Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій як критеріїв соціалізації дітей-сиріт та гімназистів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій як критеріїв соціалізації дітей-сиріт та гімназистів

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку психологічної та педагогічної науки зумовлює гостру постановку питання про особливості розвитку особистості вихованців дитячих будинків. Офіційна українська статистика констатує щорічне зростання числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків. Незважаючи на пропаговані в наш час нові форми роботи, зокрема прийомні сім'ї і патронат, значна частина дітей виховується в державних установах, де і відбувається процес соціального становлення дітей-сиріт.

Наслідком втрати сім'ї, ситуації сирітства є втрата «базової довіри до світу», що може виявлятися не лише в підозрілості, недовірливості, агресивності дитини, а й у формуванні невротичного механізму злиття, що відбивається на подальшому розвитку дитини і перешкоджає формуванню автономності, ініціативності, соціальної компетентності, вмілості в праці, статевої ідентичності тощо.

Сформовані підходи до виховання сиріт, організація життєдіяльності дітей в дитячих будинках в значній мірі засновані на ідеології «Довірливого піклування», ускладнюють процес формування позитивних ціннісних орієнтацій вихованця. В результаті, звикнувши до того, що про них постійно дбають, випускники дитячих будинків, вставши на самостійний шлях, розраховують на заступництво, а не на власні внутрішні ресурси, тому часто губляться в реальних життєвих умовах. Низький рівень сформованості ціннісних орієнтацій у випускників дитячих будинків є причиною того, що значна частина молодих людей потрапляє в кримінальне середовище [9, с. 154-156].

Ціннісні орієнтації є найважливішою характеристикою особистості, складають основу спрямованості її діяльності, відображають ставлення людини до себе, навколишнього світу та до інших людей. Ціннісні орієнтації - ознака соціально зрілої особистості, її життєвої позиції.

Проблема формування ціннісних орієнтацій вихованців дитячих будинків займає одне із найважливіших місць у сучасному науковому просторі та є недостатньо вивченою вітчизняними науковцями.

Актуальність дослідження формування ціннісних орієнтацій дітей-сиріт обумовлена, перш за все, протиріччями між вимогами сучасного суспільства до людини як до особистості, що володіє певними ціннісними орієнтаціями та нестійким, низьким рівнем розвитку позитивних ціннісних орієнтацій у вихованців дитячих будинків; необхідністю формування ціннісних орієнтацій у дітей-сиріт та недостатньою розробленістю методичних рекомендацій з даної проблеми.

Предметом дослідження виступають особливості ціннісних орієнтацій дітей-сиріт, які виховуються у дитячих будинках (на прикладі м. Кривого Рогу).

Метою дослідження є виявлення ціннісних орієнтацій дітей підліткового віку, які перебувають в особливих умовах соціалізації (у закладах закритого типу, тобто в дитячих будинках) та порівняльний аналіз отриманих даних із даними дітей, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах і виховуються в сім'ях.

Виклад основного матеріалу

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав неоднозначність розуміння цінностей і ціннісних орієнтацій. Цінності трактують як категорію, що відображає уявлення людини про належне і визначальне в її діяльності, як реальні факти, джерелом яких є потреби людини (Дж. Дьюї, І. Кант, А. Мейнонг, Г. Спенсер), як суть предмета, явища та їх властивості, які потрібні людям певного суспільства або класу і окремій особистості в якості засобів задоволення їхніх потреб та інтересів, як особистісні смисли (А. Н. Леонтьєв, В. П. Тугарі- нов) [3, с. 8-12].

Цінність являє собою складне і багаторівневе поняття. Будучи результатом взаємин світу і людини, категорія цінності відноситься до вищого рівня людського буття і не має меж у віковому, гендерному, національному та інших аспектах.

Поняття «ціннісна орієнтація» було введено в соціальну психологію і, ставши предметом вивчення різних наукових дисциплін, також трактується неоднозначно. Ціннісні орієнтації визначаються як певні суспільно значимі установки особистості на ті чи інші види соціальних цінностей (В. А. Ядов) [5, с. 233-237]; як система установок, що виникають в результаті об'єктивації індивідом попереднього громадського або особистого досвіду, як основа мотивації його поведінки, готовності свідомо реагувати в даній ситуації (А. Г. Здравомислов, І. С. Кон, О. М. Леонтьєв, В. М. Мясищев, Б. Б. Ольшанський); як ставлення людини до об'єктивних цінностей суспільства (Т. К. Ахаян, З. І . Васильєва, Я. М. Гудечек, М. Є. Дуранов, М. Г. Казакіна, A. B. Кир'якова, Б. С. Круглов) [4, с. 56-67].

Проблема розвитку особистості та ціннісних орієнтацій дітей, що перебувають у закладах закритого типу дуже гостро постала перед науковцями на даному етапі розвитку педагогічної та психологічної науки. Так, А. Айнсворз, Дж. Боулбі, У. Голд- фарб, Й. Лангмейєр, Р. Ліптон, З. Матейчик, К. Прінгл, С. Прованс, А. Фрейд, С. Хант, Дж. Хілтон, Р. Спітц та інші у своїх дослідженнях змістовно та достатньо глибоко вивчили характер наслідків для дитини її ранньої інституалізації і з'ясували, наскільки ці негативні наслідки відсутності реального і безпосереднього контакту з матір'ю і в цілому суттєвої стислості контактів із дорослими можуть бути подолані або хоча б зміксовані на наступних етапах дорослішання особистості.

У вітчизняній психології також більш або менш поглиблено розглядалися особливості розвитку дітей в умовах ранньої ін- ституалізації. Серед таких дослідників ми виділяємо Н. М. Ще- лованова, Н. Н. Аксаріну, М. Д. Ковригіну та ін., які в Росії та Україні, по суті і підняли проблему наслідків ранньої депривації в умовах несімейного виховання.

Необхідно підкреслити дослідження М. І. Лісіної та її співробітників, які продовжують і сьогодні розробку теорії комунікативної діяльності в дитячому віці, у тому числі стосовно специфічної соціальної ситуації розвитку, в якій опиняється дитина, що виховується в закритих дитячих закладах (А. Г. Рузська, Л. Н. Галігузова, І. А. Залисіна, Т. М. Землянухіна, С. Ю. Мещерякова, Т. А. Фінашина, Е. Л. Фрухт, Л. М. Царегородцева, В. В. Абраменкова, В. А. Петровський та ін.).

Блок власне психологічних робіт, присвячених вивченню особливостей психічного і особистісного розвитку підлітків, які виховуються в інтернатних закладах, виглядає значно скромніше, хоча і тут є цілий ряд експериментальних досліджень, що становлять змістовний інтерес (Є. В. Виноградова, І. В. Дубро- віна, М. Ю. Кондратьєв, В. С. Мухіна, Н. М. Неупокоєва, А. М. Прихожан, Н. В. Рєпіна, Л. І. Рюмшина, Н. Н. Толстих, Т. Н. Юферєва та ін.). Проте, недостатньо представлені дослідження саме особливостей розвитку ціннісних орієнтацій підлітків (Л. П. Хохлова, Н. Н. Авдєєва, О. О. Бодальов, М. М. Обозов, Б. Д. Па- ригін та ін.), розвиток яких відбувається в особливих умовах соціалізації, а зокрема - вихованців дитячих будинків [8, с.38-46].

Отже, ціннісні орієнтації характеризують загальний підхід людини до світу, до себе, що додає сенс і спрямованість особис- тісним позиціям, поведінці, вчинкам. Ми розуміємо ціннісні орієнтації як певну систему відносин і установок особистості, що дозволяє освоювати загальнолюдські цінності, пізнавати і покращувати навколишній світ і реалізувати свій особистісний потенціал.

Система ціннісних орієнтації людини різноманітна, як і система цінностей. Г. В. Мухаметзянова, розглядаючи ціннісні орієнтації з точки зору основних форм суспільної свідомості, виділяє філософські, наукові, релігійні, політичні, етичні, естетичні та моральні ціннісні орієнтації. На думку В. П. Тугаринова, головною цінністю є життя. Він виділяє життєві ціннісні орієнтації (орієнтація на здоров'я, радості життя, спілкування з собі подібними). Також існують матеріальні, духовні, професійні та інші ціннісні орієнтації. Своєрідне поєднання ціннісних орієнтацій становить унікальний внутрішній світ людини, є основою його неповторної індивідуальності [9, c. 112-115].

Найбільш розповсюдженою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокіча, заснована на прямому ранжу- ванні списку цінностей.

М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

- термінальні цінності полягають у переконанні в тому, що певна кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

- інструментальні ж цінності характеризуються переконанням в тому, що певний образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.

Цей розподіл відповідає традиційному розподілові на цін- ності-цілі і цінності-засоби.

Респондентові пред'являється два списки цінностей (по 18 цінностей у кожному списку) або на аркушах паперу за алфавітом, або на картках. У списках випробуваний привласнює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає в порядку значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

З метою визначення ціннісних орієнтацій дітей-сиріт, які перебувають у дитячих будинках, та аналізу і порівняння їх показників із показниками дітей, що виховуються в сім'ях та навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах, нами було проведено експериментальне дослідження, основними методами якого були спостереження та метод тестів.

Експериментальна частина дослідження була організована на базі Дитячого будинку № 2, Дитячого будинку № 3 та Дитячого будинку № 4 м. Кривого Рогу і Криворізької гімназії № 49. Дослідженням було охоплено 30 вихованців дитячих будинків, віком від 14 до 16 років (дівчаток - 19; хлопчиків - 11) та 34 учні гімназії (дівчаток - 19; хлопчиків - 15). На етапі діагностики використовувався метод спостереження та методика М. Рокіча «Ціннісні орієнтації». При обробці отриманих даних використовувалися якісні та кількісні, статистичні методи.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції та філософії життя.

Перший етап діагностування проходив на базі дитячих будинків м. Кривого Рогу. Дослідженням були охоплені три дитячі будинки, які функціонують у нашому місті.

Дитячий будинок - це виховний заклад для дітей, що залишилися без батьків або без їх піклування, а також дітей, які потребують допомоги і захисту держави. До дитячого будинку діти потрапляють після притулків, де вони провели певний проміжок часу. Тому адаптація до умов дитячого будинку проходить значно швидше, після роботи психологів та педагогів з дітьми у притулку. До дитячих будинків потрапляють лише ті діти, які не мають опікунів за законом і впродовж певного часу ніхто не взяв над ними опіку. Після цього дитину має право усиновити будь-яка людина, яка відповідає вимогам, висунутим державою щодо усиновлювачів. У дитячому будинку дитина може перебувати від часу вступу до повноліття.

Діти мають право покидати територію дитячого будинку лише в тому випадку, коли вони навчаються поза закладом або з письмового дозволу директора, якщо дитина має кровного родича, який бере на себе відповідальність за долю дитини на даний проміжок часу. В інших випадках дитина може покидати стіни дитячого будинку лише з вихователем.

Перед проведенням психодіагностичного дослідження нами були проведені бесіди із адміністраціями дитячих навчальних закладів закритого типу, під час яких ми отримували інформацію щодо психічного стану дітей, час їх перебування у конкретному закладі та умови, при яких вони туди потрапили. Результати таких бесід показали, що більшість вихованців дитячих будинків опинились там через неналежне виховання їх батьками, аморальний спосіб життя батьків (пияцтво, наркоманія або знущання над дітьми). Значно менше серед вихованців закладів закритого типу таких, що потрапили туди від самого народження (батьки відмовилися в пологовому будинку) або втратили рідних при нещасних випадках. Необхідно також зауважити, що серед вихованців було немало таких, чиї батьки змушували їх займатися проституцією, жебракувати, та тих, які потрапили до закладу за «актами продажу дітей».

Результати спостереження під час діагностичного дослідження дозволили виявити наступе. Значно відрізняється рівень дисциплінованості, саморегуляції та самоконтролю гімназистів та вихованців дитячих будинків. Виникали певні проблеми щодо розуміння запропонованих завдань підлітками, які виховуються в закладах закритого типу. Рівень знань дітей-сиріт помітно нижчий. На пояснення ми відводили дуже багато часу та в процесі виконання цих завдань багатьом із них необхідна була додаткова допомога. Це пояснюється тим, що більшість дітей потрапили до дитячих будинків із неблагополучних сімей, де вони рідко відвідували школу, їхнім навчанням та вихованням певний час ніхто не займався. Так, наприклад, у дитячому будинку були підлітки, які погано читали, писали та говорили, поводилися не зовсім коректно, на їх залучення до діагностування було витрачено немало часу і під час проведення діагностування ми вимушені були робити деякі перерви, адже концентрація уваги на завданнях цих дітей не була необхідно високою.

За результатами психодіагностичного дослідження ми можемо зробити висновки щодо видимої різниці в ієрархії цінностей підлітків, що виховуються в дитячих будинках, та тих, хто навчається у гімназії та виховується в сім'ях (таблиця 1).

Таблиця 1 Показники термінальних цінностей підлітків