Чинники формування психологічної готовності до батьківства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники формування психологічної готовності до батьківства

Лариса Данилевич

У статті наведено результати дослідження сутності батьківства як психологічного феномена та виокремлено чинники, що сприяють психологічній готовності до нього. Батьківство визначено як інтегральне психологічне утворення особистості матері або батька, спрямоване на догляд за дитиною та її виховання. Психологічна готовність до батьківства трактується як сукупність особистісних якостей батька і матері, що відображають поєднання знань, вмінь і навичок догляду за дітьми та виховання відповідно до їхнього віку, статі, стану здоров 'я та індивідуальних потреб.

Ключові слова: батьківство, чинники, психологічна готовність, психологічне утворення, особистісні якості.

В статье приведены результаты исследования сущности родительства как психологического феномена, а также выделены факторы, способствующие психологической готовности к нему. Родительство определено как интегральное психологическое образование личности матери или отца, направленное на уход за ребенком и его воспитание. Психологическая готовность к родительству трактуется как совокупность личностных качеств отца и матери, отражающие сочетание знаний, умений и навыков ухода за детьми и воспитания в соответствии с их возрастом, полом, состоянием здоровья и индивидуальными потребностями.

Ключевые слова: родительство, факторы, психологическая готовность, психологическое образование, личностные качества.

Key words: parenthood, factors, motherhood, psychological readiness, psychological creation, personality qualities.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Протягом останніх років українське суспільство зазнало глибоких політичних та соціально-економічних змін, які суттєво вплинули на усі функції сім'ї. Усе більше молодих людей надає першочергового значення матеріальним цінностям, а сімейні стають менш популярними. З одного боку, це сприяє більш виваженому рішенню щодо народження дітей, а з іншого (хоча, з 2006 року відбувається стабільне незначне підвищення рівня народжуваності як серед міського, так і серед сільського населення країни) кількість дітей, які відчувають труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими, відчувають брак емоційної підтримки та демонструють агресивну поведінку, постійно зростає. Щоб попередити подібні проблеми, профілактичну роботу слід починати якомога раніше: на етапах підготовки молоді до сім'ї, формування готовності до народження дітей. В процесі розв'язання проблеми формування психологічної готовності до батьківства особливого значення набуває здійснення просвітницької діяльності та поширення психолого-педагогічних знань щодо розвитку та виховання дітей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення зазначеної проблеми та на які опирається автор. Психологічні феномени материнства та батьківства є предметом багатьох досліджень у галузі педагогіки та психології (Л. Буніна, К. Бєлогай, І. Братусь, Р. Овчарова, Т. Піроженко, І. Сапарова, О. Ярошинська та ін.). Аналіз літературних джерел демонструє, що проблема психологічної готовності жінок до материнства знаходить своє відображення у роботах Т. Гур'янової, Н. Даниленко, А. Денисенко, А. Захарова, О. Кузьміч, Н. Максимовської, С. Мещерякової, А. Прокопенко, Г. Філіпової та ін., а чоловіків до батьківства - у працях Т. Андрєєвої, Н. Гусак, Р. Хавула та ін.

Мета статті - розкрити сутність батьківства як психологічного феномена та визначити чинники, що сприяють формуванню психологічної готовності особистості до нього.

Виклад основного матеріалу дослідження. Народження дітей та догляд за ними - обов'язкова умова виживання людського роду, а їхнє усебічне виховання забезпечує їхній гармонійний особистісний розвиток зокрема, а також збереження та розвиток суспільства загалом. Цей важливий обов'язок мають реалізовувати, у першу чергу, батьки. Як зауважує О. Ярошинська, інститут батьківства не лише регулює взаємини між батьками і дітьми, встановлюючи роль і статус кожного вихователя, а й виконує виховну функцію, яка полягає у здійсненні процесу первинної соціалізації дітей, а також функцію етнічного відтворення, тобто передачі старшого покоління молодшому культурно-педагогічних надбань народу [1].

