Варіативність самопрезентаціі підлітків у сучасному інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Варіативність самопрезентаціі підлітків у сучасному інформаційному суспільстві

Постановка проблеми

підліток самопрезентація постіндустріальний суспільство

Радикалізм трансформаційних тенденцій розвитку сучасного соціального простору означений загальним вектором становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства, що відображає безпрецедентність інформаційно-технічних досягнень людства, глобалізацію та інтеграцію соціокультурних інновацій в усіх основних сферах життєдіяльності людини. Системоутворюючим чинником організації життєвого контенту особистості в епоху постіндустріалізації є інформаційна сфера.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології відкривають для людини надзвичайні перспективи, надаючи можливості доступу до різновекторної інформації, що дозволяє набути соціальних знань, накопичити соціальний досвід, сформулювати життєві перспективи і завдання, реалізувати особистісний потенціал у найкоротші терміни. Водночас інформаційне суспільство привносить численні ризики і небезпеки у життя людини. В умовах колосальних обсягів інформації людям усе важче орієнтуватися в інформаційних потоках, отримуючи необхідний ресурс життєтворчості й уникаючи маніпулювання свідомістю та поведінкою. Буття людини, конституйоване різноманітними інформаційно-комунікативними потоками, перебуває у стані постійної мінливості та фрагментації, з'являються модернові впливи на людину, що конкурують і конфліктують у системах світосприймання. У цьому контексті викликає занепокоєння особистісне становлення людини у період дорослішання, зокрема - підлітків, котрі в умовах несталого суспільства та вирішення онтогенетичних завдань екзистенційних виборів потребують значної психолого-педагогічної підтримки у напрацюванні адекватних способів організації власної поведінки й оволодіння техніками самопрезентації як умови подальшого особистісного та кар'єрного зростання.

Аналіз досліджень із теми. Феномен самопрезентації (selfpresentation) особистості викликає стійкий інтерес у науковців (Р. Аркін, М. Вейголд, І. Гоффман, Е. Джонс, Б. Шленкер; Ю. М. Жуков, О. В. Михайлова, О. А. Пікулева, В. В. Хороших, І. С. Шевченко та ін.). Разом із тим, сучасне інформаційне суспільство надає вивченню процесу самопрезентації особливої актуальності й задає кардинально нові параметри аналізу цього феномену в змінних умовах буття [1; 2; 3 та ін.].

Вивчення психолого-педагогічної наукової літератури дає змогу впевнено стверджувати, що поняття «самопрезентація» інтерпретується психологами неоднозначно; у просторі психологічних досліджень співіснують різновекторні теоретичні підходи щодо аналізу цього феномену за відсутності єдиної концепції [3].

Найширше поняття «самопрезентація» використовується як означення управління враженням для окреслення численних стратегій і технік, що застосовуються індивідом при утворенні й контролі свого зовнішнього іміджу і враження про себе, які він демонструє оточенню [3, с. 11]. Г. М. Андреєва, зокрема, наголошує, що самопрезентація - це уміння презентувати («подавати», «представляти») себе, привертати до себе увагу шляхом акцентування уваги на власних якостях, котрі актуалізуються на засадах використання певних стратегій поведінки [1].

Самопрезентація особистості є невід'ємною складовою соціального профілю людини, зорієнтованого (незалежно від ступеня усвідомленості суб'єктом власних поведінкових сценаріїв) на лонгітюдне представлення «Я-інформації» у міжособистісній взаємодії. На підставі багатого емпіричного досвіду науковці (О. В. Михайлова, В. В. Хороших, І. П. Шкуратова та ін.) констатують, що самопрезентація, пов'язана з «Я-концепцією», є засобом формування (та / або підтвердження) «образу-Я», са- моідентичності особистості [1; 6]: самодостатня особистість з адекватною самооцінкою і структурованим «образом-Я» здатна найефективніше управляти враженням щодо власної персони на оточення.

Розглядаючи самопрезентацію як усвідомлюваний або не- усвідомлюваний (залежно від ситуації) процес, здійснюваний активним суб'єктом, Б. Шленкер та М. Вейголд наголошують, що для суб'єкта самопрезентації значущими є як зовнішня аудиторія - для самореалізації, так і внутрішня - для самооцінки [6]. У цьому контексті не викликає сумнівів необхідність розвитку суб'єктом самопрезентації особистісної рефлексії (саморефлек- сії), що дозволяє людині свідомо керувати враженням щодо себе відповідно до власних цінностей, намірів і уявлень. Згідно з дослідженнями М. Снайдер [7], особи з високим рівнем самореф- лексії вибудовують свою поведінку, послуговуючись концептами внутрішнього «Я», їх активність стало висока, вони є абсолютно вільними у виборі цілей і засобів. Особи з низьким рівнем само- рефлексії орієнтуються на враження, яке вони хотіли б справити на оточення - проективне «Я» (проекцію чужих думок), а тому - свідомо (і досить активно) маніпулюють самопрезентаційними стратегіями, намагаючись досягти суб'єктивних цілей шляхом адекватного впливу на аудиторію. Специфіка комунікативних ситуацій, таким чином, детермінує варіативність самопрезента- ційної поведінки особистості. Основними причинами змінення самопрезентаційної моделі можуть бути невдоволення суб'єкта певними сторонами реальної его-ідентичності, намагання означити якомога більше сторін власного «Я», експериментування з вимірами ідентичності (віртуальна «зміна статі», апробація де- віантних зразків поведінки у мережі тощо), отримання нового досвіду.

Унікальні можливості для модифікації схеми самопрезен- тації особистості надає Internet як інший вимір соціальної реальності (О. А. Пікулева, В. В. Хороших, І. С. Шевченко та ін.) [5, с. 141-147]. Специфічними ознаками віртуального комунікативного простору й опосередкованої комп'ютером міжособис- тісної взаємодії визнаються (О. П. Белинська, С. В. Бондаренко, А. Є. Войскунський, А. Є. Жичкина, В. Ю. Нестеров, O. K. Тихомиров та ін.), зокрема, анонімність, «карнавалізація» взаємодії, емоційна насиченість, доступність, відсутність тілесності, трансформація просторових і часових координат, що зумовлюють чисельність варіацій самопрезентаційних схем підлітків.

Постановка завдання. У контексті цієї статті ми мали за мету емпірично дослідити та співставити змістові характеристики вікової динаміки самоідентичності підлітків задля означення інтеграційних перспектив розгортання ефективних сценаріїв са- мопрезентації особистості у сучасному суспільстві.

Виклад основного матеріалу дослідження

Глобальна інформатизація суспільства ХХІ століття, доступність полімодальної інформації доповнили, а в деяких випадках і зовсім замінили традиційні механізми соціалізації особистості, зокрема - у період дорослішання. Розмитість соціокультурних стандартів епохи постмодернізму, невизначеність перспектив розвитку особистості у період кардинальних суспільних реформ ускладнюють розуміння підлітками суб'єктивної реальності, що, у свою чергу, позначається на функціональних моделях самопрезентації.

Із метою виявлення особливостей суб'єктивного профілю ментальної самопрезентації сучасних підлітків нами було здійснено емпіричне дослідження з використанням методики вільного опису та тесту двадцяти тверджень «Хто Я?» М. Куна та Т. Мак-Партланда (модифікованого Т. В. Румянцевою). Вибірку склали 228 підлітків (учнів НВК № 35 та ЗШ № 88 м. Кривого Рогу) віком 11-15 років. Контент-аналіз отриманого матеріалу дозволив означити динаміку змістових характеристик ментальної самопрезентації підлітків (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка ментальної самопрезентації у підлітковому віці

Аналіз середніх величин виявлення елементів особистісного профілю у різних вікових групах підлітків зафіксував найбільшу полівекторність ментальної самопрезентації молодших підлітків: крива динаміки таких змістових характеристик его-ідентич- ності підлітків як соціальний статус (Мх = 7,5000), інтереси, захоплення (Мх = 2,4286), соціальна поведінка (Мх = 2,0000), ґен- дерні означення (Мх = 0,8571), ціннісні орієнтації (Мх = 0,2143) досягає максимуму прояву в молодшому підлітковому віці (11 років). Мінімально представленим конструктом особистісного профілю респондентів цієї вікової групи є напрями професійної ідентифікації (Мх = 0,0714), оскільки визначення профілізації навчання не сприймається молодшими підлітками як актуальна проблема.

