Соціально-психологічні складові особистості ефективного тренера спортивного колективу

Ключові слова: вольові якості, інтелектуальні якості, комунікативні якості, майстерність, моральні якості, організаторські якості, професійно важливі якості, спортивна діяльність, спортсмен, тренер, фізичні якості.

Annotation

The article presents an analysis of scientific research on the study of the components of a sports trainer. Considered the criteria requirements and features of the professional activity of a trainer. Defined the main functions of the trainer. Provided the socio-psychological characteristics of the main groups of professionally important personal qualities of a sports trainer.

Key words: volitional qualities, intellectual qualities, communicative qualities, skill, moral qualities, organizational qualities, professionally important qualities, sports activities, athlete, trainer, physical qualities.

Постановка проблеми. У сучасному світі спорт посідає одне з головних місць у розвитку, вихованні та соціалізації особистості. Спорту як соціальній діяльності притаманні дві домінуючі тенденції: досягнення максимального спортивного результату і формування гармонійної особистості спортсмена. Досягненню ефективної реалізації цих аспектів може сприяти тільки людина з професійною майстерністю, етичним потенціалом, психологічною та фізичною готовністю до виконання професійної діяльності. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема вивчення соціально-психологічної характеристики особистості і діяльності спортивного тренера.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення особистості тренера почалося в середині 20 століття. В кінці 60-х років в Англії Хендрі намагався виявити особистіші особливості, необхідні ідеальному тренеру, і опитував для цього спортсменів і самих тренерів. Аналізуючи результати різних досліджень, Кертті Б. Дж. підкреслює, що уявлення про ідеальну особистість тренера існує як у спортсменів, так і у тренерів. Однак успіх у тренерській роботі, вважає він, значною мірою залежить від знань, якими володіє спортивний педагог, і від того, в яких він стосунках зі своїми вихованцями та їх батьками, а також від того, як він передає свої знання. Кертті Б. Дж говорить про те, що спортивний тренер високого класу повинен володіти такими особистішими рисами, як емоційний самоконтроль, агресивність і високий рівень інтелектуального розвитку. Він має бути досить стійким, активним, з твердим характером і визначеністю поглядів [5]. Корх А. Я. - пропонує оцінювати індивідуальні властивості особистості спортивного тренера за такими якостями:

- ідейно-політичні якості (патріотизм, інтернаціоналізм, цілеспрямованість, принциповість);

- моральні якості (колективізм, почуття обов'язку, відповідальність, спортивна честь, скромність, гуманізм, доброта, порядність, самокритичність, працьовитість);

- вольові якості (активність, мужність, наполегливість, самостійність, ініціативність, рішучість, впевненість, сміливість, самовладання, витримка, воля до перемоги);

- поведінка в колективі (товариськість, доброзичливість, вимогливість до інших, самолюбство, самокритичність, поважність, оптимальна емоційність, ставлення до успіхів і невдач, вміння володіти собою, розважливість, чуйність);

- ставлення до роботи (захопленість, старанність, акуратність, дисциплінованість, пунктуальність, творче ставлення до справи, фанатизм);

- особистісно-професійні якості (спортивна майстерність, педагогічна майстерність, спостережливість, інтуїція, педагогічний такт, вміння розподіляти увагу, педагогічна уяву, абстрактне мислення, допитливість, дидактичні вміння, побудова взаємин зі спортсменами, вміння прогнозувати, моделювати, авторитетність) [4].

Деркач А.О., Ісаєв А.А. виділяють цілий ряд особистіших характеристик спортивного тренера. Серед них: пасивність - енергійність, агресивність - підтримка; розпливчастість - ясність; заохочення - байдужість до активної участі учнів в процесі тренування; стриманість - образність; заохочення до обміну думками - читання нотацій; доброзичливість, теплота - холодність, стриманість. Виходячи з цього, автори висловлюють припущення про те, що «ідеальний» тренер енергійний, розумно агресивний, чітко висловлює свої думки, досить емоційний [2].

