Теоретичний та експериментальний підходи до вивчення психічної регуляції і саморегуляції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичний та експериментальний підходи до вивчення психічної регуляції і саморегуляції

Ю.П. Данчук

Danchuk Y P. Theoretical and experimental approaches to the study of mental regulation and self-regulation / Y P Danchuk, O. A. Chekanska // Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / scientific editing by S. D. Maksymenko, L. A. Onufriieva. - Issue 38. - Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2017. - Р 146-155. психічний регуляція саморегуляція

Y. P. Danchuk, O. A. Chekanska. Theoretical and experimental approaches to the study of mental regulation and self-regulation. The results of a theoretical analysis of the mental regulation and self-regula-tion issues are presented in the article. The meanings of the concepts of regulation, mental regulation, and self-regulation are defined. It is theo-retically determined that the study of the conscious self-regulation as a versatile system is to be preceded by the study of isolated regulatory pro-cesses, including orientation of the individual in terms of the activities and patterns of his/her analysis and monitoring of the self-regulation condi-tions in line with the concept of step by step formation of mental actions; psychological characteristics of the internal action plan as a development factor in regulatory processes; generalization and reflexive theoretical understanding of the tasks performed in the development of thinking as a self-regulating system; the role of self-esteem as a self-regulatory mechanism for the students' progress in personality development; the role of motivation to improve the educational activities; and the influence of a person's personal identity as concerns determination and orientation of his/her development. The paper indicates that inclusion of all these processes into the system of self-regulation, and its overall review and study together with the establishment of the main components and their constituents, is an important methodological issue facing psychologists. It is proved that the meaningful aspect of mental regulation is the less studied field since its research is related to the implementation of the least agreed views and positions compared with the study of the dynamic

Y. P. Danchuk - the scientific contribution of the co-author is 50%, aspect. The paper establishes the formation aspects of mental regulation in ontogeny and its functional properties. It is proved that the knowledge of the formation properties of mental regulation allows for a more efficient training and education process, development of self-management and self-conduct abilities; it helps to overcome difficulties effectively and change oneself in accordance with one's ideals, etc.

Key words: mental regulation, volitional regulation, self-regulation, activities, behavior, self-esteem, willpower, volitional characteristics.

Ю. П. Данчук, О. А. Чеканська. Теоретичний та експерименталь-ний підходи до вивчення психічної регуляції і саморегуляції. У стат-ті представлено результати теоретичного аналізу проблеми психічної регуляції та саморегуляції. Розкрито значення понять «регуляція», «психічна регуляція», «саморегуляція». Теоретично встановлено, що дослідженням усвідомленої саморегуляції діяльності як системи пере-дувало різнобічне вивчення ізольованих процесів регуляції: орієнту-вання суб'єкта в умовах діяльності та закономірностей його аналізу і контролю як умов саморегуляції в руслі концепції поетапного форму-вання розумових дій; психологічних особливостей внутрішнього пла-ну дій як чинника розвитку регулятивних процесів; ролі узагальнень і рефлексивно-теоретичного осмислення виконуваних завдань у розви-тку мислення як саморегулюючої системи; ролі самооцінки як механіз-му саморегуляції у становленні діяльності учнів у розвитку особистості; ролі мотивації в удосконаленні навчальної діяльності; впливу самосві-домості у визначенні спрямованості діяльності та в її розвитку. Зазна-чено, що об'єднання всіх цих процесів у систему саморегуляції, розгляд і вивчення її як цілісної структури зі встановленням основних компо-нентів та їх складових становить важливе методологічне завдання, що стоїть перед психологами. Доведено, що менш вивченим є змістовний аспект психічної регуляції, оскільки його вивчення пов'язане з реалі-зацією найменш узгоджених поглядів і позицій порівняно з вивченням динамічного аспекту. Виявлено особливості становлення психічної ре-гуляції в онтогенезі, особливості її функціонування. Доведено, що зна-ння особливостей становлення психічної регуляції дозволяє ефективні-ше будувати процес навчання і виховання, розвивати вміння керувати собою і своєю поведінкою, ефективно долати труднощі, змінювати себе відповідно до своїх ідеалів тощо.

