Індивідуалізована оцінка психофізіологічного статусу дітей на підставі окулодинамічних параметрів зорової аферентації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНДИВІДУАЛІЗОВАНа оцінка психофізіологічного статусу дітей на підставі окулодинамічних параметрів зорової аферентації

Т.В.Дегтяренко, О.В. Ушан

Проблема індивідуальності в дійсний час розглядається як співвідношення біологічного (успадкованого) і соціального (середовищного) в формуванні міжіндивідуальної варіативності психологічних ознак у людей. В якості біологічного виступають типологічні особливості властивості нервової системи і темпераменту. Саме вони відображають та обумовлюють індивідуально-типові розбіжності і діяльності основних регуляторних систем організму (нервової, ендокринної, імунної) і ці розбіжності визначають індивідуальні особливості функціонування ЦНС (швидкість виникнення і зникнення нервових процесів; інтенсивність їх; співвідношення величини збудження з величино гальмування). Проблеми диференціальної психофізіології розглядаються в рамках дослідження будь-яких відмінностей між людьми на підставі природних (біологічних) задатків, які обумовлені індивідуальними якісними розбіжностями загальних властивостей нервової системи [1].

Методологія і принципи дослідження загальних властивості нервової системи та особливостей поведінки людини (конкретного індивідуума) базуються на врахуванні її типологічних особливостей і до цього часу залишаються актуальними, але недостатньо розробленими. Відмінності між людьми за максимальними досягненнями традиційно в психофізіології пов'язують з вивченням здібностей, які розглядаються як відмінності в ступеню прояву окремих визначених властивостей індивідуумів (якісних сторін прояву різноманітних функцій людини). Функції, зокрема вегетативні перцептивні, мнемічні, інтелектуальні, рухові характеризуються якісними сторонами, тими властивостями, які відрізняють індивідуумів одного від другого (наприклад за руховими властивостями - сила, точність, швидкість, координованість рухів).

Принципово для комплексної оцінки психофізіологічного стану людини необхідно проведення цілого ряду досліджень з обов'язковим використанням анамнестичних та антропометричних даних, методів оцінки функціонального стану мозку, судинної та дихальної систем, показників імунореактивності організму та гормонального гомеостазу, параметрів стану вегетативної нервової системи, а також адекватного психологічного тестування. Загально прийнятим в практичній роботі психолога є застосування цілого набору тестових методик, (спостереження, особистісні опитування, проективні методи), але ці методики є довготривалими, суб'єктивними і потребують високої кваліфікації психолога для їх правомірної, вірогідної інтерпретації. Однак комплексну оцінку психофізіологічного стану важко реалізувати на практиці, особливо при масовому обстеженні дітей і підлітків.

Тому увагу дослідників притягують такі методи, які дозволяють оперативно і інформативно оцінити психофізіологічний статус людини на базі тих методик яки дозволяють об'єктивно визначати особливості психо-емоційного стану і психомоторної функції людини, яка, у свою чергу, забезпечує усі види психічної діяльності. Індикаторними перемінними психофізіологічного статусу мають бути такі, що базуються на об'єктивних характеристиках, які визначають якісні особливості психомоторної функції людини, зокрема окулодинамічні параметри зорової аферентації.

Нейрофізіологічні можливості, здібності і спроможності кожної людини як суб'єкта, виконуючого рухи, є індивідуалізованими характеристиками особистості і тому термін “психомоторні якості” віддзеркалює єдність нейрофізіологічних і психологічних механізмів моторики людини, яка згідно сучасних уявлень розглядається як результуюча усіх форм психологічного віддзеркалення реального світу [2].

Приймаючи до уваги складну організацію психомоторики людини, при спряженій морфо-функціональній взаємодії всіх нейрофізіологічних рівній регуляції рухової активності особистості в дійсний час підкреслюється перспектива використання найбільш “простих” рухальних актів, нейронні рівні організації яких достатньо відомі [2,3]. До того ж прості рухальні акти, сенсорні пороги і швидкості добре підлягають вимірюванню, є генетично детермінованими і онтогенетично стабільними; вони константні за параметрами, і характеризують межіндивідуальну варіатівність психологічних ознак людини з високим рівнем корелятивного зв'язку з загально прийнятими психо-діагностичними тестами [4].

