Особливості віктимізації чоловіків в умовах розвитку інформаційного суспільства - нові виклики

Ключові слова: віктимність, віктимогенна вразливість індивіда, гейміфікація, інформаційне суспільство, одновимірність, префігуративна культура, чоловіки.

В останні десять років дослідники спостерігають тенденцію того, що діти та підлітки все менше часу присвячують навчанню, а все більше заглиблюються у свої гаджети та віртуальний простір, що стало їх основним місцем проведення часу [6; 15]. Інтернет став постійним атрибутом життя сучасних людей, а молодь не вважає для себе життя без нього. Взагалі ЗМІ й особливо електронні засоби змінили моделі виховання та поведінки людей, зневолювали такі необхідні в минулому якості особистості, як вдумливість, терпимість, старанність, співчуття та емпатія. Проте недорозвиненість емоційної сфери особистості з обмеженнями живого спілкування з іншими стають дівою перепоною на шляху соціалізації та встановлення про соціальних відносин з іншими.

Особливо вразливими від тиску інформаційних мереж стають чоловіки, які обмежують Інтернетом не тільки власні контакти з такими, як вони самі, але з дівчатами. Це проявляється в тому, що у багатьох юнаків виникають проблеми у встановлені з представницями протилежної статі відвертих відносин, вони не бажають мати постійну дівчину, а далі мати власну сім'ю та народжувати дітей. Такі юнаки залишаються у родинному гнізді й через екран монітору «вважають себе володарями світу».

Але найбільш турбує на теперішній час те, що юнаки втрачають здатність наслідувати дійсні моделі поведінки, за які вони мають набути справжніх чоловічих якостей. Мова йде про мужність, відвагу, доброзичливість, надійність, відповідальність, щирість тощо. Навпаки, в останні роки ми спостерігаємо процеси, що визначають зрушення у бік фемінізації дітей чоловічої статті, більше того, набуття ними підвищеної віктимогенної вразливості. Настає епоха, коли жінки стають більш активними та агресивними, а чоловіки втрачають минулу впливовість та виявляються нездібними навіть посприяти власному розвитку. Проблема підвищеної віктимінізації чоловіків набуває масштабності й наявні негативні тенденції зумовлюють необхідність пошуку шляхів її розв'язання.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Віктимізація індивіда в умовах розвитку інформаційного суспільства зазнає якісних змін. Про це, наприклад, свідчить підвищений рівень інфантилізації молоді, яка відмовляється жити самостійно, утворювати власні сім'ї, брати на себе відповідальність за власне життя та життя інших. Так, в Україні вік першого шлюбу у 2016 році був на чотири роки пізніше, ніж у 1991 році [8]. Також, за останні десять років, науковці фіксують збільшення тривалості підліткового віку, що навіть змушує декого з них говорити про пролонгацію цього віку до 24 років [13]. Головна причина - не бажання підлітків приймати ролі дорослих людей та не спроможність їх бути фінансово незалежними від своїх батьків.

Разом із цим Н. Хоув та В. Штраус (N. Howe & W. Strauss) [19] стверджують, що різні покоління мають зв'язок із біологічним циклом розвитку людини та визначаються часовим періодом. На підставі цього дослідники вважають, що тривалість одного покоління складає приблизно 20-25 років. Якщо з цим погодитися, то власно мілленіали або покоління Y, яке народилося після 1981 року, перш за все, характеризується глибоким зануренням у цифрові технології та віртуальний світ. Але на зміну їм приходить покоління Z або покоління «зетів», що з'явилося у часи глобалізації та пост-постмодернізму [15] - народжені після 1996 року. Основною рисою «багатозадачної молоді» є те, що вони не можуть жити без інформаційних мереж, а тому вважаються дітьми Інтернету та сучасних інформаційних технологій. «Зети» є дітьми покоління X та Y, а отже саме вони є представниками префігуративної культури, яка, переважно, визначає наш час.

Проте, представники покоління «зетів» не спроможні визначати власну життєву позицію, не мають стійких мотиваційних стимулів, інтереси поверхові, залежать від зовнішніх впливів, проявляють надмірну впертість та непоступливість, завжди наполягають на своєму та не визнають помилок. Отже, все це є проявами підвищеної віктимогенної уразливості таких індивідів і на порядок вище, ніж це було властиво їхнім батькам.

Чинники ризику, що можуть призвести до формування певного «пускового» психологічного механізму віктимної поведінки особистості, такі як підвищений егоцентризм, схильність до упертості, протесту, боротьби проти авторитетів, прагнення до невідомого та ризикованого, прагнення до незалежності та відриву від родини, незрілість моральних переконань, хворобливе реагування на пубертатні зміни та події, нездатність прийняти власну сексуальність, схильність перебільшувати гіпертрофовані поведінкові реакції (емансипації, групування, захоплення, гіперкомпенсація тощо), у «зетів», без сумніву, мають подвійну екстраполяцію.

Разом із цим, О. О. Анроннікова та О. В. Вітерок [1] зазначають, що у процесі онтогенезу у дитини формуються певні моделі поведінки, установки та цінності за допомогою процесу інтеріоризації. При цьому, як хлопчики, так й дівчатка підкоряються однаковим стандартам, що стосуються заходів безпеки та поваги до старших. Проте, хлопчики та дівчатка мають певні відмінності відносно способів поведінки один до одного, обов'язків перед іншими та соціумом. Теж саме стосується й їхньої віктимної поведінки та відхилень від соціальних норм, у тому числі, що визначають віктимогенну вразливість індивіда.

Оскільки чинники формування віктимним установок жінок і чоловіків мають суттєві відмінності [6], то більшість осіб чоловічої статі схильні до активної віктимної поведінки, а жіночої статті - до пасивної віктимної активності. Жінкам, переважно, властива залежна віктимна поведінка (навчена безпорадність, за М. Селігманом [11; 17]), а для чоловіків - агресивні дії. При цьому дослідники зазначають, що особистісна безпорадність починає формуватися під впливом різних чинників: травмуючих подій, гіперпротекції, жорсткого поводження, спостереження за моделями безпорадної поведінки батьків і релевантних дорослих, порушень системи виховних впливів [14]. І у той же час, серед сучасних підлітків та юнаків збільшується частка тих, хто уникає самостійності та вибудовує інфантильний захист, тотожний проявам навченої безпорадності.

Також підвищеному ризику віктимізації підпадають чоловіки, що відчувають самотність та безпорадність [9; 12]. Дослідники зазначають, що чоловіча самотність є наслідком невміння встановлювати та підтримувати належні соціальні взаємини з іншими, недостатнього розвитку комунікативних навичок, низького рівня розвитку емоційного інтелекту, незадоволення потреби в афіліації, заниженої самооцінки, сором'язливоті, загальної соціальної та сімейної дезорганізації. При цьому такі екстраполяції виступають, переважно, наслідком дій соціокультурних чинників, до яких відносяться позбавлення психологічного комфорту спілкування, вади з формування соціальної моделі світу та власного «Я» у підлітковому та юнацькому віці, а також впливу чинників екзистенційного характеру, що призводить до порушення усвідомлення часу, відмови від сьогодення, занурення у світ мрій та ілюзій [9].

Разом із цим, у сучасному інформаційному суспільстві тендерні ролі все більше розмиваються, а життєві сценарії все більше втрачають чітко окреслені статево-рольові екстраполяції. А, оскільки віктимність особистості визначається певними особливостями її індивідуально-психологічних характеристик, що впливають на спрямованість реагування в певних віктимогенних ситуаціях, це загрожує небезпекою, як хлопцям, так й дівчатам у майбутньому, коли вони стануть дорослими. Проте, в останній час, саме у індивідів чоловічої статі значно зростає амплітуда віктимогенної вразливості, а тому виникає потреба з'ясувати особливості їхньої підвищеної віктимізації на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства.

Мета статті. Розглянути особливості віктимізації чоловіків на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства та з'ясувати причини зростання їхньої віктимогенної вразливості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. У попередніх емпіричних студіях (2008-2011 рр.) нами було з'ясовано, що психологічний портрет підлітка, якому притаманний високий рівень віктимогенної вразливості - це хлопець 14-16 років, який мешкає в достатньо великому індустріальному місті (у несприятливому соціальному та природному середовищі), виховується в неповній родині (переважно матір'ю), має зависокий або занадто низький рівень тривожності, зависоку або занадто низьку самооцінку та рівень домагань, є схильним до проявів ризику, неспроможний конструктивно вибудовувати відносини з оточуючими, оскільки обирає неефективні стратегії поведінки - суперництво та пристосування, що призводить або до ескалації конфлікту й, як наслідок - до швидкої реалізації віктимної поведінки, або до дефіцитарної деформації особистості, або до її деперсоналізації, що втілюється у сформований конструкт «Я-жертва» [3].

На теперішній час, ми певною мірою, можемо поглибити психологічний опис віктимного підлітка, оскільки за останні п'ять-сім років, розвиток інформаційних технологій здійснив значний крок уперед, а на арену активного соціального життя вийшло покоління Z. Усе більше підлітків мають можливість підключитися до світового павутиння та заглибитися у світ віртуального простору. Як зазначають Ф. Зімбардо та Н. Коломбе [6] гейміфікований віртуальний світ пропонує тинейджеру швидку радість перемоги та задоволення від досягнень свого героя. Занурюючись у світ «віртуальних ласощів» підліток відчуває себе героєм світових битв, коли можна стати як рятівником, так й злодієм, але ні за що не відповідати, без ризику бути убитим або пораненим. Це притягує та породжує залежність від такого збудження, а разом із цим віддаляє від повсякденності або реального життєвого світу.

Треба зазначити, що гейміфікація («Термін, що визначає систему мотивування у гравця відчуття змагальності через нагороди, наявний зворотній зв'язок та індикатори статусу» [6, с. 108]) поглинає не тільки дітей та підлітків, а до неї схильні зріла молодь та навіть дорослі чоловіки.

Небезпека заглиблення індивіда у віртуальний світ має ще один вимір, який сучасні підлітки, юнаки та подекуди дорослі чоловіки не спроможні подолати. Мова йде про те, що вони можуть стати «одновимірними», тобто не набути або втратити ті уміння та навички, що є суто чоловічими (функції захисника, добувача, батька тощо). Так, частка тих чоловіків, що мають низькі доходи та не спроможні утримувати навіть себе, за останні роки, тільки збільшилась [18]. А втрата інтересу до протилежної статі, внаслідок захоплення віртуальним світом, призводить до того, що дівчата та жінки не вважають за можливе пов'язувати своє майбутнє з такими «одновимірними чоловіками». Все це впливає на зниження віктимного порогу та посилює неспроможність індивідів чоловічої статі ефективно протистояти соціальним викликам сучасності, які мають значну невизначеність, складність та різноманітність. Останнє пов'язано з продукуванням різних симулякрів (Ж. Бодрійяр [2]), постправди та фейків (Д. Левітін [7], Г. Почепцов [10]), що супроводжують сучасне інформаційне суспільство.

Враховуючі те, що підлітки та юнаки, які належать до покоління «зетів», залежать від зовнішніх впливів і проявляють надмірну впертість та непоступливість, агресія та схильність до насильства стають їхньою особистісною проблемою. При цьому низький рівень рефлексії, емпатії, взагалі слабкість відчуття реальності та зв'язку з оточуючими робить їх соціально- небезпечними. Такі індивіди виявляються не спроможними на безконфліктну взаємодію з іншими але, оскільки мають недостатню фізичну розвиненість (у ігроманів і тих, хто довгий час перебуває в віртуальному світі, як правило дряблі м'язи), часто перетворюються на агресивних жертв. В останній час частка юнаків у групі агресивних потерпілих значно збільшилась [4]. Саме знижена чутливість та ефект дзеркальної поведінки, що ускладнені ігровою залежністю, призводять до таких негативних наслідків. Зарубіжні дослідники зазначають, що відеоігри з сценами насилля є детермінантами відповідних дій злочинців в реальному соціальному середовищі. Так, норвезький вбивця Брейвік (у 2011 р. убив 69 людей, що відпочивали у молодіжному таборі на острові Ут'йа), американський юнак із Вірджинії (у 2007 р. убив 32 студента з Технологічного коледжу) грали в комп'ютерну гру Call of Duty: Modern Warfare 2, яка виявилася для них навчальним стимулятором вбивства [6].

Також, одним із чинників підвищеної віктимності юнаків є особливості їхнього реагування на образу [3]. На підставі проведених власних емпіричних студій було з'ясовано, що представники покоління «зетів» переважно обирають такі стратегії поведінки в ситуації образи, як «стратегія бегемота», що характеризується ворожістю та відкритою агресією, а також «стратегію слона», якій властива прихована помста (див. табл. 1).

Таблиця 1