Повага підлітків до батьків як компонента морального виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

дитина виховання сім'я

Стаття з теми:

Повага підлітків до батьків як компонента морального виховання

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професор Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Людмила Повалій, старший науковий співробітник інституту виховання Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

Наталія Примаченко, кандидат педагогічних наук Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Стаття присвячена проблемі виховання дітей імолоді в тому числі у сім ї. Поліпшення взаємостосунків між батьками і дітьми спонукає до відродження традиційних та пошуку нових шляхів вихованняу дітей поваги до батьків на основі широкого використання засобів етиопедагогіки, всебічного врахування умов нинішнього життя та менталітету українського народу.

Ключові слова: повага, моральне знання, методи виховання, сім'я, цінність, емоції.

Статья посвящена проблеме воспитания детей и молодежи в том числе в семье. Улучшение взаимоотношений между родителями и детьми побуждает к возрождению традиционных и поиска новых путей воспитания у детей уважения к родителям на основе широкого использования средств этнопедагогики,всестороннего учета условий нынешней жизни и менталитета украинского народа.

Ключевые слова: уважение, моральное знание, методы воспитания, семья, ценность, эмоции.

The article deals with the education of children and young people including families. Improved relationships between parents and children leads to the revival of traditional andfinding new ways of raising children to respect their parents through extensive use of ethnopedagogy, comprehensive consideration ofpresent life and mentality of the Ukrainian people.

Keywords: respect, moral knowledge, parenting practices, family values, emotions.

Постановка проблеми

Вченими залежить від знання педагогом елементі визначено, що ефективність виховання моральності і структурно-функціональних зв'язків моральних якостей особистості між ними, а також самого механізму розвитку рис характеру [19]. Виходячи з цього, припускаємо, що визначення етичного змісту і психолого-педагогічної структури поваги до батьків як однієї з гуманістичних якостей, визначення її критеріїв, їх рівнів вияву у молодших підлітків вихідний теоретичний компонент системи педагогічної роботи по вихованню у дітей поваги до батьків засобами етнопедагогіки.

Передумовою для педагогічно доцільного розв'язання завдань дослідження є чіткість визначення понятійного терміну “повага”, який має ключове значення для нашого дослідження. У педагогічній літературі він використовується досить часто, хоча саме поняття поки що не підлягало детальному науковому аналізу Даний термін відсутній і в Педагогічному словнику та Педагогічній енциклопедії. Між тим, саме поняття міцно ввійшло у вжиток для позначення мотивованої поведінки суб'єктів.

Словник з етики визначає це поняття так: “Повага одна з найважливіших вимог моральності, яка передбачає такі відносини між людьми, при яких у відповідних діях, мотивах, а також в соціальних умовах життя суспільства визнається гідність особистості” [20]. З цього визначення випливають такі твердження: а) повага це вимога, яку ставить перед людиною суспільство; б) повага передбачає лише гуманні стосунки між людьми з огляду на те, що лише вони визначають гідність особистості.

З точ ки зору теорії і практики виховання “повага до людини” входить в структуру особистості як одна з провідних моральних якостей. Вона передбачає мотивовану поведінку суб'єктів, що виявляється у позитивному ставленні однієї людини до іншої. Таке ставлення грунтується на визнанні значущості об'єкта поваги, його прав стосовно суб'єкта і обов'язків останнього перед об'єктом поваги [8, 63].

Мета статті. Вивчення морального змісту, поваги до батьків, виходячи з принципів гуманізму, підкреслюючи при цьому дієву, практичну реалізацію такого ставлення в житті.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема розглядається на основні аспекту наукової розробки теорії морального виховання, в тому числі його гуманних основ, висвітлено в працях А. Макаренка [17], В. Сухомлинського [22], С. Шацького [25] і ін.

Проблемі морального виховання дітей, зокрема гуманних відносин, присвячені праці М. Болдирєва [4], М. Боришевського [7], Б. Кобзаря, I. Мар'єнко, Л. Рувинського та ін. В них розкриваються завдання, зміст і методи морального виховання підростаючого покоління, шляхи формування моральних переконань, почуттів і навичок в навчальному процесі та позакласній роботі; в сім'ї; в системі відносин, в дитячому колективі.

