Роль психологічної служби в процесі адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль психологічної служби в процесі адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі

Актуальність проблеми

Актуальним завданням вищої освіти є проблема адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі. Складність проблеми зумовлена сукупністю тих суттєвих змін, що відбуваються у внутрішньому світі студентів-першокурсників. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від процесу включення першокурсників у нову соціальну роль - роль студента, яка передбачає виконання певних норм та правил, встановлених вищим навчальним закладом, нових умов навчання та відпочинку, реалізації здібностей тощо. Від успішності проходження процесу адаптації багато в чому залежить навчальна діяльність, подальша професійна кар'єра і особистісний розвиток майбутнього фахівця.

Аналіз останніх досліджень. У сучасній психолого-педагогічній літературі питанню адаптації студентів приділяється значна увага. До цієї проблеми неодноразово звертались такі науковці як Г. Балл, Т. Каткова, Б. Коган, Є. Павлютенков та інші. В. Кондрашова, А. Леонтьєв, Б. Ломов досліджували проблеми психологічної адаптації особистості, Д. Ольшанський та К. Полянський - соціальної адаптації, О. Гура, Т. Каткова, М. Корольчук, О. Тимченко - професійної адаптації. Свою увагу науковці зосереджують на вивченні різноманітних психологічних факторів, які спричинюють процес дезадаптації першокурсників.

Мета нашої статті полягає у дослідженні процесу адаптації сучасної студентської молоді у вищому навчальному закладі, виявлення психологічних особливостей цього процесу, вивчення наявності і специфіки потреб студентів у психологічному супроводі.

Виклад основного матеріалу

Навчання у вищому закладі освіти - це складний і багатогранний процес в житті кожної людини. Перехід особистості до соціальної ролі студента, включення її в новий вид навчальної діяльності, пристосування до нового соціального середовища вимагають від індивіда часу для адаптації. Процес адаптації є одним з найбільш досліджуваних наукових об'єктів і використовується в різних науках - психологічних, педагогічних, біологічних та філософських.

Термін «адаптація» (лат. adapto -- пристосовую) використовується в різних галузях наукового знання. Відомий український психолог Г. Балл [1] стверджував, що адаптація - є багатоплановим явищем, загальнонауковою категорією для всіх наук, які вивчають діяльність та поведінку.

Більшість учених вважає, що адаптація - це процес:

§ засвоєння нових видів навчальної та трудової діяльності (О. Леонтьєв) [5, с. 198];

§ врівноважування поміж актуальним рівнем розвитку індивіда, його можливостями та новими вимогами середовища (діяльності) до нього (Т. Каткова) [3, с. 13];

§ пристосування індивідуальних і особистісних якостей до життя і діяльності людини у змінених умовах існування (Т. Сіомичев) [7].

А. Маклаков [6] розглядає адаптацію не тільки як властивість будь-якого живого організму. Ця властивість і визначає здібності індивіда адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються.

Здійснений аналіз дефініцій адаптації уможливив зробити такий висновок, адаптація - це складний та динамічний процес пристосування особистості до конкретних умов нового середовища, що визначає структуру потреб і мотивів індивіда.

Адаптація першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі зумовлена нормами і правилами навчального закладу. Процес адаптації завжди індивідуальний, на нього впливає життєвий досвід та стереотипи поведінки індивіда. Цей процес зумовлений взаємодією психологічних (занепокоєння, невпевненість) і соціальних (зміна колективу та викладачів) факторів, які забезпечують можливість існування індивіда в мінливих умовах певного середовища. Всі ці фактори тісно пов'язані між собою, мають характерні риси й особливості і відіграють важливу роль у житті першокурсника.

Б. Коган [4] у процесі адаптації виділяє: внутрішню адаптацію (повне внутрішнє пристосування індивіда до норм, звичаїв, поглядів поведінки суспільства; зовнішню адаптацію (пристосування формальне); дійсну адаптацію - успішне пристосування за рахунок зміни особистості (вона може бути активною в результаті самостійної та свідомої праці, пасивною - в результаті зміни відносин за рахунок позитивних факторів ззовні); псевдоадаптацію - зміну відносин в результаті сприятливих життєвих ситуацій.

Виходячи із зазначеного, можна виділити такі компоненти адаптації першокурсників: особистісний, діяльнісний, соціальний та професійний (див. рис. 1).

Особистісний компонент адаптації першокурсників зумовлений індивідуальним розвитком та психологічною готовністю першокурсників до здобуття професійних знань, умінь та навичок у вищому навчальному закладі, сформованими позитивними навчальними мотивами, рисами характеру та розвитком особистісних якостей майбутнього фахівця. Цей компонент характеризує ступінь загального психологічного комфорту, що відчуває студент у нових умовах навчання та відпочинку. Мотиви діяльності визначають характер адаптації першокурсників, впливають на особливості їхніх переживань, пов'язаних з соціальним статусом і професійним розвитком.

Невідповідність результатів діяльності індивіда його мотивам і цілям вказує на невідповідність свідомості новому буттю. Показниками особистісного рівня адаптації першокурсника можна вважати домінування у нього позитивних емоцій, адекватну самооцінку, впевненість у собі, власних силах, зв'язок життєвих планів з майбутньою професійною діяльністю, відсутність бажання змінити місце навчальної діяльності. Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його в нові види діяльності і нове коло спілкування, дає можливість уникнути дезадаптаційного синдрому, зробити процес адаптації психологічно комфортним.

Діяльнісний компонент пов'язаний з пристосуванням індивіда до нових умов та вимог вищого навчального закладу. Студенту необхідно докорінно змінювати звички навчально-пізнавальної діяльності, що склалися за роки навчання у школі і формувати нові. Головними труднощами даного компоненту є інтенсивне розумове навантаження, високе емоційне напруження, невміння першокурсника працювати самостійно з підручниками та науковою літературою, планувати та розподіляти свій час тощо. В цей період відбувається різка зміна стереотипів відношень першокурсника з викладачами, які істотно відрізняються від спілкування учнів із вчителями в школі. В. Семиченко стверджує, що одним з основних чинників, який викликає нервово-психічні перевантаження студентів, є так званий інформаційний стрес, що пов'язаний із необхідністю переробки великої кількості інформації у стислий термін [8, с. 16]. Студентам в цей період потрібно вчити вчитися. Ця новизна і пов'язані з нею труднощі створюють психологічний бар'єр, який треба подолати першокурснику. У подоланні цього бар'єру першокурснику може допомогти психологічна підтримка з боку його оточення (батьків, викладачів, однолітків) та психолога.

Соціальний компонент адаптації пов'язаний з пристосуванням першокурсника до групи, всього студентського колективу; труднощами в засвоєнні нових соціальних норм; встановленні та підтриманні студентом певного соціального статусу в новому колективі; реалізації очікування найближчого оточення; формування власного стилю поведінки тощо. Цей компонент передбачає активне входження першокурсника в нове для нього соціальне середовище, оволодіння новою соціальною роллю - роллю студента, пристосування та звикання до нових умов життя і навчальної діяльності, набуття життєвого досвіду, самостійності, певної соціальної зрілості, пошуку й використанню адекватних засобів і способів задоволення основних потреб.

Важливу роль у соціальному компоненті адаптації першокурсника відіграє рівень соціальної і моральної зрілості, його бажання брати участь у суспільному житті навчального закладу. Студентська група, в якій навчається першокурсник, має велике значення на процес адаптації індивіда. Входження у групу - процес тривалий і неоднозначний: це і емоційна сфера (симпатії, антипатії, байдуже ставлення до однолітків), і система стосунків (офіційне підпорядкування), і сукупність особистісних взаємин. Саме в групі формується почуття відповідальності за доручену справу, причетності до навчальної та майбутньої професійної діяльності. Відчуття належності до групи є суттєвим показником успішної адаптованості особистості, що виражається у прийнятті групової належності, зростанні індивідуального статусного рівня. Саме від того, які будуть відносини першокурсника з однолітками, значною мірою залежить процес адаптації в перший рік навчання у вищому навчальному закладі.

Велике значення має самоствердження особистості в новому колективі, прагнення зайняти та утримувати в системі психологічних відносин в колективі певну позицію, яка б забезпечувала даній особистості повагу, визнання, довіру, підтримку з боку інших членів колективу. Доброзичлива й толерантна взаємодія у студентському колективі сприяє швидкій адаптації індивіда до нових умов навчання, його саморозкриттю і самореалізації, знімає емоційні бар'єри, нейтралізує складні установки, стереотипи поведінки, стимулює переоцінку цінностей.

Професійний компонент адаптації характеризує ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності як основної життєвої перспективи, передбачає набуття навичок самостійності у навчальній і науковій діяльності та ознайомлення з майбутньою професію та спеціальною літературою, Орієнтація на професію сприяє формуванню у студента позитивного ставлення до навчальної діяльності, результатом якого є оволодіння професійними знаннями, вміннями та навичками.

