Особливості моделювання особистісних конструктів підлітків у сім'ях різного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ КОНСТРУКТІВ ПІДЛІТКІВ У СІМ'ЯХ РІЗНОГО ТИПУ

Н.М. Токарева

У статті розглядаються психологічні складові гуманізації освітньо-виховного процесу на основі реалізації стратегічної концепції особистісного розвитку у нестабільних умовах сучасного суспільства. У цьому контексті проаналізовано розвивальні можливості рефлексивно-діалогічної взаємодії як умови гуманізації виховання. На підставі даних теоретичних позицій було проведено емпіричне дослідження, результати якого презентують модус особистісних конструктів (тривожність, агресія, соціальний статус у референтній групі) підлітків із сімей різного типу. Доведено, що цілеспрямований психолого-педагогічний супровід особистості підлітка у системі рефлексивно-діалогічної взаємодії сприяє стабілізації поведінкового симптомокомплексу дітей із дисфункціональних сімей.

Ключові слова: гуманізація освіти, рефлексивно-діалогічна взаємодія, виховний процес, особистісні конструкти, підліток, поведінковий симптомокомплекс, дисфункціональні сім'ї.

Н.Н. Токарева. Особенности моделирования личностных конструктов подростков в семьях разного типа

В статье рассматриваются психологические составляющие гуманизации учебно-воспитательного процесса на основе реализации стратегической концепции личностного развития в нестабильных условиях современного общества. В этом контексте проанализированы развивающие возможности рефлексивно-диалогического взаимодействия как условия гуманизации воспитания. На основании данных теоретических позиций было проведено эмпирическое исследование, результаты которого презентуют модус личностных конструктов (тревожность, агрессия, социальный статус в референтной группе) подростков из семей разного типа. Доказано, что целенаправленное психолого-педагогическое сопровождение личности подростка в системе рефлексивно-диалогического взаимодействия способствует стабилизации поведенческого симптомокомплекса детей из неблагополучных семей.

Ключевые слова: гуманизация образования, рефлексивно-диалогическое взаимодействие, воспитательный процесс, личностные конструкты, подросток, поведенческий симптомокомплекс, дисфункциональные семьи.

N.M. Tokareva. The modelling peculiarities of teenagers' personality constructs in families of different types

In the article there are the analysis results of the reflexive and dialogical interaction of the developing opportunities in the system «teacher - teenager» presented as a strategic vector of the adolescent's constructive personal formation under unstable postmodern circumstances. The psychological development determinant in the given conditions is the situation of uncertainty according to the research results. The article envisages psychological components оf educational system's humanization by implementing the strategic concept of personal development. In this context, developing opportunities of a reflexive and dialogical interaction were analyzed as an environment for the humanization of educational process. The influence of the family on the formation of personal constructs of a teenager is defined. In the given context the importance of interpersonal communication in the process of subject becoming is theoretically explained.

Based on these theoretical positions, an empirical investigation was carried out; its results present a modus of personal constructs (anxiety, aggression, social status in the reference group) of adolescents from families of different types. It's proved that a purposeful psychological and educational accompaniment of a teenager's personality in the system of the reflexive and dialogical interaction promotes behavioral symptom complex stabilization of children from disadvantaged families. A perspective direction in further studies on personal constructs of a teenager is determined.

Key words: humanization of education, reflexive and dialogical interaction, educational system, personal constructs, teenagers age, behavioral symptom complex, disadvantaged families.

