Формування професійної самосвідомості особистості в умовах активного соціально-психологічного навчання

Анотація

У статті розглядаються особливості формування професійної самосвідомості особистості в умовах соцільно-психологічного тренінгу. Визначено провідні складові професійної самосвідомості майбутніх соціальних працівників. Зазначається, що детермінантами професійного становлення майбутнього спеціаліста є зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на розвиток особистості в умовах навчальної діяльності у вищому навчальному закладі. Показано, що показниками професійної самосвідомості є засвоєння студентами всіх елементів змісту освіти - знань, умінь, навичок, розвиток когнітивного, емоційно-оцінного та практичного компонентів професійного становлення. Визначено, що процес формування професійної самосвідомості вбачається у психологічному забезпеченні навчального процесу в освітньому просторі. Встановлена роль і значення соціально-психологічного тренінгу як форми навчально-виховного процесу на етапі формування майбутнього спеціаліста соціальної сфери.

Показано, що соціально-психологічний тренінг визначає очікування щодо подальшого професійного розвитку, ставлення до професійної діяльності, що є показником рівня сформованості соціально-професійних якостей фахівця, професійної зрілості та самостійності. Наголошується на доцільності відстеження їх характеру протягом всіх етапів професійного становлення. Показано, що вирішення завдань, пов'язаних з планування професійної діяльності та професійної самореалізації, можливе через розвиток усвідомлення особистісного ставлення до себе, до професійної діяльності, уміння розробляти альтернативні професійні сценарії, передбачення можливих труднощів, а вища школа має забезпечувати підготовку спеціалістів соціального профілю відповідно до вимог сучасної науки, техніки, виробництва, культури та перспектив їхнього розвитку, що сприятиме цілісному і гармонійному розвитку особистості студентів, а також процесу їхньої самореалізації і самоактуалізаціїї.

Ключові слова: професійна самосвідомість, професійне становлення, самооцінка особистості, рефлексія, тренінг, психологічне забезпечення навчального процесу. професійний самосвідомість особистість тренінг

Аннотация

Вязовская О.В.

Формирование профессионального самосознания личности в условиях активного социально-психологического обучения

В статье рассматриваются особенности формирования профессионального самосознания личности в условиях социльно-психологического тренинга. Определены ведущие составляющие профессионального самосознания будущих социальных работников. Отмечается, что детерминантами профессионального становления будущего специалиста социальной сферы являются внешние и внутренние факторы, влияющие на развитие личности в условиях учебной деятельности в высшем учебном заведении. Определены показатели профессионального самосознания: усвоение студентами всех элементов содержания образования - знаний, умений, навыков, развитие когнитивного, эмоционально-оценочного и практического компонентов профессионального становления. Процесс формирования профессионального самосознания усматривается в психологическом обеспечении учебного процесса в образовательном пространстве. Определяется роль и значение социально-психологического тренинга как формы учебно-воспитательного процесса на этапе формирования будущего специалиста социальной сферы. Показано, что социально-психологический тренинг определяет ожидания относительно дальнейшего профессионального развития, отношение к профессиональной деятельности, является показателем уровня сформированности социально-профессиональных качеств специалиста, профессиональной зрелости и самостоятельности. Отмечается целесообразность отслеживания их характера в течение всех этапов профессионального становления. Показано, что решение задач, связанных с планирования профессиональной деятельности и профессиональной самореализации, возможно через развитие осознания личностного отношения к себе, к профессиональной деятельности, умение разрабатывать альтернативные профессиональные сценарии, предвидение возможных трудностей, а высшая школа должна обеспечивать подготовку специалистов в соответствии с требованиями современной науки, техники, производства, культуры и перспектив их развития, что будет способствовать целостному и гармоничному развитию личности студентов, а также процесса их самореализации и самоактуализациии.

Ключевые слова: профессиональное самосознание, профессиональное становление, самооценка личности, рефлексия, тренинг, психологическое обеспечение учебного процесса.

Annotation

Vyazovskaya O.V.

