Психологічне здоров’я особистості: сучасні погляди українських науковців

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Розвиток междисциплінарного підходу до вивчення світу і людини привів до виникнення нових понять, визначення нових феноменів. Так, розвиток медицини, біології, психології привів дослідників спочатку до виділення психології здоров'я в 70-х роках минулого сторіччя, яка зараз є як наукою про психологічні причини здоров'я, методи і засоби його зміцнення і розвитку. Пізніше з'явилося поняття «психологічного здоров'я», яке на думку О.В. Шувалова «складається двох категоріальних словосполучень: «психологія здоров'я» та «психологія людини». На стику цих галузей знання виникають психологічні моделі, що розглядають проблему здоров'я з людинознавчої позиції.

Багато дослідників констатують факт введення поняття «психологічного здоров'я» в тезаурус психології І.В. Дубровіною. Але відомо, що на базі руху "Людський потенціал" (США) і розвитку ідей гуманістичної і екзистенціальної психології була запропонована концепція "позитивного психічного здоров'я", в якій акцентувалася увага на аналізі здорового функціонування, що має самостійну цінність [8]. Крім того, складності перекладу з англійської «mentalhealth» і «psychologicalhealth» свідчать про більш ранні згадки у закордонних науковців праць про «психологічне здоров'я». Аналіз наукової літератури привів до думки, що витоки походження поняття «психологічне здоров'я» восходять до гуманістичної психології, де вивчалася здорова особистість. Г.Олпорт, К. Роджерс, А.Маслоу вважали, що людській природі властиві позитивні сили (потреби самоактуализації), що спрямовують до здоров'я і зростання, а загальним принципом психологічного здоров'я є прагнення людини стати і залишатися самим собою, незважаючи на перипетії і труднощі індивідуального життя. Ці погляди відбивають персоноцентричну орієнтацію. Згідно поглядів вчених - прихильників соціоцентрічній орієнтації (Е. Фром, Б. Братусь, В. Франкл) психологічне здоров'я характеризується як процес сходження людини до вершин людської суті.

Українськи дослідники внесли свій вклад у вивчення цього феномена, його структури та характеристик, але як стверджує І.І. Галецька, незважаючи на різноманітні дискурси, це поняття не має єдиного трактування та усталеного змісту у сучасному просторі психологічної наукової думки.

Мета статті - теоретичний аналіз поглядів українських вчених на феномен психологічного здоров'я.

Структура психологічного здоров'я, згідно І.І. Галецької є інтегративною системою, як передумова забезпечення активного способу життя. Ця система має двофакторну структуру: структурно-процесуальне психічне здоров'я та психологічне здоров'я. Перше стосується психічної діяльності, характеристик процесів і властивостей когнітивної та емоційно-вольової сфер. Психологічне здоров'я є втіленням соціального, емоційного та духовного благополуччя (як ресурсу та стану), оскільки є потенційною передумовою забезпечення життєвих потреб щодо активного способу життя, досягнення власних цілей, адекватної та оптимальної взаємодії з людьми, соціальним та іншим оточенням[2].

Т.Д. Данчева і М.Ф.Будіянський психологічне здоров'я визначають як складну багаторівневу структуру. Ця структура складається з чотирьох основних рівнів, кожен з яких забезпечує єдність інтеграції і диференціації усередині досліджуваного феномену при домінуванні тенденції об'єднання. До таких основних рівнів вчені відносять: ментальний рівень, що включає елементи самоакме суб'єкта, рівень його самоактуалізації; суб'єктний, який включає життєстійкість і психологічне благополуччя особистості; індивідний, який визначає стабільність усієї системи суб'єктивного благополуччя і адаптивних особливостей особистості і психофізіологічний, що включає різні форми прояву адаптивності особистості [1]. Т.Д. Данчевою теоретично обґрунтована і емпірично перевірена типологія психологічного здоров'я, в основу якої покладений принцип балансу-дисбалансу його складових. Баланс усіх компонентів психологічного здоров'я забезпечує оптимальне функціонування особистості. При дисбалансі відзначається явне переважання вираженості компонентів якого-небудь з рівнів, що в свою чергу означає функціональну зміну в способах підтримки психологічного здоров'я і його відновлення, яке не відбивається на загальній якості взаємодії людини зі світом у бік його поліпшення або погіршення. Відповідно до цього виділені типи психологічного здоров'я особистості: життєстійкі, адаптивні і що самоактуалізуються [1]. психологічний акомодація активний здоров'я

