Психічні розлади із соматичними симптомами: місце в сучасних класифікаціях, дефініції, діагностика та лікування
Дослідження поширеності психічних розладів з соматичними симптомами серед пацієнтів первинної медичної ланки. Суть психологічних факторів, що впливають на інші лікарські стани. Аналіз перебігу синдромів психічних захворювань у дитячому та літньому віці.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.10.2018 |
| Размер файла | 46,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 616.89-008-001.33-07-08
«Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ІЗ СОМАТИЧНИМИ СИМПТОМАМИ: МІСЦЕ В СУЧАСНИХ КЛАСИФІКАЦІЯХ, ДЕФІНІЦІЇ, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
О.А. Левада
О.С. Троян
Актуальність. Психічні розлади з соматичними симптомами (РСС) є важливою медико-соціальною проблемою через високу поширеність у людській популяції, суттєве погіршення якості життя пацієнтів та значну вартість лікування [37]. Поширеність РСС у загальній популяції складає 5-7 % [5]. Їх виявляють у 26-35 % пацієнтів первинної ланки медичної допомоги [33]. Процес діагностики ускладнюється високою коморбідністю РСС з іншими психічними розладами, зокрема тривожними та депресивними [35, 43]. РСС пов'язані з істотним погіршенням якості життя пацієнтів [80]. Їх вплив можна порівняти із захворюваннями з чітким органічним походженням [3]. Невчасна діагностика, велика кількість зайвих параклінічних обстежень додають ятрогенних ускладнень пацієнту, віддаляючи встановлення правильного діагнозу та призначення адекватного лікування на роки та збільшуючи фінансовий тягар як на хворого, так і на суспільство [8].
З огляду на це зрозуміло, що широке знайомство з діагностичною категорією РСС є вкрай важливим з практичної точки зору. Уніфікація підходів до діагностики РСС на платформі DSM-5 [5] могла б стати важливим кроком у даному напрямку. Зважаючи на це, метою цієї лекції стало висвітлення сучасної діагностичної парадигми РСС та доказових підходів до ведення пацієнтів з даними розладами.
РСС та інші розлади, в клінічній структурі яких переважають соматичні порушення, наразі складають новий розділ DSM-5 - «Розлади з соматичними симптомами та пов'язані з ними розлади». До них належать: власне РСС, тривожний розлад наявності захворювання, конверсійний розлад (розлад з функціональними неврологічними симптомами), психологічні фактори, що впливають на інші медичні стани, симулятивний розлад, інші специфічні та неспецифічні розлади з соматичними симптомами (табл. 1).
Назва основного представника цього класу психічних розладів - РСС - підкреслює той факт, що його діагноз встановлюють на підставі позитивних симптомів (виразних соматичних скарг у поєднанні з дисфункціо- нальними думками, відчуттями та поведінкою), радше ніж відсутності медичного пояснення соматичних симптомів. Відмітною характеристикою РСС є не лише соматичні симптоми самі по собі, а й те, яким чином пацієнти інтерпретують їх. Включення афективного, когнітивного та поведінкового компонента до критеріїв РСС сприяє більш повному та точному зображенню клінічної картини, ніж це можливо лише шляхом оцінки соматичних скарг [7].
Принципові зміни критеріїв РСС у DSM-5, порівняно з DSM-IV, мають вирішальне значення для розуміння внутрішньої суті даного розладу. Діагностичний конструкт соматоформних розладів за DSM-IV був досить суперечливим та не мав чітких меж серед представників цього класу. Для вирішення даної проблеми у DSM-5 зменшено загальну кількість порушень цього класу, а також їх підкатегорій [5].
Попередні критерії переоцінювали діагностичне значення неможливості медичного пояснення соматичних або неврологічних симптомів [7]. Такі симптоми певною мірою справді мають місце, особливо при конверсійному розладі, але РСС може супроводжувати й інші медичні захворювання. Надійність встановленого факту неможливості пояснення соматичного симптому суттєво обмежена, тому встановлення діагнозу РСС на цьому тлі є сумнівним. Більше того, наявність соматичного захворювання не виключає можливості супутнього психічного розладу, в тому числі РСС. Нова класифікація визначає РСС як сукупність позитивних симптомів (виразні соматичні симптоми у поєднанні з дисфункціональними думками, відчуттями та поведінкою у відповідь на ці симптоми) [5]. Водночас, неможливість медичного пояснення симптомів лишається ключовою характеристикою конверсійного розладу та псевдовагітності, оскільки у цих випадках є можливість продемонструвати відсутність патофізіологічного пояснення чинних проявів.
Важливо зазначити, що низка психічних розладів можуть також маніфестувати переважно соматичними симптомами (такі як великий депресивний та панічний розлад) [10]. Ці діагнози можуть як включати соматичні симптоми, так і співіснувати з РСС. Існує також висока соматична коморбідність серед пацієнтів з РСС. Хоча соматичні симптоми часто асоціюються з психологічним дистресом та психопатологічними станами, деякі РСС та пов'язані з ними розлади можуть виникати спонтанно, а їх причини лишатися нез'ясованими. Тривожні та депресивні розлади можуть супроводжуватися РСС. У цьому випадку соматичний компонент клінічної картини додає їм тяжкості та складності, і навіть резистентності до традиційного лікування. У деяких випадках ступінь стурбованості соматичними симптомами може бути настільки виразним, що це виправдовує встановлення діагнозу маячного розладу [5].
У розвиток РСС робить внесок значна кількість факторів [16]. До них належать генетична та біологічна схильність (наприклад, підвищена чутливість до болю), травматичні події у ранньому віці (такі як фізичне та сексуальне насилля), набутий досвід привернення уваги до себе через соматичну хворобу, поряд з культуральними / соціальними нормами, що знецінюють та стигматизують психологічні страждання, порівняно з соматичними проблемами. Культуральні відмінності надання медичної допомоги впливають на презентацію, сприйняття та менеджмент соматичних проявів. Відмінності у проявах соматичних симптомів вірогідно є результатом взаємодії численних факторів культурального підґрунтя індивіда, яке впливає на ідентифікацію та класифікацію соматичних відчуттів, сприйняття захворювання та пошук медичної допомоги у відповідь на ці відчуття [6]. Таким чином, соматичні симптоми можуть бути розглянуті як прояв персонального страждання, що інтегровані у культуральний та соціальний контекст.
Пацієнти із розладами з соматичними симптомами та пов'язаними розладами характеризуються явною зосередженістю на соматичних проблемах і в першу чергу звертаються до загальномедичних, а не психіатричних закладів. Критерії РСС за DSM-5 пропонують більш клінічно корисний метод характеристики пацієнтів, у яких в минулому був встановлений діагноз соматоформного розладу. Приблизно 75 % осіб зі встановленим раніше діагнозом «іпохондрія» відповідають критеріям РСС. Тим не менш, інші 25 % пацієнтів з іпохондрією мають підвищену тривогу щодо здоров'я без наявних соматичних симптомів та більшість їх симптомів не відповідають діагнозу тривожного розладу. Для цієї категорії пацієнтів у DSM-5 запропоновано діагноз тривожного розладу наявності захворювання. Внаслідок надмірної зосередженості на соматичних проблемах, а також через те, що тривожний розлад наявності захворювання частіше зустрічається у загальномедичних закладах, він включений до розділу РСС. Істотною особливістю конверсійного розладу є наявність неврологічних симптомів, що несумісні з неврологічною патофізіологією. Суттєвою рисою психологічних факторів, що впливають на інші медичні стани, є присутність одного / декількох клінічно значущих психологічних або поведінкових факторів, що негативно впливають на стан здоров'я, збільшуючи ризик страждання, смерті чи інвалідності. Симулятивний розлад, як і інші соматичні симптоми та супутні розлади, включає персистуючі проблеми, пов'язані зі сприйняттям та ідентифікацією хвороби. У більшості зареєстрованих випадків симулятивного розладу у пацієнтів присутні соматичні симптоми та переконання у хворобі. Тому у класифікації DSM-5 си- мулятивний розлад також розташований у розділі РСС. До інших специфічних / неспецифічних та пов'язаних із ними розладів із соматичними симптомами відносять розлади, які відповідають лише деяким критеріям РСС або тривожного розладу наявності захворювання або псевдовагітності.
