Особливості становлення арт-терапії в Україні

Арт-терапія відноситься до відносно молодої та інтенсивно розвиваючої форми психологічної допомоги. У сучасній науці і практиці відбувається активний пошук її нових форм і методів. Цей пошук привів до розробки абсолютно нових форм арт-терапії: ландшафтної, ініціальної, акціальної форми арт-терапії та інших. Найбільш розробленою нам видається остання форма в рамках постмодерністського підходу (Є.Л. Вознесенська, Є.М. Морозова, Д.Г. Трунов, А.В. Старовойтов) [1, 7]. Слова «перфоманс», «інсталяція», «хепенінг» вже не лякають українців. І можна вважати доведеним терапевтичний ефект колажу як форми плоскої інсталяції, карнавалу або КВН як форми перфомансу в українській арт-терапевтичної традиції [1, 8]. Постмодернізм знаменує новий етап у розвитку суспільства, культури і форм наукового пізнання і відображає зміну психічних структур, способів визначення проблем і потреб сучасної людини, комунікацій і психологічного захисту. Виклики часу в подоланні міжособистісних дисгармоній призвели до нових форм психотерапевтичної комунікації між пацієнтом і фахівцем. «Постмодернізм передбачає велику увагу дискурсивній практиці - різним вербальним і невербальним (в першу чергу, візуальним) способам концептуалізації та передачі суб'єктивного досвіду» [1, 9]. «Постмодерна чутливість», заснована на «поетичному мисленні» вимагає активної комунікації з пацієнтом за допомогою різних форм невербальної експресії. Арт-терапевти, що працюють в рамках постмодерністського підходу, вступають з пацієнтами в активну, динамічну комунікацію за допомогою невербальної експресії, ґрунтуючись на своїй «постмодерністичній чутливості». Акціальний елемент терапевтичного процесу займає провідне місце у взаєминах арт-терапевт - творчий продукт-клієнт. Акціонізм пов'язаний з використанням людського тіла як інструмента і матеріалу в творчому процесі [5, 34]. Можливо, емоційність і прагнення до нових технологій призводять до поширення постмодернізму в просторі арт-терапії в Україні.

Ландшафтна арт-терапія - теж досить нова форма арт-терапії. За словами А.І. Копитіна - це ампліфікація природних архетипічних символів в природних умовах [4, 7]. Робота на природі додає можливості використаня нових матеріалів і засобів художньої творчості, зокрема, природних матеріалів і різних готових об'єктів [4,8].

Ініціаційна арт-терапія представляється нам завдяки досягненням українських арт-терапевтів (Є.Л. Вознесенська, А.В. Старовойтов, Н.Б. Ткаченко). Власне арт-терапія - найбільш адекватний метод включення ініціації в процес терапії у відповідь на несвідомий запит пацієнта в ініціюванні та його потребі в екзистенціальному досвіді. Ініціатичні події традиційних суспільств дали початок ряду арт-терапевтичних технік - нанесення малюнків на тіло, створення масок і т.д. Часто арт-терапевтичні заняття супроводжуються спеціально підібраною музикою, включають вираження своїх почуттів за допомогою спонтанного руху і танцю (Л.В. Мова, В.Г. Шевченко). Використання мультимодального підходу в арт-терапії розширює можливості і репертуар ритуалів ініціацій.

Окремо хотілося б сказати про нові підходи для використання казок, визначеними українськими арт-терапевтами - легендотерапія, використанні героїчного епосу, фентезі (А.А. Бреусенко-Кузнєцов), міфодрамотерапії (Плетка О.Т.). Також окремо, але як форма арт-терапії, розглядається створення мультфільму за допомогою сучасних технологій анімації з терапевтичними цілями (Є.Є. Голубєва, С.Ю. Мельниченка). Тут можна підходити до виділення наступної особливості української арт-терапії - роботи фахівців в розширенні своїх професійних можливостей через використання принципово нових форм арт-терапії, нових підходів у мистецтві взагалі. арт терапія творчість освіта психотерапія

Аналіз сучасної наукової літератури з тематики використання арт-терапії приводить нас до усвідомлення ще однієї особливості арт-терапії в Україні - її мультимодальності - використанні декількох видів мистецтв, дослідження декількох творчих модальностей. Найчастіше неможливо віднести ту чи іншу технологію до певного виду або форми арт-терапії. Коли група створює карту, на якій відображені місця подій щойно написаної казки, після чого відбувається її драматизація - до якого виду віднести це заняття: до драматерапії, власне арт-терапії або все ж казкотерапії, адже в основу всього лягла складена казка? Малюнок рухів або танець намальованого персонажа - це арт- або танцювально-рухова терапія? З'єднання різних форм терапії творчістю дозволяє максимально мобілізувати творчий потенціал клієнтів і знайти ті способи творчого самовираження, які найбільшою мірою відповідають їх можливостям і потребам, і надати кожному додаткові можливості вираження своїх почуттів і думок. У Західній Європі, як відомо, існує досить жорстке розділення власне арт-терапії, музичної, танцювально-рухової і т.д. Терапевти, які відносять себе до кожного з цих напрямків, створюють власні професійні спільноти, мають професійний кодекс, систему навчання, підвищення кваліфікації, соціальну ієрархію. Невгамовна цікавість і жага до знань, сучасних українських терапевтів призвели не до змішування, а до єднання в терапевтичній практиці різних форм і методів арт-терапії, використання різних мистецтв в терапевтичних цілях у рамках однієї терапевтичної групи або навіть сесії. Адже процес створення художніх образів нерозривно пов'язаний з тілесними рухами, просторовим сприйняттям, часто - вербалізацією і розвитком історії зображуваних персонажів. В мультимодальній арт-терапії закладена якість арт-терапевтичного процессу.

Мультимодальність української арт-терапії ставить високі вимоги як до студентів, так і до викладачів. В західноєвропейських традиціях навчання арт-терапії, як, втім, і в Росії, студент повинен мати базові знання та певний рівень розвитку в одній з творчих модальностей. Однак, як показує досвід викладання арт-терапії в Україні, для сучасного арт-терапевта важливе розуміння протікання творчого процесу і його власна здатність до імпровізації взагалі, власний творчий потенціал. Інструментом роботи в арт-терапії є особистість арт-терапевта і його тіло. Важливо не вміння арт-терапевта малювати або співати (хоча загальні знання, що стосуються художніх матеріалів або анатомії руху і композиції танцю, зрозуміло, важливі), а загальний рівень творчого розвитку, володіння і своїми почуттями, і своїм тілом. Арт-терапія сприяє високому ступеню творчої розкутості і самостійності. Тому рівень арт-терапевта в широкому розумінні цього слова можна оцінити по свободі його рухів і широті можливостей вираження себе і своїх почуттів, усвідомлення власних тілесних відчуттів, здатності відчувати стан пацієнта, використовуючи для цього своє тіло як інструмент, вміння володіти своїм голосом і тілом.

Таким чином, для реалізації цієї форми - психологічної допомоги особистості, терапевта необхідні розвинені якості: здатність до емпатії, терпіння, інтуїція, спонтанність, конгруентність (відповідність зовнішнім прояв почуттів внутрішньому стану), уміння адекватно виражати свої почуття і володіння своїм тілом і рухами, образність, метафоричність мислення, особистісна творчість, творчий розвиток, здатність до рефлексії, загальний культурний розвиток. Арт-терапевт крім володіння різноманітними техніками і матеріалом повинен бути гнучким у використанні часу, проявляти вольові якості, постійно творчо змінюватися незалежно від проблеми, ситуації, особливостей прояву творчості учасниками групи. Поняття педагогічної майстерності арт-терапевта передбачає вміння пояснювати незвичне з позиції індивідуального вияву творчого потенціалу, надавати кожній дії в арт-терапевтичному просторі творче значення [2, 65].

Таким чином, функціями арт-терапевта є превентивна, діагностична, навчальна, розвиваюча, корекційна, терапевтична, ресоціалізуюча, оздоровча, творча. Тут також доречно розглянути кілька рівнів взаємодії пацієнта і арт-терапевта: вербальний, невербальний (паравербального, кінестетичний), несвідомий і опосередкований творчим продуктом. На відміну від наших колег в інших країнах, арт-терапія в Україні включає велику частку виробленої взаємодії - як у процесі творчої діяльності людини, так і при обговоренні готового творчого продукту. Останнє розглянуте нами як зворотній зв'язок, взаємодія через творчий продукт, і взаємодія в процесі творчості, що опосередковується терапевтичними відносинами, є важливою складовою терапевтичного процесу і психотерапевтичним фактором поряд зі спонтанною творчістю пацієнта.

