Мовна особистість: міждисциплінарний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Мовна особистість: міждисциплінарний аспект

Н.М. Дика

Автором висвітлено мовну особистість вчителя-словесника як ключове поняття усіх сфер пізнання людини; проаналізовано різні концепції і підходи до тлумачення мовної особистості, які пов'язані з інтердисциплінарністю цього поняття; обґрунтовано основні засади становлення поліфункціональності мовної особистості; з'ясовано доцільність урахування загальних лінгводидактичних особливостей формування мовної особистості, орієнтації на комплексний розвиток усіх її складових компетентностей.

Ключові слова: мовна особистість, компетентність, лексикон, прагматикон, семантикон, рівень мовної правильності, рівень комунікативної досконалості.

мовний особистість компетентність

Вступ

Мовна освіта -- фундамент пізнавально-творчої діяльності особистості. Особливою умовою сьогодення є не теоретиза- ція процесу навчання, а формування так званих соціальних навичок (англ. “soft skills”). Нині не може бути багатовідсоткового розриву між фактами: «Я володію навичками XXI ст.», «Я формую їх у тих, кого навчаю». Тому запропонована міністром освіти і науки Лілією Гриневич концепція нової української школи спрямована на надання тих компетентностей, які будуть потрібні сучасній людині у XXI ст., а це потребує реформування змісту освіти, трансформації держстандартів.

Загальноосвітній школі необхідні сучасні вчителі-словесники, які здатні ефективно працювати в умовах глобалізації наукової інформації, втілювати інноваційні технології в освітній процес та постійно прагнуть до професійного самовдосконалення і самореалізації.

Мета статті: висвітлення специфіки реалізації поняття «мовна особистість» в інтердисциплінарному аспекті.

Поняття «мовна особистість». Нині дослідники різних галузей (психології -- О. Анісімов, І. Семенов, Ю. Степанов та ін.; філософії -- В. Біблер, І. Ладенко, О. Спіркін та ін.; лінгвістики -- Ю. Караулов, В. Карасик, С. Єрмоленко, Л. Мацько, Ф. Бацевич та ін.; лінгводидактики -- А. Богуш, О. Горошкіна, Л. Мамчур, М. Пентилюк, Семеног та ін.; педагогіки -- О. Комар,

Краєвський, В. Сластьонін, О. Савченко та ін.) дедалі частіше звертаються до тлумачення поняття мовної особистості, що засвідчує намагання сучасної науки крізь призму мовної особистості виокремити феноменальність людини.

Особистісну орієнтацію освіти визначають як основоположну в сучасній школі вчені Бех, С. Гончаренко, О. Леонтьєв, А. Богуш,

Рубінштейн, С. Сисоєва, В. Семиченко, І. Зязюн, В. Кремень та ін. У їхніх працях висвітлюється мовна особистість як основа формування й розвитку людини.

Зокрема, у філософії освіти і педагогічній науці поняття особистості констатується як «інноваційна знаннєва людина», тобто людина, знання якої є органічною, сутнісною складовою її особистості, що «визначає її поведінку і характер дій» (Кремень В.Г., 2007, с. 13-14).

Соціологічна наука розглядає мовну особистість як суб'єкта суспільних відносин, у тому числі з боку впливу на неї і на її соціально-культурну діяльність мовної культури національно- соціальної групи, до якої належить особистість (Іваницька М.Л., 2012, с. 152).

У психології мовна особистість трактується як сукупність пізнавальних, емоційних та мотиваційних властивостей, що забезпечують мовну компетентність людини як носія певного національно-культурного простору. Л. Засєкіна вважає мовною особистістю суб'єкта, мова якого найповніше відтворює культурну спадщину свого народу, що виявляється у вербальних та екстра- лінгвальних елементах комунікації, мовних стереотипах, правилах етикету (Засєкіна Л.В., 2007).

Поняття мовної особистості у лінгвістиці і лінгвокультурології ґрунтовно висвітлено в працях Ф. Бацевича, В. Карасика, Ю. Караулова, Є. Єрмоленко, Л. Мацько, Л. Струганець та інших науковців. Сучасна лінгвістика пропонує різні погляди і підходи до аналізу мовної особистості, які визначають основну складову цього поняття

комунікативна потреба, спрямована на адресата, співбесідника, колектив;

органічна можливість навчатися мовному спілкуванню;

комунікативна компетенція як вироблене вміння до мовного спілкування;

мовна свідомість як активне вербальне відображення у внутрішньому світі зовнішнього;

мовленева поведінка як усвідомлена система вчинків, що розвивають характер і образ

Мовна особистість, за концепцією Л. Мацько, -- це узагальнений образ носія мовної свідомості, національної мовної картини світу, мовних знань, умінь і навичок, мовних здатностей і здібностей, мовної культури і смаку, мовних традицій і мовної моди (Мацько Л.І., 2009, с. 27). Основними складовими мовної особистості, на думку дослідниці, є наведені на рис.

Традиційно в лінгвістиці науковці орієнтуються на трирівневу модель мовної особистості, розроблену Ю. Карауловим

Процес становлення і розвитку мовної особистості проходить послідовно й безпосередньо пов'язаний з розвитком інтелектуальних здібностей людини. «Формування мовної особистості -- це постійний і тяглий (не фрагментарний), синестезійно-синергетичний процес, у якому домінують когнітивно-інтелектуальні та креативно-діяльнісні чинники», -- наголошує Л. Мацько (Мацько Л.І., 2009, с. 33). Дослідниця вказує на наявність кількох рівнів розвитку мовної особистості (див. рис. 5). Кожен із них відображає ступінь оволодіння мовою та ступінь інтелектуально-духовного зростання людини.

