Дослідження співвідношення між домінуючими копінг-стратегіями, рівнем тривожності та самооцінки учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ДОМІНУЮЧИМИ КОПІНГ-СТРАТЕГІЯМИ, РІВНЕМ ТРИВОЖНОСТІ ТА САМООЦІНКИ УЧНІВ

Стаття присвячена дослідженню копінг-поведінки, як механізму збереження психічного і фізичного благополуччя в стресових ситуаціях. У результаті експериментального дослідження було визначено взаємозалежність між вибором копінг-стратегії та рівнем тривожності й самооцінки в учнів 7-х та 11-х класів. Встановлено, що існує взаємозв`язок між копінг-стратегіями, рівнем самооцінки та тривожності. Показано, що учні при високій ситуативній тривожності для подолання стресової ситуації обирають копінг-стратегію «дистанціювання», а копінг-стратегію «самоконтроль» обирають учні з високою особистісною тривожністю. Зроблено висновок, що при зниженні рівня самооцінки для запобігання прояву стресу у складній ситуації учні обирають копінг-стратегію «прийняття відповідальності».

Ключові слова: стрес, адаптація, допінг-поведінка, копінг-стратегія, самооцінка, особистісна тривожність, ситуативна тривожність, учні.

Е.В. Сазонова. Исследование соотношения между доминирующими копинг-стратегиями, уровнем тревожности и самооценки учащихся

Статья посвящена исследованию копинг-поведения как механизма сохранения психического и физического благополучия в стрессовых ситуациях. В результате проведенного экспериментального исследования была установлена взаимосвязь между выбором копинг-стратегии, уровнем тревожности и самооценки учащихся 7-х и 11-х классов. Установлено, что существует взаимосвязь между копинг-стратегиями, уровнем самооценки и тревожности. Показано, что учащиеся при высокой ситуативной тревожности для преодоления стрессовой ситуации выбирают копинг-стратегию «дистанцирование», а копинг-стратегию «самоконтроль» выбирают ученики с высокой личностной тревожностью. Сделан вывод, что при снижении уровня самооценки, для предотвращения проявления стресса в сложной ситуации ученики выбирают копинг-стратегию «принятие ответственности».

O.V. Sazonova. The study of the correlation between dominating coping-strategies, level of anxiety and self-rating of pupils

The article is devoted to the study of coping-behavior as a mechanism of saving of mental and physical wellbeing in the stressful situations. In the concept of coping-behavior efficiency of human adaptation to heavy terms or extreme situations are displayed.

Постановка проблеми

Розв'язання актуальних завдань сучасної освіти, зокрема середньої загальноосвітньої школи, оптимізація навчально-виховного процесу передбачає врахування різні чинники, вагоме місце серед яких посідають соціально-психологічні, що пов'язані з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей людей.

Останнім часом темп життя стрімко зростає. В ситуаціях, коли людина за ним не встигає, в неї погіршується настрій, падає самооцінка, істотно знижується працездатність, погіршується здоров'я, збільшується ймовірність прийняття хибних рішень, провокуються конфліктні ситуації. Отже, вплив стресових ситуацій у всіх сферах людської життєдіяльності не викликає сумнівів. Стрес впливає як на фізичне здоров'я організму, так і на його психічні процеси та соціально-психологічні функції людини. Це накладає відбиток на можливості людини і способи взаємодії з навколишнім світом. Вплив цього процесу може бути різним: від переживання негативних емоцій до тривалих дискомфортних фізичних та психічних станів. Тому так важливо вміти визначати в собі цей стан і оптимально адаптуватись до нього.

Ефективність адаптації людини до вимог важкої, екстремальної ситуації (дійсної чи уявної) відображено в понятті копінг-поведінки, під якою розуміють активні, переважно свідомі зусилля особистості, що застосовуються в ситуації загрози та спрямовані на опанування важкою ситуацією. Копінг дозволяє людині забезпечувати підтримку здоров'я та благополуччя, а може сприяти їх руйнуванню.

