Готовність до спілкування як прояв комунікативної компетентності майбутніх провізорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9

Готовність до спілкування як прояв комунікативної компетентності майбутніх провізорів

Пляка Любов Володимирівна

cтарший викладач кафедри педагогіки та психології

Національного фармацевтичного університету, м.Харків

Резюме

У статті розкриваються питання, пов`язані з формуванням у майбутніх провізорів готовності до спілкування, яка є проявом професійної кмпетнетності фахівців фармацевтичної галузі.

Ключові слова: спілкування, готовність, психологічна готовність.

Резюме

В статье раскрываются вопросы, связанные с формированием у будущих провизоров готовности к общению, которая является проявлением профессиональной компетентности специалистов фармацевтической отрасли.

Ключевые слова: общение, готовность, психологическая готовность.

Summary

In article the questions connected with formation at the future pharmacists of readiness for dialogue which is display of professional competence of experts of pharmaceutical branch reveal.

Keywords: dialogue, readiness, psychological readiness.

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві відбувається підвищення вимог до фахівців, зокрема до їхньої активності і відповідальності відносно власного професійного й особистісного розвитку. Спілкування і взаємодія з людьми складають основний зміст роботи провізорів. Це вимагає від провізора найвищого рівня кваліфікації не лише зі своєї спеціальності, а й з огляду найвищого рівня розвитку його професійної комунікативної діяльності, з урахуванням її особливостей.

Аналіз досліджень і публікацій. В останні десятиліття в зв'язку із широкою практикою впровадження програм з розвитку компетентності в спілкуванні в різних сферах ця проблема інтенсивно розробляється багатьма психологами і педагогами. В численних працях вітчизняних та зарубіжних авторів комунікативна компетентність розглядається як готовність (установка) до діяльності (Ю. П. Азаров, М. О. Коць, Н. В. Кузьміна, Л. А. Петровська, В.О.Тюріна та ін.); комплекс особистісних якостей (П. П. Горностай, В. Л. Злівков, Л. А. Петровська та ін.); розуміння комунікативної компетентності через Я-стан (П. М. Єршов, М. В. Молоканов та ін.); діяльнісний підхід (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, М. І. Лісіна, Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн та ін.); здібності особистості, як уміння - компонент здібностей (В. В. Гаркуша, М. М. Заброцький, К. К. Платонов та ін.); діалогічний підхід (М. М. Бахтін, Л. С. Виготський, C. М. Дмітрієва, О. М. Матюшкін та ін.).

Але, не зважаючи на грунтовність зазначених праць, проблема формування і розвитку готовності до спілкування у майбутніх провізорів як прояву їх комунікативної компетентності залишилася нерозглянутою.

Мета нашої статті полягає у тому, щоб обгрунтувати проблему формування комунікативної компетентності майбутніх провізорів як готовності до спілкування.

Виклад основного матеріалу. Оскільки професія провізора належить до типу “людина-людина”, що поєднує в собі суб'єкт-суб'єктні відносини, то успіх діяльності провізора залежить від його здатності організовувати свою роботу на основі професійно виваженого, науково обґрунтованого спілкування з суб'єктами сфери взаємодії. Таку здатність особистості провізора професійно вирішувати завдання визначають поняттям “компетентність у спілкуванні”.

Забезпечення майбутніх провізорів широким діапазоном комунікативних знань, формування в них комунікативних вмінь і навичок є необхідною складовою становлення фахівця. Формування і розвиток готовності фахівця до повноцінного професійного спілкування -- це складний багатокомпонентний процес.

М.С.Корольчук вважає, що для фахівців професій типу “Людина-Людина” однією з головних умов досягнення високого рівня професіоналізму є компетентність у спілкуванні, знання функцій, видів форм, рівнів та способів впливу на особистість та соціальну групу [2, 102].

В.М.М'ясищев [4] розглядає спілкування як процес взаємодії конкретних особистостей, у якому тісно взаємопов'язані три компоненти - психічне відображення учасниками спілкування один одного, їх ставлення один до одного та звернення (взаємодія) один з одним.

Г.М.Андреєва відмічає, що суспільні і міжособистісні відносини особистості розкриваються, реалізуються саме в спілкуванні. Спілкування є реалізацією всієї системи відносин людини [1, 77].

Головними ознаками спілкування провізорів на суб'єкт-суб'єктному ґрунті є особистісна орієнтація співрозмовників - готовність бачити і розуміти співрозмовника, проникати у світ почуттів і переживань, готовність стати на позицію співрозмовника. Тому майбутній провізор має бути професійно підготовленим до ефективного здійснення відповідної комунікативної діяльності.

У психолого-педагогічній літературі можна зустріти чимало визначень поняття “готовність”. Вагомий внесок у розробку сутності поняття “готовність” внесли Г.О.Балл, М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, Д.Р.Мехіладзе, Є.М.Павлютенков, П.С.Перепелиця, В.О.Тюріна та ін.

В.О. Тюріна зазначає, що готовність, тобто здатність і прагнення, своїми силами оволодіти новими знаннями, як будь-яка риса характеру, формується на основі різних психічних процесів - не тільки розумових, а й вольових і емоційних [7, 33].

Поняття психологічна готовність до діяльності було введено білоруськими дослідниками М.І.Дьяченко і Л.А.Кандибовичем. Психологічна готовність є центральною ланкою серед інших видів готовності і виражається через єдність професійно важливих якостей та направленості студента на майбутню діяльність. Л.В.Кондрашова розглядає психологічну готовність як виявлення суті властивостей і стану особистості.

Психологічна готовність до діяльності розглядається Д.Р.Мехіладзе як особливий стан, що має складну динамічну структуру і є виявленням сукупності взаємопов'язаних мотиваційних і стійких вольових характеристик особистості, тому у структурі готовності потрібно розглядати моральну, психологічну та професійну сторони [3, 12].

За Є.М.Павлютенковим, психологічна готовність до праці передбачає свідомий вибір професії у відповідності до здібностей і можливостей. Практична готовність до праці - це наявність загальних та політехнічних знань про професію, загальнотрудові знання та вміння [5, 32].

На думку Г.О.Балла та П.С.Перепелиці [6], у структурі довготривалої готовності як комплексної здібності можна виокремити такі сторони: мотиваційну, що відіграє стрижневу роль, інструментальну (яка визначає зміст та стильові особливості) та вольову, що забезпечує її реалізацію в реальних умовах.

Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння, навички і здібності.

Розвиток психологічної готовності майбутніх провізорів до професійної комунікативної діяльності відбувається у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Ефективний розвиток готовності майбутніх провізорів до професійної комунікативної діяльності відбувається з урахуванням особливостей діяльнісного підходу (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн). На думку П.І.Зінченка, навчально-пізнавальна діяльність відбувається більш продуктивно, якщо створюються умови, які дозволяють більш повно реалізувати можливості мимовільного запам'ятовування.

За результатами проведеного аналізу наукової літератури та психологічних особливостей навчальної діяльності студентів з позицій системно-структурного підходу, можна визначити готовність майбутніх провізорів до спілкування, яка дозволить покращити обслуговування, зменшити ряд психологічних проблем, що сприятиме задоволенню результатами діяльності провізора і усвідомлення ним суспільного значення своєї праці.

Психологічна готовність майбутніх провізорів до професійної комунікативної діяльності це готовність до спілкування з колегами та відвідувачами аптек.

На нашу думку, готовність майбутніх провізорів до професійної комунікативної діяльності не може розглядатися відокремлено від розуміння сутності понять “особистість”, “комунікативні здібності”. Вона включає в себе такі якості особистості як переконання, комунікативні здібності, професійну пам`ять, увагу, бажання допомогти, емпатію, працездатність, витримку, що сприяють успішній діяльності та взаємодії всіх суб`єктів фармацевтичної діяльності.

Психологічна готовність провізора до професійної комунікативної діяльності допомагає успішно виконувати свої обов'язки, правильно використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і перелаштовуватися в залежності від виконання непередбачуваних ситуацій.

Стосовно психологічної готовності майбутніх провізорів до професійної комунікативної діяльності, то її структура може бути конкретизована, з нашої точки зору, такими ознаками:

· позитивне ставлення до суб`єкта (відвідувача аптеки) комунікативної діяльності;

· уміння зберігати впевненість у спілкуванні з незнайомими людьми;

· емоційна насиченість позитивного ставлення провізора, його особистісна зацікавленість;

· знання провізорів про фармацевтичну характеристику лікарських препаратів;

· прагнення спілкуватися з пацієнтами, лікарями, колегами, передавати їм свої знання.

Висновки

психологічний готовність комунікаційний спілкування

Готовність як інтегральне утворення особистості виникає на ґрунті позитивного ставлення і скеровується відповідними потребами та мотивами до даної діяльності. Про сформовану готовність можна говорити лише за умови розвинутості у суб'єкта емоційного ставлення, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають, вміння будувати процес спілкування, сформованості таких здібностей як мислення, уявлення, спостережливість, комунікативних умінь і широкого набору професійно значущих властивостей: емоційної стабільності, самоконтролю, щирості, доброти, наполегливості і т. д.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Андреева Г.М. - М.: Аспект Пресс, 200. - 376с.

2. Корольчук М.С. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: [навчальний посібник] / Корольчук М.С., Крайнюк ВМ., Марченко В.М. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. - 320с.

3. Мехиладзе Д.Р. Педагогические условия воспитания психологической готовности старших школьников к общественному труду: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 / Мехиладзе Д.Р. - Тбилиси, 1986. - 27с.

4. Мясищев В.М. Сознание как единство отражения действительности и отношения к ней // Проблемы сознания: (Материалы симпозиума). - М., 1966. - С. 126-133.

5. Павлютенков Е.М. Управление профессиональной ориентацией в общеобразовательной школе / Е.М. Павлютенков - Владивосток: ВУ, 1990. - 171 с.

6. Психологічні аспекти гуманізації освіти: книга для вчителя / за ред.. Г.О.Балла. - К. - Рівне, 1996. - 174с.

7. Тюріна В.О. Пізнавальна самостійність школірів / Валентина Олександрівна Тюріна. - Харків. : ХДПІ, 1993. - 140с.

Размещено на Allbest.ru