Фасилятивна детермінація психологічного благополуччя особистості: методологічне обґрунтування та теоретичне моделювання
Методологічне обґрунтування фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості. Теоретико-методологічний аналіз проблеми феномену психологічного благополуччя та висвітлення його психологічного змісту, з'ясування концептуальних позицій.
| Рубрика | Психология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2018 |
| Размер файла | 152,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Фасилятивна детермінація психологічного благополуччя особистості: методологічне обґрунтування та теоретичне моделювання
О.О. Киричук
Kyrychuk О. О. Facilative determination of psychological well-being of a personality: methodological grounding and theoretical modeling / О. О. Kyrychuk // Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / scientific editing by S. D. Maksymenko, L. A. Onufriieva. - Issue 38. - Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2017. - Р 186-198.
О. О. Kyrychuk. Facilative determination of psychological well-being of a personality: methodological grounding and theoretical modeling.
The article is devoted to the methodological grounding of the facilative determination of psychological well-being of a personality. The presented theoretical and methodological analysis of the phenomenon of psychologi-cal well-being and elucidation of its psychological content, as well as the clarification of conceptual positions of definition of its facilative determi-nation, has formed the basis for the construction of theoretical model of the facilative determination of psychological well-being of a personality, which reflects its main structural characteristics. The main structural compo-nents of psychological well-being of a personality have been distinguished (positive relations with others, autonomy, environment control, personali-ty growth, goal in life, self-acceptance), each of which determines the en-suring extent of personality safety and comfort, and therefore contains two vectors considering the ensuring of psychological well-being in relation to oneself and regarding other people and surrounding reality is determined by the peculiarities of social inclusion of a personality into intrapersonal interaction in different variants of social relationships, group functioning and self-identification with the fragments of Self social. The facilative de-termination is specified by socio-psychological adaptation, non-directive interactivity and involvement of a facilative environment potential, which outline the degree of psychological well-being of a personality in generali-zed form. It is stated that the proposed theoretical model demonstrates the inseparable link between facilitation and experience of psychological well-being, which generates activity aimed to search self-identification and self-realization of a personality.
Key words: psychological well-being, facilitation, facilative factors, socio-psychological adaptiveness, non-directive interactivity, involvement of facilative environment potential, personality.
О. О. Киричук. Фасилятивна детермінація психологічного благо-получчя особистості: методологічне обґрунтування та теоретичне мо-делювання. Статтю присвячено методологічному обґрунтуванню фаси- лятивної детермінації психологічного благополуччя особистості. Пре-зентовано теоретико-методологічний аналіз проблеми феномену пси-хологічного благополуччя та висвітлення його психологічного змісту, а також з'ясування концептуальних позицій визначення його фасиля- тивної детермінації, що склало основу для побудови теоретичної моделі фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості, у якій відображено її основні структурні характеристики. Виокремлено ключові структурні компоненти психологічного благополуччя особис-тості (позитивні взаємини з іншими, автономія, керування оточенням, особистісне зростання, ціль у житті, самоприйняття), кожен із яких ви-значає міру забезпечення особистісної безпеки і комфорту, а отже, вмі-щує два вектори щодо забезпечення психологічного благополуччя сто-совно себе та стосовно інших людей і навколишньої дійсності. Фасиля- тивну детермінацію визначають соціально-психологічна адаптованість, недирективна інтерактивність та задіяння фасилятивного потенціалу середовища, які в узагальненому вигляді окреслюють міру психологіч-ного благополуччя особистості. Зазначено, що запропонована теоретич-на модель демонструє нерозривний зв'язок фасилітації та переживання психологічного благополуччя, що породжує активність, спрямовану на пошук самовизначення і самореалізації особистості.
Ключові слова: психологічне благополуччя, фасилітація, фасиля- тивні чинники, соціально-психологічна адаптованість, недирективна інтерактивність, задіяння фасилятивного потенціалу середовища, осо-бистість.
Постановка проблеми. Стрімкі зміни в соціальному розви-тку суспільства на сучасному етапі як ніколи загострили про-блему фасилятивності, що є однією з визначальних у гуманізації людської діяльності, яка поряд із вивченням внутрішнього світу особистості через переживання нею психологічного благополуч-чя є однією з актуально гострих для психологічної науки. Остан-нім часом проблематика фасилятивності є предметом пізнання як психології, так і педагогіки, філософії, фізіології тощо. Так само й феномен психологічного благополуччя особистості пре-тендує на широке міждисциплінарне використання.
