Програма формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива

О.В. Лещенко

Програма формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива. У статті описано програму формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива на етапі первинної та вторинної професіоналізації.

Зазначено переваги професійно-психологічного тренінгу, як ефективного методу формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива.

Указано ефективність застосування професійно-психологічного тренінгу з метою формування емоційно-вольового, мотиваційного й особистісно-ціннісного компонентів.

Підтверджено ефективність використання тренажерного комплексу для підвищення розвитку психофізіологічного компонента психологічної готовності до професійної діяльності.

Підтверджено ефективність застосування елементів творчого тренінгу системи КАРУС для формування когнітивно-операційного компонента, який поділявся на діагностичний та формуючий етапи.

Представлено результати перевірки ефективності програми професійно-психологічного тренінгу, яка проводилася за допомогою використання методів математичної статистики t-критерію Стьюдента для незалежних та залежних вибірок.

Зазначено результати реалізації програми щодо формування психологічної готовності до професійної діяльності на етапі первинної та вторинної професіоналізації. Встановлено, що рівень психологічної готовності до професійної діяльності на етапі первинної та вторинної професіоналізації підвищився. З'ясовано, що існують значущі відмінності між показниками експериментальної групи до та після експерименту працівників первинного та вторинного етапу професіоналізації.

Ключові слова: готовність до професійної діяльності, структура психологічної готовності до професійної діяльності, психофізіологічний компонент, емоційно-вольовий компонент, когнітивно-операцій- ний компонент, мотиваційний компонент, особистісно-ціннісний компонент, помічник машиніста, машиніст локомотива, професійно-психологічний тренінг.

психофізіологічний тренажерний емоційний вольовий

Постановка проблеми. Сучасні зміни, що відбуваються у розвитку залізничного транспорту України, вимагають якісно нових підходів до професійної підготовки машиністів локомотива. Важливою складовою професійної підготовки працівників локомотивної бригади є психологічна готовність до професійної діяльності. Процес формування психологічної готовності до професійної діяльності охоплює сім етапів професійного становлення машиніста локомотива: вибір професійної діяльності, навчання, первинна адаптація, первинна професіоналізація, вторинна адаптація, вторинна професіоналізація, професійна майстерність [7]. При цьому, необхідно застосовувати спеціально розроблені для цієї категорії працівників програми, спрямовані на формування психологічної готовності до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання формування психологічних особливостей у професії машиніста вивчалися у межах проблематики професійного відбору та професійного навчання такими авторами, як: М. І. Дяченко, Л. О. Канди- бович, Є. О. Клімов, Н. С. Нерсесян, Т. І. Леженкіна.

М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович звертали увагу на формування психологічної готовності до виконання певного професійного завдання [2]. Є. О. Клімов наголошував на необхідності формування індивідуального стилю діяльності у професії машиніста, особливо на початкових етапах професійного становлення [4]. Н. С. Нерсесян указував на важливе значення формуючого впливу на водійські навички операторів рухомого складу формування професійних навичок, формування навичок керівних дій в екстремальних ситуаціях при тренажерній підготовці [9]. Т. І. Леженкіна у своїй роботі описала особливості формування психологічної готовності локомотивної бригади до дій у небезпечних ситуаціях [6].

Формування психологічної готовності, особливо довготривалої, полягає в утворенні тих необхідних відношень, установок, досвіду, майстерності та властивостей особистості, які забезпечують людині можливість свідомо та добросовісно, зі знанням справи, трудитися [2, с. 133]. При цьому, М. І. Дяченко, Л. О. Канди- бович зазначають, що «формування готовності передбачає всес- торонній вплив на психіку спеціаліста, освоєння системи знань та досвід успішних практичних дій» [2, с. 142-143].

Процес формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста пронизує всі етапи професійного становлення і завершується перетворенням у стійку якість особистості.

Ураховуючи специфіку професійної діяльності машиніста локомотива, основними видами формування психологічної готовності до професійної діяльності є тренування та професійно-психологічний тренінг.

Мета статті - розробити й перевірити ефективність програми формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива на етапах первинної та вторинної професіоналізації.

Виклад основного матеріалу. Основною метою програми професійно-психологічного тренінгу є підвищення рівня психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива.

Із метою розробки ефективної програми професійно-психологічного тренінгу, спрямованої на формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива, варто враховувати такі принципи:

- системності - представлення професійної діяльності як цілісної, динамічної системи;

- інтенсифікації - організувати активну діяльність працівників під час проведення психологом програми формування психологічної готовності до професійної діяльності;

- особистісної орієнтації - орієнтація на потреби та професійні інтереси працівників;

- рефлексивності - усвідомлення та розуміння змін, що відбулися в результаті реалізації програми, спрямованої на формування психологічної готовності до професійної діяльності.

Структура тренінгових занять має такі складові: знайомство (або привітання), формулювання (або повторення) правил групи, висловлювання очікувань, основна частина тренінгового заняття, завершальна частина.

