Теорія установки в типології особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРІЯ УСТАНОВКИ В ТИПОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ

М. М. Присяжнюк, здобувач кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ

Окреслено основні підходи до типологізаціїї особистості. Здійснено аналіз провідних персонологічних ідей. На основі узагальнених емпіричних даних грузинської психологічної школи, згідно з теорією установки Д. Узнадзе, запропоновано типологію особистості на основі конфігурації окремих характеристик установок.

Ключові слова: особистість; структура особистості; установка; характеристика установки; властивості установки.

Динамічний розвиток сучасного постіндустріального суспільства вимагає культивування вільної особистості, здатної до самореалізації та самоактуалізації у мінливих соціальних умовах сьогодення. Розвиток особистості визначає і розвиток суспільства. Саме тому проблема дослідження особистості займає провідне місце серед сучасних напрямків психологічної науки.

Проблематика дослідження особистості неодноразово висвітлювалася у наукових працях видатних зарубіжних та вітчизняних вчених: Л. Виготського, Д. Узнадзе, О. Лурії, О. Ковальова, В. Мясіщева, О. Запорожця, П. Гальперіна та інших. Серед визначних зарубіжних персонологів слід згадати З. Фрейда, К. Юнга, Е. Фрома, К Хорні, Г.Айзенка та ін.. Розроблені вченими психологічні концепції особистості складають багатий теоретичний та практичний досвід.

Дослідження типології особистості має потужний потенціал для вирішення важливих питань психологічної науки. Чітке окреслення типів особистості дає змогу практично спрямувати теоретичний досвід вивчення даного феномену, оскільки “особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші, соціально значущі властивості” [3, с. 291]. Вивчення типів особистості дають можливість виявити сталі особистісні характеристики, їх розвиток та спосіб взаємодії, передбачити прояв нових взаємозв'язків, не досліджуваних раніше [6, c. 21].

Так, зокрема, в психоаналітичній персонології З.Фрейда провідне місце відводиться несвідомому, як складовому компоненту структури психіки. Субстанція несвідомого містить витіснені переживання, що стримуються за допомогою захисних механізмів. Типи особистості класифікуються відповідно до фіксації на певному етапі розвитку - психосексуальній стадії [6, с. 154-156].

В межах психоаналізу К. Юнгом визначено основною детермінантою розвитку особистості - сферу свідомого. За критерій розподілу типів особистості вченим було взято его-орієнтацію індивіда, а саме інтроверсію та екстраверсія, раціональні психічні явища (мислення) та ірраціональні (емоції, інтуїція, відчуття). “Дві его-орієнтації та чотири психологічні функції, взаємодіючи, утворюють вісім різних типів особистості” [6, с. 204].

А. Адлер, трансформувавши класичні психоаналітичні ідеї, ввів поняття життєвого стилю, що стало принципово новим підґрунтям для типології особистостей. Типи особистості вченим виокремлюються на основі того, яким чином суб'єкт вирішує основні життєві задачі. Виділяються три основні стратегії вирішення життєвих задач - стратегія уникнення, стратегія отримання та стратегія управління, на основі яких і виокремлюються основні типи особистості [6, с. 172-173]. Згідно з концепцією особистості А. Адлера центральна увага приділяється почуттю неповноцінності та механізмам його подолання. Фактично кожний поведінковий акт має латентний намір подолання означеного комплексу з метою формування, усталення та зміцнення почуття переваги. Комплекс неповноцінності розвивається з раннього дитячого віку на підґрунті неповноцінності організму та надмірної опіки або відчуження з боку батьків. Окреслені обставини активізують дію гіперкомпенсації, на основі якої формується та розвивається комплекс надмірності в більш старшому віці [6, с. 169].

В рамках гуманістичного радикалізму Е. Фром поділяв типи особистостей за рівнем соціального інтересу та механізмами біофілії (прагнення до живого) та некрофілії (прагнення до мертвого). Дихотомія цих механізмів визначає рівень, вид агресії та прояв соціального інтересу окремих типів. Е.Фром класифікував типи особистості відповідно до форми взаємодії індивіда з соціумом: рецептивні, експлуатуючі, накопичуюючі, ринкові та продуктивні типи.

Г. Айзенк створив типологію особистостей взявши за основу 4 параметри - інтроверсію, екстраверсію, стабільність, невротичність. У результаті Г. Айзенк описує 4 категорії людей, на основі вираженості двох незалежних параметрів. “Кожна категорія, включаючи складові риси, є результатом комбінації високого та низького рівня інтроверсії та екстраверсії з високим або низьким рівнем стабільності та невротизму” [6, с. 317].

