Проблема соціальних конфліктів, психологічні наслідки та шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.62

Проблема соціальних конфліктів, психологічні наслідки та шляхи подолання

Гарькавець С.О.,

Полуектова К. О.

У статті розглядається проблема соціальних конфліктів, причин їх виникнення, психологічних наслідків та попередження. Проаналізовані наукові підходи до проблеми соціального конфлікту та з'ясовані його парціальні характеристики. Розглянуті особливості розгортання конфлікту у вищому навчальному закладі взагалі та у тимчасово переміщених вишах, зокрема. Зазначено про нагальну необхідність формування конфліктологічної компетентності у юнаків і дівчат, що навчаються у вищому навчальному закладі. Акцентована увага на необхідності утворення у вишах «Центрів порозуміння», які виступають майданчиками медіації, як для вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами начального процесі, так й для формування конфліктологічної компетентності у студентської молоді.

Ключові слова: дезадаптація особистості, конфліктологічна компетентність, медіація, соціальна активність, соціальний конфлікт, суб'єкти конфліктної взаємодії, студенти.

соціальний конфлікт навчальний

The article deals with the problem of social conflicts, the causes of their occurrence, psychological consequences and prevention. Scientific approaches to the problem of social conflict are analyzed and its partial characteristics are determined. The peculiarities of conflicts in higher educational institutions in general and in temporarily displaced higher educational institutions, in particular, are considered. It is pointed out that there is an urgent need for the formation of conflictological competence among young men and women who are enrolled in a higher educational institution. Attention is focused on the need to create «Centres of Mutual Understanding» in universities, which act as mediation platforms, both for resolving conflicts that arise between subjects of the educational process and centres for the formation of conflictological competence among student youth.

Key words: disadaptation of the person, conflictological competence, mediation, social activity, social conflict, subjects of conflict interaction, students.

Постановка проблеми. На теперішній час в Україна ми спостерігаємо загострення соціального конфлікту, продукування якого зумовлено внутрішніми та зовнішніми чинниками. Наявний соціальний конфлікт поглиблюється соціально- економічною кризою, спробами (вдалими та не дуже вдалими) реформування багатьох соціальних сфер життя (у тому числі й в освіті), протистоянням різних суб'єктів політичної діяльності, а також зовнішньою військовою агресією. На фоні цього, також відбувається зміна статусів і ролів суб'єктів діяльності, переоцінка цінностей, традиційних установок, що посилює конфліктне протистояння, оскільки створює гетерогенне тло суспільних трансформацій.

Також, наслідки збройного соціального конфлікту на Південному сході України призвели до негативного психологічного та соціально-економічного впливу на значну частину населення країни, що посилило напруження у взаємовідносинах між різними соціальними групами.

Разом із цим, ризик виникнення та загострення соціальних конфліктів у закладах вищої освіти також має підстави, оскільки молодь, внаслідок вікових особливостей, завжди є більш радикалізованою частиною суспільства, що втілюється в агресивних і деструктивних формах їхньої соціальної активності.

Отже, на фоні сучасної соціальної ситуації в України, проблема соціальних конфліктів має тенденцію до свого загострення. Звідси актуалізується питання про психологічні наслідки, шляхи запобігання та подолання конфліктної дезадаптації особистості. Особливо артикульованим це питання постає відносно юнаків і дівчат, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та, у яких ще несформована конфліктологічна компетентність.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Зазвичай соціальний конфлікт розглядається як породження існуючих протиріч між суб'єктами діяльності в соціумі, що мають суттєві розбіжності інтересів, цінностей та рольових екстраполяцій [19; 21; 22]. При цьому, зарубіжний соціолог Г. Зіммель [11] вважав конфлікт універсальним явищем, яке свідчить, що суспільство дієздатне до свого розвитку. Л. Козер [12], а вслід за ним С. М. Ліпсет [14] стверджують, що соціальний конфлікт є боротьбою за цінності та претензії на певний статус, владу і ресурси, а також боротьбу, в якій цілями супротивників є нейтралізація, нанесення збитку або усунення супротивника. Р. Дарендорф [9], М. Дойч [10], О. Рапопорт [18] вважали, що будь-яке суспільство постійно піддається соціальним змінам і внаслідок цього щоразу спричиняє соціальний конфлікт. Соціальна нерівність і породжені нею соціальні протиріччя створюють соціальну напруженість та конфліктні ситуації, а отже щоб зрозуміти природу конфлікту, необхідно насамперед зрозуміти природу інтересу та способи його усвідомлення суб'єктами конфлікту. Також, ще раніше К.-Е. Боулдінг [3] стверджував, що конфлікт є невід'ємною частиною суспільного життя, а сучасне суспільство має можливість вивчати та регулювати його.