Виклад основного матеріалу

В сучасних наукових розробках виховання у молодших підлітків поваги до батьків окремо не розглядалося дослідниками, які займаються проблемами сімейного виховання. В усіх відомих нам роботах батьки не є об'єктом турботи дитини чи підлітка, а, як правило, виступають в ролі помічників кваліфікованих педагогів класоводів, класних керівників, вихователів груп продовженого дня. У дослідженнях Р. Амосової [1], Т. Бабаєвої [2], О. Докукіної [11], В. Киричок [14], М. Тимошенко [24] і ін. розглядається процес формування моральних взаємовідносин у дошкільників та молодших школярів.

Оскільки ми розглядаємо повагу до батьків як моральну якість, то сутнісною характеристикою її виступає інтегративність. Всі концепції інтегративності якостей особистості спираються на філософське положення про те, що “інтегральні якості системи” визначають систему в цілому, розкриваючи загально-системні властивості її елементів [19, 4].

Внаслідок багатогранності поняття “якість особистості” існують різні підходи до визначення структури якості, які доповнюють один одного. Оскільки моральні якості “неможливо віднести виключно до сфери свідомості, сфери діяльності чи лише до сфери відносин”, то вони існують як взаємозв'язки, діалектична взаємодія названих сфер.

Розвиток і становлення особистості в її зв'язках і відносинах з оточуючим світом привертали увагу відомих психологів (Б. Ананьєв, А Бодальов, Л. Божович, Л. Виготський, А. Люблінська, В. Мясищев і ін.).

Найбільш глибоко і різнобічно проблема відносин у вітчизняній науці була розроблена В. Мясищевим. Розкриваючи це поняття, він висвітлив шляхи його використання для вивчення і формування особистості, для пояснення природи таких її утворень, як потреби, інтереси, пізнання в цілому. В. Мясищев вважав, що “психологічні відносини людини в розгорнутому вигляді є цілісною системою індивідуальних вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різноманітними сторонами об'єктивної дійсності. Ця система випливає із всієї історії розвитку людини, вона характеризує її особистий досвід і внутрішньо визначає її дії і переживання” [18, 210]. За його твердженням, особистість як цілісне явище може бути усвідомлена, вивчена і вихована лише з позицій відносин. Відносини виникають і існують в процесі взаємодії людей.

А. Бодальов також розглядає формування різних якостей особистості в світлі психології відносин, розкриває зв'язок особистісного ставлення і об'єктивних відносин, показує залежність моральної вихованості від активності самої особистості в діяльності, при якій дані відносини складаються [5].

Л. Божович, розглядаючи відносини з матеріалістичних позицій, визначає їх як зв'язки індивіда з предметами об'єктивної реальності, які можуть бути виявлені в емоційних реакціях, вчинках [6]. Слідом за Л. Божович А. Люблінська визначає відносини людини як “цілісне утворення, сплав почуттів і знань, переживань і практичного досвіду..” [15, 222]. Ставлення до людей А. Люблінська розглядає як стрижневе і детально його описує. Однак про ставлення до батьків, процес його формування в її дослідженнях практично мова не йде [16, 132].

Українські психологи А. Запорожець іЯ. Неверович стверджують, що емоції мають специфічний вплив на активізацію вже наявних у дітей мотивів поведінки, а також беруть участь у формуванні нових мотивів поведінки. Згідно досліджень цих вчених та Т. Гаврилової [10], реалізація емпатії в поведінці особистості залежить від того, які мотиви (особистого благополуччя егоїстичні чи благополуччя іншого альтруїстичні) домінують в її поведінці. В зв'язку з цим виділяють два різновиди емпатії, що відповідають егоїстичній і альтруїстичній спрямованості особистості співпереживання і співчуття. Співпереживання розглядається як пасивна форма емоційного відзиву на переживання іншого і втеча від джерела неприємних переживань. Співчуття виявляється в готовності зрозуміти іншого, допомогти йому в критичній ситуації.

У структурі поваги до батьків знання про цінність батьків, їх роль у житті кожної людини, забарвлюючись емоціями, утворюють стійке емоційне ставлення до батьків, яке виявляється в почутті вдячності, обов'язку перед батьком і матір'ю, в здатності молодшого підлітка до емоційного відзиву виявляти чуйність, дбайливість, турботу, співпереживання в ставленні до батьків.