До структурних компонентів мовної особистості В. Маслова відносить світоглядний і ціннісний як базові для формування національного характеру, а також культурологічний, який полягає у засвоєнні загальнолюдської й національної культури. Ці компоненти визначають глибинне й індивідуальне, притаманне особистості, висловлюване через види її діяльності, найважливішою з яких є мовленнєва (Маслова В.А., 2001, с. 119). Рівневу структуру формування мовної особистості умовно можна розшарувати на такі пласти: лексикон і граматикон, прагматикон, семантикон (див. рис. 6).

К. Іванцова зауважує, що використання терміна «мовна особистість» у контексті лінг- водидактики й психолінгвістики, стилістики, художнього мовлення й лінгвокультурології, комунікативної лінгвістики та лінгвоперсо- нології -- свідчення неабиякої затребуваності звернення до людського чинника в мові, маркування антропологічного ракурсу досліджень (Іванцова К.В., 2010, с. 26).

Дослідження мовної особистості потребує, на думку К. Сєдова, виділення критеріїв для класифікації типів і різновидів мовленнєвої поведінки людини. Необхідно прослідкувати зв'язок між особистісними психологічними характеристиками людини, факторами, що впливають на її

Інтеграційні процеси в мовній освіті дають можливість обґрунтувати систему міждисциплінарних і внутрішньопредметних зв'язків, побудованих на спільних сучасних ідеях і поняттях. Виокремлення в змісті кожної дисципліни спільного матеріалу дає змогу використовувати його як засіб засвоєння спільного суттєвого, що становить підґрунтя певної науки.

Професія суттєво впливає на формування мовної особистості, а також породжує певні очікування оточення з приводу поведінки індивіда в тій чи іншій ситуації спілкування. Приміром, сучасний учитель-словесник у процесі фахової підготовки опановує такі ключові компетентності: мовну, мовленнєву, предметну, прагматичну, комунікативну, фольклорну і літературну, культурознавчу, педагогічну, методичну. Формування мовної особистості полягає не тільки у здобутті людиною певних знань, умінь і навичок, але й у самовихованні, самовдосконаленні, що виражається в прагненні та вмінні мовців спілкуватися рідною та іншими мовами, у систематичній, послідовній, наполегливій роботі над вдосконаленням власного мовлення.

Мовна особистість сучасного вчителя -- явище багаторівневе, різнопланове, під час вивчення якого слід враховувати як власне лінгвістичні, так і екстралінгвальні фактори. У процесі розвитку мовної особистості сучасного вчителя-словесника варто звертати увагу на рівні його дискурсивної реалізації: ґрунтовність, глибинність знань, обізнаність, оригінальність і творчість у процесі наукового мовомислення, лінгвокреативність у творенні власних текстів, добір складної, широко і вузькопрофільної термінології, вміння дискутувати і доводити власну думку.

Сучасний вчитель-словесник повинен не лише володіти ґрунтовними знаннями, мати сформовані вміння і навички, але й, найголовніше, уміти застосовувати їх у професійній діяльності, швидко реагувати на зміни в науці та інноваційних технологіях.

Висновки

З огляду на зазначене вище фахова підготовка сучасного педагога потребує освіченої особистості майбутнього вчителя, формування у нього професійно значущих знань та умінь, здатності до новаторства, творчості, самореалізації. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в послідовній роботі над розвитком мовної особистості вчителя-словесника в системі неперервної педагогічної освіти та розробленні дистанційних курсів і тренінгів для навчання.

Джерела

Дика Н.М. Реалізація концепту мовної особистості у сучасній лінгводидактиці / Н.М. Дика // Педагогічний процес: теорія та практика. -- 2016. -- № 2. -- С. 32-36.

Засєкіна Л.В. Мовна особистість у сучасному соціальному просторі / Л.В. Засєкіна // Соціальна психологія. -- 2007. -- № 5 (25). -- С. 82-90.

Иванцова Е.В. О термине «языковая личность»: истоки, проблемы, перспективы использования // Вестник Томского государственного университета. -- 2010. -- № 4 (12). -- С. 24-32.

Іваницька М.Л. Структура мовної особистості перекладача художньої літератури як інтердисциплінарна категорія / М.Л. Іваницька // Studia linguistica. -- 2012. -- Вип. 6 (2). -- С. 151-158.

Карасик В.И. Язык социального статуса / В.И. Карасик. -- М. : ИТДГК «Гнозис», 2002. -- 334 с.

Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. -- 6-е изд. -- М. : Изд-во ЛКИ, 2007. -- 264 с.

Кремень В.Г. Якісна освіта і нові вимоги часу / В.Г. Кремень // Педагогічна і психологічна науки в Україні : в 5 т. -- К. : Педагогічна думка, 2007. -- Т. 1. -- С. 11-24.

Маслова В.А. Лингвокультурология / В.А. Маслова. -- М. : Академия, 2001. -- 208 с.

Мацько Л.І. Українська мова в освітньому просторі : навч. посіб. для студ.-філол. освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» / Л.І. Мацько. -- К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. -- 607 с.

Седов К.Ф. Дискурс и личность. Эволюция коммуникативной компетенции. -- М. : Лабиринт, 2004. -- 320 с.

Размещено на Allbest.ru