Найпоширенішим представником серед перерахованих розладів є РСС, нижче розглянемо його більш детально.
Епідеміологія РСС
Від 10 до 15 % пацієнтів турбує багато симптомів протягом більше ніж 2 років, що не мають клінічного пояснення. Достеменна поширеність РСС невідома, але може коливатися від 5 до 7 % [5]. Серед хворих на РСС переважають жінки - 75 % [9, 27, 32, 71]. Велика частка пацієнтів, як чоловіків, так і жінок, також мають критерії іншого психічного розладу.
Таблиця 1. Класифікація розладів із соматичними симптомами за DSM-5 [5]
|
Назва розладу українською |
Назва розладу англійською |
Код за DSM-5 |
Еквівалент за МКХ-10 |
Код за МКХ-10 |
|
|
Розлад із соматичними симптомами |
Somatic symptom disorder |
300.82 |
Недиференційований соматоформний розлад |
F45.1 |
|
|
Тривожний розлад наявності захворювання |
Illness anxiety disorder |
300.7 |
Іпохондричний розлад |
F45.2 |
|
|
Конверсійний розлад (розлад |
Conversion disorder |
300.11 |
Конверсійні моторні розлади |
F44.4 |
|
|
з функціональними та |
(functional neurological |
Конверсійні конвульсії |
F44.5 |
||
|
неврологічними симптомами) |
symptom disorder) |
Конверсійна анестезія Змішані конверсійні розлади |
F44.6 F44.7 |
||
|
Психологічні фактори, що впливають на інші медичні стани |
Psychological factors affecting other medical conditions |
316 |
Психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з порушеннями або захворюваннями, що належать до інших рубрик МКХ-10 |
F54 |
|
|
Симулятивний розлад |
Factitious disorder |
300.19 |
Умисне викликання або симуляція симптомів або інвалідності фізичного або психологічного характеру |
F68.10 |
|
|
Інші специфічні та пов'язані з ними розлади із соматичними симптомами |
Other specified somatic symptom and related disorder |
300.89 |
Інші соматоформні розлади |
F45.8 |
|
|
Неспецифічні та пов'язані з ними розлади із соматичними симптомами |
Unspecified somatic symptom and related disorder |
300.82 |
Соматоформні розлади неуточнені |
F45.9 |
Етіологія
Важливими чинниками соматизації є гострі та хронічні емоційні / психологічні стреси, конфлікти в поєднанні з дефіцитом емоційної обробки [68], тенденції ухилення, а також соціальні, культуральні або сімейні табу стосовно прояву емоцій [39]. Посилює соматичні симптоми ставлення оточуючих, бо людина з фізичною хворобою отримує більше співчуття, ніж та, що виявляє психологічне страждання [58]. Також сприяють прояву РСС порушення уваги та контролю через дисоціацію та неправильне тлумачення подій [12].
Ризики та прогностичні фактори
Темперамент. Негативна афективність (нейротизм) є незалежним фактором ризику великої кількості соматичних симптомів. Супутня тривога або депресія посилюють симптоми та порушення функціонування.
Навколишнє середовище. РСС частіше зустрічається у людей з низьким рівнем освіти та соціально-економічного статусу, а також тих, хто нещодавно пережив стресові події.
Патофізіологія
РСС може виникнути внаслідок загального сенсорного посилення тілесних симптомів, що пов'язано з острівцевою корою [29]. Попередні нейровізуалізаційні дані свідчать про високу активність лімбічних регіонів у відповідь на болісні подразники [13]. Крім того, посилення соматизації може виникнути, коли раніше сенсибілізовані цитокінові системи мозку реактивуються інфекційною або неінфекційною травмою [20]. Цитокіни, що впливають на мозок, імовірніше, відповідають за прояв хворобливої поведінки [17]. Хронічна активація імунної системи у відповідь на стрес може сенсибілізувати відповідь цитокінів. Центральна сенсибілізація також відіграє важливу роль у патогенезі симптомів [78].
Діагностичні риси РСС
Діагностичні критерії РСС наведені у таблиці 2.
Пацієнти з РСС скаржаться на численні соматичні симптоми, що значно порушують їх повсякденне життя (Критерій А). Інколи присутній лише один тяжкий симптом, найчастіше - біль. Симптоми можуть бути як специфічними (наприклад, локалізований біль), так і відносно неспецифічними (наприклад, втомлюваність). Інколи симптоми є нормальними тілесними відчуттями або дискомфортом, що взагалі не вказують на наявність серйозного захворювання. Діагноз РСС не виключає наявності супутньої соматичної хвороби. Наприклад, людина може втратити працездатність через РСС, що розпочався після неускладненого інфаркту міокарда, навіть якщо інфаркт міокарда сам по собі не призвів до інвалідності. При наявності супутнього соматичного захворювання або його підвищеного ризику (наприклад, за сімейним анамнезом) для діагностики РСС повинен виконуватися критерій В, тобто думки, почуття та поведінка, що пов'язані із цим станом, мають бути надмірними [5]. Особи із РСС, як правило, мають високий рівень занепокоєння щодо наявності хвороби. Вони розцінюють свої тілесні симптоми як надмірно загрозливі, шкідливі або неприємні і часто думають про найгірше стосовно свого здоров'я. Навіть коли докази вказують на протилежне, деякі пацієнти все ще бояться серйозності своїх симптомів. При тяжкому РСС проблеми зі здоров'ям можуть відігравати ключову роль у житті людини та стати рисою її особистості чи домінувати у стосунках з іншими.
Дистрес пацієнтів з РСС головним чином спричиняють соматичні симптоми та їх значення для людини. Зазвичай вони пов'язані з іншими аспектами повсякденного життя, порушуючи його якість [79]. При тяжкому РСС ці порушення є вираженими і можуть призвести до інвалідності.
Високий рівень використання медичної допомоги при РСС рідко усуває стурбованість особи [8], тому пацієнт може звертатись по допомогу до багатьох лікарів через одні й ті ж самі симптоми. Часто такі пацієнти не відповідають на медичне втручання, а нові інтервенції можуть лише загострити наявні симптоми. Крім того, деякі пацієнти з РСС бувають надто чутливими до побічних ефектів лікарських препаратів; деяким здається, що їхня медична оцінка та лікування були недостатніми.
Діагностичні критерії РСС за DSM-5 [5]
A. Присутність одного або декількох соматичних симптомів, що турбують особу або призводять до серйозних порушень її' повсякденного життя.
B. Наявність надмірних думок, відчуттів або поведінки, пов'язаних із соматичними симптомами або проблемами зі здоров'ям, що проявляються принаймні одним із нижченаведеного:
1. Неспівмірні та постійні думки щодо серйозності своїх симптомів.
2. Постійно високий рівень тривоги щодо здоров'я або симптомів.
