Структура особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів-тренерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів-тренерів

Постановка проблеми

Згідно із даними вступних кампаній останніх років професія психолога є однією з найпопулярніших серед абітурієнтів. Велика кількість навчальних закладів, що пропонують психологічну освіту, розмаїття професійно та кар'єрно орієнтованих курсів, стрімкий розвиток онлайн освіти призводять до перенасичення ринку праці професійними психологами. У такій ситуації на перший план виходять не документальні свідчення професіоналізму (дипломи, сертифікати, довідки), а ті особистісні характеристики фахівця, що зможуть забезпечити його професійну ефективність.

Знання у сфері психологічного тренінгу є однією з обов'язкових кваліфікаційних характеристик для психологів та практичних психологів. Професійний психолог-тренер має володіти спеціальними вміннями в таких сферах, як побудова тренінгових програм, проведення ігрових та навчальних вправ з групою, аналіз групових явищ та процесів. Незважаючи на те що навички психологів-тренерів є високо затребуваними у різних сферах діяльності - від дитячих садків до IT-фірм, підготовка професійних психологів- тренерів у вищих навчальних закладах якщо і здійснюється, то в досить непослідовній та фрагментарній формі. В таких умовах студенти, зацікавлені у розвитку тренерських навичок, вимушені шукати певні курси поза стінами вишу. В той же час більшість існуючих програм підготовки професійних тренерів і у вищих навчальних закладах, і поза ними спрямовані на формування у майбутніх фахівців лише базових знань, вмінь і навичок, на шкоду розвитку особистісної готовності до діяльності.

Особистісна готовність до професійної діяльності у майбутніх психологів- тренерів є складним утворенням, що включає і глибоке розуміння особливостей професійної діяльності, і високий рівень розвитку професійно значущих якостей, і стійкий рівень ідентифікації з психологом-тренером, вона є необхідним складником загальної професійної готовності. Формування особистісної готовності не може здійснюватися стихійно і потребує спеціально розробленої програми з застосуванням практичних вправ, націлених на вдосконалення усіх компонентів психологічної готовності фахівця.

Аналіз попередніх досліджень. Проблема становлення особистості майбутнього фахівця докладно досліджувалася у роботах Б.Г. Ананьєва, О.О. Бодальова, Б.С. Братуся, Е.Ф. Зеєра, Є.О. Клімова, С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, В.О. Сластьоніна, Л.І. Анциферової, О.І. Бондарчука, Ю.М. Ємельянова.

Сутність та структура готовності фахівця до професійної діяльності розглядалися в роботах Л.В.Кондрашової, О.Г. Мороза, В.О. Моляко, О.С. Тарановської, П.П. Горностая, О.М. Кокун та інших. Маємо констатувати, що, незважаючи на велику кількість робіт з цієї теми, серед думок вчених досі немає єдності щодо визначення та співвідношення понять “професійна готовність”, “психологічна готовність”, “особистісна готовність”. Отже, на особливу увагу заслуговує уточнення сутності та структури осо- бистісної готовності до професійної діяльності.

Підготовка психологів-тренерів була предметом вивчення таких вітчизняних вчених, як І.В. Вачков, Є.В. Сидоренко, С.І. Макшанов, Т.С. Яценко, Г.В. Попова, В.В. Волошина. Тим не менш особливості розвитку різних компонентів особистісної готовності майбутніх психологів-тренерів до професійної діяльності досі залишаються вивченими недостатньо.

Таким чином, недостатня дослідженість обумовлює актуальність вивчення структури особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів- тренерів.

Мета статті полягає в узагальненні підходів до визначення структури особисті- сної готовності фахівця до діяльності та вивченні особливостей розвитку різних компонентів особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів- тренерів.

Виклад основного матеріалу

Проблема готовності фахівця до діяльності розглядається у вітчизняній науці вже більше шести десятиліть. За цей час було нагромаджено велику кількість теоретичних та практичних досліджень з цього питання.

На даний момент у психології прийнято виділяти декілька підходів до визначення цього поняття. В роботах класиків діяльнісного підходу (А.Н. Леонтьєва, С.Л. Рубі- нштейна) психологічна готовність розглядається як сукупність тих здібностей, якостей та властивостей особистості, що є необхідними для здійснення діяльності.

О.Г. Ковальов пропонує розглядати готовність до діяльності як стійку властивість особистості, яка передбачає усвідомлення одночасно і особистісної, і загальної значущості діяльності [3].

Найбільш повне, на наш погляд, визначення було запропоноване М.І. Дьяченко та Л.О. Кандибовичем, які визначили готовність до професійної діяльності як складне утворення, що включає в себе адекватні вимогам професії риси характеру та темпераменту; набір необхідних для здійснення професійної діяльності здібностей та знань, умінь і навичок; стійку систему мотивів та спрямованостей; професійно важливі психофізіологічні особливості [2]. На перший погляд, запропонована вченими модель осо- бистісної готовності містить усі необхідні для здійснення професійної діяльності компоненти, проте нам вона здається неповною. У першу чергу це пов'язано з ігноруванням особливостей ставлення людини до майбутньої професійної діяльності.

Глибокий аналіз проблеми, що розглядається, був проведений вітчизняною дослідницею З.Н. Курлянд, яка визначила готовність до діяльності як цілісну інтегровану якість особистості, що найбільш повно описує емоційну, когнітивну та вольову мобільність особи у момент включення в діяльність. У структурі особистісної готовності дослідниця виокремила чотири компоненти: мотиваційний (стійка внутрішня спрямованість на певний тип діяльності), емоційний (позитивне ставлення до діяльності), особи- стісний (здатність до професійної рефлексії) та професійний (володіння професійно важливими здібностями) [5]. Розуміння готовності до діяльності З.Н. Курлянд є більш психологічним, ніж попередній підхід, але воно також має свої недоліки. Приділяючи багато уваги специфіці особистісного ставлення людини до діяльності, дослідниця не включає до своєї моделі компоненти, що пов'язані з розвитком професійно значущих якостей майбутнього спеціаліста.

На наш погляд, особистісна готовність до діяльності є складним інтегративним утворенням, що одночасно відображає і рівень розвитку професійно важливих якостей та здібностей майбутнього спеціаліста, і особливості його ставлення до обраної професійної діяльності. У структурі особистісної готовності до діяльності варто виокремити такі компоненти:

¦ операційний (знання, вміння та навички, що є необхідними для забезпечення якісного виконання професійно важливих завдань);

¦ особистісний (особистісні риси та якості, що є необхідними для здійснення професійної діяльності);

¦ емоційний (специфіка емоційного ставлення до професії);

¦ професійний (глибина розуміння всіх тонкощів обраної професійної діяльності та рівень професійної ідентичності).

Аналіз робіт сучасних дослідників (Вачков І. В., Макшанов С.І., Кроль Л.М., Михайлова Є.Л., Попова Г.В., Сидоренко О.В.), що присвячені розвитку теорії психологічного та соціально-психологічного тренінгу, дозволив виявити основні необхідні у діяльності тренера характеристики, які є компонентами його особистісної готовності.

Так, зміст операційного компонента особистісної готовності найбільш влучно може бути описаний компетентнісною моделлю професійного психолога-тренера, запропонованою Л.М. Кролем та Є.Л. Михайловою. Дослідники вважають, що найбільш значущими в діяльності психолога-тренера є такі уміння:

¦ трансформувати мету в систему конкретних завдань,

¦ підбирати інтерактивні вправи для реалізації мети тренінгу,

¦ проводити вправи з учасниками,

¦ розпізнавати і давати інтерпретацію груповим процесам,

¦ комунікативні уміння,

¦ працювати з різними групами,

¦ адаптуватися до умов тренерської практики,

¦ давати професійні оцінки [4].

Зміст особистісного компонента готовності до професійної діяльності тренера був вичерпно описаний І.В. Вачковим, який наголошує, що найбільш значущими осо- бистісними якостями для здійснення цього типу діяльності є лідерські якості, комунікативні якості, здатність до емпатії [1].

Емоційний компонент особистісної готовності є універсальним для всіх типів професійної діяльності, він передбачає стійке позитивне емоційне ставлення до обраної професії та активну позицію в процесі оволодіння нею.

Професійний компонент особистісної готовності психолога-тренера виявляється в чіткому та глибокому розумінні всіх етапів і процесів, що передбачає організація та проведення психологічного тренінгу [8].

З метою оцінювання рівня розвитку компонентів особистісної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів-тренерів було проведено дослідження за участю 116 студентів-психологів всіх курсів навчання спеціальності “Психологія” Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”.

Для визначення рівня ідентифікації особи опитуваного з особою професійного психолога-тренера студентам була запропонована репертуарна решітка Келлі.

Для виявлення глибини розуміння студентами особливостей професійної діяльності тренера опитуваним було запропоновано анкету, що була складена на основі моделі професійної компетентності психолога-тренера, запропонованої Л.М. Кролем та Є.Л. Михайловою. Опитуваним необхідно було оцінити важливість у роботі тренера виокремлених авторами структурних елементів-умінь.

Оцінювання здійснювалося за допомогою 4-бальної шкали Р. Лайкерта.

З метою виявлення рівня розвитку професійно важливих здібностей майбутніх психологів були застосовані методики “КОС-2”, “Лідер” та методика діагностики емпа- тичних здібностей В.В. Бойка.

Обговорення результатів дослідження. Робота з даними дослідження здійснювалася у три етапи. На першому етапі із загальної групи студентів були відібрані ті майбутні психологи, що ідентифікують себе з психологом-тренером на високому рівні. На другому етапі дослідження були проаналізовані особистісні якості та спеціальні здібності студентів, які найбільш яскраво відображають рівень їхньої особистісної готовності до професійної діяльності. На третьому етапі аналізувалася глибина розуміння студентами-психологами специфіки професійної діяльності психолога-тренера.

Результати, отримані за допомогою репертуарної решітки Келлі, наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Результати дослідження рівня ідентифікації студентів з професійним психологом-тренером