Т.Б. Хомуленко демонструє інший погляд до структури психологічного здоров'я. Вчена виділяє рівні психологічного здоров'я (креативний, адаптивний, асімілятивно - акомодативний) і надає характеристику особистостям, які розташовані на різних рівнях. Так, на вищому рівні з досконалою мірою психологічного здоров'я - на креативному рівні, особистості, не потребують психологічної допомоги. Вони стійко адаптовані до будь-якого середовища, мають резерв для подолання стресових ситуацій і активне творче відношення до дійсності. Цей ідеальний образ творця, досить рідкісний у реальному житті. На думку Т.Б. Хомуленко наступний - середній рівень - адаптивний. До нього відноситься більшість відносно "благополучних" людей в цілому, вони адаптовані до соціуму, але за результатами діагностики проявляють окремі ознаки дезадаптації, мають підвищену тривожність, не мають достатнього запасу міцності "психологічного здоров'я" і вимагають групового зайняття профілактично-розвиваючої спрямованості. На останньому, нижчому рівні - асімілятивно - акомодативному, розташовані люди з порушенням балансу процесів асиміляції і акомодації, або нездібні до гармонійної взаємодії з оточенням, або які проявляють глибинну залежність від чинників зовнішньої дії, не мають механізмів захисту, відділяють себе від травмуючих дій середовища [11]. Імовірно, при визначенні третього рівня психологічного здоров'я Т.Б. Хомуленко враховувала концепцію Ж. П'яже, в якій адаптація розглядається як єдність двох протилежно спрямованих процесів - акомодації й асиміляції. Процес акомодації забезпечує модифікацію функціонування організму чи дій суб'єкта відповідно до умов середовища, а процес асиміляції зумовлює зміни тих чи інших компонентів цього середовища згідно із структурою організму чи включаючи їх в схему поведінки суб'єкта. Виходячи з вищевказаної концепції, Г.О. Балл вважав, що визначальну роль в соціальній поведінці для особистостей середнього рівня відіграють процеси акомодації, а для особистостей вищого рівня - процеси асиміляції. На нашу думку, останній рівень психологічного здоров'я, зазначений Т.Б. Хомуленко відповідає психологічному нездоров'ю. За переконаннями С.Д. Максименка, проявами психологічному нездоров'ю є прояви - неадекватності, невизначеності в плані ефективності власних переживань та поведінки, домінування певних негативних за своєю суттю рис характеру, дефектами в моральній сфері, неправильним вибором ціннісних орієнтацій [7].

Ще одним поглядом на структуру психологічного здоров'я є погляд сучасного українського дослідника О.В. Козлова у рамках психосемантичного підходу. Вчений виділив 11 сфер (сегментів) психологічного здоров'я: відсутність психічних відхилень; душевна рівновага; просоціальна орієнтація; фізичне благополуччя; гуманістична позиція; прагнення бути собою; творче самовираження; сімейне благополуччя; любов до Вищого (Богові, природі); орієнтація на мету; інтелектуальне вдосконалення [3]. Результати дослідження О.В. Козлова дозволили стверджувати, що психологічне здоров'я є феноменом, яке складається з ряду сфер, кожна з яких має різну частоту зустрічаємості, тобто займає різну частину загального психологічного здоров'я.

Вивчаючи становлення і розвиток поняття психологічного здоров'я І.І. Галецька узагальнила підходи до його трактування у сучасному науковому тезаурусі і виділила три основні. В першому підході відображується синонімічність понять психологічне здоров'я та психічне здоров'я; в другому - психологічне здоров'я ототожнюється з поняттям особистішої зрілості, а згідно третьому - психологічне здоров'я розглядається як аналог індивідуально-психологічних властивостей особистості у контексті соціально- психологічної адаптації, самосвідомості, суб'єктивного благополуччя [2.].

Незважаючи на існування в науці поглядів про синонімічність понять психологічне здоров'я та психічне здоров'я, ми диференціюємо ці поняття слідом за С.Д. Максименко і В.О. Лефтеровим. С.Д. Максименко вважає, що поняття психологічного здоров'я відрізняється від психічного здоров'я. Вчений переконаний, що психологічне здоров'я потрібно використовувати «у зв'язку з необхідністю диференціювати стани соматичного і психічно здорової людини відносно її становлення як цілісної особистості, рівня і змісту вищих рухових переживань і процесів сенсоутворення [7]. В.О. Лефтеров також розділяє ці поняття і визначає психічне здоров'я як ментальне здоров'я, що використовується для опису будь-якого рівня розумового, емоційного благополуччя або відсутності психічного розладу. Показниками психічного здоров'я виступають відсутність психічних захворювань, відповідність психічного розвитку віку, сприятливий функціональний стан вищих відділів центральної нервової системи. Психічні відхилення та психічні захворювання є протилежністью психічному здоров'ю, яке не гарантує душевного здоров'я. Психологічне здоров'я включає, на думку вченого, душевне й особистіше здоров'я і визначається як оптимальне функціонування всіх психічних структур, що забезпечують стан душевного комфорту в соціальному середовищі [6].

Щодо другого підходу, який виділила І.І. Галецька, то в його рамках українські вчені В.І. Стець і О.О. Волошин розглядають психологічне здоров'я як один з показників особистішого розвитку [9].

Т.М. Титаренко ототожнює поняття особистіше і психологічне здоров'я і визначає психологічно здорову особистість, як цілісну, самореалізовану та самоврегульовану. Вчена застосувала методику непрямого контекстуального інтерв'ю та встановила наступні показники здорової особистості це: 1) особистіша цілісність, 2) потреба у самореалізації, 3) здатність до саморегуляції, 4) творчість, креативність, 5) схильність до співробітництва з іншими людьми, 6) здатність формувати цінності, шукати сенси, 7) гармонія, врівноваженість, 8) осмислення досвіду, 9) автентичність, рефлективність, 10) здатність до співпереживання, людяність [10]. При подальшому узагальненні всі отримані показники було поділено вченою на три рівні: соціально-психологічні, індивідуально-психологічні та ціннісно-смислові. Отже психологічно здоровій особистості властиві на індивідуально-психологічному рівні: цілісність, здатність до саморегуляції, творчості, гармонійність, адаптивність, автентичність, активність, продуктивність, автономність, унікальність, компетентність, позитивний настрій, пластичність, почуття гумору, здатність зцілювати себе, емоційна глибина, гнучкість, віра у себе, безпосередність, сміливість. На ціннісно-смисловому рівні: схильність до пошуку нових сенсів, осмислення досвіду та здатність отримувати задоволення від життя. На соціально-психологічному рівні особистість - схильна до співробітництва, здатна співпереживати та відчувати відповідальність перед соціумом. Т.М. Титаренко встановила, що найменш розповсюдженими характеристиками психологічного здоров'я виявилися показники третього - соціально-психологічного рівня. До них відносяться: 1) здатність до співробітництва, готовність спілкуватися, соціальна приналежність, соціальний інтерес, соціальний характер; 2) якість контактів з оточенням, здатність до співпереживання, встановлення теплих, щирих стосунків, близькість, людяність, турботу, альтруїзм; 3) довіра до світу, відповідальність перед світом, широкі межі «я». Найбільшою виявилася група індивідуально-психологічних характеристик 10].

Дані, що були отримані Т.М. Титаренко кореспондують з результатами досліджень І.Я. Коцан, Г.В. Ложкін, М.І. Мушкевич, Н.М Колотій. Так, І.Я. Коцан, Г.В. Ложкін, М.І. Мушкевич виділили такі критерії психологічного здоров'я: усвідомлення відповідальності за своє життя, зокрема за власне здоров'я; самопізнання як аналіз себе; саморозуміння та прийняття себе, процес внутрішньої інтеграції; уміння жити сьогоденням; свідомість індивідуального буття і, як наслідок, усвідомлено вибудована ієрархія цінностей; здатність до розуміння, слухання та прийняття інших [4]. Н.М Колотій до основних критерієв відносить: творчі досягнення індивіда, цілісність, інтегрованість особистості, самість, повну самобутність, ясне сприйняття реальності, спроможність реалізувати актуальні потреби, сталу ієрархію цінностей, установок на повноцінне життя, емоційне благополуччя, ефективну взаємодію з соціумом. Наведені характеристики психологічного здоров'я, на думку дослідниці, мають для кожної особистості індивідуальну значущість та можуть змінювати свою вагомість на різних вікових етапах розвитку особистості [5].

О.С. Штепа вважає, що особистісно зрілій людині властиві відповідальність, креативність, децентрація, контактність, толерантність, автономність, самоприйняття, глибинність переживань, синергічність, життєва філософія [13]. Це, на наш погляд, відповідає характеристикам психологічно здоровій особистості. На думку О. С. Штепи, причину «виникнення» особистішої зрілості слід відносити до саморозвитку. Саморозвиток розглядається як прагнення людини сформувати у собі певні якості і здібності, при наявності яких, вона зможе реалізувати свій внутрішній потенціал найповніше. Ми вважаємо, що саморозвиток можна віднести до ціннісно-смислового рівня показників психологічного здоров'я запропонованими Т.М. Титаренко.

Згідно третього підходу, існує багато трактувань психологічного здоров'я у контексті соціально-психологічної адаптації, самосвідомості, самоідентифікації, суб'єктивного/психологічного благополуччя. Так, Г.О. Балл розглядував адаптацію в широкому сенсі як єдність взаємозумовлених протилежно спрямованих процесів зрівноважування суб'єкта із середовищем та вважав, що адаптація є оптимальною реалізацією особистіших внутрішніх можливостей, здібностей людини, її особистішого потенціалу. Потенціал це об'єднані в залежності від характеру і ступеню доступні ресурси. В сучасних дослідженнях найважливішим адаптаційним ресурсом особистості є психологічне здоров'я.

Враховуючи визначення психологічного благополуччя К. Ріфф, в як складного, інтегрального феномена, що характеризує позитивне функціонування особистості та виражається в суб'єктивному відчутті задоволеності життям, реалізації власного потенціалу і залежить від суб'єктивної якості комунікацій особистості з оточуючими. В дослідженнях встановлено, що рівень здоров'я людини позитивно корелює з усіма факторами психологічного благополуччя. В такому контексті благополуччя характеризує стан оптимального функціонування особистості та залежить від різноманітних чинників, зокрема: системи особистісних цінностей і уявлень про світ, наявності різноманітних комунікативних навичок, особистісних якостей, цілей у житті. Такий погляд робить його близьким за значенням визначенню психологічного здоров'я. Т.М. Титаренко зазначає, що суб'єктивне благополуччя і психологічне здоров'я в масовій свідомості є практично тотожними важливими життєвими цінностями [10].

Відчуття власної цілісності, зв'язок між я-минулим, я-теперішнім і я-минулим є ознаками самоідентифікації та психологічного здоров'я.

На нашу думку, такий розподіл підходів до вивчення психологічного здоров'я є умовним, оскільки не можливо обмежитися тільки трьома підходами до трактування у сучасній літературі. Так, В.С. Хомік розглядав психологічне здоров'я з точки зору реверсивної теорії особистості М. Аптера, який пропонує концепцію мотиваційного розмаїття: психологічне здоров'я залежить від повноти емоційних і поведінкових проявів. Воно проявляється у великому спектрі психологічних станів, широкій гамі емоційних регістрів і переживанні мотиваційного розмаїття. А умовами здорового соціального розвитку особистості є зміни, непослідовність і нестабільність [12].

Українські вчені вивчаючи феномен психологічного здоров'я не дійшли до його єдиного трактування та усталеного змісту, але їх погляди відображують глибоке розуміння феномену, структури, характеристик і виокремлення підходів його вивчення.

Література

1. Будиянский Н.Ф. Данчева Т.Д. Типология исследования психологического здоровья личности. Науковий збірник «Актуальні проблеми психології» Т. 11, «Психологія особистості. Психологічна допомога особистості», вип. 11, ч. 1, Київ, 2014 рік, С. 118-125, (в співавторстві)

2. Галецька І.І. Методологічні проблеми вивчення психологічного здоров'я / І.І. Галецька // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. академіка С. Д. Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26, т. 1. - С. 320-325.

3. Козлов А.В. Структура психологического здоровья: психосемантический подход.

4. Коцан І.Я. Психологія здоров'я людини / І.Я. Коцан, Г.В. Ложкін, М.І. Мушкевич; за заг. ред. І.Я. Коцана. - Луцьк: Вежа, 2011. - 430 с

5. Колотій, Н.М. Психологічне здоров'я підлітків та його оцінка в умовах загальноосвітнього навчального закладу [Текст]: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Н.М. Колотій; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. -- Х., 2003. -- 20 с.

6. Лефтеров В.О. Проблеми психологічного здоров'я та надання психологічних послуг населенню.

7. Максименко С.Д. Ґенеза здійснення особистості: Наукова монографія / С.Д. Максименко- К.: ТОВ «КММ», 2006. - 240с.

8. Психология с человеческим лицом:гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / под.ред Д.А. Леонтьева, В.Г.Щур.-М.:Смысл,1997.-336 с.

9. Стець В.І. Психологічне здоров'я підлітків та особливості його оцінки / В.І. Стець, О.О. Волошин // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2010. - № 1 (3). - С. 133-141

Титаренко Т.М. Критерії відновлення психологічного здоров'я в умовах довготривалої травматизації.

10. Хомуленко Т.Б. Теоретико-методологические основы психологии здоровья.

11. Хомик В.С. цит.за Електронний ресурс].- Режим доступу https://psuhologia.in.ua/images/dustan/pszd23.pdf

12. Штепа О.С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг. Монографія. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 232с.

Размещено на Allbest.ru