Функції фотографії як психологічного тригера

• Визначити особливості реагування на фотографії респондентів.

• Виявити переважаючий аспект у виборі улюбленої фотографії - емоційний чи оціночний.

• Розкрити, з якими емоціями, асоціаціями, почуттями, подіями чи спогадами пов'язана конкретна фотографія.

• Експериментально перевірити особливості впливу фотографій на регуляцію психоемоційного стану.

Виклад основного матеріалу дослідження

Психологічні тригери (від англійського слова «trigger» - спусковий гачок) є автоматичними поведінковими реакціями людей, які виникають як відповідь на будь-який, переважно зовнішній, подразник. Тригер викликається подразником, який викликає емоційне ставлення, що у свою чергу впливає на рішення людини [4].

«Сенс будь-якої фотографії складається в першу чергу не у фактичному візуальному змісті, а безпосередньо в тому, які думки, почуття, переживання викликає знімок у конкретної людини. Саме ця риса дозволяє ефективно застосовувати фототерапію в лікувально-корекційній діяльності» [5]. Для того, щоб знати, як правильно використовувати фотографію у своїй практичній діяльності, варто з'ясувати: так які ж почуття, думки, спогади викликатиме улюблена фотографія? Саме на вивчення цього запитання і спрямоване наше дослідження. Фототерапія, в силу своєї молодості, відкриває перед собою великі можливості у її вивченні, а результативність та безмежність використання на практиці робить цей напрямок ефективним та перспективним у подальших дослідженнях.

У дослідженні брали участь 30 респондентів віком 19-20 років, студенти 3 курсу Рівненського державного гуманітарного університету на базі навчальної лабораторії інтерактивних форм навчання психологів. Досліджуваним пропонувалась інструкція, за якою вони мали обрати найулюбленішу свою фотографію. Після того, як вибір було зроблено, респондентові пройшли опитування, яке складалось з 10 відкритих запитань стосовного свого фотознімка.

У систему вивчення емоційного фону і його впливу через фотозображення, були представлені такі критерії аналізу, що задовільнили комплекс проявів впливу фотографій на рефлексивний досвід. Всі відповіді респондентів представлено в певній системі. Отримані результати піддано статистичному аналізу. Кількісні дані представлено у дужках. Перше число - показник частоти відповіді, друге число - та ж частота у відсотковому співвідношенні.

Аналізуючи всі відповіді, які вказали респонденти, ми їх згрупували у критерії. Найбільш вираженими виявились емоцїї/почуття та оцінка/зовнішність (по 74 обраних варіанти, 15,4%). Тобто, фотографія викликає переживання опитуваними тієї ситуації, в якій вони перебувають на знімках. Саме ці приємні відчуття, які виникають, дивлячись на фото - робить його особливим і улюбленим. В когось це просто посмішка, в когось - глибокі почуття. Оціночне ставлення, яке за кількістю обраних відповідей нічим не поступається емоційному, особливо виражене в оцінці зовнішності, що говорить про важливість гарно виглядати та, можливо, невпевненість у зовнішності, у 67% респондентів фотографія постійно з собою, і 63 % дивляться на фото як мінімум 1 раз в тиждень. Причини цього можуть критись в одному з цих двох аспектів, дивлячись який превалює - якщо це емоції - можемо припустити дефіцит цих позитивних переживань, тоді фотографія - як спосіб компенсувати цю нестачу; якщо це зовнішність - може бути невпевненість в собі, а фотографія - намагання затвердити свою самооцінку. На свій характер було вказано лише 2 відповіді (0,4%).

Наступний виражений критерій - характеристика (36; 7,5%), що майже в 2 рази менше попередніх двох. Найчастіше зустрічається в цій категорії слово «щирість». Тобто, опитуваним важливі не лише самі емоції та почуття, а й їх чистота і повнота вираження. В іншому розумінні щирість це чистота намірів, відсутність протиріч між реальними почуттями та намірами стосовно іншої людини, що може виражатись стосовно наступного критерію - друзі та відносини (35; 6,1%). До того ж, 48% опитуваних вказали, що зображені на фотографії не самі. Це у свою чергу підсилює емоційний аспект.

