Проблема психокорекції соціальної відчуженості та дезадаптації учасників АТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9

Проблема психокорекції соціальної відчуженості та дезадаптації учасників АТО

Демченко Я. А.,

здобувач кафедри психології діяльності в особливих умовах, Національний університет цивільного захисту України

У статті розглянуто і проаналізовано особливості соціальної відчуже-ності та дезадаптації у військовослужбовців, які повернулися із зони бойових дій, та запропоновано підходи до її психологічної корекції. Доведено, що використання психотехнологій подолання означених феноменів сприяє усвідомленню професійно-рольових позицій суб'єктів, посиленню етнічної ідентичності, світоглядної та політичної ідентичності, сприйняття себе членом певної соціальної групи або груп; укріпленню міжособистісних взаємин з близьким оточенням; усвідомленню та прийняттю професійної приналежності, компетентності, досягнень; зменшенню порушень соціальної ідентичності. відчуженість дезадаптація психокорекція

Ключові слова: психокорекція, соціальна відчуженість, дезадаптація, учасники АТО.

The article considers and analyzes the features of social exclusion and maladaptation in servicemen who returned from the zone of combat op-erations, and suggested approaches to its psychological correction. It is proved that the use of psycho-technologies to overcome the above-men-tioned phenomena contributes to the recognition of the professional role positions of the subjects, the strengthening of ethnic identity, ideological and political identity, the perception of oneself as a member of a particular social group or groups; strengthening of interpersonal relations with close surroundings; awareness and acceptance of professional qualifications, competencies and achievements; reduction of violations of social identity.

Key words: psychocorrection, social estrangement, disadaptation, the ATO participants.

Постановка проблеми. Українське суспільство переживає важкі часи постійної напруги, тривоги, фрустрації, пов'язані з проведенням на території країни антитерористичної операції, яка за своєю повно- масштабністю та людськими втратами прирівнюється до справжньої війни. Учасники збройного конфлікту отримують фізичні та психоло-гічні травми, а їхня психіка зазнає певних змін, які згодом можуть пе-решкоджати нормальному функціонуванню у мікро- та макросоціумі. Швидкий перехід у мирну дійсність часто не дозволяє учасникам подій адекватно реагувати на ті чи інші обставини з точки зору більшості.

У прес-релізі, поширеному ГО «Патріот» на прес-конференції в УНІАН, йдеться про те, що кількість жителів України, які потребува-тимуть психологічної реабілітації та соціальної адаптації через війну, прогнозується на рівні близько 6 млн. осіб. З цієї кількості 100 тис. осіб - учасники бойових дій, близько 500 тис. - члени сімей учасників бойових дій, понад 500 тис. - вимушені переселенці та близько 5 млн. осіб - громадяни України, які проживають на окупованих і прифронто-вих територіях. «Втім, бійці на нинішньому етапі військового конфлікту є найуразливішою і чи не найболючішою ланкою цілого ланцюга психологічних і соціальних проблем, спровокованих війною. За даними Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Міністерства оборони України, якщо в світі норма вразливих до психогенних травм бійців становить 25 %, то серед учасників АТО психогенні втрати становлять майже 80 %. Серед їхніх емоцій переважають гнів і дратівливість; почуття провини, сорому або самозвинувачення; почуття недовіри і зради, а також несправедливість долі; почуття безвиході; відчуття відчуженості», - йдеться в прес-релізі [1]. Саме тому проблема пси-хокорекції соціальної відчуженості та ознак дезадаптації військових, що брали участь у антитерористичній операції, виявляється однією з найактуальніших у теперішній час.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості проблеми соціальної відчуженості були розкриті в працях таких психологів, як:

B. В. Абраменкова, К. О. Абульханова-Славська, А. Валлон, А. Е. Горбушин, Е. Еріксон, К. Кенністон, С. Мадді, А. В. Петровський, К. Роджерс, C.Л. Рубінштейн, М. Симен, В. Франкл, З. Фрейд, Е. Фром, К. Хорн та інших. Загалом доведено, що формування відчуженості, як глибокий і тривалий процес, приводить до того, що вона починає поширюватися на все суспільство, соціальні інститути, групи, конкретних людей і зго-дом повною мірою подолати її стає неможливим.

