усіх характеристик, не критичне ставлення до проблем, які можуть виникати у процесі вагітності та материнства. Такі жінки не мають диференційного ставлення до характеру рухів дитини, у них, зазвичай, до кінця вагітності можуть з'являтись різного роду ускладнення.

Стиль відторгнення. Для жінок із таким стилем властивими є негативні переживання, які супроводжують ідентифікацію вагітності, фізичні та психологічні симптоми синдрому вагітності можуть бути надто емоційно негативно забарвлені. Жінка може сприймати вагітність як покарання, перешкоду на шляху до досягнення своїх бажань, цілей та намірів. Моменти рухів дитини супроводжуються дискомфортом та неприємними відчуттями у фізичному і фізіологічному планах. У плані психологічному жінка теж може відчувати негативні емоційні переживання (гидливість, незручність тощо). У третьому триместрі вагітності такі жінки можуть характеризуватись яскравими спалахами депресивних або афективних реакцій та станів.

У процесі дослідження виявлено, що для 45 % досліджуваних жінок властивим є оптимальний (гармонійний) тип ставлення до вагітності (рис. 2).

Ейфорійний тип ставлення до вагітності

¦ Тривожний тип ставлення до вагітності Депресивний тіш ставлення до вагітності

¦ Гіпогестогнозичний тип ставлення до вагітності Оптимальний (гармонійний) тіш ставлення до вагітності

8% 6%

Рис. 2. Типи ставлення до вагітності досліджуваних жінок

Ці жінки відповідально ставляться до свого стану. Вони не намагаються фанатично ставитись до своєї вагітності, проте чітко виконують рекомендації лікарів. Як правило, такий тип ставлення до вагітності виникає у тих жінок, які мають гармонійні відносини в сім'ї, вагітність як для них, так і для їхнього чоловіка є бажаною та запланованою. Так, дізнавшись, що вона вагітна, жінка із таким типом ставлення до вагітності продовжує вести активний спосіб життя, але уважно слідкує за власним здоров'ям, із задоволенням відвідує курси допологової підготовки. Такий тип сприяє формуванню гармонійного типу сімейного виховання дитини.

Ейфорійний тип ставлення до вагітності мають 23 % досліджуваних жінок (рис. 2). Такий тип ставлення до вагітності властивий жінкам, для яких є притаманними істеричні риси особистості. Для цих жінок вагітність є своєрідним способом маніпуляції: жінка вимагає від оточення надмірної уваги, вона декларує сильну, навіть надмірну любов до дитини, труднощі, які виникають у процесі вагітності, нею сильно перебільшуються. Після народження дитини у таких жінок спостерігається розширення сфери батьківських почуттів до дитини, потуральна гіперпротекція. Нерідко спостерігається перенесення конфлікту між батьками у сферу виховання.

Для 18 % досліджуваних жінок притаманний тривожний тип ставлення до вагітності (рис. 2). Жінки із даним типом ставлення до вагітності відзначаються підвищеним рівнем тривоги, перебільшують можливі небезпеки та труднощі, які пов'язані із вагітністю тощо. Таке надмірне переживання тривоги, зрозуміло, негативно позначається на соматичному стані вагітної, що може ще більше загострити тривожні переживання. Можливі два варіанти тривожних переживань: по-перше, вони можуть бути абсолютно не пояснюваними для самої вагітної (жінка сама не може пояснити, чим викликана тривога, проте вона відчуває незрозуміло з чим пов'язані страхи та переживання); по-друге, така тривога може бути і абсолютно зрозумілою (наприклад, вона може бути пов'язана із такими факторами, як дисгармонійні стосунки у сім'ї, незадовільні матеріально-побутові умови, наявність гострих, хронічних захворювань). Такі тривожні переживання часто можуть супроводжуватись ще й іпохондричними переживаннями. Після народження дитини при такому ставленні до вагітності у вихованні формується домінуюча гіперпротекція, нерідко відзначається підвищена моральна відповідальність, виховна невпевненість матері.

Гіпогестогнозичний тип ставлення до вагітності мають 8 % досліджуваних жінок. Вони часто скептично ставляться до курсів допологової підготовки, не поспішають ставати на облік, нерегулярно відвідують лікарів. Після пологів у жінок цієї групи нерідко відзначається гіпогалактія. Материнські почуття часто нерозвинені, спостерігається емоційне відторгнення, гіпопротекція.

