Самоактуалізація майбутнього фахівця соціальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Венгер Г.С.

Анотація

У статті проаналізовано проблеми самоактуалізації майбутнього фахівця соціальної сфери. Встановлено, що кожна особистість потребує диференційований підхід. Розкриваються особливості самоактуалізації майбутнього фахівця соціальної сфери як необхідної складової організації самостійної навчальної діяльності. У статті представлений аналіз одного з аспектів проблеми - особистісні якості соціальних працівників - з позицій соціальних працівників і студентів спеціальності «соціальна робота». Розглянуто професійно обумовлені особистісні якості, необхідні сучасному спеціалісту соціальної сфери сьогодні. Подано рекомендації майбутнім працівникам соціальної сфери у становленні себе як професіонала, які допоможуть при подальшому навчанні. Визначено концепції А. Маслоу і К. Роджерса, за допомогою яких можна виділити певні способи впливу на особистість майбутнього фахівця соціальної сфери, які б сприяли процесу самоактуалізації його особистості, розкриттю потенційних можливостей під час організації самостійної навчальної діяльності і підвищенню ефективності її здійснення в умовах вищого навчального закладу. З'ясованоосновні завдання соціального працівника у роботі з соціальними клієнтами. Встановлено, що не менш важливими компонентами особистості спеціаліста є такі, як його світогляд, культура, гуманістична й етична спрямованість усього життя істотно впливають на особистісні і професійні якості спеціаліста простір соціальних відносин у суспільстві, становлення нового типу взаємодії спеціаліста соціальної роботи і клієнта, морально-правовий статус соціального працівника в суспільстві.

Ключові слова: самоактуалізація, самореалізація, професійно важливі якості, фахівець із соціальної роботи, соціалізація, самовизначення.

Аннотация

В статье проанализированы проблемы самоактуализации будущего специалиста социальной сферы. Установлено, что каждая личность требует диференцированный подход. Раскрываются особенности самоактуализации будущего специалиста социальной сферы как необходимой составляющей организации самостоятельной учебной деятельности. В статье представленный анализ одного из аспектов проблемы - личностные качества социальных работников - с позиций социальных работников ы студентов специальности «социальная работа». Рассмотрено профессионально обусловленные личностные качества, необходимые современному специалисту социальной сферы сегодня. Подано рекомендации будущим работникам социальной сферы в становлении себя как профессионала, которые помогут при дальнейшем образовании. Определено концепции А. Маслоу и К. Роджерса с помощью которых можно выделить некоторые способы влияния на личность будущего специалиста социальной сферы, которые бы способствовали процессу самоактуализации его личности, раскрытию потенциальных возможностей во время организации самостоятельной учебной деятельности и повышению эффективности ее совершения в условиях высшего учебного заведения. Выяснено основные задания социального работника в работе з социальными клиентами. Установлено, что не менее важными компонентами личности специалиста есть такие, как его мироощущение, гуманистическая и этическая направленность всей жизни существенно влияют на личностные и профессиональные качества специалиста пространство социальных отношений в обществе, становления нового типа взаимодействия специалиста социальной работы и клиента, морально-правовый статус социального работника в обществе.

Ключевые слова: самоактуализация, самореализация, профессионально важные качества, специалист социальной работы, социализация, самоопределение.

Annotation

It has been analyzed in the article the problem of self-actualization of the future expert of social sphere. It is established that each person requires diferent sirovanny approach. Reveals the features of self-actualization of the future expert of social sphere as a necessary warehouses organization of independent learning activities. The paper presented an analysis of one of the aspects of the problem - the personal qualities of social workers - from the standpoint of social workers s students of specialty "social work". Considered professionally due to the personal qualities necessary to the modern specialist social services today. Posted recommendations to future social workers in the development of yourself as a professional who can help with further education. It defines the concept of Maslow and Carl Rogers that can help you have seen some of the ways of influence on the person of the future expert of social sphere, which would contribute to processes of self-actualization of his personality, rasskrytiyu potential during organization of independent learning activities and improve the efficiency of the transaction in terms of higher education institutions. Find out the main tasks of the social worker in the social s clients. It was found that not less important components of the individual expert has like his attitude, humanistic and ethical orientation lifetime significantly affect the personal and professional qualities of a specialist area of social relations in society, the formation of a new type of interaction between a social worker and client, the moral and legal status a social worker in the community.