28 обраних варіантів (що складає 5,8%) вказують на важливість досліджуваних їхнього місця перебування на фото та предметів, що їх оточують. Це може вказувати на відкритість цих респондентів, на ресурсність для них того місця, в якому вони знаходяться. Критерій сім'ї/родичів (24; 4,2%) говорить про значущість і підтримку близьких людей для респондентів осіб. Такий критерій як «близька людина» (13; 2,3%) може включати в себе як друзів так і родичів, завуальований варіант без уточнень, що може бути небажанням ділитись цією інформацією.

Іноді зустрічається такий критерій, як подія життя (16; 3,3%). Зазвичай це або випускний, або день народження. Такі події також супроводжуються і домінуючими критеріями: це і гарна зовнішність як оцінка себе, так і емоційні переживання, пов'язані з визначною подією. На певний вид діяльності, яке супроводжує зображене на фото, вказали 13 разів (2,7%).

Ностальгія та спогади (7; 1,5%) доволі характерні для власниць фотографій, оскільки фото несе в собі приємні переживання, то й спогади про них навіюють тугу за минулим (7; 1,5%), що є ще одним критерієм. Така мала кількість виборів цього критерію, можливе тому, що лише 38% досліджуваних обрали фотографію старше, ніж 2 роки. Майбутнє (6; 1,25%) навпаки, виступає як негативний критерій, як небажання, щоб те, що було на фото - колись змінилось.

Фотографія - це своєрідний спосіб самовираження, спроба заявити про себе, тому не дивно, що 98% опитуваних показують своє улюблене фото, однак 88% з них - лише близьким, що говорить про певне інтимне та бережливе ставлення. І лише 2% не показують фотографію нікому.

Отож, розглянемо окремо питання. Перше - «Чому я обрав цю фотографію?». Відповідь розкриває причини та мотиви чому обрано саме це фото як улюблене. Переважає критерій оцінки та зовнішності (29; 32,2%). Тобто, серед усіх інших фотографій, методом суб'єктивного оцінювання було обрано конкретний знімок. На другому місці - емоції та почуття (23; 25,6%). Причиною симпатії є позитивні емоції, які викликає фото. Наступними критеріями виступають Друзі, відносини, (7; 8%) сім'я, родичі (5; 6%) що говорить про тісний зв'язок з ними та важливість цих людей у житті опитуваних. Подія життя (6; 7%) може розглядатись як найбільш значуща та закарбована у пам'яті досліджуваних. Найменш вираженим виявився критерій ностальгія (спогади) (4; 4%), що може вказувати на недостатньо великий проміжок часу між тим, коли зроблене було фото і моментом опитування.

Друге запитання - «Що в цій фотографії є про мене?». У відповідях обстежуваних явно переважав емоційний аспект (16; 18%). Тобто, фотографія, перш за все, характеризує та передає той емоційний стан, який переживали респонденти в момент фотографування. На друге місце потрапив критерій «характеристика» (13; 14,4%), як оцінка власних особистісних якостей. І вже на третьому місці виступає критерій оцінки зовнішності (9; 10%). По 6% набрали критерії «друзі», як спосіб ідентифікації та «діяльність» як спосіб самовираження. Лише 1 людина відповіла, що у фотографії нічого немає про неї. Можливо, це неприйняття себе чи минулого.

Третє запитання - «Що в цьому фотозображенні мене приваблює?». І знову тут спостерігаємо домінування фактору оцінки зовнішності (22; 24,4%), на яке провокує саме запитання, що говорить про важливість цього критерію у виборі фотографії. Майже у 2 рази меншим є показник критерію емоції та почуття (12; 13,3%). Характеристика складає (11; 12,2%). 10% опитуваних вказували на місце, в якому вони перебувають на знімку. Респонденти також вказували на людей, які їх оточують на фотографії, сім'ю (4; 4,4%).

Четверте запитання було на вибір: «Що в цій фотографії мене лякає / тривожить?» або «Що в цій фотографії хотілось би змінити?». Більшість відповідей вказують на те, що опитувані бажають змінити зовнішність (6; 7%). Цілком можливо, що у виборі фотографії цих респондентів превалював емоційний аспект, в той час як оціночний - навпаки, виявився фактором невпевненості у собі. Також у відповідях ми зустрічаємо тривогу за минуле (7; 8%) та майбутнє (6; 7%) і переважно з одним і тим же сенсом: те, що було в минулому і зображене на знімку - не повториться в майбутньому. Звідси тривога і бажання змінити те, що буде (страх перед майбутнім) - на те, що було (ностальгія, спогади та бажання повернутись). Відносно високий показник виявився у критерію «навколишнє середовище» (7; 8%). Можливо, досліджувані, фантазуючи у власній уяві, з огляду на важливість фотографії для них, в бажанні її ідеалізувати - хочуть змінити фон, місце перебування і т.п. По 2% набрали такі критерії як сім'я / родичі, друзі / відносини, що може говорити про переживання розриву з ними та важливість цих людей у житті обстежуваних. (5; 6%) вказали що їх нічого не тривожить і нічого не хочуть змінювати.

На запитання «Що в цю фотографію я хотів би додати?» більшість вказали на критерій характеристики (11; 12%) та емоцій / почуттів (10; 11%). Респонденти найчастіше згадували про яскравість, барви, колір, емоції в бажанні максимізувати все приємне, що пов'язане з фотографією та, ймовірно, заповнити дефіцитарність. Нерідко серед відповідей ми зустрічаємо потребу досліджуваних додати у фотографію друзів (10; 11%) та сім'ю / родичів (6; 7%), що ще раз нам говорить про важливість цих людей у житті обстежуваних та бажання розділити з найближчими людьми ці приємні моменти та емоції, які пов'язані зі знімком. Також це бажання зафіксувати їх на знімку як для посилення емоційного аспекту, так і для бажання зберегти ці міжособистісні стосунки в переживанні позитивних моментів. Цікавими є відповіді, пов'язанні з додаванням у фото якихось предметів (4; 4%), що може характеризувати респондентів в діяльнісних, активних; та оточуючих людей (1; 1%), явний вибір людини з вираженою потребою афіліації. Були респонденти, які нічого не захотіли додати у фотографію (4; 4%).

Шосте питання «Хто б міг мене фотографувати?» визначає рівень довіри, тобто, кому б респонденти довірили найкращі моменти свого життя, з ким би хотіли розділити позитивні емоції, поділитись почуттями. У 12 варіантах відповідей (13%) вказана близька людина, 8 (9%) вказали друзів. Однакову кількість балів набрали кохана людина (4; 4%) та фотограф. Можемо припустити, що вибір останнього критерію вказує на те, що такі респонденти більше опираються на оціночний аспект свого фотознімка. Лише у 2 (2%) варіантах обрано сім'ю. Один респондентів вказав, що будь-хто може стати потенційним фотографом. Це може говорити про відкритість у стосунках з людьми, готовність до нових відчуттів, подій життя.

Специфікою сьомого запитання було те, що обстежувані повинні були асоціювати своє фотозображення з іншою формою мистецтва. Різноманіття відповідей можуть вказувати як на індивідуальні особливості респондентів, володіння певним видом мистецтва або ж специфіку самої фотографії, яка зумовила певний асоціативний зв'язок. Найбільше відповідей ми отримали в категорії музики (10; 11%). Далі за кількістю йде художнє мистецтво (8; 9%), що певним чином перегукується з мистецтвом фотографії. (6; 7%) варіантів були пов'язані з кіно, (5; 6%) з театром. Це може бути з однієї сторони як оцінка себе, ідентифікація з актрисою; з іншої сторони - нещирість та награність в справжніх емоціях. Знову ж таки, переважання оціночного аспекту. (4; 4%) обрали критерій скульптура. Тут ми можемо асоціювати фотографа як скульптора, що створює образ, контролює, певним чином обмежує. (2; 2%) вказали критерій мультфільм, що може бути відгуком з дитинства.

У проханні охарактеризувати фотографію однією фразою, респонденти надали перевагу критерію емоцій (9; 30%), на другому місці опинився критерій оцінки зовнішності (7; 23%). Доволі значна частина вказали критерій, що стосується сім'ї / родичів (5;17%). Таку ж кількість відсотків набрав критерій події життя. Троє респондентів (10%) обрали критерій друзів. Однаковою кількістю відсотків (2;2%) досліджувані позначили ознакою фотографії критерії навколишнє середовище та певну діяльність. Лише один оптант за мотив фотографії обрав свою характеристику (1; 1%).

Подвійним було дев'яте запитання: «Хто і через скільки років знайшов би це фотозображення?». Це запитання допомагає вияснити, на скільки цінним є фотографія для респондента, кому б він довірив знайти цей знімок в майбутньому і скільки років може зберігатись. Майже половина респондентів (12; 40%) вказали, що хотіли б, щоб фотографію знайшли їхні діти. У два рази менше зустрічались відповіді про внуків (6; 20%). 4 варіанти відповідей (13%) стосувались друзів. Цікавим був вибір респондентів, які зазначили, що самі хочуть знайти це фотозображення (4; 13%). Це яскраво показує певний рівень недовіри до оточуючих, замкненість, бажання самим контролювати, оберігати. Однакову відсоткову кількість (3; 10%) набрали родичі та партнер. Безумовно, у мові про майбутнє, надається перевага подальшому поколінню, дітям, ніж своїм батькам чи родичам. Одна дівчина вказала, що фотознімок міг би знайти незнайомець (1; 3%).

Щодо зазначених вікових меж, більшість респондентів вказали на період від 1 до 20 років (17; 57%). Такий вибір може бути обґрунтований особливістю відповідей попереднього запитання - переважання дітей, як найближче майбутнє покоління, яким хочеться передати та поділитись своєю історією. Період від 21 до 40 років зазначило 5 респондентів (17%). 4 респонденти (13%) обрали вікові межі від 81 до 100 років. Такий значний проміжок часу може вказувати на бажання залишити після себе історію, не бути забутим. Можливо, цим респондентам не вистачає достатньо уваги на даний момент часу.

Останнє, десяте запитання стосувалось власної оцінки фотографії, респондентам потрібно було у відсотковому співвідношенні вказати на скільки їм подобається/не подобається обраний ними знімок (Рис. 10). Звісно, в переважній більшості (28; 93%) досліджувані зазначали, що фото їм більше подобається, аніж не подобається. Однак, 2 респонденти (6%) вказали на перевагу негативної оцінки свого знімку.

фототерапія емоційний психічний

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Підводячи підсумок роботи із фотографіями, як засобом психологічного тригера, можна зробити наступні висновки:

1. Аналіз літератури та дані експериментального дослідження дали можливість виокремити закономірності сприйняття респондентами улюбленої фотографії: крім значного впливу емоційного аспекту, що безпосередньо пов'язані з відчуттям радості, щастя, любові, у відповідях досліджуваних ми простежуємо завуальоване оцінювання себе.

2. Самооцінка особистості також формується за допомогою фотографії, що являє собою нейтральне мірило, до того ж, відбувається це не усвідомлено самим індивідом. Така отримана нами інформація дозволила дослідити вплив фотографій з іншої сторони, відмітити значимі критерії у респондентів.

3. Система вибору улюбленої фотографії забезпечує особистість здатністю віртуального символічного повернення в ресурсний для нього стан, ситуацію, момент та спогад, що виступає ефективним засобом підтримки позитивного психо-емоційного стану.

4. Особливості формування самооцінки за рахунок фотографії є невивченим феноменом на сьогоднішній день, тому дана робота може виявитись корисною у розробці подальших досліджень в напрямку фототерапії. Так аналізуючи фактори впливу фотозображень приходимо до висновку про подальше дослідження таких психологічних тригерних особливостей як: тематичний обумовленій критерій вибору фотозображень, селф-зумовленість вибору, аналіз мотиву фокуса уваги на фотозображенні, вивчення мотиву дискомфорту та неприйняття із ознаками дефіцитарності, аналіз асоціативних форм проекції та кодування через фотозображення із проявами прогностичного посилу в фотозображення як процесах аналізу інтерперсональних проявів особистості.

Список використаних джерел