Серед вітчизняних науковців (С. О. Гарькавець [7], Г. В. Ложкін, Н. І. Повякель [15], Л. Е. Орбан-Лембрик [16], М. І. Пірен [17] та ін.) соціальні конфлікти розглядається як форми соціальної взаємодії між двома або більшою кількістю суб'єктів, що виникають унаслідок розбіжностей у інтересах, цінностях і рольових екстраполяціях.

Також слід зазначити, що соціальні конфлікти мають гетерогенну природу, а тому може існувати глибина та широта їхньої класифікації. На теперішній час ми маємо більше десяти загальноприйнятних класифікацій соціальних конфліктів, але вони є не бездоганними, подекуди суперечливими, що змушує подальше їх системне вивчення [6].

Проте, щодо конфліктів, які є наслідком протиріч у студентському середовищі або генеруються студентською молоддю, існують різні підходи. Так, В. Л. Андрєєнкова, І. О. Бандурка, Н. П. Бочкор та ін. [1] підкреслюють, що навчальне середовище - це складне явище, яке включає різні взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Дослідники розробили 3D - картку залучення суб'єктів навчального закладу до конфліктів та їхню думку запропонована карта - це можливість розуміння причин виникнення конфліктів на будь-якому рівні та акцент на тому, що всі суб'єкти навчального закладу повинні опанувати відповідний інструментарій для мирного вирішення конфліктів і пошуку можливих шляхів профілактики.

У попередженні виникнення та подолання конфліктів у вищих навчальних закладах, на думку дослідників, слід акцентувати увагу на тому, що конфлікти в освітніх установах відрізняються спектром часових і просторових характеристик. Такі конфлікти поділяються на горизонтальні («студент-студент», «викладач-викладач») та вертикальні («студент-викладач», «викладач-адміністрація»), коротко часові та затяжні, парціальні та консолідовані [2]. На кожен з таких конфліктів справляють специфічний вплив об'єктивні відмінності суб'єктів конфліктної взаємодії, як то - вік, гендерна приналежність, психофізіологічні особливості, індивідуальні особливості онтогенезу, референтність субкультури, політичні переконання, релігійні уподобання тощо. Також, релевантними виявляються психологічна сумісність, толерантність, емпатія та рівень сформованості конфліктологічної компетентності. Якщо опоненти мають низькі рівні інсталяції зазначених рефлексій, це призводить до негативних наслідків і навіть руйнівних проявів.

При цьому, як зазначають фахівці, конфліктні ситуації між студентами частіше вирішуються самостійно, проте є ситуації, коли необхідне кваліфіковане втручання викладачів або адміністрації вищого навчального закладу [2; 16]. І разом із цим, взаємовідносини між викладачем і студентом є більш складними, а тому потребують ґрунтовного підходу щодо попередження таких різновидів конфліктів.

У тимчасово переміщених вищих навчальних закладах, де зосереджена значна кількість ВПО (викладачів і студентів), в умовах впливу стресових чинників, ризик виникнення та загострень конфліктних ситуацій є на порядок вищим. Головною причиною, як на нашу думку, є соціально-економічна та психологічна дезадаптація, як викладачів, так й студентів, а також відсутність дієвої підтримки та супроводу таких індивідів, слабкий рівень сформованості конфліктологічної компетентності.

Таким чином, проблема соціальних конфліктів взагалі та конфліктних проявів, які в останній час мають місце в України, зокрема, виявляє свою багатошарову складність й потребує посиленої уваги з боку науковців і фахівців, що компетентні у сфері розв'язання та подолання конфліктних ситуацій.

Мета статті. Проаналізувати психологічні наслідки соціальних конфліктів і розглянути шляхи запобігання дезадаптації особистості, яка виявилася неспроможної протистояти деструктивним впливам, що породжуються конфліктами з різною амплітудою складності.

