Психологічна підготовка працівників ОВС до забезпечення режимно-карантинних заходів в умовах надзвичайних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічна підготовка працівників ОВС до забезпечення режимно-карантинних заходів в умовах надзвичайних ситуацій

Головацький О.О.

Анотація

професійний працівник карантинний надзвичайний

У статті визначено особливості організації професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України до дій в особливих умовах, зокрема до забезпечення режимно-карантинних заходів в умовах надзвичайних ситуацій.

Ключові слова: психологічна підготовка, карантин, надзвичайні ситуації, працівники органів внутрішніх справ.

Аннотация

В статье определены особенности организации профессиональной подготовки работников органов внутренних дел Украины к действиям в особых условиях, в частности к обеспечению режимно-карантинных мероприятий в условиях чрезвычайных ситуаций.

Ключевые слова: психологическая подготовка, карантин, чрезвычайные ситуации, работники органов внутренних дел.

Annotation

The article outlines the features of professional training of law enforcement officers Ukraine to act in specific circumstances, in particular to ensure the regime and quarantine measures in emergency situations.

Keywords: psychological training, quarantine, emergency, law enforcement officers.

Катастрофи, як наслідки надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, завдають суспільству значні людські жертви, серед яких масові інфекційні захворювання й ураження людей, значні екологічні й економічні збитки, позбавлення населення зони ураження житлового фонду, електроенергії, питної води й харчування, чим зумовлюють особливо важливу санітарно-епідеміологічну й медико-соціальну проблему та висувають перед місцевою системою державних органів завдання з надання екстреної медичної допомоги ураженим і санітарно-епідемічного забезпечення населення в осередку лиха.

Повені, землетруси та інші природні катаклізми, що супроводжуються не лише руйнацією житлового фонду, систем водопостачання та погіршенням санітарного стану території, а й спричиняють міграційні процеси, створюючи сприятливі передумови для поширення інфекційних хвороб, що зумовлює розширення меж епідемічного осередку. Це, у свою чергу, вимагає підвищення готовності органів внутрішніх справ як функціональної підсистеми єдиної державної системи запобігання й ліквідації надзвичайних ситуацій, для надання сприяння закладам охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб у здійсненні ними режимно-карантинних заходів.

Отже, мета статті полягає в тому, щоб визначити особливості організації професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України до дій в особливих умовах, зокрема до забезпечення режимно-карантинних заходів в умовах надзвичайних ситуацій.

Науково-теоретичне підґрунтя для написання статті склали наукові праці ОМ. Бандурки [1], А.В. Басова [2], С.О. Кузніченка [6], С.І. Яковенка [9] та ін.

Спалахи інфекційних захворювань на території України (наприклад, у 2005 році на території Автономної Республіки Крим через поширення пташиного грипу було запроваджено режим надзвичайного стану [7]) показали, що й в мирний час можливе виникнення осередків катастроф, за своїми медично-тактичними характеристиками цілком порівняних із наслідками, що виникають у результаті застосування сучасних видів зброї, також і зброї масового ураження.

Крім того, епідемія небезпечних і особливо небезпечних інфекцій також є надзвичайною ситуацією, яка за своїм характером і розвитком входить у поняття “епідеміологія катастроф”. Надзвичайні ситуації, зумовлені епідеміями та епізоотіями, стали частішими, масштабними й небезпечними.

Будь-які інфекції небезпечні, але є серед них такі, які виділені в окрему групу - особливо небезпечні, зокрема так звані “карантинні хвороби”: чума, холера, натуральна віспа, жовта лихоманка. Карантинні хвороби - умовна назва групи інфекційних хвороб, що характеризуються високою летальністю, щодо яких застосовуються міжнародні карантинні обмеження (правила). Деякі інфекційні захворювання властиві тільки людям: чума, холера, натуральна віспа, тиф. Інші вражають тварин окремих видів, наприклад, чума великої рогатої худоби, свиней, птахів. Існують загальні для людей і тварин інфекційні захворювання: сап, сибірська виразка, ящур, пташиний грип.

Епідемії та епізоотії є факторами різкого ускладнення обстановки, виникнення надзвичайних ситуацій, у зв'язку з чим Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” та інші нормативно-правові акти передбачають запровадження карантину й проведення інших санітарно-протиепідемічних заходів. Під карантином відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил, ухвалених у Женеві 23 травня 2005 року, слід розуміти обмеження діяльності та (або) відділення від інших підозрілих на зараження осіб, які не хворі, або підозрілих на зараження багажу, контейнерів, перевезених засобів або товарів таким чином, щоб запобігти можливому поширенню інфекції або контамінації. Тобто це система адміністративно-санітарних заходів, що запроваджуються з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань і полягають в ізоляції хворих осіб і осіб, які контактували з ними, а також у припиненні переміщення людей, тварин, товарів з ураженої зони. На території запровадження карантину діє особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, спрямований на локалізацію та ліквідацію зон карантинних об'єктів, який допускає тимчасове встановлення передбачених законодавством України обмежень у здійсненні прав громадян, а також прав юридичних осіб, та покладає на них додаткові обов'язки.