У ментальних самопрезентаціях підлітків 12 років смислові акценти (максимальні показники Мх) зміщуються на означення вікових (Мх = 0,6000) та особистісних характеристик (Мх = 8,0000), інтелектуальних ознак (Мх = 1,1429) і зовнішності (Мх = 1,1429), що зумовлено необхідністю осмислення підлітками варіантів самоствердження у групі однолітків. Прояви соціальної поведінки (Мх = 1,6571) та ціннісні орієнтації особистості (Мх = 0,1143) найменш представлені у самоописах підлітків цієї вікової групи; зазначена тенденція детермінує деструктивні (неадаптивні) сценарії поведінки підлітків.

Найбільш нейтральними (формалізованими) є самопрезен- тації підлітків 13-14 років, у яких не представлено жодного смислового акценту (максимумів кривої динаміки змістових характеристик). Найменше уваги підлітки 13 років (порівняно з підлітками інших вікових груп) приділяють ґендерним означенням (Мх = 0,3333), а підлітки 14 років - віковим ознакам (Мх = 0,0400), особистісним характеристикам (Мх = 4,5200), інтересам та захопленням (Мх = 1,2400), а також зовнішності (Мх = 0,0800). Ціннісні орієнтації як потенційні складові ідентифікаційного профілю підлітки 13-14 років ігнорують, що спричиняє ускладнення реалізації потенційних можливостей суб'єктогенезу у ситуації екзистенційного вибору.

Основними векторами особистісного розвитку підлітки 15 років означують соціальну поведінку (Мх = 2,0000) та напрями професійної ідентифікації (Мх = 0,3333), що узгоджується з інтегративними тенденціями адаптивного суб'єктогенезу старших підлітків. Мінімально презентовані підлітками цієї вікової групи контент-блоки «Соціальний статус особистості» (Мх = 3,0000) та «Інтелектуальні ознаки» (Мх = 0,3333), а такі категорії, як «Вікові ознаки», «Зовнішність» та «Ціннісні орієнтації» 15-річ- ні підлітки ігнорують.

Кореляційний аналіз із застосуванням коефіцієнта рангової кореляції rs Спірмена виявив наявність від'ємних взаємозв'язків між змінними «Вікові групи» та компонентами суб'єктивного профілю ідентичності підлітків, сила яких дозволяє виокремити дві підгрупи кореляцій: 1) взаємозв'язки слабкої сили (r > -0,29 < -0,01) між змінними «Вікові групи» та контент-блоками «Інтелектуальні ознаки» (r = -0,202) і «Вікові ознаки» (r = -0,287) на достатньому рівні статистичної значущості (р < 0,05); а також контент-блоками «Інтереси, захоплення» (r = -0,274) і «Ґендерні означення» (r = -0,264) на середньому рівні статистичної значущості (р < 0,01); 2) взаємозв'язки помірної сили (r > -0,69 < -0,03) між змінними «Вікові групи» та контент-блоками «Ціннісні орієнтації» (r = -0,340), «Напрями професійної ідентифікації» (г = -0,372) та «Соціальний статус» (г = -0,377) на середньому рівні статистичної значущості (р < 0,01). Подальший статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження (із залученням критерію однорідності дисперсій Ливіня) дозволив виокремити параметри особистісного профілю підлітків, дисперсії яких у порівнюваних вікових групах не мають якісних відмінностей (при р > 0,05) і відносно яких може бути коректно використаний метод ANOVA: контент-блоки «Ґендерні означення», «Інтелектуальні ознаки» та «Інтереси, захоплення» (табл. 2).

Таблиця 2 Дисперсійний аналіз відмінностей ментальної самопрезентації між віковими групами підлітків

Дисперсійний аналіз виявив значущі достовірні відмінності між віковими групами лише за фактором «Ґендерні означення» (F = 2,876 при р = 0,027 < 0,05). Середні величини інших структурних одиниць ментальної самопрезентації підлітків у порівнюваних групах відрізняються лише кількісно, що засвідчує відсутність позитивної якісної динаміки у формуванні его- ідентичності підлітків. Уточнення отриманих емпіричних даних із використанням непараметричного рангового критерію Н.

Краскалла - Уоллеса виявило статистично значущі відмінності між віковими групами підлітків у рівні вираження таких ознак особистісного профілю, як соціальний статус особистості (р = 0,0001 < 0,05), вікові ознаки (р = 0,001 < 0,05), зовнішність (р = 0,0001 < 0,05) та ціннісні орієнтації (р = 0,034 < 0,05); інші контент-блоки ментальної самопрезентації у вікових групах підлітків статистично значуще не відрізняються (р > 0,05), що свідчить про відсутність конструктивних змін у самопрезентації особистісного профілю підлітків у віковій ґенезі. Підлітки переважно використовують сталі конструкти самопрезентації, що унеможливлюють відображення індивідуальності респондентів.

Контент-аналіз даних вільного опису персональної моделі самовираження підлітків (есе «Я - особистість») та спостереження за респондентами у різних умовах міжособистісної комунікації із застосуванням схем когнітивно-поведінкового аналізу, котрий дозволяє співвіднести біхевіоральні події, відповідні попередні очікування і похідні атрибуції поведінкових сценаріїв із поступальною когнітивною обробкою інформацією й емоційними станами [4, с. 16], підтвердив проблеми у вираженні підлітками саморефлексивного та перспективного «Я». Причину зазначеної дисфункціональності самопрезентаційних схем ми вбачаємо, серед іншого, у недоліках когнітивного опрацювання підлітками інформаційного контенту.

Когнітивна дефіцитарність (недостатність критичного опрацювання даних) і когнітивне викривлення (алогічність, ірраціональність) інформації щодо комунікативних образів реципієнтів у просторі соціальної та / або міжособистісної взаємодії спричиняють тривожність, депресивність образів «Я», детермінують когнітивний дисонанс реального і динамічного вимірів ментальної самопрезентації підлітків. Природа когнітивної дисфункції позначається на особистісному й поведінковому функціоналі особистості у період дорослішання. Найбільш представленими у когорті підлітків, за результатами виконаного емпіричного дослідження, є пасивно-індиферентний, залежно-адаптивний та агресивно-маніпулятивний варіанти розгортання сценаріїв ментальної самопрезентації.

Означене з абсолютною визначеністю зумовлює необхідність оптимізації вимірів психолого-педагогічного супроводу підлітків, зорієнтованого на реструктуризацію ментального простору відповідно до нових реалій інформаційного суспільства. Когні- тивно-поведінковий контент психолого-педагогічної інтервенції у сценарії самопрезентації підлітків потребує цілеспрямованого навчання контролю за поведінкою, розвитку компетентностей оптимальної комунікації, рольової експлорації (розкриття) у підлітковій спільноті. Полем реалізації потенційних можливостей підлітків, що гарантує перетворення власної активності підлітка і конструювання нового соціокультурного досвіду особистості, є комунікативна практика паритетного діалогу.

Висновки із цього дослідження

Під впливом нових вимірів інформаційного суспільства у ментальному просторі суб'єкта життєдіяльності (інформаційного суб'єкта) форматується новий тип світобачення, який дозволяє людині сприймати мінливість ситуації невизначеності, нестабільності як природне середовище свого існування, що є особливо актуальним для підлітків. Разом із тим, упродовж дорослішання дитина постає перед викликами нової соціокультурної ситуації, що позначається на когнітивно- поведінкових схемах ментальної самопрезентації: інтенсивній примітивізації свідомості дітей і підлітків (зростанні цинізму, егоїзму, агресивності) на тлі відчуження від традиційних цінностей, апатії, віртуалізації суб'єктивного простору.