Уміння справлятися з важкими ситуаціями, виробляти при цьому широкий набір конструктивних способів подолання стресу, - є важливим показником рівня розвитку особистості. Тому важливим є вивчення допінг-механізмів у дітей та підлітків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема копінг-поведінки відносно недавно стала розроблятися в сучасній психології. Вперше поняття «соріпг» було введено А. Маслоу [2]. Про важливість вивчення способів поведінки у важких життєвих ситуаціях або копінг-поведінки свідчать численні дослідження зарубіжних та вітчизняних авторів (Р. Лазарус, С. Фолькман [4], Д. Амирханом [5], Л. Мерфі, М. Пере, М. Річардс, В.М. Ялтонський, Н.А. Сирота, Л. І. Анциферова, Нартова - С.К. Бочавер та ін.). Ці дослідження були спрямовані на розуміння ролі, характеру дій і впливу копінг-стратегій і копінг-ресурсів на адаптацію людини в складних стресових умовах. Низка досліджень була спрямована на кількісні та якісні виміри механізмів копінг-поведінки (Хейм Е.). У вітчизняній психології вивчення поведінки людини в стресі здійснювалося в основному в контексті подолання екстремальнах ситуацій. Серед авторів психологічних наукових праць слід відзначити таких дослідників, як Склень О.І., Сивогракова З.А., що підкреслюють роль формування копінг-поведінки в різних сферах професійної діяльності.

Для подолання повсякденних важких ситуацій людині потрібні уявлення про способи, умови та можливості, необхідні для реалізації своїх зусиль, а також уміння ці способи застосовувати. Все це відбувається у міру дорослішання і накопичення певного життєвого досвіду. Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов'язане з пошуком, збереженням і адекватним використанням ресурсів, які допомагають їй у подоланні негативних наслідків стресових ситуацій.

Науковий інтерес психологів до проблеми поведінки людини в складних життєвих ситуаціях останнім часом зростає, проте дослідження, що аналізують розвиток конструктивних копінг-стратегій дітей та підлітків представлені недостатньо. Знання особливостей механізмів копінг-поведінки, що лежать в основі формування стресостійкості дітей та підлітків, допоможе будувати більш цілеспрямовані програми вироблення ними продуктивних копінг-стратегій, спрямованих на підвищення адаптаційного потенціалу і збереження копінг-ресурсів особистості.

Тому актуальним є дослідження зв'язку між вибором копінг-стратегії, рівнем тривожності й самооцінки в учнів школи, оскільки саме в процесі навчальної діяльності, яка для них є провідним видом діяльності, виникають стресові ситуації, що потребують вдалого опанування та адаптації.

Мета дослідження полягає у визначенні співвідношення між вибором копінг-стратегії, рівнем тривожності й самооцінки учнів 7-х і 11-х класів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для досягнення основної мети роботи було проведено емпіричне дослідження на базі спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов (іспанська, англійська, французька) м. Києва. В експериментальному дослідженні взяли участь 60 респондентів: учні сьомих (13-14 років) і одинадцятих (16-17 років) класів.

Дослідження включало в себе проведення опитування учнів з подальшим виявленням особливостей копінг-стратегій, рівня тривожності та самооцінки. В ході дослідження були використані наступні методики:

1. Діагностика особистісної і ситуативної тривожності учнів (тест Спілберга-Ханіна).

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий ряд ситуацій як загрозливих і відповідати на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, які людина розцінює як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Ситуативна тривожність характеризується суб'єктивно пережитими емоціями в певній ситуації: напругою, занепокоєнням, стурбованістю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію, яка може бути різною за інтенсивністю та динамічністю в часі.

2. Методика Лазаруса (в адаптації Т.Л. Крюкової, Е.В. Куфтяк, М.С. Замишляєвої) призначена для визначення копінг-механізмів, способів подолання труднощів у різних сферах психічної діяльності. Даний опитувальник вважається першою стандартною методикою в галузі вимірювання копінгу. Методика включає 8 субшкал.

1. Конфронтаційний копінг, що характеризується агресивними зусиллями щодо зміни ситуації і передбачає певний ступінь ворожості і готовності до ризику.

2. Дистанціювання. Характеризується наявністю когнітивних зусиль для відокремлення від ситуації і зменшення її значимості.

3. Самоконтроль. Використовуючи дану копінг-стратегію, людина прикладає зусилля з регулювання своїх почуттів і дій.

4. Пошук соціальної підтримки, характеризується пошуком інформаційної, дієвої та емоційної підтримки, звертанням за допомогою та підтримкою до навколишнього середовища, наприклад, сім'ї, друзів.

5. Прийняття відповідальності, тобто визнання важливості своєї ролі в певній ситуації і пошук можливості її вирішення, а також усвідомлення свого рішення і готовність за нього відповісти.

6. Втеча-уникнення - уявне прагнення і поведінкові зусилля, спрямовані на втечу або уникнення проблеми. Людина може використовувати пасивні способи уникнення, наприклад, занурення в хворобу або вживання алкоголю, наркотиків, а може використати активний спосіб уникнення - суїцид. Стратегія уникнення - одна з провідних поведінкових стратегій при формуванні дезадаптивної форми поведінки. Використання цієї стратегії зумовлене недостатністю особистісно-середовищних копінг-ресурсів і навичок активного вирішення проблем. Проте вона може носити як адекватний, так і неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку і стану ресурсної системи особистості.