3. Надмірний час та енергія присвячуються симптомам або проблемам зі здоров'ям.
C. Симптоми персистують (зазвичай більше ніж 6 місяців), хоча будь-який з них може бути присутнім не постійно.
Специфікатори
З переважанням болю (раніше больовий розлад): соматичні симптоми переважно пов'язані із болем.
Персистуючий (безперервний) перебіг: протягом тривалого терміну (більше ніж 6 місяців) присутні тяжкі симптоми та виражене функціональне порушення.
Ступінь тяжкості розладу
Легкий: наявний лише один симптом критерію B.
Помірний: наявні два або більше симптомів критерію B.
Тяжкий: наявні два або більше симптомів критерію В у поєднанні з численними соматичними скаргами (або одним тяжким соматичним симптомом)
Додаткові характеристики, що підтверджують діагноз
Когнітивні особливості при РСС включають зосередження уваги на соматичних симптомах, віднесення нормальних тілесних відчуттів до фізичної хвороби (можливо, з катастрофічними інтерпретаціями), занепокоєння щодо наявності хвороби та стурбованість, що будь-яка фізична активність може зашкодити організму [60]. До відповідних особливостей поведінки відносять повторювану перевірку тіла на аномалії, пошук медичної допомоги та заспокоєння, уникнення фізичної активності. Найвираженіші поведінкові розлади виявляють при тяжкому безперервному РСС. Під час медичних консультацій пацієнти настільки фокусуються на своїх занепокоєннях щодо соматичних симптомів, що неможливо перемкнути їхню увагу на щось інше. Будь- яке запевнення лікарем, що їх симптоми не свідчать на користь серйозної фізичної хвороби, як правило, має недовготривалий ефект та / або інтерпретується пацієнтами як недостатньо серйозне ставлення лікаря до їх захворювання. Оскільки фокусування на соматичних симптомах є головною ознакою розладу, люди з РСС зазвичай звертаються до фахівців загальних медичних послуг, а не психіатрів [18].
Доведено, що РСС співіснують із депресивними розладами та розладами особистості, збільшуючи ризик самогубств [14]. Лишається нез'ясованим, чи пов'язаний РСС із суїцидальним ризиком незалежно від зв'язку з іншими психічними розладами.
Особливості перебігу РСС у дитячому та літньому віці
У дітей найпоширенішими симптомами розладу є рецидивуючі болі у животі, головний біль, втома та нудота [50]. На відміну від дорослих, частіше зустрічається моносимптомний перебіг. В той же час, до досягнення підліткового віку діти досить рідко турбуються про наявність «захворювання». Важливою є реакція батьків на симптоми, що має дитина, бо це може визначити рівень асоційованого дистресу. Саме батьки дають інтерпретацію симптомам та звертаються по медичну допомогу.
У літніх людей соматичні симптоми та супутні захворювання є поширеними [19], тому для встановлення діагнозу вирішальне значення має орієнтація на критерій В. Недостатня діагностика РСС може зустрічатися у літніх людей, бо деякі соматичні симптоми (наприклад, біль та втомлюваність) вважають частиною нормального старіння. Переживання через хворобу є «зрозумілими» через те, що літні люди мають більше загальних медичних захворювань та фармакологічного лікування, ніж молодь. Крім того, у людей похилого віку більш поширені супутні депресивні розлади, яким також притаманні соматичні симптоми.
Таблиця 2. Алгоритм лікування РСС (за [82])
|
Без супутнього тривожного або депресивного розладу |
З супутнім тривожним або депресивним розладом |
|||
|
І лінія |
Еклектична психотерапія |
І лінія |
Еклектична психотерапія |
|
|
Плюс |
Консультація психіатра |
Плюс |
Консультація психіатра |
|
|
Додатково |
Фізична активність |
Плюс |
Антидепресанти |
|
|
Додатково |
Релаксаційні техніки |
Додатково |
Фізична активність |
|
|
Додатково |
Релаксаційні техніки |
|||
|
ІІ лінія |
Антидепресанти |
ІІ лінія |
Інші види психотерапії |
|
|
Плюс |
Антидепресанти |
|||
|
ІІІ лінія |
Інші види психотерапії |
ІІІ лінія |
Атипові антипсихотики |
Модифікатори перебігу. Персистуючі соматичні симптоми можуть бути пов'язані із демографічними ознаками (жіноча стать, старший вік, низький рівень освіти, низький соціально-економічний статус, безробіття), історією сексуального насилля або нещасного випадку у дитинстві, супутньою хронічною фізичною хворобою або психічним розладом (депресією, тривогою, дистимією, панікою), соціальним стресом та підкріплюючими соціальними чинниками, такими як вигода від наявності хвороби. Когнітивні фактори, що впливають на клінічний перебіг - це сенсибілізація до болю, підвищена увага до тілесних відчуттів і віднесення тілесних симптомів до можливого медичного захворювання, а не визначення їх як нормальне явище або результат психологічного стресу.
Диференційний діагноз
Якщо соматичні симптоми узгоджуються з іншим психічним розладом (наприклад, панічним розладом) та виконуються всі критерії цього розладу, тоді цей інший психічний розлад слід розглядати як альтернативний або додатковий діагноз. Окремий діагноз РСС не встановлюють, якщо соматичні симптоми та пов'язані думки, почуття чи поведінка виникають лише під час епізоду великого депресивного розладу. Якщо, як зазвичай буває, присутні критерії як РСС, так і іншого психічного розладу, встановлюють обидва діагнози, оскільки обидва можуть потребувати лікування.
Інші медичні стани. Для встановлення діагнозу РСС недостатньо лише соматичних симптомів неясної етіології. Багато пацієнтів з такими розладами як синдром подразненого кишечника або фіброміалгія не будуть мати необхідного критерію В для діагнозу РСС. І навпаки, наявність соматичних симптомів встановленого медичного розладу (наприклад, цукрового діабету або серцево-судинного захворювання) не виключає можливості присутності РСС, якщо є й інші критерії.
Панічний розлад. При панічному розладі соматичні симптоми та стурбованість щодо здоров'я присутні лише протягом гострого епізоду, тоді як при РСС тривожність та соматичні симптоми є постійнішими.
Генералізований тривожний розлад. Пацієнти з ге- нералізованим тривожним розладом турбуються про численні події, ситуації, справи і лише одна з них може охоплювати їхній стан здоров'я. Основним фокусом є не соматичні симптоми або страх хвороби, як при РСС.
Депресивні розлади. Депресивні розлади зазвичай супроводжуються соматичними симптомами. Проте депресивні розлади вирізняються ядром депресивних симптомів - зниженим (дисфоричним) настроєм та ангедонією.
Тривожний розлад наявності захворювання. Якщо людина має надмірні переживання щодо здоров'я, але відсутні навіть мінімальні соматичні симптоми, необхідно розглянути діагноз тривожного розладу наявності захворювання.
Конверсійний розлад (розлад з функціональними неврологічними симптомами). При конверсійному розладі спостерігають втрату функції, наприклад, однієї кінцівки, тоді як при РСС основна увага приділяється стражданню, яке викликають певні симптоми. Для ди- ференційної діагностики цих двох розладів можуть бути корисними характерні особливості, що перераховані в Критерії B для РСС.
Маячний розлад. При РСС переконання пацієнта, що соматичні симптоми можуть бути проявом серйозного фізичного захворювання, не настільки інтенсивні, як при маяченні. Тим не менш, переконання щодо значення соматичних симптомів можуть міцно утримуватися, тоді як при маячному розладі соматичного підтипу вірування у соматичні симптоми і поведінка сильніші, ніж ті, що зустрічаються при РСС.
