Профілактика професійної невдоволеності правоохоронця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Профілактика професійної невдоволеності правоохоронця

Сергій Мул

У статті розкривається проблема невдоволеності правоохоронця при здійсненні професійної діяльності, розглядаються профілактичні заходи з упередження при виникненні та закінченні ситуацій, що змушують людину-правоохоронця зазнавати психологічних невдоволень. Автором на основі власного досвіду узагальнені думки успіху та невдач, осмислено сучасні парадигми інтелекту особистості, в яких саме людині-правоохоронцю притаманні парадигма активної особистості. Акцентовано увагу на тому, що сама невдача в діяльності змушує особистість проходити певні психологічні рубежі, перш ніж наступить психологічна рівновага в діяльності.

Ключові слова: невдоволення, невдача, психологічний стан, думки, парадигми, оцінка, висновки, цінності, діяльність, професія.

В статье рассматривается проблема неудовлетворенности правоохранителя при осуществлении профессиональной деятельности, профилактические мероприятия с упреждения, при возникновении, окончании ситуаций, которые заставляют человека-правоохранителя испытывать психологических неудовлетворенностей. Автором на основе собственного опыта обобщены мысли успеха и неудач, осмысленно современные парадигмы интеллекта личности, в которых именно человеку - правоохранителю присуща парадигма активной личности. Учет объективности парадигмы интеллекта личностью способствует устранению преград в достижении целей эволюционировать, управлять и достигать успеха в профессии.

Ключевые слова: неудовлетворенность, неудача, психологическое состояние, мысли, парадигмы, оценка, выводы, ценности, деятельность, профессия.

The article highlights the problem of the law enforcement officer's discontent during the performing of professional activities, examines preventive measures against prejudice in the occurrence and termination of situations that compel the law-enforcers to undergo psychological discontent. The author, based on his own experience, summarizes the thoughts of success and failure, contemplates the modern paradigms of personality intelligence, in which the person - law-enforcer is characterized by the paradigm of an active personality. Understanding of the objectivity of personality intelligence paradigm helps to eliminate obstacles in achieving the intentions to evolve, manage and achieve success in the profession. The ultimate success is influenced by the presence (or absence) of the subject of law enforcement activity of the volitional (purposefulness, self-control, self-ownership), emotional (stress resistance, sustainability), motivational (material, intangible) and operational (communicative, organized) features. The emphasis is on the fact that the failure itself in an activity that makes the person to pass certain psychological boundaries before the psychological equilibrium occurs in the activity. The author refers to them: an emotional crisis (stress), experiences, overcoming the psychological barriers of failures, getting out of the crisis through failure, reducing professional activity, the disappearance of satisfaction with professional activity. The further prospect of research in creating a system of psychological views on the problems of professional failures and a program to overcome failures in law enforcement activity through the detailing (formation of occupational groups) of possible failures during the performing of activities.

Keywords: discontent, failure, psychological state, thoughts, paradigms, valuation, conclusions, values, activity, profession.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Ґрунтуючись на аналізі сучасної психологічної літератури, маючи власний практичний досвід, ми дійшли висновків, що ефективний управлінський менеджер на шляху реалізації власних кар'єрних стратегій поряд з професійним удосконаленням зазнає численних психологічних невдоволень наслідками своєї діяльності. Ми вважаємо, що такі невдоволення виникають через не передбачуваність очікуваних позитивних результатів на усіх життєвих циклах, окремих подіях і явищах.

© Мул С.

Важлива роль в досягненні визначених результатів має психологічна взаємодія. Сучасна психологічна наука приділяє важливе місце дослідженню проблеми взаємодії: людини з оточуючим середовищем, людини з людиною, психічних процесів, явищ, феноменів тощо. Взаємодія, як необхідність співіснування, як виділений фрагмент загального та необхідного в психологічних взаємозв'язках існування, розвитку особистості є процесом впливу дійсності на зміну майбутніх станів особистості та явищ в яких особистість співіснує.

Психологічна взаємодія, як процес безпосередньої чи опосередкованої дії об'єктів (суб'єктів) один на одного породжує і 'їх взаємозалежність. Особистість досягає успіху на цьому шляху при задіюванні власного потенціалу: свідомості, інтелекту, здібностей, гармонії, набутих знань, вмінь.

Є. Клімов стверджував, що професіоналізм це системна організація свідомості і психіки людини, еволюція людини створила професію [3].