Для 6 % досліджуваних притаманним є депресивний тип ставлення до вагітності, який проявляється у різко зниженому фоні настрою вагітної. Жінка, яка мріяла про дитину, тепер може почати стверджувати, що вона її більше не хоче, не вірить у свою здатність виносити і народити здорове дитя, боїться померти під час пологів. Часто виникають дисморфоманічні ідеї, надцінні, а інколи й маревні іпохондричні ідеї, ідеї самознищення, виявляються суїцидальні тенденції. Жінки вважають, що вагітність спотворила їх, бояться бути покинутими чоловіками, часто плачуть. Можуть спостерігатися прояви суїцидальної поведінки. Часто такий негативний тип ставлення до вагітності формується у жінки в результаті хронічної психотравмуючої ситуації. Після народження дитини у процесі виховання виникає домінуюча гіперпротекція, нерідко відзначаються підвищена моральна відповідальність, виховна невпевненість матері. Також може зустрічатись емоційне неприйняття або жорстоке ставлення до дитини, що супроводжуються почуттями провини, які ще більше погіршують стан матері.

Аналізуючи особливості компонентів уявлень про материнство та про ідеальну матір, бачимо, що у досліджуваних жінок переважає когнітивний компонент уявлень про материнство та ідеальну матір (середнє значення по групі - 40,86), тоді як найменш розвиненим є поведінковий компонент уявлень про ідеальну матір та про материнство (середнє значення - 22,54). Емоційний компонент уявлень про материнство та про ідеальну матір є середньо розвиненим (середнє значення - 33,54) (рис. 3).

Так, розвинений когнітивний компонент уявлень про ідеальну матір та про материнство передбачає наявність у жінок уявлень про те, що матір має бути сильною, практичною, вона має довіряти дитині та співпрацювати з нею. У той же час, матір може інколи бути несправедливою, може чогось не знати і не завжди зобов'язана ставити дитину на перше місце. Ідеальна матір має вміти пробачати, бути безкорисливою та альтруїстичною по відношенню до своїх дітей. Проте вона не завжди зобов'язана бути терплячою і розуміючою. Також вона не завжди буває правою, не має завжди і все вирішувати за дітей, має бути поблажливою у ставленні до своїх дітей.

Рис. 3. Особливості компонентів уявлення про материнство та ідеальну матір у досліджуваних жінок

Натомість недостатньо розвинутий поведінковий компонент говорить про те, що у досліджуваних жінок ще не повністю сформовані уявлення про те, наскільки досвідченими мають бути ідеальні матері, скільки часу вони мають проводити із дитиною. У них можуть бути ще не сформованими або дещо спотвореними уявлення про те, як потрібно навчати та виховувати дитину, як потрібно поводити себе із дитиною у ситуації, коли її потрібно похвалити, покритикувати чи заохотити тощо.

Аналізуючи особливості компонентів материнства, виявлено, що у досліджуваних жінок найбільш розвиненими є материнські почуття (середнє значення по групі - 20,45), материнське ставлення (середнє значення по групі - 21,05) та сімейні цінності (середнє значення по групі - 17,84) (рис. 4).

Рис. 4. Особливості компонентів материнства у досліджуваних жінок

Натомість найменш розвиненими є материнська відповідальність (середнє значення по групі - 10,12), материнські установки та очікування (середнє значення по групі - 11,16) та сімейний стиль виховання (середнє значення по групі - 9,71). У той же час компонент “материнська позиція” є середньо розвиненим (середнє значення по групі - 15, 26) (рис. 4).

Для порівняння досліджуваних вагітних жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності, ми використали порівняльний аналіз за t-критерієм Стюдента у разі якщо р<0,05.

Так, виявлено, що жінки, схильні до гармонійного (оптимального) типу ставлення до вагітності, характеризуються вищим рівнем розвитку емоційного компоненту уявлень про материнство та про ідеальну матір (М=20,26), ніж жінки, схильні до інших типів ставлення до вагітності (М=11,34 у разі якщо р=0,01 та t=1,30) (рис. 5).

Рис. 5. Особливості емоційного компоненту уявлень про материнство та ідеальну матір у жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності

Так, це свідчить про те, що жінки, схильні до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, більшою мірою схильні думати, що ідеальна матір має бути щасливою та радісною, доброю, лагідною, люблячою та м'якою у ставленні до дитини. Проте у той же час, вона не завжди зобов'язана цікавитись та пишатись (але ніколи не повинна соромитись за свою дитину) дітьми, може бути дратівливою, незадоволеною своєю дитиною. Інколи вона може і кричати на дитину, ображатись на неї, але не повинна боятись вибачатись перед дитиною.

Виявлено, що для жінок, схильних до гармонійного (оптимального) типу ставлення до вагітності притаманний вищий рівень розвитку материнських почуттів (М=12,03), материнської відповідальності (М=13,32), материнських установок та очікувань (М=12,45) і материнського ставлення (М=15,21), ніж для вагітних жінок, схильних до інших типів ставлення до вагітності (М=9,38 у разі якщо р=0,05 та t=1,17, М=11,04 у разі якщо р=0,02 та t=2,23, М=10,34 у разі якщо р=0,04 та t=1,95, М=11,30 у разі якщо р=0,04 та t=1,95) (рис. 6).

Рис. 6. Особливості ставлення до материнства у жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності

Так, можемо говорити про те, що жінки, схильні до гармонійного (оптимального) типу ставлення до вагітності більшою мірою, ніж інші жінки, схильні до переконання у тому, що вони зможуть пробачити у своїй дитині все. Контакти із чоловіком та дітьми завжди залишають у них приємні спогади та переживання, вони вміють розуміти почуття членів своєї сім'ї, терпимі до недоліків членів своєї сім'ї, люблять опікувати.

Також жінки, схильні до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності,розуміють та приймають свою роль у зміцненні сім'ї, вони впевнені у собі як матір, впевнені у своїх силах та можливостях у вихованні дитини, вважають себе чуйними до закликів про допомогу у своїй родині.

Також ці жінки більшою мірою схильні до переконання у тому, що виховання, відповідальність та піклування про родину, планування домашнього господарства - усе це не має виконуватись тільки одним із партнерів, а має вирішуватись спільно чоловіком із дружиною.

Жінки, схильні до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, більшою мірою прагнуть до узгодження своїх планів з планами інших членів сім'ї, вони переконані у тому, що діти щасливіші та поводять себе краще, якщо батьки проявляють інтерес до їхніх справ. Вони переконані у тому, що потрібно обговорювати протиріччя, що виникають у родині, щоб виявити їх причину й уникнути конфліктів надалі. Також, вони поблажливі до членів своєї родини, щирі та доброзичливі у стосунках із чоловіком та дітьми, здатні визнавати свою неправоту в стосунках у сім'ї.

Аналізуючи особливості термінальних цінностей та пріоритетних сфер життя у жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності, ми виявили наступне.

Для жінок, схильних до гармонійного (оптимального) типу ставлення до вагітності, більшою мірою притаманним є духовне задоволення як переважна цінність (М=37,53) і сфера сімейного життя (М=45,26) та сфера захоплень (М=43,00), ніж для жінок, схильних до інших типів ставлення до вагітності (М=26,28 у разі якщо р=0,01 та t=1,25, М=37,49 у разі якщо р=0,02 та t=2,50, М=38,13 у разі якщо р=0,03 та t=2,26) (рис. 7).

У той же час для жінок, схильних до гармонійного типу ставлення до вагітності, менш притаманною є цінність досягнення (М=21,97) і менш значимою є сфера професійного життя (М=29,05), ніж для жінок, схильних до інших типів ставлення до вагітності (М=31,06 у разі якщо р=0,00 та t=-3,17, М=38,13 у разі якщо р=0,02 та t=-2,41) (рис. 7).

Відтак можемо говорити про те, що жінки, схильні до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, характеризуються такими особливостями, як прагнення до отримання морального задоволення у всіх сферах свого життя; схильність вважати, що головне у житті - це займатись тим, що цікаво та приносить внутрішнє задоволення.

Важливими у їхньому житті є їхні захоплення та хобі. Вони намагаються багато часу приділяти своїм захопленням, оскільки вважають, що так вони зможуть почувати себе повноцінною особистістю і реалізувати себе та власний потенціал сповна.

Рис. 7. Особливості термінальних цінностей та пріоритетних сфер життя жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності

Такі люди багато часу приділяють своїй родині, вважаючи при цьому, що головне в житті - це добробут родини.

Натомість жінки, схильні до інших типів ставлення до вагітності, характеризуються такими особливостями, як прагнення до досягнення конкретних і помітних результатів у різні періоди життя, схильність до ретельного планування власного життя; життєві досягнення для таких людей - підстава для високої стійкої адекватної самооцінки.

Вони багато часу віддають своїй роботі, включаючи вирішення підприємницьких проблем, вважаючи при цьому, що професійна діяльність є головним змістом життя людини.

За результатами порівняння жінок, схильних до різних типів ставлення до вагітності, можемо підтвердити висунуту нами гіпотезу, яка стосувалась того, що для жінок зі схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності властивими є розвинені материнські почуття, материнська відповідальність та материнські установки й очікування. Бачимо, справді, для жінок, схильних до гармонійного (оптимального) типу ставлення до вагітності притаманний вищий рівень розвитку материнських почуттів (М=12,03), материнської відповідальності (М=13,32), материнських установок та очікувань (М=12,45), ніж для вагітних жінок, схильних до інших типів ставлення до вагітності (М=9,38 у разі якщо р=0,05 та t=1,17, М=11,04 у разі якщо р=0,02 та t=2,23, М=10,34 у разі якщо р=0,04 та t=1,95).

За результати проведеного кореляційного аналізу за r-критерієм Пірсона у разі якщо р<0,05, виявлено таке: ми можемо частково підтвердити висунуту нами гіпотезу про те, що когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти уявлень про материнство та про ідеальну матір у жінок пов'язані з їхньою схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, із такими термінальними цінностями, як духовне задоволення і саморозвиток, а також із рівнем значущості сфери сімейного життя.

Так, виявлено, що показники за шкалою емоційного компоненту уявлень про материнство та про ідеальну матір прямо корелюють із показниками за шкалами саморозвитку (r=0,38), духовного задоволення (r=0,28) як термінальних цінностей; прямо корелюють із показниками за шкалою сімейного життя (r=0,45) як пріоритетної сфери життя; прямо корелюють із показниками за шкалою оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності (r=0,4).

Показники за шкалою когнітивного компоненту уявлень про материнство та про ідеальну матір прямо корелюють із показниками за шкалою оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності (r=0,72), із показниками за шкалами духовного задоволення (r=0,5), саморозвитку (r=0,72) як термінальних цінностей та із показниками за шкалою сімейного життя як пріоритетної сфери життя (r=0,75).

А показники за шкалою поведінкового компоненту уявлень про материнство та про ідеальну матір прямо корелюють із показниками за шкалою духовного задоволення як термінальної цінності (r=0,95), із показниками за шкалою оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності (r=0,7), із показниками за шкалою сімейного життя як пріоритетної сфери життя (r=0,53).

Проте, у той же час, не виявлено зв'язку між показниками за шкалою поведінкового компоненту уявлень жінок про материнство та про ідеальну матір із показниками за шкалою саморозвитку як термінальної цінності.

Висновки

Материнство - це соціально-культурний феномен, особлива форма самореалізації жінки, призначена їй природою, що виявляється в духовній потребі бути матір'ю і в певній поведінці (турбота про потомство, любов до дітей, відповідальність за їхнє виховання).

Психологічна готовність до материнства формується під впливом біологічних і соціальних факторів, з одного боку, тобто має інстинктивну основу, а з іншого - виступає як особливе особистісне утворення. Мотиваційна основа материнської поведінки формується упродовж усього життя, потрапляючи під вплив як сприятливих, так і несприятливих чинників (що є перспективою подальших розвідок у даному напрямі).

Особливості ставлення жінки до вагітності, особливості розвитку сфери материнства та психологічна готовність до материнства набувають важливого значення у процесі внутрішньоутробного розвитку дитини.

Проведене нами дослідження складалось із двох частин: теоретичного та емпіричного дослідження. На етапі теоретичного дослідження ми теоретично проаналізували поняття материнства та материнської домінанти у психології, психологічні особливості та фактори ставлення до материнства у жінок на різних етапах вагітності, особливості смислової сфери вагітних жінок.

Рівень психологічної готовності до материнства визначається сумарним ефектом дії цих факторів до того моменту, коли жінка стає матір'ю. Під час дослідження були використані такі методи дослідження: метод теоретичного аналізу літератури з теми дослідження; метод психологічного опитування; методи математично-статистичного опрацювання даних; а також такі психодіагностичні методики: тест відношення вагітної (ТВВ) (Е. Г. Ейдемілер, І. В. Добряков, І. М. Нікольська); опитувальник “Свідоме батьківство” М. С. Єрміхіної - Р. В. Овчарової; методика “Уявлення про ідеальне батьківство” Р. В. Овчарової; опитувальник термінальних цінностей І. Г. Сєніна. Дослідження проводилось на базі Хмельницького міського перинатального центру. Група досліджуваних: 85 вагітних жінок віком від 21 до 32 років.

Згідно з результатами наукових досліджень та узагальнень сучасних наукових розробок, для жінок зі схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності притаманними є розвинені материнські почуття, материнська відповідальність та материнські установки й очікування.

Когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти уявлень про материнство та про ідеальну матір у жінок пов'язані з їхньою схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, із такими термінальними цінностями, як духовне задоволення і саморозвиток, а також із рівнем значущості сфери сімейного життя.

За результатами проведеного дослідження можемо підтвердити висунуту нами гіпотезу, яка стосувалась того, що для жінок зі схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності притаманними є розвинені материнські почуття, материнська відповідальність та материнські установки й очікування.