Дослідники психологічної проблематики учасників бойових дій, зокрема, Т. П. Паронянц, В. О. Лесков, В. С. Сідак, Н. В. Павлик ствер-джують, що для більшості з них адаптація до цивільного життя супро-воджується важкими відчуттями краху перспектив, ізоляції та відчу-ження від суспільного життя, оскільки в реальному житті їхній досвід та знання часто виявляються незатребуваними.

Питання соціальної дезадаптації розглядалися в працях таких су-часних авторів як Г. І. Ломакін, Г. С. Сенявська, О. А. Філатова. Вони вважають, що соціальна дезадаптація - це не проста відсутність присто-сованості до інших людей чи до суспільного життя, а складне соціально-психологічне явище. її симптомами зазвичай є: неприйняття групою індивіда, соціально-психологічна ізоляція і пов'язаний з нею психологічний стан фрустрованості і пригніченості, неадекватність комунікативних навичок і поведінкова дезорганізація, внутрішня скутість і підкреслена відчуженість тощо. Проте, недостатньо перерахувати окремі показники цього явища, воно може виступати в якості внутрішньої настанови: особистість може активно прагнути ухилитися від групових норм, не приймати погляди інших і протистояти їм, ускладнюючи стосунки з оточуючими і загострюючи конфлікти. В одному випадку дезадаптованість індивіда може виходити з соціальної групи, що «відкидає» його, і з невміння індивіда вписуватися в своє оточення, а в іншому - з прагнення самої особистості до порушення стану соціально-психологічної рівноваги в міжособистісних стосунках і подолання вимог пристосовництва [2; 3].

Зважаючи на те, що адаптація людини має два взємопов'язаних ас-пекти - адаптацію до соціуму, його вимог та адаптацію до себе, то і дезадаптація може виявлятися як через неприйняття суспільних норм, так і через самовідчуження.

Важливим моментом соціальної адаптації та самоадаптації є форму-вання соціальної та особистісної ідентичності. У певні життєві періоди індивід стикається з деякими труднощами у визначенні своєї іден-тичності, що може стати причиною особистісних криз, зокрема, після повернення військовослужбовця - учасника бойових дій, до мирного життя, що за час його відсутності докорінно змінилося. Перед ним стає непросте завдання свого нового статусно-рольового самовизначення. Доводиться заново категоризувати себе в термінах соціально-профе-сійної активності і реадаптуватися до відповідних статусно-рольових обов'язків. Ситуація ускладнюється труднощами перебудови зафік-сованого під час локальної війни рольового репертуару, пов'язаного з безпосередньою участю в бойових операціях, а також впливом багато- чисельнних стресогенних чинників збройних конфліктів.

Виділення невирішених раніше частин проблеми. Незважаючи на достатній акцент психологів-науковців щодо особливостей розвитку в учасників війн та локальних військових конфліктів соціальної відчуженості, дезадаптації, їх основних критеріїв тощо, сучасна українська психологічна служба потребує певних уточнень та узагальнень відповідно до пси- хотехнології корегувальних впливів та реабілітації даної категорії осіб.

Мета статті - визначити особливості психокорекції соціальної від-чуженості та дезадаптації в учасників АТО.

