Динаміка мотивації досягнення студентів-психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка мотивації досягнення студентів-психологів

О. А. Дніпрова

У статті розглядаються особливості рівня мотивації досягнень та мотивації уникнення невдач у студентів - психологів першого та четвертого курсів. Представлено результати дослідження щодо поставленого завдання. Висвітлено необхідність формування в молоді здібностей бачити і правильно оцінювати свої вчинки, відносини та якості, які мають визначальне значення для максимальної реалізації їхніх можливостей.

Ключові слова: мотивація досягнення, мотивація уникання невдач, студент-психолог мотивація молодь невдача

В статье рассматриваются особенности уровня мотивации достижений и мотивации избегания неудач у студентов - психологов первого и четвертого курсов. Представлены результаты исследования относительно поставленного задания. Раскрыта необходимость формирования у молодежи способностей видеть и правильно оценивать свои поступки, отношения и качества, которые имеют решающее значение для максимальной реализации их возможностей.

Ключевые слова: мотивация достижений, мотивация избегания неудач, студент - психолог.

The article discusses the features of level of motivation and achievement motivation of avoiding failure in students - psychologists first and fourth years. The results of research on the assigned tasks. Revealed the need for the formation of young people are able to see and to properly evaluate their actions, attitudes and qualities that are crucial to the maximum realization of their possibilities.

Keywords: achievement motivation, motivation to avoid failure, the student - a psychologist.

Актуальність проблеми. Актуальність проблеми зумовлена тим, що в сучасних умовах проблема людської активності займає особливе місце. Становлення суб'єкта діяльності, здатного усвідомлено ставити життєві цілі і добиватися їх, здатного брати на себе відповідальність за ухвалення рішення детерміноване тією стратегією поведінки, яка формується в процесі соціалізації. Таку стратегію поведінки забезпечує мотивація досягнення, що відображає ціннісне відношення індивіда до себе як особистості та суб'єкту діяльності.

Аналіз досліджень та публікацій. Поведінка людини завжди, так або інакше, поєднується з її уявленням про себе (образ «Я») і з тим, якою вона хотіла би бути [1, 2, 3]. Вивчення властивостей самосвідомості, адекватності самооцінки, структури і функцій «образу Я» представляє не лише теоретичний, але і практичний інтерес у зв'язку з формуванням життєвої позиції особи. В умовах суспільної трансформації, що спостерігається зараз в Україні, формується більш уважне, ніж раніше, але й вимогливіше ставлення до особистості, нове розуміння соціального та психологічного благополуччя, самореалізації, становлення особистості. Наш час вимагає від кожного активності, вміння актуалізувати здібності та реалізувати себе як особистість у різних сферах діяльності та спілкування. У зв'язку з цим зростають вимоги до психологічної науки, яка покликана допомогти кожному члену суспільства ефективно визначати життєві орієнтири, реалізувати свій особистісний потенціал, долати труднощі особистісного та професійного становлення. Проблемі мотивації досягнення присвячена велика кількість теоретичних і практичних досліджень, як в зарубіжній, так і в вітчизняній психології. Вивчався феномен мотивації досягнення і його зв'язок з поведінкою і діяльністю (Р. Мюрей, К. Левін, Р. Г. Андерсон, В. А. Скотт, М. Ю. Орлов, Р. С. Вайсман, А. К. Маркова, В. І. Степанський, В. Грабал, В. М. Матюхіна, Т. А. Сабліна, Г. В. Литвинова, та інші.).

Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених феномену мотивації досягнень та мотивації уникнення невдач, це питання залишається недостатньо вивченим.

Метою статті є вивчення особливості рівня мотивації досягнень та мотивації уникнення невдач у студентів - психологів першого та четвертого курсів.

Згідно мети було поставлено завдання: розкрити сутність феномену мотивації досягнень та мотивації уникнення невдач, дослідити особливості цього феномену стосовно студентів - психологів першого та четвертого курсів.

Виклад основного матеріалу. Мотивація досягнення розглядається як структурне утворення, мотив якого - досягнення успіху і уникнення невдачі, складаються з наступних компонентів: потреба досягнення мети і її антиципація, інструментальна активність, афективний стан, результат діяльності і відношення до цього оточуючих (Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клеланд, Х. Хекхаузен).

Згідно Х. Хекхаузену, мотивація досягнення може бути визначена як спроба збільшити або зберегти максимально високими здатності людини до усіх видів діяльності, до яких можуть бути застосовані критерії успішності і де виконання подібної діяльності може привести або до успіху, або до невдачі. Мотивація досягнення спрямована на певний кінцевий результат, що отримується завдяки власним особливостям людини, а саме: на досягнення успіху або уникнення невдачі. Вона підштовхує людину до «природного» результату ряду пов'язаних одна з однією дій. Передбачається чітка послідовність серії дій, вироблюваних одно за іншим. Для мотивації досягнення характерний постійний перегляд цілей.

Х. Хекхаузен вважав, що ця характеристика мотивації досягнення важлива, оскільки ланцюг дій, спрямованих на досягнення мети, може уриватися на якийсь час, іноді на місяці або роки. Також важливою характеристикою мотивації досягнення, на його думку, є постійне повернення до перерваного заняття. Таким чином, «створюються складні і довгий час існуючі структури з основної, побічної і такої, що входить до їх складу, діяльності, які ведуть за допомогою досягнення серії субцілей до головної мети, нехай навіть дуже віддаленої». Планування стає необхідним для досягнення впорядкованої послідовності і функціональної організації ланцюга дій. Це часове охоплення ряду дій... і відрізняє мотивацію досягнення від безлічі інших мотивів [4].

Згідно Г. Мюррею, потреба в досягненні характеризується наступними поняттями: виконувати щось важке; управляти, маніпулювати, організовувати - відносно фізичних об'єктів, людей або ідей; робити це по можливості швидко і самостійно; долати перешкоди і домагатися високих показників; удосконалюватися; змагатися і випереджати інших; реалізовувати таланти і тим підвищувати самоповагу [5].

Однією з плідних концепцій, з успіхом вживаних для пояснення досягнень в діяльності, є теорія В. Вайнера. Згідно з нею всілякі причини успіхів і невдач можна оцінювати по двох параметрах: локалізації і стабільності. Перший з названих параметрів характеризує те, в чому людина убачає причини своїх успіхів і невдач: в самому собі, або в незалежних від нього обставинах, що склалися. Стабільність розглядається як постійність або стійкість дії відповідної причини [5].

М.Ш. Магомед-Эминов визначає мотивацію досягнення як функціональну систему інтегрованих воєдино афективних і когнітивних процесів, що регулює процес діяльності в ситуації досягнення по усьому ходу її здійснення. Можна виділити особливі структурні компоненти, що виконують специфічні функції в процесі мотиваційної регуляції діяльності: мотивація актуалізації (спонукання та ініціація діяльності), мотивація селекції (процеси вибору мети і відповідної їй дії), мотивація реалізації (регуляція виконання дії і контроль реалізації наміру), мотивація постреалізації (процеси, спрямовані на припинення дії або зміну однієї дії іншою).

Експериментальні дослідження показали, що одним з основних механізмів актуалізації мотивації досягнення виступає мотиваційно-емоційна оцінка ситуації, що складається з оцінки мотиваційної значущості ситуації і оцінки загальної компетентності в ситуації досягнення; інтенсивність мотиваційної тенденції змінюється залежно від зміни величини двох вказаних параметрів як у випробовуваних з мотивом прагнення до успіху, так і з мотивом уникнення невдачі. Одним з основних механізмів актуалізації мотивації досягнення виступає мотиваційно-емоційна оцінка ситуації, що складається з оцінки мотиваційної значущості ситуації і оцінки загальної компетентності в ситуації досягнення; інтенсивність мотиваційної тенденції міняється залежно від зміни величини двох вказаних параметрів як у випробовуваних з мотивом прагнення до успіху, так і з мотивом уникнення невдачі. Вибір мети визначається не лише когнітивними структурами, що функціонують на етапі селекції (очікування і цінність), але і рядом інших детермінант : зміню мотиваційної значущості самої ситуації досягнення (валентність ситуації); узагальненим почуттям компетентності в ситуації досягнення; почуттям конкретної компетентності в певній сфері виконуваних завдань. В релаксуючій ситуації, в якій низька мотиваційна значущість ситуації, у людей з мотивом уникнення невдачі виявляється асиметрія вибору мети у бік важких завдань. У активуючій ситуації, коли мотиваційна значущість висока, зона цілей, вибираних цими особами, зрушується, навпаки, у бік легких завдань.

Випробовувані з мотивом прагнення до успіху використовують наступні способи самоконтролю: раціональну стратегію, спрямовану на підвищення значущості практичної активності - дії; самоинструкции, що зобов'язують утримувати спрямованість пізнавальних і емоційних процесів на актуальній ситуації; емоційний контроль, спрямований на активацію (гнів, невдоволення собою і тому подібне). Випробовувані з мотивом уникнення невдачі використовують інші способи самоконтролю: раціональні стратегії, що знецінюють значущість спільної мети; самоінструкцій, що зобов'язують не відволікатися на неактуальні аспекти ситуації; емоційний контроль, спрямований на релаксацію (заспокоєння, самовпевненість і тому подібне).

Випробовувані з мотивом досягнення при високій компетентності вибирають важкі завдання, а при низькій компетентності - легкі завдання; випробовувані з мотивом уникнення невдачі при високій компетентності вибирають дуже легкі завдання, а при низькій компетентності - дуже важкі.

Методика та організація дослідження.

Дослідження проводилося серед студентів, що навчаються на напрямі підготовки «Психологія» першого та четвертого курсів Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Обсяг досліджуваної вибірки склав 42 особи (від 17 до 24 років), з них 21 -- студенти першого курсу; та 21 -- студенти четвертого курсу. Для дослідження мотивації досягнень був застосований «Опитувальник потреби в досягненнях Ю.М.Орлова», та «Методика діагностики особи на мотивацію уникання невдач Т.Елєрса». Для обчислення отриманих результатів був використаний t - критерій Стьюдента.

Результати дослідження.

Результати дослідження представлені у таблиці 1:

Таблиця 1

Результати розрахунку t-критерія Стьюдента за показниками мотивації досягнення та мотивації уникання невдач.

Із таблиці ми бачимо, що за показником мотивації уникання невдач, отриманим за допомогою методики Елєрса між студентами 1-го та 4-го курсів існують статистично достовірні відмінності. По результатам дослідження були зоставлені діаграми.

Діаграма1. Порівняння рівню мотивації досягнення (за Орловим).

Діаграма 2. Порівняння рівню мотивації уникання невдач (за Елєрсом).

Отже, можна зробити висновок, що за опитувальником Орлова ми не бачимо статистично достовірних відмінностей між студентами першого та четвертого курсу. Але за показниками по методиці Елєрса ми бачимо невеликі відмінності у показниках, і можна сказати, що у студентів четвертого курсу домінує мотивація на уникнення невдач.

Висновки

Отже, аналіз результатів дослідження засвідчує, що мотиваційні феномени є одним з визначальних внутрішніх факторів, які впливають на прагнення людини досягати успіху в діяльності, конструктивно вирішувати навчальні проблеми, що виникають у житті студентів у ситуаціях професійних змін. Стійкість до невдач, також, може істотно залежати від позитивного досвіду подолання складних ситуацій. Недостатньо сформовані і недостатньо зрілі мотиваційні утворення закріплюють індивідуальну здатність до неконструктивного вирішення навчальних (у проекції - майбутніх професійних) та особистісних труднощів. Професійно орієнтовані студенти з вибірковою спрямованістю на досягнення успіху в навчальній та майбутній професійній діяльності впевнені в собі та в успіху своєї справи, володіють великою стійкістю в подоланні труднощів. Студенти з мотивацією на уникнення невдачі мають переважно низькі потреби в досягненнях, мотиваційне настановлення на уникнення успіху. В ході проведеного дослідження було виявлено, що у опитаних нами студентів четвертого курсу домінує мотивація уникнення невдач. Студенти, мотивовані на уникнення невдачі проявляють невпевненість в собі, і не вірять в можливість добитися успіху, бояться критики. З роботою, особливо з такою, яка має можливість невдачі, у них зазвичай зв'язані негативні емоційні переживання. Ці люди нерідко характеризуються неадекватністю професійного самовизначення, вважаючи за краще для себе або дуже легкі, або дуже складні професії. Таким чином, люди, орієнтовані на невдачу, прагнуть уникати завдань, які вони не можуть вирішити з першого разу.

Цей тривожний факт спонукає замислитися про раціональний педагогічний супровід навчального процесу з метою професійного становлення особистості студента як майбутнього фахівця. У зв'язку з цим, нагальною стає проблема з формування в молоді здібностей бачити і правильно оцінювати свої вчинки, відносини та якості, які мають визначальне значення для максимальної реалізації їхніх можливостей.

Список використаної літератури

1. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание / Р. Бернс/ Общ.ред. В.Я.Пилиповского - М.: Просвещение, 1986 -- 420с.

2. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / В. К. Вилюнас. -- М.: Изд-во МГУ, 1990 - 288с.

3. Захарова А.В. Психология формировани самооцінки / А. В. Захарова. - Минск: Харвест, 1993 - 100с.

4. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Х. Хекхаузен. - СПб.: Смысл, 2001 - 860с.

5. Холл К.С., Линдсей Г. Теории личности / К. С Холл, Г. Линдсей. -- М.: КСП+, 2000 - 672с

Размещено на Allbest.ru