Тому можна стверджувати, що науковий інтерес до пробле-матики фасилятивних чинників забезпечення психологічно-го благополуччя особистості ґрунтується на її багатогранності, міждисциплінарному статусі, значному соціальному запиті на прояв та розвиток фасилятивності в новій психологічній дійс-ності, пошуку напряму фасилітації у вирішенні завдань різного масштабу.
Аналіз останніх досліджень. Останнім часом психологіч-не благополуччя особистості досліджувалося в ситуаціях пере-живання терористичної загрози (Т. Короченко, Н. Тарабрина), адаптації мігрантів (З. Лепшокова), екстремальних умов жит-тєдіяльності (О. Ширяєва), адаптації після психотравмуючої події (Л. Міллер), професійної діяльності майбутніх психологів (В. Лазаренко), у зв'язку з професійним зростанням (С. Корска- нова) та ін. У психологічній літературі описано різні чинники, що впливають на формування психологічного благополуччя (Ю. Дубовик, Л. Козьміна, О. Паніна, О. Ширяєва, П. Фесенко та ін.), проте залишаються не з'ясованими ролі фасилятивних чинників, які у своєму інтерпретаційному змісті несуть розкрит-тя багатоаспектності людських ресурсів, які є передумовою ви-явлення певних психологічних якостей, здатних забезпечувати глибокі та багатопланові перетворення особистісного й соціаль-ного характеру завдяки підвищенню продуктивності діяльності, її швидкості та якості, за умови присутності інших людей, які вміють «легко робити, ввічливо, привітливо, люб'язно», тобто в значенні «полегшувати взаємодію з іншими».
Фасилятивність вивчалась у межах філософії (Сократ, А. Бергсон, Дж. Мілль, А. Уотсон, М. Бердяєв, В. Соловйов та ін.), фізіології (Фере, В. Бехтєрєв та ін.), у різних галузях пси-хології, зокрема, соціальної (Р. Зайонс, Н. Триплет, В. Меде, Ф. Олпорт, М. Обозов, Д. Майєрс), загальної, педагогічної та ві-кової (О. Кондрашихіна, О. Врубльовська, О. Левченко, Т. Уді- на, Т. Філь), психотерапії та психологічного консультування (К. Роджерс, Н. Роджерс, Ф. Бурнард, М. Боуен та ін.), педагогі-ки (С. Ромашина, О. Козіна, Л. Тімоніна, Р. Дімухаметов, І. Пун-дик, О. Фісун, Б. Яковлєв), а також більш конкретизовано при викладанні певних дисциплін: у післядипломній освіті (О. Сам-сонова, Т. Сорочан), у поєднанні з корекційною педагогікою (М. Смирнова) тощо або ж на перетині різних наук - наприклад, філософії, психології та педагогіки (О. Поддьяков) тощо.
Мета статті - теоретичне обґрунтування фасилятивної де-термінації психологічного благополуччя особистості та презен-тація теоретичної моделі досліджуваного феномену.
Виклад основного матеріалу. В психології феномен психоло-гічного благополуччя розробляється порівняно недавно, і, хоча й накопичено певний досвід його репрезентації, експліцитні уяв-лення про психологічне благополуччя ще не набули максималь-ної ясності й однозначності. Аналізуючи методологічний вимір вивчення зазначеного феномену, можна виокремити такі моделі психологічно благополучної людини, описані у психодинамічній психології, біоенергетичному аналізі, психосинтезі Р. Ассаджі- олі, гештальтпсихології Ф. Перлза, гуманістичній психології.
Варто відзначити роботи вітчизняних психологів, які до-сліджували проблему психологічного благополуччя. Зокрема, П. Фесенко у визначенні поняття «психологічне благополуч-чя» акцентує на суб'єктивній емоційній оцінці людиною себе й власного життя, а також на аспектах позитивного особистісного функціонування [11]. Основна функція психологічного благопо-луччя, на думку Р. Шаміонова, полягає у створенні динамічної рівноваги між особистістю й навколишнім світом [13]. Психо-логічне благополуччя може виступати і як передумова узгодже-ності між особистістю й середовищем, і як один із критеріїв со-ціально-психологічної адаптації. Так, на думку В. Хащенко, важливим елементом суб'єктивного благополуччя може бути оцінка не тільки власного сьогодення та майбутнього, але й їхнє переживання у вигляді позитивних або негативних емоційних явищ [12]. У позитивній психології знаходимо аналог поняття психологічного благополуччя, описаний як «щастя» М. Аргай- лом, який розуміє щастя як стан переживання задоволеності життям загалом, загальне рефлективне оцінювання людиною свого минулого й сьогодення, а також частоту і силу позитивних емоцій [2].