Ключові слова: психічна регуляція, вольова регуляція, саморе-гуляція, діяльність, поведінка, самооцінка, вольове зусилля, вольові якості.

Постановка проблеми. Сучасний стан досліджень проблеми психічної регуляції не можна оцінювати однозначно. З одного боку, в деяких наукових колективах ведеться інтенсивна робота з вивчення механізмів вольової регуляції, накопичено значний експериментальний матеріал, з'явилися узагальнені роботи з цієї проблеми (В. А. Іванников, В. К. Калін, Е. О. Смирнова та ін.) [3; 7; 11]. Психологи, які вивчають вольові процеси, немину-че виходять на розгляд проблем саморегуляції.

З іншого боку, всі ці дослідження виявляються розрізнени-ми, не мають єдиного підходу до визначення психічної регуляції і пов'язаних із нею психологічних феноменів, відсутня єдність і у виділенні тієї реальності, яка позначається терміном «психіч-на регуляція», практично не відрефлексовані ті ситуації, в рам-ках яких проявляється психічна регуляція.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Свого часу розріз-неними дослідженнями в царині психічної регуляції займалась низка науковців, а саме: теорією вибору цілей і боротьби мотивів Л. І. Божович, Є. М. Беканов; теорією прийняття рішень і довіль-ної регуляції дій І. М. Сєченов, А. Р. Лурія, А. В. Запорожець, В. А. Іванников; дослідженням дій із подолання зовнішніх і вну-трішніх перешкод К. М. Корнілов, В. І. Селіванов, А. Ц. Пуні, П. А. Рудик, Б. М. Смирнов; розвитком особистості та її форму-ванням у процесі діяльності Б. Г. Ананьєв, В. І. Боднар, І. Д. Бех, Л. С. Виготський, О. В. Киричук, Г. С. Костюк, С. Д. Максимен-ко; теорією регуляції особистістю своєї поведінки або діяльності П. К. Анохін, К. О. Абульханова-Славська, А. А. Вербицький, В. А. Іванников, О. А. Конопкін, І. М. Сєченов, О. В. Тихоми-ров, С. Л. Рубінштейн та ін.; вченням про психологічні особли-вості внутрішнього плану дій як чинника розвитку регулятив-них процесів Я. Л. Пономарьов; визначенням ролі узагальнень і рефлексивно-теоретичного осмислення виконуваних завдань у розвитку мислення як саморегулюючої системи В. В. Давидов; визначенням ролі самооцінки як механізму саморегуляції у ста-новленні діяльності учнів у розвитку особистості А. В. Захарова, М. Е. Боцманова, А. І. Липкіна; визначенням ролі мотивації в удосконаленні навчальної діяльності А. К. Маркова, Ю. М. Ку- люткін; впливом самосвідомості у визначенні спрямованості ді-яльності та в її розвитку І. С. Кон, М. І. Лісіна; концепцією во-льової регуляції діяльності та поведінки як вищої форми прояву загальної психічної регуляції В. А. Іванников, Е. О. Смирнова, К. О. Абульханова-Славська, Л. М. Веккер.

Мета статті - проаналізувати наявні у вітчизняній і зарубіж-ній літературі теоретичні й експериментальні підходи до вивчен-ня психічної регуляції та саморегуляції.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для глибшого ви-вчення порушених у публікації проблем необхідно повернутися до витоків уведення в психологію термінів «психічна регуля-ція», «воля», «вольова регуляція», «саморегуляція».