Зіничний рефлекс слід розглядати, як функціональну систему, оцінка ефективності функціонування якої безумовно пов'язана з загальними вродженими задатками людини, тобто типологічними особливостями властивостей нервової системою і функціональною асіметриєю мозку [2]. Що стосується окулодинамічних показників функціонування зорової сенсорної системи, які реєструються методом пупілографії, то вони стали використовуватися в сучасних дослідженнях психомоторики людини, бо надають можливість в короткий термін здійснити інтегральну оцінку психофізіологічного стану за патерном індивідуальної специфічної реактивності організму (метод є фізіологічно адекватним і цілком безпечним) [5,6].

Враховуючи те, що розробка інформативних та об'єктивних скринінгових методик оцінки психофізіологічного статусу дітей та підлітків з метою своєчасного виявлення психопатологічних зрушень ще на до клінічній стадії розвитку психопатологічних розладів є вельми актуальним в сучасному суспільстві, доцільним є використання з такою метою об'єктивних параметрів окулографії, яка здійснюється на сучасному апаратно-програмному комплексі “ОК-2” [7].

Окулодинамічні показники зорової аферентації отримують через реєстрацію розміру і положення зіниці при знаходженні людини в темряві та пред'явленні різноманітних стимулів і дозволяють визначити цілий ряд тих параметрів, які дозволяють дослідити індивідуальні особливості психомоторної функції людини [8].

Відомо що реєстрація реакції зіниці на світловий стимул визначається в підручнику з психофізіології, як об'єктивний тест оцінки психофізіологічного стану організму [9].

В монографії В.В. Никандрова [2] занотовано, що пупілографія вимірює внутрішні рухи гладкої мускулатури радужки (зіничний рефлекс) і ці окулодинамічні показники не тільки відіграють значну роль в формуванні таких елементарних, але важливих психічних функції людини як відчуття та сприйняття, а й завдяки тому, що зіставляють провідну нейрофізіологічну компоненту складних психомоторних функцій в організмі людини забезпечують ефективне психічне віддзеркалювання зовнішнього світу.

Враховуючи все, що викладено вище, слід заключити, що вивчення окулодинамічних параметрів зорової аферентації може бути використано в рамках розробки проблеми індивідуальності в психофізіології для вирішення актуальних питань клінічної психології, дефектології, неврології, спортивної медицини та профорієнтації.

Метою досліжень стала розробка способу індивідуальної оцінки психофізіологічного статусу дітей на підставі повного аналізу великої кількості окулодинамічних параметрів зорової аферентації (92 параметрі).

Суть розробки полягає в тому, що індивідуальна оцінка психофізіологічного статусу дітей визначається на підставі аналізу уніфікованого патерну ISR на світловий стимул завдяки об'єктивній реєстрації окулодинамічних характеристик зорового сприйняття. Розроблений патерн складається з чотирнадцяти окулодинамічних параметрів зорової аферентації, які зокрема враховують такі важливі показники, як площа і положення зіниці, час затримки початку звуження зіниці і час початку її відновлення після зняття стимулу, швидкість активного відновлення зіниці, та флуктуація площі зіниці. Методика дослідження включає регістрацію впродовж 30 сек прямої та співдружної реакції зіниці на „сполох”, змінення площі зіниці у процесі акомодації також на протязі 30сек, і змінення площі зіниці в темряві впродовж 5 - 10 хвилин.

окулодинамічний зоровий аферентація психофізіологія

Окулодинамічні параметри патерну індивідуальної специфічної реактивності (ISR):

1. Максимальна амплітуда широкої зіниці, S_max-ср = (S_maxOD+S_maxOS)/2; мм²

2. Амплітуда змінень площі зіниці, A = S_max - S_min; мм²

3. Анізокорія у темряві, S_срOD/S_срOS , де S_ср=(S_max-S_min-I)/2; мм²

4. Амплітуда відхилень (флуктуацій) площі зіниці від середньої у темряві, S_max - S_min-I; мм²

5. Флуктуація площі зіниці при впливі світла (вузька зіниця), F = S_max-IV - S_min-IV; мм²

6. Час затримки початку звуження зіниці при впливі стимулу (латентність звуження), (час початку реакції - час подання стимулу), t_зт-1 = t₂ - t₁; сек.

7. Час початку відновлення площі зіниці після знімання стимулу (латентність відновлення зіниці), . t_зт-2 = t₇ - t₆ ; сек

8. Повний час звуження зіниці, t_зв = t₅ - t₂ ; сек.

9. Максимальна швидкість активного звуження зіниці. V_зв = (S_max-act - S_min-act)/(t₄ - t₃); мм²/сек

10. Швидкість активного відновлення зіниці до 2/3 початкової площі,V_відн = (S_min-VII - S_min-V)/(t₈ - t₇) ; мм²/сек.

11. Повний (розрахунковий) час відновлення зіниці до початкової площі,

t_{відн-повн}=t₁₀-t₇; сек.

12. Кількість миготінь за хвилину; кількість / хв

13. Мимовільне зміщення зіниці по горизонталі та вертикалі; мм

14. Форма широкої зіниці; коєф.

При аналізі результатів комплексного обстеження дітей, зіставлення результатів психологічного тестування за загальноприйнятими методиками і окулодинамічних параметрів зорової аферентації дозволило встановити важливі корелятивні взаємозв'язки між показниками, які характеризують психоемоційний статус та індивідуальну реактивність організму на світловий стимул [10].

Дослідження проведені у 29 дітей 6-7 років, які почали навчання у 1 класі в школі-інтернаті №2. на базі Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова, де встановлено апаратно-програмний комплекс „ОК-2”. Коплексне обстеження дітей яке включало психологічне тестування за загальноприйнятими методиками, визначення окулодинамічних параметрів зорової аферентації і оцінку функціонального стану зорової сенсорної системи, дозволило встановити важливі корелятивні взаємозв'язки з високим рівнем кореляції (r>0,5-0,7) між показниками, що характеризують індивідуальні особливості психоемоційного статусу дитини і окулодинамічними параметрами зорової аферентації, що характеризують індивідуальну реактивність організму на світловий стимул.

За тестом на увагу (“заховані форми” - кількість категорій), виявлено високій рівень кореляції з такими окулодинамічними параметрами, як швидкості звуження і розширення зіниць, терміни затримки реакції на подачу і зняття світлового стимулу. З рівнем уваги також тісно повязяні показники конвергенції, частота миготінь і максимальна амплитуда зіниці. До того ж виявлено функціональну асиметрію лівого і правого ока при відтворенні кількості категорій. Слід зазначити, що нами встановлені гендерні особливості сприйняття “лівого” і “правого у дівчаток та хлопчиків, а також їх відмінність у емоційному стані. За індивідуальними показниками тесту Торренса (оригінальність, фантазія, уявлення) виявлені суттєві кореляції з гостротою зору дитини вдалину і максимальною амплітудою зіниці при акомодації. Встановлені суттеві двонаправлені корелятивні взаємозв'язки між індивідуальними окулодинамічними параметрами зорової аферентації і показниками психологічного тестування.

На підставі аналізу графіку пупілографічної кривої нами здійснена оцінка функціонального стану зорової сенсорної системи дітей при відсутності світлового подразника і визначені параметри індивідуалізованої специфічної реактивності особистості на фізіологічно-адекватний подразник - світловий стимул. Порівняння змін амплітуд зіниць правого і лівого ока при дії світлового стимулу дозволяє отримати об'єктивну індивідуалізовану оцінку проявлення такої первинної властивості нервової системи як „сила-слабкість”, що виступає в якості основної типологічної характеристики особистості.

Оцінка сенсорних порогів на світлове подразнення (тривалість латентного періоду) і визначення швидкості реакцій звуження та відновлення зіниць дозволяє виявляти індивідуальні особливості проявлення таких основних властивостей нервової системи людини, як збудливість, рухливість та лабільність.

Аналіз параметрів пупілографічної кривої за такими показниками як кількість флуктуацій і амплітуди флуктуацій пупілографічної кривої у темряві і при дії світлового стимулу, а також регістрація кількісті миготінь дозволяє визначати особливості психо-емоційного стану індивідуума (тривожність, психичне перенапруження чи гальмування). Співставлення окулодинамічних параметрів зорової аферентації на правому і лівому оці дозволяє отримати об'єктивні показники, що належать до індивідуального латерального профілю особистості дитини(провідна рука-око-вухо).

Аналіз 14 об'єктивних психофізіологічних параметрів, що зіставляють запропонований патерн індивідуальної специфічної реактивності (ISR) на світловий стимул об'єктивно характеризує індивідуальні особливості психомоторної функції дитини і дозволяє здійснювати інтегральну індивідуалізовану оцінку психофізіологічного стану за об'єктивними критеріями кількісної оцінки міжіндивідуальних відмінностей психомоторних якостей, що в перспективі надає можливість усунення недоліків суб'єктивності при проведенні психологічного тестування.

Отримані дані доводять, що індивідуальні характеристики зіничного рефлексу у кожної дитини корегують з психологічними особливостями особистості, а саме з рівнем уваги і зосередженості, здібностями до уявлень і фантазії, оригінального мислення, емоційним забарвленням та проявами індивідуального латерального профілю особистості.

Таким чином, реєстрація окулодинамічних параметрів зорової аферентації дозволяє оцінити об'єктивно та інформативно в короткі терміни індивідуальні особливості психофізіологічного стану дітей і аналіз патерну індивідуальної спеціфічної реактивності (ISR) организму на світловий стамул (за 14 окулодинамичними параметрами) доцільно вікористовувати, в якості способу індивідуалізованої оцінки психофізіологічного статусу особистості при массових обстеженнях. Наша розробка спрямовано на опрацювання в подальшому індивідуалізованих підходів до виявлення донозологічних розладів в псхофізіологічному стані дітей та підлітків, що буде сприяти своєчасному застосуванню при визначенні порушень психомоторної функції диференційованих реабілітаційних заходів.

Література

1. Ильин Е.П. Дифференциальная психология. // СПб: Питер, 2001. - 454 с.

2. Никандров В.В. Психомоторика. Учеб.пособие. // СПб.: Речь, 2004. - 104 с.

3. Равич-Щербо И.В., Марютина Т.М., Григоренко Е.Л. Психогенетика. // М.: Аспект-пресс, 2000. - 447 с.

4. Шинкарюк А.Г. Рівні побудови рухів як теоретично-методична основа психомоторної активності людини. // Матер. VІ Костюківских читань „Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку”- К., 2003.- Т.ІІ- С. 189-194.

5. Дегтяренко Т.В. Психомоторна функція людини: рівні аналізу, патерни індивідуальної специфічної реактивності організму за пупілографічними параметрами. // Одеський медичний журнал. №2 (88), 2005. - С.99-104.

6. Дегтяренко Т.В., Ушан О.В. Визначення патерну індивідуальної специфічної реактивності організму на підставі окуло динамічних параметрів зорової аферентації. // „Наука і освіта”, №2, 2004. - С.13-17.

7. Македон С.В., Нікіфоров Ю.О., Ушан О.В. Пристрій для оперативної оцінки дінамичних характеристик зорового аналізатора. Деклараційний патент на корисну модель. 15.04.2005, Бюл.№4.

8. Дегтяренко Т.В. Проблема индивидуальности с позиций психонейроиммунологии // Матер. VI Костюковських читань «Психологія у ХХІ сторіччі: перспективи розвитку”. - К., 2003. - Т.ІІ. - С.41-45.

9. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию. - М: МПСИ: Флинта, 2002. - 400 с.

10. Дегтяренко Т.В., Бушуєва Н.Н., Ушан О.В. Комплексна оцінка психофізиологічного статуса шкільників 6-ти років з використанням методу пупілографії. // „Наука і освіта”, №4-5, 2004. - С. 20-23.

Размещено на Allbest.ru