Питання сприятливого соціального середовища у працях Й.Й. Родде

Размещено на http://www.allbest.ru/

А.О. Михайлик

Статтю присвячено вивченню проблеми сприятливого соціального середовища у працях одного з фундаторів психіатрії і психології на Поділлі Юзефа (Йозефа) Ролле. Проаналізовано вплив соціального середовища на психічне здоров'я людей, значення соціальних чинників і культури.

На думку Й. Й. Ролле, постійні геополітичні зміни та суспільно-політичні реформи тримали суспільний настрій і психічний стан людей у постійному стомленому очікуванні, у постійно хворобливому потрясінні та слугували джерелом загальної напруженості, що сприяло виникненню нервових і душевних захворювань.

Наукові інтереси вченого не обмежувалися медициною; прискіпливий погляд фахівця-історика дозволяв йому помічати й аналізувати навіть такі факти чи закономірності, які б могли залишитися поза увагою наукового пошуку талановитого медика, проте позбавленого доступу до масиву історичної інформації.

У статті також визначено основні напрямки наукового пошуку Йозефа Ролле, зокрема щодо проблем популяризації санітарно-гігієнічних знань серед мешканців краю, налагодження належної безпеки й охорони здоров'я на виробництві, взаємозв'язку здоров'я і хвороб на різних соціальних рівнях. Прослідковано тенденції розвитку ідей подільського вченого Й. Й. Ролле, розкрито авторські підходи до дослідження психіки людини з урахуванням біологічних і соціальних чинників її життя.

Ключові слова: сприятливе соціальне середовище, історія психології, Поділля, соціокультурні чинники, психіка людини, природничо-науковий підхід, соціальні чинники, особистість, психогігієна, психічні захворювання.

психологічний благополуччя народ моральний

Постановка проблеми. Зараз в усьому світі, а особливо в Україні, гостро стоїть питання про якість життя людини, задоволення її потреб у сприятливих і якісних умовах життя. Серед них важливе місце належить потребам у сприятливому соціальному оточенні, тісних суспільних зв'язках, без яких неможливе повноцінне людське щастя.

Оскільки людина є соціальною істотою, її активність розгортається у просторі об'єктів культури і взаємодії з іншими людьми, причому кожен її вид має свій рівень суб'єктивної організації. У таких просторах людина постійно стикається зі складними ситуаціями, які вона вимушена опановувати. Ураховуючи недостатність розкриття у вітчизняній психологічній літературі проблематики опанування у соціальному просторі особистості, мета нашої статті - теоретичне обґрунтування психологічних теорій впливу соціально-історичних і культурних умов на самосприй- няття й поведінку особистості на прикладі праць Й. Й. Ролле.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження особливостей національних характеристик різних народів включають як вивчення індивідуального характеру, так і розгляд власне поняття «соціокультурний характер» і шляхів його формування. Психологічні особливості народів стали об'єктом розгляду багатьох наук: етнографії, етнології, філософії, етнопсихології, соціології, історичної етнології тощо [1, с. 74]. Соціокультурний чинник розглядався крізь призму «культурного характеру» в ученнях послідовників фрейдизму та постфрейдизму, в сучасних дослідженнях особистості у контексті культури та суспільства [2].

Дослідники А. Вотерман, Е. Десі, Д. Каннеман, Р. Раян звертають увагу на те, що психологічне благополуччя забезпечується не тільки внутрішнім, фізичним і психічним благополуччям, але й станом духовно-морального здоров'я та соціального середовища [3].

На даний час вийшли праці, у яких частково розкрито зазначену проблему окремих українських регіонів. У них, зокрема, розглядаються питання історії психології Наддніпрянської (О. Ф. Іванова, В. В. Колодочка), Південної (Л. Н. Акімова, І. М. Пивоварчик), Західної України (І. В. Данилюк). Історії розвитку психологічної науки на Поділлі у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. присвячено монографію О. А. Чеканської [4; 5].

Незважаючи на це, окремого дослідження, присвяченого витокам проблеми, зокрема, в розрізі українських регіонів, поки не створено.

Виклад основного матеріалу. Сучасний етап соціального розвитку України характеризується надзвичайно високим рівнем психоемоційного напруження населення загалом. Це призвело до суттєвого погіршення рівня психічного здоров'я в популяції. Рівень і структура нервово-психічних захворювань обумовлені дією деструктивно-дестабілізуючих чинників. В умовах соціально-політичної, економічної й ідеологічної нестабільності суспільства втрата старих орієнтирів і відсутність нових призводять до розчарування населення в науково-медичній системі та формують орієнтацію на релігійно-містичні, окультні й псевдонаукові системи [6, с. 13].

На думку сучасного дослідника Ю. І. Кашлюка, всі чинники, які визначають рівень і структуру психологічного благополуччя, залежно від специфіки підходу до його розуміння, можна поділити на декілька груп. Перша група чинників - соціально- економічні. В її рамках існує взаємозв'язок між психологічним благополуччям і соціально-економічними показниками рівня життя, зокрема рівнем матеріального достатку. Люди з вищим достатком відчувають більш високий рівень психологічного благополуччя, яке забезпечується високою кореляцією між позитивним афектом і рівнем достатку. Водночас гроші можуть збільшувати відчуття радості, але не можуть зменшити почуття тривоги, невпевненості й горя [7, с. 175].

Високий рівень доходів і проживання в економічно розвиненій, стабільній країні дає змогу зосереджуватися на інтересах, не пов'язаних із матеріальними, що асоціюється у людини з досягненням щастя. Бідна, економічно нестабільна країна обмежує можливості стабільних відносин, особистісної продуктивності та креативності. Злидні блокують можливість прояву компетенції, творчості, інтересів досягнення, перешкоджають дружнім стосункам, що забезпечують задоволеність психологічних потреб людини. Отже, аналізуючи вплив соціально-економічних чинників на відчуття задоволеності життям, можна стверджувати, що існує тісний зв'язок між цією групою чинників і відчуттям психологічного благополуччя [7, с. 177].

Друга група чинників - соціокультурні чинники. Згідно концепції Л. Виготського, соціально-культурне середовище розвиває цілу низку нових форм поведінки особистості та призводить до виникнення якісно нових психологічних систем, здатних відображати світ соціальних відносин, свій власний світ, який формує ставлення до себе та до інших людей. А це означає, якщо особистість сприймає і приймає соціокультурну модель власного існування, то вона відчуває психологічне благополуччя, не зважаючи на те, що орієнтована на індивідуалізм або колективізм, на незалежність або взаємозалежність [8, с. 57].

Означені вище проблеми займають чільне місце в науковому доробку подільської психіатрії і психології, видатного просвітителя і краєзнавця Й. Й. Ролле. За його сприяння та ініціативи заходи для попередження душевних і нервових захворювань почали займати чільне місце у питанні щодо охорони психічного здоров'я населення Поділля у ХІХ столітті.

У цей період кількість захворювань тут значно зростала. Тогочасні лікарі-психіатри помітили, що ці розлади й хвороби належать до тяжких хронічних і тривалих хвороб, і люди, які страждають деякими нервовими і душевними хворобами, не можуть виконувати громадські чи суспільні обов'язки: «Вони не вносять вклад у скарбницю суспільного благополуччя і розвитку, а тому збільшення нервових і душевних захворювань неминуче завдає великої шкоди існуючим силам губернії, а саме розумовому, моральному і матеріальному її багатству» [9, с. 15; 17].

До причин, що сприяють виникненню і розвитку нервових і душевних хвороб, крім спадковості, у більшості випадків відносили наслідки «ненормальних», неблагополучних суспільних умов. Серед них на перше місце ставили зловживання алкоголем і вплив оточуючого середовища, у якому перебуває особистість [10, с. 458].