Термін «регуляція» (англ. regular) - введено психологами як пояснювальний принцип загальної теорії діяльності. Під регуля-цією вони розуміють зовнішні примусові дії на людську систему, що спрямовані на підтримку заданих функцій. Людина може підтримувати задані функції двома способами:

а) відповідаючи на примусові впливи зовнішніми прийома-ми, які їй запропоновані;

б) за своєю ініціативою активно змінюючи свою поведінку, тобто регулюючи її.

Для пояснення факту регуляції особистістю своєї поведінки або діяльності психологи використовують поняття «психічна регуляція», маючи на увазі ініціацію активності (П. К. Анохін, К. О. Абульханова-Славська, А. А. Вербицький, В. А. Іванни- ков, О. А. Конопкін, І. М. Сєченов, О. В. Тихомиров, С. Л. Ру- бінштейн та ін.) [1; 2; 5; 10; 11].

Слідом за С. Л. Рубінштейном більшість авторів розгляда-ють психічну регуляцію як власне людський вид регуляції, що має виконавчі та спонукальні форми. У першому випадку люди-ною хтось керує, наприклад, дитиною керують дорослі, батьки, коли її активність спрямована на виконання вимог, пропоно-ваних ззовні, у другому - вона знаходить джерела активності в собі, здійснюючи акт саморегуляції.

Багато авторів, досліджуючи саморегуляцію, вкладають різ-ний зміст у розуміння цього терміна, по-різному визначаючи її відмінності, механізми, предмет, джерела, засоби, способи, ре-зультати [1; 2; 3; 4; 10].

Теоретичне опрацювання психологічних проблем саморегу-ляції висвітлюється у працях О. А. Конопкіна, що розглядає її як цілеспрямований процес довільного регулювання людиною своєї діяльності. У його дослідженнях показано, що залежність сенсомоторної діяльності людини від об'єктивних умов законо-мірно опосередковується процесом цілеспрямованої саморегуля-ції, що саме усвідомлена регуляція є вищою інстанцією в системі чинників, що детермінують сенсомоторну діяльність людини.

На думку О. А. Конопкіна, психічна саморегуляція здійсню-ється в єдності її енергетичних, динамічних і змістовно-смис-лових аспектів. Структура довільної саморегуляції включає дії суб'єкта в усіх складових замкнутого кола саморегуляції (мета, прийнята суб'єктом; модель значущих умов, створена суб'єктом; розроблена ним програма власне виконавських дій; відбір систе-ми критеріїв успішності діяльності; збір і аналіз інформації про досягнуті результати; оцінка результатів; відбір критеріїв успі-ху, їх корекція; прийняття рішення). До числа практичних засо-бів реалізації саморегуляції належать чуттєві конкретні образи, уявлення, поняття тощо [10]. Арсенал цих засобів свідчить про те, що можливі різні способи досягнення одного і того ж резуль-тату. Але цих знань, як ми вважаємо, недостатньо для розуміння того, як з'являється вольова регуляція, яким чином довільна ре-гуляція перетворюється на вольову.

Необхідність дослідження проблем психічної регуляції за-значав Б. Ф. Ломов, включаючи їх до переліку найважливіших завдань вивчення діяльності людини. У роботах С. Л. Рубін- штейна відзначено, що психічна регуляція спонукає людину до активності, до пошуку її джерел у собі. Він виділяв різні механіз-ми психічної регуляції - мимовільні й довільні, що переводять розгляд цієї проблеми в площину дослідження волі.

Вирішення проблеми психічної регуляції шляхом дослі-дження її механізмів дасть змогу зрозуміти, як узгоджується регуляція діяльності особистості суспільством, з одного боку, а з іншого - нею самою, тобто пов'язати громадські структури ді-яльності з особистісно-психологічними (зі ставленням до діяль-ності, з вивченням цілей, мотивів, здібностей) [3].

Питання механізмів і видів психічної регуляції, які пов'я-зані з особистісно-психологічними характеристиками, розгля-нуті в роботах К. О. Абульханової-Славської. Нею виділено два рівні регуляції - психічна регуляція та особистісна регуляція. «Здатність організації власної активності - її мобілізації, на-прямку, узгодженості з об'єктивними вимогами й активністю інших людей - найважливіша характеристика особистості як суб'єкта діяльності та водночас відмінна риса особистісного рів-ня регуляції» [1, с. 93].

Під психічною регуляцією автор розуміє регуляцію психіч-них процесів, властивостей, станів. Оскільки психічні процеси, стани мають індивідуальні особливості, вони повинні бути узго-джені з вимогами діяльності, в яку включена особистість. Тому особистість змушена долати стан психічної пасивності, втоми, їй необхідний точний розрахунок психічних ресурсів, їх раціональ-не використання. У цьому випадку функція психічної регуляції співвідноситься з вирішенням особистістю завдань, пов'язаних із діяльністю. У цьому плані психічна регуляція входить до за-гального контуру активності суб'єкта, тобто в його саморегуля-цію. У процесі саморегуляції, відзначає К. О. Абульханова-Слав- ська, природно, мимовільні види регуляції змінюються довіль-ними [1; 2].

Автор розуміє саморегуляцію як процес оптимізації осо-бистістю своїх можливостей, компенсації індивідуальних недо-ліків, подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів у діяль-ності. Саморегуляція дозволяє особистості розвивати особливу здатність співвідносити себе з динамікою подій. Цей рівень само-регуляції автор вважає особистісним.

Отже, у розумінні К. О. Абульханової-Славської саморегуля-ція має багаторівневий характер і передбачає розподіл і перероз-поділ завдань регуляції між різними її рівнями. Особистісну ре-гуляцію автор розглядає як найвищий рівень саморегуляції [2].

Дещо інший сенс вносить у розуміння регуляції В. К. Калін, який, також досліджуючи вольову регуляцію в рамках проблем саморегуляції, розглядає її як свідоме, опосередковане цілями і мотивами предметної діяльності створення оптимальної мобі- лізованості, оптимального режиму активності та концентрацію цієї активності в потрібному напрямку, тобто як цілеспрямоване створення такої організації психічних функцій, яка забезпечує найбільшу ефективність дій. Психологічним механізмом вольо-вої регуляції В. К. Калін вважає вольове зусилля: «...за вольовим зусиллям особлива активність у внутрішньому плані свідомості з мобілізації всіх можливостей людини» [10, с. 73].

Дослідженням усвідомленої саморегуляції діяльності як системи передувало різнобічне вивчення ізольованих проце-сів регуляції: орієнтування суб'єкта в умовах діяльності та за-кономірностей його аналізу та контролю як умов саморегуля-ції в руслі концепції поетапного формування розумових дій (П. Я. Гальперін і його співробітники); психологічних особли-востей внутрішнього плану дій як чинника розвитку регулятив-них процесів (Я. Л. Пономарьов); ролі узагальнень і рефлексив-но-теоретичного осмислення виконуваних завдань у розвитку мислення як саморегулюючої системи (В. В. Давидов); ролі са-мооцінки як механізму саморегуляції у становленні діяльності учнів у розвитку особистості (А. В. Захарова, М. Е. Боцманова,

А. І. Липкіна); ролі мотивації в удосконаленні навчальної діяль-ності (А. К. Маркова, Ю. М. Кулюткін); впливу самосвідомості у визначенні спрямованості діяльності та в її розвитку (І. С. Кон, М. І. Лісіна) [3; 5; 6; 11].

Об'єднання всіх цих процесів у систему саморегуляції, роз-гляд і вивчення її як цілісної структури зі встановленням осно-вних компонентів та їх складових становить важливе методоло-гічне завдання, що стоїть перед психологами.

Менш вивченим є змістовний аспект психічної регуляції, оскільки його вивчення пов'язано з реалізацією найменш узго-джених поглядів і позицій порівняно з вивченням динамічного аспекту.

У роботах К. О. Абульханової-Славської, М. І. Бобнєва, Є. В. Шорохової, В. А. Іванникова при аналізі механізмів са- мореалізації більш виражена орієнтація на змістовно-смислові утворення особистості. При цьому не можна не відзначити, що в дослідженнях нечітко визначається коло особистісних якостей, що визначають змістовно-смислову основу регуляційних проце-сів, мають місце і термінологічні неузгодженості при визначенні психічної регуляції, її особистісних проявів [2; 8].

Водночас усі психологи погоджуються з тезою, що розробка проблем самореалізації безпосередньо стосується з'ясування ме-ханізмів і закономірностей психічного розвитку дитини, станов-лення її як суб'єкта власної активності.

Дослідження показують, що розвиток у дитини здатності до саморегуляції власної активності, її поступове перетворення в суб'єкта діяльності та поведінки є головним моментом станов-лення особистості [4; 5].

Психологи одностайні й у тому, що поза розвитком здатності до саморегуляції неможливий процес становлення творчої, від-повідальної особистості, із загостреним почуттям нового, з кри-тичним ставленням до навколишнього, до усвідомлення свого місця і ролі серед людей.

Водночас, аналіз психологічної літератури показує, що в психології немає цілісних уявлень про структурні та функціо-нальні особливості психічної регуляції, в тому числі й усвідом-леної регуляції, що реалізовує вищий рівень регуляції людиною своєї діяльності.

Розвиток цілісної психологічної теорії формування особис-тості вимагає, на нашу думку, спеціальної теоретико-експери- ментальної розробки проблем саморегуляції і, насамперед, само-регуляції поведінки на особистісному рівні, її онтогенетичних аспектів.

Висновки. Наведений вище огляд літератури з проблем ста-новлення психічної регуляції і саморегуляції дав змогу виявити загальні тенденції, що спостерігаються в її дослідженні.

Отже, у психологічних дослідженнях показано, що станов-лення передумов психічної регуляції - довільних рухів і дій та їх мотивів - починається вже на першому році життя дитини; що основним чинником психічної регуляції виступає розвиток мовлення, завдяки чому в дітей з'являється внутрішній план дій, вони починають формувати плани і задуми діяльності. Виявлено вирішальну роль гри у становленні вольової регуляції.

Особливе місце у становленні вольової регуляції відводиться вмінню дитини діяти на основі супідрядності мотивів. Найефек-тивнішим мотивом психічної регуляції в дошкільному віці ви-ступає змагальний мотив; у більш старших періодах до цього мо-тиву долучаються пізнавальні мотиви і мотиви самозмінювання.

Відзначено, що в становленні особистості особлива роль на-лежить самооцінці, яка виконує регулюючі функції людини і є необхідною умовою організації суб'єктом своєї поведінки і діяль-ності.

Особлива роль у становленні психічної регуляції відводить-ся вольовим якостям особистості, які безпосередньо впливають на її дієвість і ефективність (результативність).

Із рівнем розвитку вольових якостей дослідники пов'язують рівні розвитку волі. Виявлено, що ефективність психічної ре-гуляції залежить від сили мотивів, від емоційного ставлення суб'єкта до себе і своєї діяльності. Доведено гіпотезу про те, що перехід від зовнішньої до внутрішньої регуляції детермінується розвитком самосвідомості, здатністю формувати новий зміст дій, передбачати їх наслідки.

Особливо велика кількість досліджень, присвячених форму-ванню психічної регуляції, виконана в рамках психології спор-ту. Саме в цих дослідженнях виявлено важливу роль становлен-ня психічної регуляції особистості, її емоційних станів.

Аналіз літератури, присвяченої проблемам психічної регу-ляції, свідчить, що залишаються недостатньо розробленими пи-тання її генезису, структури, особливостей психічної регуляції рухової активності. Наша публікація не претендує на вичерпне вирішення цих проблем, у ній розглядається генезис психічної регуляції, особливості її функціонування. На наш погляд, це дуже важливо для практиків, які працюють безпосередньо з осо-бистостями різного віку, а особливо з підлітками. Знаючи осо-бливості становлення психічної регуляції, можна ефективніше будувати процес навчання і виховання, розвивати вміння керу-вати собою і своєю поведінкою, ефективно долати труднощі, змі-нювати себе відповідно до своїх ідеалів тощо.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К. А. Типология активности личнос-ти / К. А. Абульханова-Славская // Психологический жур-нал. - 1985. - Т. 6. - № 5. - С. 3-18.

2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абуль- ханова-Славская. - М., 1991.

3. Анохин П. К. Системные механизмы высшей нервной дея-тельности : избр. труды / П. К. Анохин. - М., 1979.

4. Бернштейн Н. А. Физиология движений и активность / Н. А. Бернштейн ; под ред. О. Г. Газенко, изд. подгот. И. М. Фейгенберг. - М. : Наука, 1990. - 495 с.

5. Божович Л. И. Возрастные закономерности формирования личности ребенка : дисс. ... докт. пед. наук : спец. «Психоло-гия» / Л. И. Божович. - М., 1986. - 203 с.

6. Веккер Л. М. Психические процессы / Л. М. Веккер. - Л., 1981. - Т. 3. - 207 с.

7. Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регу-ляции / В. А. Иванников. - М., 1998. - 278 с.

8. Ильин Е. П. Психология спорта / Е. П. Ильин. - СПб. : Пи-тер, 2009. - 352 с.

9. Клименко В. В. Механізми психомоторики людини /

B. В. Клименко. - К. : КМІУВ імені Бориса Грінченка, 1997. - 192 с.

10. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции де-ятельности / О. А. Конопкин. - М. : Наука, 1980. - 256 с.

11. Шульга Т. И. Проблемы волевой регуляции в онтогенезе / Т. И. Шульга // Вопросы психологии. - 1994. - № 1. -

C. 49-69.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Abul'hanova-Slavskaja K. A. Tipologija aktivnosti lichnosti /

K. A. Abul'hanova-Slavskaja // Psihologicheskij zhurnal. - 1985. - T. 6. - № 5. - S. 3-18.

2. Abul'hanova-Slavskaja K.A. Strategija zhizni / K. A. Abul'ha-nova-Slavskaja. - M., 1991.

3. Anohin P. K. Sistemnye mehanizmy vysshej nervnoj deja- tel'nosti : izbr. trudy / P. K. Anohin. - M., 1979.

4. Bernshtejn N. A. Fiziologija dvizhenij i aktivnost' / N. A. Bern- shtejn ; pod red. O. G. Gazenko, izd. podgot. I. M. Fejgenberg. - M. : Nauka, 1990. - 495 s.

5. Bozhovich L. I. Vozrastnye zakonomernosti formirovanija lich-nosti rebenka : diss. ... dokt. ped. nauk : spec «Psihologija» /

L. I. Bozhovich. - M., 1986. - 203 s.

6. Vekker L. M. Psihicheskie processy / L. M. Vekker. - L., 1981. - T. 3. - 207 s.

7. Ivannikov V. A. Psihologicheskie mehanizmy volevoj regulja- cii / V. A. Ivannikov. - M., 1998. - 278 s.

8. Il'in E. P. Psihologija sporta / E. P. Il'in. - SPb. : Piter, 2009. - 352 s.

9. Klimenko V. V. Mehanizmi psihomotoriki ljudini / V. V. Kli-menko. - K. : KMIUV imeni Borisa Grinchenka, 1997. - 192 s.

10. Konopkin O. A. Psihologicheskie mehanizmy reguljacii deja- tel'nosti / O. A. Konopkin. - M. : Nauka, 1980. - 256 s.

11. Shul'ga T. I. Problemy volevoj reguljacii v ontogeneze / T. I. Shul'ga // Voprosy psihologii. - 1994. - № 1. - S. 49-69.

Размещено на Allbest.ru