Вплив сім'ї на пізнавальну активність дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вплив сім'ї на пізнавальну активність дошкільників

Галина Стадник

Стаття містить результати формувального експерименту, метою якого була корекція взаємодії батьків з дітьми з точки зору підвищення ефективності її впливу на розвиток пізнавальної активності дошкільників. Запропоновано розроблену автором теоретично обґрунтовану методику формування пізнавальної активності дошкільників у сім'ї, ефективність якої підтвердилась в ході спеціально організованого психолого-педагогічного експерименту.

Автор вбачає перспективним напрямком для майбутніх наукових розвідок висвітлення особливостей впливу сім 'ї на розвиток пізнавальної активності молодших школярів.

Ключові, слова: особистість, сім'я, сімейне виховання, пізнавальна активність, діти дошкільного віку, спосіб впливу батьків на дитину, конструктивний спосіб впливу батьків на дитину, форми та методи роботи дитячого садка з сім 'єю.

Статья содержит результаты формирующего эксперимента, целью которого была коррекция взаимодействия родителей с детьми с точки зрения повышения эффективности его влияния на развитие познавательной активности дошкольников. Предложена разработанная автором теоретически обоснованная методика формирования познавательной активности дошкольников в семье, эффективность которой подтвердилась в ходе специально организованного эксперимента.

Автор считает перспективным направлением для будущих научных исследований рассмотрение особенностей влияния семьи на развитие познавательной активности младших школьников.

Ключевые слова: личность, семья, семейное воспитание, познавательная активность, способ воздействия родителей на ребенка, конструктивный способ воздействия, формы и методы работы детского сада с семьей, дети дошкольного возраста.

The article contains the results of forming experiment, whose goal was the correction of interaction of parents with children in terms of improving the efficiency of its impact on the development of cognitive activity of preschoolers. The paper presents theoretically grounded method offormation of the cognitive activity of preschool children in the family developed by the author, whose effectiveness is confirmed during specially organized psychological-pedagogical experiment.

It is proved that the development of cognitive activity of preschool children depends on the content and the nature of communication in the family and public cognitive activity of parents and children.

Identified and approved tools of psycho-pedagogical correction methods of influence close adults on the child in order to optimize the process of development of intellectual sphere.The article emphasizes the possibility of entering the family close adults to correct nurturing to the child in terms of development of its cognitive activity.It is proved that for the development of cognitive activity of preschool children it is necessary to use active forms of cooperation of preschool establishment with family, that envisages the study of features of cooperation close adults with a child, and implementation of the principle of individual and differentiated approach depending on the nature of communication, joint cognitive activity ofparents and children in family.

The author sees presentation of features of family influence on the development of cognitive activity ofprimary school children as a perspective area for future scientific studies

Keywords: personality, family, domestic education, cognitive activity, preschool children, method of parents' influence on a child, constructive method of parents' influence on a child, forms and methods of work of kindergarten with family.

Постановка проблеми. Сучасні психолого-педагогічні дослідження підкреслюють важливість сімейного виховання для повноцінного розвитку особистості дитини, оскільки воно має такі переваги, якими не володіє навіть висококваліфіковане дошкільне та шкільне виховання. Це, насамперед, тривалість і неперервність впливу, широкий діапазон і глибока емоційність, включність дитини в спільну з дорослими діяльність, можливість здійснення індивідуального підходу та інші особливості, які роблять роль сім'ї у формуванні особистості дошкільників дуже важливою [Дитина..., 2014; Седих, 2013; Стадник, 2015].

Особливо значущі для розвитку пізнавальної активності дітей спілкування і спільна діяльність з батьками, адже саме в сім'ї формується активно-пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, творчі можливості та розумові здібності дошкільників.

Взаємодія батьків та виховних закладів на сучасному етапі залишається об'єктом досліджень і дискусій. Актуальні питання загальної проблеми взаємозв'язку сім'ї та дитячого садка у формуванні особистості дитини висвітлені у працях О. Зверєвої, В. Котирло, Т. Кулікової, С. Ладивір, Т. Маркової та ін.