Динаміка взаємодії особистості визначає професійний розвиток людини, який в часі є довготривалим, таким, що спонукає особистість до тривалого подолання на шляху професійності психологічних перешкод. Стабільність особистості забезпечує її позитивний розвиток. Професійне становлення в переважній частині онтогенезу людини відбувається в 35-40 років. Це становлення не проходить без криз (значна проблема онтогенезу), а кризи не виникають без професійних невдоволень. Проблема професійних криз та невдоволень сучасною психологією мало досліджувались взагалі і в правоохоронному середовищі зокрема.

Метою статті є визначення психологічних підходів по профілактиці невдоволеності при здійсненні професійної діяльності люди- ни-правоохоронця.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток особистості правоохоронця формує уявлення про різні напрямки діяльності людини, оцінюються власні можливості, здійснюється пошук смисло- утворюючої складової життя, професії, орієнтації в економічній, соціальній, гуманітарній ситуаціях, що створює передумови до професійного самовизначення. Ключовими поняттями в дослідженні проблеми невдоволеності є “професія”, “професійна діяльність”, “самовизначення”, “компетенції”, “думки”, “мислення”, “суб'єкт” тощо.

Визначення людиною своєї точки існування в багатогранному світі професій, професійна діяльність, її феномелогія, практика застосування професій, її мислення досліджувались в роботах К. Абульха- нової-Славської, Л. Анциферової, Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, Б. Ломова, А. Петровського, М. Пряжнікова, С. Максименка, А. Маркової, В. Моляко, Л. Карамушки, В. Барко, В. Осьодло.

С. Рубінштейн в контексті мислення розглядає інтелект, як еквівалент загальної обдарованості особистості і визначає його, як сукупність загальних розумових здібностей для досягнення стратегій професійного зростання [10].

Концепцію професійного розвитку запропонував А. Маслоу і виділив поняття самоактуалізації, як необхідність людини самоудоско- налюватись, проявляти себе в своїй справі [7].

М. Пряжніков постійно підкреслював зв'язок самовизначення з самореалізацією, зокрема він стверджував: “Сутністю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній ситуації” [9].

Цікавими, з позицій нашого дослідження, є міркування К. Абуль- ханової-Славської: “Індивід є суб'єктом, так як він постійно (усвідомлено чи ні) приймає участь в розвитку, загостренні, послабленні протиріч, сам розвиток протиріч пов'язаний зі способами включення суб'єкта в життєдіяльність” [1].

Відомо, що праця позитивно впливає на психіку людини. Задоволеність результатами своєї діяльності у поєднанні з гармонією, стабільністю інших сфер існування людини впливають на подальший розвиток особистості, забезпечують психічне, фізичне здоров'я, та відповідно об'єктивно забезпечують професійне зростання людини.

Правоохоронні професії прямо не віднесені до шкідливих професій, але ці професії небезпечні і такі, що значно збільшують професійний деструктизм (професійні деформації, акцентуації обумовлені професією, стагнації, професійну відчуженість, безпорадність) особистості правоохоронця.

А. Маркова охарактеризувала деструкції, як зміни структури діяльності і особистості, які негативно впливають на продуктивність праці і взаємодію з учасниками діяльності [5].

Через швидкість подій, явищ, як позитивних, так і негативних, професійні процеси в правоохоронному середовищі прискорені в часі та є психологічно напруженими. Через цей чинник якість професійного розвитку особистості правоохоронця знижується і виникають негативні якості, яких раніше не було. Негативні риси, в свою чергу, взаємодіючи з професійним середовищем, породжують професійні кризи, конфлікти, невдоволеність результатом внаслідок чого виникає непродуктивність виходу з професійних ситуацій, ініціація негативної професійної позиції з проблем професійного сектору, втрата активності професіонала у сфері своєї діяльності.

Непрофесійна діяльність вимушено породжує численні проблеми та нестандартні ситуації. Вирішення такого спектру проблем особистістю, яка перебуває в стані професійного невдоволення діяльністю має проблематичні наслідки. Та чи інша ситуація спонукає особистість правоохоронця приймати рішення. Прийняттю рішень передують думки, що направлені на результат або невдачу. Ми узагальнили основний інформаційний мисленнєвий потік в таблицю

Таблиця

Розглядаючи зміст таблиці 1 ми констатуємо, що думки успіху рухають особистість до якісно нового рівня професійної досконалості, і навпаки, думки невдач змінюють векторність позитиву на формування набору переживань через події, які привели до невдачі. Фокус уваги особистості у цьому часі невдачі зосереджується на емоціях та власних негативних почуттях. Важливу роль у самопізнанні в стані невдачі, на нашу думку, відіграє інтелект особистості.