З огляду на проведений аналіз проблеми психологічного благополуччя, універсального характеру набуває наукова пози-ція К. Ріфф, яка на основі позитивного функціонування люди-ни в гуманістичній психології виокремила такі показники, як: «позитивні взаємини з іншими», «автономія», «керування ото-ченням», «особистісне зростання», «ціль у житті», «самоприй- няття», кожен із яких уміщує інтегральні ознаки суб'єктивного благополуччя людини [17]. Так, «автономія» вказує на самовиз-начення й незалежність; бажання діяти згідно зі своїм досвідом; здатність протистояти соціальному тиску в думках і вчинках; саморегуляцію поведінки; здатність оцінювати себе, виходячи з особистих стандартів. Ознаки «керування оточенням» указу-ють на компетентність у керуванні повсякденними справами й здатність контролювати всю зовнішню діяльність; здійснення різноманітних видів діяльності; здатність обирати або створю-вати відповідні умови, що задовольняють особистим потребам і цінностям; ефективне використання можливостей, що випа-дають. «Особистісне зростання» визначає безперервний розви-ток і реалізацію свого потенціалу; відкритість новому досвіду; почуття реалізації свого потенціалу; відстеження свого особис- тісного зростання й відчуття самовдосконалення з часом і все більше пізнання себе й своєї ефективності. «Позитивні взаємини з іншими» вказують на теплі взаємини з близькими й друзями; бажання піклуватися про інших людей; уміння співпережива-ти іншим; уміння знаходити компроміси у взаєминах. А «ціль у житті» демонструє наявність мети у житті; почуття усвідомле- ності свого минулого й сьогодення; присутність переконань, що надають життю сенсу. Залежно від того як розвинене «самоприй- няття», можна говорити про наявність позитивного ставлення до себе й свого минулого; усвідомлення і прийняття різних сторін свого «Я», включаючи як позитивні, так і негативні якості.
Тому визначаючи фасилятивні чинники психологічного бла-гополуччя особистості, нами зроблено акцент на теорії К. Ріфф. Конкретизуючи проблемні питання фасилітації, варто зазначи-ти, що з огляду на широкомасштабність проблеми фасилітації та її прояву як фасилятивності особистості, нами окреслено основні понятійні акценти у визначенні цього психологічного явища.
Термін «фасилітація» має досить просте трактування, але часом він може бути дуже складним і включати найвищі рівні людської взаємодії, комунікації [15]. У науці створено як окре-мі моделі фасилітації, так і представлено фасилітацію як скла-дову інших моделей (найчастіше - втручання, впливу, взаємодії тощо). Так, у моделі втручання Дж. Хірона фасилітація містить дві базові категорії - авторитарну та фасилятивну, які, в свою чергу, поділяються на шість категорій для опису впливу людей під час допомоги. Фасилятивна включає такі складові елементи: катартичний - як допомога іншому задля висловлення та подо-лання думок і емоцій, із якими він раніше не стикався; каталі-тичний - як допомога іншому задля відображення, дослідження та вивчення самого себе, це допомагає йому стати самостійнішим у прийнятті рішень, розв'язанні проблем тощо; та підтримую-чий - як створення, завойовування довіри іншого, зосереджуючи його увагу на своїх компетенціях, якостях і досягненнях. Якщо допомагаюче втручання авторитарне, то людина, переважно, на-дає інформацію, кидаючи виклик іншій людині або висуваючи пропозицію, що вона має робити. Якщо допомагаюче втручання фасилітативне, то фасилітатор стимулює іншого презентувати власні ідеї, рішення, демонструвати впевненість у собі тощо, до-помагаючи йому досягти власних рішень [14].
Однією з фундаментальних робіт з узагальнення існуючих теоретико-емпіричних напрацювань є докторська дисертація М. Казанжі, у якій авторка обґрунтовує і верифікує концепцію фасилятивного потенціалу особистості, яка включає єдність ак- туалізаційного та ресурсного компонентів, специфіку реалізації в певних сферах міжособистісних стосунків, характер задіяння особливостей людини як передумов та механізмів фасилятивної взаємодії, ситуативних чинників та відповідних інтенцій [3].
Аналіз наукової праці М. Казанжі дав змогу використати базові теоретичні конструкції щодо обґрунтування фасилятив- ної детермінації психологічного благополуччя особистості. Пе-редусім, це стосується базових позицій динамічної моделі фаси- лятивності, у якій дослідницею акумульовано такі положення:
1) інтенційність фасилітатора й об'єкта фасилятивного впливу;
2) актуалізація фасилятивного потенціалу; 3) залученість фа- силятивного потенціалу середовища; 4) прояв фасилятивності в певній сфері життєдіяльності або їх сукупності; 5) вплив специ-фіки сфери прояву фасилятивності (формалізована чи неформа- лізована) на перебіг процесу фасилітації; 6) прояв різних граней загальної функції фасилятивності; 7) вплив особистісних особ-ливостей та специфіки ситуації [3, с. 159].
Також нами було проаналізовано наукову позицію С. Ро- машиної і О. Майєр, які пропонують узяти за основу розуміння змісту та структури фасилітації педагога принцип гуманістичної психології та психотерапії «зрозуміти - простити - прийняти» [10]. Як об'єкт фасилятивного впливу дослідниками розгляда-ються діти (вони), спільнота педагога з дітьми (ми), сам педагог (я). За своєю суттю зазначена структура фасилітації є лінійною, яка розходиться за трьома векторами «вони - ми - я», тобто спрямованість фасилітації на себе, інших, сам процес взаємодії фасилітатора з дітьми.
Варто зауважити ще одну досить змістовну інтерпретацію моделі структури внутрішнього досвіду особистості в контек-сті дослідження проблематики фасилятивності, запропоновану
І. Авдєєвою [1]. Суб'єктний досвід включений в особистісний, суб'єктивний, індивідуальний досвід і характеризується усві- домленістю, структурованістю, ціннісною значущістю, світо-глядною орієнтацією та відрефлексованістю. Сама фасилітація ґрунтується на використанні суб'єктного досвіду. Найважли-вішими характеристиками фасилітації є суб'єктна спрямова-ність, недирективна інтерактивність, контекстність, динамічна багатозначність. Ці характеристики пов'язані зі змістовно-ці-льовими та структурними особливостями фасилятивної вза-ємодії. Суб'єктна спрямованість є системоутворюючою харак-теристикою фасилітативних технологій [1]. У цьому контексті
О. Маслова додає, що спрямованість фасилітації може бути на себе, на педагогічну діяльність чи на дитину [7], а Д. Хантер,
А. Байлі та Б. Тейлор виокремлюють фасилітацію себе, інших чи групи [16].
Розкриваючи зміст поняття «фасилятивність» як прояву фа-силітації, Б. Ломов зазначав, що саме фасилятивність відіграє одну з провідних ролей у «відношеннях» людини та соціально-го світу, завдяки якій можна визначити приналежність до соці-альної системи. Соціальні якості як системні виражають родову сутність людини, прояви якої різноманітні. Соціальні якості не є чимось зовнішнім щодо людини, адже психологічні властивості людини поза системою суспільних відносин, у яку ця особистість включена, просто не існують [6, с. 61-63].
Проведений аналіз проблеми дає усі підстави для побудови теоретичної моделі фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості, у якій відображено її основні струк-турні характеристики (рис. 1). фасилятивний детермінація психологічний благополуччя
Рис. 1. Модель фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості
В основі побудови запропонованої моделі закладено струк-турний зміст основних компонентів психологічного благополуч-чя особистості за теорією К. Ріфф - позитивні взаємини з іншими, автономія, керування оточенням, особистісне зростання, ціль у житті, самоприйняття, кожен із яких визначає міру забезпечен-ня особистісної безпеки і комфорту, а отже, вміщує два вектори щодо забезпечення психологічного благополуччя стосовно себе та стосовно інших людей і навколишньої дійсності.
Забезпечення психологічного благополуччя особистості сто-совно себе визначається мірою впізнавання й усвідомлення різ-номанітних складових власної особистості, її структури, якос-тей, властивостей, здібностей, цілей та істинної мотивації; а за-безпечення психологічного благополуччя особистості стосовно інших людей і навколишньої дійсності визначається особливос-тями соціального включення людини у міжособистісну взаємо-дію; це специфічна ознака потенціального розкриття людини у різноманітних варіантах соціальних взаємовідносин, групового функціонування й ототожнення себе з фрагментами соціально-го «Я», що припускає свідоме й активне сприйняття навколиш-нього світу, а також активне внутрішнє відтворення особистістю прийнятих норм і цінностей у своїй діяльності.
Фасилятивну детермінацію визначають соціально-психоло-гічна адаптованість, недирективна інтерактивність та залучення фасилятивного потенціалу середовища, які в узагальненому ви-гляді окреслюють міру психологічного благополуччя особистос-ті. Передусім, соціально-психологічна адаптованість особистос-ті складає основу як її особистісного, так і соціального здоров'я, а тому може інтерпретуватися як стан благополуччя, при якому людина має змогу реалізувати свій власний потенціал, боротися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно працювати, а також робити внесок у життя суспільства; також саме в ознаках соціально-психологічної адаптованості знаходимо прояви соці-ального здоров'я людини, яке відображається в таких характе-ристиках, як адекватне сприйняття соціальної дійсності, адап-тація до фізичного й соціального середовища, спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, безкорисливість, демократизм у поведінці [4].
Недирективна інтерактивність як фасилятивний чинник визначає міру сприяння в розвитку іншої особистості й найчасті-ше проявляється в контексті допомагаючих відносин. Найкраще цей чинник описаний у теорії К. Роджерса, який розглядав допо-могу іншому як акт взаємодії, що дає змогу іншій людині краще усвідомити себе, зайняти особистісну позицію, бути суб'єктною. Це є головним у справжній допомозі іншому й умовою успішнос-ті психотерапії. Людині надається можливість зробити кроки у напрямку конструктивних змін, тобто особистісно розвивати-ся [9].
Залучення фасилятивного потенціалу середовища визнача-ється як вплив так званої групової енергії, що, за твердженням Р. Шварца, визначає інтеграцію стилю фасилітатора та власно-го стилю людини, який повинен бути взаємним [18]. Тобто, крім впливу фасилітатора важливо залучати фізичні, інтелектуальні, емоційні, інтуїтивні, креативні та інші можливості членів гру-пи. Саме така комбінація сприятливих чинників зробить фасилі- тацію найефективнішою.
Усі виокремлені фасилятивні чинники в комплексі скла-дають основу оформлення соціально здорової особистості, яку можна трактувати як «розвиток і рух у бік самоактуалізації» [8]. Стрижень здорової особистості складають соціально-моральні якості особистості, такі як прийняття себе та інших, спонтан-ність, уміння концентруватися на проблемі, автономія, скром-ність і повага до оточуючих, самостійність дій, незалежність суджень, відповідальність за зроблений вибір, інтелектуальна розвиненість, здатність до творчості та саморозвитку. І, найваж-ливіше, що незмінним критерієм здорової (зрілої, гармонійної, повноцінної) особистості є особистісна зрілість, яка вміщує такі характеристики: широкі межі «Я», активна участь у трудових, сімейних і соціальних взаєминах; здатність до теплих і відвер-тих соціальних контактів (дружня інтимність і співчуття); емо-ційна стійкість і сприйняття; реалістичне сприйняття людей, об'єктів, ситуацій; вибудовування реальних цілей, досвід і рі-вень прагнень; здатність до самопізнання і наявність почуття гу-мору; цілісна життєва філософія, яка об'єднує основу життя [5].
Отже, запропонована нами теоретична модель фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості демон-струє нерозривний зв'язок фасилітації та переживання психоло-гічного благополуччя, що породжує активність, спрямовану на пошук найкращого способу самореалізації особистості, запускає в дію механізми самовизначення, які відповідальні за плануван-ня, рефлексію і самовдосконалення, завдяки чому людина може реорганізувати наявний досвід, який є реальним життєвим ма-теріалом для вияву ціннісно-смислових можливостей і змістовно забезпечує рефлексивний процес осмислення, переосмислення і дієвого перетворення найближчого оточення.
Висновки. Теоретичне обґрунтування проблеми ще раз дово-дить, що запропонований варіант моделювання є продуктивним засобом визначення фасилятивного профілю психологічно бла-гополучної особистості.
Перспективи подальших досліджень. Теоретичне обґрунту-вання фасилятивної детермінації психологічного благополуччя особистості та презентація теоретичної моделі досліджуваного феномену можуть бути продовжені у напрямі розробки різнома-нітних емпірико-діагностичних програм дослідження проблеми.
