Передумови виникнення делінквентної поведінки в середовищі непоповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови виникнення делінквентної поведінки в середовищі непоповнолітніх

К.О. Дуванська

Анотація

У статті розглянуто і охарактеризовано загальні чинників виникнення делінквентної поведінки у середовищі неповнолітніх: соціологічні, кримінальні, психобіологічні; розкриті загальні ознаки делінквентної поведінки; виділені головні проблеми неповнолітніх, які детермінують делінквентні вчинки, відображені пріоритетні напрями роботи і доведена необхідність взаємодії різних установ та організацій щодо організації соціально-педагогічної діяльності з делінквентними підлітками з метою викорінення цього негативного явища в майбутньому.

Ключові слова: делікт, делінквент, делінквентність, делінквентна поведінка, делінквентна особистість.

Аннотация

В статье рассмотрены и охарактеризованы общие факторов возникновения делинквентного поведения в среде несовершеннолетних: социологические, уголовные, психобиологические; раскрыты общие признаки делинквентного поведения; выделены главные проблемы несовершеннолетних, детерминирующие делинквентные поступки, отражены приоритетные направления работы и доказана необходимость взаимодействия различных учреждений и организаций по организации социально-педагогической деятельности с делинквентными подростками с целью искоренения этого негативного явления в будущем.

Ключевые слова: деликт, делинквентов, делинквентность, делинквентное поведение, делинквентное личность.

Annotation

The article examines and describes the common factors of delinquent behavior among minors: sociology, criminal, psychobiological, revealed common features delinquent behavior, highlighted the main problems of juveniles who determine delinquent behavior reflected the priority areas of work and the necessity of cooperation of different institutions and organizations in the organization social and educational activities of delinquent teenagers to eliminate this negative phenomenon in the future.

Key words: delikt, delinkvent, delinkventnist, delinquent behavior, delinquent personality.

Криміногенна ситуація в Україні на сьогодні характеризується масштабністю злочинних дій неповнолітніх, ступенем їх руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства. Останнім часом через нестабільність суспільства й інтенсивних соціальних перетворень посилились негативні тенденції, що провокують делінквентну поведінку, деградацію й саморуйнування особистості. Нездоровий спосіб життя, розмивання ціннісних орієнтирів є тим фундаментом, на якому продовжують поширюватися алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія, токсикоманія. Все більш широке поширення одержує відступ від загальнолюдських норм моральної поведінки, глибоко спустошується і руйнується духовний світ людини. Усе це сприяє тому, що з кожним роком зростає кількість неповнолітніх, схильних до вчинення правопорушень та злочинів. А кримінальна активність молодого покоління - надзвичайно небезпечне та потенційно шкідливе для суспільства явище, бо саме в цьому віці неповнолітні стають резервом для дорослої рецидивної злочинності. Окрім того, кримінальна активність неповнолітніх значно вища від показників злочинності серед дорослого населення, і вони в разі педагогічної занедбаності значно важче піддаються перевихованню.

Вивчення проблем підліткового віку, яким присвячені праці М. Аленмаскіна, Л. Виготського, Л. Казміренко, І. Кона, М. Костицького, А. Лічка, В. Оржеховської, К. Савонько, С. Тарарухіна, Д. Фельдштейна та ін. свідчить, що підлітковий вік, насичений бурхливими біологічними зрушеннями і, як наслідок, сповнений протиріччями, невпевненістю та прагненням довести свою приналежність до світу дорослих, зумовлює формування відчуття незахищеності, «відкритості» перед негативними зовнішніми впливами. делінквентний поведінка неповнолітній соціологічний

Психології делінквентності, інших форм девіантної поведінки присвячені численні психологічні та педагогічні дослідження, як вітчизняні, так і зарубіжні (Л. Берковітц, Дж. Боулбі, Н. Вайзман, Р. Кассенбаум, В. Кондратенко, Д. Райт, А. Реан, Н. Максимова, В. Татенко та ін.). Вчені розглядають зв'язок делінквентності з індивідуально-психологічними і віковими особливостями індивіда, досліджують вплив на делінквентність способів організації життєдіяльності, шкільного виховання тощо. Окремо вивчаються можливості психологічної корекції делінквентності (А. Бандура, С. Максименко, В. Синьов, І. Фурманов, С. Яковенко та ін.).

Метою даної статті є розкриття чинників виникнення делінквентної поведінки у середовищі неповнолітніх.

