Приготування до стрільби з пістолета з урахуванням специфіки типових ситуацій застосування вогнепальної зброї працівниками міліції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приготування до стрільби з пістолета з урахуванням специфіки типових ситуацій застосування вогнепальної зброї працівниками міліції

О.В. Запорожанов, професор кафедри вогневої та спеціальної фізичної підготовки Національної академії внутрішніх справ;

А.В. Нестеренко, доцент кафедри вогневої та спеціальної фізичної підготовки Національної академії внутрішніх справ

Обґрунтовано класифікацію типових ситуацій застосування вогнепальної зброї працівниками міліції за ознакою готовності стрільця до відкриття вогню, аналізу особливостей вихідних положень і техніки підготовчих дій для стрільби з пістолета.

Ключові слова: вогнепальна зброя; типові ситуації застосування вогнепальної зброї; готовність до відкриття вогню.

Вогнепальна зброя - це останній аргумент, на який покладається працівник міліції, при вирішенні завдань, покладених законом на правоохоронні органи держави, і застосовуватись вона має як крайній захід. Проте, майстерне володіння стрілецькою зброєю надає працівникові міліції впевненості у власних силах при діях в екстремальних ситуаціях, що може стати запорукою не лише успішного виконання службових завдань, але й збереження власного життя та життя громадян.

Аналіз досвіду застосування вогнепальної зброї працівниками правоохоронних органів України та інших країн засвідчує, що переважна більшість таких епізодів характеризується швидкоплинністю та невеликими відстанями ведення вогню, а дуже часто й несподіваністю їх виникнення для правоохоронця [1]. Така особливість обумовлює необхідність сформувати у працівника міліції у процесі вогневої підготовки не лише здатність влучно стріляти, але й навички швидкого приготування до відкриття вогню, тобто вміння виконувати підготовчі дії у найбільш раціональний спосіб.

Одним з факторів, що забезпечує прикладну спрямованість практичних занять з формування стрілецьких навичок, є відповідність умов навчальних вправ специфіці рухових завдань, які вирішує працівник міліції у реальних ситуаціях застосування вогнепальної зброї [2-4].

У зв'язку з цим завдання нашого дослідження полягали у наступному: по-перше, розробити класифікацію типових ситуацій з можливим застосуванням працівниками міліції вогнепальної зброї у зв'язку з особливостями вихідних положень для стрільби з пістолета; по-друге, описати алгоритм підготовчих дій з приготування до стрільби з пістолета для кожного з вихідних положень; по-третє, здійснити порівняльний аналіз підготовчих дій з приготування до стрільби з пістолета з різних вихідних положень.

Під вихідним положенням (ВП), у контексті застосування стрілецької вогнепальної зброї у міліцейській практиці, ми розуміємо положення стрільця, зброї та її стан у момент, коли стрілець прийняв рішення застосувати зброю. приготування стрільба пістолет міліція

З огляду на це, ми проаналізували законодавчі та нормативні документи, які регламентують порядок застосування вогнепальної зброї працівниками міліції, з метою класифікувати типові ситуації за ознакою ступеня готовності стрільця до відкриття вогню та визначити особливості вихідних положень для стрільби з пістолета.

Найскладнішими, безумовно, є ситуації, коли підстави для застосування зброї виникають несподівано для працівника міліції. Наприклад: напад на громадян, який загрожує їх життю і здоров'ю; напад на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю і здоров'ю загрожує небезпека; напад на охоронюваний об'єкт; спроба втечі з-під варти (п. п. 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 15 Закону України «Про міліцію»); напад тварини (частина 3 статті 15 Закону України «Про міліцію») [8]. Положення, в якому перебуває працівник міліції у таких ситуаціях, характеризується наступними спільними ознаками: стрілець у довільному положенні (стоїть, іде, сидить тощо); відсутня психологічна установка на застосування зброї; пістолет знаходиться у кобурі; запобіжник увімкнений; усі патрони у магазині. Кваліфікувати таку сукупність ознак можна як вихідне положення «зброя у кобурі».

У наступних типах ситуацій працівник міліції передбачає ймовірність застосування зброї, але не знає, в який момент для цього виникнуть підстави.