Виклад основного матеріалу. Порушення ідентифікаційних про-цесів, які призводять до відчуженості та дезадаптації, викликаються труднощами або неможливістю асиміляції отриманого досвіду і по-дальшої селекції, відбору, прийняття або відхилення для його реалізації в життєдіяльності та спілкуванні. У цьому сенсі відчуженість є позитивною, оскільки дозволяє суб'єкту встати над ситуацією і пере-стати перебувати всередині неї. Така «психологічна дистанція» необ-хідна для вироблення власного ставлення, позиції, захисних механізмів щодо травмуючого середовища або ситуації. Але важливо, щоб такий стан був короткочасним, тривав стільки, скільки потрібно для прояснення та переробки травмуючого досвіду. У випадках, коли він стає звичним або звичайним, всередині особистості відбуваються не- зворотні негативні зміни, які призводять до формування адиктивної, девіантної, асоціальної поведінки, порушень психічного та фізичного здоров'я тощо. Це пов'язано з тим, що взаємодія відчуженої особистості з іншими людьми втрачає людський сенс, стає маніпулятивною, механістичною, за якої інша людина використовується як засіб досяг-нення власних цілей. Більш того, відчужена особистість починає і до себе ставиться механістично, як до речі. Блокується прояв спонтанності, відчуженість набуває форм стійкої аномальної особистісної риси, блокується здатність до соціальної та особистісної рефлексії, здатність до емпатії. Наслідком розгортання даного процесу є порушення страте-гічного смислоутворення, що є серйозною психологічною проблемою, як для самої людини, так і для суспільства в цілому. Оскільки фор-мування відчуженості призводить до розвитку соціальної аномії, яка пов'язана з ослабленням фундаментальних моральних норм і цінностей, з втратою основних моральних принципів, без яких в суспільстві не може підтримуватися соціальний порядок.

Методи та можливі результати психокорекції соціальної відчу-женості та дезадаптації учасників АТО залежать від індивідуальних особливостей, способу життя та рівня мобільності особи, що потребує допомоги. Саме тому формування програми психокорекційних впливів має індивідуальних характер. Психолог повинен поспілкуватися з клієнтом перед початком корекційної роботи, щоб мати можливість і підстави для складання найоптимальнішої програми.

Психокорекція соціальної відчуженості та дезадаптації в учасників АТО відбувається у груповій формі. У групу обов'язково залучаються військові, які вже пройшли психокорекцію (психотерапію, тренінг тощо), та разом зі спеціалістами-психологами діляться досвідом, знан-нями та навичками з учасниками групи - новачками. Програма психо-корекції включає три основні етапи.

I етап: створення умов для вільної вербалізації травматичного досвіду, пов'язаного як з військовою службою, так і з цивільним жит-тям після повернення; активізація членів групи для самовираження і конструктивного міжособистісного спілкування.

II етап (основний):

1. Вступ. Психолог (ведучий) розповідає, що метою групової взає-модії є опрацювання думок, реакцій, почуттів учасників, що викликані травмуючими подіями, а також знайомство з методами профілактики виникнення відстрочених реакцій на травму. Доводяться правила ро-боти у групі:

1) учасники не зобов'язані говорити про те, про що вони гово-рити не хочуть;

2) дотримання всіма учасниками конфіденційності;

3) фокусом опрацювання у групі є думки, переживання і психо-логічні реакції учасників.

2. Передбачуваність і факти. Далі обговорюються травматичні події у всіх можливих деталях без спеціальної уваги до думок, почуттів, переживань і емоційних реакцій. Учасники також повідомляють, чи очікували вони конкретну подію (це допомагає привести до розуміння причини та сутності їхньої психологічної реакції).

3. Думки і враження. Після опису та обговорення реальних фактів починається робота над думками і враженнями. Використовуються різноманітні техніки когнітивної, екзистенційної та гештальт-терапії, за допомогою яких конструюється цілісний образ ситуації, реакції осо-бистості розглядаються в перспективі, відбувається інтеграція травма-тичного досвіду.

4. Емоційні реакції. Питання, що стосуються почуттів і вражень, приводять до емоційних реакцій. Психолог повинен допомогти учасни-кам висловити емоції, які найчастіше зустрічаються в момент травми: страх, жах, безпорадність, фрустрацію тощо. Обговорюються також емоційні реакції, що виникли після події.

5. Нормалізація. Після вираження емоційних реакцій психолог до-помагає учасникам прийняти та переробити їх, трансформувати трав-матичний досвід у особистісне зростання.