Постановка проблеми

Основним імперативом розвитку особистості в умовах сучасного постіндустріального (інформаційного) суспільства є освіта, розвивальний потенціал якої визначається спрямованістю на новий рівень розвитку особистості, здатної до відповідальних виборів і схильної рухатися у соціально-конструктивному напрямку, самостійно осмислюючи новий досвід ефективної міжособистісної взаємодії. Проте у дослідженнях психологів пострадянського простору стабільно відзначається наявність кризи сучасної освіти (Г.О.Балл, А.Л.Венгер, Г.О.Ковальов, С.О.Мусатов, В.Н.Савіних, Т.В.Фролова та ін.), детермінованої, насамперед, гострою конфронтацією двох тенденцій: з одного боку, декларування цінностей педагогічного гуманізму, творчості, толерантності та конструктивного співробітництва, з другого - авторитарно-репресивні, репродуктивно-консервативні установки та педагогічні стереотипи, які проявляються на тлі професійного дилетантизму, девальвації психологічної, етичної і в цілому духовно-філософської культури [1]. Вирішення цієї суперечності вимагає змін методологічної спрямованості психолого-педагогічного супроводу особистості у напрямку гуманізації освіти, що детермінує плюралізм теоретичних парадигм навчально-виховного процесу, які доповнюють одна одну у площині діалогічної взаємодії, конкретизуючи перспективні цілі і визначаючи способи їх досягнення.

Аналіз останніх досліджень із даної проблеми

У пошуках можливостей гуманізації освіти світова психолого-педагогічна думка орієнтується на самоцінність особистості людини, її внутрішні ресурси і саморозвиток (Г.О.Балл, Т.Г.Григорьєва, А.С.Нийл, В.И.Слободчиков, С.А.Смирнов, С.Ю.Степанов та ін.). Необхідність гуманізації принципів організації освітнього середовища була задекларована зокрема у парадигмі гуманістичної психології К. Роджерсом (Carl R. Rogers) на підставі аналізу психолого-педагогічного досвіду «толерантних відносин бажати свободи, поєднаної із відповідальністю» Огюста Айкорна (August Aichorn), А.С.Нийла (A.S.Neill) і власного досвіду роботи у контексті «навчання, центрованого на учневі» (student-centered teaching). Розвивальний потенціал вітчизняного сучасного освітнього середовища відображений у інноваційних парадигмах організації навчально-виховного процесу (зокрема: рефлексивно-гуманістична психологія співтворчості (С.Ю.Степанов, І.Н.Семенов), модель рефлексивно-діалогічної взаємодії (Г.І.Давидова, І.Н.Семенов) тощо), об'єднаних смисловим радикалом гуманізації освіти. З позицій наукової школи рефлексивної психології процес життєтворчості визначається як співтворчість у полі співставлення цінностей (Г.І.Давидова, А.О.Деркач, І.Н.Семенов, С.Ю.Степанов), що призводить до змін у свідомості і діяльності суб'єкта, переосмислення людиною власних стереотипів, зміни світогляду - рефлексії. Змістом рефлексії можуть виступати не тільки раціональний досвід особистості у вигляді предметних знань або функціональних навичок, а й емоційно-чуттєві стани, особистісні переживання, що розкриваються в інтерактивному діалозі [2, с.59 - 71]. Простір рефлексивно-смислового ставлення суб'єкта до ситуації взаємодії гарантує відчуття підтримки, пов'язане із переосмисленням наявних стереотипів і не залежне від якості ситуації, а також позитивне самосприйняття. У даному контексті рефлексивний діалог розглядається як прийом групової цілеспрямованої розвивальної роботи з учнями, зокрема із підлітками, на основі демонстрації бажаної поведінки (дій) та інтерпретації особистісних конструктів.

Особистісний конструкт (personal constructs) ми визначаємо як відносно стійку біполярну категорійну шкалу, що представлена на рівні глибинних структур образу «Я» особистості і визначає контент осмислення, інтерпретації та прогнозування персонального досвіду. Особистісні конструкти виконують функцію диференціації та оцінювання реальних об'єктів, ситуацій, інших людей у контексті усвідомлення персональних способів конструювання і реконструювання життєвих смислів за допомогою операцій, рівнозначних процесу індуктивних умовиводів. Здатність підлітка свідомо чи несвідомо змінювати позиції сприйняття відповідно до контексту життєдіяльності детермінує адекватність стратегій реагування особистості і збільшує кількість доступних альтернатив самореалізації.

Вирішальним фактором адекватного моделювання особистісних конструктів підлітків є психічна стимуляція у площині рефлексивно-діалогічної взаємодії (комфортне контекстне середовище, ефективний зворотний зв'язок, діалог рівних, баланс між проблемним полем ситуації і підтримкою особистості тощо). У даних умовах актуалізуються потенційні можливості суб'єкта у напрямку внутрішньої конгруентності і збільшення варіативності особистісних конструктів. Однак у ситуації освітньої кризи проблема цілеспрямованого моделювання особистісних конструктів підлітків залишається на периферії смислового поля психолого-педагогічного супроводу особистості періоду дорослішання, зокрема при формуванні раціональної поведінки як складного, нелінійного особистісного феномена.

Базові тенденції гуманізації навчально-виховної роботи обумовлюють специфіку контекстної суб'єкт-суб'єктної взаємодії не тільки в установах освітньої системи, але й у процесі виховання дітей у сім'ї, що є одним із найбільш значущих агентів соціалізації особистості. За визначенням Девіда Мацумото (David Matsumoto), сім'я - «це буферна зона, що захищає від стресових впливів повсякденного життя, важливий засіб передання культури із покоління в покоління» [3, с.234]. Основними функціями сім'ї є забезпечення фізичного і психічного здоров'я, моделювання сценаріїв поведінки, що зумовлюють безпеку життєдіяльності дитини, трансляція культурно-історичного досвіду і виховання особистісних диспозицій. Однак у сучасному нестабільному суспільстві епохи постмодернізму зростає кількість дисфункціональних (неблагополучних) сімей - сімей, які впродовж певного часу не здатні протистояти впливу дестабілізуючих позасімейних і внутрішньосімейних факторів, що перешкоджають особистісному зростанню і блокують потребу особистості у самоактуалізації. У зв'язку з цим однією з вимог психолого-педагогічного супроводу особистості дитини в контексті гуманізації навчально-виховного процесу є гармонізація виховних принципів сім'ї та школи. Враховуючи глобальні відмінності в системі культурно-виховних установок і батьківських цінностей, у сім'ях різного типу не викликає сумнівів актуальність дослідження специфіки поведінкових конструктів підлітків, які виховуються у нормально функціонуючих (благополучних) і дисфункціональних (неблагополучних) сім'ях.

З метою емпіричного аналізу особливостей розвитку поведінкових реакцій у дітей, які виховуються в сім'ях різного типу, нами було сплановано і реалізовано комплексне психодіагностичне дослідження на базі загальноосвітньої школи I-III ступенів м. Кривого Рогу.

Вибіркова сукупність була представлена 45 учнями 4 - 10-х класів у віці 10 - 15 років, які виховуються у неблагополучних сім'ях різного типу і відносяться, за даними соціально-психологічної служби закладу освіти, до групи ризику. Крім того, у дослідну вибірку були включені також однокласники респондентів із благополучних сімей (N = 106). В цілому сукупну вибірку склав 151 підліток. Вікові межі вибіркової сукупності представлені трьома стадіями підліткового віку (Д.І.Фельдштейн): молодший підлітковий вік (10 - 11 років) - 51 підліток, середній підлітковий вік (12 - 13 років) - 52 школяра і старший підлітковий вік (14 - 15 років) - 48 учнів. Багатоаспектність вибіркової сукупності дозволяє розглядати її як репрезентативну.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз та узагальнення результатів психодіагностичного вимірювання рівня тривожності респондентів (Шкали CMAS і STAI) дозволили визначити основні тенденції виявлення тривожності у підлітків, що виховуються у сім'ях різного типу (табл.1).

Було виявлено, що учні підліткового віку із благополучних сімей (для яких характерним є високий рівень психологічного здоров'я та соціально-рольової адекватності членів сім'ї) менш тривожні, ніж діти з неблагополучних сімей. Більшість підлітків (81,2%), які виховуються у благополучних сім'ях, демонструють низький (27,4%) і нормальний (53,8%) рівні тривожності.

Результати дослідження прояву тривожності у підлітків різних соціальних груп