Список використаних джерел
1. Авдеева И. Н. Психологическая характеристика фасилита- тивных педагогических технологий. Ч. 1: Субъектная на-правленность / И. Н. Авдеева // Горизонты образования. -
2012. - № 2 (35). - С. 37-43.
2. Аргайл М. Психология счастья / Майкл Аргайл. - 2-е изд. - Санкт-Петербург : Питер, 2003. - 271 с.: ил. - (Серия «Ма-стера психологии»).
3. Казанжи М. Й. Психологія фасилятивного потенціалу осо-бистості : дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01 / Марія Йоси-півна Казанжи. - Одеса, 2014. - 463 с.
4. Кукса В. О. До еволюції визначення поняття «здоров'я» /
В. О. Кукса // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : зб. наук. праць. - Київ : Університет «Україна», 2004. - 448 с.
5. Ложкин Г. В. Психология здоровья человека : учеб. пособ. / Г. В. Ложкин, М. И. Мушкевич, Ю. А. Бохонкова ; [под ред. Г. В. Ложкина]. - Луганск : Изд-во «Ноулидж», 2012. - 288 с.
6. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов. - Москва : Наука, 1999. - 350 с.
7. Маслова Е. А. Сущность и структура фасилитативной на-правленности личности будущего педагога / Е. А. Масло-ва // Вест. Моск. город. пед. ун-та ; Серия «Педагогика и психология». - 2011. - № 3. - С. 109-117.
8. Маслоу А. Мотивация и личность / Абрахам Маслоу. - Санкт-Петербург : Евразия, 1999. - 370 с.
9. Роджерс К. Р. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы / Карл Роджерс. - Москва : ЭКСМО-Пресс, 1999. - 254 с.
10. Ромашина С. Я. Фасилитативная педагогика / С. Я. Рома-шина, А. А. Майер : [учеб. пособ.]. - Москва : Директ-Медиа,
2013. - 327 с.
11. Фесенко П. П. Осмысленность жизни и психологическое благополучие личности : автореф. дис. . канд. психол. наук : 19.00.01 / Павел Петрович Фесенко. - Москва, 2005. - 35 с.
12. Хащенко В. А. Модель субъективного экономического бла-гополучия / В. А. Хащенко // Психологический журнал. - 2005. - Т. 26. - № 3. - С. 38-50.
13. Шамионов P. M. Психология субъективного благополучия личности / Р. М. Шамионов. - Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 2004. - 180 с.
14. Heron J. The Complete Facilitator's Handbook / John Heron. - London : Kogan Page, 1999. - 414 р.
15. Hogan Ch. Understanding Facilitation: Theory and Principles / Christine Hogan. - London : Kogan Page, 2002. - 249 p.
16. Hunter D. The Facilitation of Groups / Dale Hunter, Anne Bailey, Bill Taylor. - Cambridge : University Press, 1996. - 215 p.
17. Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited /
C. D. Ryff, C. L. Keyes // Journal of Personality and Social Psychology. - 1995. - Vol. 69. - Р. 719-727.
18. Schwarz R. The Skilled Facilitator: A Comprehensive Resour-ce for Consultants, Facilitators, Managers, Trainers and Coa-ches / Roger Schwarz. - San Francisco : Jossey-Bass, 2002. - 407 p.
Spysok vykorystanyh dzherel
1. Avdeeva I. N. Psihologicheskaya harakteristika fasilitativnyih pedagogicheskih tehnologiy. Ch. 1: Sub'ektnaya napravlen- nost / I. N. Avdeeva // Gorizontyi obrazovaniya. - 2012. - № 2 (35). - S. 37-43.
2. Argayl M. Psihologiya schastya / Maykl Argayl. - 2-e izd. - Sankt-Peterburg : Piter, 2003. - 271 s.: il. - (Seriya «Mastera psihologii»).
3. Kazanzhi M. Y. Psihologiya fasilyativnogo potentsialu oso- bistosti : dis. ... d-ra psihol. nauk : 19.00.01 / Mariya Yosipivna Kazanzhi. - Odesa, 2014. - 463 s.
4. Kuksa V. O. Do evolyutsiyi viznachennya ponyattya «zdoro- v'ya» / V. O. Kuksa // Aktualni problemi navchannya ta viho- vannya lyudey z osoblivimi potrebami : zb. nauk. prats. - Kiyiv : Universitet «Ukrayina», 2004. - 448 s.