Виклад основного матеріалу і результати дослідження. Збройний соціальний конфлікт на Південному сході України та анексія Криму з боку Російської Федерації спричинили переміщення значної кількості вищих навчальних закладів, що сприяло виникненню нових умов адаптації як у студентів, так і у викладачів. Стресогенні чинники, складні життєві ситуації, які виникли на фоні бойових дій, безперечно, порушили спокій багатьох ВПО. Ситуація переселення спричинила стан дезадаптації, який зумовлювався тим, що особистість переселенця вимушено розривала всі раніше налагоджені стосунки з навколишнім середовищем, а подекуди залишалася сам на сам з власними переживаннями та страхами. Взагалі, вимушене переселення людини супроводжується соціально-економічними, культурними, етнічними, мовними, кліматичними, психологічними та іншими проблемами.

Нерозв'язання цих проблем може призвести до розповсюдження конфліктів у суспільстві, продукування агресії та насильства як одного з псевдо-дієвих методів подолання будь-яких конфліктних проявів. Особливо це небезпечно на фоні виникнення нових конфлікті, пов'язаних із політичними та релігійними уподобаннями. Все це може ускладнюватися й виникненням такого феномену як «конкурентна віктимність», яку дослідники визначають як бажання суб'єктів конфлікту показати себе більш жертовними, ніж їх опоненти, взагалі такими, які несуть особливі втрати, що не можливо порівняти з втратами опонентів [5]. Зазначений феном описує зусилля суб'єктів конфліктної взаємодії, які спрямовані на виправдання власних деструктивних дій, оскільки вважають, що вони більше страждають у конфлікті, ніж протилежна сторона.

Слід зазначити, що Н. В. Гришина [8] виокремлює три основні зведені групи причин виникнення конфліктів в організаціях: зміст взаємозв'язків (сумісної роботи); специфіка міжособистісних взаємин; психологічні особливості конфліктуючих сторін (темперамент особистості, адекватність самооцінки, акцентуації характеру тощо). Тобто, загальна панорама конфлікту дуже мозаїчна й зіткнення сторін, що опонують одна одній, потребує не тільки розуміння причин, що їх породжують але й досконалого володіння системним аналізом.

Проте, соціальні конфлікти та їхнє загострення спроможні впливати та породжувати психологічні наслідки для всіх суб'єктів конфліктної взаємодії. По-перше, через це можуть загострюватися інтраперсональні конфлікти, що володіють руйнівною силою для особистості. Так, набувають подальшого розвитку акцентуації характеру, які переходять на патологічний рівень свого прояву. Наприклад, істероідніть трансформується у психопатію, ригідність у маніакальні прояви, збудливість у шизофренічні реакції тощо [13]. По-друге, виникнення негативних функціональних станів й перш за все, психологічних стресів, у перенапруження. Це породжує гострі афективні реакції, які не віддзеркалюють наявні соціальні ситуації. По-третє, це стає й однією з причин професійної та особистісної деформації. Тобто, якщо у викладачів, у залежності від віку, конфліктне середовище може генерувати негативні властивості, то студенти, які власно «ще не жили», можуть сформувати власні установки на апатію та соціальний песимізм.

Таким чином, несвоєчасне запобігання деструктивному впливу об'єктивно існуючих соціальних конфліктів, які, між тим, мають довго часове вирішення, можуть призвести до тяжких наслідків, як для окремої особистості, так й для функціонування певних соціальних груп. До таких груп, перш за все, належать юнаки та дівчата, які ще не мають особистісного та соціального досвіду. Отже, необхідно розробляти шляхи щодо запобігання та подолання дезадаптації особистості, яка виявилася неспроможної протистояти деструктивним впливам суб'єктів соціальної конфліктної взаємодії.

Відомо, що стиль поведінки у конфліктній ситуації має вирішальне значення для подальшого розвитку та завершення конфлікту. К. Томас [8] виділяє такі умови продуктивного завершення конфліктної взаємодії:

- адекватна оцінка міри, якою особистість прагне задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони;

- адекватне усвідомлення доцільності обраного способу поведінки відповідно до конкретної ситуації;

- урахування сили опонента, влади, яку він має;

- правильне визначення джерела конфлікту;

- урахування характеру взаємин з іншою стороною;

- урахування власних особистіших властивостей та особливостей опонента.

Але зазначені варіації продуктивного завершення конфліктів є й шляхами щодо формування конфліктологічної компетентності особистості. Остання визначається як важлива складова комунікативної компетентності особистості, що включає знання, вміння та навички з попередження, управління та розв'язання конфліктів різної складності. Є. Н. Богданов і В. Г. Зазикін [2] виокремлюють такі психологічні складові конфліктологічної компетентності особистості: знання про причини виникнення конфлікту, особливостей його розвитку та протікання, поведінку опонентів у конфліктному протистоянні, їх психологічних станах тощо; уміння передбачати дії опонентів під час конфлікту, його розвиток та наслідки; вміти впливати на опонентів, їх ставлення, оцінки, мотиви та цілі у конфліктному протистоянні; вміння здійснювати ефективне спілкування з співучасниками конфлікту з урахуванням їх особистісних особливостей та емоційних станів.

Конфліктологічна компетентність передбачає вміння управляти конфліктом на інтернальному та екстернальному рівнях. Перше передбачає керування власною поведінкою, емоціями, психологічним настроєм у конфліктній взаємодії, а друге - вимагає організаційно-технологічної сторони цього процесу в якому суб'єктом управління може виступати менеджер, лідер або посередник (медіатор). Головною метою управління конфліктами є їхнє урегулювання та успішне розв'язання, запобігання їхнього загострення, подолання конкурентної віктимності, взагалі, його вирішення з позитивним результатом для всіх зацікавлених сторін.

У вищому навчальному закладі, який визначений як тимчасово переміщений та, у якому навчаються студенти-переселенці, робота з формування конфліктологічної компетентності особистості є особливо актуальною, а тому потрібно створювати «Центри порозуміння», приклади роботи яких вже виявили свою ефективність в середніх закладах освіти [4]. Головна артикуляція повинна робитися на тому, щоб поряд із отриманими знаннями з сфери конфліктології та психології конфлікту, у студентів розвивалися вміння та формувалися практичні навички (досвід) конструктивного розв'язання конфліктів. Насамперед це стосується впровадженню медіації, як однією з ефективних форм вирішення та подолання конфліктів. Медіація - це процес, в якому нейтральна третя сторона, посередник або медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяє виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами конфлікту, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи їм можливість дійти взаєморозуміння.

Звертає на себе увагу те, що вирішення конфлікту - це вид діяльності суб'єкта управління, який пов'язаний з усуненням конфлікту. Таке усунення може бути повним і неповним. Повне вирішення конфлікту досягається при усуненні всіх причин предмета конфлікту та конфліктних ситуацій. Неповне (часткове) його вирішення відбувається тоді, коли усуваються не всі причини або конфліктні ситуації. У такому випадку неповне вирішення конфлікту може бути етапом на шляху до його нового вирішення. Але поступова робота медіатора, яка крок за кроком наближає вирішення конфлікту й є дієвим процесом, що знижає напругу між опонентами та позбавляє конфлікт негативної акумуляції.

Необхідність утворення «Центрів порозуміння» у тимчасово переміщених ВНЗ (а за великим рахунком і не тільки в них) зумовлена ще й тим, що в Україні, останнього часу, дуже гостро постає проблема соціальних конфліктів, яка, нажаль, не знаходить свого системного вирішення. Кількість індивідів, які не спроможні вирішувати конфлікти на конструктивній основі тільки збільшується. Доказами цього є постійне соціально- політичне протистояння прихильників різних політичних сил, збільшення насильницьких дій (побиття активістів, рейдерські захвати тощо), а головне військовий конфлікт, що триває п'ятий рік на Південному сході України. Все це сприяє озлобленню людей, формує інтолерантність до тих, хто не поділяє їхніх поглядів або думок. Отже, формування конфліктологічної компетентності студентів, навчання їх практикам медіації, одночасно, стає й умовою розвитку таких їхніх індивідуальних якостей як стресостійкість, самоконтроль, самооцінка, самозбереження, що вкрай необхідно в умовах гострих емоційних переживань і деструктивних впливів.

На підставі вище викладеного можна зробити такі висновки:

- соціальні конфлікти мають найбільш широкий спектр своїх інсталяцій (політичні, економічні, етнічні, релігійні, культурні, військові тощо), а отже потребують до себе особливої уваги фахівців;

- конфлікти, що виникають у ВНЗ мають горизонтальні та вертикальні прояви, можуть бути як коротко часові, так й затяжні, парціальні та консолідовані, а на їх амплітуду впливають об'єктивні відмінності суб'єктів конфліктної взаємодії (вік, гендерна приналежність, психофізіологічні особливості, індивідуальні особливості онтогенезу, референтність субкультури тощо);

- конфліктологічна компетентність є важливою складовою комунікативної компетентності особистості, що включає знання, вміння та навички з попередження, управління та розв'язання конфліктів різної амплітуди складності;

- у ВНЗ необхідно утворювати «Центри порозуміння», які стали б майданчиками медіації, як для вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами начального процесі, так й центрами з формування конфліктологічної компетентності студентської молоді.

Перспективи проведення подальших наукових студій полягають у емпіричному вивченні об'єктивних відмінностей суб'єктів конфліктної взаємодії (вік, гендерна приналежність, психофізіологічні особливості, індивідуальні особливості в онтогенезі тощо), що повинно сприяти підвищенню ефективності діяльності «Центрів порозуміння» з попередження та подолання конфліктів у ВНЗ.

Література

1. Андрєєнкова В. Л. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім'ям з дітьми в період військового конфлікту / В. Л. Андрєєнкова, І. О. Бандурка, Н. П. Бочкор та ін. - К. : Агентство «Україна». - 2015. - 177 с.

2. Богданов Е. Н. Психология личности в конфликте: [учебное пособие] / Е. Н. Богданов, В. Г. Зазыкин. - [2-е изд.] - СПб. : Питер, 2о04. - 224 с.

3. Боулдинг К. Конфликт и защита. Общая теория / К. Боулдинг. - М. : Прогресс, 1963. - 336 с.

4. Волченко Л. П. Створення шкільного центру порозуміння «Ти не один» / Л. П. Волченко // Директор школи. - № 13-14. - 2018. - С. 83-92.

5. Гарькавец С. А. Проблема конкурентной виктимности и вооруженный конфликт на юго-востоке Украины / С. А. Гарькавец // Вісник Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Психологія. - Т. 21, Вип. 2(42). - 2016. - С. 39-49.

6. Гарькавець С. О. Соціальні конфлікти - пропозиція нової класифікації / С. О. Гарькавець // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018 - №2(46). - С. 87-98.

7. Гарькавець С. О. Соціально-нормативний конформізм особистості у психологічному вимірі: [монографія] / С. О. Гарькавець. - Луганськ : вид-во «Ноулідж», 2010. - 343 с.

8. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. - СПб. : Питер, 2002. - 464 с. - (Серия «Мастера психологии»).

9. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Ральф Дарендорф. - М. : РОССПЭН, 2002. - 289 с.

10. Дойч М. Разрешение конфликта (Конструктивные и деструктивные процессы) / Мортон Дойч // Соц.-полит. журн. - 1997. - № 1. - С. 202-217.

11. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта / А. Г. Здравомыслов. - М. : Аспект Пресс, 1996. - 318 с.

12. Козер Л. Функции социального конфликта / Льис Козер. - М. : Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000. - 205 с.

13. Леонгард К. Акцентуированые личности / Конрад Леонгард. - К. : Вища школа, 1981. - 392 с.

14. Липсет С. М. Консенсус и конфликт. Очерки по политической социологии / С. М. Липсет. - М. : Прогресс, 1987. - 423 с.

15. Ложкін Г. В. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: [навчальний посібник] / Г. В. Ложкін, Н. І. Повякель. - К. : Професіонал, 2006. - 416 с.

16. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія професійної комунікації: [монографія] / Л. Е. Орбан-Лембрик. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2009. - 528 с.

17. Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник / М. І. Пірен. - К. : МАУП, 2003. -

360 с.

18. Рапопорт А. Истоки насилия: подходы к изучению конфликта / А. Рапопорт. - М., 1991. - С. 53-81.

19. Рубин Дж. Социальный конфликт: эскалация, тупик, разрешение / Дж. Рубин, Д. Пруйт, Хе Сунг Ким. - СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 352 с.

20. Biddl B. J. The concept of role conflict / B. J. Biddl, J. P. Twyman, E. F. Rankin // Social studies series. - Stillwater (Okla), 1960. - № 11. - 60 p.

21. Coser L. Masters of Sociological Thought / L. Coser. - N. Y. : Harcourt Brace Jovanovich, Inc., 1971. - 518 p.

22. Dahl R. A. Further Reflections on «The Elitist Theory of Democracy» / R. A. Dahl // Power: Critical Concepts / Ed. by J. Scott. Vol. III. London : Routledge, 1994. - P. 285-299.

Транслітерація

1. Andrieienkova V. L. Sotsialno-pedahohichna ta psykholohichna dopomoha simiam z ditmy v period viiskovoho konfliktu / V. L. Andrieienkova, I. O. Bandurka, N. P. Bochkor ta in. - K. : Ahentstvo «Ukraina». - 2015. - 177 s.

2. Bogdanov E. N. Psihologiy lichnosti v konflikte: [uchebnoe posobie] / E. N. Bogdanov, V. G. Zazikin. - [2-e izd.] - SPb. : Piter, 2004. - 224 s.

3. Bouldynh K. Konflykt y zashchyta. Obshchaia teoryia / K. Bouldynh. - M. : Prohress, 1963. - 336 s.

4. Volchenko L. P. Stvorennia shkilnoho tsentru porozuminnia «Ty ne odyn» / L. P. Volchenko // Dyrektor shkoly. - № 13-14. - 2018. - S. 83-92.

5. Harkavets S. A. Problema konkurentnoi vyktymnosty y vooruzhennyi konflykt na yuho-vostoke Ukrayny / S. A. Harkavets // Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu im. I. I. Mechnykova. Psykholohiia. - T. 21, Vyp. 2 (42). - 2016. - S. 39-49.

6. Harkavets S. O. Sotsialni konflikty - propozytsiia novoi klasyfikatsii / S. O. Harkavets // Teoretychni i prykladni problemy psykholohii : zb. nauk. prats Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu im. V. Dalia. - Sievierodonetsk : Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2018 - № 2(46). - S. 87-98.

7. Harkavets S. O. Sotsialno-normatyvnyi konformizm osobystosti u psykholohichnomu vymiri: [monohrafiia] / S. O. Harkavets. - Luhansk : vyd-vo «Noulidzh», 2010. - 343 s.

8. Hryshyna N. V. Psykholohyia konflykta / N. V. Hryshyna. - SPb. : Pyter, 2002. - 464 s. - (Seryia «Mastera psykholohyy»).

9. Darendorf R. Sovremennyi sotsyalnyi konflykt. Ocherk polytyky svobody / Ralf Darendorf. - M. : ROSSPЭN, 2002. - 289 s.

10. Doich M. Razreshenye konflykta (Konstruktyvnye y destruktyvnye protsessy) / Morton Doich // Sots.-polyt. zhurn. - 1997. - № 1. - S. 202-217.

11. Zdravomyslov A. H. Sotsyolohyia konflykta / A. H. Zdravomyslov. - M. : Aspekt Press, 1996. - 318 s.

12. Kozer L. Funktsyy sotsyalnoho konflykta / Lys Kozer. - M. : Ydeia-Press, Dom yntellektualnoi knyhy, 2000. - 205 s.

13. Leonhard K. Aktsentuyrovanye lychnosty / Konrad Leonhard. - K. : Vyshcha shkola, 1981. - 392 s.

14. Lypset S. M. Konsensus y konflykt. Ocherky po polytycheskoi sotsyolohyy / S. M. Lypset. - M. : Prohress, 1987. - 423 s.

15. Lozhkin H. V. Psykholohiia konfliktu: teoriia i suchasna praktyka: [navchalnyi posibnyk] / H. V. Lozhkin, N. I. Poviakel. - K. : Profesional, 2006. - 416 s.

16. Orban-Lembryk L. E. Psykholohiia profesiinoi komunikatsii: [monohrafiia] / L. E. Orban-Lembryk. - Chernivtsi : Knyhy-KhKhI, 2009. - 528 s.

17. Piren M. I. Konfliktolohiia: Pidruchnyk / M. I. Piren. - K. : MAUP, 2003. - 360 s.

18. Rapoport A. Ystoky nasyllia: podkhody k yzuchenyiu konflykta / A. Rapoport. - M. , 1991. - S. 53-81.

19. Rubyn Dzh. Sotsyalnyi konflykt: eskalatsyia, tupyk, razreshenye / Dzh. Rubyn, D. Pruit, Khe Sunh Kym. - SPb. : praim-EVROZNAK, 2003. - 352 s.

20. Biddl B. J. The concept of role conflict / B. J. Biddl, J. P. Twyman, E. F. Rankin // Social studies series. - Stillwater (Okla), 1960. - № 11. - 60 p.

21. Coser L. Masters of Sociological Thought / L. Coser. - N. Y. : Harcourt Brace Jovanovich, Inc., 1971. - 518 p.

22. Dahl R. A. Further Reflections on «The Elitist Theory of Democracy» / R. A. Dahl // Power: Critical Concepts / Ed. by J. Scott. Vol. III. London : Routledge, 1994. - P. 285-299.

Размещено на Allbest.ru