Однак, щоб стати компонентами почуттів, моральні знання повинні бути особистісно значущими, оскільки “жодна асоціація не утворюється, не закріплюється і не актуалізується, якщо вона не буде закріплена особистою значущістю для людини”. Переживання особистісної значущості супроводжується виникненням інтересу до об'єкта почуттів і потреб. Тому повага до батьків передбачає інтерес до спілкування з батьком і матір'ю, духовного світу батьків, спільних видів діяльності з ними (праці, проведенню вільного часу тощо), в яких ця якість формується.

Знання, емоції, інтереси інтегруються потім в переконання як синтез раціонального й емоційного.

Сутність переконання не лише в усвідомленні людиною світоглядних і моральних понять, але і особистої його готовності діяти у відповідності з цими правилами і поняттями. “Переконання твердий погляд на що-небудь, який грунтується на певних положеннях, поглядах, пов'язаними в свідомості людини з глибоким і щирим визнанням їх істинності, безперечної переконаності. Внаслідок цього переконання виступають мотивами до певних вчинків, поведінки”.

Аналіз досліджень відомих психологів і педагогів засвідчує, що підлітковий вік є сензитивним для інтенсивного формування переконань як принципів, якими необхідно керуватися в поведінці, оскільки основи переконань закладаються ще в молодшому шкільному віці, коли дитина засвоює ряд важливих етичних понять, правил і норм моральної поведінки. Однак про переконання як відносно завершені, цілісні структурно-функціональні утворення в молодшому підлітковому віці не йдеться, оскільки за результатами досліджень українських психологів (М. Боришевського, М. Дригус, Л. Пелипенко та ін.) вони виникають вперше в кінці підліткового віку. Формування у дітей цього віку переконань в необхідності шанувати своїх батьків і протистояти всьому, що принижує їх гідність, має супроводжуватися розвитком як узагальненого (уявлення про бажані якості людини, гуманне ставлення до інших), так і конкретного (образ реальної людини, зокрема батька і матері, бажання бути схожим на неї, виробляти в собі її кращі риси) ідеалу батьків.

Вік дітей 10 - 12 років є періодом, коли у них виникає “почуття дорослості” як основне психологічне новсугворення (Д. Ельконін, Т Др агунова). Воно зумовлює перебудову взаємостосунків батьків і дітей молодшого підліткового віку. Так, численні дослідження засвідчують, що саме в цей період у підростаючої людини виникає незадоволення, образа, протест, грубість, неслухняність, впертість тощо, якщо до неї ставляться як до маленької. Тому стосунки батьків, педагогів з дітьми цього віку мають наповнюватися новим змістом: моральні вимоги до підлітків повинні зумовлюватися нормами співробітництва, поваги, тобто моральної рівності, на відміну від моралі “слухняності”, яка є домінуючою у взаєминах молодших школярів зі старшими. З іншої сторони, “почуття дорослості” як центральне новоутворення свідомості молодших підлітків викликає у дітей потребу поставити себе в ситуацію дорослого в системі існуючих сімейних і громадських відносин, створюючи цим передумови для розвитку в них батьківського ідеалу, усвідомлення ними обов'язку стосовно батьків.

Мотиваційний компонент поваги до батьків - сукупність усвідомлених спонукань до діяльності - фіксує мету, заради якої здійснюється вчинок [13]. Мотив остання ланка в детермінації поведінки, яка безпосередньо передує вчинку. В утворенні мотивів шанобливого ставлення до батьків, властивих для достатньо високого рівня розвитку поваги до них, беруть участь всі компоненти цієї якості, охарактеризовані вище.

На нашу думку, молодшим підліткам властиві мотиви поведінки, зумовлені як альтруїстичними, так і споживацькими переконаннями. До першої групи належать прагнення принести користь батькам, рідним, прагнення наслідувати приклад батьків, бажання надавати батькам посильну допомогу тощо; до другої бажання отримати похвалу, винагороду, страх бути покараним і ін.

Вольовий компонент моральних якостей тісно пов'язаний з реалізацією моральної орієнтації у вчинках. Сутність волі як “практичної сторони свідомості” в свідомій мобілізації особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для переборювання труднощів і перешкод при здійсненні мотивованих вчинків.

У структурі поваги до батьків воля діє активно тоді, коли потреба бути корисним батькам ще не стала актуальною. Вольовий компонент у цьому випадку підсилює чи породжує мотиви гуманної поведінки, подавляючи інші потреби чи бажання. При високому рівні сформованості якості дія волі є незначною.