Formation of professional identity person under active socio-psychological training

In article features of formation of professional consciousness of the individual in terms sotsilno-psychological training. Identified several components of professional consciousness of the future social workers. It is noted that the determinants of professional formation of the future expert of social sphere are the external and internal factors affecting the development of the person in the conditions of educational activity in higher education. Defined vocational identity indicators: help students to understand all the elements of the content of education - knowledge, skills, cognitive development, emotional and practical assessment and professional development components. The process of formation of professional consciousness seen in the psychological support of the educational process in the educational space. The role and importance of the socio-psychological training as a form of educational process at the stage of formation of the future expert of social sphere. It is shown that socio-psychological training defines expectations for further professional development, related to the professional activity, an indicator of the level of formation of social and professional qualities of the expert, professional maturity and independence. It noted the expediency of tracking their character during all stages of professional development. It is shown that the solution of problems related to the professional activities of planning and professional fulfillment, possibly through the development of awareness of personal relationship to itself, to the professional activity, the ability to develop alternative trade scenarios foreseeing the possible difficulties and high school must provide training in accordance with the requirements of modern science, technology, production, culture and prospects of their development, which will contribute to a holistic and harmonious development of personality of students, as well as the process of self-realization and self-actualization.

Key words: professional identity, professional development, self-esteem of the person, reflection, training, psychological support of the educational process.

Постановка проблеми

Вирішення нових завдань, поставлених перед системою освіти України, зміни в суспільно-політичному та економічному житті суспільства потребують психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності. Сучасний стан розвитку суспільства вимагає від психологічної науки вирішення складних завдань, зокрема розробки та впровадження засобів психологічного забезпечення формування професійної самосвідомості майбутнього спеціаліста соціальної сфери. Усвідомлення молоддю вимог, що висуваються професією, та вміння співвідносити їх з особливостями своєї особистості розглядається як одна із необхідних умов, що сприяє активному ставленню до вибору професії, побудови професійних планів [5], впевненості у правильності обраного шляху [7], а також професійному самовдосконаленню, самовихованню, саморозвитку [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Особливого значення набуває потреба особистісного підходу щодо розвитку особистості фахівця-професіонала та його професійної самосвідомості (І. Дубровіна, Л. Долинська, С. Максименко, Н. Чепелєва та ін.). Дослідження з питання самосвідомості було предметом наукового пошуку багатьох науковців. Повною мірою ця проблема розглянута в працях І. Беха, Т. Дуткевич, І. Зязюна, О. Леонтьєва, Н. Лосєвої, О. Савицької та інших. Зокрема значення соціально-психологічного супроводу з розвитку професійної кар'єри майбутнього фахівця розкрита в роботах М. Сурякової та Н. Шевченко. Проте аналіз літератури показує, що проблема розвитку професійної самосвідомості студентів - майбутніх соціальних працівників в умовах соціально-психологічного тренінгу є складною і недостатньо вивченою в науковому психологогічному здобутку.

Мета статті полягає в розгляді та науковому обґрунтуванні ролі активного соціально-психологічного навчання в системі професійної освіти як активізуючого фактора формування професійної самосвідомості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Формою прояву професійної самосвідомості молоді є переважно усвідомлення своєї соціальної позиції, своїх інтересів, нахилів, здібностей, характерологічних особливостей, рівня своєї загальної та спеціальної готовності. При цьому усвідомлення своїх психічних особливостей нерозривно пов'язано з певним ставленням до себе, із самооцінкою. Професійна самосвідомість (або професійна «Я-концепція») включає уявлення людини про себе як про члена професійного суспільства, носія професійної культури, зокрема певних професійних норм, правил, властивих цьому професійному співтовариству В ці уявлення включаються характеристики людини, які визначають успішність її діяльності. До них відносять професійно важливі якості, які можуть виступати як індивідуально-психологічні властивості та ставлення особистості. До індивідуально-психологічних властивостей належать такі властивості особистості: сенсорні, перцептивні, мисленнєві, мовні, емоційні, вольові, моторні, комунікативні та ін. Ставлення особистості включають: ставлення людини до професії; до себе як до суб'єкта діяльності; до інших людей (колег, керівників); до об'єкта праці; до предмета праці; до засобів праці; до умов праці. Оскільки професійна «Я-концепція» є частиною загальної особистісної «Я-концепції», виникає питання про їхнє співвідношення. При вирішенні цього питання дослідниками враховуються такі позиції, як місце конкретної діяльності в житті особистості, місце людини в цій діяльності, місце особистості у власній життєдіяльності, місце професійної самоідентифікації в життєвому самовизначенні особистості. Тому самосвідомість - це не лише пізнання себе, але й емоційне ставлення до себе, інтегральним результатом якого є самоповага. Констатовано, що професійна самосвідомість є одним із важливих компонентів професійної самоідентифікації та психологічної готовності до діяльності спеціаліста соціальної сфери. Керуючись самосвідомістю, суб'єкт формує своїми діями нові властивості особистості. Самосвідомість сприяє формуванню в людини системи цінностей, тобто тих духовних орієнтирів, які згодом набувають вираження в конкретних цілях, усвідомленні типів відносин між людьми, а також ставленні до різних явищ соціальної дійсності. Ми продовжуємо дослідження процесу розвитку професійної самосвідомості як показника інтеграції психічного здоров'я суб'єкта, здатності до самоаналізу, рефлексії, розуміння ролі «спеціаліст соціальної сфери». Дослідження в галузі професійної самосвідомості доводять взаємопов'язаність феномену професійної діяльності та професійного навчання майбутнього фахівця: успішне професійне навчання визначає адекватний вибір професійної кар'єри у відповідності до особистісних особливостей людини та умовами професійної діяльності. Професійна самосвідомість є компонентом, який впливає на самовиховання та навчання. Це парадигма, з погляду якої спеціаліст соціальної сфери сприймає, осмислює та оцінює одержану ззовні інформацію і здійснює професійну діяльність, що є адекватною. Вона відображає сутність явищ професійної дійсності, її суб'єктів і об'єктів. Розвиток професійної самосвідомості відображається в системній організації навчально-виховного процесу на основі спеціального відібраного комплексу дидактично-методичних засобів та використання соціально-психологічних тренінгів, що забезпечують цілісний професійний розвиток особистості. При цьому необхідне засвоєння студентами всіх елементів змісту освіти - знань, умінь, навичок, розвиток когнітивного, емоційно-оціночного та практичного компонентів професійного становлення. Когнітивний аспект професійного становлення відбувається в процесі активної мисленнєвої роботи в аспекті засвоєння професійних знань, в рефлексивному відображенні сприймаючої інформації про професію, її значущість, взаємозв'язок із сучасністю та майбутньою життєдіяльністю суспільства. Ключовим моментом в структурі когнітивного компонента є активність позитивного мисленнєвого висновку, пізнавальна самостійність студентів щодо формування переконань про значущість професійної спадкоємності передуючих і наступних поколінь, про реальний внесок фахівців соціальної сфери в існування суспільства. Це сприяє розвитку професійної самосвідомості, компетентності, відповідальності, а значить, відбувається формування професійної самоідентифікації майбутнього фахівця соціального профілю.

Емоційно-оцінний компонент у складі професійного становлення визначає психологічну готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності. Його зміст утворює ціннісно-емоційну основу професійного інтересу. Професійна соціальна наповненість емоційно-ціннісної основи проявляє глибинну суть ціннісного змісту, який конкретизується в особистісно -значущих цінностях, провідних професійних орієнтаціях. Базисом їх розвитку є система соціальних норм відносин, професійних соціальних цінностей, професійних ідеалів, що історично розвивалися та відтворювалися в суспільстві. Це обумовлює широке соціально осмислене соціальне сприйняття, розуміння студентами взаємозв'язку професійних соціальних цінностей із загальнолюдськими. Педагогічний процес у вищій школі передбачає розвиток потреби берегти, підтримувати обрану професію, усвідомлення особистого покликання до цього як провідних мотивів діяльності в соціальній сфері.

Практичний (поведінковий) компонент професійного становлення майбутніх фахівців соціального профілю розуміється нами як активна участь студентів у різних формах професійної діяльності, усвідомлення ролі та місця обраної професії як фактора соціалізації особистості, особиста організація процесу самонавчання, самовиховання, самореалізації, саморегуляції та самоконтролю.

Нерідко під час навчання у навчальному закладі майбутній фахівець не розглядає професійну діяльність як можливість свого розвитку, не усвідомлює мету професійної кар'єри, не планує її етапи. На нашу думку, активізуючим фактором у формуванні особистості та самосвідомості майбутнього фахівця соціальної сфери, його світогляду, професійних якостей є соціально- психологічний тренінг. Така форма навчально-виховного процесу набуває поширення в професійній освіті та стає необхідним елементом розв'язання багатьох педагогічних проблем і базується на комплексному системному підґрунті. Зауважимо, що проблема формування спеціаліста соціальної сфери у процесі професійної підготовки доповнюється значенням соціально- психологічного тренінгу як інноваційної умови формування майбутнього фахівця соціального профілю.

У широкому значенні під соціально-психологічним тренуванням (СПТ) розуміють практику психологічного впливу, яка ґрунтується на активних методах групової роботи, використання своєрідних форм навчання: знання, уміння і техніка у сфері спілкування, діяльності, власний розвиток та корекція. Соціально-психологічний тренінг спрямовується на розвиток комунікативних здібностей, міжособистісних відносин, уміння встановлювати та розвивати різні види відносин між людьми [1]. У вітчизняному психологічному здобутку поширене визначення соціально-психологічного тренінгу як одного з активних методів навчання. Л. Петровська трактує соціально-психологічний тренінг «як засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, навичок та досвіду в галузі міжособистісного спілкування». Г. Ковальов відносить соціально-психологічний тренінг до методів активного соціально-психологічного навчання через комплекс завдань соціально-дидактичного спрямування [4].

СПТ визначається як процес створення нових функціональних утворень (або розвиток уже існуючих), які керують поведінкою, або як "група методів розвитку здатностей до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності" [2]. С. І. Макшанов визначає також СПТ як багатофункціональний метод спеціальних змін психологічних феноменів людини, групи й організації з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини [3].

В психологічному словнику поняття «тренінг» трактується як організаційна форма навчально-виховного процесу, яка, спираючись на досвід і знання її учасників, забезпечує ефективне використання різних психолого-педагогічних методів шляхом створення позитивної емоційної атмосфери та спрямовується на отримання сформованих навичок і життєвих компетенцій. Так, А. Ситніков розглядає тренінги як навчальні ігри, які є "синтетичною антропотехнікою, що поєднує в собі навчальну й ігрову діяльність, яка проходить в умовах моделювання різних ігрових ситуацій [6].

Висока ефективність тренінгового навчання є результатом того, що: цінується позиція й знання кожного учасника; можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його у комфортній атмосфері; є можливість вчитися, виконуючи практичні дії; можна припускатися помилок, що не призводитиме до негативних наслідків; немає оцінок, «ярликів» та інших засобів оцінювання нових знань.

Використовуючи тренінгові технології, тренер насамперед сприяє рефлексії учасниками тренінгу отриманих знань, які мають трансформуватися через досвід, емоційні переживання суб'єкта діяльності, що значною мірою забезпечує адекватний зворотний зв'язок. У процесі тренінгу учасники завдяки зворотному зв'язку виявляють брак умінь та навичок, а також неадекватність наявних установок і стереотипів. Це сприяє корекції неефективних моделей поведінки та їхній заміні на нові, більш ефективні.

Суттєвою перевагою тренінгової методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значущі питання в безпечній обстановці тренінгу, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Тренінг дає змогу вчитися без хвилювання стосовно неприємних наслідків, які можуть виникнути у випадку прийняття неправильного рішення.

Тренінг став міждисциплінарним методом, за допомогою якого викладачі та психологи розв'язують багато різноманітних актуальних проблем в професійному навчанні. В межах нашого розуміння проблеми розвитку професійної самосвідомості СПТ виступає умовою формування майбутнього фахівця соціального профілю. Так, основною метою СПТ є розвиток професійної компетентності студентів на практичному рівні. Це полягає не в аналізі та інтерпретації проблем особистості задля подальшого їх усунення або зміни мотивації поведінки, а в активному, свідомому виробленні бажаної поведінки [1].

Досягнення цієї мети планується за допомогою вирішення таких завдань: формування мотивації досягнення успіхів у професійному розвитку; формування мотивації досягнення успіхів у навчальній діяльності; розвиток навичок спілкування до рівня комунікативної компетентності; розвиток групової згуртованості; приведення до оптимальних показників параметрів самооцінки, домагань, особової тривожності і ситуативної тривожності за допомогою особового розвитку; формування навичок управління групою; розвиток професійної ідентифікації.