Тілесний дисморфічний розлад. При тілесному дис- морфічному розладі людина надмірно стурбована сприйманим недоліком її фізичного вигляду. Водночас при РСС стурбованість про соматичні симптоми відображає страх наявності захворювання, а не дефект зовнішності.
Обсесивно-компульсивний розлад. При РСС повторювані ідеї про соматичні симптоми або хворобу є менш нав'язливими. Особи з цим розладом виявляють пов'язану з ними повторювану поведінку, спрямовану на зменшення тривожності, що притаманна обсесивно- компульсивному розладу. Коморбідність
РСС пов'язаний із високим рівнем захворюваності на супутні хвороби, тривожні та депресивні розлади. При наявності одночасно медичної хвороби ступінь порушення більш виражений, ніж можна очікувати тільки від фізичної хвороби. Коли симптоми пацієнта відповідають діагностичним критеріям РСС, слід встановлювати діагноз РСС; однак, з огляду на поширену коморбідність, особливо з тривожними та депресивними розладами, необхідно розглянути також докази супутнього діагнозу.
Лікування
При виборі терапії лікарі мають слідувати пацієнт- орієнтованому покроковому підходу [72], беручи до уваги фактори ризику окремого пацієнта [38, 67]. Комплексний міждисциплінарний підхід є необхідним для всіх пацієнтів. Терапія РСС передбачає залучення психіатрів, психотерапевтів, лікарів загальної практики (коли це необхідно) та призначення препаратів для лікування соматичної, депресивної або тривожної симптоматики. Для оцінки динаміки, підтримки терапевтичних відносин, а також щоб уникнути припинення терапії та проведення зайвих тестів / процедур необхідно розпланувати короткі регулярні візити до лікаря. Також можуть бути корисними щотижневі телефонні розмови [21]. Загалом, метою втручання є належне управління розладом.
Нижче наведено алгоритм ведення пацієнтів з РСС згідно з рекомендаціями BMJ Best Practice (табл. 3) [82]. Лікування розпочинають з еклектичної психотерапії (І лінія). При наявності супутньої тривоги або депресії додатково призначають антидепресанти (АД). При відсутності відповіді на втручання І лінії вживають заходи ІІ та ІІІ ліній лікування.
Психотерапевтичні втручання
Психотерапія є основним втручанням для більшості пацієнтів. Позитивні результати показали когнітивно-по- ведінкова психотерапія (КПТ) [30, 45, 46, 73], керована самодопомога на основі КПТ [36, 64], групові тренінги КПТ [81], терапія повного осмислення (Mindfulness therapy) [25, 26], короткочасна динамічна психотерапія [1, 2, 22], навчання реатрибуції (альтернативному мисленню) [55] та посилена психодинамічна міжособистісна психотерапія [53, 61]. У клінічній практиці найчастіше застосовують еклектичні психотерапевтичні підходи, проте доказова база цього методу обмежена [41, 52] та потребує проведення більшої кількості рандомізованих контрольованих досліджень [40, 52]. Еклектична психотерапія поєднує в собі елементи КПТ, терапії повного осмислення, міжосо- бистісної психотерапії та короткострокової динамічної психотерапії. Окрім еклектичної психотерапії, пацієнти із РСС потребують консультації психіатра.
У пацієнтів з РСС може бути ефективною коротка мультимодальна психосоматична терапія (КМПТ) [77], що проводиться фізіотерапевтом. КMПT використовує індивідуалізований підхід, щоб дозволити пацієнтам керувати своїми соматичними симптомами, включає елементи психоосвіти, релаксаційної терапії, терапії повного осмислення, активаційної терапії, а також когнітивні та поведінкові підходи.
Пацієнти, що не відповіли на початкову терапію (еклектичну психотерапію та / або фармакотерапію), можуть отримати користь від інших видів психотерапії:
• Психодинамічної;
• Сімейної терапії: визначення невимовних дилем (придушених конфліктів, що виникають внаслідок сімейних, соціальних чи політичних подій, через переконання, що вони мають залишатися прихованими від ключових осіб) [62]; припинення подружнього підкріплення хворобливої поведінки пацієнта [31];
• Групової терапії;
• Діалектично-поведінкової терапії: використання тренувань in vivo, домашніх завдань та групових вправ, щоб навчити пацієнтів справлятися зі швидкою зміною емоцій та проблемною реакцією на емоційні подразники (особливо при супутньому пограничному розладі особистості) [76];
• Терапії парадоксальної інтенції (заохочення пацієнта навмисно займатися небажаною поведінкою);
• Методу десенсибілізації та переробки рухами очей (особливо при наявності супутнього посттравматичного стресового розладу).
Терапія РСС без супутнього тривожного або депресивного розладу
Лікування розпочинають з еклектичної психотерапії (що поєднує КПТ, терапію повного осмислення та / або короткочасну динамічну психотерапію) [1, 73] та консультації психіатра (рівень доказовості B).
КПТ включає: психічний розлад соматичний лікарський
• Зменшення фізіологічного збудження за допомогою методів релаксації;
• Підвищення регуляції активності за рахунок вправ, участі у приємних та важливих заходах;
• Поступове збільшення активності;
• Підвищення обізнаності про емоції;
• Зміну дисфункціональних думок;
• Поліпшення вираження думок і емоцій;
• Зменшення подружнього підкріплення хворобливої поведінки.
Крім еклектичної психотерапії застосовують додаткові методи лікування:
• Градуйовані фізичні навантаження: тренування розпочинають з легких вправ, поступово збільшуючи їх кількість та інтенсивність (рівень доказовості B) [47];
• Навчання біологічного зворотного зв'язку: для усвідомлення пацієнтом зв'язку між розумом та тілом, а також навчання релаксаційним технікам (що особливо необхідні пацієнтам зі скаргами на сечостатеву та шлунково-кишкову системи).
У разі неефективності еклектичної психотерапії та консультацій психіатра призначають АД (ІІ лінія) (рівень доказовості B). АД, що застосовують при РСС без супутньої тривоги або депресії, включають: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну - СІЗЗС (есциталопрам, циталопрам, сертралін, флуоксетин, пароксетин, флувоксамін), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну - ІЗЗСН (вен- лафаксин, дезвенлафаксин та дулоксетин), трициклічні антидепресанти - ТЦА (нортриптилін, амітриптилін, іміпрамін, доксепін). При лікуванні хронічних больових симптомів препаратами першої лінії є ІЗЗСН, нортрип- тилін, амітриптилін. Діапазон рекомендованих доз препаратів наведений в таблиці 4.
Порівняно з плацебо, АД терапія ефективніша при лікуванні симптомів, що не мають медичного пояснення. При цьому жодний клас АД не відрізняється за ефективністю при РСС (рівень доказовості С) [42]. Тому вибір АД в першу чергу пов'язаний з найкращим профілем побічних ефектів. Останні можуть посилювати сприйняття соматичних симптомів [42]. У цьому аспекті слід відзначити перевагу есциталопраму, безпечність якого, порівняно з іншими сучасними АД, була доведена при лікування гострої фази депресивного розладу [15]. Аналіз великої кількості порівняльних досліджень показав, що прийом есциталопраму достовірно рідше призводив до припинення лікування через побічні ефекти, ніж застосування інших АД.
Серед переваг препарату можна також відзначити найменший ступінь взаємодії з ізоферментами цитохрому Р450, порівняно з іншими СІЗЗС, що знижує вірогідність взаємодії з іншими медикаментами. Лікування АД розпочинають з низьких доз, титруючи дозу препарату залежно від відповіді. При неефективності фармакологічного лікування можливе використання іншого виду психотерапії.
