Принципи та методи діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи та методи діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку

І.М. Омельченко

Визначено, що хронотоп комунікативної діяльності представляє собою складний соціально-психологічний феномен, який конструюється особистістю в результаті її реальної і віртуальної взаємодії та комунікації у вимірі буденної та небуденної реальності з Іншим (дорослими та однолітками) в соціумі, Іншим у культурі (дорослими та однолітками, анімаційними персонажами) й персоналізованим Іншим (улюбленою іграшкою, уявним компаньйоном), що розгортається в часі та ціннісно-смисловому континуумі буття. Теоретично обґрунтовано та проаналізовано принципи діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку. Підібрано методики та обґрунтовано систему діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку.

Ключові слова: хронотоп, дошкільники, затримка психічного розвитку, свідомість, буденна та небуденна реальність свідомості, принципи, психодіагностичний метод.

И.Н. Омельченко. Принципы и методы диагностики хронотопа коммуникативной деятельности у дошкольников с задержкой психического развития

Определено, что хронотоп коммуникативной деятельности представляет собой сложный социально-психологический феномен, который конструируется личностью в процессе ее реального и виртуального взаимодействия и коммуникации в сфере обыденной и необыденной реальности с Другим (взрослыми и сверстниками) в социуме, Другим в культуре (взрослыми и сверстниками, анимационными персонажами) и персонализированным Другим (любимой игрушкой, воображаемым компаньоном), разворачивающийся во времени и ценностно-смысловом континууме бытия. Теоретически обоснованы и проанализированы принципы диагностики хронотопа коммуникативной деятельности у дошкольников с задержкой психического развития. Подобраны методики и обоснована система диагностики хронотопа коммуникативной деятельности у дошкольников с задержкой психического развития.

Ключевые слова: хронотоп, дошкольники, задержка психического развития, сознание, обыденная и необыденная реальность сознания, принципы, психодиагностический метод.

I.M. Omelchenko. Principles and methods of diagnostics of the communicative activity chronotop of preschool children with mental disabilities

хронотоп комунікативний дошкільник психічний

The author proposes to use a concept of a «chronotop» in special psychology. A «chronotop» of the communicative activity is a complex. social and psychological phenomenon. It is formed by a personality in a process of real and virtual interaction and communication in an ordinary sphere and unordinary reality with Other (adults or children of the same age) in a society, Other in culture (adults or children of the same age or a character of animation) and personalized Other (favourite toy, imaginary companion etc.) which is unfolding at the time and value-semantic continuum of the objective reality.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства взаєморозуміння між людьми, реалізоване на різних рівнях взаємодії, виступає як необхідна умова повноцінного й ефективного існування в глобальному світі окремої особистості або групи, а також соціуму в цілому, що обумовлює актуальну тенденцію інтеграції в соціум людей з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема дітей із затримкою психічного розвитку (далі ЗПР). У зв'язку з цим проблема пошуку засобів конструктивної організації комунікативної діяльності особистості з іншими, її становлення, розвитку й успішного функціонування в соціальному середовищі з використаннях безпосередніх та опосередкованих соціальних контактів і дальнодій залишається нагальною проблемою у спеціальній психології. На нашу думку, комунікативна діяльність є соціально-психологічним феноменом, тому її доречно розглядати через призму категорії «хронотоп» (часопростір).

Маючи великий евристичний потенціал, концепт «хронотоп» містить у собі компоненти, що дозволяють розкрити специфіку комунікативної діяльності у сфері небуденної реальності свідомості, тобто хронотопі віртуальної реальності, а також дають можливість по-новому поглянути на процес особистісного становлення дошкільника із ЗПР з його ціннісно-смисловими орієнтирами в реальному життєвому просторі та часі [1; 2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Особливого загострення ця проблема набуває відносно дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, які внаслідок недостатньої сформованості пізнавальних та емоційно-вольових функцій характеризуються низкою труднощів у комунікативній діяльності: несформованістю мотиваційно-цільової установки на спілкування в діадах «дитина-дорослий» і «дитина-одноліток» (О.П. Гаврілушкіна, О.Є. Дмітрієва, І.М. Омельченко, O.С. Слєповіч та ін.); низьким рівнем володіння мовними та мовленнєвими засобами спілкування (А.А. Колупаєва, Р.І. Ла- лаєва, І.М. Лєбедєва, І.С. Марченко, Т.Ф. Марчук, О.П. Мілевська, Л.О. Савчук, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, С.О. Тарасюк, P.Д.Тригер, С.Г. Шевченко та ін.); запізненням формування навичок децентрації, що визначає ефективність комунікативної взаємодії (Г.М. Бреслав, Ж. Піаже, В.В. Фляков, В.В. Рубцов, В.І. Слободчиков та ін.); незбалансованістю афективно-когнітивних детермінант спілкування, внаслідок недорозвинення наочно-образного мислення, уявлень та уяви як більш творчого процесу (Л. І. Переслені, В. Л. Подобед, Т.В. Сак, І.Ю. Ужченко, О.П. Фуреєва та ін.).

В наслідок цього, особливої ваги в сучасному соціокультурному просторі набуває наукове обґрунтування та розроблення навчально-методичного забезпечення діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із ЗПР. Тому, метою нашої статті є обґрунтування теоретико-методологічних та методичних засад діагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із ЗПР. Відповідно, мета нашого дослідження відображена в наступних завданнях: по-перше, визначити та розкрити зміст принципів діагностичної діяльності практичного психолога в процесі вивчення хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із ЗПР; по-друге, підібрати методики та обґрунтувати систему психодіагностики хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із ЗПР.

Виклад основного матеріалу дослідження

Визначення передумов формування хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із затримкою психічного розвитку дозволило безпосередньо підійти до постановки теоретико-методологічних та методичних засад психодіагностики, які визначаються нами як пояснювальні принципи діяльності практичного психолога дошкільних навчальних закладів.

Принципи психологічної діагностики завжди мають яскраво виражену світоглядну спрямованість, оскільки пов'язані з уявленнями про сутність людини та її ставленням до світу. На думку М.В Савчина, принципи, будучи ядром наукового методу, поєднують й організовують конкретні методи і прийоми в єдине ціле, поєднують демаркацію науки від ненауки [4, с. 66].

Розробка методичного апарата діагностики хронотопу комунікативної діяльності здійснювалася на основі загальних принципів психодіагностики (Л. Ф. Бурлачук, М. Ю. Забродін, К. М. Гуревич та ін.), принципів суб'єктного підходу (В. М. Дружинін), та з використанням теоретико-методичного інструментарію вивчення дітей із затримкою психічного розвитку (Т.П. Вісковатова, О.П. Гаврілушкіна, О.Є. Дмітрієва, Т.Д. Ілляшенко, К.С. Лебединська, В.І. Лубовський, Т.В. Сак, М. М. Семаго, Н. М. Стадненко, У.В. Ульєнкова та ін.).

Проведення діагностики хронотопу комунікативної діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку ґрунтується на таких принципах діяльності практичного психолога дошкільних навчальних закладів:

1. Принцип єдності методології та діагностики (в майбутньому і корекційно-розвиткової роботи). Цей принцип передбачає тісний зв'язок теоретичних положень діагностики з використанням інструментарію, побудованого на основі цієї методології. Враховуючи складність і багатокомпонентну структуру хронотопу комунікативної діяльності, найбільш доречним є постнекласичний тип наукової раціональності (за В.С. Стьопиним) та поліпарадигмальність методологічних засад, тобто інтеграція різних психологічних підходів у процесі діагностики хронотопу комунікативної діяльності дошкільника із ЗПР: системного, культурно-історичного, соціально-психологічного, еколого-середовищних і суб'єктних концепцій, тілесно-орієнтованої психології. Доцільність постнекласичного типу наукової раціональності зумовлена тим, що хронотоп комунікативної діяльності дошкільника з типовим і затриманим психічним розвитком є надскладним об'єктом діагностики і передбачає орієнтацію психолога на ціннісні та соціокультурні контексти, вивчення об'єкта з позиції осмислення відношень «людина-світ»[5].

2. Принцип системності та структурно-динамічної цілісності передбачає розуміння того, що окремі сторони психічного (функції, процеси, сфери) не ізольовані, а проявляються цілісно, системно. Реалізація цього принципу дозволяє зіставляти індивідуально-особистісні характеристики розвитку дитини із закономірностями онтогенезу, та на цій основі оцінювати механізми й причини специфіки певної сфери чи функціональної системи. Основним інструментом є розроблена нами структурно-функціональна модель феномена хронотопу комунікативної діяльності, яка може використовуватись у процесі діагностичної діяльності психолога [2]. Визначення стану сформованості комунікативної діяльності на різних рівнях функціонування свідомості (за Є.В. Суботським) [6] - буденному (взаємодія і комунікація з дорослими та однолітками) та небуденному (взаємодія і комунікація з улюбленою іграшкою та уявним компаньйоном, з анімаційними персонажами), часовому та ціннісно-смисловому, розглядається в якості параметрів і показників психічного розвитку дошкільника із ЗПР.

Важливим методологічним підґрунтям діагностики хронотопу комунікативної діяльності є положення про системний характер психіки, оскільки об'єкт діагностики реалізується одночасно на різних рівнях функціонування свідомості: буденному та небуденному, що передбачає його вивчення у дошкільників із затримкою психічного розвитку через базові події (взаємодія і комунікація з дорослими та однолітками, з улюбленою іграшкою, уявним компаньйоном, з анімаційними персонажами), при цьому важливим моментом є облік значущості впливу пізнавальних процесів: сприймання (сьогодення), пам'яті (минуле), мислення та уяви (майбутнє) на реалізацію комунікативної діяльності дитини та визначення системоутворюючої ролі ціннісно-смислового виміру, який функціонує на різних рівнях свідомості. Основними ознаками системи діагностики і формування хронотопу комунікативної діяльності у дошкільників із ЗПР є: цілісність, концептуальність, цілеспрямованість, структурність, ієрархічність, динамічність, синергічність, рівновага, стійкість, життєздатність.

3. Пріоритет телеологічного підходу над каузальним. Значення цього принципу полягає в тому, що діагностичне завдання має виступати не як система стимулів, а як складова частина життєвої ситуації дитини. Реалізація цього принципу полягає в доборі таких діагностичних методик, які будуть найбільш відповідні можливостям дітей із ЗПР і можуть розглядатися як параметри і показники їх психічного розвитку, при цьому дозволять виявити найбільш недостатньо сформовані компоненти комунікативної діяльності. Параметри використовуються для впорядкування, сегментування й аналізу даних. Показники - це окремі складові параметрів, які визначаються як сума або співвідношення. Хоча параметри та показники є окремими поняттями, зазвичай вони вживаються разом. Саме значення параметрів і показників, а також зв'язок між цими значеннями роблять дані змістовними.

Для психодіагностики є важливими методологічні процедури розуміння, пояснення та інтерпретації. Розуміння, на відміну від пізнання, є осмисленням внутрішньої природи, інтерпретацією знання про об'єкт, у процесі якої знаходиться смисл, присутність у ньому духовного, ціннісного, особистісно значущого. У психодіагностичному процесі метою розуміння є відшукання суті психологічних феноменів [4].

4. Принцип суб'єкт-суб'єктних відношень. Взаємини психолог-дитина виступають основою результативності психодіагностики хронотопу комунікативної діяльності. Від типу цих взаємин залежить міра вияву особистісних якостей та психічних здібностей дошкільника із ЗПР, а також їх вплив на надійність результатів.

5. Принцип розвитку. Цей принцип передбачає різнобічне вивчення будь-якого психічного явища в процесі його розвитку. На основі цього принципу у вітчизняній психології останніми роками сформувався та інтенсивно розвивається генетично-моделюючий підхід. За визначенням С. Д. Максименка, його сутність полягає в тому, що досліджуване психічне явище спочатку конструюються у вигляді моделі певної діяльності, а потім актуалізуються на основі спеціальних способів організації активності людини. У процесі психодіагностики хронотопу комунікативної діяльності використання генетичного підходу передбачає визначення психологічних передумов якісних змін його розвитку на різних рівнях функціонування свідомості: буденному та небуденному в середньому та старшому дошкільному віці.

6. Принцип синтезу номотетичного та ідіографічного підходів у процесі діагностики. Для номотетичної (природничої, пояснювальної) парадигми є характерним об'єктивне вивчення дитини за допомогою індуктивного методу, спрямованого на виявлення загальних закономірностей життєдіяльності об'єкта, а для ідіографічної (гуманітарної, описової) парадигми - ціннісно-смислове освоєння особливого, одиничного людського буття на основі актів розуміння і переживання.

7. Принцип пріоритету гуманітарної психологічної орієнтації над природничо-науковою. Діагностика хронотопу комунікативної діяльності передбачає пріоритет гуманітарної парадигми над природничо-науковою. Психодіагностика, яка орієнтується на природничо-наукову парадигму, не передбачає врахування індивідуальності психіки. Однак головною формою існування психічного є його індивідуальна неповторність, активність і самоактивність. Оскільки хронотоп комунікативної діяльності є надскладним об'єктом, його вивчення стає можливим тільки за умови застосування гуманітарної парадигми. У гуманітарній парадигмі, за визначенням О.Ф. Петренка, «інша людина - не є жорстко детермінованою системою, не підкоряється суворим законам, а володіє здатністю до внутрішнього розвитку та свободою волі і виступає не рівною, не тотожною самій собі в кожен новий момент часу... Стосовно особистості людини некоректними є фінальні моделі та прогнози, побудовані на принципі детермінізму. Може йтися тільки про сценарії варіантів розвитку подій, коли в кожен момент часу людина або суспільство реалізовують одну можливість з набору потенційних можливостей» [3, с. 118].

Розроблена нами система діагностики хронотопу комунікативної діяльності включає вивчення її компонентів на різних рівнях функціонування свідомості - буденному (взаємодія і комунікація з дорослими та однолітками) та небуденному (взаємодія і комунікація з улюбленою іграшкою, уявним компаньйоном, з анімаційними персонажами), часовому та ціннісно-смисловлому (див. рис. 1).

Просторовий параметр комунікації і взаємодії дошкільників із ЗПР з дорослими вивчається за допомогою методик: вивчення мотивів взаємодії дитини з дорослими А.Г. Рузської; суб'єктивної оцінки міжособистісних відносин дитини Н.Я. Сємаго, М.М. Сємаго (всі діагностичні завдання, які стосуються ролі родини, близьких людей).

Просторовий параметр комунікації і взаємодії дошкільників із ЗПР з однолітками вивчається за допомогою методик: суб'єктивної оцінки міжособистісних відносин дитини Н.Я. Сємаго, М.М. Сємаго (всі діагностичні завдання, які стосуються ролі друзів); виявлення типів діалогічної взаємодії дітей у спільній образотворчій та ігровій діяльності Н.М. Юрьєвої в модифікації О.П. Гаврілушкіної; «Царства-держави» Т. Громової; «Тесту геометричних фігур» О.Ш. Тхостова, Д.О. Бєскової; «Метаморфоз» в модифікації Ж. Руайер.

Просторовий параметр комунікації і взаємодії дошкільників із ЗПР з улюбленою іграшкою та уявним компаньйоном вивчається за допомогою методик: бесіда з дітьми та анкетування дорослих про наявність феномена улюбленої іграшки; «Я з улюбленою іграшкою» О.М. Васіної в модификації К. Маховера; «Контур людини» С.А. Мінюрової; «Контур улюбленої іграшки» О.М. Васіної; опитувальник для батьків (вихователів) для виявлення феномена «уявного компаньйона» О.Б. Чеснокової, М.В. Яремчук; інтерв'ю з дитиною про уявного компаньйона M. Taylor, B.S. Cartwright, S.M.Carlson в модифікації О.Б. Чеснокової, М.В. Яремчук.

Рис. 1. Система діагностики хронотопу комунікативної діяльності дошкільника із ЗПР