Представники радянської школи наголошували на важливості розвитку психічних процесів та окремих рис особистості в процесі діяльності. Особлива увага приділялася поняттю “індивідуальність” [4].

К. Платонов розглядав особистість як структурно- динамічну систему, яка характеризується сталістю, стійкістю, упорядкованістю. Всі риси особистості розподіляються на 4 групи: соціально зумовлені особливості, які включають направленість особистості; особистий досвід, тобто знання, уміння й навички; індивідуальні особливості протікання пізнавальних процесів; біологічно обумовлені особливості, наприклад тип нервової системи.

В теорії А. Ковальова особистість розглядається, перш за все, як цілісність образу в духовній сфері та синтез таких структур як: темперамент, спрямованість та здібності.

Разом із тим, у розмаїтті підходів розуміння внутрішніх детермінант особистості визначний внесок зробив грузинський вчений-психолог Д.М. Узнадзе. Згідно з його теорією основною умовою формування будь якого особистісного утворення є установка.

Установка в загальній психології - це “неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки” [3, с. 305]. “Установка - це модус суб'єкта під час кожного дискретного моменту його діяльності, це стан, який надає діяльності суб'єкта певну направленість, вносить в цю діяльність специфічну налаштованість діяти саме так, а не інакше” [2].

Дослідження психології установки засвідчують, що крім звичайних психічних фактів, окремих свідомих переживань, існує специфічна сфера психічного, сфера установки - “модусу цілісного стану суб'єкта”, індивіда як системи організованої певним способом, на основі якої виникає діяльність певної направленості. Установка, згідно вчень Д.М. Узнадзе, є закономірним компонентом діяльності, саме як неусвідомлена системна якість. Це активний стан суб'єкта діяльності, не приймаючий форми характерної для змісту свідомості [2].

В дослідженнях грузинських психологів установка, на основі якої виникає будь-яка діяльність з конкретною направленістю, була виявлена як фактор доцільної діяльності, як психологічний зміст взаємодії між конкретною потребою та ситуацією її задоволення. Установка особистості, в якій активізовано певний перцептивний зміст, відіграє значну роль в сприйнятті, загалом в пізнанні людиною дійсності. В цьому сенсі вона становить те, що можна назвати - аперцепцією, в нашому розумінні, тобто аперцепцією не самих уявлень, а всього буття особистості” [2, с. 521]. Установка суб'єкта як основна, визначальна реакція на вплив ситуації в якій йому доводиться ставити та вирішувати задачі [5, с. 25].

На основі емпіричних даних грузинської школи було виявлено, що установка як психологічний конструкт наділена властивостями та характеристиками. Властивості установок визначають можливості самої установки як психологічного явища. До основних властивостей Д.М. Узнадзе відносить іррадіацію - як здатність до перенесення установки, зафіксованої на одному з парних органів на інший, перенесення з однієї сенсорної системи на іншу. Наприклад, установка, фіксована в гаптичній сфері має здатність до перенесення в зорову сферу тощо.

Властивість генералізації уможливлює дію однієї зафіксованої установки в інших умовах. У випадку вироблення в суб'єкта певної фіксованої установки, наприклад установку, що шар справа, менший, ніж шар зліва, то в критичних дослідах виявляється, що ця установка зберігає свою силу і по відношенню до інших предметів, маючих мало спільного з шарами, поширюється наприклад на предмети кубічної форми [5, с. 55].

Слід наголосити, що характеристики установок визначають зміст функціональних станів індивіда на основі виокремлення наступних характеристик: збудливість, стійкість, динамічність, пластичність, константність, стабільність. На основі комбінаторики характеристик установок Д.М. Узнадзе виокремив чотири основні типи особистості: динамічні, статичні та варіабельні, які в свою чергу діляться на підгрупи стабільних та лабільних.

Динамічні типи вирізняються високим рівнем розвитку об'єктивації, швидкою здатністю активувати свої здібності в умовах актуалізуючи ситуації [5, с. 194]. Мають здатність легкого переключення в напрямку об'єктивованої цілі. Установка представників такого типу характеризується середньою збудливістю (фіксація установки відбувається за 10-15 установочних експозицій), оптимальною кількістю ілюзій, переважають такі характеристики як пластичність та динамічність. Також установка може мати константний, стійкий, стабільних характер, високу здатність до іррадіації.