Лікування РСС з супутнім депресивним або тривожним розладом
І лінія лікування включає еклектичну психотерапію (включаючи КПТ (рівень доказовості А), терапію повного осмислення та / або короткочасну динамічну психотерапію і міжособистісну психотерапію) [1, 11], консультацію психіатра (рівень доказовості B) [65] та призначення АД всім пацієнтам. Варіанти фармакотерапії супутньої депресії або тривоги включають СІЗЗС, ІЗЗСН, ТЦА, міртазапін та бупропіон. Дози препаратів перераховані в таблиці 4. Пацієнти також можуть отримати переваги від додаткових методів лікування, що були перераховані вище.
У пацієнтів, стан яких не покращився на фоні еклектичної психотерапії та лікування АД, застосовують інші види психологічної терапії. Атипові антипсихотичні препарати (ААП) можуть бути випробувані у пацієнтів, які не реагують на інші види психотерапії. Якщо присутні значні порушення сну призначають ААП з седативним ефектом, наприклад, кветіапін увечері. Якщо викликає занепокоєння можливість підвищення ваги, перевага має бути надана арипіпразолу або зипразидону.
Перелік ААП при РСС з тривожними або депресивними симптомами в якості ІІІ лінії фармакотерапії наведений у таблиці 5. Лікування ААП розпочинають з низьких доз, поступово титруючи дозу залежно від відповіді на фармакологічне втручання.
Моніторинг динаміки симптомів
Таблиця 4. Перелік антидепресантів для лікування РСС (за [82])
|
Назва препарату |
Початкова доза |
j дози залежно від відповіді |
|
|
Селективні Інгібітори зворотного захоплення серотоніну |
|||
|
Есциталопрам |
5 мг 1 раз/добу |
max. 20 мг/добу |
|
|
Сертралін |
25 мг 1 раз/добу |
max. 200 мг/добу |
|
|
Циталопрам |
10 мг 1 раз/добу |
max. 40 мг/добу |
|
|
Флуоксетин |
10 мг 1 раз/добу |
max. 60 мг/добу у 1-2 прийоми |
|
|
Флувоксамін |
25 мг 1 раз/добу |
max. 300 мг/добу у 2 прийоми |
|
|
Пароксетин |
10 мг (IR) 1 раз/добу |
max. 50 мг/добу |
|
|
Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну |
|||
|
Дулоксетин |
20-30 мг 1 раз/добу |
max. 60 мг/добу |
|
|
Венлафаксин |
37,5 мг/добу (IR/XR), у 1-2 прийоми |
max. 300 мг/добу |
|
|
Дезвенлафаксин |
50 мг 1 раз/добу |
max. 100 мг/добу |
|
|
Трициклічні антидепресанти |
|||
|
Амітриптилін |
25 мг 1 раз/добу перед сном |
max. 200 мг/добу у 1-4 прийоми |
|
|
Іміпрамін |
25 мг 1 раз/добу перед сном |
max. 300 мг/добу у 1-4 прийоми |
|
|
Доксепін |
25 мг 1 раз/добу перед сном |
max. 300 мг/добу у 1-4 прийоми |
|
|
Селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну |
|||
|
Бупропіон |
150 мг 1 раз/добу |
max. 400 мг/добу у 2 прийоми |
|
|
Норадренергічні та специфічні серотонінергічні антидепресанти |
|||
|
Міртазапін |
15 мг 1 раз/добу |
max. 45 мг/добу |
Таблиця 5. Перелік ААП для лікування РСС з супутнім тривожним або депресивним розладом (за [82])
|
Назва препарату |
Початкова доза |
j дози залежно від відповіді |
|
|
Кветіапін |
25 мг (IR) 1 раз/добу |
max. 400 мг/добу у 1-3 прийоми |
|
|
Арипіпразол |
2 мг 1 раз/добу |
max. 15 мг/добу |
|
|
Зипразидон |
20 мг 2 рази/добу |
max. 160 мг/добу |
|
|
Оланзапін |
2,5 мг 1 раз/добу |
max. 10 мг на добу |
|
|
Рисперидон |
0,5 мг 1 раз/добу |
max. 4 мг/добу у 1-2 прийоми |
Для оцінки динаміки, підтримки терапевтичних відносин, уникнення припинення прийому препарату та запобігання проведенню зайвих тестів або процедур необхідно планувати регулярні короткі візити пацієнта до лікаря.
Комплексний міждисциплінарний підхід є необхідним для всіх пацієнтів. Він включає застосування Різних видів терапії, як психотерапевтичної, так і фармакологічної, а також додаткових методів лікування. Міждисциплінарний підхід полягає у співпраці між різними фахівцями, що надають допомогу, зокрема між психіатром та лікарем первинної ланки медичної допомоги, задля регулярного моніторингу стану пацієнта.
Список використаної літератури
1. Abbass, A., Kisely, S., & Kroenke, K. (2009). Short-term psychodynamic psychotherapy for somatic disorders: systematic review and meta-analysis of clinical trials. Psychotherapy and Psychosomatics, vol. 78, pp. 265-274.
2. Abbass, A. A., Kisely, S. R., Town, J. M., Leichsenring, F., Driessen, E., De Maat, S., ... Crowe, E. (2014). Short-term psychodynamic psychotherapies for common mental disorders. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 7, art. no. CD004687. DOI: 10.1002/14651858.CD004687.pub4.
3. Alonso, J., Angermeyer, M. C., Bernert, S., Bruffaerts, R., Brugha, T. S., Bryson, H., ... European Study of the Epidemiology of Mental Disorders (ESEMeD) Project. (2004). Disability and quality of life impact of mental disorders in Europe: results from the European Study of the Epidemiology of Mental Disorders (ESEMeD) project. Acta Psychiatrica Scandinavica. Supplementum, vol. 420, pp. 38-46.
4. American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (5th ed.). Arlington, VA: American Psychiatric Association.
5. Bagayogo, I. P., Interian, A., & Escobar, J. I. (2013). Transcultural aspects of somatic symptoms in the context of depressive disorders. Advances in Psychosomatic Medicine, vol. 33, pp. 64-74. DOI: 10.1159/000350057. Epub 2013 Jun 25.
6. Barsky, A. J. (2016). Assessing the New DSM-5 Diagnosis of Somatic Symptom Disorder. Psychosomatic Medicine, vol. 78, issue 1, pp. 2-4. DOI: 10.1097/PSY.0000000000000287.
7. Barsky, A. J., Orav, E. J., & Bates, D. W. (2005). Somatization increases medical utilization and costs independent of psychiatric and medical comorbidity. Archives of General Psychiatry, vol. 62, issue 8, pp. 903-910.
8. Barsky, A. J., Peekna, H. M., & Borus, J. F. (2001). Somatic symptom reporting in women and men. Journal of General Internal Medicine, vol. 16, pp. 266-275.
9. Bekhuis, E., Boschloo, L., Rosmalen, J. G., & Schoevers, R. A. (2015). Differential associations of specific depressive and anxiety disorders with somatic symptoms. Journal of Psychosomatic Research, vol. 78, issue 2, pp. 116-122. DOI: 10.1016/j.jpsychores.2014.11.007. Epub 2014 Nov 14.
10. Bernardy, K., Fuber, N., Kollner, V., & Hauser, W. (2010). Efficacy of cognitive- behavioral therapies in fibromyalgia syndrome: a systematic review and metaanalysis of randomized controlled trials. Journal of Rheumatology, vol. 37, pp. 1991-2005.
11. Brown, R. J. (2002). The cognitive psychology of dissociative states. Cognitive Neuropsychiatry, vol. 7, pp. 221-235.
12. Browning, M., Fletcher, P., & Sharpe, M. (2011). Can neuroimaging help us to understand and classify somatoform disorders? A systematic and critical review. Psychosomatic Medicine, vol. 73, pp. 173-184.
13. Chioqueta, A. P., & Stiles, T. C. (2004). Suicide risk in patients with somatization disorder. Crisis, vol. 25, issue 1, pp. 3-7.
14. Cipriani, A., Santilli, C., Furukawa, T. A., Signoretti, A., Nakagawa, A., McGuire, H., ... Barbui, C. (2009). Escitalopram versus other antidepressive agents for depression. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 2, art. no. CD006532. DOI: 10.1002/14651858.CD006532.pub2.
15. Croicu, C., Chwastiak, L., & Katon, W. (2014). Approach to the patient with multiple somatic symptoms. Medical Clinics of North America, vol. 98, issue 5, pp. 1079-1095.
16. Dantzer, R., & Kelley, K. W. (2007). Twenty years of research on cytokine-induced sickness behavior. Brain, Behavior, and Immunity, vol. 21, pp. 153-160.
17. De Waal, M. W., Arnold, I. A., Eekhof, J. A., & van Hemert, A. M. (2004). Somatoform disorders in general practice: prevalence, functional impairment and comorbidity with anxiety and depressive disorders. British Journal of Psychiatry, vol. 184, pp. 470-476.
18. Dehoust, M. C., Schulz, H., Harter, M., & Andreas, S. (2013). Is all we know that we know nothing? A critical review of the prevalence of somatoform disorders in the elderly. Open Journal of Psychiatry, vol. 3, pp. 375-383.
19. Dimsdale, J. E., & Dantzer, R. (2007). A biological substrate for somatoform disorders: importance of pathophysiology. Psychosomatic Medicine, vol. 69, pp. 850-854.
20. Drane, D. L., LaRoche, S. M., Ganesh, G. A., Teagarden, D., & Loring, D. W. (2016). A standardized diagnostic approach and ongoing feedback improves outcome in psychogenic nonepileptic seizures. Epilepsy & Behavior, vol. 54, pp. 34-39.
21. Erceg-Hurn, D. M. (2011). Psychodynamic therapy for somatic disorder metaanalysis raises more questions than answers. Psychotherapy and Psychosomatics, vol. 80, pp. 182-183.
22. Fjorback, L. O., Arendt, M., Ornbol, E. Walach, H., Rehfeld, E., Schroder, A., & Fink, P. (2013). Mindfulness therapy for somatization disorder and functional somatic syndromes: randomized trial with one-year follow-up. Journal of Psychosomatic Research, vol. 74, pp. 31-40.
23. Fjorback, L. O. (2012). Mindfulness and bodily distress. Danish Medical Journal, vol. 59, pp. B4547.
24. Ford, C. V., & Folks, D. G. (1985). Conversion disorders: an overview. Psychosomatics, vol. 26, pp. 371-374, 380-383.
25. Geisser, M. E., Strader Donnell, C., Petzke, F., Gracely, R. H., Clauw, D. J., & Williams, D. A. (2008). Comorbid somatic symptoms and functional status in patients with fibromyalgia and chronic fatigue syndrome: sensory amplification as a common mechanism. Psychosomatics, vol. 49, pp. 235-242.
26. Goldstein, L. H., Chalder, T., Chigwedere, C., Khondoker, M. R., Moriarty, J., Toone, B. K., & Mellers, J. D. (2010). Cognitive-behavioral therapy for psychogenic nonepileptic seizures: a pilot RCT. Neurology, vol. 74, pp. 1986-1994.
27. Griffith, J. L., Polles, A., & Griffith, M. E. (1998). Pseudoseizures, families, and unspeakable dilemmas. Psychosomatics, vol. 39, pp. 144-153.
28. Guz, H., Doganay, Z., Ozkan, A., Colak, E., Tomac, A., & Sarisoy, G. (2004). Conversion and somatization disorders: dissociative symptoms and other characteristics. Journal of Psychosomatic Research, vol. 56, pp. 287-291.
29. Haller, H., Cramer, H., Lauche, R., & Dobos, G. (2015). Somatoform disorders and medically unexplained symptoms in primary care. Deutsches Arzteblatt International, vol. 112, issue 16, pp. 279-287. DOI: 10.3238/arztebl.2015.0279.
30. Hanel, G., Henningsen, P., Herzog, W., Sauer, N., Schaefert, R., Szecsenyi, J., & Lowe, B. (2009). Depression, anxiety, and somatoform disorders: vague or distinct categories in primary care? Results from a large cross-sectional study. Journal of Psychosomatic Research, vol. 67, issue 3, pp. 189-197. DOI: 10.1016/j.jpsychores.2009.04.013. Epub 2009 Jun 27.
31. Hedman, E., Axelsson, E., Gorling, A., Ritzman, C., Ronnheden, M., El Alaoui, S., ... Ljotsson, B. (2014). Internet-delivered exposure-based cognitive-behavioural therapy and behavioural stress management for severe health anxiety: randomised controlled trial. British Journal of Psychiatry, vol. 205, pp. 307-314.
32. Heinbokel, C., Lehmann, M., Pohontsch, N. J., Zimmermann, T., Althaus, A., Scherer, M., & Lowe, B. (2017). Diagnostic barriers for somatic symptom disorders in primary care: study protocol for a mixed methods study in Germany. BMJ Open, vol. 7, issue 8, pp. e014157. DOI: 10.1136/bmjopen-2016-014157.
33. Joint Working Group of the Royal College of General Practitioners and the Royal College of Psychiatrists. (2009). The management of patients with physical and psychological problems in primary care: a practical guide. Avaibable at: www.rcgp.org.uk.
34. Katon, W., Kleinman, A., & Rosen, G. (1982). Depression and somatization: a review: part I. American Journal of Medicine, vol. 72, pp. 127-135.
35. Kisely, S. R., Campbell, L. A., Yelland, M. J., & Paydar, A. (2015). Psychological interventions for symptomatic management of non-specific chest pain in patients with normal coronary anatomy. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 6, art. no. CD004101.
36. Kleinstauber, M., Witthoft, M., & Hiller, W. (2011). Efficacy of short-term psychotherapy for multiple medically unexplained physical symptoms: a metaanalysis. Clinical Psychology Review, vol. 31, pp. 146-160.
37. Kleinstauber, M., Witthoft, M., Steffanowski, A., van Marwijk, H., Hiller, W., & Lambert, M. J. (2014). Pharmacological interventions for somatoform disorders in adults. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 11, art. no. CD010628. DOI: 10.1002/14651858.CD010628.pub2.
38. Kohlmann, S., Gierk, B., Hilbert, A., Brahler, E., & Lowe, B. (2016). The overlap of somatic, anxious and depressive syndromes: A population-based analysis. Journal of Psychosomatic Research, vol. 90, pp. 51-56. DOI: 10.1016/j.jpsychores.2016.09.004. Epub 2016 Sep 10.
39. LaFrance, W. C. Jr., Baird, G. L., Barry, J. J., Blum, A. S., Frank Webb, A.,
Keitner, G. I., ... NES Treatment Trial (NEST-T) Consortium. (2014). Multicenter pilot treatment trial for psychogenic nonepileptic seizures: a randomized clinical trial. JAMA Psychiatry, vol. 71, pp. 997-1005.