6. Планування майбутнього/подолання. Психолог спрямовує роботу групи на подолання симптомів травми, активізацію ресурсів та мобілізацію механізмів внутрішньої і зовнішньої підтримки. Акцент робиться на важливості відкритого обговорення переживань учасників з членами сім'ї і друзями, а також підкреслення можливості отримання від них додаткової підтримки, якщо така знадобиться.

7. Завершення. На цій стадії обговорюються інші теми, які є зна-чущими для учасників, а також можливості отримання індивідуальної психологічної допомоги в майбутньому і про установи, які її надають. Учасникам радять, звернутися за допомогою, якщо: неприємні симп-томи не зникають після закінчення 4-6 тижнів; неприємні симптоми з часом посилюються; виникають ознаки посттравматичного стресового розладу; відбуваються виражені зміни особистості тощо.

ІІІ етап (заключний): активізація особистісних ресурсів для поси-лення самодостатності, подолання внутрішніх труднощів, особистіс- ного зростання.

У процесі психокорекції соціальної відчуженості та дезадаптації у учасників АТО основними психологічними механізмами, що виробля-ють особистісні трансформації, виступають: конфронтація, коригуючий емоційний досвід, навчання і плацебо-ефект.

Механізм конфронтації полягає в осмисленні людиною свого зіт-кнення з власним «дзеркальним Я», тобто зі знанням того, як її оці-нюють в конкретній ситуації оточуючі. Це зіткнення стає можливим завдяки зворотному зв'язку. Останній являє собою безоцінні вербальні і невербальні реакції і зразки ефективної поведінки інших учасників групової психологічної роботи, які демонструються у відповідь на ак-тивність конкретного учасника. У результаті отримання і осмислення зворотного зв'язку людина усвідомлює, що ті чи інші схеми її дій в життєвих ситуаціях не є ефективними, збитковими, а її «Я-концепція» страждає неточностями. Це усвідомлення виступає в якості мотивуючого утворення, яке спонукає людину до змін моделей своєї поведінки.

Механізм коригуючого емоційного досвіду полягає в переживанні учасниками свого минулого, поточного або потенційного досвіду, в прийнятті його або відкиданні в умовах дієвої емоційної підтримки психолога (групи). Пережита трагедія в умовах вираженого співпере-живання знімає напруження її травмуючої дії, силу впливу на поведінку і почуття людини.

Механізм навчання виявляється в сукупності процесів, що ведуть до формування звичок і стереотипів поведінки людини в типових си-туаціях. Таке навчання відбувається кількома способами: методом «спроб і помилок» в процесі багаторазових спроб ефективно вирішити ту чи іншу ситуацію; шляхом спостереження і присвоєння ефективних моделей поведінки інших учасників групової психологічної роботи; методом інсайту та ін.

Під плацебо-ефектом розуміють зміни у фізіологічному або пси-хологічному стані людини, які викликаються використанням плацебо - в процесі психологічної роботи з учасниками бойових дій можуть спонтанно виникати або спеціально створюватися психологом пла- цебо-ефекти, що викликають почуття позитивних змін, що сталися з ними, особистісного зростання. Засобами створення таких ефектів є привнесення у процес занять якоїсь сакральності, використання метафор в якості моделей подій, регулярне підведення підсумків занять з фіксацією відчуттів учасників з приводу змін, що відбулися в них, тощо.

Ефективність групової психокорекції забезпечується такими чин-никами: розвитком позитивних стосунків між психологом і учасниками групи; включенням у групу військових, які вже пройшли психоко-рекцію; вільним вираженням почуттів; можливістю більш детального аналізу психологічних проблем. Це дозволяє учасникам:

* подолати почуття ізольованості через відчуття спільності з іншими ветеранами, емоційний «комфорт» і підтримку;

* подолати почуття неповноцінності і відновити почуття власної гідності;

* «переробити» травматичний досвід у колі людей, здатних його зрозуміти;

* відчути емоційну розкутість.

