Розлади психічного здоров'я у внутрішньо переміщених осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розлади психічного здоров'я у внутрішньо переміщених осіб

Н.О. Марута

Г.Ю. Каленська

І.О. Явдак

Л.В. Малюта

Метою цього дослідження стало вивчення спектра психологічних та психопатологічних порушень у внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Для реалізації мети дослідження нами було обстежено 180 ВПО, які мешкають у модульному містечку «Надія» (м. Харків), модульному містечку (с. Соколове, Харківська обл.), м. Рубіжне (Луганська обл.), 30 з яких отримували стаціонарне лікування у відділі пограничної психіатрії ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України».

Серед обстежених було 116 жінок (середній вік -- 38,9 років) та 63 чоловіки (середній вік -- 41,2 роки).

Комплексний аналіз отриманих даних дозволив серед обстежених визначити три групи:

1) ВПО з відсутністю психічних розладів (53,3 %);

2) ВПО з наявністю ризику формування психічних розладів (наявність окремих психопатологічних симптомів) (28,8 %);

3) ВПО з наявними психічними розладами (17,8 %).

Проведені дослідження дозволи визначити чинники психічної травматизації, емоційні порушення, копінг-стратегії та особливості психічного стану у ВПО.

В кожній групі передбачається проведення диференційованих втручань, які будуть застосовані на наступному етапі дослідження.

Міграція населення є важливим сучасним викликом охорони здоров'я загалом та психічного здоров'я зокрема. За даними Управління Верховного комісара ООН в справах біженців (UNHCR), на кінець 2015 року кількість мігрантів в світі дорівнювала 24,5 млн., а внутрішньо переміщених осіб (ВПО) -- 40,8 млн. [2, 12].

Результати проведених мета-аналізів свідчать про те, що міграція асоціюється з розладами психічного здоров'я, при цьому психопатологічні та психологічні наслідки міграції та внутрішнього переселення спостерігаються у 50,0 % таких осіб. У сучасних дослідженнях визначені ключові проблеми психічного здоров'я ВПО, які базуються на трьох основних тезах.

Вимушене переселення є чинником ризику порушення психічного здоров'я.

Вимушене переселення та міграція впливають як на біологічні, так і на психосоціальні механізми розвитку і формування психопатологічних та психологічних порушень.

Традиційні психіатричні критерії не завжди можливо застосувати для мігрантів та ВПО, спектр психологічних проявів та проблеми в яких не вичерпуються лише критеріями МКХ-10 [4, 5, 6--8, 11].

Проблеми, що стосуються ВПО, торкнулися, на жаль, й України. За даними UNHCR, в Україні на початок 2018 року зареєстровано 1 млн. 800 тис. ВПО та постраждалих на Сході країни. Проведений аналіз свідчить, що внутрішньо переміщені особи та інші постраждалі в результаті конфлікту на Сході країни і далі страждають від труднощів, зумовлених соціально-побутовими, економічними та психологічними чинниками, що є передумовою порушень їхнього психічного здоров'я [1,3, 9].

Враховуючи вищевикладене, метою цього дослідження стало вивчення спектра психологічних та психопатологічних порушень у внутрішньо переміщених осіб.

Особливістю методології запропонованого дослідження є поєднання клініко-психопатологічних та патопсихологічних методів дослідження психічного здоров'я для виявлення широкого спектра клінічних та доклінічних порушень психічного здоров'я та причин їх формування у ВПО.

В роботі використано розроблену анкету-опитувальник, що містить питання, які відображають зміни соціодемографічного стану та особливості адаптації ВПО, тест «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка (Д.Я. Райгородський, 2011), методику визначення копінг-стратегій Е. Heim (адаптація Л.І. Вассермана, 2003), методи математичної обробки даних.

Для реалізації мети дослідження нами було обстежено 180 ВПО, які мешкають у модульному містечку «Надія» (м. Харків), модульному містечку (с. Соколове, Харківська обл.) та м. Рубіжне (Луганська обл.), 30 з яких отримували стаціонарне лікування у відділі пограничної психіатрії ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». Серед обстежених було 116 жінок (середній вік -- 38,9 років) та 63 чоловіки (середній вік -- 41,2 роки).

Проведений аналіз психогенних чинників показав, що усі обстежувані зазнавали впливу фізіологічних, психоемоційних, соціально-психологічних, та інформаційних чинників. Серед фізіологічних найчастіше спостерігалися звуки вибухів, свист куль, завивання мін, вібрація, брак сну, голод, спрага; як психоемоційні чинники реєструвалися загроза своєму життю та життю своїх близьких (дітей, батьків, чоловіків, дружин); страх поранення, травми, каліцтва, сцени загибелі військових та мирних мешканців; до соціально-психологічних чинників належали нерозуміння причин бойових дій, відсутність контактів з рідними та близькими, втрата соціального статусу (бізнесу, будинку, роботи), неможливість змінити умови свого існування; як інформаційні чинники реєструвалися брак, відсутність та суперечливість інформації.

Чинники психічної травматизації у ВПО наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Чинники психічної травматизації у внутрішньо переміщених осіб

Умовні позначення. Тут і далі: * -- різниці вірогідні при p < 0,001

Як свідчать наведені дані, через 6 місяців переселення у жінок вірогідно частіше реєструвалися психоемоційні чинники 78,4 %, p < 0,001), а у чоловіків -- соціально-психологічні та інформаційні (76,6 %, p < 0,001 та 81,3 %, p < 0,001 відповідно). Через 12 місяців зберігалася психогенна значущість соціально-психологічних та інформаційних чинників, яка вірогідно переважала у чоловіків.

Емоційні порушення, які реєструвалися у ВПО через 6 та 12 місяців після зміни місця перебування, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Емоційні прояви у внутрішньо переміщених осіб

Як свідчать наведені дані, у ВПО чоловічої та жіночої статі спостерігалися емоційні розлади у вигляді тривоги (57,8 % та 63,7 %), зниження настрою (67,1 % та 46,6 %), страху (45,3 % та 61,2 %) та зниження працездатності (51,5 % та 49,1 %).

Аналіз, проведений у гендерному аспекті, показав, що в перший період після зміни місця перебування у чоловіків вірогідно найчастіше спостерігалися труднощі концентрації уваги, внутрішній дискомфорт та зниження пам'яті, у жінок -- порушення сну, мінливість настрою, плаксивість та страх.

Через 12 місяців спостерігалося зменшення кількості всіх проявів, як у чоловіків, так й у жінок. В цей термін найчастіше спостерігалися труднощі концентрації уваги (34,4 % та 20,6 %) та зниження працездатності (34,4 % та 21,6 %).

Аналіз гендерного розподілу в часовий проміжок показав, що у чоловіків вірогідно частіше спостерігалися труднощі концентрації уваги, внутрішній дискомфорт, зниження працездатності, тоді як у жінок переважали порушення сну, мінливість настрою, головний біль.

Аналіз результатів за методикою Хейма дозволив виокремити провідні копінг-стратегії, що були притаманні ВПО. Усі копінг-стратегії були поділені на три групи: адаптивні, відносно адаптивні та неадаптивні.

Зокрема, було встановлено, що 44,44 % осіб схильні були використовувати адаптивні копінг-стратегії, 17,78 % -- відносно адаптивні та 37,78 % -- неадаптивні копінг-стратегії.

В подальшому проводили більш докладний аналіз копінг-стратегій залежно від когнітивного, емоційного та поведінкового аспекту. Було визначено, що серед когнітивних копінгів у ВПО найбільш вираженими були «смирення» (23,33 ± 7,05 %), «збереження самовладання» (16,67 ± 5,25 %), «проблемний аналіз» (13,33 ± 4,28 %) та «відносність» (13,33 ± 4,28 %), що проявлялось у спробах змиритися з наявними труднощами, підвищити самоконтроль, оцінити складні ситуації як відносні, знижуючи їх травматичне значення, а також намагалися знайти вихід із них (табл. 3).

Таблиця 3. Провідні копінг-стратегії у внутрішньо переміщених осіб

Серед емоційних копінг-стратегій у більшості ВПО переважали «оптимізм» (50,00 ± 12,19 %) та «пригнічення емоцій» (33,33 ± 9,39 %), що проявлялось у впевненості в наявності виходу із складної ситуації та в схильності утримувати в собі емоції, які були спричинені складною ситуацією.

Серед поведінкових копінг-стратегій у 30,00 % ВПО переважали «співпраця» та у 16,67 % -- «звернення», що проявлялось у схильності взаємодіяти з іншими людьми, звертаючись до них за допомогою. Також у 23,33 % осіб визначалися поведінкові копінги «активне уникнення» (23,33 ± 7,05 %) та «відволікання» (13,33 ± 4,28 %), що проявлялось у намаганні ухилитися від розв'язання проблем, намагаючись відволіктися від труднощів.

Загалом, провідними копінг-стратегіями у ВПО були адаптивні копінги (44,44 %): збереження самовладання, проблемний аналіз, оптимізм, співпраця та звернення. Вираженими також були неадаптивні копінг-стратегії (37,78 %) у вигляді смирення, придушення емоцій та активного уникнення.

Аналіз психологічного стану ВПО за допомогою опитувальника Г. Айзенка дозволив виокремити рівні вираженості тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності (рис. 1).

%

низький середній високий

Рис. 2. Особливості психологічного стану внутрішньо переміщених осіб

Зокрема, було встановлено, що у 53,33 % осіб визначався низький рівень тривожності, у 40,00 % осіб -- середній рівень та у 6,67 % -- високий рівень тривожності. Схожа ситуація спостерігалась й за показником «фрустрація»: здебільшого у ВПО визначався низький рівень фрустрації (60,00 ± 13,09 %), у 33,33 % -- середній та у 6,67 % -- високий рівень. Отже, для ВПО було характерним переважання високого порогу виникнення реакції тривоги та фрустрації.

За показником «агресивність» переважав середній рівень вираженості (53,33 ± 12,56 %), у 30,00 % -- низький та у 16,67 % -- високий. Підвищена психологічна активність, прагнення до лідерства через застосування сили щодо інших людей були здебільшого середнього рівня вираженості. Здебільшого у ВПО був встановлений середній рівень ригідності (73,33 ± 13,06 %), що свідчило про середній рівень утруднень у зміні запланованої суб'єктом діяльності в умовах, яка об'єктивно потребує її перебудови.

Тобто психологічний стан ВПО виражався у низькому рівні тривожності та фрустрованості, середньому рівні агресивності та ригідності.

Комплексний аналіз отриманих даних дозволив серед обстежених визначити три групи:

ВПО з відсутністю психічних розладів (53,3 %).

ВПО з наявністю ризику формування психічних розладів (наявність окремих психопатологічних симптомів) (28,8 %).

ВПО з наявними психічними розладами (17,8 %).

В кожній групі передбачається проведення диференційованих втручань, які будуть застосовані на наступному етапі дослідження.

Список літератури

психологічний порушення переміщений особа

1. Діагностика, терапія та профілактика медико-психологічних наслідків бойових дій в сучасних умовах: методичні рекомендації / П.В. Волошин, Л.Ф. Шестопалова, Н.О. Марута [та ін.]. Харків, 2014. 79 с.

2. Ключові повідомлення щодо внутрішнього переміщення, березень 2018 року. Available at: http://unhcr.org.ua/attachments/article/244/2018%2003% 20UNHCR%20UKRAINE%20Key%20Messages%20Briefing%20Note%20FINAL%20UA.pdf.

3. Методичні рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги переміщеним особам / І.Я. Пінчук, О.О. Хаустова, Н.М. Степанова [та ін.]; за загал. ред. О.Л. Іванової. Київ, 2014. 44 с.

4. Організація медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій: методичні рекомендації / В.В. Шафранський, В.В. Кравченко, І.Я. Пінчук [та ін.]. Київ, 2016. 28 с.

5. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса. СПб.: Питер, 2001. 272 с.

6. Bayard Roberts, Nino Makhashvilie, Jana Javakhishvilie, The burden of mental disorders and access to services among internally displaced persons in Ukraine. The International Alert; GIP, Tbilisi; London School of Hygiene and Tropical Medicine. Mentioned in the International Medical Corps "Mental Health in Transition", September, 2017.

7. Beiser M. Resettling refugees and safeguarding their mental health: Lessons learned from the Canadian refugee resettlement project // Transcultural Psychiatry. 2009. Vol. 46(4). P. 539--583.

8. Carisius Kastrup M. Problems faced by women refugees: An overview // Abstracts of the 26^th European Congress of Psychiatry. March 2018. Vol. 48. pp. S1--S766. S0058.

9. Fetter J.C. Psychosocial response to mass casualty terrorism: guidelines for physicians // Prim Care Companion J Clin Psychiatry. 2005. 57(2): 49--52.

10. Giacco D. Evidence on mental health care for forcibly displaced migrants: A review in collaboration with WHO Europe // Abstracts of the 26^th European Congress of Psychiatry. March 2018. Vol. 48. pp. S1--S766. W0048.

11. Ukraine 2017 Humanitarian Needs Overview 2017, p. 11. https://www.humanitarianresponse.info/en/operations/ukraine/ document/ukraine-2017-humanitarian-needs-overview-hno.

12. Pechtel P., Pizzagalli D. Effects of early life stress on cognitive and affective function: An integrated review of human literature // Psychopharmacology. 2011. Vol. 214(1). P. 55--70.

13. Sutter-Dallay A.L., Glatigny-Dallay E. How to address the perinatal needs of women refugees: An example from France // Abstracts of the 26^th European Congress of Psychiatry. March 2018. Vol. 48. pp. S1--S766. S0059.

Размещено на Allbest.ru