Психологічний феномен батьківства можна досліджувати у широкому сенсі - як певну установку особистості (матері чи батька) на догляд за дитиною та її виховання (рос. “родительство”), чи вузькому - як виконання батьківської ролі чоловіком (рос. “отцовство”). В останньому випадку вчені додатково виокремлюють ще таке поняття як “материнство”, тобто виконання жінкою ролі матері.

Поняття “батьківство” Р. Овчарова визначає як інтегральне психологічне утворення особистості (матері або батька), до якого належать сукупність ціннісних орієнтацій батьків, настанов та очікувань, батьківських почуттів, ставлення та позицій, батьківської відповідальності та стилю родинного виховання [2]. Структура батьківства як психологічного феномену у широкому сенсі, на думку Т. Піроженко, полягає у поділі на такі компоненти: когнітивний (уявлення про себе як про батьків, уявлення про ідеальних батьків, знання батьківських функцій, усвідомлення батьками родинного зв'язку з дітьми); емоційний (батьківські почуття, ставлення до дитини, ставлення людини до себе як до батька чи матері); поведінковий (вміння, навички та діяльність батьків, спрямована на матеріальне забезпечення дитини, її виховання та навчання, стиль сімейного виховання, піклування) [3].

Функціональні відмінності ролей батька та матері дослідила К. Бєлогай, яка виявила, що ідеальний батько - це домінуюча особистість, упевнений у собі та вольовий чоловік, який має високий рівень розвитку комунікативних навичок та зорієнтований на думку оточення. На відміну від батька, ідеальна мати є менш домінуючою і більш доброзичливою [4]. Г. Філіпова виокремила такі найважливіші функції материнства:

забезпечення матір'ю предметного середовища та умов для практичної, ігрової діяльності та спілкування дитини;

забезпечення умов для формування культурних особливостей соціально- комфортного середовища та стилю мотивації досягнення, а також основних культурних моделей і ціннісних орієнтацій [5].

Т. Піроженко сформулювала визначення психологічної готовності до батьківства як сукупності особистісних якостей батька і матері, що відображають поєднання знань, вмінь і навичок догляду за дітьми та виховання відповідно до їхнього віку, статі, стану здоров'я та індивідуальних потреб. На рівень готовності батьків до виховання дітей впливають певні умови, а саме стан здоров'я і фізичного самопочуття, самооцінка власної підготовки, вміння регулювати рівень своєї готовності (збільшувати обсяг необхідних знань, враховувати власний досвід, керувати своїм емоційним станом тощо) [3].

Також варто дослідити психологічну готовність до батьківства залежно від функціональних відмінностей ролей матері та батька в процесі виховання та догляду за дитиною. Г. Філіппова трактує психологічну готовність до материнства як здатність матері забезпечити адекватні умови для розвитку дитини, що виявляється у певному типі материнського ставлення, та виокремлює у структурі цього психологічного феномена п'ять основних блоків.

1. Особистісна готовність: загальна особистісна зрілість (адекватна статева ідентифікація; здатність до ухвалення рішень і відповідальності; стійка прихильність) та особистісні якості, необхідні для ефективного материнства (емпатія; здатність до спільної діяльності; здатність бути “тут і тепер”; творчі здібності; інтерес до процесу виховання).

2. Мотиваційна готовність: зрілість мотивації до народження дитини, за якої малюк не є засобом особистісної самореалізації жінки; засобом утримання партнера або зміцнення сім'ї; засобом компенсації своїх дитячо-батьківських стосунків; засобом досягнення певного соціального статусу тощо.

3. Адекватна модель батьківства: адекватність моделей материнської і батьківської ролей, сформованих у своїй сім'ї; оптимальні для народження і виховання дитини батьківські установки, позиції, виховні стратегії, материнське ставлення.

4. Сформованість материнської компетентності: наявність необхідних знань про фізичний і психічний розвиток дитини; ставлення до дитини як до суб'єкта не лише фізичних, але й психічних потреб і суб'єктивних переживань; здатність розуміти стани дитини, особливості її поведінки; здатність до спільної діяльності з дитиною.