Тривалі війни, тисячі жертв і нещасть, які супроводжували населення Поділля, постійні геополітичні зміни та суспільно-політичні реформи тримали суспільний настрій і психічний стан людей у постійному стомленому очікуванні, у хворобливому потрясінні та слугували джерелом загальної напруженості, що сприяло виникненню нервових і душевних захворювань. Засновник Петербурзької психіатричної школи професор І. П. Мереж- ковський (учнем якого був В. П. Кузнецов, перший директор психіатричної лікарні Поділля - Вінницької окружної лікарні) писав із цього приводу: «Так як усі ці реформи проводилися тут швидко, раптово, без попередньої підготовки до сприйняття позитивних нових починань, то збудження розуму і відчуттів, ними викликані, призводили до реакцій, які не відповідали звиклій діяльності мозку й у деяких випадках порушували правильність його регуляції» [9, с. 8-9].

Починаючи із середини ХІХ ст. на українських землях швидко розвивається капіталізм, після низки ліберально-демократичних реформ Олександра ІІ ринкові відносини стимулюють розвиток сільського господарства, промисловості й торгівлі. Не стало винятком і Поділля, де завдяки вдалому географічному розташуванню та сприятливим природно-кліматичним чинникам інтенсивно розвивається економіка. Упродовж усього ХІХ ст. регіон демонструє значну демографічну динаміку. Населення краю упродовж ХІХ ст. зросло вдвічі [11, с. 567].

Водночас інтенсифікація економіки слабо позначалася на прибутках і «рівні життя» простих людей. На Поділлі у другій половині ХІХ ст. була складною санітарно-гігієнічна ситуація, що закономірно відображалось на кількості померлих. Високому рівню смертності сприяв швидкий розвиток промисловості, важкі й шкідливі умови праці, антисанітарія в житлових бараках [12, с. 694]. Низький рівень санітарно-гігієнічних і медико- психологічних знань серед населення краю, відсутність належної безпеки й охорони здоров'я на виробництві, взаємозв'язок здоров'я і хвороб на різних соціальних рівнях і потреба у їх покращенні спонукає до утвердження «психогігієни» [13, с. 211].

Перший серйозний протест проти гнітючого санітарно-гігієнічного становища, поширення венеричних та інших інфекційних хвороб, важких і небезпечних для здоров'я насамперед селян, робітників і ремісників Поділля, який набув розголосу в Європі, за межами Російської імперії, Й. Й. Ролле висловив мовою статистики і конкретних фактів ще у 60-х рр. ХІХ ст. у своїх книгах, наукових розробках, оприлюднених спочатку в подільських видавництвах і часописах, а згодом і в російських [14, с. 31]. Так, у 1866 р., разом з іншим місцевим краєзнавцем А. С. Дем'яненком, він друкує працю «Статистическое описание Подольской губернии» [15].

Крім того, «доктор Антоній Ю.» (псевдонім Й. Й. Ролле) опублікував кілька статей, присвячених санітарно-гігієнічному опису населення краю, у яких дослідив стан життя й умови праці робітників на цукрових заводах та інших підприємствах, а також становище селян в аграрному виробництві Подільського краю [16]. Важливе місце у медико-психологічній практиці Й. Й. Ролле зайняли проблеми психогігієни, хоча сам автор термін «психогігієна» не використовував. Основні положення щодо засад психогігієни та її ролі в розвитку психіки людини знайшли своє відображення в курсі лекцій із гігієни, які читалися у місцевій Подільській православній духовній семінарії, та просвітницьких лекціях у міських чоловічій і жіночій гімназіях.

У 1880 р. цей лекційний курс вийшов окремою книгою і згодом став методичним посібником для культурно-освітніх і медичних закладів не тільки Поділля, але й за межами регіону [17]. Курс був дуже важливим для розуміння ролі навколишнього середовища для розвитку і збереження психічного здоров'я населення. На думку автора, природні та кліматичні умови, вироблені звички, прихильність до праці та її режим, ставлення до оточуючих, дотримання етичних норм, естетичних почуттів тощо можуть мати як позитивний вплив, так і бути джерелом хворобливих впливів [17, с. 41]. Усі ці елементи гігієни, на думку Й. Й. Ролле, складають предмет досліджень соціальної та психологічної гігієни.

Окремого слова заслуговує вивчення доктором Антонієм таких соціальних явищ, як алкоголізм і проституція (на думку вченого - тісно між собою пов'язаних). Його дивує величезна кількість пунктів продажу питної продукції на Поділлі. «Ми зустрічаємо містечка в Подільській губернії, у яких на 1000 мешканців припадало 46 шинків, 1 на 20 осіб, і тому зовсім не поділяємо здивування майже всіх наших газет, які повідомляють, що в Білій Церкві налічується 120 питних закладів, отже, 1 на 25 душ. У Кам'янці в 1861 р. їх було 78, отже, 1 на 123 особи», - писав він. У середньому по губернії у 1860-х роках один питний заклад припадав на 368 мешканців, а загальна кількість подібних пунктів торгівлі у 1861 р. становила 4919 одиниць [18, с. 27]. Багато уваги вчений приділяв проблемі міської проституції в краї [19, с. 388]. Він детально описує це соціальне явище, аналізує його причини та наслідки. «Усі жінки, які потрапляють у публічні будинки, скаржаться на нещасливе кохання, втечу з дому або вигнання і безвихідне матеріальне становище», - зауважує дослідник [20, с. 130]. Й. Й. Ролле вважав, що врятування таких жінок від вулиці є обов'язком кожного добропорядного громадянина чи товариства.

Важливість наукової і просвітницької діяльності Й. Й. Ролле для становлення психічної медицини (і психологічної науки) Поділля важко переоцінити. Однак, не слід забувати і про іншу, але таку ж значуще, як і медицина, справу його життя - історію та краєзнавство. Прискіпливий погляд фахівця-історика дозволяв йому помічати й аналізувати навіть такі факти чи закономірності, які б могли залишитися поза увагою наукового пошуку талановитого медика, проте позбавленого доступу до масиву історичної інформації.

Висновки

Отже, теоретична і практична робота Й. Й. Ролле сприяла оздоровленню психологічних і моральних основ життя подільського населення, створенню суспільної системи товариської взаємодопомоги, зверненню уваги на загрозливі соціальні явища, які впливали на психологічне самопочуття жителів Поділля. Його наукова і просвітницька діяльність мала важливе соціально-психогігієнічне значення і дала змогу належним чином поглибити і розвинути наукові здобутки в галузі психічної гігієни, в тому числі у розбудові «сприятливого соціального середовища». Доведення важливості санітарно-гігієнічних умов для функціонування та розвитку психіки людини одночасно є доведенням соціальної детермінації психологічних феноменів.

Перспективою подальших досліджень цієї проблеми є розробка програми профілактики з метою попередження розвитку акцентуацій і психічних відхилень жителів України, життя і робота яких проходить в умовах, які не завжди відповідають умовам сприятливого соціального середовища.

Список використаних джерел

1. Городяненко В. Г. Соціологія / В. Г. Городяненко. - К. : Знання, 2005. - 560 с.

2. Балл Г. Категорії значення і смислу в аналізі соціальної поведінки / Георгій Балл // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні за ред. С. Д. Максименка, В. Т. Циби, Ю. Ж. Шайгородського та ін.]. - К. : Укр. центр політ. менеджменту, 2003. - С. 61-67.

3. Корнієнко І. О. Проблема соціокультурного фактора поведінки особистості у роботах зарубіжних психологів / І. О. Кор- нієнко // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Кос- тюка НАПН України. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2013. - Вип. 19. - С. 268-281.

Размещено на Allbest.ru