5. Lozhkin G. V. Psihologiya zdorovya cheloveka : ucheb. posob. / G. V. Lozhkin, M. I. Mushkevich, Yu. A. Bohonkova ; [pod red. G. V. Lozhkina]. - Lugansk : Izd-vo «Noulidzh», 2012. - 288 s.
6. Lomov B. F. Metodologicheskie i teoreticheskie problemyi psi- hologii / B. F. Lomov. - Moskva : Nauka, 1999. - 350 s.
7. Maslova E. A. Suschnost i struktura fasilitativnoy napravlen- nosti lichnosti buduschego pedagoga / E. A. Maslova // Vest. Mosk. gorod. ped. un-ta ; Seriya «Pedagogika i psihologiya». - 2011. - № 3. - S. 109-117.
8. Maslou A. Motivatsiya i lichnost / Abraham Maslou. - Sankt- Peterburg : Evraziya, 1999. - 370 s.
9. Rodzhers K. R. Konsultirovanie i psihoterapiya. Noveyshie podhodyi v oblasti prakticheskoy rabotyi / Karl Rodzhers. - Moskva : EKSMO-Press, 1999. - 254 c.
10. Romashina S. Ya. Fasilitativnaya pedagogika / S. Ya. Roma- shina, A. A. Mayer : [ucheb. posob.]. - Moskva : Direkt-Media, 2013. - 327 s.
11. Fesenko P. P. Osmyislennost zhizni i psihologicheskoe blago- poluchie lichnosti : avtoref. dis. ... kand. psihol. nauk : 19.00.01 / Pavel Petrovich Fesenko. - Moskva, 2005. - 35 s.
12. Haschenko V. A. Model sub'ektivnogo ekonomicheskogo bla- gopoluchiya / V. A. Haschenko // Psihologicheskiy zhurnal. - 2005. - T. 26. - № 3. - S. 38-50.
13. Shamionov R. M. Psihologiya sub'ektivnogo blagopoluchiya lichnosti / R. M. Shamionov. - Saratov : Izd-vo Saratov. un-ta, 2004. - 180 s.
14. Heron J. The Complete Facilitator's Handbook / John Heron. - London : Kogan Page, 1999. - 414 p.
15. Hogan Ch. Understanding Facilitation: Theory and Principles / Christine Hogan. - London : Kogan Page, 2002. - 249 p.
16. Hunter D. The Facilitation of Groups / Dale Hunter, Anne Bailey, Bill Taylor. - Cambridge : University Press, 1996. - 215 p.
17. Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited / C. D. Ryff, C. L. Keyes // Journal of Personality and Social Psychology. - 1995. - Vol. 69. - P. 719-727.
18. Schwarz R. The Skilled Facilitator: A Comprehensive Resour-ce for Consultants, Facilitators, Managers, Trainers and Coa-ches / Roger Schwarz. - San Francisco : Jossey-Bass, 2002. - 407 p.
Received June 16, 2017 Revised July 13, 2017 Accepted August 14, 2017 Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості психологічного благополуччя особистості. Поняття її смисложиттєвих орієнтацій. Дослідження взаємозв`язку емоційного інтелекту та психологічного благополуччя. Його складові: здатність до управління оточенням, постановка цілей, самоприйняття.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 26.05.2019Аналіз різних підходів в обґрунтуванні явища психологічного благополуччя особистості, його складових і основних рівнів прояву. Зв’язок благополуччя з іншими близькими психологічними феноменами. Когнітивно-емоційна оцінка людиною якості свого життя.
статья [52,4 K], добавлен 18.08.2017Результати теоретико-емпіричного дослідження та аналізу кореляційних взаємозв'язків між психологічним благополуччям і схильністю до заздрощів. Профілі показників психологічного благополуччя в групах із максимальною та мінімальною схильністю до заздрощів.
статья [130,9 K], добавлен 11.10.2017Сутність та роль суб'єктивного благополучча у психологічному житті особистості. Практики безоціночного усвідомлення як спосіб контролю емоційної сфери людини. Окреслення поняття медитації. Емоційний інтелект як чинник суб’єктивного благополуччя.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 23.06.2019Поняття комунікативної компетентності особистості. Структура соціально-психологічного потенціалу. Порівняльний аналіз здатності до децентрації, стратегії поведінки в конфліктах, самоконтролю в спілкуванні у менеджерів-керівників та менеджерів-операторів.
магистерская работа [338,4 K], добавлен 25.02.2014Теоретичне підгрунтя комунікативного соціально-психологічного навчання. Характеристика соціально-психологічного тренінгу. Завдання, принципи та стадії тренінгового процесу. Теоретичні та практичні аспекти організації соціально-психологічного тренінгу.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 15.03.2009Особистість та уявлення про її розвиток в психоаналізі. Вплив захисних механізмів на структуру особистості. Основні ознаки та функції механізмів психологічного захисту (механізмів интрапсихической захисту). Самосвідомість і захисні механізми особистості.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 01.03.2017Теоретико-методологічний аналіз вітчизняних та зарубіжних теорій психології сім’ї. Діагностика психологічного розвитку особистості дитини у неповній сім’ї. Розробка програми психологічної допомоги дітям з неповних сімей згідно результатів дослідження.
курсовая работа [73,3 K], добавлен 15.06.2010Консультування як форма роботи професійного психолога. Основні підходи до психологічного консультування. Етапи консультування згідно Ейдеміллеру. Концепція орієнтованого на клієнта психологічного консультування. Консультування згідно К. Роджерсу.
реферат [18,4 K], добавлен 22.09.2010Визначення основних функцій почуття гумору як багатовимірного психологічного феномену; його стресозахисний потенціал. Виявлення статевих фізіологічних та психологічних відмінностей. Емпіричне дослідження гендерних особливостей сприйняття гумору.
курсовая работа [152,9 K], добавлен 08.04.2011Механізм психологічного захисту - неусвідомлюваний засіб поведінки, що відіграє важливе значення у формуванні особистості, створюючи суттєві передумови до уникнення тривожності і напруженості. Основні механізми его-захисту серед дівчат-першокурсниць.
статья [14,4 K], добавлен 31.08.2017Визначення способів психологічного забезпечення діяльності організації. Характеристика моторних, вербальних та сугестивних методів корекції особистості. Структура програми розвитку корпоративної культури. Динаміка психологічного стану учасників тренінгу.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 27.09.2010Психологічний захист як предмет дослідження психології особистості. Структурна теорія механізмів захисту Р. Плутчика. Особливості розвитку молодших школярів. Механізми психологічного захисту батьків як фактор формування психологічного захисту дитини.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.01.2012Теоретичні підходи до вивчення осіб похилого віку з обмеженими можливостями та інвалідів в процесі соціальної роботи. Дослідження соціально-психологічного супроводу в управлінні праці і соціального захисту населення Овідіопольської районної адміністрації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 25.03.2011Значення волі в діяльності та спілкування людини. Методологія дослідження вольових якостей особистості. Ключові категорії волі як психологічного феномену. Огляд методик експериментального дослідження. Рекомендації щодо формування сили волі особистості.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 04.06.2015Теоретичний аналіз проблеми спілкування та визначення особливостей значущих комунікативних умінь в професійній діяльності фахівців-медиків. Розробка процедури соціально-психологічного тренінгу та проведення експерименту з розвитку навичок спілкування.
дипломная работа [106,8 K], добавлен 29.11.2010Поняття про мікроклімат у колективі. Адаптація студентів до навчального процесу. Психологічні проблеми соціалізації студентів-першокурсників та конфліктні ситуації в колективі. Дослідження психологічного клімату у колективі студентів-першокурсників.
курсовая работа [54,6 K], добавлен 09.06.2010Аналіз задоволеності працівників змістом роботи, організацією праці та її оплатою. Причини потенційної текучості в ТЦ. Розробка засобів підтримки та розвитку соціально-психологічного клімату колективу Територіального Центру соціального обслуговування.
дипломная работа [625,2 K], добавлен 10.03.2011Характеристика основних методів науково-психологічних досліджень. Особливості самого процесу сприйняття, який лежить в основі діяльності спостереження. Сутність і методи спостереження. Специфіка, значення, використання психологічного спостереження.
контрольная работа [26,7 K], добавлен 15.04.2019Аналіз змісту поняття "психологічний ресурс". Основні властивості ресурсів. Роль психологічного ресурсу в процесі професійної діяльності майбутнього психолога та житті людини. Аналіз втрати ресурсів як первинного механізму, що запускає стресові реакції.
статья [21,0 K], добавлен 24.04.2018