Ми розуміємо, що майбутнє ґрунтується на минулому і сьогоденні, тому свідомі необхідності осмислення дорослими сучасних тенденцій соціалізації дитини, відмінностей між простим і складним, корисним і шкідливим, сум'яттям і впевненістю у по- ведінкових сценаріях сучасного отроцтва.

Розв'язання суперечностей психосоціального розвитку особистості у несталих умовах інформаційного суспільства потребує радикального змінення методологічного спрямування психоло- го-педагогічного супроводу періоду дорослішання, формування психологічної культури усіх суб'єктів соціокультурного й освітнього простору. Суб'єктно-особистісний підхід до інтерпретацій- них вимірів отриманих емпіричних даних дозволяє зафіксувати в якості системоутворюючого елемента перспективного розвитку рефлексивної самосвідомості підлітків суб'єктну позицію респондентів, що імпліцитно передбачає виявлення активності, самостійності, свободи вибору та відповідальності за нього і пов'язана з ідеями саморозвитку, самодетермінації та самовдосконалення особистісних характеристик особистості.

Розширення ментального досвіду підлітків має відбуватися на підставі особистісного змінювання і форматування нової ідентичності, що включає й удосконалені елементи культури діалогічної комунікації: емпатійне розуміння, соціально-психологічну рефлексію, прогресивні комунікативні стратегії, що сприятиме актуалізації потенціалу життєстійкості особистості.

Перспективи подальшого дослідження психологічних вимірів комунікативного моделювання особистісних конструктів і сценаріїв розвитку підлітків ми пов'язуємо з подальшим аналізом номінативних індикаторів самопроектування та самоздій- снення особистості у період дорослішання.

Список використаних джерел

1. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. - М. : Аспект-Пресс, 2005. - 288 с.

2. Варіативність соціалізації особистості в умовах сучасного інформаційного суспільства : монографія / авт. колектив : Н. М. Токарева, А. В. Шамне, О. О. Халік [та ін.]; за ред. Н. М. Токаревої. - К. : ТОВ НВП «Інтерсервіс», 2017. - 220 с.

3. Михайлова Е. В. Самопрезентация: теории, исследования, тренинг / Е. В. Михайлова. - Санкт-Петербург : Речь, 2007. - 224 с.

4. Психотерапия детей и подростков / под ред. Ф. Кендалла; [пер. с англ. А. Смирнова]. - Санкт-Петербург : Питер, 2002. - 432 с.

5. Токарева Н. М. Сучасний підліток у системі психолого- педагогічного супроводу : монографія / Н. М. Токарева, А. В. Шамне, Н. М. Макаренко. - Кривий Ріг : ТОВ ВНП «Ін- терсервіс», 2014. - 312 с.

6. Schlenker B. R. Interpersonal processes involving impression regulation and management / B. R. Schlenker & M. F. Wei- gold // Annual Review of Psychology. - Vol. 43. - 1992. - P. 133-168.

7. Snyder M. Self-monitoring of expressive behavior / M. Snyder // Journal of Personality and Social Psychology. - Vol. 12. - N. Y. : Academic Press, 1979. - P. 63-108.

8. Tokareva N. M. Suchasnyj pidlitok u systemi psyhologo- pedagogichnogo suprovodu : monografija / N. M. Tokareva, A. V. Shamne, N. M. Makarenko. - Kryvyj Rig : TOV VNP «In- terservis», 2014 - 312 s.

9. Schlenker B. R. Interpersonal processes involving impression regulation and management / B. R. Schlenker & M. F. Weigold // Annual Review of Psychology. - Vol. 43. - 1992. - P.133-168.

Размещено на Allbest.ru