Оволодіння навичками навчання і перше ознайомлення з професією - найважливіші чинники в процесі адаптації. Професійний компонент забезпечує формування у студентів інтересу до обраної професії, прагнення досконало оволодіти нею. Професійне формування студента успішно здійснюється в тому разі, якщо воно ґрунтується на інтересах, нахилах та здібностях молодої людини до майбутньої професійної діяльності. Отже, знання і аналіз цих компонентів є неодмінною умовою і передумовою керування адаптаційними процесами.

Адаптація першокурсників відбувається за такими напрямками:

§ пристосування до нового колективу;

§ ознайомлення з новими видами навчальної діяльності;

§ професійне становлення особистості;

§ пристосування до нових умов побуту (студенти, що живуть у студентських гуртожитках).

Ефективність адаптації в значній мірі залежить від адекватності самооцінки, впевненості особистості у собі, здатності першокурсника до саморегуляції, засвоєних ним стереотипів поведінки. Також до ефективних засобів процесу адаптації першокурсників можна віднести психологічне просвітництво, яке озброює людину засобами самооптимізації, індивідуальне психологічне консультування, різноманітні форми психологічного тренінгу.

На свідомість, впевненість та самооцінку першокурсників в цей період впливає найближче оточення (старшокурсники, сусіди у гуртожитку, викладачі, друзі). Всі ці суб'єкти соціальної взаємодії є прикладом у навчанні, побуті, особистісному житті першокурсників. Студенти несвідомо наслідують характерні позитивні і негативні риси тих, хто є для них прикладом у навчанні і особистісному житті. Саме тому процес адаптації залежить від психологічної підтримки і найближчого оточення індивіда.

Під час дослідження проблеми адаптації студентів-першокурсників у Національному фармацевтичному університеті було проведене анкетування студентів першого курсу за такими напрямами:

§ спостереження за процесом адаптації під час навчального процесу (проведення анкетування першокурсників, бесіди практичного психолога із студентами, викладачами, деканами);

§ вивчення загального емоційного стану першокурсників;

§ вивчення проблем і страхів, що виникають у першокурсників під час навчально-пізнавальної діяльності.

Питання анкети подавалися у простій і доступній формі. Головними принципами анкети були: відкритість, анонімність і вільне висловлення студентів на поставлені питання. У своїх відповідях більшість студентів-першокурсників відверто відповіли, що навчаються в університеті тому, що це їм запропонували їх батьки (47,4%), 26,3% сказали, що це їхня мрія, 13,2%, зазначили, що прийшли навчатися до університету тому, що це престижний навчальний заклад, 13,1% першокурсників відповіли, що ця професія дасть їм можливість матеріально забезпечувати себе і свою родину. Згідно цих даних можна стверджувати, що достатньої мотиваційної установки на здобуття обраної спеціальності вони ще не мають, їхня мотивація зумовлена авторитетом батьків. Тому у цієї групи студентів необхідно розвивати професійну самосвідомість, що характеризується їхнім бажанням здобувати професійні знання, вміння та навички.

Аналіз анкет першокурсників виявив труднощі, що виникають під час навчання, що пов'язані з недостатньою психологічною підготовкою до самостійного життя, необхідністю самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії та вчинки. Так 85,3% респондентів вказують на те, що більшість їхніх труднощів зумовлена саме навчальною діяльністю, 54,2% у перші місяці навчання відчували труднощі під час спілкування з викладачами та студентами, їм було важко сприймати нове для них оточення, 15% опитуваних відчували труднощі у побуті, для 10,1% адаптація не була складною, оскільки серед студентів групи виявилося багато знайомих. Усі ці труднощі різні за своїм походженням, носять суб'єктивний та об'єктивний характер, впливають на психологічний стан особистості, відношення до навчання, та формують ставлення індивіда до майбутньої професійної діяльності.

Визначальним внутрішнім критерієм адаптації першокурсників є стан задоволення індивіда процесом і результатом діяльності в період навчання у вищому навчальному закладі. Основна проблема студентів - низька соціальна активність, слабка розвиненість комунікативних навичок. Уміння першокурсників спілкуватися з однолітками та викладачами, впливає на якість процесу адаптації. Так добрі стосунки студента з викладачем знімають внутрішній бар'єр на шляху вивчення дисципліни і, навпаки, коли студент не знаходить з викладачем спільної мови, то навчальний процес для нього сприймається як неприємність і непередбаченість, яку він не може подолати.

Аналіз результатів дослідження свідчить, що важче адаптуються студенти з високим рівнем тривожності. М. Єникеєв зазначає, що тривожність, як особистісна якість, супроводжується постійною психічною напругою та нестриманістю. Саме високий та низький рівні тривожності, на думку дослідника, призводять до дезадаптивної поведінки особистості. Дезадаптація є наслідком психічних розладів індивіда [2, с. 490].

Як показують результати вивчення адаптації студентів першого курсу Національного фармацевтичного університету, деякі з них потребують психологічної допомоги щодо зниження ситуативної тривожності. Тривожність першокурсників пов'язана з переживанням соціального стресу, ситуаціями загрози престижу індивіда, самооцінці, самоповазі, фрустрацією потреби в досягненні успіху, проблемами та страхом у взаєминах із однолітками та викладачами. Тривожність і невпевненість студентів сприяє появі стресових станів та депресії. Підвищена тривожність студента призводить до розвитку синдрому психологічного виснаження, що на фізіологічному рівні виявляється у зниженні опору організму, загостренні хронічних захворювань, а це призводить до збільшення кількості пропусків занять через хворобу та до зниження успішності. Підвищена тривожність впливає на загальний психологічний клімат у групі, розвиток конфліктних ситуацій з однолітками, викладачами та батьками. Отже, в період адаптації першокурсники потребують кваліфікованої психологічної підтримки, особливої уваги з боку викладачів та батьків.

Зміни, що супроводжують адаптацію, стосуються всіх рівнів організму - від молекулярного рівня до психологічного [9, с. 9]. У цей період відбувається трансформація раніше сформованих стереотипів поведінки та моделей життєдіяльності першокурсників, сформованість їхньої особистості позиції, нової соціальної ролі «Я-студент». Складність управління цим процесом полягає в тому, що адаптаційний перебіг у різних студентів відбувається по-різному, залежить від їх індивідуально-психологічних особливостей та рівня підготовленості до навчання у вищому навчальному закладі.

Серед причин, які заважають адаптуватись до навчальної діяльності, першокурсники називають недостатній інтерес до обраної спеціалізації, конфліктні ситуації та стресові стани, власну неорганізованість та невміння розподіляти час, втому від навчальної діяльності. Але справжні причини труднощів для студентів залишаються неусвідомленими. Більшість першокурсників невпевнені у собі, у своїх можливостях та здібностях.

З метою підтримки студентів у цей складний для них період - період адаптації, зниження підвищеного рівня тривожності, в Національному фармацевтичному університеті психологічною службою здійснюється ряд заходів, а саме:

§ з метою вивчення інтересів та потреб студентів, проводиться анкетування першокурсників;

§ з метою підвищення психологічної культури студентів та викладачів проводяться зустрічі з психологом;

§ проводиться соціально-психологічний тренінг «Адаптація першокурсників до умов навчання в університеті»;

§ семінар «Школа педагогічної майстерності», на якому викладачам надаються психологічні рекомендації щодо зниження підвищеного рівня тривожності серед студентів;

§ індивідуальні бесіди психолога зі студентами та викладачами.

Усі ці заходи дають можливість допомогти студентам реалізувати себе як особистість, подолати несміливість, здобути впевненість у своїх силах і справах, запрацювати на повну силу.

Висновки

Проведене дослідження показує, що процес адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі є складним та багатоаспектним. Ефективність процесу адаптації першокурсників залежить від індивідуальних психологічних особливостей особистості, психологічної готовності до навчання у вищому навчальному закладі, психолого-педагогічної підтримки. Тому з перших днів навчання у вищому навчальному закладі студентам повинна надаватися професійна психологічна допомога. Подолання тієї чи тієї форми дезадаптованості повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Література

адаптація першокурсник психологічний

1. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г.А. Балл // Вопросы психологии. - 1989 . - № 1. - С. 92 - 100.

2. Еникеев М.И. Психологический энциклопедический словарь / М.И. Еникеев. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 560 с.

3. Каткова Т.І. Соціально-професійна адаптація студентів вищих навчальних закладів економічного профілю / Т.І. Каткова. - Запоріжжя: Прем'єр, 2004. - 136 с.

4. Коган Б.М. Стресс и адаптация / Б.М. Коган. - М., 1980. - 96 с.

5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность - [2-е изд.] / А.Н. Леонтьев - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

6. Маклаков А.Г. Общая психология / А.Г. Маклаков. - СПб.: Питер, 2001. - 592 с.

7. Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в вузе / А.В. Сиомичев - Л., 1987.

8. Семиченко В.А. Психические состояния : модульный курс для преподавателей и студентов / В.А. Семиченко. - К. : Магістр-S, 1998. - 207 с.

9. Шапарь В.Б. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / В.Б. Шапарь. - Х. : Прапор, 2009. - 672 с.

Размещено на Allbest.ru