5. Сформованість материнської сфери як частини особистісної сфери жінки, що містить три блоки (емоційно-потребовий; операційний; ціннісно- смисловий). Як зазначає Г. Філіппова, їхній зміст послідовно формується в онтогенезі жінки (у взаємодії з власною матір'ю чи іншими носіями материнських функцій; сюжетно-ролевій грі у ляльки і сім'ю; у взаємодії з немовлятами до народження своєї дитини; у взаємодії з власними дітьми) [6].

С. Мещерякова вважає, що процес формування психологічної готовності до материнства здійснюється одночасно під впливом біологічних і соціальних чинників і, з одного боку, має інстинктивну основу, а з іншого - є особливим особистісним утворенням, провідною основою якого є суб'єкт-суб'єктна орієнтація у ставленні до ще ненародженої дитини. Досліджуючи показники цього психологічного феномену, вчена виокремлює: особливості комунікативного досвіду жінки в її ранньому дитинстві; особливості емоційного переживання жінки під час вагітності; орієнтування жінки на стратегію виховання та догляду за майбутньою дитиною [7].

У межах дослідження особливостей розвитку психологічної готовності до материнства на стадії планування вагітності, під час вагітності і після пологів Т. Гур'янова зазначає, що структура цього психологічного феномену визначається суперечністю між актуальним способом життя і тим, який передбачається після народження дитини. На думку вченої, у структурі психологічної готовності до материнства слід виокремити такі аспекти: мотиваційний (мотив народження дитини, відповідальність за її народження і виховання, почуття обов'язку); оцінний (рефлексія власної підготовленості і відповідності оптимальному образу матері); емоційний (емоційне сприйняття ситуації материнства (комфорт/дискомфорт), переважний фон настрою, який супроводжує вагітність); операційний (материнська компетентність: володіння способами, прийомами, знаннями, навичками, вміннями, необхідними для догляду за дитиною, вміння моделювати власну діяльність); регулятивний (саморегуляція жінки під час вагітності і після народження дитини щодо взаємодії з нею завдяки чинникам, що обумовлюють динамічні характеристики трансформації способу життя (ригідність - гнучкість, зовнішній і внутрішній локус контролю) [8].

Р. Овчарова виокремила такі ознаки психологічної неготовності жінки до материнства: емоційна та психологічна незрілість, відсутність готовності до шлюбу, переживання почуття несправедливості, брак любові та теплих взаємин, неповна власна родина, емоційна залежність від матері, сприймання

власної дитини як чинника особистих проблем тощо [9].

На думку Т. Андрєєвої, батьківство як почуття і рольова позиція чоловіка, спрямована на дитину, формується в процесі соціалізації під впливом таких соціально-психологічних чинників: власний позитивний досвід спілкування зі своїм батьком чи з людиною, яка його заміняла (психологічна підготовка хлопчика до майбутньої ролі батька, що відбувається за умови емоційної близькості із власним батьком та конструктивних відносин з ним, забезпечує йому у майбутньому тісний емоційний контакт з власною дитиною, підвищуючи задоволеність батьківською роллю); активна емпатійна позиція стосовно вагітної дружини (готовність до розуміння її бажань, очікувань та побоювань; психологічна підтримка; почуття відповідальності за її фізичний та психологічний стан, турбота про неї тощо); присутність при народженні дитини (психологічна підтримка дружини під час пологів; розуміння процесу народження дитини як спільної праці обох батьків тощо); перший емоційно- позитивний контакт з дитиною; особисте бажання чоловіка бути батьком (свідоме бажання прийняти батьківську роль поєднана з усвідомленням власної відповідальності за фізичний і психічний розвиток дитини та готовністю витрачати власні фізичні і психологічні сили і час задля благополуччя дитини тощо) [10].

Щодо проблеми підготовки юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька Н. Гусак виокремив такі критерії визначення психологічної готовності до батьківства: розуміння соціальної значущості сім'ї та можливостей самореалізації у ній сутності чоловіка, самооцінка морально-етичних якостей готовності до виконання ролей чоловіка та батька, знання основних сімейних функцій та практичні навички їхнього виконання, статева вихованість як передумова відповідального партнерства. Основними причинами неготовності молодих людей до батьківства вчений вважає недостатньо високий рівень загальної психолого-педагогічної освіченості та культури, відсутність єдиної стабільної стратегії виховання та розвитку дитини, недооцінку впливу власної поведінки та способу життя на якість розвитку дитини та ін. [11].