Основними завданнями карантину є такі: охорона території країни від занесення або самостійного проникнення карантинних об'єктів із-за кордону або з карантинної зони; своєчасне виявлення, локалізація й ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні; здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму та проведенням заходів із карантину при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів і об'єктів. На території з особливим карантинним режимом можуть здійснюватися такі заходи: обмеження виїзду транспортних засобів та їх огляд; використання ресурсів підприємств, установ і організацій для локалізації та ліквідації карантинних об'єктів з наступним відшкодуванням збитків; заборона вивезення відповідних під карантинних матеріалів; знезараження під карантинних матеріалів і об'єктів; технічна переробка або знищення підкарантинних матеріалів. Зазначимо, що в Україні є певний досвід щодо запровадження карантину як в умовах дії режиму надзвичайного стану, так і без його запровадження. Так, відповідно до Указу Президента України “Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим” від 03.12.2005 № 1692 з метою запровадження невідкладних заходів з ліквідації осередків високопатогенного пташиного грипу, запобіганню його поширенню, недопущення шкоди здоров'ю населення, встановлено трикілометровий карантинний кордон і десятикілометрову зону спостереження навколо селищ, де виявлено випадки ураження вірусом пташиного грипу [7].

Відповідно до п. 5.4. “Забезпечення карантинних заходів при виникненні епідемій та епізоотій” Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 05.07.2005 № 521, при забезпеченні карантинних заходів військові частини виконують такі завдання:

- проводять ізоляційно-обмежувальні заходи вздовж кордону карантинного району;

- забезпечують ізоляцію спеціальних лікувальних установ (обсерваторів), госпіталів, лікарень, бактеріологічних лабораторій, охороняють водозабірники та інші об'єкти;

- забезпечують евакуацію іногородніх громадян;

- підтримують громадський порядок у карантинному районі.

Забезпечуючи режимно-карантинні заходи, органи внутрішніх справ за заздалегідь розробленим оперативними планами відповідно до нормативних актів здійснюють комплекс заходів, що включають:

- охорону громадського порядку;

- ізоляцію осередків інфекційного захворювання;

- охорону лікувальних установ, госпіталів, лікарень, бактеріологічних лабораторій, об'єктів зберігання продуктів харчування;

- посилену охорону водозабірників, очисних споруд, водосховищ та інших важливих об'єктів;

- огляд транспортних засобів , вантажів, багажу;

- сприяння органам охорони здоров'я в примусовій госпіталізації інфекційних хворих;

- евакуацію іногородніх громадян, які пройшли обсерватори ;

- примусово-профілактичні заходи (спільно з ветеринарною службою) щодо захисту господарств від занесення інфекції, по вилову й знищенню (відстрілу) бродячих і хворих тварин;

- проведення роз'яснювальної роботи серед населення;

- установлення особи загиблих ;

- нагляд за додержанням посадовими особами й громадянами санітарно-гігієнічних правил.

Екстрені санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи в надзвичайних ситуаціях організовуються й проводяться, виходячи із загальних принципів охорони здоров'я людей, надання медичної допомоги населенню в районах лиха, запобігання поширенню інфекційних захворювань. Ці принципи є науково обґрунтовані положення, правила, рекомендації для практичної діяльності ОВС із підготовки, організації, управлінню і діям сил при ліквідації надзвичайних ситуацій. До цих принципів належать:

- принцип завчасної підготовки органів управління, сил і засобів до дій у надзвичайних ситуаціях;

- принцип підтримання високої готовності сил до дій у надзвичайній ситуації;

- принцип швидкого реагування органів управління та сил при виникненні надзвичайної ситуації;

- принцип раціонального використання сил і засобів, дотримання заходів безпеки особовим складом, що бере участь у рятувальних та інших невідкладних роботах.

Практика ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій останніх років розкрила ряд серйозних недоліків у підготовці сил і засобів ОВС до дій в умовах епідемій та епізоотій, зокрема: низьку готовність до виконання раптово виникаючих завдань (запізнювання в прийнятті необхідних рішень, несвоєчасне введення сил у район епідемії, епізоотії), недостатньо відпрацьовані тактика дій і технології проведення режимно-карантинних заходів.

У керівних документах МВС України і в наукових працях [3; 5] неодноразово вказувалося на необхідність проведення спеціальної підготовки працівників ОВС і апаратів управління, що дозволяє їм у будь-який час організовано й чітко виконувати поставлені завдання в умовах надзвичайних ситуацій різного характеру. До спеціальної підготовки працівників ОВС входить багато складових, одним з яких є психологічна підготовка. Під нею розуміється процес цілеспрямованого формування в працівників психологічної стійкості й готовності до успішних дій в екстремальних умовах.

Для розроблення конкретних рекомендацій з психологічної підготовки необхідно зрозуміти, що ж впливає на психіку людини і як вона реагує на виникаючі в умовах надзвичайних ситуацій фактори та їх наслідки .

Деякими дослідженнями [4; 9] показано, що психологічні реакції людини в екстремальних умовах кваліфікуються як позитивні й негативні. У першу групу входять мобілізація психологічних можливостей; активізація ділових мотивів, обов'язку, відповідальності; виникнення ділового збудження, прояв інтересу, ентузіазму; виникнення азарту, радості чи ненависті; активізація та оптимізація пізнавальної діяльності; актуалізація творчих можливостей; підвищення готовності до рішучих і сміливих дій; підвищення витривалості, невибагливості; зниження порогів відчуттів, прискорення реакцій; зниження стомлюваності, зникнення почуття втоми, безпечності.

Друга група включає прояви неспокою, невпевненості, тривоги; загострення відчуття самозбереження; прояв страху, боязнь за справу і за себе; гостру боротьбу мотивів обов'язку й особистої безпеки; прояви розгубленості (фрустрація, заціпеніння та ін.); нерозуміння того, що відбувається, дезорганізація; руйнування відпрацьованих навичок, поява помилок у роботі; недостатня мобілізованість; незграбність у діях; втрата самоконтролю, прояв істеричних реакцій, панічних дій; виникнення почуття слабкості, втоми, крайньої виснаженості; гострі психози.

Необхідно також відзначити й те, що в умовах надзвичайної ситуації виникають несприятливі фактори, що впливають на особовий склад ОВС. До них можна віднести: раптовість настання складної (екстремальної) обстановки; швидкоплинність і непередбачуваність розвитку надзвичайної ситуації і, як правило, дефіцит часу, брак сил і засобів при стеженні за оперативною обстановкою та адекватному реагуванні на її зміни; значні фізичні й психічні навантаження на особовий склад ОВС; підвищена відповідальність працівників у зв'язку із запровадженням особливого правового режиму (наприклад, надзвичайного стану).

Крім того, в умовах епідемії та епізоотії серед особового складу, який залучається до проведення й забезпечення режимно-карантинних заходів, виробляється боязнь і водночас недооцінка можливості зараження й летального результату, зважаючи на безпосередній контакт з інфікованими особами.

Є підстави вважати, що реакції людей на будь-яку небезпечну для життя й здоров'я ситуацію мають подвійний характер. Відповідно до своїх морально-психологічних установок деякі люди виявляють посилені негативні властивості особистості (боягузтво, егоїзм, малодушність), хоча за звичайних умов ці якості у них можуть не проявлятися. Індивіди ж, які володіють реакцією морально-психологічної мобілізації, можуть проявляти такі мужність, зібраність і силу духу, які у звичайних умовах непомітні [8].

Для підвищення ефективності діяльності ОВС в умовах надзвичайної ситуації виникає необхідність завчасної розробки оперативних планів дій під час епідемій та епізоотій, узгодження їх зі взаємодіючими службами й посадовими особами системи попередження й ліквідації надзвичайної ситуації. Іншим важливим напрямом є організація в системі професійної підготовки працівників ОВС комплексної підготовки з метою підтримки готовності сил і засобів при епідеміях та епізоотіях, проведення командно-штабних навчань і тренувань з відпрацювання практичних дій особового складу в конкретній надзвичайної ситуації (епідемії чи епізоотії).

До головних елементів такої підготовки можна віднести:

- вивчення основних розділів плану;

- відпрацювання дій окремих груп, що створюються для роботи в умовах епідемії, епізоотії;

- відпрацювання дій усього угруповання сил і засобів в умовах перед реальним настанням епідемії, епізоотії, в умовах їх настання, а також у період ліквідації наслідків епідемії, епізоотії;

- відпрацювання дій зі збору особового складу за сигналом оповіщення, приведення його в готовність до дій у реальній обстановці.

У зв'язку з викладеним слід зауважити, що для підтримки високого ступеня готовності сил і засобів ОВС до негайного реагування на надзвичайні ситуації, викликані епідеміями та епізоотіями, виникає необхідність включення морально-психологічної підготовки особового складу в програму підготовки для роботи за таких умов.

Завдання морально-психологічної підготовки полягають у тому, щоб сформувати психологічну стійкість працівників ОВС до дії стрес-факторів та їх поєднань, типових для органів внутрішніх справ, а також розвинути в них потрібні психологічні якості для ефективної реалізації професійної діяльності за будь-яких складних і небезпечних умов, удосконалювати показники професійної діяльності шляхом формування особливих навичок і вмінь (поведінки, згуртування колективу).

Психологічна стійкість працівників до несподіваних ситуацій в оперативній обстановці виробляється шляхом застосування на заняттях елементів неясності, новизни, невідомості, непередбаченості. Із цією метою інформація про обстановку, яка видається курсантам, навмисно робиться суперечливою, неточною, застарілою, неясною, недостатньою. Місця проведення занять слід постійно змінювати. Створюються труднощі, які унеможливлюють успішне застосування добре відпрацьованих прийомів, навмисно порушується відомий курсантам план навчання, ставляться незвичайні завдання.

Небезпека, ризик, відповідальність, включені в процес навчання, розвивають у працівників ОВС сміливість, мужність, стійкість. Ідеться про небезпеку не тільки для здоров'я й життя, а й для збереження зброї, спеціальної техніки, про можливість позбутися високої оцінки за службову підготовку, втратити авторитет в очах начальників, товаришів.

У психологічній підготовці слід дотримуватися загальних правил послідовності в нарощуванні труднощів. Спочатку особовий склад навчається виконувати дії за простих умов, які потім дедалі більше ускладнюються. При виборі ступеня складності для чергового заняття слід виходити з такого правила: вибирати максимально складні, але доступні при певному рівні підготовки працівників ОВС умови, за складністю умови заняття завжди повинні бути вище, ніж попереднього.

На закінчення вкажемо на необхідність вивчення основ епідеміології та інфекційних хвороб, особливостей конкретних видів інфекційних захворювань (визначення ступеня небезпеки інфекційного захворювання, тривалості інкубаційного періоду, механізму передачі тощо), проведення роз'яснювальної роботи та інструктажів заходів безпеки працівниками санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб як серед населення, так і серед особового складу ОВС, який залучається до дій на території надзвичайної ситуації.

Крім того, для підвищення ефективності діяльності й запобігання втратам серед особового складу, що забезпечує режимно-карантинні заходи, обов'язкові перевірка наявності засобів індивідуального захисту, проведення вакцинацій і періодичних медичних оглядів.

Отже, підготовка працівників ОВС для забезпечення режимно-карантинних заходів в умовах епідемій, епізо- отій велика, складна й вимагає подальшого вивчення.

Література

1. Адміністративна діяльність міліції: Підруч. / [за заг. ред. О.М. Бандурки]. - X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - 448 с.

2. Басов А.В. Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Басов Андрій Віталійович. - X., 2006. - 228 с.

3. Дії працівників міліції в умовах надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. - К.: Київський нац. ун-т внутр справ, 2008. - 57 с.

4. Католик Г.В. Техногенні катастрофи: психологічна допомога очевидцям та постраждалим: Наук.-метод, зб. / Г.В. Католик, І.О. Корнієнко. - 2-ге вид., допов. - Львів : Червона калина, 2003. - 124 с.

5. Криворучко Л.С. Організація професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних умовах. - Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Л.С. Криворучко. - Харків, 2008. - 20 с.

6. Кузніченко С.О. Становлення та розвиток інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів в України: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Кузніченко Сергій Олександрович. - Сімферополь, 2010. - 463 с.

7. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим: Указ Президента України від 3 грудня 2005 р. № 1692 // Іменем Закону. - 16 грудня 2005 р.

8. Сыропятов О.Г. Психопатология чрезвычайных ситуаций / О.Г. Сыропятов, Г.В. Иванцова. - К.: Наук, світ, 2005. - 64 с.

9. Яковенко С.І. Соціально-психологічна допомога при надзвичайних ситуаціях та критичних інцидентах / С.І. Яковенко, В.І. Лисенко; НАН України. Ін-т соціології. Центр соціал. експертиз і прогнозів. - К., 1999. - 224 с.

Головацький О.О.

викладач кафедри тактико-спеціальної та вогневої підготовки ОДУВС

Надійшла до редакції: 21.02.2014 Размещено на Allbest.ru