Перш за все - це ситуації, в яких дії працівника міліції регламентовані положеннями Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженою наказом МВС України № 657 від 7 вересня 2011 року (п. 6 р. ГУ) [5], яка вимагає, щоб перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, подолання перешкод, якщо пістолет був оголений, необхідно поставити його на запобіжник, покласти до кобури та закрити фіксатор останньої. Разом з тим, оголення зброї, як витікає зі статті 151 Закону України «Про міліцію», передбачає також приведення її у готовність, тобто заряджання [8]. Таким чином, виконання наведених вище вимог Інструкції призведе до того, що у кобурі опиниться пістолет з патроном у патроннику, оскільки, ймовірніше за все, розряджати пістолет не буде ані часу, ані доцільності. Проте, це не виключає такого розвитку подій, коли через деякий час виникне необхідність застосувати зброю. Такі ситуації можуть трапитись при: затриманні особи, яка була застигнута при вчиненні тяжкого злочину та намагається втекти; затриманні особи, яка намагається втекти з-під варти (п.п. 4, 5, частини 1 статті 15 Закону України «Про міліцію») [8]. Положення, в якому перебуватиме працівник міліції перед застосуванням зброї у таких ситуаціях, характеризується наступними спільними ознаками: стрілець у довільному положенні (біжить, перестрибує, перелізає, пролізає тощо, долаючи різні типи перешкод); є психологічна установка на застосування зброї, проте, момент для відкриття вогню не визначений; пістолет знаходиться у кобурі; запобіжник увімкнений; патрон у патроннику). Кваліфікувати таку сукупність ознак можна як вихідне положення «заряджена зброя у кобурі».

Наступну групу утворюють ситуації, в яких дії обумовлюються положеннями статті 151 Закону У країни «Про міліцію», яка визначає, що працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалась, можуть виникнути підстави для її застосування [8]. Причому, до цієї групи ми віднесли два типи ситуацій:

а) ціль не визначена (відсутня у полі зору працівника міліції або не ідентифікована з поміж кількох об'єктів): огляд працівником міліції приміщень, споруд, будівель, в яких ймовірно можуть знаходитись розшукувані або затримувані особи; конфліктна ситуація за участі кількох осіб, кожна з яких може виявитись небезпечною, тощо. У цих випадках положення, в якому перебуватиме працівник міліції перед застосуванням зброї, характеризується такими спільними ознаками: стрілець у довільному положенні (знаходиться в одному з численних статичних положеннях або просувається різними способами); є психологічна установка на можливе застосування зброї, проте, ціль не визначено; пістолет у руках, ствол спрямований у найбільш безпечній площині (тут враховується наявність сторонніх осіб, інших працівників міліції, ймовірність рикошетів тощо); запобіжник вимкнений; патрон у патроннику; вказівний палець робочої руки знаходиться поза межами спускової скоби, не торкаючись спускового гачка. Кваліфікувати таку сукупність ознак можна як вихідне положення «позиція очікування»;

б) ймовірна ціль визначена, але підстави для застосування зброї ще не виникли або працівник намагається розв'язати ситуацію без відкриття вогню: перевірка документів у підозрілої особи; затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї. У цих ситуаціях положення озброєного працівника міліціє характеризується наступними ознаками: є психологічна установка на застосування зброї; ймовірна ціль визначена, проте, підстави для відкриття вогню ще не виникли; пістолет у руках, ствол спрямований у напрямку потенційної цілі; запобіжник вимкнений; патрон у патроннику; вказівний палець робочої руки знаходиться поза межами спускової скоби, не торкаючись спускового гачка. Кваліфікувати таку сукупність ознак можна як «положення для стрільби».

Таким чином, усі ситуації застосування вогнепальної зброї працівниками міліції можна розподілити, за ступенем готовності до відкриття вогню, на чотири типові групи, кожній з яких відповідає певне вихідне положення. Зазначені вихідні положення мають суттєві відмінності, які обумовлюють особливості техніки приготування до стрільби - кількість підготовчих дій, спосіб виконання, а відтак, їх координаційну складність (табл. 1).

Таблиця 1

Підготовчі дії для стрільби з пістолета, у залежності від вихідного положення працівника міліції