40. LaFrance, W. C. Jr., Miller, I. W., Ryan, C. E., Blum, A. S., Solomon, D. A., Kelley, J. E., & Keitner, G. I. (2009). Behavioral therapy for psychogenic nonepileptic seizures. Epilepsy & Behavior, vol. 14, pp. 591-596.
41. Larun, L., Brurberg, K. G., Odgaard-Jensen, J., & Price, J. R. (2017). Exercise therapy for chronic fatigue syndrome. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 4, art. no. CD003200. DOI: 10.1002/14651858.CD003200.pub7.
42. Malas, N., Ortiz-Aguayo, R., Giles, L., & Ibeziako, P. (2017). Pediatric Somatic Symptom Disorders. Current Psychiatry Reports, vol. 19, issue 2, pp. 11.
43. Martlew, J., Pulman, J., & Marson, A. G. (2014). Psychological and behavioural treatments for adults with non-epileptic attack disorder. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 2, art. no. CD006370.
44. Mayor, R., Howlett, S., Grunewald, R., & Reuber, M. (2010). Long-term outcome of brief augmented psychodynamic interpersonal therapy for psychogenic nonepileptic seizures: seizure control and health care utilization. Epilepsia, vol. 51, pp. 1169-1176.
45. Morriss, R. K., Dowrick, C., Salmon, P., Peters, S., Dunn, G., Rogers, A., . Gask, L. (2007). Cluster randomised controlled trial of training practices in reattribution for medically unexplained symptoms. British Journal of Psychiatry, vol. 191, pp. 536-542.
46. Muller, J. E., Wentzel, I., Koen, L., Niehaus, D. J., Seedat, S., & Stein, D. J. (2008). Escitalopram in the treatment of multisomatoform disorder: A double-blind placebo- controlled trail. International Clinical Psychopharmacology, vol. 23, pp. 43-48.
47. Noyes, R. Jr., Holt, C. S., & Kathol, R. G. (1995). Somatization: diagnosis and management. Archives of Family Medicine, vol. 4, pp. 790-795.
48. Rief, W., Hiller, W., & Margraf, J. (1998). Cognitive aspects of hypochondriasis and the somatization syndrome. Journal of Abnormal Psychology, vol. 107, issue 4, pp. 587-595.
49. Sattel, H., Lahmann, C., Gundel, H., Guthrie, E., Kruse, J., Noll-Hussong, M., ... Henningsen, P. (2012). Brief psychodynamic interpersonal psychotherapy for patients with multisomatoform disorder: randomised controlled trial. British Journal of Psychiatry, vol. 200, pp. 60-67.
50. Schade, N., Torres, P., & Beyebach, M. (2011). Cost-efficiency of a brief family intervention for somatoform patients in primary care. Families, Systems, & Health, vol. 29, pp. 197-205.
51. Sharpe, M., Walker, J., Williams, C., Stone, J., Cavanagh, J., Murray, G., & Carson, A. (2011). Guided self-help for functional (psychogenic) symptoms: a randomized controlled efficacy trial. Neurology, vol. 77, pp. 564-572.
52. Smith, G. R. Jr., Monson, R. A., & Ray, D. C. (1986). Psychiatric consultation in somatization disorder: a randomized controlled study. New England Journal of Medicine, vol. 314, pp. 1407-1413.
53. Stewart, M., Brown, J. B., Weston, W. W., McWhinney, I. R., McWilliam, C. L., & Freeman, T. R. (1995). Patient-centered medicine: transforming the clinical method. Thousand Oaks, CA: Sage Publications.
54. Stonnington, C. M., Locke, D. E., Hsu, C. H., Ritenbaugh, C., & Lane, R. D. (2013). Somatization is associated with deficits in affective theory of mind. Journal of Psychosomatic Research, vol. 74, pp. 479-485.
55. Tomasson, K., Kent, D., & Coryell, W. (1991). Somatization and conversion disorders: comorbidity and demographics at presentation. Acta Psychiatrica Scandinavica, vol. 84, pp. 288-293.
56. Van der Feltz-Cornelis, C. M., Hoedeman, R., Keuter, E. J., & Swinkels, J. A. (2012). Presentation of the Multidisciplinary Guideline Medically Unexplained Physical Symptoms (MUPS) and Somatoform Disorder in the Netherlands: disease management according to risk profiles. Journal of Psychosomatic Research, vol. 72, pp. 168-169.
57. Van Dessel, N., den Boeft, M., van der Wouden, J. C., Kleinstauber, M., Leone, S. S., Terluin, B., ... van Marwijk, H. (2014). Non-pharmacological interventions for somatoform disorders and medically unexplained physical symptoms (MUPS) in adults. The Cochrane Database of Systematic Reviews, issue 11, art. no. CD011142.
58. Wagner, A. W., Rizvi, S. L., & Harned, M. S. (2007). Applications of dialectical behavior therapy to the treatment of complex trauma-related problems: when one case formulation does not fit all. Journal of Traumatic Stress, vol. 20, pp. 391-400.
59. Wortman, M. S., Lucassen, P. L., van Ravesteijn, H. J., Bor, H., Assendelft, P. J., Lucas, C., & Olde Hartman, T. C. (2016). Brief multimodal psychosomatic therapy in patients with medically unexplained symptoms: feasibility and treatment effects. Family Practice, vol. 33, pp. 346-353.
60. Yunus, M. B. (2008). Central sensitivity syndromes: a new paradigm and group nosology for fibromyalgia and overlapping conditions, and the related issue of disease versus illness. Seminars in Arthritis and Rheumatism, vol. 37, pp. 339-352.
61. Zhang, Y., Fritzsche, K., Leonhart, R., Zhao, X., Zhang, L., Wei, J., ... Schaefert, R. (2014). Dysfunctional illness perception and illness behaviour associated with high somatic symptom severity and low quality of life in general hospital outpatients in China. Journal of Psychosomatic Research, vol. 77, issue 3, pp. 187-195. DOI: 10.1016/j.jpsychores.2014.06.005. Epub 2014 Jun 22.
62. Zonneveld, L. N., Sprangers, M. A., Kooiman, C. G., van't Spijker, A., & Busschbach, J. J. (2013). Patients with unexplained physical symptoms have poorer quality of life and higher costs than other patient groups: a cross-sectional study on burden. BMC Health Services Research, vol. 13, pp. 520. DOI: 10.1186/1472-6963-13-520.
63. Zonneveld, L. N., van Rood, Y. R., Timman, R., Kooiman, C. G., Van't Spijker, A., & Busschbach, J. J. (2012). Effective group training for patients with unexplained physical symptoms: a randomized controlled trial with a non-randomized one- year follow-up. PLoS One, vol. 7, pp. e42629 [corrected in: PLoS One. 2013;8].
Анотація
Актуальність. Через високу поширеність у людській популяції, суттєве погіршення якості життя пацієнтів та значну вартість лікування, психічні розлади з соматичними симптомами (РСС) є важливою медико-соціальною проблемою. Поширеність РСС серед пацієнтів первинної медичної ланки складає 26-35 %. Невчасна діагностика, значна кількість зайвих параклініч- них обстежень додають ятрогенних ускладнень пацієнту, на роки віддаляючи встановлення правильного діагнозу та призначення адекватного лікування, збільшуючи фінансовий тягар на хворого і суспільство.
Мета - ознайомити практикуючих лікарів із діагностичними підходами до РСС за класифікацією DSM-5 та доказовими методами їх лікування.