Осмислюючи сучасні парадигми інтелекту особистості ми дійшли висновків, що ефективним управлінцям різних сфер у т. ч. і правоохоронної притаманні парадигма активної особистості, яка розкривається через інтелект індивідуума та реалізовується у діяльності, яка нею проваджується. Однак, у цьому вимірі є цікавим об'єктивізм парадигми інтелекту управлінця через його особистість.

З одного боку парадигма діяльності виділяє взаємозв'язок між самосвідомістю та діяльністю особистості, з іншого ж парадигма інтелекту відображає сучасні об'єктивні наслідки розвитку науково-технічного прогресу, які і формують підґрунтя активності в діяльності управлінця.

Особистість, як самодетермінований суб'єкт в парадигмі інтелекту виступає, як об'єктивна сторона власного буття. Доведено, що рівень інтелекту поступово збільшується до 30 років життя. Отже, можемо стверджувати, що після зазначеного життєвого циклу люди- ні-правоохоронцю треба докладати значно більше сил на підтримання такого рівня або ж його збільшення, при цьому з віком рівень першого життєвого циклу зменшується.

До об'єктивної сторони парадигми інтелекту слід відносити і зміну культурного середовища в якому особистість співіснує, при цьому зазначаємо, що вікові зміни (об'єктивна сторона) впливають на зниження інтелекту менш динамічно чим зміна культурного (релігійного) чи освітнього рівнів (європейська освіта) світосприйняття.

Також до об'єктивних чинників досліджуваної проблеми ми відносимо: здатність, наявність можливостей, бажання особистості розвиватися, шукати гармонію у своїй діяльності, вчинках. Безумовно високоінтелектуальна особистість в спромозі забезпечити свою діяльність ідеями, вчинками, робить свою ділянку продуктивною та потрібною суспільству. Врахування об'єктивності парадигми інтелекту особистістю сприяє усуненню перешкод в досягненні намірів еволюціонувати, управляти та досягати успіху в професії правоохоронця.

Отже, людина-правоохоронець своїй професійній діяльності, досягаючи певних життєвих орієнтирів, неминуче перебуває в станах невдоволеності. Вміння уникати негативних наслідків професійних невдач просуває суб'єкт до вирішення наступних ще нереалізованих кар'єрних, професійних, життєвих завдань.

У сучасній психологічній науці розроблялись підходи та технології до подолання невдач людиною, психотехнології ж профілактики невдоволеності при здійсненні професійної діяльності людиною-пра- воохоронцем розглянуті недостатньо.

На кінцевий результативний успіх впливають наявність (чи відсутність) в суб'єкта правоохоронної діяльності вольових (цілеспрямованість, самоповага, володіння собою) емоційних (стійкість до стресу, витриманість) мотиваційних (матеріальних, нематеріальних), операційних (комунікабельність, організованість).

Профілактика психологічних наслідків невдоволеності забезпечується адекватною самооцінкою через індивідуальне дозування рівнів складності завдань та відповідність можливостям людини в даний момент. Ключовим поняттям в профілактиці наслідків невдач є самооцінка.

Х. Хекхаузен стверджував, що адекватна самооцінка формується при наявності в людини індивідуалізованого особистого стандарту власних досягнень [12].

Для формування адекватної самооцінки ефективними є такі психологічні прийоми, як створення ситуацій успіху, їх рольовий розбір, тренінги.

Позитивно впливає на попередження професійних невдач впровадження моделі неприємності А. Еллісона АВС (А - послідовний перехід від неприємностей, В - міркування про неприємність та висновок про неї, С - наслідки того, що ми відчуваємо та здійснюємо). При її застосуванні необхідно навчитися встановлювати зв'язок між неприємністю А, висновком через міркування В та наслідком С, після чого тренувати здатність помічати дії АВС в реальному житті.

Тренування такої здатності доцільно проводити через аналіз ситуацій, який дає змогу прослідкувати, як сформована думка впливає на поведінку особи. Слід врахувати, що песимістичні погляди фіксують сталі причини невдоволеності - як внутрішні та глобальні, а позитивні ситуації, як тимчасові - залежні від зовнішніх обставин. Знання власних недоліків дозволяє на певному відрізку аналізу ситуації скорегувати подальшу поведінку. Сутність психологічних прийомів, які сприяють зупиненню внутрішнього негативного діалогу, є:

переміщення уваги на інший об'єкт, подію, які по відношенню до негативної ситуації в житті особистості є більш важливими, наприклад сім'я, держава, присяга;

обмірковування з самим собою справедливості песимістичних думок, при цьому необхідно шукати докази саме своєї правоти, знизити значущість наслідків невдачі, формування альтернативної думки;

формування висновків та зміна динамічності власної поведінки - прийняти рішення на вихід з ситуації, яка склалася.