Для дослідження змістових характеристик соціальної ідентичності/ відчуження особистості учасників АТО до та після психокорекції нами використовувалася методика М. Куна, Т Макпартленда в модифікації Т. В. Румянцевої. Аналіз та інтерпретація результатів здійснювалися за класичною схемою, запропонованою авторами методики (таблиця 1). У дослідженні брали участь добровольці, мобілізовані, професійні військові, які були учасниками антитерористичної операції на сході України. До дослідження були залучені учасники АТО з таких бригад та батальйонів, як: 128 ОМБР, 90 ОМБР, 81 ОДШ, Добровольчий укра-їнський корпус, Територіальний батальйон «Волинь», Територіальний батальйон «Донбас», батальйон «Світязь», окремі військові частини ВДВ та УСБУ, батальйон особливого призначення «Азов».

Результатом психокорекційних впливів виявилися значущі зміни у показниках наступних ідентифікаційних характеристик: «Соціальне Я» (р ^ 0,05 за критерієм (Фітттера), «Комунікативне Я» (р ^ 0,05), «Діяльне Я» (р ^ 0,05) - показники зросли; «Проблемна ідентичність» (р ^ 0,05) - показник знизився. Тобто можна стверджувати, що пси-хокорекція сприяла усвідомленню/посиленню професійно-рольових позицій суб'єктів, етнічної ідентичності, світоглядної та політичної ідентичності, сприйняття себе членом певної соціальної групи або груп; укріпленню міжособистісних взаємин з близьким оточенням; усвідомленню та прийняттю професійної приналежності, компетент-ності, досягнень; зменшенню порушень соціальної ідентичності, а саме зниженню рівня соціальної відчуженості.

Таблиця 1. Показники ідентифікаційних характеристик учасників АТО до та після психокорекції (у %)

Висновки. Проблема психокорекції соціальної відчуженості та дез-адаптації в учасників бойових дій є надскладною та такою, що потребує невідкладного вирішення. Запропонований підхід дозволяє знизити вираженість ознак (симптомів) даних феноменів, але потребує подаль-шого поглибленого дослідження. На теперішній час відсутні відомості про тривалість позитивних ефектів психокорекційних впливів, саме в цьому ми й вбачаємо перспективи подальших досліджень. Крім того, бажано дослідити ефективність застосування інших методологічних підходів та психотехнологій, щоб мати можливість обирати найпотуж-ніший інструментарій для надання психологічної допомоги.

Список використаних джерел

1. Інформаційне агентство УНІАН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // press.unian.net/pressnews/1045563-v-psihologicheskoy-reabilitatsii-i-sotsialnoy- adaptatsii-iz-za-voynyi-v-ukraine-budut-nujdatsya-okolo-6-mln-chelovek-ekspertyi.html.

2. Ломакін Г. І. Соціально-психологічні складові соціальної роботи з учасниками бойових дій: методичний посібник / Г. І. Ломакін. - Х.: Оберіг, 2014. - 168 с.

3. Филатова О. А. Дезадаптация личности в условиях чрезвычайных ситуаций / О. А. Филатова // Таврический журнал психиатрии. - 2011. - № 4 (57). - С. 128-133.

References transliterated

1. Informacijne agentstvo UNIAN [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http: // press.unian.net/pressnews/1045563-v-psihologicheskoy-reabilitatsii-i-sotsialnoy- adaptatsii-iz-za-voynyi-v-ukrame-budut-nujdatsya-okolo-6-mln-chelovek-ekspertyi.html.

2. Lomakin G. I. Social'no-psyhologichni skladovi social'noi' roboty z uchasnykamy bojovyh dij: metodychnyj posibnyk / G. I. Lomakin. - H.: Oberig, 2014. - 168 s.

3. Filatova O. A. Dezadaptacija lichnosti v uslovijah chrezvychajnyh situacij / O. A. Filatova // Tavricheskij zhurnal psihiatrii. - 2011. - № 4 (57). - S. 128-133.

Размещено на Allbest.ru