Key words: self-actualization, self-fulfillment, professional qualities, a specialist social work, socialization, self-determination.

Постановка проблеми. Соціальна робота, як практичний вид діяльності, своєю головною метою вибрала турботу про благополуччя і розкриття можливостей особистості, сім'ї, спільноти, суспільства. Тому цілком правомірною є думка про те, що соціальну роботу варто розглядати як особистісну службу допомоги людям [6, с. 202 ] Сьогодні суспільство висуває особливі вимоги до сучасного соціального працівника, характеру їхньої професійної підготовки й індивідуальної творчої спрямованості. Велика кількість досліджень доводить (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Є.О. Клімов, О. М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.) займалися даною проблематикою. Варто наголосити, що саморозвиток майбутнього фахівця соціальної сфери потребує організованої соціально-психологічної підтримки викладача, так як викладач є взірцем та прикладом для особистості студента, а в майбутньому професіонала з соціальної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процесуальній самоактуалізації майбутніх фахівців соціальної сфери присвячені поодинокі дослідження (А.И. Капська). Самоактуалізація і здатність до неї в контексті організації самостійної навчальної діяльності майбутнього соціального працівника взагалі ще не були предметом наукових праць. Самоактуалізацію розглядають як мотиваційну і ціннісно-змістову частину самореалізації особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Термін «самореалізація» використовується для двох різновидів підвищення свідомості (за Р. Ассаджолі). Один означає само здійснення ( психічне зростання і становлення, пробудження і вияв невідкритих можливостей людини). За своїми ознаками, на думку автора, такий різновид самореалізації збігається із самоактуалізацією, в інтерпретації останньої (за А. Маслоу). Інший різновид самореалізації Р. Ассаджолі називає само осягненням (осягнення чи розуміння себе як синтезованого центру). Отже, дослідник визначає «самореалізацію» як ширше поняття, складовими якого є самоактуалізація і само осягнення [2, с. 132].

Поняття «самоактуалізація» характеризується як дещо синтетичне, що охоплює всебічний і безперервний розвиток творчого та духовного потенціалу людини, максимальну реалізацію її можливостей, адекватне сприйняття навколишнього світу і свого місця в ньому, багатство емоційного й духовного життя, високий рівень фізичного здоров'я та моральності [4, С.22]. У загальному розумінні самоактуальїзація визначається як прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей (за О.В. Петровським)

У психологічній науці феномен самоактуалізації стає самостійним предметом дослідження. Ним цікавилися зарубіжні представники гуманістичної психології (К. Гольдштейн, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл та ін.). Підґрунтям такої психології є філософі гуманізму й екзистенціалізму. Саме в гуманістичній психології, яка виникла у США наприкінці 50-х - початку 60-х років 20 століття як реакція на бездуховність і механістичність традиційної психології, що втратила живу людину в розмаїтті спеціального знання, і було концептуально визначено проблему самоактуалізації особистості. Студенти, які вивчають курсу таких навчальних дисциплін, як «Соціальна психологія», «Історія соціальної роботи», « Основи консультування» постійно поширюють свої теоретичні знання та здобувають практичні навички у становленні себе як майбутнього фахівця. Аналіз проведеної практичної роботи показує, що лише незначний відсоток студентів ( у різних групах і курсах - 10%) без стороннього впливу може результативно самостійно навчатися й отримувати належні знання з різних напрямів підготовки. Коли студентів запитали про те, які проблеми в них виникають під час організації процесу навчання у вищій школі, то 50% назвали власну навчальну перевантаженість. Які ж проблеми передують цьому:

1. недостатня увага приділяється організації самостійної роботи студентів;