При застосування описаних підходів слід врахувати, що песимізм, як і оптимізм - вже сформоване ( на момент появи невдачі) відношення особистості до світу, себе через домінуючі базові ціннісні установки.

При невизначеності, відсутності умов прогнозування наслідків професійної невдачі виникає острах. Проявами остраху може бути заціпеніння, недоцільні вчинки, прояв емоцій, примирення з невдачею.

Технологією подолання остраху є самопереконання.

Стан напруженості, який виник можна послабити або навіть не допустити, якщо перемикнутись на іншу думку, виконати рухову дію (наприклад присісти, перевести погляд на інший об'єкт). Інколи допомагають різні прийоми психологічної дії.

У сучасному глобалізованому світі необхідною умовою профілактики, а в подальшому і подолання професійних невдач, є наявність та розвиток самоповаги. Лише почуття власної самоповаги дозволить жити в гармонії зі світом та собою. психологічна невдоволеність правоохоронець

У профілактиці професійної невдоволеності особистості правоохоронця слід враховувати, що сама невдача в діяльності змушує особистість проходити певні психологічні рубежі, перш ніж наступить психологічна рівновага в діяльності. До них ми відносимо:

Емоційну кризу (стрес) - психологічний стан, який виникає внаслідок раптової появи подразників стабільності в професійній діяльності, відсутності часу на необхідне осмислення того, що відбувається. Наслідком сильних емоцій може бути розгубленість, яка часто настає при послабленні уваги до ситуації невдачі.

Переживання - внутрішній психологічний процес, який пере- форматовує відношення до професійної діяльності, себе, світу, впливає на кінцевий результат стрес-ситуації.

Подолання психологічних бар'єрів невдач - завершення психологічного процесу через осмислення висновків первопричин невдачі. Наслідком чого є поява нових векторів розвитку особистості, само- удосконалення (через появу досвіду), вироблення захисних та нейтральних стратегій захисту.

Вихід з кризи через невдачу - сприяє появі більшої кількості внутрішніх протиріч, знижує суб'єктивну значущість. Може впливати на зміну напрямку професійної діяльності, породжує пасивність в діяльності.

Зниження професійної активності, зникнення задоволеності професійною діяльністю.

Психологічними технологіями, які змінюють наслідки професійних невдач є:

постійний особистісний вплив на формування самооцінки;

усвідомлення особистістю правоохоронця необхідності самонавчання подоланню професійних невдач;

постійний пошук оптимістичних шляхів, рішень виходу з невдач;

розвиток самоповаги, вплив на песимістичні думки, результати професійної діяльності;

пошук і забезпечення власних мотивацій успіху; формування цілеспрямованості, рішучості, хоробрості. Подальшими шляхами досліджень піднятої проблеми може бути розроблення програми подолання невдач в правоохоронній діяльності через деталізацію (формування груп професій) можливих невдач при здійсненні діяльності.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славська К. А. Життєві перспективи особистості. М., 1998. 235 с.

2. Ганзен В. А. Систематизация психических состояний. Психология состояний : хрестоматия / под. ред. А. О. Прохорова. СПб. : Речь, 2004. С. 60-64.

3. Климов Е. А. Пути к профессионализму (Психологический взгляд) : учебное пособие. М. : Московский психолого-социальный институт : Флинта, 2003. 320 с.

4. Левитов Н. Д. О психологических состояниях человека. М., Просвещение, 1964. 344 с.

5. Маркова А. К. Психология профессионализма. М. : 2001. 360 с.

6. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі : в 2 т. К. : Форум, Т. 1 : Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. 319 с.

7. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. СПб., 1997.

8. Маслоу А. Мотивация и личность / пер. с анг.-3-е изд. Спб. : Питер., 392 с.

9. Пряжников Н. С. Психология труда и человеческого достоинства. М. : Академия, 2003. 480 с.

10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи. СПб. : Питер, 2007. 713 с.

11. Осьодло В. І. Вплив смисложиттєвих феноменів на професійну діяльність офіцера. Вісник Національної академії оборони України. 2009. № 5(13). С. 156-163.

12. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. СПб., 2003. 860 с.

Размещено на Allbest.ru