Проектування метакогнітивного розвитку людини у геронтогенезі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОЕКТУВАННЯ МЕТАКОГНІТИВНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ У ГЕРОНТОГЕНЕЗІ

Коваленко-Кобилянська І.Г., к. психол. н., провідний науковий співробітник лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України

Психологічний інструмент формування та пізнання власної інтелектуальної сфери - метакогніції, рівень функціонування яких визначає суб'єктність людини і специфічні психологічні особливості її процесу життєдіяльності. Актуальність проблеми метакогнітивного розвитку в період геронтогенезу зумовлена тим, що в цьому періоді виникають принципово нові проблеми, пов'язані зі зміною соціального статусу й усвідомленням завершення свого життя. У статті описуються результати експериментального дослідження оптимізації метакогнітивного розвитку в період геронтогенезу, в якому взяли участь 257 осіб віком від 56 до 97 років. У результаті проведеної тренінгової роботи в учасників основної групи констатовано рівень оптимізації їхньої інтелектуальної сфери на 85% вищий, ніж у представників контрольної групи. Результати дослідження дають можливість сформулювати висновок про те, що активізація метакогнітивної сфери в пізньому віці є умовою позитивного патерну старіння.

Ключові слова: старіння, інтелект, розвиток, метакогнітивний розвиток, середовище навчання, самостійна робота, ефективність навчання.

метакогнітивний геронтогенез соціальний старіння

Психологический инструмент формирования и познания собственной интеллектуальной сферы - метакогниции, уровень функционирования которых определяет субъектность человека и специфические психологические особенности его процесса жизнедеятельности. Актуальность проблемы метакогнитивного развития в период геронтогенеза обусловлена тем, что в этот период возникают принципиально новые проблемы, связанные с изменением социального статуса и осознанием завершения своей жизни. В статье описываются результаты экспериментального исследования оптимизации метакогнитивного развития в период геронтогенеза, в котором приняли участие 257 человек в возрасте от 56 до 97 лет. В результате проведенной тренинговой работы у участников основной группы констатирован уровень оптимизации их интеллектуальной сферы на 85% выше, чем у представителей контрольной группы. Результаты исследования позволяют сделать вывод о том, что активизация метакогнитивной сферы в позднем возрасте является условием позитивного паттерна старения.

Ключевые слова: старение, интеллект, развитие, среда обучения, самостоятельная работа, эффективность обучения.

A psychological tool for the formation and cognition by a person of its own intellectual sphere is called metacognitions and the level of their functioning determines subjectness of the person and specific psychological features of its life process. The urgency of the problem of metacognitive development during the period of gerontogenesis is due to the fact that in this period there are fundamentally new problems associated with the social status changing and realizing the completion of one's life. The article represents the results of the experimental study of optimization of metacognitive development during the period of gerontogenesis, in which 257 people aged from 56 to 97 years took part. As a result of the conducted training work, it was found out that the level of optimization of the intellectual sphere of the participants of the main group is by 85% higher than that of the control group. The results of the study suggest that activation of the metacognitive sphere in later life is a condition for a positive aging pattern.

Key words: aging, intellect, development, metacognitive development, environment of educating, self-guided work, efficiency of teaching.

Постановка проблеми. Із метою досягнення психологічно суб'єктивно комфортного життя людина з різним ступенем усвідомленості формує модель свого існування в соціумі за допомогою саморегулювання інтелектуальної діяльності, яке залежить від специфіки роботи її метаког- ніцій [2; 3; 10; 14]. Якість функціонування метакогнітивної сфери визначають суб'єктність людини і специфічні психологічніособливості її процесу життєдіяльності. Когнітивний потенціал - інструмент для пізнання об'єктивної реальності, а за допомогою метакогніцій людина здатна керувати процесом пізнання, формуючи бажані цілі і регулюючи механізми їх досягнення [11; 15]. Використання метакогнітивного потенціалу сприяє адекватній оцінці пріоритетів різних завдань та оптимальній послідовності їх втілення.

Актуальність проблеми метакогнітивного розвитку складно переоцінити, оскільки здатність людини до пізнання себе, особливостей свого сприйняття світу є основою психологічного здоров'я, що опосередковано впливає на загальну якість її життя [1; 4; 6; 7; 12]. Особливого значення ця проблема набуває в період геронтогенезу, коли виникають принципово нові проблеми, пов'язані з кардинальною зміною соціального статусу людини і усвідомленням нею завершення свого життя.

Кількість досліджень інтелектуального потенціалу людини в період геронтогенезу є незначною, зокрема внаслідок недостатньої соціальної перспективності зазначеної групи людей на сучасному етапі розвитку суспільства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема метакогніцій, будучи новим напрямом у психологічній науці, залишається маловивченою через сукупність низки причин, серед яких, наприклад, невичерпно розроблена теоретико-методологічна база. Дискусійним залишається питання про принципову можливість цілеспрямованого формування метакогнітивної сфери [7; 16]. Складністю дослідження метакогніцій є неможливість дослідження їх у процесі діяльності, немає чіткого формулювання психологічного статусу метакогніцій. Терміни, що визначають поняття «метакогніції», різноманітні (метакогнітивний досвід, метакогнітивне пізнання, метакогнітивна обізнаність та ін.), не заходячи в суперечність між собою, доповнюють один одного, розширюючи уявлення дослідників про цей феномен. Дослідженням метакогніцій займалися і займаються дослідники Дж. Флейвелл, А. Браун, Р. Клюве, Д. Ріглі, П. Шетц, Р. Гланц, С. Тобіас, Х. Евер- сон, М. Холодна, А. Карпов, І. Скитяєва, М. Смульсон тощо.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в ознайомленні з результатами експериментального дослідження оптимізації метакогнітивного розвитку людини в період геронтогенезу в умовах спроектованого середовища.

Виклад основного матеріалу дослідження. У лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України проведено дослідження, одне із завдань якого - визначення ступеня здатності людини в період геронтогенезу до реалізації свого інтелектуального потенціалу. Заради вирішення поставленого завдання було проведено низку експериментальних тренінгів з метою оптимізації метакогніцій людини в період старості і старіння. В експерименті взяли участь 257 людей віком від 56 до 97 років, різного соціального статусу, освіти і сімейного стану. 58% досліджуваних - жінки, 42% - чоловіки. Учасники експерименту - жителі пансіонату для ветеранів праці та клієнти відділень денного перебування територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів.

Тренінги з активізації роботи метакогнітивної сфери людини спрямовані переважно на процеси, пов'язані з ефективністю навчання і розвитку інтелектуального потенціалу людини під час становлення її особистості і в період максимальної соціальної активності. Адаптувавши наявні методи формування метакогніцій, ми екстраполювали їх на вирішення проблеми розвитку інтелектуальних здібностей людини в період геронтогенезу. Гіпотеза полягала в тому, що активізація метакогнітивної сфери (як основоположного компонента ефективності інтелектуального розвитку) не тільки можлива, а й необхідна в завершальному періоді онтогенезу людини, тому що адекватний розвиток метакогніцій чинить вирішальний вплив на суб'єктивне задоволення життям, гармонізацію міжособистісних відносин і адекватне сприйняття завершення життєвого шляху. У цій статті розглянемо один з аспектів досліджуваної проблеми - активізацію метакогнітивної сфери в період геронтогенезу.

Взявши за основу модель генезису інтелекту дорослої людини, запропоновану М.О. Холодною, який включає такі підструктури, як когнітивний, метакогнітивний та інтенціональний досвід, ми розробили програму інтелектуальної актуалізації для людини в останньому періоді онтогенезу [13]. З метою визначення динаміки розвитку метакогнітивної сфери та ефективності її впливу на загальний рівень інтелектуального розвитку всіх досліджуваних було умовно розділено на дві групи - основну і контрольну. Учасники дослідження приступили до виконання тренінгових завдань з оптимізації когнітивної сфери (пам'ять, увага та ін.), причому досліджувані контрольної групи виконували запропоновані завдання без додаткової стимуляції метакогнітивної сфери. Досліджувані основної групи оптимізували роботу когнітивної сфери в спроектованому просторі для активізації мета-когніцій.

Основними методами дослідження метакогнітивної сфери є метод інтроспекції для опису метакогнітивних стратегій і феноменологічний аналіз, який дає можливість з'ясувати суб'єктивне сприйняття людиною свого досвіду метапізнання

[13; 15; 16]. Валідність методів ми визначали за допомогою кореляції даних самооцінки учасників проекту з їхніми реальними результатами в результаті роботи. З метою проектування метакогнітивного розвитку в пізньому віці використовували такі методи: «супровідне мислення вголос», опитувальник «залученість у життя свого соціокультурного оточення», «інтерв'ю після процесу», «модельовані комунікативні проблемні ситуації» та ін. Як один з елементів формування метапізнання використовували завдання «потік думок», під час виконання якого досліджуваним було запропоновано вербалізувати і фіксувати думки, які виникають через обдумування заданої проблемної ситуації.

На початковому етапі дослідження учасникам проекту було запропоновано відповісти на ряд запитань щодо потенційної можливості розвитку інтелекту в старості. Запитання були сформульовані таким чином: «Як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб підвищити свій інтелектуальний потенціал у пізньому віці?», «Як багато варто витратити часу на день, тиждень, місяць?», «Коли треба припинити заняття?» тощо. 98% досліджуваних скептично поставилися до можливості оптимізації когнітивної сфери в старості, визначаючи для себе ймовірний результат занять таким чином: «Хоч би на певний час поліпшити пам'ять», «Не очікую великого успіху» тощо. Беручи до уваги отримані результати, враховуючи ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, важливим етапом дослідження була робота, спрямована на активізацію потреби людини в пізньому віці до роботи з оптимізації своєї інтелектуальної сфери. З цією метою досліджуваним було запропоновано для ознайомлення мотиваційну частину проекту, яка складалася з демонстраційного матеріалу (фото і відео), що представляє різні патерни старіння: переважно фізично активного, переважно інтелектуально активного та інтелектуально пасивного.

Після ознайомлення з мотиваційною частиною досліджуваним основної групи було повторно запропоновано відповісти на запитання про можливість інтелектуального розвитку в старості. Цього разу умовою виконання зазначеного завдання було використання методу «Роздуми вголос». Учасники проекту мали вербалізувати думки, які виникають у процесі виконання завдання, а дослідник, ставлячи уточнювальні запитання, коментував хід мислення досліджуваного, уточнюючи правильність його висловлювань. Зазначена методика сприяла сприйняттю учасниками експерименту себе не як об'єкт навчання,а суб'єкт процесу, що мало важливе значення для ефективності оптимізації інтелектуальної сфери учасників основної групи. Результати виконання цього завдання з використанням методу метакогнітивної стимуляції: 69% досліджуваних змінили свою думку щодо можливості і доцільності розвитку інтелектуальної сфери в старості, причому 27% відповіли на запитання про можливість і необхідність інтелектуального розвитку в старості ствердно, 42% давали ухильну відповідь, більшою мірою схиляючись до необхідності активізації когнітивної сфери. 31% учасників проекту не бачили доцільності активізувати свої знання й уміння у зв'язку з близькою перспективою завершення життя. Важливо зазначити, що ті учасники, які гіпотетично заперечували доцільність активізації своєї когнітивної сфери, перебували у віковому діапазоні 75-85 років. Учасники віком 56-75 років і старше 85 років переважно висловилися за необхідність і можливість інтелектуального розвитку в пізньому віці.

Із метою визначення рівня метакогнітивної обізнаності досліджуваним основної групи було запропоновано завдання, виконання яких проходило в два етапи. На першому етапі треба було ознайомитися із завданням і суб'єктивно визначити ступінь його розуміння за 5-бальною шкалою. На другому етапі респонденти мали вибрати із заздалегідь підготовлених пар перефразованих висловлювань ті, які, на їхню думку, найбільше відповідали змісту завдання. Результати дослідження показали, що рівень метакогнітивної обізнаності був деформований у 93% досліджуваних. Зафіксовано такі метакогнітивні спотворення: у 25% досліджуваних зафіксовано завищене уявлення про свої когнітивні здібності, а у 68% - занижене.

Приклад. Досліджувана Н. 75 років (освіта вища). У результаті первинної клінічної бесіди з використанням недирективного методу було встановлено, що досліджувана має значні (з її точки зору) психологічні проблеми різної етіології, заради розв'язання яких вона вирішила взяти участь у проекті. Н. визначала рівень свого розуміння запропонованих дослідником завдань у всіх спробах у межах 95-97%, зазначаючи, що «завдання дуже прості і немає необхідності витрачати час на їх вирішення, тому що відповіді очевидні». У результаті подальшого дослідження було встановлено, що рівень її розуміння завдань становив не більш як 60%. Такий результат ілюструє спотворення метакогнітивної обізнаності, що могло бути спричинене наявністю означених дослідженням проблем.

Метод «Роздуми вголос» було використано під час виконання завдань учасниками основної групи з метою оптимізації ког- нітивного потенціалу (пам'ять, мислення, уява, увага, орієнтація в просторі). Незважаючи на те, що формування метакогніцій у досліджуваних ми починали індивідуально і в тій сфері, в якій вони констатували релевантний досвід, суб'єктивно визначаючи рівень компетенції як високий, зафіксовано відсутність відкритої пізнавальної позиції, зокрема розмаїття способів аналізу запропонованої ситуації.

Із метою формування відкритої пізнавальної позиції досліджуваним було запропоновано завдання «Проблемні ситуації», робота з якими передбачає різні варіанти вирішення проблеми у зв'язку з тим, що завдання спочатку містить дані, які можуть бути інтерпретовані неоднозначно. Етапами завдання є: введення проблемної ситуації, складання поетапного плану дій з урахуванням комплексу об'єктивних і суб'єктивних обставин, реалізація бажаного плану дій, які визначали успішність/неу- спішність досягнення мети, контроль ситуації, що склалася. Інформація, що виходила за межі стереотипів, стимулювала до обговорення і сприяла розвитку здатності нового погляду на проблему. Виконання цього завдання було відзначено досліджуваними як найбільш складне, ступінь його ефективності для формування відкритої пізнавальної позиції для людей пізнього віку становила 43%.

Зважаючи на те, що основним елементом для будь-якого виду діяльності є здатність людини до цілепокладання, проектування метакогнітивного розвитку включало в себе формування мети, визначення оптимальних умов реалізації бажаного, створення алгоритму дій для досягнення мети, контроль і аналіз отриманих результатів. Регулювання інтелектуальної поведінки, здатність аналізувати хід і напрям власних думок, вміння усвідомлювати і визнавати свої помилки, чому сприяє розвиток критичного мислення, конструктивно змінювати свою точку зору. Учасникам проекту було запропоновано, вибравши мету, детально описати етапи її виконання. Під час виконання цього завдання учасники відчували значні труднощі в побудові алгоритму дій, не завжди усвідомлюючи їх оптимальну черговість.

Загалом результати дослідження показують, що зміна метакогніцій у період геронтогенезу є складним завданням, наприклад, особливістю формування метакогнітивного знання в пізньому віці є те, що це не тільки міжособистісне знання про свої когнітивніпроцеси порівняно з іншими людьми, а й внутрішньоособистісне, коли відбувається порівняння когнітивного розвитку «себе колишнього» із «собою нинішнім».

Навчання саморефлексії є важливою складовою частиною актуалізації мета- когнітивної сфери. Не будучи тотожною поняттю «метакогніції», здатність до саморефлексії має надзвичайно важливий вплив на їх роботу [5; 7; 8; 9].

Проводячи тренінгову роботу з оптимізації метакогнітивного розвитку людини в період в пізньому геронтогенезу, ми постали перед низкою складнощів. Так, наприклад, завдання, спрямовані на розвиток когнітивних здібностей, учасники експерименту сприйняли як необхідність для їх повноцінного життя в соціумі і виконували з великим бажанням. У досліджуваних була різною мірою виражена потреба поліпшити пам'ять, увагу тощо. Завдання на розвиток метакогніцій були сприйняті учасниками основної групи як найскладніші.

У результаті проведеного дослідження в учасників основної групи констатовано оптимізацію інтелектуальної сфери на 97% вище, ніж у представників контрольної групи, а поліпшення міжособистісних відносин із соціально значущим оточенням в основній групі на 59%, порівняно з учасниками контрольної групи. Розвиток метакогнітивних навичок дасть можливість людині в пізньому віці використовувати нові способи вирішення нестандартних ситуацій, які не можуть бути вирішені адаптивно на основі попереднього індивідуального досвіду. У результаті дослідження зазначено, що актуалізація метакогніцій сприяла переформатуванню Я-образу досліджуваних, що сприяло підвищенню рівня самооцінки і, зрештою, зміні у взаєминах зі значущим оточенням.

Висновки з проведеного дослідження. Результати дослідження дають змогу дійти висновку про те, що активізація метакогнітивної сфери в пізньому віці є умовою позитивного патерну старіння. Експериментально доведено, що оптимізація значної частини психологічних проблем у період геронтогенезу може бути здійснена за допомогою актуалізації метакогніцій, які є важливою умовою особистісного розвитку людини, і дає можливість людині бути значною мірою адаптивною до змінюваних умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Доведено неспроможність стереотипів щодо беззастережної тенденції до зниження рівня інтелектуального потенціалу людини в період геронтогенезу.

Адекватна робота метакогніцій дає змогу людині протягом усього онтогенезу, включаючи геронтогенез, максимально реалізувати когнітивний потенціал, створюючи свій унікальний світ.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Інтелектуальний розвиток дорослих у віртуальному освітньому просторі : монографія / [М.Л. Смульсон, Ю.М. Лотоцька, М.М. Назар, П.П. Дітюк, І.Г. Коваленко-Кобилянська та ін.]; за ред. М.Л. Смульсон. - К. : Педагогічна думка, 2015. - 221 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/10064.

2. Карпов А.В. Психология сознания: Метасистемный подход / А.В. Карпов. - М. : РАО, 2011. - 1088 с.

3. Карпов А.В. Психология метакогнитивных процессов личности / А.В. Карпов, И.М. Скитяева. - М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2005. - 352 с.

4. Коваленко-Кобилянська І.Г. Суб'єктна активність людини в період геронтогенезу в умовах освітнього простору інтернету / І.Г. Коваленко-Кобилянська // Технології розвитку інтелекту. - 2016. - Т. 2. - № 2(13) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psytir. org.ua/index.php/technology_intellect_develop/issue/ view/18.

5. Корнилов Ю.К. О различиях метакогниций учебной и профессиональной деятельности / Ю.К. Корнилов // Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы / Под ред. Т. Галкиной и Э. Лоуре- ра. - М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 1997. - С. 191-200.

6. Лотоцька Ю.М. Психологічна якість життя як наслідок наших виборів / Ю.М. Лотоцька // Технології розвитку інтелекту. - 2017. - Т. 2. - № 5 (16) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psytir.org.ua/ index.php/technology_inteИect_develop/issue/view/10.

7. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості / С.Д. Максименко. - К. : Видавництво ТОВ «КММ», 2006. - 240 с.

8. Назар М.М. Суб'єктна активність в контексті формування комунікативної компетентності / М.М. Назар // Технології розвитку інтелекту. - 2016. - Т. 2. - № 1 (12) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_ develop/issue/view/17.

9. Пьянкова С.Д. Нелинейность развития как психологический феномен и литературный мотив / С.Д. Пьянкова//Психологические исследования. -2009.- № 1 (3) [Электронный ресурс]. - Режим доступу : http://psystudy.ru.

10. Смульсон М.Л. Розвиток інтелекту та суб'єктно- сті дорослих у віртуальному просторі // Технології розвитку інтелекту. - 2016. - Т. 2. - № 2 (13) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://psytir.org.ua/index.php/ technology_intellect_develop/issue/view/18.

11. Смульсон М.Л. Інтелект і ментальні моделі світу / М.Л. Смульсон // Наукові дослідження когнітивної психології - Острог: Вид-во Національного університету «Острог», 2009. - Вип.12. - С. 38-49.

12. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту: [монографія] / М.Л. Смульсон. - К.: Нора-Друк, 2003. - 298 с.

13. Холодная М.А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования / М.А. Холодная. - Москва - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1997. - 392 с.

14. Чепелєва Н.В. Дискурсивні засоби самопроектування особистості / Н.В. Чепелєва // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». Тематичний випуск «Актуальні проблеми когнітивної психології». - Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2013. - Вип. 24. - С. 7-11.

15. Flavell J.H. Metacognition and cognitive monitoring: A new area of cognitive-developmental inquiry //American Psychologist., 1979. - Vol. 34. - № 10. - P. 906-911.

16. White B.A Theoretical Framework and Approach for Fostering Metacognitive Development // Educational Psychologist., 2005. - Vol. 40, Iss. 4. - P. 211-223.

Размещено на Allbest.ru