Також можемо частково підтвердити висунуту нами гіпотезу про те, що когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти уявлень про материнство та про ідеальну матір у жінок пов'язані з їхньою схильністю до оптимального (гармонійного) типу ставлення до вагітності, із такими термінальними цінностями, як духовне задоволення і саморозвиток, а також із рівнем значущості сфери сімейного життя.

На основі отриманих результатів можемо сформулювати такі рекомендації.

Розвитку емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів уявлень жінок про материнство та про ідеальну матір, розвитку материнської відповідальності, материнських очікувань та установок, материнського ставлення, та материнських почуттів сприятиме розвиток у них гармонійного ставлення до 'їхньої вагітності, тобто відповідального ставлення, яке передбачає дотримання рекомендацій лікаря та виникає у тих жінок, які мають гармонійні стосунки в сім'ї, а вагітність як для них, так і для їхнього чоловіка є бажаною та запланованою. Жінка із гармонійним ставленням до вагітності, дізнавшись про те, що вона вагітна, продовжує вести активний спосіб життя, але уважно слідкує за своїм здоров'ям, із задоволенням займається на курсах допологової підготовки.

Також розвитку готовності до материнства та позитивного ставлення до своєї майбутньої ролі у жінок сприятиме розподіл обов'язків у родині. Тоді жінці та чоловікові набагато легше буде поділяти турботи про дитину.

Традиційна патріархальна структура сім'ї є більш прийнятною, оскільки такі сім'ї міцніші та дитині в них розвиватися простіше. Якщо між подружжям присутня боротьба за владу і відбувається постійне вияснення, хто з них головний, то це є постійним фактором ризику для відносин.

Корисними для розвитку готовності жінки до виконання ролі матері та для розвитку дитини є різного роду програми пренатального (тобто внутрішньоутробного) розвитку дитини. Чим більше уваги батьки приділяють майбутній дитині, тим краще вона розвивається, тим більш здоровою і розумною народжується. Час і сили, віддані власній дитині, ніколи не бувають зайвими і завжди виправдовуються своїми результатами.

Майбутні батьки повинні навчитися доглядати за дитиною до її народження, створивши в сім'ї атмосферу згоди, гармонії і постаратися уникати стресів.

Список використаної літератури

1. Астахов В. М. Психологическое сопровождение беременных в современных условиях / В. М. Астахов, О. В. Бацилева, И. В. Пузь // Здоровье женщины. - 2014. - № 4(90). - С. 58-61.

2. Бацилєва О. В. Психологічні аспекти вагітності жінок пізнього репродуктивного віку / О. В. Бацилєва, І. В. Пузь // Проблеми сучасної психології. - 2014. - Вип. 23. - С. 56-67. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Pspl_2014_23_7

3. Бацилєва О. В. Репродуктивне здоров'я: медико-психологічні та соціальні аспекти / О. В. Бацилєва. - Донецьк : Донбас, 2011. - 236 с.

4. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї : курс лекцій / О. І. Бондарчук. - К. : МАУП, 2001. - 96 с.

5. Кочарян А. Беременность как эмоционально-трудная ситуация / А. Кочарян, В. Кузнецова // Психологічні перспективи. - 2009. - Вип. 13. - С. 230-236.

6. Пузь І. В. Особливості психологічного супроводу жінок під час вагітності / І. В. Пузь // Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості / за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папу- чі. - К., 2011. - Т.11. - Вип. 4. - С. 178-185.

7. Филиппова Г. Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологи / Г. Г. Филлипова // Вопросы психологии. - № 2. - 2001. - С. 24-35.

8. Филиппова Г. Г. Психология материнства : учебное пособие / Г. Г. Филиппова. - М. : Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 240 с.

9. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей / Дж. Боулби. - М., 2006. - С. 45-69.

10. Мид М. Культура и мир детства / М. Мид. - М., 1988. - 134 с.

11. Шнейдер Л. Б. Семейная психология / Л. Б. Шнейдер. - М. : Академический Проект : Деловая книга, 2006. - 768 с.

12. Винникотт Д. В. Маленькие дети и их матери / Д. В. Винникот. - М. : Класс, 1998. - С. 35-46.

13. Мухина В. С. Детская психология : учеб. для студентов пед. ин-тов / под ред. Л. А. Венгера. - М. : Просвещение, 1985. - 272 с.

14. Мещерякова С. Ю. Психологическая готовность к материнству / С. Ю. Мещерякова // Вопросы психологии. - 2000. - № 5. - С. 18-27.

Рецензент - доктор психологічних наук, професор Матеюк О. А.

Размещено на Allbest.ru