Діяльнісний компонент поваги до батьків вчинок. Його зовнішня сторона виявляється в діях (уміннях, навичках), а внутрішня у вже розглянутих компонентах блоку свідомості. Діалектику зовнішнього і внутрішнього у вчинку переконливо показав С. Рубінштейн. На його думку, психологічні компоненти не лише подані на початку і в кінці дії у вигляді мотивів і мети вчинку, але й входять власне в його сутність [23, 132].

Виступаючи видом гуманних відносин, повага до батьків з боку молодшого підлітка характеризується виявом високої свідомості, доброзичливості, безкорисливості, самостійності, готовності завжди надати допомогу батькам. Ці ж якості були виділені і в процесі дослідницької роботи як узагальнені критерії, що виявляються в більш конкретних ознаках. При цьому ми виходили з того, що моральна якість особистості є багато разів повторюване і в результаті цього закріплене в системі звичної моральної свідомості, звичних дій людини, ставлення.

На кожному новому етапі раніше функціонуючі механізми входять в якості підлеглих в більш складні механізми, зазнаючи там суттєвих перетворень. З цього випливає, що моральні якості особистості визначаються не лише діяльністю, але й виникаючими в процесі діяльності відносинами. Всі компоненти структури шанобливих відносин перебувають в єдності і в певній залежності. Лише розвиток системи компонентів дозволяє сформувати дійсно гуманні стосунки між дітьми і батьками.

Визначивши повагу дітей до батьків предметом дослідження, ми усвідомлювали, що вона компонент більш широкої системи моральних якостей і, отже, не може розвиватися відокремлено від них. Передусім ми виходили з того, що виховання у молодших підлітків поваги до батьків тісно пов'язане з розвитком у дітей моральної любові до батьків.

Як стверджує I. Бех, моральна любов це “почуття гармонії, коли одна людина духовно зливається з іншою в одне ціле, стає здатною бажати блага, щастя іншим” [3, 8]. Вважаємо, що дитина лише тоді в повній мірі навчиться поважати своїх батьків, коли це почуття стане “керівним мотивом у всіх моментах її життя” [3, 8].

У своєму дослідженні ми також спираємося на положення А. Люблінської, яка розглядала структуру особистісних відносин з точки зору єдності трьох груп компонентів, які її утворюють: ціннісно-когнітивної, емоційної і діяльнісної [16]. Виходячи з цього, ми виокремили якості, які, на наш погляд, найбільш точно визначають сутність поваги до батьків, перебувають між собою у взаємозв'язку.

Ціннісно-когнітивна сторона найбільш яскраво представлена такими якостями особистості, як пізнавальна активність та інтерес.

Емоційний бік ставлення як прояв моральних почуттів визначається нами в здатності до співпереживання, співчуття, в їх органічній єдності з вольовим зусиллям особистості.

У діяльнісній стороні ставлення виявляються такі якості, як самостійність (прагнення до самостійності) та ініціативність.

Для реалізації поваги дітей до батьків необхідною є безкорисливість (моральне знання про необхідність допомагати іншому, свідома готовність поступитися власними інтересами на користь батьківських, мотив безпосередньої допомоги i відповідні йому звички поведінки).

Повага до батьків у молодших підлітків є результатом впливу, насамперед, батьків, сім'ї і соціального середовища. Школа виконує допоміжну функцію, виступаючи консультантом і помічником батьків, що для сучасної ситуації є досить актуальним. За своєю суттю процес виховання поваги до батьків у дітей молодшого підліткового віку є організованою батьками за допомогою педагогів діяльністю молодших підлітків на основі широкого застосування народно-педагогічних засобів з метою формування і розвитку у них моральної відповідальності за особисті дії та вчинки, пов'язані з виконанням синівського (дочірнього) обов'язку.

Висновок. Таким чином, на основі результатів аналізу філософських, етичних, психолого-педагогічних джерел з проблеми ми визначили поняття “повага до батьків” як інтегративну, динамічну моральну якість, утворену на основі синтезу мотивів позитивного ставлення, певних моральних знань та гуманних вчинків дітей стосовно батьків. Структура поняття “повага до батьків” з боку дітей складається з мотиваційного, змістового і діяльнісного компонентів.

Мотиваційний компонент містить мотиви позитивного ставлення до батьків з боку підлітка. Це такі мотиви, як духовна потреба у безкорисливій допомозі батькам, прагнення творити добро на користь батькам, родині.

