Домінуючий психоемоційний стан матері дитини, хворої на епілепсію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домінуючий психоемоційний стан матері дитини, хворої на епілепсію

М. Б. Гасюк

Hasiuk M. B. Predominant psycho-emotional condition of the mother of the child with epilepsy: empirical research / M. B. Hasiuk, M. Y Dziubynska // Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / scientific editing by S. D. Maksymenko,

L. A. Onufriieva. - Issue 38. - Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2017. - Р 83-94.

M. B. Hasiuk, M. Y. Dziubynska. Predominant psycho-emotional con-dition of the mother of the child with epilepsy: empirical research. The ar-ticle represents the results of research of predominant psycho-emotional condition of the mother of the child with epilepsy. It was justified the idea that succeeding medical and rehabilitation process depends on the mother's psycho-emotional condition; and it was found the mother's role in the si-tuation with her child's disease.

Based on the analysis of the empirical study, there have been deter-mined the dependence of the mother's predominant condition on the du-rability of her child's disease. It is proved that a child's epilepsy can be considered as a stressful factor affecting the mother's psycho-emotional condition and determining her depression rising.

It is found out that mothers of adolescent children with the disease for more than 5 years have better indicators of generalized anxiety and emo-tional stability level, the level of higher self-esteem and more optimistic

M. B. Hasiuk - the scientific contribution of the co-author is 50%,

© М. Б. Гасюк, М. Я. Дзюбинська 83

treating a life situation. It is performed that at the start of a child's di-sease the mother identifies herself with the child, and this causes the dete-rioration of mental activity, increasing anxiety and depression rising. The child growing up, the mother becomes more tired, disabled and with low tone.

It is revealed that, on the one hand, epilepsy is a constant stress de-pleting a person and changing her psycho-emotional condition, but, on the other hand, with the time mother adapts to her child's disease, accepts it as it is. Thanks to a child's independence and experience of the disease, the mothers of children with epilepsy become calmer, less worried because of epilepsy attacks, start trusting her efforts and are eager to get over life troubles. The results obtained can be used to improve the provision of men-tal health care to the families with children with epilepsy.

Key words: epilepsy, predominant psycho-emotional condition, a di-sease situation, age features, depression, stress, self-esteem, adaptation.

М. Б. Гасюк, М. Я. Дзюбинська. Домінуючий психоемоційний стан матері дитини, хворої на епілепсію. У статті представлено результати дослідження домінуючого психоемоційного стану матері дитини, хворої на епілепсію. Обґрунтовано ідею про те, що успішність лікувально-ре-абілітаційного процесу залежить від психоемоційного стану матері, та вивчено роль матері у ситуації хвороби дитини.

На підставі аналізу емпіричного дослідження встановлено залеж-ність домінуючого стану матері від тривалості захворювання дитини. Підтверджено, що епілепсія дитини може розглядатися як стресоген- ний фактор, який негативно впливає на психоемоційний стан матері та детермінує виникнення у неї депресії.

З'ясовано, що матері дітей підліткового віку (11-14 років) із три-валістю захворювання понад 5 років, порівняно з матерями дітей мо-лодшого віку (7-10 років) із тривалістю захворювання менше 5 років, мають кращі показники рівня генералізованої тривоги й емоційної стійкості; вищу самооцінку та оптимістичніше ставляться до життєвої ситуації. Показано, що на перших етапах захворювання дитини матір ідентифікує себе з нею, і це призводить до погіршення психічної актив-ності, підвищення рівня тривожності та виникнення депресії. З дорос-лішанням дитини матір більше втомлюється, у неї погіршується праце-здатність та знижується тонус.

Виявлено, що, з одного боку, епілепсія є постійним стресом, який виснажує людину і змінює її психоемоційний стан, а з іншого - з ча-сом матір адаптується до хвороби дитини, приймає її такою, як вона є. Завдяки самостійності дитини та досвіду переживання хвороби, матері підлітків, хворих на епілепсію, стають спокійнішими, менше пережи-вають із приводу епілептичних нападів, починають вірити у свої мож-ливості та готові долати життєві труднощі. Отримані результати мож-на використовувати для покращення надання психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей з епілепсією. психоемоційний матір дитина епілепсія

Ключові слова: епілепсія, домінуючий психоемоційний стан, ситу-ація хвороби, вікові особливості, депресія, стрес, самооцінка, адаптація.

Постановка проблеми. Доведено, що люди з таким захво-рюванням, як епілепсія, є одними із найуразливіших груп насе-лення в будь-якому суспільстві. Сім'ї дітей з епілепсією значно більше страждають від стресу, ніж сім'ї, що мають здорових ді-тей [11], а сприйняття сім'єю діагнозу «епілепсія» в деяких ви-падках є важливішим, аніж тяжкість самого захворювання [10].

Останніми роками спостерігається тенденція до збільшення кількості наукових статей, які зосереджені саме на психологіч-них аспектах епілепсії. Вчені досліджують якість життя пацієн-тів, соціальну підтримку, психологічні труднощі у їхньому жит-ті тощо [4; 9]. Проте більшість із них спрямовано на вивчення хворих, і, на нашу думку, без належної уваги залишається пси-хоемоційний стан рідних, які мають стати підтримкою для дітей з епілепсією.

Відомо, що наявність хронічного захворювання у дітей стає джерелом підвищеного стресу і дистресу серед членів їх сімей, що може призвести до погіршення внутрішньосімейних відно-син [8]. Діагностика епілепсії у дитини викликає стрес у батьків, що призводить до високого рівня розлучень у таких сім'ях [7].

Нами підтверджено необхідність отримання батьками ін-формаційної підтримки у ситуації захворювання дитини на епі-лепсію [1]. Тому вважаємо актуальним та важливим визначити особливості психоемоційного стану матері дитини, хворої на епі-лепсію.

Мета нашої роботи - дослідити особливості домінуючого психоемоційного стану матері дитини, хворої на епілепсію. Від-повідно до поставленої мети було сформовано такі завдання:

1) здійснити аналіз ролі психоемоційного стану матері у підтримці дитини, хворої на епілепсію;

2) дослідити домінуючий стан матері дитини, хворої на епі-лепсію;

3) визначити залежність домінуючого стану матері від три-валості захворювання дитини.

Виклад основного матеріалу. В лікувально-реабілітаційно-му процесі дітей, що страждають на епілепсію, велике значення відводиться батькам, які формують внутрішню картину здоров'я дитини. Клінічний перебіг захворювання у дитини, дезінформо- ваність та негативні реакції зі сторони близького оточення впли-вають на психоемоційний стан і якість життя батьків, що, в свою чергу, позначається на реабілітаційному процесі загалом [2].

Після отримання діагнозу епілепсії у дитини, матері стика-ються з безліччю проблем, пов'язаних з особливістю захворюван-ня, та витрачають багато часу на виконання призначень лікарів. Крім додаткових турбот, які з'являються у матері в такій ситуа-ції, вона може зіткнутися з неприйняттям із боку інших дітей та їхніх батьків. Оскільки епілептичні напади вимагають особливо-го догляду, уваги та знань, то відсутність адекватної інформації і недостатня психологічна адаптація до хвороби можуть прово-кувати погіршення соматичного здоров'я у кожного члена сім'ї.

Доведено, що здатність справлятися зі стресом у людини, хворої на епілепсію, залежить від підтримки, яку вона отримує від найближчого оточення, в першу чергу, від своєї сім'ї [8].

У своєму дослідженні Л. В. Шалькевич, Б. В. Смичок та А. І. Кудлач підкреслюють, що психоемоційний стан батьків дітей, хворих на епілепсію, піддається певним порушенням. Важке захворювання викликає кризове реагування як на рівні окремих членів сім'ї, так і сім'ї загалом. У процесі постановки діагнозу, усвідомлення ситуації сім'я часто є дестабілізуючим, деструктивним чинником щодо лікування дитини. Водночас сім'я повинна розглядатися як терапевтичний, стабілізуючий чинник, що допомагає дитині впоратися з хворобливими пере-живаннями і коригувати її поведінку [6].

Емпіричне дослідження здійснювалося впродовж жовтня 2016 р. - березня 2017 р. на базі неврологічного відділення Івано- Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. У дослідженні взяли участь 40 матерів, які супроводжували своїх дітей, хворих на епілепсію, у лікувальному закладі. Респондентів було поділе-но на дві групи (по 20 осіб) за віковими періодами дітей, хворих на епілепсію, та тривалістю захворювання:

1) матері дітей молодшого віку (7-10 років) із тривалістю за-хворювання менше 5 років;

2) матері дітей підліткового віку (11-14 років) із тривалістю захворювання понад 5 років.

У переважній більшості випадків епілепсія у підлітків є про-довженням дитячої епілепсії [3].

Ми припускаємо, що динаміка захворювання дитини зале-жатиме від домінуючого психоемоційного стану її найближчого мікросоціального оточення, зокрема матері.

Методи та методики дослідження. Основною методикою діа-гностики домінуючого стану матері дитини, хворої на епілепсію, стала методика Л. В. Кулікова [5]. З метою економії часу, в на-шому дослідженні ми використали короткий варіант, який скла-дається зі шести шкал:

1) «активне - пасивне ставлення до життєвої ситуації»;

2) «тонус: високий - низький»;

3) «спокій - тривога»;

4) «стійкість - нестійкість емоційного тону»;

5) «задоволеність - незадоволеність життям загалом (його ходом, процесом самореалізації)»;

6) «позитивний - негативний образ самого себе»

Для діагностики депресій різного ступеня вираженості ми застосували опитувальник А. Бека. Додатковими методами ви-ступили спостереження та бесіда.

При цьому важливо враховувати, що оцінка матерями на-слідків хвороби для дитини, цілком імовірно, залежатиме від впливу цієї хвороби на саму матір [7].

Методика діагностики домінуючого стану побудована таким чином, що середня величина прирівнюється до 50 Т-балів, а 10 Т-балів дорівнюють одній сигмі. Отримані результати методики представлено у таблиці 1.

Таблиця 1 Домінуючий стан матері дитини, хворої на епілепсію

За результатами нашого дослідження виявлено, що матері дітей молодшого віку (7-10 років) із тривалістю захворювання менше 5 років, порівняно з матерями дітей підліткового віку (11-14 років) із тривалістю захворювання понад 5 років, мають вищі показники тільки за однією із шести шкал «тонус: висо-кий - низький». Оскільки першу групу склали матері з серед-нім віком 30 років, а другу - 36 років, зниження тонусу, на нашу думку, пов'язане з віковими особливостями респондентів.

Дані, отримані за шкалою «тонус: високий - низький», біль-ше залежать від обставин, у яких перебувають матері хворих ді-тей, ніж від властивостей особистості. Тому, коли мова йде про характеристику ставлення до життєвої ситуації, ми отримали протилежні результати.

Показники за шкалою «активне - пасивне ставлення до жит-тєвої ситуації» нижчі у респондентів першої групи, що свідчить про сприйняття ними ситуації хвороби як стресової. На етапі ви-явлення хвороби та постановки діагнозу матері потребують часу і додаткових ресурсів для адаптації до змін у їхньому житті. Че-рез прийняття обмежень захворювання, відсутність належних знань та недостатню підтримку зі сторони близького оточення вони не вірять в успішність лікування дитини.

У матерів дітей молодшого віку ми спостерігаємо знижені показники рівня генералізованої тривоги й емоційної стійкості. Схильність відчувати неспокій, бачити загрозу престижу і благо-получчю сім'ї, незалежно від того, наскільки реальними є при-чини, призводить до підвищеної дратівливості й емоційної ла-більності. Непередбачуваність епілептичного нападу - постійна загроза як для особи з епілепсією, так і для сім'ї, що є основою негативних передчуттів та страхів про майбутнє.

Через наявність хронічного захворювання матері дітей з епі-лепсією постійно хвилюються та живуть із відчуттям невизначе-ності стану здоров'я дитини. Такі переживання можуть призвес-ти до виникнення депресій.

При діагностиці станів і настроїв матерів дітей молодшого віку виявлено депресії різного рівня прояву в усіх респонден-тів. У половини з них наявна виражена форма депресії, у трети-ни - помірна. Отримані результати підтверджують дослідження Шора (Shore), що визначає кореляцію між дитячою епілепсією та депресіями у матерів [10].

Показники за шкалою «позитивний - негативний образ са-мого себе» виступають додатковою ознакою, що дає змогу ви-значити критичність самооцінювання матерів дітей, хворих на епілепсію. Критичність самооцінювання тісно пов'язана з прий-няттям особистістю себе. Доведено, що матір ідентифікує себе з дитиною, яка страждає на епілепсію, а також сприймає досвід ди-тини як свій [10]. Наявний у матерів дітей із тривалістю захворю-вання менше 5 років середній показник свідчить про дещо зни-жену самооцінку та недостатнє прийняття себе і своєї дитини.

Матері старших дітей (11-14 років) із тривалістю захворю-вання понад 5 років мають низькі показники за шкалою «тонус: високий - низький», що свідчить про наявність у них довготри-валого стресу, який проявляється у втомлюваності, зниженій ак-тивності, погіршенні працездатності та схильності до прояву ас-тенічних реакцій. Незважаючи на втрату сил і втому, з дорослі-шанням дітей, хворих на епілепсію, у матерів зростає віра у свої можливості та залишається оптимістичне ставлення до життєвої ситуації. Вони готові долати труднощі для досягнення своїх ці-лей. Це підкреслюють підвищені у матерів підлітків з епілепсією оцінки за шкалою «спокій - тривога».

Аналізуючи отриманий у досліджуваних другої групи се-редній показник за шкалою «стійкість - нестійкість емоційного тону», можна стверджувати про наявний у них стабільний пози-тивний емоційний тон, збереження адекватності й ефективності психічної саморегуляції у стані емоційного збудження. Психо-логічна стійкість матерів дітей, хворих на епілепсію, залежить від переживання ними повноти життя та відчуття задоволеності ним.

Суб'єктивна оцінка успішної самореалізації є відображен-ням того, наскільки особистість здатна брати на себе відповідаль-ність і може робити власний вибір. Практично рівні результати за шкалою «задоволеність - незадоволеність життям загалом (його ходом, процесом самореалізації)» у двох групах досліджу-ваних показують бажання респондентів долати труднощі для ре-алізації цілей незалежно від віку дитини. Проте варто зауважи-ти, що отримані показники не є високими, що може свідчити про незадоволеність ситуацією та нездатність прийняти обмеження, які накладає хвороба дитини.

Результати за шкалою «позитивний - негативний образ са-мого себе» мають значущу кореляцію з показниками за осно-вними шкалами. Тому позитивна вікова динаміка отриманих результатів свідчить про збільшення рівня прийняття себе. Вва-жається, що прийняття себе має значний вплив на настрій [5]. Якщо у мами дитини, хворої на епілепсію, переважають пози-тивні відчуття в емоційному ставленні до себе, то покращується її настрій.

У нашому дослідженні спостерігається зниження рівня де-пресії та відсутність вираженої її форми у матерів підлітків із тривалістю захворювання понад 5 років. Такі результати можна пояснити тим, що важливими чинниками міри, якою епілепсія впливає на дитину та її сім'ю, є обізнаність матерів з особли-востями перебігу хвороби, а також рівень адаптації всіх членів сім'ї [1]. Депресії матерів, які мають дитину з епілепсією, ви-кликані очікуванням епілептичних нападів у дітей [10]. Із рока-ми матері набувають досвіду та вміння розпізнавати ознаки, що передують появі епілептичних нападів, вони починають краще розуміти стан здоров'я своєї дитини.

Ми вважаємо, що з часом більшість матерів пристосовують-ся до нового способу життя, пов'язаного з наявністю у їхніх дітей епілепсії, та досягають стабільного функціонування. Адаптація матерів до життєвої ситуації позитивно відображається на при-хильному ставленні до лікування дитини.

Високий рівень нервово-психічної стійкості матері є базою ефективної допомоги дитині, щоб справлятися з довготривалим стресом, пов'язаним із хворобою. Загалом, нами виявлено, що третина матерів першої групи (30%) та половина матерів другої (50%) мають задовільний рівень нервово-психічної стійкості, що може свідчити про підвищену ймовірність проблем із психічним здоров'ям у батьків, діти яких хворі на епілепсію [11].

Висновки. 1. Комплексна допомога дітям, які страждають на епілепсію, має здійснюватися за участю як спеціалістів у галу-зі медицини та психології, так і найближчого оточення дитини, в першу чергу матерів. Від психоемоційного стану матері зале-жить довіра до лікування, позитивне налаштування до інтервен-цій, спрямованих на збереження й оптимізацію життя дитини з епілепсією. Впевненість у прогресі лікування, здатність долати труднощі лікування, віра в його успіх забезпечуються всебічною психологічною підтримкою сім'ї, особливо з боку матері.

Непередбачуваність епілептичних нападів у дітей є джере-лом страху та невпевненості матерів, вони стикаються з постій-ним відчуттям невизначеності про стан здоров'я своєї дитини. Додатковим постійно діючим стресогенним фактором для сімей, які виховують дітей, хворих на епілепсію, стають нерозуміння та відторгнення зі сторони соціуму, це призводить до негативних змін у психоемоційному стані матері та негативно відображаєть-ся на лікувально-реабілітаційному процесі загалом.

2. Домінуючий психоемоційний стан матерів дітей, хворих на епілепсію, на відміну від матерів здорових дітей, характери-зується зниженими показниками, що свідчить про наявність у них ознак особистісних порушень. Діагноз «епілепсія», з точки зору матері, є загрозою престижу та благополуччю своєї сім'ї. Їй важко змиритися з поставленим діагнозом та додатковими труднощами, пов'язаними з хворобою, важко прийняти новий статус дитини. Ситуація хвороби вимагає від матері великих за-трат енергії, у неї знижується тонус, з'являється втома, погір-шується працездатність. Ідентифікація себе з дитиною знижує її самооцінку і створює негативний образ себе, особливо на перших етапах захворювання дитини.

Стан пригніченості та безпорадності відображається на зни-женні здатності отримувати задоволення від життя, погіршенні психічної активності, підвищенні рівня тривожності, у резуль-таті чого в матерів дітей, хворих на епілепсію, виникають депре-сії.

3. Хронічність захворювання, з одного боку, є постійним стресом, що виснажує людину і змінює її психоемоційний стан, а з іншого - з часом матір адаптується до хвороби дитини, приймає її такою, як вона є. По мірі дорослішання дитини, матір стає спо-кійнішою, все менше переживає з приводу епілептичних напа-дів. Самостійність дитини дає їй можливість приділяти більше часу собі й покращити самопочуття.

Із плином часу ставлення до ситуації, пов'язаної з наявністю у дитини епілепсії, змінюється, зростає віра матері у свої мож-ливості та здатність радіти життю, позитивнішим стає образ себе, вона все менше починає бачити у собі недоліки. Про тен-денцію покращення психоемоційного стану матері свідчать такі показники, як: зниження тривожності; зменшення негативних емоцій; збільшення впевненості у своїх силах та задоволеності життям. Чим триваліше захворювання дитини, тим відповідаль- нішою стає матір та більше прислуховується до себе. Проте над-мірна впевненість у своїх силах призводить до гіперопіки.

Перспективою подальших досліджень є визначення впливу стосунків між матір'ю та дитиною, яка страждає на епілепсію.

Список використаних джерел

1. Дзюбинська М. Я. Підвищення компетенції членів сім'ї ди-тини з епілепсією щодо вікової динаміки перебігу хвороби / Марія Ярославівна Дзюбинська // Актуальні проблеми пси-хології особистості та міжособистісних взаємин : матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції (23 квіт-ня 2016 р., м. Кам'янець-Подільський) / за ред. С. Д. Макси-менка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Медобо- ри-2006, 2016. - C. 41-43.

2. Дзюбинська М. Я. Психоемоційний стан батьків як чинник формування внутрішньої картини здоров'я дітей, хворих на епілепсію / Марія Ярославівна Дзюбинська // Особистість у соціальному, віковому та клінічному вимірі сучасного жит-тя : зб. наукових статей Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки ; редкол.: Ж. П. Вірна (гол. ред.), О. Є. Іванашко, Н. К. Вічалковська. - Луцьк : Вид-во «Вежа-Друк», 2016. - С. 161-165.

3. Карлов В. А. Эпилепсия у подростков / Владимир Алексе-евич Карлов, Андрей Сергеевич Петрухин // Неврология и психиатрия. - 2002. - № 9. - C. 9-13.

4. Меликян Э. Г. Особенности оценки качества жизни у больных эпилепсией детского и подросткового возраста / Элина Герасимовна Меликян, Константин Юрьевич Му-хин // Эпилепсия и пароксизмальные состояния. - 2010. - № 2. - С. 32-38.

5. Психодиагностика стресса : практикум / Р. В. Куприянов, Ю. М. Кузьмина // М-во образ. и науки РФ, Казан. гос. тех-нолог. ун-т. - Казань : КНИТУ, 2012. - 212 с.

6. Шалькевич Л. В. Состояние психоэмоционального статуса родителей воспитывающих детей с эпилепсией / Л. В. Шаль-кевич, В. Б. Смычек, А. И. Кудлач // Эпилепсия и пароксиз-мальные состояния. - 2015. - № 7 (3). - С. 26-31.

7. Davis E. The relationship between proxy reported health- related quality of life and parental distress: gender differen-ces / E. Davis, B. Davies, E. Waters, N. Priest // Child Care Health Dev. - 2008. - Vol. 3, № 6. - P. 830-837.

8. Herzer M. Family functioning in the context of pediatric chronic conditions / M. Herzer, N. Godiwala, K. A. Hommel // Journal of Developmental Behavioral Pediatrics. - 2010. - Vol. 31, № 1. - P. 26-34.

9. Ronen G. M. Health-related quality of life in childhood epi-lepsy: Movingbeyond seizure control with minimal adverse effects / G. M. Ronen, D. L. Streiner, P. Rosenbaum // Health and Quality of Life Outcomes. - 2003. - Vol. 1. - P. 36.

10. Shore C. P. Identifying risk factors for maternal depression in families of adolescents with epilepsy / C. P. Shore, J. K. Austin, G. A. Huster // Journal for Specialists in Pediatric Nursing. - 2002. - Vol. 7. - P. 71-80.

11. Thompson P. J. The impact of chronic epilepsy on the family / P. J. Thompson, D. Upton // Seizure. - 1992. - Vol. 1. - P.43-48.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Dzyubyns'ka M. Ya. Pidvyshhennya kompetenciyi chleniv sim'yi dytyny z epilepsiyeyu shhodo vikovoyi dynamiky pere- bihu xvoroby / Mariya Yaroslavivna Dzyubyns'ka // Aktual'ni problemy psyhologii' osobystosti ta mizhosobystisnyh vzaje- myn : materialy VIII Mizhnarodnoi' naukovo-praktychnoi' konferencii' (23 kvitnja 2016 r., m. Kam'janec'-Podil's'kyj) / za red. S. D. Maksymenka, L. A. Onufrijevoi'. - Kam'janec'- Podil's'kyj : Medobory-2006, 2016. - C. 41-43.

2. Dzyubyns'ka M.Ya. Psyxoemocijnyj stan bat'kiv yak chynnyk formuvannya vnutrishn'oyi kartyny zdorov'ya ditej, xvoryx na epilepsiyu / Mariya Yaroslavivna Dzyubyns'ka // Osobystist' u social'nomu, vikovomu ta klinichnomu vymiri suchasnoho zhyttya : zb. naukovyx statej Sxidnoyevropejs'koho nacional'- noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky ; redkol.: Zh. P. Virna (hol. red.), O. Ye. Ivanashko, N. K. Vichalkovs'ka. - Luc'k : Vyd-vo «Vezha-Druk», 2016. - S. 161-165.

3. Karlov V. A. Yepylepsyya u podrostkov / Vladymyr Alek- seevych Karlov, Andrej Serheevych Petruxyn // Nevrolohyya y psyxyatryya. - 2002. - № 9. - C. 9-13.

4. Melykyan Ye. H. Osobennosty ocenky kachestva zhyzny u bol'nih yepylepsyej detskoho y podrostkovoho vozrasta / Yely- na Herasymovna Melykyan, Konstantyn Yur'evych Muxyn // Yepylepsyya y paroksyzmal'nie sostoyanyya. - 2010. - № 2. -

S. 32-38.

5. Psyxodyahnostyka stressa : praktykum / R. V. Kupryyanov, Yu. M. Kuz'myna // M-vo obraz. y nauky RF, Kazan. hos. texnoloh. un-t. - Kazan': KNYTU, 2012. - 212 s.

6. Shal'kevych L. V. Sostoyanye psyxoemocyonal'noho statusa rodytelej vospytyvayushhyx detej s yepylepsyej / L. V. Shal'- kevych, V. B. Smychek, A. Y. Kudlach // Yepylepsyya y pa-roksyzmal'nie sostoyanyya. - 2015. - № 7 (3). - S. 26-31.

7. Davis E. The relationship between proxy reported health-re-lated quality of life and parental distress: gender differences / E. Davis, B. Davies, E. Waters, N. Priest // Child Care Health Dev. - 2008. - Vol. 3, № 6. - P. 830-837.

8. Herzer M. Family functioning in the context of pediatric chron-ic conditions / M. Herzer, N. Godiwala, K. A. Hommel // Jour-nal of Developmental Behavioral Pediatrics. - 2010. - Vol. 31, № 1. -P. 26-34.

9. Ronen G. M. Health-related quality of life in childhood epi-lepsy: Movingbeyond seizure control with minimal adverse effects / G. M. Ronen, D. L. Streiner, P. Rosenbaum // Health and Quality of Life Outcomes. - 2003. - Vol. 1. - P. 36.

10. Shore C. P. Identifying risk factors for maternal depression in families of adolescents with epilepsy / C. P. Shore, J. K. Austin, G. A. Huster // Journal for Specialists in Pediatric Nursing. - 2002. - Vol. 7. - P. 71-80.

11. Thompson P. J. The impact of chronic epilepsy on the fam-ily / P. J. Thompson, D. Upton // Seizure. - 1992. - Vol. 1. - P. 43-48.

Размещено на Allbest.ru