Поняття «делінквентна поведінка» (від лат. delinquens - провина) в широкому розумінні є різновидом девіантної поведінки - дії особи, що порушують норми громадського правопорядку, загрожують благополуччю інших людей або суспільству взагалі та можуть бути правомірно покараними [1, с. 59 - 60]. При цьому мається на увазі як поведінка особи, що офіційно визнана злочином, так і протиправні дії, що не потрапляють під юрисдикцію суду. Саме у такому значенні - поняття «делінквентна поведінка», «делінквентність» використовується у більшості сучасних соціологічних та кримінологічних публікацій. У вітчизняній педагогіці поняття «делінквентна поведінка» часто використовується у вузькому смислі: для позначення антигромадської поведінки та некримінальних правопорушень неповнолітніх або проміжного етапу формування протиправної поведінки неповнолітніх. У межах психології делінквентна поведінка пов'язана з протиправною поведінкою і характеризується незначними правопорушеннями і проступками, що не досягають тяжкості злочину, караного в судовому порядку.

Особистість, яка виявляє протизаконну поведінку називають делінквентна особистість (делінквент), а самі дії - деліктами. Так, в матеріалах ВОЗ делінквент визначається як особа у віці до 18 років, чия поведінка завдає шкоди іншому індивіду або групі й перевищує межу, встановлену нормальними соціальними групами в даний момент розвитку суспільства. Після досягнення повноліття делінквент автоматично перетворюється в антисоціальну особистість [2].

На сучасному етапі можна виділити наступні негативні тенденції поширення делінквентної поведінки неповнолітніх:

1) омолодження неповнолітніх, які скоюють делінквентні вчинки;

2) збільшення динаміки делінквентних відхилень неповнолітніх, яка загрожує безпеці суспільства;

3) збільшення фактів залучення неповнолітніх дорослими особами до вчинення злочинів та заняття антигромадською діяльністю;

4) зростання фактів прояву агресії, жорстокості з боку неповнолітніх, відсутність відчуття співчуття, падіння морального рівня, деградація ціннісних орієнтацій.

Загальними ознаки делінквентної поведінки є:

• багаторазові, тривалі порушення не будь-яких, а найважливіших норм для певного суспільства на цей час;

• поведінка є наслідком кризової, нестандартної ситуації і зумовлена загальною спрямованістю особистості;

• сама поведінка супроводжується різноманітними виявами соціальної дезадаптації, викликає негативну оцінку з боку інших людей;

• поведінка не ототожнюється з психічними захворюваннями чи патопсихологічними станами, хоча може за певних умов набувати патологічних форм (алкоголізм, наркоманія тощо);

• результатом поведінки є заподіяння реальної шкоди самій особистості чи навколишнім [3, с. 47 - 49].

Делінквентна поведінка розглядається як результат соціопатогенеза, що виникає внаслідок різних впливів на особистість. До негативних соціальних чинників, що зумовлюють делінквентну поведінку неповнолітніх відносять:

• прямі десоціалізаційні впливи з боку найближчого оточення, яке безпосередньо демонструє зразки асоціальної поведінки, антисуспільних орієнтацій і переконань, коли діють антисуспільні норми і цінності, групові приписи, зовнішні поведінкові регулятори, що спрямовані на формування особистості асоціального типу;

• непрямі десоціалізаційні впливи середовища полягають у відсутності необхідних умов для «запуску» провідних механізмів і засобів соціалізації, за допомогою яких здійснюється «трансформація» системи зовнішньої регуляції у внутрішню.

Кримінальний фактор виникнення делінквентної поведінки:

* група підлітків, що сформована поза соціально-значущою діяльністю, в умовах марного гаяння часу та ризикованих хуліганських занять. У таку групу, яка виявляється «каталізатором» делінквентної, а згодом і злочинної, поведінки неповнолітніх, підліток потрапляє в разі неможливості добитися успіху, відсутності позитивної діяльності, в якій він може реалізувати себе;

* в разі психологічного дискомфорту, що виникає як результат престижного невдоволення, відчуження від колективу, як це буває з «важкими» учнями внаслідок їх слабкої успішності, конфліктів з вчителями та однокласниками, що призводить до зниження референтної значущості неповнолітнього та пошуків ним іншого кола спілкування.

Психобіологічні передумови асоціальної поведінки дітей:

а) кризові явища, що характеризують психофізіологічний розвиток у підлітковому віці (кризові явища в організмі, психіці та взаємовідносинах неповнолітніх);

б) нервово-психічні захворювання, акцентуації характеру (психічні аномалії: олігофренія, психози, психопатії, неврози, психофізичний інфантилізм, ознаки органічного ураження головного мозку; акцентуації гіпертимного та нестійкого типу);

в) відставання в розумовому розвитку (за особливо несприятливих умов внаслідок своєї підвищеної навіюваності неповнолітні можуть легко підпасти під вплив дорослих, досвідчених злочинців);

г) різні фізичні вади, дефекти мови, зовнішня непривабливість, вади конституційно-соматичного характеру;

д) ненормальні біологічні потреби (юнацька гіперсексуальність, несублімована в соціально-активні форми діяльності, що закріпилася на рівні поганих звичок; потреба в алкоголі, палінні, наркотиках).

Отже, головними причинами, які призводять до делінквентності неповнолітніх, є наступні:

1) бездоглядність і відсутність належного виховного впливу з боку батьків;

2) відсутність належного контролю за поведінкою, зв'язками і характером проведення дозвілля неповнолітніми з боку сім'ї, педагогів, громадськості та відповідних органів і служб у справах неповнолітніх;

3) негативний вплив засобів масової інформації, особливо відеофільмів, які пропагують стандарти поведінки, що несумісні з цінностними орієнтирами нашого суспільства, зокрема культ насильства та жорсткості, що впливають на психіку неповнолітніх та формування їх моральних устоїв та мотивації до протиправної поведінки;

4) незадоволеність частини неповнолітніх умовами життя, пов'язаними з постійними конфліктами в сім'ї, навчальних закладах, матеріальними нестатками;

5) негативні впливи стихійних вуличних компаній, друзів, які вживають наркотичні засоби;

6) бажання наслідування «моди» на наркотики, самоствердитись в очах «друзів», відчути «кайф», «відірватися» від реальних життєвих проблем.

Для успішного розв'язання цих проблем потрібно визначити пріоритетні напрями роботи, які умовно можна поділити на три групи: освітні, соціальні, адміністративно-правові. Це:

• пропаганда правових знань серед неповнолітніх;

• залучення підлітка до системи додаткової освіти, організація позаурочної та літньої зайнятості;

• грамотна організація навчально-виховного процесу;

• активізація інтересу державних органів і суспільних інститутів, громадськості до соціально-педагогічних проблем дітей і підлітків;

• виявлення функціонально неспроможних родин і профілактична робота з ними, а саме: відновлення виховного потенціалу сім'ї, надання посильної допомоги та підтримки;

• створення спеціальної психологічної служби в навчальних установах, де перебуває значна кількість неблагополучних підлітків;

• вжиття заходів щодо посилення роботи з виявленням осіб, які спонукають неповнолітніх до жебракування, пияцтва, проституції, і забезпечення притягнення таких осіб у встановленому порядку до відповідальності.

Таким чином, ми з'ясували, що прояви делінквентних вчинків є серйозною соціальною проблемою і потужним криміногенним чинником, що призводить до ряду суспільно небезпечних наслідків, а саме: по-перше, неповнолітні, яким притаманна делінквентна поведінка, випадають із нормальних, позитивно направлених соціальних відносин, тим самим завдаючи велику шкоду суспільству; по-друге, високий рівень проявів делінквентності серед неповнолітніх, дає несприятливий прогноз на майбутнє, зобов'язуючи до пошуку нових шляхів запобігання цим негативним явищам та розроблення нових ефективних стратегічних програм діяльності.

Адже доля підростаючого покоління - це проблема загальнодержавного масштабу і вимагає активної участі складових структур виховного процесу, а саме: сім'ї, держави, школи, громадських та політичних організацій, церкви Таким чином, тільки за умови спільних та узгоджених дій, добре продуманими профілактично-правовими заходами можна запобігти проявам делінквентної поведінки серед неповнолітніх і зменшити ризик виникнення цього небезпечного явища у майбутньому.

Список використаної літератури

1. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

2. Соціальна педагогіка: теорія і технологія: Підручник / За ред. І. Д. Звєрєвої. - К. : ЦНЛ, 2006. - 316 с.

3. Змановская Е. В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 2-е изд., - М. : Издательский центр «Академия», 2004. - 288 с.

4. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения / Ю. А. Клейберг. - М. : Владос, 2001. - 454 с.

Размещено на Allbest.ru