Моральні знання (змістовий компонент) це доступні розумінню дітей підліткового віку морально-етичні поняття про роль батьків у суспільстві і в житті кожної людини, їх ціннісні якості, про шанобливе ставлення до батьків відповідно загальновизнаним гуманістичним принципам, нормам і правилам поведінки.

Діяльнісний компонент поняття “повага до батьків” складають гуманні вчинки дітей стосовно батьків: надання допомоги батькам, привітність у спілкуванні з ними, чуйність і турбота про них, здатність виявляти самостійність та ініціативність у повсякденному житті, у вирішенні морально- етичних питань.

Характеристичні параметри останнього, діяльнісного компоненту слугували в розгортанні дослідження критеріями при визначенні рівнів сформованості поваги до батьків у дітей підліткового віку.

У випадку необхідності оцінки стану процесу формування поваги до батьків, доцільним є використання в якості критеріїв першого (мотиву) і другого (певних моральних знань) компонентів. У цьому випадку можливо не лише констатувати факт їх наявності чи відсутності, але і вивчити зміст, форми і методи виховання у дітей молодшого підліткового віку поваги до батьків засобами української етнопедагогіки в сім'ї і школі.

Подані вище теоретичні положення стали вихідною платформою констатуючого і формуючого експерименту, а також основою для розробки методичних рекомендацій для батьків і класних керівників щодо вдосконалення стану виховання поваги до батьків.

Література

1. Амосова Р.Г. Формирование нравственного опыта младших школьников в коллективной деятельности: Дисс...канд. пед. наук: 13.00.01. -М., 1971. -181 с.

2. Бабаева Т.И. Формирование доброжелательного отношения детей старшего дошкольного возраста к сверстникам в процессе общения: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. - Л., 1973. -170 с.

3. Бех І.Д. Особистість народжується у сім'ї // Поч. школа. - 1994. №2. С. 8 9.

4. Болдирєв М.І. Класний керівник. - К.: Рад. школа, 1982. - 252 с.

5. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Изд-во МГИ, 1982. -199 с.

6. Божович Л.И. Избранные психологические труды:Проблемніформированияличности/Д.И. Фельдштейн (ред.). - М.: Междунар. пед. академия, 1995. - 209 с.

7. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей. - К., 1979. - 48 с.

8. Блюмкин В.А. Моральные качества личности (их сущность, структура, типологии и особенности формирования в социалистическом обществе). Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. -186 с.

9. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків. - 3-є вид. Полтава, 1994. - Т. 1. -192 с.

10. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. -М.: Знание, 1984. - 80 с.

11. Докукина Е.М. Взаимодействие школы и семьи в формировании нравственных основ поведения младших школьников: Дисс... канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1993. - 176 с.

12. Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"). - К.: Райдуга. -1994. -62 с.

13. Ковалев А.Г. Психология личности. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Просвещение, 1970. - 391 с.

14. Киричок В.А. Формирование гуманных взаимоотношений младших школьников во внеурочной деятельности: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /НИИ педагогики УССР. - К., 1988. - 23 с.

15. Люблинская А.А. Система отношений основа нравственной воспитанности личности // Вопросы психологии. - 1983. - № 2. - С. 74 - 79.

16. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

17. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса // Педагогические сочинения в 8 т. -М.: Педагогика, 1983. - Т.1. - С. 135 136.

18. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. - Л.: ЛГУ, 1960. - 426 с.

19. Структура морали и личность /Под ред. С. Анисимова и Р.Миллера. -М.: Мысль, 1977. -174 с.

20. Стельмахович М.Г. Григорій Сковорода і народна педагогіка //Початкова школа. -1996. - №1. С. 47 - 50.

21. Словарь по этике / Под ред. А.А. Гусейнова и И.С. Кона. 6-е изд. -М.: Политиздат, 1989. - 447 с.

22. Сухомлинський В.О.//Батьківська педагогіка. К., Рад. школа, 1978. - 263 с.

23. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. 2-е изд. -М.: Педагогика, 1976. - 416 с.

24. Тимошенко М.И. Воспитание заботливого отношения к окружающим людям у детей старшего дошкольного возраста в детском саду: Дис...канд.пед.наук:13.00.01. - Л., 1960. - 236 с.

25. Шацкий С.Р. Годы исканий // Педагогические сочинения: в 4 т. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. - т.1. - С. 68 -151.

Размещено на Allbest.ru