На відміну від Західної Європи та Америки, де арт-терапія є окремою спеціальністю, в Україні арт-терапія цікавить педагогів і психологів-практиків, що і призвело до поширення цього методу в освіті та соціальній сфері. Багато уваги привертають арт-терапевтичним формам виховного впливу в освітньому середовищі. Як відомо, сама можливість художнього самовираження для дітей та молоді завжди пов'язана з поліпшенням їх психічного здоров'я і розвитком особистості. Тому арт-терапія отримала свій максимальний розвиток серед шкільних психологів і соціальних педагогів. «Педагогічний» напрям арт-терапії в ряді робіт називається «емоційним вихованням», «емоційною освітою» або «арт-педагогікою» [4, 117].

Таким чином, виділяємо наступну особливість розвитку арт-терапії в Україні - її переважне поширення в соціальній сфері та освіті. Арт-терапія використовується у формі групової та індивідуальної роботи, її області застосування дуже широкі. В Україні вона застосовується в реабілітації та адаптації інвалідів, в роботі з дітьми та підлітками і в сімейній психотерапії, при емоційному вигорянні педагогів і психологів. Практика використання арт-терапевтичних технологій в освітніх установах широко обговорюється в ряді робіт українських авторів, здавалося доцільність її застосування як ефективного засобу допомогти дітям з неблагополучних сімей, при порушеннях адаптації в новому колективі, з метою психологічної допомоги молодшим школярам, які мають труднощі у навчанні, в роботі з підлітковими відхиленнями.

Соціально-психологічна робота у форматі тренінгів з використанням арт-технологій може направлятися на вирішення кола питань, які стосуються різних аспектів взаємин із суспільством і соціальними групами (наприклад, етносами), і, зокрема, на формування соціальних уявлень молоді; для формування оптимального соціально-психологічного клімату в колективі, організації, створення команди. Поширене використання арт-терапії у ВНЗ з метою формування професійної ідентичності майбутніх фахівців, розвитку їх рефлексії, творчого потенціалу. Є наукові матеріали, пов'язані із застосуванням арт-терапії в реабілітаційній роботі з психічними хворими; в соматичних стаціонарах, реабілітаційних центрах в роботі з хворими, які страждають онкологічними та іншими захворюваннями з високою імовірністю летального результату (наприклад, хворими на СНІД), в психосоматичних відділеннях [5, 225]. Також описаний досвід застосування арт-терапевтичних технологій в роботі з хімічними залежностями. Доведені переваги арт-терапевтичної роботи з дітьми та дорослими, які зазнали насильство або мають інший травматичний досвід.

Який же напрям роботи арт-терапії в Україні стане популярним? Найбільшу увагу українських арт-терапевтів буде спрямовано на дослідження, присвячені розробці арт-терапевтичних технологій та науковому аналізу їх психотерапевтичного ефекту, тенденцію, яку вже сьогодні ми можемо спостерігати. Сьогодні назріла необхідність розробки єдиних стандартів як навчання, так і підвищення кваліфікації фахівців у цій галузі, що має на увазі реєстрацію арт-терапії як окремої спеціальності. Існуюча на сьогоднішній день численність невеликих регіональних професійних співтовариств арт-терапевтів, завдяки формуванню стандартів нової спеціальності «арт-терапія», перетворитися в єдине професійне об'єднання. У більш віддаленому майбутньому, як і в інших країнах можлива інтеграція арт-терапії в систему медичного страхування, освіти, що призведе до того, що ця сфера стане невід'ємною частиною соціальних заходів профілактичного та реабілітаційного характеру.

Отже, у постіндустріальному суспільстві, в світі сучасних інформаційних технологій, телебачення і реклами, що характеризуються, в першу чергу, візуальністю символів, обґрунтовано використання арт-терапевтичних технологій як методу психологічної допомоги особистості. Арт-терапія найбільш точно відображає дух терапії майбутнього і відповідає постмодерністському підходу в культурі, мистецтві та науці. Арт-терапія в Україні знаходиться на стадії становлення, і зараз не слід очікувати від цього напрямку терапії чіткості і однозначності, так як мистецтво, творіння, фантазія - це завжди простір таємничості і незбагненності - в усі часи. Особливостями розвитку арт-терапії в Україні є: народна творчість, мультимодальність, прагнення до нових технологій, об'єднання арт-діяльності та психотерапевтичних форм роботи, переважний розвиток у соціальній сфері та освіті. На сьогоднішній день гостро стоїть питання про реєстрацію в Україні спеціальності арт-терапевт і розвитку системи підготовки фахівців цієї спеціальності.