7. Планування вирішення проблеми. Характеризується аналізом проблеми і використанням сфокусованих зусиль по зміні ситуації, прагненням використовувати особистісні ресурси для пошуку можливих способів ефективного вирішення проблеми.

8. Позитивна переоцінка. Використовуючи дану копінг-стратегію, людина прикладає зусиль для створення позитивного значення і образу власної особистості[1].

3. Методика дослідження самооцінки. Під самооцінкою ми розуміємо те, яким чином людина ставиться до себе, наскільки вона себе цінує, ким вона себе бачить у цьому світі, і яке суто на її особисту думку, місце вона займає серед інших людей. Самооцінка виступає регулятором поведінки, оскільки безпосередньо залежить від рівня домагань, тобто цілей та ступеня труднощів в їх досягненні, які людина ставить перед собою. У залежності від рівня самооцінки визначається рівень критичності та вимогливості до себе, які можуть співпадати з можливостями або, навпаки, бути сильно завищеними (заниженими). Від рівня самооцінки безпосередньо залежить ставлення людини до власних успіхів і невдач. Адже, навіть на успіх реакція може бути цілком різною: людина може похвалити себе і відзначити нехай навіть невелике досягнення, проігнорувати взагалі цю подію або бути постійно незадоволеною, думати, що можна було зробити і краще, і швидше. Від рівня самооцінки залежить те, як ми оцінюємо інших людей і їхні успіхи. Так, наприклад, при високій самооцінці людина схильна занижувати успіхи інших, при низькій - завищувати.

Аналіз результатів дослідження рівня тривожності показав, що у 67% учнів 7-го класу помірний (це означає, що психологічний стан учнів супроводжується внутрішнім напруженням, переживаннями) рівень ситуативної тривожності, у 20% - низький, у 13% - високий рівень. Щодо особистісної тривожності, то високий рівень спостерігається у 40%, у 47% - помірний, у 13% - низький.

Визначення рівня тривожності в учнів 11-х класів показало наступні результати. У 66,6 % опитаних спостерігається помірний рівень ситуативної тривожності. Високий рівень ситуативної тривожності переважає у 33,3 % респондентів. Респондентів з низьким рівнем ситуативної тривожності не виявлено (0 %).

У 53,3% опитуваних спостерігається помірний рівень особистісної тривожності, високий рівень особистісної тривожності переважає у 40 % респондентів. У 6,6% опитуваних низький рівень особистісної тривожності.

Порівнявши дані семикласників та одинадцятикласників класів можна зробити висновок, що в 11-х класах, як і в 7-х, переважає помірна і ситуативна, і особистісна тривожність, але в 11 -х класах більший відсоток високої ситуативної тривожності через нервозність і переживання дітей у випускному класі.

Визначення копінг-стратегій серед учнів 7-х і 11-х класів показало наступні результати.

Для учнів 11-х класів характерними є наступні показники: конфронтація - 6,6%; у 13,3% - стратегія дистанціювання, більшість опитаних - 26,6% використовують стратегію самоконтроль, 6,6% обрали стратегію поведінки - пошук соціальної підтримки, у 20% - стратегія втеча-уникнення, 13,3 % використовують стратегію планування вирішення проблеми, 13,3% - стратегія позитивної переоцінки, і жоден з учнів не вибирає стратегію прийняття відповідальності.

Порівнявши результати, видно, що більшість учнів 7-х класів використовують такий вид копінг-стратегії, як втеча-уникнення. Також у меншій мірі вдаються до копінг-стратегії дистанціювання. Лише деяка частина учнів намагаються докласти когнітивні зусилля, щоб відокремитися від важкої ситуації і зменшити її значимість.

За результатами в 11-х класах більшість учнів використовують такий вид копінг-стратегії, як самоконтроль. Це свідчить про те, що учні у важких життєвих ситуаціях намагаються контролювати свої почуття і емоції, намагаються оволодівати своєю поведінкою, не впадати в паніку. В меншій мірі вдаються до копінг-стратегії прийняття відповідальності, що свідчить про небажання вирішувати самостійно проблеми і відповідати за них, який би не був результат.

Тобто, учні молодшого віку намагаються уникнути і втекти від проблем, а не вирішувати їх. Чим старшими стають учні, тим частіше вони намагаються контролювати свою поведінку, але також не шукають як вирішити складну ситуацію (Рис. 1).

копінг стратегія тривожність самооцінка

Рис. 1. Порівняння копінг-стратегій учнів 7-х і 11-х класів