Результати. Ґрунтовно розглянуто розділ DSM-5 «Розлади з соматичними симптомами та пов'язані з ними розлади», який включає: власне РСС, тривожний розлад наявності захворювання, конверсійний розлад, психологічні фактори, що впливають на інші медичні стани, симулятивний розлад, інші специфічні та неспецифічні розлади з соматичними симптомами. Сфокусовано увагу на основному представникові цього розділу - власне РСС. Наведено критерії його діагностики, диференційної діагностики, проведено паралелі з попереднім діагностичним конструктом - соматоформним розладом. Розглянуті фактори ризику РСС, а також етіопатогенетичні дані.
Проаналізовано основні джерела щодо лікування РСС. Воно передбачає комплексний міждисциплінарний пацієнт-орієнтований покроковий підхід із залученням психіатрів, психотерапевтів, лікарів загальної практики. Представлений триступінчастий алгоритм ведення пацієнтів з РСС, розглянуті психотерапевтичні та медикаментозні підходи до лікування, які можуть бути досить легко застосовані в українській клінічній практиці.
Актуальность. Из-за высокой распространенности в человеческой популяции, существенное ухудшение качества жизни пациентов и значительную стоимость лечения, психические расстройства с соматическими симптомами (РСС) представляют собой важную медико-социальную проблему. Распространенность РСС среди пациентов первичного медицинского звена составляет 26-35 %. Несвоевременная диагностика, значительное количество лишних параклинических обследований добавляют ятрогенных осложнений пациенту, отдаляя на годы установление правильного диагноза и назначение адекватного лечения, увеличивая финансовое бремя на больного и общество.
Цель - ознакомить практикующих врачей с диагностическими подходами к РСС относительно классификации DSM-5 и доказательными методами их лечения.
...Подобные документы
Характеристика соматичних і інфекційних психічних захворювань, які являють собою різнорідну по етіології, патогенезу, клінічній картині й плину групу хвороб. Соматично-обумовлені прикордонні психічні розлади. Соматично-обумовлений екзогенний тип реакції.
реферат [23,8 K], добавлен 28.08.2010Визначення граничних нервово-психічних розладів та їх патопсихологічна діагностика. Поглиблена індивідуально-особистісна характеристика хворого для успішного проведення психотерапії. Опитувальники розладів особистості, їхнє значення для патодіагностики.
контрольная работа [14,9 K], добавлен 27.09.2009Теоретичні основи шизофренічних розладів. Проблеми психопатології, клініки та перебігу шизофренії. Дослідження хворого на шизофренію. Внутрішня картина хвороби. Дисгармонійність і втрата єдності психічних функцій. Ознаки зниження соціальних функцій.
контрольная работа [33,7 K], добавлен 10.09.2013Сутність, класифікація та головні особливості психічних станів. Фізіологічні основи і зовнішні вияви психічних процесів. Джерела і причини напруженості. Фобія як патологічний страх. Коротка характеристика головних причин виникнення нервового стану.
контрольная работа [25,0 K], добавлен 26.08.2013Теоретичні аспекти дослідження проблеми впливу життєвих ситуацій на психічний стан особистості. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності. Зміст та підходи до класифікації психічних станів особистості, негативні психічні стани.
курсовая работа [74,9 K], добавлен 19.10.2011Аналіз психічних особливостей та психосоматичних розладів в період новонародженості та раннього дитинства. Основні види порушень психомоторного розвитку дітей раннього дитинства, як наслідки ураження нервової системи. Діагностика психічного розвитку.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 21.09.2010Поняття і сутність госпіталізму, його види та характерні ситуації. Вікові особливості та вплив госпіталізму на дитину. Депривація в сім'ї. Специфіка психічних розладів та порушення психічного розвитку під впливом фактору повної материнської депривації.
курсовая работа [356,9 K], добавлен 17.11.2011Загальна характеристика та опис екстравертного розумового типу. Перевага мислення серед психологічних функцій. Залежність між будовою тіла і двома видами психічних розладів - циркулярним психозом і шизофренією в підході до темпераменту Кречмера.
реферат [33,8 K], добавлен 02.06.2011Загальне поняття про психологію. Психічні процеси, стани та властивості особистості. Основні теоретичні принципи психології. Методи вивчення психічних фактів і феноменів. Класифікація видів спілкування. Засоби та психологічна структура спілкування.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 14.01.2011Поняття про негативні психічні стани особистості та їх види. Особливості депресії у студентів. Організація та проведення дослідження рівню їх тривожності та прояву депресивних станів. Форми роботи психолога щодо подолання у них депресивних проявів.
курсовая работа [387,0 K], добавлен 08.03.2015Визначення поняття психічних порушень жінки в період вагітності. Дослідження особливостей психічного стану породіллі. З’ясування причин порушення психічного стану жінки в період лактації. Вплив психічних порушень на організм жінки в період вагітності.
реферат [25,8 K], добавлен 21.06.2019Причини епілепсії - хронічного поліетіологічного захворювання. Види епілептичних припадків. Епізодичні психічні порушення: сутінкові стани, дисфорсія. Епілептичні психози. Хронічні психічні порушення при епілепсії. Медикаментозне лікування захворювання.
реферат [23,8 K], добавлен 27.08.2010Теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей вагітних у пізньому репродуктивному віці та специфіки сприйняття ними майбутнього материнства. Впровадження комплексних медико-психологічних програм супроводу жінок в післяродовий період.
статья [26,5 K], добавлен 06.09.2017Дослідження впливу психогенних факторів на виникнення соматичних розладів у підлітків. Методики для діагностики: діагностика стресовідчуття, шкала явної тривоги CMAS, оцінка нервово-психічної напруги. Вправи та ігри для корекції психогенних факторів.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 18.01.2011Функціональні обов’язки практичного психолога в умовах освітнього закладу. Задачі та методи діагностики психічних станів та психічних процесів. Особливості застосування тестових методик в процесі діагностики. Розробка схеми спостереження за учнем у класі.
отчет по практике [3,9 M], добавлен 03.06.2014Характеристика психічних розладів основних пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі людини, свідомості, відчуття та сприйняття. Експериментальне визначення рівня нервово-психічної стійкості за допомогою методики "Прогноз".
курсовая работа [75,0 K], добавлен 21.09.2010Результати лікування психотропними препаратами: блокування психомоторного порушення, афективних спалахів, агресивного поводження. Особливості застосування, види (індивідуальна, групова) та методи (гіпносугестивна, раціональна терапія) психотерапії.
реферат [30,2 K], добавлен 20.08.2010Загальна характеристика підліткового віку. Психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасних підлітків, чинники, що впливають на їх формування. Методика та організація дослідження ціннісних уявлень у підлітковому віці, аналіз його результатів.
курсовая работа [140,2 K], добавлен 25.02.2015Теоретичне та експериментальне дослідження природи агресивності та міжособових стосунків у середовищі підлітків. Аналіз психологічних понять агресія, агресивність. Розвиток агресивності в дитячому віці та її подальше формування в процесі соціалізації.
дипломная работа [194,2 K], добавлен 15.07.2009- Патологічні зміни фізичного і психічного здоров’я військовослужбовців під впливом екстремальних умов
Розглянуто причини і фактори екстремальних ситуацій несення військової служби, які впливають на появу патологічних змін здоров’я військовослужбовця. Розглянуто поняття стресу і дистресу, напруги і перенапруженості, як причин виникнення психічних розладів.
статья [22,7 K], добавлен 27.08.2017