Ільїн Є. П. вважає, що вміння спортивного тренера поділяються на конструктивні, організаторські, комунікативні, гностичні і рухові. Конструктивні вміння допомагають фахівцеві планувати свою діяльність. До них відносять вміння: відбирати і будувати навчальний матеріал, здійснювати перспективне і поточне планування. Організаторські уміння пов'язані з реалізацією намічених планів. Уміння тренера спілкуватися з вихованцями, колегами по роботі, батьками, знаходити раціональні шляхи взаємодії з оточуючими - це все комунікативні вміння. Гностичні уміння пов'язані з пізнанням тренера як окремих спортсменів, так і колективу в цілому, з аналізом психолого-педагогічних ситуацій і результатів своєї діяльності. Рухові уміння відображають, перш за все, вміння тренера виконувати фізичні вправи, правильний показ тієї чи іншої фізичної вправи, що входить в програму навчання, визначає ефективність діяльності спортсменів [3]. особистість спортивний тренер психологічний

Зарубіжні та вітчизняні фахівці зробили чималий внесок у вивчення особистості тренера. Слід відзначити роботу таких психологів як М. Мосстон, Дж. Лой, Дж. Вуден, Б. Хуссман, Ніл, Р. Л. Кричевський, О. М. Леонтьєв, Г. М. Андрєєва, І. П. Волков, Ю. А. Коломєйцев.

Мета статті - визначити соціально-психологічні складові особистості ефективного тренера спортивного колективу та розглянути їх прояв і віддзеркалення в спортивній діяльності.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Спортсмен будь-якого рівня - від новачка до майстра високого класу - удосконалює свої навички і тренованість в умовах перевантаження нервової і фізіологічних систем. Високий рівень фізичної підготовленості можна досягти тільки за умови повного розуміння і співпраці між тренером і спортсменом.

За своїм змістом та метою тренерська діяльність є важкою працею, яка об'єднує різні напрямки впливу на особистість та її формування: педагогічний, організаторський, виховний, психологічний тощо. Тренер впливає на спортсмена не тільки методами навчання та спортивного тренування, які використовує, скільки своєю особистістю у всьому різноманітті її якостей та здібностей до соціально-психологічного впливу. У зв'язку з цим можна виділити основні критерії вимог щодо особистості ефективного тренера: вміння оцінювати власні можливості, стиль керівництва спортивним колективом, індивідуальний стиль його виховного впливу на спортсмена тощо.

Тренеру, щоб бути успішним у своїй діяльності, необхідно постійно розвивати і вдосконалювати здібності, пов'язані з компонентами професійної діяльності: проектувальні, організаторські, комунікативні, гностичні та рухові.

Виділяють спеціальні вимоги до тренерської діяльності:

- знання теоретичних і методичних основ фізичного виховання, медичного контролю;

- вміння володіти техніко-тактичними навичками і знання сучасних науково-методичних досягнень у своєму виді спорту;

- вміння вибирати найбільш здібних до даного виду спорту осіб;

- здатність планувати перспективну підготовку спортсменів, враховуючи їх індивідуальні особливості;

- вміння виховувати у своїх учнів прагнення регулярно займатися спортом;

- здатність готувати спортсмена до досягнення найвищих результатів на змаганнях та ін.

На підставі вищесказаного Є. П. Ільїн виділяє сім основних психологічних особливостей тренерської діяльності, що відрізняють її від інших педагогічних професій.

1. Постійне спілкування зі своїми учнями на тренувальних заняттях, зборах і змаганнях, що дозволяє краще вивчити психологію спортсменів і оказувати на них систематичний вплив. Це накладає на тренера особливу відповідальність за фізичне здоров'я і особистісний розвиток його підопічних. Виховна роль тренера повинна базуватися на його авторитеті і особистості професіонала.

2. Наявність «професійного ризику»: тренер змушений чекати високого результату своїх учнів довгі роки (при цьому без гарантії, що той буде), а це вимагає не тільки терпіння, а й моральної відповідальності за здоров'я і розвиток таланту своїх учнів.

3. Стресогенність в період змагань - тренер постійно відчуває дуже високе нервово-емоційне напруження. Часто на змаганнях тренер не має можливості внести корективи в діяльність спортсмена і повинен зберігати всі переживання в собі.

4. Відірваність тренера від дому та сім'ї протягом тривалого часу. Для тренера практично не буває вихідних днів.

5. В процесі своєї діяльності тренер повинен вступати в контакт з широким колом людей, які причетні до забезпечення навчально-тренувального та змагального процесу: з батьками спортсменів, представниками адміністрації, суддями, журналістами, лікарями тощо, що вимагає комунікабельності та витримки.

6. Неминучі падіння після злетів. Звідси нестабільність соціального статусу тренера, невпевненість в майбутньому.

7. Публічність (особливо в спортивних змаганнях): успішна або невдала діяльність тренера зі спортсменами високого класу обговорюється в засобах масової інформації, його показують під час трансляцій матчів, прес-конференцій, що вимагає постійного контролю своїх емоцій, грамотності мови, дотримання етики спілкування з журналістами [3].