Серед основних правил групи виокремлено такі: приходити вчасно; відвідувати всі заняття; брати участь у виконанні вправ та завдань добровільно; говорити від свого імені; висловлювати власні думки; один говорить - усі слухають; обговорювати дію, а не особу; все сказане та зроблене не виноситься за межі групи.

Вправи тренінгових занять підібрано з урахуванням вікових особливостей учасників (від 31 до 47 років), їх зорієнтованості на робітничу діяльність, життєвого та професійного досвіду працівників.

При складанні програми використано власні напрацювання, тренінгові вправи різних авторів, адаптовані до мети програми.

Загальна кількість занять - 20, тривалість кожного заняття 2,5 год.

Професійно-психологічний тренінг є системою цілеспрямованих тренувань і вправ, які дають змогу ефективно розвивати професійно важливі якості особистості [1].

У таблиці 1 представлено структуру авторської програми професійно-психологічного тренінгу, що базується на компонентах психологічної готовності до професійної діяльності машиніста та їх показниках.

Таблиця 1. Структура професійно-психологічного тренінгу формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива

Послідовність формування психологічної готовності до професійної діяльності відбувалася починаючи з особистісно-цінніс- ного компонента, далі мотиваційний і завершальний - емоційно- вольовий компонент. Паралельно з відвідуванням професійно- психологічного тренінгу працівники здійснювали тренувальні поїздки на тренажерний комплекс (ТК) та заняття професійно- психологічного тренінгу із застосуванням елементів творчого тренінгу системи КАРУС.

Формування психофізіологічного компонента психологічної готовності до професійної діяльності відбувалося за допомогою тренування на тренажерному комплексі.

К. К. Платонов указує на те, що тренування - це формування властивостей особистості, які входять в її біологічно зумовлену підструктуру; вона - основа всіх інших, складніших, видів формування. Суть тренування - в простому повторенні дій, у яких і проявляється, і формується певна властивість особистості. У цьому спільність зазначеного виду формування психіки й особистості з тренуванням як способом формування властивостей організму, наприклад, із тренуванням м'язів, зв'язок у процесі ранкової зарядки або лікувальної фізкультури, тренуванням дихання під тиском у пілотів тощо [11, с. 178-179].

Використання ТК спрямовано на формування професійних навичок управління складним об'єктом із використанням зовнішньої моделі місцевості, на якій повинен орієнтуватися машиніст. При вирішенні завдань навчання з використанням ТК почуття реалістичності управління локомотивом є комплексним завданням, яке вирішується усіма імітаторами тренажера в замкнутому контурі управління. Машиніст керує ТК так само, як і справжнім локомотивом [13, с. 135]. Використання ТК забезпечує вирішення типових завдань у роботі машиніста.

Ефективність тренажерів визначається чотирма принципами.

1. Навчальні завдання на тренажері мають бути психологічно наближені до реальної професійної ситуації, яку необхідно навчитися вирішувати.

2. Навчальні завдання повинні бути різного ступеня складності, починати навчання слід із простих ситуацій, поступово ускладнюючи їх.

3. Стажер повинен отримувати об'єктивну оцінку правильності своїх дій (зворотний зв'язок).

4. Тренажер повинен забезпечувати багаторазове повторення навчальних завдань [12].

Учасники експериментальної групи впродовж однієї години здійснювали навчальні поїздки на ТК, усього 21 година тренувань.

Формування когнітивно-операційного компонента відбувалося за допомогою професійно-психологічного тренінгу з використанням прийомів системи КАРУС [14], який поділявся на діагностичний та формуючий етапи. На діагностичному етапі учасникам пропонувалося вирішити професійні задачі, які формулювалися на основі проблемних ситуацій, описаних у книзі В. Г. Козубенка [5].

Зазначені завдання стосувалися безпосереднього виконання професійних обов'язків працівників та поділялися на такі:

- потрібно усунути технічну несправність (несправності швидкостеміра та реєструючого пристрою, приладу для подання звукового сигналу, струмоприймача тощо);

- усунути пошкодження, що не стосуються локомотива (побиті світлофори, зламані знаки тощо);

- нестандартні ситуації на шляху слідування (тварина чи автотранспорт на залізничному полотні; група людей, які не реагують на сигнали, тощо).

Метою цього етапу було встановлення переважаючих основних стратегій вирішення проблемних ситуацій. Поняття «стратегія» розглядаємо у межах підходу, визначеного В. О. Моляко: «стратегія не є ні способом, ні методом розв'язання, а являє собою суб'єктивну розумову тенденцію, що спрямовує інтелектуальні дії суб'єкта при розв'язанні нових задач. Стратегія визначає не програму мисленнєвих дій, а їх якість, і є відносно стійкою, але гнучкою системою суб'єктивно привабливих дій, при цьому в межах однієї стратегії суб'єкт може мати різні плани, способи розв'язання конкретної задачі [14, с. 61]. Академік В. О. Моляко виокремив та описав п'ять основних стратегій, а саме: пошуку аналогів, комбінаторних дій, реконструктивних дій, універсальну та випадкових підстановок [3, с. 25].

Формуючий етап передбачав вирішення аналогічних проблемних ситуацій, але з використанням ускладнюючих умов:

- часові обмеження - працівникові необхідно було виконати завдання лише за 30 с;

- раптові заборони - на певному етапі виконання завдання тренер указував на те, що для усунення проблемної ситуації не можна використовувати певний інструмент;

- інформаційна недостатність - для вирішення проблемної ситуації працівникові надавалася інформація не в повному обсязі (показники, сигнали).

Формування особистісно-ціннісного компонента полягало у сприянні розвитку рефлексії, підвищенню самооцінки, довіри у групі. Формування психологічної готовності до професійної діяльності неможливе без самопізнання, усвідомлення власних можливостей. Пізнання свого внутрішнього світу сприяє окресленню шляхів особистісного та професійного розвитку. Не зважаючи на те, що машиніст локомотива - це оператор рухомого складу, та все ж процес спілкування охоплює усю його трудову діяльність. Отримання та надання потрібної інформації на шляху слідування черговому по станції, диспетчеру, оглядачу, начальнику потяга, обмін виробничою й особистою інформацією між машиністом та його помічником - необхідні складові професійної діяльності машиніста.

Формування мотиваційного компонента. Існує багато перешкод професійного становлення машиніста (зовнішні, внутрішні). Учасники мали змогу виокремити перешкоди та можливості саморозвитку, відчути себе у ролі консультантів та спеціалістів іншої професійної діяльності. Це сприяло підвищенню самооцінки, розширенню особистісного розвитку, всебічній оцінці проблемних ситуацій. Відбулося ознайомлення із поняттям психологічної готовності та її компонентами, учасники спробували оцінити власний рівень сформованості складових психологічної готовності. Теоретичні та практичні складові включали детальний аналіз етапів професійного становлення машиніста, психологічних проблем, що можуть виникнути на кожному з них, та способи їх подолання.

Формування емоційно-вольового компонента. Як уже було сказано, професійна діяльність машиніста відбувається у дуже складних психоемоційних умовах, тому питання контролю власних емоцій, а також уміння долати негативні переживання є одним із першочергових завдань машиніста. Учасники ознайомилися з поняттям «емоції», особливостями вираження емоцій та їх роллю у житті людини. Мали змогу відчути різноманіття емоційних станів, пізнати особливості власного настрою, отримати навички розрізнення особливостей настрою у колег за допомогою засобів невербального спілкування. Професійна діяльність машиніста - це постійний стрес. Працівники по-різному намагаються вирішити це питання, інколи вдаючись до шкідливих звичок. Теоретична складова спрямована на роз'яснення поняття стресу, його проявів. Практична складова містила низку вправ, спрямованих на усвідомлення цього стану та відпрацювання способів його подолання. Учасники мали змогу відпрацювати способи подолання негативних психологічних станів, таких як тривога, особисті переживання, невпевненість.

Перевірка ефективності програми професійно-психологічного тренінгу для досліджуваних первинного та вторинного етапів професійного становлення відбувалася за спільним алгоритмом. У експерименті брали участь дві групи досліджуваних помічників машиністів та дві групи машиністів. У експериментальній групі помічників машиністів (машиністів) було проведено формуючий професійно-психологічний тренінг, у контрольній групі не відбувалося жодних впливів.

Перевірка ефективності застосування програми професійно-психологічного тренінгу відбувалася у два етапи. Перший дослідницький зріз було проведено до впровадження програми, другий - після проведення формуючого експерименту. Передбачалося, що наявність чи відсутність змін у сформованості компонентів психологічної готовності до професійної діяльності свідчитиме про ефективність розробленої програми.

Із метою доведення незначущості відмінностей між учасниками експериментальної та контрольної груп було використано t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок. Установлено, що відмінності між учасниками контрольної й експериментальної груп - відсутні, відмінності між Хексп. та Хконтр_ достовірні та значущі на рівні статистичної значимості 5% (р < 0,05).

У результаті проведення формуючого етапу дисертаційного дослідження було встановлено, що рівень психологічної готовності до професійної діяльності на етапі первинної та вторинної професіоналізації підвищився. З'ясовано, що існують значущі відмінності між показниками експериментальної групи до та після експерименту працівників первинного та вторинного етапу професіоналізації на рівні р < 0,05. Рівень психологічної готовності до професійної діяльності змінився завдяки участі у професійно-психологічному тренінгу. Формуючий експеримент є вдалим.

Висновки

Застосування програми професійно-психологічного тренінгу на етапах первинної та вторинної професіоналізації професійного становлення машиніста локомотива підвищує загальний рівень психологічної готовності до професійної діяльності та показники компонентів психологічної готовності до професійної діяльності. Підтверджено ефективність використання тренажерного комплексу для підвищення розвитку психофізіологічного компонента психологічної готовності до професійної діяльності. Підтверджено ефективність застосування елементів творчого тренінгу системи КАРУС для формування когнітивно- операційного компонента.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку полягають у формулюванні рекомендацій щодо формування психологічної готовності до професійної діяльності машиніста локомотива.

Список використаних джерел