Висновки

Отже, батьківство як психологічний феномен можна визначити як інтегральну сукупність соціальних та індивідуальних характеристик особистості матері чи батька (майбутніх чи актуальних), найважливішими з яких є комплексність і соціальна детермінованість. Структура батьківства як психологічного феномену у широкому сенсі полягає у поділі на такі компоненти: когнітивний; емоційний; поведінковий. Психологічна готовність до батьківства - це сукупність особистісних якостей батька і матері, що відображають поєднання знань, вмінь і навичок догляду за дітьми та виховання відповідно до їхнього віку, статі, стану здоров'я та індивідуальних потреб. батьківство психологічний виховання

Психологічна готовність до материнства як здатність матері забезпечити адекватні умови для розвитку дитини містить такі необхідні компоненти: особистісну готовність, мотиваційну готовність, адекватну модель батьківства, сформованість материнської компетентності. Формування цих складових залежить від особливостей комунікативного досвіду жінки в її ранньому дитинстві; особливостей емоційного переживання жінки під час вагітності; орієнтування жінки на стратегію виховання та догляду за майбутньою дитиною. Батьківство як почуття і рольова позиція чоловіка, що спрямована на дитину, формується в процесі соціалізації під впливом таких соціально- психологічних чинників: власний позитивний досвід спілкування зі своїм батьком чи з людиною, яка його заміняла; активна емпатійна позиція стосовно вагітної дружини; присутність при народженні дитини; перший емоційно- позитивний контакт з дитиною; особисте бажання чоловіка бути батьком.

Усебічний гармонійний розвиток дитини безпосередньо пов'язаний з успішним виконанням батьківських функцій дорослими, які його доглядають, що у свою чергу, залежить від рівня їхньої психологічної готовності до батьківства. Формування та розвиток цього складного психологічного утворення можливий за умови організації завчасної підготовки молоді до виконання батьківських функцій та обов' язків завдяки заходам підвищення психолого-педагогічної культури та освіченості у питаннях розвитку та виховання дітей.

Перспективами подальших досліджень у обраному напрямку є

визначення та порівняння основних психологічних чинників, що сприяють формуванню психологічної готовності до батьківства серед міського та сільського населення України та формування програми розвитку цього психологічного феномену серед сучасної молоді.

Список використаної літератури

1. Ярошинська О. О. Розвиток поглядів на інститут батьківства в історії української етнопедагогіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :

13.0. 01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” К., 2005. 18 с.

2. Овчарова Р. В. Психология родительства : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений. Москва : Издательский центр “Академия”, 2005. 368 с.

3. Піроженко Т. О. Хартман О. Ю., Виховуємо дитину - зростаємо як батьки : навчально-методичний посібник. Тернопіль : Мандрівець, 2014. 168 с.

4. Белогай К. Н. Культурные модели материнства и отцовства как факторы формирования родительского отношения. Журнал практического психолога. 2005. № 5. С. 41-46.

5. Филиппова Г. Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии. Вопросы психологии. 2001. № 2. С. 22-36.

6. Филиппова Г. Г. Психология материнства : учебное пособие. М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. 240 с.

7. Мещерякова С. Психологическая готовность к материнству. Вопросы психологии. 2000. № 5. С. 18-27.

8. Гурьянова Т. Развитие психологической готовности к материнству на стадии планирования беременности, во время беременности и после родов : дис... канд. психол. наук : 19.00. Барнаул, 2004. 176 с.

9. Овчарова Р. В. Родительство как психологический феномен : учебное пособие. Москва : Московский психолого-социальный институт, 2006. 496 с.

10. Андреева Т. В. Психология семьи : учеб. Пособие. СПб. : Речь, 2007. 384 с.

11. Гусак Н. І. Підготовка юнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :

13.0. 05. Луганськ, 2005. 18 с.

Размещено на Allbest.ru