2. неналежний рівень підготовленості студентів-першокурсників до навчання з фахових дисциплін як результат недостатньо якісних знань набутих у школі, що ускладнює сприйняття матеріалу навіть під час аудиторних занять і майже унеможливлює виконання певних завдань самостійно;

3. недосконале забезпечення комп'ютерними технологіями, що обмежує самостійний доступ до новітньої інформації, яка б сприяла більш результативному виконанню різних завдань;

4. невідповідна психологічна готовність студентів до самостійності в цілому і як результат - до здійснення самостійної навчальної діяльності;

5. нездатність до самоактуалізації особистості, зумовлена традиційним навчанням у середній школі, де основне навантаження щодо організації навчального процесу покладається здебільшого на того, хто навчає, а не на того, хто навчається;

6. психологічні індивідуальні особливості деяких студентів, які можуть впливати на результативність самостійної навчальної діяльності (невпевненість у собі, в якості і достатності власних знань).

Як можна подолати причини, які впливають на самостійну навчальну діяльність студентів та знайти шляхи подолання, які б позитивно впливали на здатність до самоактуалізації майбутніх фахівців соціальної сфери. Ми згадаємошляхи і способи поведінки, які ведуть до самоактуалізації за Маслоу. Усвідомлення і прийняття своїх переживань А. Маслоу називав «моментами підвищення свідомості» й «інтенсивного інтересу», коли «Я» реалізує себе. У процесі здійснення самостійної навчальної діяльності необхідно максимально розуміти власні переживання щодо навчального матеріалу. Викладач має закласти інформацію, яка була б максимально цікавою для студента, звичайно, враховуючи специфіку курсу і тематику. «Необхідно уявити собі життя як процес постійного вибору...Самоактуалізація - це безперервний процес; багаторазовий окремий вибір. Самоактуалізація означає вибір із цих можливостей можливості зростання» [9,с. 110]. Студента треба переконати, що без постійного зростання неможливо рухатись вперед, оскільки лише власні прагнення й амбіційні бажання можуть спонукати особистість до виконання певної діяльності. Необхідно впевнено приймати рішення, оскільки ніхто краще не розуміє потреби і прагнення студента, ніж він сам. Самоактуалізація розглядається не як остаточний стан, а як процес реалізації своїх можливостей. Вищі переживання (радість і горе) як моменти, епізоди самоактуалізації, згідно з теорією А. Маслоу, сприяють звільненню людини від неправильних уявлень про себе, свої можливості в навчанні, від певних побоювань щодо неспроможності виконати об'ємні, комплексні і непрості завдання самостійно тощо [9].

Отже, згідно з концепцією А. Маслоу і К. Роджерса, можна виділити певні способи впливу на особистість майбутнього фахівця соціальної сфери, які б сприяли процесу самоактуалізації його особистості, розкриттю потенційних можливостей під час організації самостійної навчальної діяльності і підвищенню ефективності її здійснення в умовах вищого навчального закладу. А саме:

- акцентувати увагу на майбутню практичну професійну діяльність;

- максимально повязувати завадння з уже набутим навчальним та життєвим досвідом студента;

- дотримуватись оптимального рівня складності навчального матеріалу;

- прогнозувати потенційні труднощі;

- переконати студента, що лише власні прагнення й амбіційні бажання можуть спонукати особистість до виконання певних дій і певної діяльності;

- спонукати студента впевнено робити вибір на користь знань і не боятися приймати самостійні рішення;

- підтримувати позитивний емоційний стан як результат задоволення від власної самостійної навчальної діяльності [ 3, с 37].