Діяльність тренера як офіційного керівника команди досить багатогранна. Аналіз цієї діяльності дозволив Т. В. Головіній, В. М. Смоленцевій виділити основні функції тренера.

Інформаційна функція. Тут тренер розглядається як фахівець, що володіє необхідними знаннями в області спорту і суміжних дисциплін: теорії і методики спортивного тренування, педагогіки, психології, фізіології тощо. Дуже важливо, щоб тренер постійно стежив за новітніми досягненнями в області розвитку сучасної спортивної науки.

Навчальна функція. Тренер як людина, що постійно працює з колективом, виконує функції педагога. Під його керівництвом спортсмени вдосконалюють свої рухові навички та вміння, фізичні якості, розучують техніко-тактичні комбінації. У порівнянні з іншими педагогічним професіями діяльність тренера ускладнюється тим, що йому часто доводиться навчати спортсменів таким діям, які вони самі зараз не в змозі виконати на необхідному рівні.

Виховна функція. Тренер своїм прикладом надає цілеспрямований вплив на розвиток і формування особистості спортсменів, виховує у них високу свідомість і відповідальність за виконання поставлених цілей. Дуже важливо, щоб тренер володів соціально-позитивними рисами і був професіоналом у своїй справі. Виховання в значній мірі відбувається стихійно завдяки ефекту наслідування свого вихователя.

Керівна функція. У тренерській діяльності дана функція є центральною. У ній найбільш повно розкривається професіоналізм і майстерність тренера. Як керівник команди тренер несе відповідальність за всіх членів команди, за формування і досягнення високих спортивних результатів, за націленість команди на високі результати.

Адміністративна функція. В обов'язки тренера входить виконання ряду адміністративно-господарських обов'язків: організація і проведення зборів і змагань, знаходження спонсорів, забезпечення спортсменів інвентарем тощо.

Тренерська діяльність - це різноманітна діяльність, яка складається з педагогічного, психологічного, виховного напрямків, тому і вимоги до особистісних та професійно важливих якостей мають свою специфіку. Як пише Н. Ф. Пурахін, узагальнюючи наукові дослідження останнього століття, все професійно важливі якості тренера прийнято ділити на наступні групи: світоглядні; моральні; комунікативні (включаючи педагогічний такт); вольові; інтелектуальні; перцептивні; рухові (психомоторні).

Майстерність тренера багато в чому визначається наявними у нього якостями, які надають своєрідність його спілкуванню з учнями, визначають швидкість і ступінь оволодіння ним різними вміннями. До професійно важливих якостей тренера відносяться моральні, комунікабельні, вольові, інтелектуальні та психомоторні.

Тренер повинен володіти повним комплексом моральних якостей: гуманізмом, ввічливістю, чесністю, вимогливістю, оптимізмом тощо, так як моральне виховання учнів повинно базуватися не тільки на словесній формі впливу на них, але, перш за все, на особистому прикладі. Тренер зобов'язаний постійно стежити за собою, пред'являти до себе високі вимоги. Не можна, виховуючи в учнів шанобливе ставлення до праці, самому проявляти халатне ставлення до своїх обов'язків: спізнюватися на заняття, приходити на нього незібраним, скасовувати заплановані заходи. Тренер повинен володіти і такими моральними якостями, як принциповість, правдивість, самокритичність, працьовитість і справедливість.

Комунікативні якості, до яких відноситься товариськість, ввічливість, доброзичливість і ряд інших, допомагають тренеру встановлювати контакт зі спортсменами в процесі спілкування і тим самим сприяють успіху виховної роботи тренера.

Розвиток вольових якостей є передумовою успіху в професійній діяльності тренера. Найважливішими вольовими якостями тренера вважаються: цілеспрямованість, ініціативність, сміливість, рішучість, витримка і самовладання. Нестриманий тренер не може успішно вести виховну роботу з учнями, так як в їх очах він не володіє авторитетом. Нетерплячі тренери, бажаючи швидше досягти результату, надають великі навантаження своїм учням, порушуючи тим самим принципи поступовості і доступності і ставлячи під загрозу здоров'я учнів. Тренер без самовладання буде губитися в конфліктних і несподівано виникаючих ситуаціях. Не володіючи наполегливістю, тренер не зможе неухильно проводити в вихованні учнів свою лінію. Спокій і витримка тренера не повинні підмінятися його байдужістю, байдужістю до своєї роботи. Тренер не повинен виходити з себе, втрачати над собою контроль, переходити на грубий і образливий тон.

Інтелектуальні якості допомагають тренеру знаходити правильні рішення у своїй роботі, обумовлюють ефективність творчості тренера, пошуку ним нових шляхів в навчанні і вихованні. До цих якостей відносять: ясність і логічність мислення, його критичність, уяву, винахідливість, дотепність, оперативність мислення, що характеризують здатність тренера швидко знаходити оптимальні рішення виникаючих задач. Майстерність тренера виявляється у специфічній інтуїції - здатності по невидимим для інших ознаками оцінювати виконання елементів, програм, передбачити тенденції і прогнозувати розвиток спортсмена і спортивного колективу.

Вимоги, пред'явлені до діяльності тренера, обумовлюють наявність у нього якостей перцептивної сфери (що визначають точність сприйняття, рухів спортсмена, швидкість сприйняття і оцінки ситуації), психомоторної сфери (впливають на точність виконання технічних прийомів при їх показі).

Фізичні якості. Багато вправ, які повинен демонструвати тренер, вимагають великої фізичної сили, гнучкості, швидкості реакції. Тому тренеру необхідно підтримувати ці якості на належному рівні. А це пов'язано з дотриманням режиму харчування, зі спостереженням за своїм здоров'ям.

Висновки

Таким чином, майстерність тренера багато в чому визначається наявними у нього якостями, які надають своєрідність його спілкуванню з учнями, визначають швидкість і ступінь оволодіння їм різними вміннями. Аналіз різних підходів до вивчення особистості ефективного тренера надав можливість виокремити основні якості, необхідні для здійснення ефективної спортивної діяльності, а саме: вимогливість, самоконтроль (постійний контроль за своєю поведінкою необхідний тренеру в зв'язку з розвиненою у вихованців схильністю до наслідування), емоційно позитивне ставлення до дітей, відкрита доброзичливість (заохочує учнів на спілкування з тренером, робить їх відвертими, ініціативними, створює в групі товариську атмосферу), позитивний настрій (майже всі учні вловлюють настрій тренера, і на більшість з них цей настрій впливає позитивно, якщо настрій тренера хороший, або негативно, якщо настрій поганий), правдивість (спортсмени повинні бути впевнені в щирості намірів і почуттів; якщо вихованець відчує, що в словах тренера є фальш, то він логічно вирішує, що його хочуть обдурити, і його довіра до слів і вчинків тренера зникає, між тренером і учнем виникає бар'єр недовіри), принциповість (не повинна переходити у прямолінійність дій і вчинків і в упертість), самокритичність, працьовитість, справедливість, товариськість, ввічливість, доброзичливість (допомагають тренеру встановлювати контакт з учнями в процесі спілкування і тим самим сприяють успіху виховної роботи), витримка, наполегливість, терплячість, рішучість, сміливість, винахідливість, розподілення уваги (тренер одночасно повинен стежити за багатьма об'єктами і моментами у своїй діяльності: за змістом і формою викладу ним матеріалу, якістю вправи, яка демонструється, своєю позою, ходою, мімікою і одночасно постійно тримати під наглядом всю групу), швидкість та міцність запам'ятовування тощо. Професійно важливі якості особистості тренера сприяють вмінню сформувати позитивні міжособистісні відносини в команді, уникати конфліктів або виходити з них, створювати такий соціально-психологічний клімат, який сприяв би успішному формуванню мотивації спортсмена, його готовності переносити навантаження і прагненню до досягнення високих результатів.

Література

1. Головина Т. В., Смоленцева В. Н. Психология управления в спорте : учебнометодическое пособие / Т. В. Головина, В. Н. Смоленцева. - Омск : Сиб ГУФК, 2011. - 188 с.

2. Деркач А. А., Исаев А. А. Педагогическое мастерство тренера / А. А. Деркач, А. А. Исаев. - М. : Физкультура и спорт, 1981. - 375 с.

3. Ильин Е. П. Психология физического воспитания : учебник для институтов и факультетов физической культуры : 2-е изд., испр. и доп. / Е. П. Ильин. - СПб. : Изд-во РгПУ им. А. И. Герцена, 2000. - 486 с.

4. Корх А. Я. Тренер : деятельность и личность / Корх А. Я. - М. : Терра- спорт, 2000. - 120 с.

5. Кретти Брайен Дж. Психология в современном спорте : пер. с англ. Ханина Ю. Л. - М. : Физкультура и спорт, 1978. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru