Вплив моделей екстремальних, аварійних ситуацій на інтелектуальний рівень прийняття рішень у складних технологічних системах

– у сфері виникнення в середовищі складної системи;

– за галузевою ознакою, що входить в народно-господарську структуру;

– за масштабами можливих наслідків в регіоні, державі, континенті.

Блок схема класифікації надзвичайних ситуацій наведена на рис.1, на якій показано структурну схему зв'язків, які характеризують організацію й ієрархію промислово-господарського комплексу.

Класифікаційна структура ситуацій визначається як інформаційною, так і ресурсною компонентною, що відповідно вимагаю розроблення методів побудови (синтезу) ієрархії моделей як об'єктів на яких можливі надзвичайні ситуації, так і моделі класів ситуацій, які виникають в цих об'єктах при виникненні загроз спровокованих як внутрішніми, так і зовнішніми факторами:

– порушенням механічної стійкості структури об'єкта (корозія, старіння, низький коефіцієнт запасу міцності);

– загрози у вигляді вторгнення в структуру об'єкта з запасами енергоактивних компонент;

– загрози енергетичній структурі енергоактивного об'єкта, що входять в промисловий комплекс;

– нарушення (збурення) інформаційної структури управління технологічним енергоактивним об'єктом.

Відповідно до класів ситуацій і динаміки їх протікання необхідно синтезувати впорядковану систему стратегій і тактик ліквідації надзвичайних ситуацій щодо умов, які їх провокують.

Непередбачувані особливі умови завжди виникають в поточному часі раптово, вони мають, як правило, екстремальний характер і є серйозним випробуванням готовності працівників МНС до діяльності в надзвичайних умовах. При цьому вчені розрізняють три типи фактору раптовості відносно стратегії дій:

— перший тип - очікувана подія відома, управлінське рішення, яке повинно бути реалізовано при його появі, відпрацьовано і готове, при цьому. невідомий лише час генерації акту події;

— другий тип - очікувана подія відома лиш у загальних рисах, тобто має розмиту інформаційно-просторову структуру а тому ефективне управлінське рішення підготувати практично неможливо, при цьому час виникнення події так само невизначений, що і зумовлює високий ризик прийняття неадекватних рішень;

— третій тип - невідомий не тільки час виникнення, а й характер самої події, що створює надзвичайно велику невизначеність відносно того, як діяти в обстановці раптовості пи мінімальному інформаційно-енергетичному, та ресурсному забезпеченні на тактичному та стратегічному рівнях. Це відповідно і формує вимоги до процедур синтезу тактик і стратегій дій оперативних груп та їх інформаційно-ресурсного забезпечення.

Фактори впливу на процедуру прийняття рішень

Службова і бойова робота оперативно-рятувальної служби є однією із специфічних форм людської діяльності. З психологічної точки зору, вона поєднує в собі аспекти навчання (заняття по програмі професійної підготовки, спорту), праці (різні види господарських робіт), і бойових дій в екстремальних умовах по порятунку людей, гасінню пожеж, ліквідації аварій на промислових підприємствах, в інших ситуаціях, що становить відповідно високі вимоги до інтелектуального та фізичного рівня особистості, яка здатна діяти ефективно в умовах надзвичайних ситуацій на основі особисто згенерованих стратегій в термінальнім часі.

Рис. 1 Класифікація надзвичайних ситуацій на території України

Діяльність людини регулюється зовнішніми та внутрішніми факторами в їх взаємодії. Для особового складу підрозділів пожежної охорони зовнішніми регламентуючими факторами виступають вимоги суспільства, статути, накази, вказівки керівників підрозділів та вищестоящих органів, наявність та стан засобів пожежогасіння, небезпечні для людини і середовища фактори пожежі, явища, які її супроводжують (вибухи, отруйні викиди). В своїх працях Столяренко О.М. [12] об'єднав на основі експериментальних та теоретичних досліджень, ризикові фактори в три групи, які власне визначають структуру параметрів стану:

— службові обставини в черговій варті;

— зміст бойової задачі та відповідність колективу підрозділу й органів управління щодо здатності прийняття ефективних рішень при гасінні пожеж;

— небезпечні фактори пожежі і явища, які її супроводжують.

— стан засобів гасіння та їх енергетично-інформаційні характеристики.

Однак, аналізуючи дану класифікацію, можна вказати, що в «службові обставини в черговій варті» можна віднести стан усіх напрямків діяльності варти. А до групи «службових обставин у черговій варті» відноситься і стан засобів пожежогасіння. Отже зовнішніми факторами діяльності підрозділів пожежної охорони гри формовані стратегії і тактики дій є:

оперативно-інформаційна оцінка образу ситуації на об'єкті;

виявлення змісту основної бойової задачі підрозділів пожежної охорони згідно статутів, наказів та інструкцій на основі яких відбувається логіка дій згідно еталонних стратегій цільових рішень;

— наявність та стан засобів пожежогасіння та пожежно-технічного озброєння з точки зору придатності для ліквідації аварійної ситуації в рамках вибраних стратегій ліквідації загроз;

— небезпечні фактори пожежі та явища, які її супроводжують як елементи впливу на психіку людини та оцінки їх впливу на рівень ризику щодо виконання поставлених задач;

— наявність та стан засобів індивідуального захисту пожежних їх оцінка з точки зору пониження рівня ризику для життя особи.

Внутрішніми факторами виступають психологічні характеристики особового складу підрозділів пожежної охорони, в яких знаходить відображення його готовність до виконання бойової задачі, а також ті психологічні явища, які відповідають всім його діям на.пожежі і виконують по відношенню до них регулюючу роль. Вони визначаються структурою психіки людини (індивіда). В цій структурі виділяються три основних види компонентів, які визначають рівень інтелектуальної і фізичної підготовки особи і групи та їх здатності приймати цільові рішення:

-- психічні процеси при формуванні логіки і тактики дій;

-- психічний стан особи і її здатність приймати цільові рішення;

-- психічні властивості особи блокувати стресові дії при виконанні ризикованих операцій.

В своїх працях С.Л. Рубінштейн [8] відмічав, що психічне існує тільки в процесі взаємодії індивіда з умовами його життя, особливо діяльності, проявляється в ній і розвивається в ній. Функція психіки особистості полягає у відображенні об'єктивного та суб'єктивного світів, їх взаємозв'язку зв'язку з природними та суспільними процесами, включаючи процеси, які проходять в організмі індивіда й орієнтують та регулюють його взаємодію з оточуючим світом. Ці функції психічної регуляції діяльності реалізуються в психічних процесах на основі стійких структурно-інформаційних психічних утворень, причому на ефективність психічного процесу впливає фізіологічний стан особи. Психічні процеси утворення і стану готовності до дій як компоненти регуляції діяльності, завдяки оперативній і основній пам'яті, формують стійкі властивості особистості. Психічні образи об'єктів, їх зв'язків, образи ситуацій і структурні утворення виникають у ході освоєння особистістю оточуючого середовища. Їх можна розглядати відповідно стратегії і тактики дій:

— з точки зору інтелектуальної діяльності особи;

— по відношенню до мети, засобів та методів діяльності;

— з точки зору стратегій прийняття цільових рішень;

— по типу зв'язків суб'єкта та об'єкта (раціональний та емоційний зміст), які визначають структуру логіки дій при синтезі стратегій досягнення мети;

— по ступеню абстракції (сенсорні та інтелектуальні утворення) моделей об'єктів і образів динамічних ситуацій.

Індивід (особистість) не просто виконує дії, а надає їм суб'єктивного змісту, тобто виступає як особа приймаюча рішення (ОПР). Чим більше людина зацікавлена в роботі, яку виконує, тим більше зусиль вона прикладає і тим сильніше переживає її успіх та невдачу. Психічні процеси, їх опис та класифікація є предметом загальної психології. Вони здійснюються на основі психічних утворень, за допомогою яких орієнтуються та регулюються дії індивіда [8], але в умовах підвищеного ризику психічні процеси вже будуть неадекватні ситуаціям за рахунок стресового розмиття процедур класифікацій в оцінці стану об'єкта в умовах загрози.

Зовнішні фактори впливають на діяльність людини не однаково. Як правило, один і той самий зовнішній фактор впливає на діяльність кожної людини по-різному, в залежності від індивідуальних психологічних особливостей. Тому, для того, щоб забезпечити успішну діяльність підрозділів пожежної охорони при гасінні пожеж, необхідно вдосконалювати не тільки способи і моделі відображення динамічних ситуацій відносно зовнішніх обставин вирішення основної бойової задачі, але і створювати сприятливі внутрішні психологічні умови підвищення ефективності дій. Структура психіки людини, закономірне «проходження» зовнішніх факторів через психіку виступає як сукупність психологічних факторів, які характеризують інтелектуальну структуру оператора (ОПР). Вони й визначають ефективність групової діяльності особового складу підрозділів державної пожежної охорони при виконанні основної бойової задачі при гасінні пожеж. Під впливом дії психологічних факторів на гасінні пожеж на психіку особового складу підрозділу пожежної охорони виникають психічні реакції, які можуть бути як позитивні, так і негативні і приводити до зміни ефективності діяльності підрозділу провокуючи, як конфлікти так і синхронізовані цільові дії що ведуть до успіху при ліквідації як загроз, так і аварій і катастроф.

В своїх фундаментальних дослідженнях в області поведінки людини в умовах аварійних ситуацій О.П. Самонов один з перших виділив та описав основні негативні фактори, які супроводжують трудову діяльність пожежних при гасінні складних пожеж, до них відноситься як енергетичні, так і інформаційні складові:

— висока температура навколишнього середовища, яка виникає за рахунок активної теплотворної здатності джерела пожежі, що приводить до пониження фізіологічних характеристик об'єкта;

— висока щільність диму, що приводить до невизначеності в оцінці ситуації на об'єкті та ризику неадекватної орієнтації;

— раптовість подразників різної фізичної природи які формуються в аварійному об'єкті і впливають на ОПР знижуючи рівень оптимальності при формуванні тактики дій в реальному часі;

— вплив шуму на психічний і емоційний стани при формуванні моделі ситуації в об'єкті, що приводить до неадекватної її класифікації та помилок при формуванні тактики ліквідаціцї загроз;

— дія обмеженого простору на психіку людини, що приводить до некоректної оцінки міри близькості до небезпеки при реалізації командних дій особи або групи і сприяє росту ризику;

— сигнал тривоги, що впливає на формування способу (тактики) миттєвої поведінки особи відповідно приводячи до збою в тактиці ліквідації загроз;

— небезпека отруєння шкідливими хімічними речовинами при гасінні пожеж, що приводить до зниження фізіологічної стійкості особи та її здатності приймати правильні рішення;

— вплив стану постраждалих людей на психіку пожежного.

М.А. Кришталь у своїй книзі “Психологічна підготовка пожежних” [5] вводить додаткові стрес-фактори, що впливають на фізіологічну стійкість оператора - пожежника, яка пов'язана з інформаційною стороною процедур і тактик його поведінки:

— праця на висоті приводить до виникнення страху, що веде до спотворення в оцінках ситуацій на об'єкті;

— рентгенівське та радіаційне випромінювання, яка понижує рівень фізіологічної і інтелектуальної стійкості ОПР;

— світлове випромінювання, вплив якого приводить до пониження рівня просторової орієнтації;

— вібрація, яка впливає на рівень фізіологічної стійкості м'язової і скелетної структури ОПР ( особи пожежного в процесі прийняття рішень).

Слід відмітити що рівень фізіологічного і психологічного навантаження особи досить високий що підтверджується даними експериментальних досліджень В.І. Дутова та І.Г. Чурсіна [4]. З яких слідує що, для працівників оперативно-рятувальної служби характерні такі умови ситуаційно-аварійні праці: нічний час доби [(88,5%)], сильне задимлення приміщень [(61,5%)], висока температура [(44,4%)], що власне визначає ситуаційний простір станів об'єкта з аварійною ситуацією : -- локальний інтервал дії особи в екстремальних умовах, -- термін ліквідації аварій, пожарів за час ;

-- інтервальна оцінка концентрації задимленості (запиленості) в зоні аварійних робіт; -- температурний режим, який визначаться інтервалами граничного функціонування організму, при цьому: -- інтервал нормального стану, --інтервал понижених температур, -- інтервал підвищених температур, -- аварійні режими функціонування організму.

При цьому, якщо значення ситуаційної температури середовища в момент часу на об'єкті відповідає умові:

то ця умова є основою алгоритму класифікації рівня загроз по температурному режимі, а дискримінантна функція будується на основі інтервалу температур або , де -- допустимий інтервал фізіологічного функціонування організму, -- розбиття інтервалу температур при яких є відчутні зміни у функціонуванні організму, , -- аварійні інтервал температур на об'єкті , -- мінімальна температура в області -- просторової структури об'єкта в момент ситуаційного часу .

Впорядковане розбиття параметрів стану аварійної техногенної структури:

визначає структуру дискримінантної функції (мірної), що відповідно дозволяє побудувати алгоритми класифікації ситуацій відносно рівня загроз як для об'єкта, так і для оператора в просторі станів , при цьому просторово-енергетична структура задається у вигляді

,

а функція ризику пов'язана з простором допустимих станів як особи так і команди

.

Так як для кожної особи є характерним неоднорідний розподіл фізіологічних властивостей та інтелектуальних здібностей, то це приводить до розмитості в класифікації Заде-розмитості відносно нормативних функцій як для особи , тоді оцінка ситуації виходячи з процедури класифікації гіпотез про стан системи визначає тип поведінки в стратегії розв'язання задач. Тоді для команди одержимо відповідно , що і є відповідно основою до вибору командної стратегії. При цьому просторово-енергетична структукра визначається типом об'єкта і його енергетичними і матеріальними ресурсами.

Висновок