Соціальний працівник, як професіонал, орієнтований на виконання організаційно-комунікативних, соціально-терапевтичних, захисних і ряду інших функцій, повинен виявляти цілий ряд особистісних якостей, що сприяють ефективному вирішенню професійних задач. У 2016 навчальному році проведено вивчення професійних уявлень соціальних працівників - про специфіку діяльності, освітні потреби, цінності і мотиви, професійно значущі якості. В опитуванні взяло участь 77 респондентів, що здійснюють професійну діяльність зі спеціальності «соціальна робота». При відповіді на відкрите питання «Гарний соціальний працівник - це людина, що ...» професіонали сфери соціальної роботи пріоритет віддають такій характеристиці, як - «має добре серце, чуйний, доброзичливий». На цю найбільш часто згадувану характерологічну категорію вказало 25 респондентів. Практично настільки ж часто згадується і така якість, як «вміє і любить спілкуватися» ( відзначили 20 чоловік). На третє місце по значимості ставиться здатність «розуміти чужий біль, виявляти жалість, увагу» відзначили 10 респондентів, тим самим підкреслюється особлива значимість наявності здатності до емпатії. Дуже важливими вважаються також такі якості як «чесність і відповідальність» ( відзначили 8 чоловік). Професіоналу сфери соціальної роботи необхідно « з душею ставитися, любити, пишатися роботою» ( відзначили 7 чоловік). Разом з тим, як цілком резонно відзначають респонденти, для того, щоб втілити в життя свої кращі особистісні якості, людина повинна в той же час бути «грамотним професіоналом» ( відзначили 5 респондентів). На останньому місці розташовується здатність виявляти терпіння як якість особистості, уміння знайти до клієнтів індивідуальний підхід ( відзначили 3 респонденти). Опитуванні також зазначили, що мають значення і такі якості, як працьовитість, уміння підтримувати власне психологічне здоров'я, організованість, ініціативність, здатність викликати повагу, бути авторитетною особистістю. Наддамо рекомендації майбутнім працівникам соціальної сфери у становленні себе як професіонала, які допоможуть при подальшому навчанні:

- розвивати на практичних заняттях з дисципліни «Конфліктологія» уміння не вступати в конфлікти;

- на всіх професійних етапах безумовно важливі: доброзичливість, чуйність, емпатія, толерантність, розуміння соціальних клієнтів, любов до роботи і відповідальне до неї ставлення, чесність, компромісність;

- вдосконалювати бажання спілкуватися і толерантність як особистісні професійні якості;

- розвивати на практичних заняттях з дисципліни «Основи консультування» здатність знаходити індивідуальний підхід, знати психологію клієнта.

Отже, завдання соціального працівника - допомогти людині (клієнту) зберегти себе, знайти своє місце в суспільстві, у складному і суперечливому світі, орієнтуватися у соціальних і міжособистісних відносинах. Вже сказане вище в сукупності обумовлює той широкий аспект знань і практичних умінь, якими повинен володіти соціальний працівник. Разом з тим ми наголошуємо на думці про те, що людина - це особистість більш різнобічна, складніша і багатогранніша ніж діяльність, і її сутність не вичерпується лише діяльністю. Соціальний працівник виконує всю багатогранність функцій: організації, координації, забезпечення, підтримки (психологічної, фізичної), правової й адміністративної допомоги, корекційної тощо. Це спеціаліст, який може працювати на різних рівнях реалізації соціальної політики держави - на рівні управління, матеріально-технічного і правового забезпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосередньої практики соціальної роботи. Це дозволяє говорити про людину, яка виконує функції й здійснює організацію різних видів діяльності, як про цілісний суб'єкт професійної діяльності, що досить повно характеризує особистість соціального працівника. Структура особистісного потенціалу при цьому включає такі компоненти: професійні знання, вміння і навички (кваліфікаційний потенціал); інтелектуальні здібності (освітній потенціал); працездатність (психофізіологічний потенціал), креативні здібності (творчий потенціал), готовність до співпраці і взаємодії (комунікативний потенціал), ціннісно-мотиваційну сферу (морально-етичний потенціал). За останні вісім років в результаті вивчення особливостей практичної діяльності соціальних працівників в Україні вдалося виокремити групи професійно обумовлених особистісних якостей, необхідних спеціалісту, і які водночас є підґрунтям для його професійно-особистісного розвитку і саморозвитку:

- інтелектуальні (професійна компетентність, ерудиція, гнучкість, аналітичність, оперативність мислення і прийняття рішень, розміркованість, кмітливість, орієнтація на навчання);

- моральні (гуманність, громадянскість, доброзичливість, тактовність, терпимість, принциповість, повага до людей, чесність, винахідливість, оптимістичність);

- комунікативні (комунікабельність,адаптивність, контактність, емоційність, уміння слухати і чути, уміння переконувати, почуття гумору);

- вольові (наполегливість, витримка, рішучість,організованість, врівноваженість, сміливість, вимогливість, дисциплінованість);

- організаторські (активність, ініціативність, відповідальність, впевненість у собі, цілеспрямованість).

Це дозволяє говорити про те, що соціальний працівник повинен володіти чималим арсеналом умінь і навичок, володіти глибокими знаннями в галузі наук про людину: психології, медицини, соціології, педагогіки, економіки, права, етики тощо. Знання теорії, методики і технології соціальної роботи. Вміння застосовувати їх у поєднанні з відповідними особистісними якостями і здібностями до творчості можуть розглядатися, як готовність спеціаліста до професійної діяльності. Проте, ми вважаємо, що неможливо об'єктивно побудувати структуру і зміст кваліфікаційних характеристик лише за допомогою зіставлення теоретичної і практичної моделей професіоналізму. Необхідно враховувати вимоги до властивостей, якостей особистості і розвиненості різних компонентів свідомості, психології і практичної діяльності соціального працівника, які потребує реальне життя. Без сумніву, професійно обумовлені якості є необхідною умовою для ефективної діяльності. Проте не менш важливими компонентами особистості спеціаліста є такі, як його світогляд, культура, гуманістична й етична спрямованість усього життя. Істотно впливаютьна особистісні і професійні якості спеціаліста простір соціальних відносин у суспільстві, становлення нового типу взаємодії спеціаліста соціальної роботи і клієнта, морально-правовий статус соціального працівника в суспільстві.

самоактуалізація особистість фахівець соціальний

Висновки

Результати дослідження підтверджують необхідність цілеспрямованого впливу на особистість майбутнього фахівця соціальної сфери для підвищення результативності самоактуалізації та самостійної навчальної діяльності під час навчання у вищому навчальному закладі. Проведене анкетування майбутніх соціальних працівників дозволило виявити значимість різних професійно важливих якостей особистості й описати їхню рангову структуру. На перших місцях у подібному списку розташувалися: 1) чуйність і доброзичливість; 2) уміння спілкуватися і любов до спілкування; 3) розуміння чужого болю, емпатія; 4) чесність, відповідальність; 5) гордість за свою роботу і любов до неї; 6) професійна грамотність.

Список використаної літератури

1. Александрова О.Н. Психология социальной работы / под ред. Гулиной М.А. - СПб.: Питер, 2002.

2. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. - М.,1994.-261 с.

3. Волинка Г.И. О некоторых закономерностях самореа--лизации и самореализующейся личности // Проблема самореализации личности в педвузе и общеобразовательной школе. Тезисы докладов межвузовской ной конференции. - Киев, 1990. - 275 с.

4. Гозман Л.Я., Кроз ВЛатинская М.В. Самоактуализационный тест. - М., 1995. - 44 с.

5. Грищенко СВ. Самовиховання особистості. Монографія. - Чернігів, Чернігівський державний педагогічний уні--верситет імені Т.Г. Шевченка, 2009. - 252 с.

6. Козлов А.А. Практикум социального работника: Серия «Учебные пособия». - Ростов - н/Д «Феникс», 2001. - 320с.

7. Коростылева Л.А. Проблема самореализации личности в системе наук о человеке // Психологические про--блемы самореализации личности. - СПб., 1997, - 240 с.

8. ЛеонтьевД.А. Развитие идеи самоактуализации в работах А. Маслоу// Вопросы психологии. -1987. - №3. - С, 150-158.

9. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности: Тексты / Под ред. А.А. Пузырея. - М., 1982. - 346 с.

10. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. - М.: Прогресс, 1994. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru