Індивідуальний стиль діяльності в контексті компенсаторних можливостей розумово відсталих дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонського державного університету

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ КОМПЕНСАТОРНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ

Сучасна система освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку характеризується різноманіттям науково - методологічних концепцій, програм і методів навчання. Але все це не змінює того загального положення, що до їх змісту обов'язково повинен бути включений суб'єкт навчальної діяльності - учень з усіма притаманними йому індивідуально - психологічними особливостями. Однією з суттєвих психологічних характеристик учнів, що в значній мірі визначають специфічні особливості і успішність навчання, є їх індивідуальний стиль.

Розумово відсталі діти (РВД) характеризуються загальними та специфічними закономірностями розвитку, що відповідають своєрідній структурі їх дефекту, індивідуально-типологічними особливостями психофізичного розвитку та його відхилень. При цьому упродовж життя в них формується свій індивідуальний стиль, зумовлений особливостями нервової системи та порушенням розвитку, який має компенсаторне та адаптивне значення для ефективного виконання діяльності.

Виходячи з аналізу робіт Г. М. Андрєєвої, С. І. Асфандіярової, О. К. Байметова, К. М. Гуревича, Є. О. Климова, Г. Ф. Королькової, В. С. Мерліна, Б. Ф. Ломова, М. Г. Субханкулової, О. П. Хохліної, В. Д. Шадрикова, М. Р. Щукіна, та інших, можна зазначити, що з перших кроків вивчення індивідуального стилю діяльності (ІСД) було висунуто положення про те, що він є одним з найважливіших механізмів пристосування людини до певного виду діяльності (В. С. Мерлін, Є. О. Климов).

Тому, одне з визначень стилю діяльності відображає це положення: ІСД представляє систему індивідуально-своєрідних прийомів та психологічних засобів, які свідомо або стихійно вибирає людина з метою найкращого врівноваження своєї типологічно обумовленої індивідуальності з предметними, зовнішніми умовами; це означає, що які б вимоги не ставила діяльність до людини, вона знайде той спосіб її виконання, який приведе до успіху [4,5,6 та ін.].

Саме на компенсаторному значенні індивідуального стилю діяльності (ІСД) в своїх роботах наголошують Є.А.Клімов, В.С.Мерлін та інші, а О.П.Хохліна, у своїх дослідженнях, доводить його значення для дітей з розумовими вадами.

Компенсаторне значення індивідуального стилю полягає у врівноваженні типологічних проявів особистості і її діяльності. Та особливо гостро ця проблема постає у дефектології і спеціальній педагогіці, оскільки її дослідження і розробка, при правильному педагогічному впливі, дають змогу дітям з особливими потребами прилаштуватися не тільки до своїх типологічних особливостей, а й частково нівелювати прояви дефекту, що забезпечує їм досить вдалу соціальну адаптацію.

Аналіз досліджень з даної теми показав, що компенсаторні процеси, становлення яких відбувається завдяки стилю діяльності, мають велике значення як для професійної діяльності [2, 4], так і для навчання [1,3].

Але проблема становлення та формування ІСД у контексті його компенсаторного та корекційного механізмів з метою підвищення ефективності трудового навчання в галузі спеціальної психології та педагогіки залишається розробленою недостатньою мірою.

Оскільки цілеспрямоване формування ІСД ґрунтується на використанні позитивних можливостей дитини та компенсації негативних йому слід відводити особливу роль у корекції розвитку РВД та їх підготовці до самостійної життєдіяльності.

Індивідуальні стилі діяльності безкінечно різноманітні. Знайти для себе оптимальний може тільки сам учень, а задача вчителя - допомогти йому у цьому [1, ^130]. На першому етапі оволодіння діяльністю індивідуальний стиль формується стихійно. Способи і прийоми виконання дій, що приносять успіх, форми реагування і організації діяльності закріплюються, засвоюються і перетворюються у стійки характеристики індивідуального стилю. Індивідуальний стиль, що склався стихійно - це система прийомів і способів, що виробляється без чіткого розуміння власних індивідуальних особливостей і без чіткого усвідомленого регулювання виконання діяльності з урахуванням цих особливостей [1. ^66].

О.П. Хохліна [6, 7] зазначає, що для формування індивідуального стилю діяльності важливе значення має:

- контроль за виконанням учнями завдань різними способами, якому відводиться особлива роль у відсіюванні нераціональних варіантів відповідно до об'єктивних вимог діяльності;

- позитивне ставлення до виконання діяльності, що сприяє найповнішому використанню сприятливих, фізіологічно та психологічно обумовлених можливостей, полегшує компенсацію недостатніх особливостей;

- мотивація.

В свою чергу, можливість застосовувати сформований таким чином індивідуальний стиль у діяльності забезпечує досягнення її ефективності, активізує мотиваційну сферу й закріплює позитивне ставлення до праці.

Процес формування індивідуального стилю є досить тривалим у часі і досить цінним, оскільки дає можливість індивіду (а особливо при правильній постановці навчального процесу) долати небажані прояви типологічно обумовлених властивостей, які не відповідають вимогам даної діяльності і активізує компенсаторні можливості [4].

Компенсаторний вплив ІСД проявляється у підвищенні активності й продуктивності предметної діяльності. Завдяки успішності ігрових дій у результаті засвоєння індивідуального стилю підвищується соціометричний статус дітей. У діяльності на виробництві компенсаторна роль індивідуального стилю проявляється навіть у тому, що в керівника з вираженим індивідуальним стилем продуктивність роботи бригади вища, ніж у керівника без вираженого індивідуального стилю (з невпорядкованим стилем) [4, 5, с. 89].

Від рівня сформованості індивідуального стилю діяльності залежатиме і ефективність діяльності розумово відсталих (РВ) школярів, адже ІСД слугує її успішному виконанню, спряє поліпшенню її результатів; зниження ж ефективності діяльності свідчить про наявність псевдостилю.

Отримані і наведені дані дають можливість припустити, що індивідуальний стиль формується у діяльності, її ефективному виконанню він і слугує.

Ефективність виконання трудового завдання визначалась на основі врахування проявів усіх показників, що взяті за основу вивчення ефективності трудової діяльності та визначені у низці наукових праць різних авторів [6, 7 та ін.]. Такими показниками ефективності виконання трудового завдання були обрані: правильність, швидкість, цілеспрямованість, самостійність, розуміння завдання, вербалізація способу виконання завдання, якість виробу.

Узагальнені кількісні дані свідчать про те, що трудова діяльність розумово відсталих школярів виявилася недостатньо ефективною - вони виконали трудове завдання, враховуючи всі показники вивчення, лише на 68% (табл. 1).

Таблиця 1 Дані про ефективність виконання учнями трудового завдання за показниками (%)

Анотація

Ляшко В.И. Индивидуальный стиль деятельности в контексте компенсаторных возможностей умственно отсталых детей. В статье освещается проблема индивидуального стиля трудовой деятельности умственно отсталых учащихся который рассматривается в контексте изучения его компенсаторных, адаптивных и коррекционных механизмов с целью обеспечения коррекционной направленности трудового обучения детей с нарушениями интеллектуального развития.

Полученные путем эмпирического изучения и представленные данные позволяют предположить, что одной из причин слабой эффективности трудовой деятельности умственно отсталых учащихся является недостаточно сформированный у них индивидуальный стиль деятельности. Выявление связи между уровнем сформированности индивидуального стиля деятельности (у умственно отсталых учеников сформирован на достаточном и среднем уровне) и показателями эффективности деятельности позволили утверждать, что смысл индивидуального стиля деятельности раскрывается в контексте проблемы обеспечения эффективности деятельности и, соответственно, компенсаторных возможностей умственно отсталых школьников Формирование индивидуального стиля деятельности у умственно отсталого ребенка осуществляется на основе использования механизмов компенсации и коррекции и предполагает становление скорректированного в соответствии с требованиями деятельности и оптимального ее выполнения индивидуального стиля; является важным направлением повышения эффективности трудового обучения, коррекционно-развивающего воздействия и подготовки к самостоятельной жизнедеятельности; осуществляется по той же стратегии, что и коррекционно-развивающая работа с опорой на осознанные, регулируемые психические функции и способы действия, с учетом данных его изучения у детей в связи с эффективностью выполнения трудовых заданий.