Аналіз актуальних досліджень. Пізнавальна активність дошкільників розглядається нами як реалізація пізнавальної потреби у вигляді пошукової орієнтувально-дослідницької діяльності, що здійснюється як у зовнішньому (у плані дій), так й у внутрішньому (мислиннєвому) плані [Стадник, 2015: с. 427].

Рівень пізнавальної активності дошкільників можна визначити за такими показниками: виявлення особливостей зацікавленості новим предметом чи явищем; емоційне ставлення дитини до пізнавальної діяльності, наявність ініціативних дій (практичних і розумових), ставлення дошкільників до результатів своєї діяльності [Стадник, 2008: с. 406].

Мета статті - розкрити і проаналізувати основні завдання та методику формування пізнавальної активності дошкільників у сім'ї.

В основу дослідження було покладено природний психолого- педагогічний експеримент, у ході якого широко використовувалися активні форми співробітництва сім'ї та дитячого садка: батьківські збори, індивідуальні і групові консультації, дні відкритих дверей в дитячому садку, вечори добрих справ, «круглі столи», бесіди з батьками і дітьми тощо.

Виклад основного матеріалу. У процесі проведення констатувального експерименту нами було виділено три групи дітей: з високим рівнем розвитку пізнавальної активності, з середнім та низьким рівнем пізнавальної активності.

Другий етап констатувального експерименту був спрямований на вивчення змісту й характеру взаємодії та спільної пізнавальної діяльності батьків і дітей у сім'ї з погляду впливу на пізнавальну активність останніх.

Констатувальний експеримент показав, що тільки 17 % сімей як контрольної, так й експериментальної груп обирають конструктивний спосіб впливу на дитину, який обумовлює високий рівень розвитку її пізнавальної активності. Виходячи з цього, ми й будували систему формувального експерименту, ціллю якого була корекції взаємодії батьків з дітьми з точки зору підвищення ефективності його впливу на розвиток пізнавальної активності останніх.

Спеціальна система формувальних впливів базувалась на спільній роботі дошкільного закладу і сім'ї. В основу був покладений принцип індивідуального, а також диференційного підходу до батьків (тобто робота з кожною сім'єю проводилась індивідуально, і в залежності від того, до якої із виділених груп вона віднесена).

Формувальний експеримент проходив в два етапи. На першому етапі проводилась «просвітницька» робота - передача батькам необхідного мінімуму психолого-педагогічних знань про розвиток пізнавальної активності дошкільників.

Другий етап являв собою безпосередню роботу з корекції взаємодії батьків з дітьми. Він складався з трьох серій експериментальних завдань, які повинні були допомогти дорослим оволодіти конкретними вміннями і навичками стимуляції пізнавальної активності і (що особливо важливо) їх реально застосувати в організації життя і діяльності своїх дітей.

Першу серію завдань другого етапу формувального експерименту присвятили навчанню батьків конструктивному способу впливу на дитину в процесі занять з дидактичними іграми і вправами (кубики і картинки, лото, мозаїка та ін.).

Друга серія завдань була пов'язана з оптимізацією пізнавальних контактів батьків з дітьми в процесі ігри з новою іграшкою.

Третю серію завдань даного етапу формувального експерименту присвятили навчанню батьків конструктивному впливу на дитину в процесі читання книги.

У теперішній час розроблені конкретні форми і методи роботи дитячого садка з сім'єю [Воспитание дошкольников..., 1979; Дитина..., 2014; Зверева, 2015]. Із всього арсеналу форм і методів ми відібрали ті, які найбільше відповідали нашим завданням. Серед них - бесіди з батьками, консультації (індивідуальні та групові), батьківські збори, вечори добрих справ, дні відритих дверей, «круглі столи» й інші форми роботи.

Початком формувального експерименту були батьківські збори, на яких пропонувалась загальна теоретична модель процесу формування пізнавальної активності дошкільників у сім'ї. Розглядались питання про значення, сутність і основні показники пізнавальної активності дітей, про роль дошкільного віку в розвитку особистості дитини в цілому і його інтелекту - вчасності, а також про значення спілкування батьків з дітьми для формування пізнавальної активності останніх.

Ми прагнули, щоб інформація, яка була повідомлена на батьківських зборах, була не тільки сприйнята, але і співвіднесена кожним з батьків з особливостями своєї дитини. Для цього проводили консультації для кожної з трьох виокремлених нами груп сімей: з конструктивним способом впливу (перша), з імперативним (друга) і з індиферентним (третя група). Проводились також консультації з ціллю пояснити конкретно кожній групі батьків особливості розвитку інтелектуальної сфери їх дітей, використовуючи дані констатуючого експерименту, і побудувати модель формування пізнавальної активності дошкільників (для сімей другої і третьої груп).

Наступним йшов другий етап формувального експерименту, ціллю якого було оволодіння батьками конкретними прийомами стимулювання пізнавальної активності дітей. Першу експериментальну серію даного етапу, присвячену дидактичним іграм і вправам, починали з загальної теоретичної консультації для батьків другої і третьої груп. Їм надавалося уявлення про значення таких ігор і вправ в розвитку інтелектуальної сфери дитини і про роль дорослого в організації і проведенні їх у сім'ї.

Після цього проводились індивідуальні практичні консультації з кожною сім'єю другої і третьої груп, на яких демонструвався конструктивний спосіб впливу на дитину. При цьому, як і в констатувальній частині дослідження, використовувався метод виконання дитиною практичного завдання в присутності близького дорослого [Котырло, 1984: с. 19-20].

Під час демонстрації способів впливу на дитину вихователем чи експериментатором зазвичай вівся протокол - записувались найбільш ефективні прийоми стимулювання пізнавальної активності дітей.

Потім з батьками обговорювались найбільш ефективні прийоми стимулювання активності дитини, зафіксовані в протоколі: зацікавлене ставлення дорослого до заняття дитини, способи постановки питань, навчання роботи із зразком, форми контролю та оцінки дій, підтримка правильних дій, ставлення до невдалих спроб.

Ми пропонували батькам відпрацювати ці прийоми вдома, забезпечуючи їх для цього необхідними посібниками. Якщо одразу не виходило оволодіти конструктивними способами впливу на дитину, ми навчали батьків повторно опосередкованим шляхом, тобто їм просто пропонували бути присутніми на індивідуальній консультації з їхньою дитиною, де демонструвався саме цей прийом, яким дорослі ще не оволоділи. При цьому ніколи не говорилось, що батьки були запрошені на повторне навчання.

Увага батьків першої групи була звернена на необхідність врахування індивідуальних особливостей дітей: одним рекомендували попрацювати над зв'язною мовою дитини, іншим - стимулювати самостійний пошук різних варіантів вирішення однієї й тієї ж пізнавальної проблеми. З батьками цієї групи спеціальне навчання не проводилось, а тільки коректувався в цілому досвід їхньої взаємодії з дитиною. За необхідності використовували цей досвід і для репрезентації батькам інших груп (на вечорах добрих справ, а також у другій серії другого етапу формувального експерименту).

На консультації для батьків другої групи було відмічено, що їхні сини і доньки нормально розвиваються, однак рівень їхньої пізнавальної активності потребує підвищення, тобто діти не завжди готові проявити ініціативу і самостійність, часто сподіваються на допомогу вихователів і однолітків, копіюють чужі зразки.

Щоб усунути ці небажані явища, ми радили батькам використовувати всі можливі ситуації спілкування і сумісної пізнавальної діяльності з дитиною, направляти їх на розвиток ініціативи дитини в пізнанні, на стимулювання її самостійного пошуку нового як у вигляді оригінальних практичних дій, так і з допомогою суджень і умовиводів.

У цій серії 50 % сімей другої групи активно брали участь у роботі, акуратно відвідували індивідуальні консультації, виконували домашнє завдання. Вони стали частіше радитися відносно придбання дидактичних ігор, просили дати їм додому нові завдання. І, що найголовніше, змінилось, стало більш зацікавленим емоційне ставлення до проявів дитячої пізнавальної активності, що, в свою чергу, спричинило виникнення у дітей інтересу до занять пізнавальною діяльністю.

Важливий той факт, що діти двох сімей третьої групи стали ініціаторами занять з батьками вдома, хоча нічого подібного до цього не практикувалося. Звідси слідував попередній висновок, що ці батьки змінили свій звичайний спосіб спілкування на той, який залучав дитину до спільної з дорослими взаємодії.

У інших батьків третьої групи були виявлені помітні зміни в способах впливу на дітей: деякі з них робили спробу займатись з сином або донькою, але, зустрівшись з труднощами, втрачали інтерес, а інші і зовсім не намагались щось змінювати в звичних стосунках з дітьми.

Але позитивним був той факт, що вони знаходили час відвідати дитячий садок для бесіди з вихователем чи експериментатором, а не просто зустрічали і проводжали дитину до входу, як це було раніше.

У роботі з такими сім'ями ми прийняли установку на максимальне використання різних способів залучення їх у життя дошкільного закладу, щоб дати можливість спостерігати різні способи спілкування з дітьми, які використовуються експериментатором або вихователем, відгук дітей на це, а також порівняти своїх дітей з їхніми однолітками з групи.

Ефективним прийомом виявилась демонстрація батькам занять у дні відкритих дверей в дитячому садку. Ми прагнули таким чином створити у батьків стійку мотивацію спілкування з дітьми на підвищення рівня їхньої пізнавальної активності.

На занятті кожен дорослий міг бачити, наскільки активна його дитина, який у неї рівень знань і вмінь у порівнянні з іншими дітьми. Важливо було викликати у батьків бажання бачити свою дитину такою ж допитливою, як інші діти. пізнавальний дошкільник сім'я

Змістом другої серії другого етапу формувального експерименту було навчання батьків конструктивного способу впливу на дитину в процесі його ігор з новою іграшкою. Для цього був організований «круглий стіл» батьків і вихователів на тему: «Значення іграшки в розвитку пізнавальної активності дитини».

Перед проведенням «круглого столу» дорослим для обговорення було запропоновано наступні запитання:

Як відбувається вибір іграшки для дитини в вашій сім'ї: іграшки вибирають тільки дорослі, тільки дитина, при виборі враховується пізнавальна цінність предмету і бажання дитини?

Чи вважаєте ви необхідною свою участь у грі дитини з новою іграшкою чи вважаєте, що вона в усьому повинна розібратись самостійно?

Якщо ви приймаєте участь у грі дитини, то як це відбувається?

Попередньо ми провели підготовчу роботу з двома батьками з

першої групи з тим, щоб вони могли поділитись своїм позитивним досвідом розвитку інтелектуальної сфери своїх дітей за допомогою іграшки. У цих сім'ях багато уваги приділяється вибору іграшки, способу її надання дитині, а також іншим моментам, про які ми просили розповісти на «круглому столі».

При обговоренні питань виявилось, що в сім'ях другої та третьої груп діти займаються з новими іграшками самостійно, дорослі не допомагають їм при цьому, вважаючи, що постійна допомога тут не потрібна.

Несподіваним для багатьох був виступ батьків першої групи, які розповідали, як іграшка стає одним із засобів розвитку пізнавальної активності дитини. Для цього дорослі: 1) при виборі нової іграшки враховуються її пізнавальний зміст і бажання дитини; 2) підтримують інтерес дитини до іграшки, демонструючи щире задоволення і захоплення новим предметом; 3) організовують самостійне дослідження іграшки, стимулюючи ініціативні пошукові дії дитини; 4) спонукають дитину самостійно шукати відповіді на свої запитання; 5) при відсутності запитань з боку дитини звертають увагу на різні властивості предмету, створюють перед дитиною проблемні ситуації; 6) заохочують самостійні думки дитини.

На завершення батькам було запропоновано домашнє завдання: організовувати взаємодію з дитиною під час її гри з іграшкою. При цьому дорослим було запропоновано записувати, які запитання ставить дитина, як вона відгукується на участь дорослого в грі, які прийоми виявляються найефективнішими в стимулюванні активного засвоєння дитиною нової гри. Це було необхідно, щоб знайти до неї підхід, а також відчути реальні зрушення в пізнавальному розвиткові дитини.

Більш об'ємну роботу провели з батьками, які не виконали домашні завдання. Спеціально для цієї категорії дорослих організовували «банк іграшок», нові іграшки із яких періодично давали в сім'ю на вихідний день. Переконавшись, що батьки не займались з дитиною новою іграшкою, ми ніколи не робили зауваження. Іноді нам доводилось самим виконувати роботу, яку вони не зробили. Але дорослих завжди підбадьорювали, намагались викликати у них бажання займатись з дитиною.

Вихователі відмітили підвищення активності на заняттях більшої частини дітей групи - вони стали ініціативніші в відповідях на запитання, а їхні відповіді стали змістовніші й оригінальніші. Діти з низьким рівнем розвитку інтелектуальної сфери, хоча і не відрізнялись подібною активністю, але вже стали проявляти інтерес до занять, брати в них участь, а не просто відсиджуватись, як це було раніше.

Підтверджується гіпотеза нашого дослідження про те, що зі зміною способу спілкування батьків з дітьми повинен змінитись і рівень пізнавальної активності останніх. Третю серію другого етапу експерименту присвятили навчанню батьків конструктивного способу впливу на дитину в процесі прочитання нової книги.

Результати констатувального експерименту свідчать про те, що процес прочитання книги дитині в сім'ї в більшості випадків не сприяє розвиткові дитячої пізнавальної активності, оскільки зводиться до простої передачі дитині готових знань, здогадок. Але розвиток пізнавальної активності відбувається лише в тому випадку, коли дитина сама проявляє ініціативу в відповідях на запитання, будує здогадки, пробує, помиляється.

Відповідно процес прочитання книги дитині може перетворитись з простого повідомлення їй знань у засіб для розвитку її пізнавальної активності при умові, що буде усвідомлена ситуація розумового експериментування дітей з різного роду знань. Для цього необхідно застосувати конструктивний спосіб впливу на дитину, який полягає в: 1) прояві дорослими емоційно позитивного, зацікавленого ставлення до нової книги; 2) спонуканні дитини до розумового експериментування - самостійного знаходження відповідей на запитання, висловлення здогадок; 3) заохоченні самостійних думок дитини і самостійного процесу пізнання нового.

Батьки першої групи, як показали результати констатувального експерименту, в цілому застосовують конструктивний спосіб впливу на дитину в процесі прочитання їй нової книги. Але вони не завжди вміють створювати проблемні ситуації, які б стимулювали самостійний пошук дитиною відповіді на запитання. У зв'язку з цим ми підготували «Пам'ятку по роботі з книгою» і давали їм додому книги зі спеціально підібраної сумісно з вихователями бібліотеки нових книг з пізнавальними розповідями і казками.

Роботу з іншими сім'ями ми будували в залежності від того, яких успіхів вони добились на шляху оволодіння конструктивним способом впливу на дитину. Для тих, хто досяг позитивних результатів (десять сімей другої групи), були організовані групові консультації (по три-чотири сім'ї). З іншими сім'ями працювали індивідуально.

Як групові, так й індивідуальні консультації проводили наступним чином: спочатку невелика теоретична частина-повідомлення про роль книги в пізнавальному розвиткові дитини і про сутність конструктивного способу впливу на дитину в процесі читання. Потім слідував показ способу впливу, а після цього обговорення з дорослими використаних прийомів стимулювання пізнавальної активності дитини в процесі прочитання нової книги.

Як і в попередніх серіях, ми застосовували систему домашніх завдань: пропонували батькам прочитати дитині книгу, використовуючи конструктивний спосіб впливу на неї. Тим, хто не виконував домашніх завдань, ми давали книги з нашої бібліотеки додому на вихідний день. Як і в випадку з новою іграшкою, просили дорослих не боятись давати нові книги дітям в дитячий садок, щоб вони вчились розповідати про них одноліткам і вихователям.

У своїх цілеспрямованих спостереженнях ми відмічали, як поступово змінювався зміст і способи спілкування більшості батьків другої і третьої груп з дітьми під час вечірніх зустрічей. Дорослі тепер запитували у дітей, як пройшов день, що цікавого було на заняттях, що дитина дізналась нового. Іншою стала реакція батьків на роботи дітей (малюнки, аплікації, вироби з глини, пластиліну). Вони уважно розглядали їх, проявляли своє ставлення до побаченого, вихваляли дітей.

Практично всі батьки першої групи і більшість батьків другої і третьої груп відмітили зміни в поведінці своїх дітей. «Став більш допитливим, ставить багато запитань», «Частіше став просити нову книгу, іграшку, просить займатись кожного вечора, раніше більш любив самостійність», - висловлювалися батьки.

Таблиця 1

Результати формування способу впливу батьків на дитину

З аналізу таблиці видно, що до формувального експерименту було лише 17% батьків з конструктивним способом впливу, та після його проведення стало 60%.

Висновки та перспективи подальших наукових розвідок

Наше дослідження, таким чином, підтвердило принципову можливість входження в сім' ю з метою корекції виховних впливів близького дорослого на дитину в плані розвитку її пізнавальної активності. Такий вплив на батьків може здійснюватися через систему взаємодії дитячого закладу із сім' єю при наявності компетентної психологічної служби в сфері суспільного дошкільного виховання. Перспективним напрямком для майбутніх наукових розвідок ми вбачаємо вивчення особливостей впливу сім'ї на розвиток пізнавальної активності молодших школярів.

Література

Воспитание дошкольников..., 1979 - Воспитание дошкольников в семье: Вопросы теории и методики / Под редакцией Т. А. Марковой. - М. : Педагогика, 1979. - 192 с.

Дитина., 2014 - Дитина в сучасному соціопросторі. Навчальний посібник / Т.О. Піроженко, С. О. Ладивір, К. В. Карасьова[та ін.]: За редакцією Т.О. Піроженко. - К. : Кіровоград, Імекс - ЛТД, 2014. - 120 с.

Зверева, 2015 - Зверева О. Л. Развитие содержания и форм педагогического просвещения родителей дошкольников. Монография / Зверева О. Л. - М. : НИИ школьных технологий, 2015. - 79 с.

Котырло, 1984 - Котырло В. К. Детский сад и семья / Котырло В. К. - Киев, 1984. - 143 с. Куликова, 2000 - Куликова Т. А. Семейная педагогика и домашнее воспитание : учебное пособие / Т. А. Куликова. - М. : Академия, 2000. - 232 с.

Ладивір, 2013 - Ладивір С. А. Інтеграційний підхід в організації процесу прищеплення дітям дошкільного віку базових цінностей. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - Том IV (9), 2013 - С. 213-235.

Седих, 2013 - Седих К. В. Психологія сім'ї. Навчальний посібник / К. В. Седих. - Полтава, 2013. - 197 с.

Стадник, 2008 - Стадник Г. А. Методы изучения познавательной активности дошкольников в семье / Г. А. Стадник // Педагогічні науки: збірник наукових праць. Частина друга. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008. - С. 405-408.

Стадник, 2015 - Стадник Г. А. Развитие познавательной активности в семье / Г. А. Стадник // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / Головний редактор А. А. Сбруєва. - Суми : Видавництво Сум ДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. - №8 (52). - С. 426-434.

Размещено на Allbest.ru