Статичні типи людей є енергійними членами суспільства, легко справляються з поставленими перед ними задачами, невтомно активні, з високим рівнем внутрішніх протиріч [5, с. 194]. Діяльність детермінована свідомістю, що свідчить про високий рівень об'єктивації. Кожний окремий поведінковий акт строго контрольований. Установки характеризуються високим рівнем збудливості, достатньо 2-3 установочні експозиції. Фіксація установки відбувається в середньому за 5-10 проб. Переважають контрастні ілюзії. Установки за характером грубі, статичні, константні, стабільні.

Варіабельні типи особистостей поділяються на стабільно- варіабельних та лабільно-варіабельних.

Стабільно-варіабельні типи мають високо розвинений рівень потреб. Поведінка таких людей протікає відповідно до установок, що направлені на їх задоволення. Характерне переважання суб'єктивного фактора над об'єктивним. Легко здійснюють акти об'єктивації, проте з деякими труднощами в здійсненні вольових актів. Установці притаманна варіабельність, грубість, динамічна легко змінюється з пластичної на статичну. І така варіабельність характеру та властивостей установки є стабільною в своєму прояві [5, с. 199].

Варіабельно-лабільні типи на відміну від варіабельно- стабільних мають низький рівень потреб. В них можна виявити різні форми протікання установок. В деяких випадках установка може навіть не фіксуватися. Установка має слабку здатність до іррадіації. Лабільність виявляється в тому, що установка зберігається протягом дуже короткого відрізку часу.

Повертаючись до виокремлених характеристик установки, слід зазначити, що кожна з них має полярність своїх проявів. Це дозволяє нам доповнити та розширити класифікацію особистостей, відповідно до варіантів констеляції характеристик установок. Варіанти комбінацій характеристик подаємо у таблиці 1.

персонологічний ідея емпіричний особистість

Таблиця 1

В таблиці подано констеляції характеристик установок, які будуть наявними у окремих типів особистостей, а саме: слабка збудливість та нестійкість (1а2а); слабо збудлива, але стійка (1а2б); мінімальна збудливість і динамічність (1а3а); мінімальна збудливість і статичність (1а3б); мінімальна збудливість і пластичність (1а4а); мінімальна збудливість і грубість (1а4б);

мінімальна збудливість і константність (1а5а); мінімальна збудливість і варіабельність (1а5б); мінімальна збудливість і стабільність (1а6а); мінімальна збудливість і лабільність (1а6б); нестійкість і мінімальна збудливість (2б1б); нестійкість і оптимальна збудливість (2а1б); нестійкість і динамічність (2а3а); нестійкість і статичність (2а3б); нестійкість і пластичність (2а4а);

нестійкість та грубість (2а4б); нестійкість і константність (2а5а); нестійкість і варіабельність (2а5б); нестійкість і стабільність (2а6а); нестійкість і лабільність 2а6б); оптимальна збудливість і статичність (3б1б); оптимальна збудливість і динамічність (3б1а); статичність і стійкість (3б2б); динамічність і стійкість (3а2б); динамічність і пластичність (3а4а); динамічність і грубість (3а4б); динамічність і константність (3а5а); динамічність і варіабельність (3а5б); динамічність і стабільність (3а6а);

динамічність і лабільність (3а6б); оптимальна збудливість і грубість (4б1б); оптимальна збудливість і пластичність (4а1б);

грубість і стійкість (4б2б); пластичність і стійкість (4а2б); грубість і статичність (4б3б); пластичність і статичність (4а3б); пластичність і константність (4а5а); пластичність і варіабельність (4а5б); пластичність і стабільність (4а6а);

пластичність і лабільність (4а6б); оптимальна збудливість і варіабельність (5б1б); оптимальна збудливість і константність (5а1б); варіабельність і стійкість (5б2б); константність і стійкість (5а2б); варіабельність і статичність (5б3б); константність і статичність (5а3б); варіабельність і грубість (5б4б); константність і грубість (5а4б); константність і стабільність (5а6а); константність і лабільність (5а6б); мінімальна збудливість і стабільність (6а1а); оптимальна збудливість і стабільність (6а1б); лабільність і стійкість (6б2б); стабільність і стійкість (6а2б); лабільність і статичність (6б3б); стабільність і статичність (6а3б); лабільність і грубість (6б4б); стабільність і грубість (6а4б); лабільність і варіабельність (6б5б); стабільність і варіабельність (6а5б); лабільність і збудливість оптимальна (6б1б); стабільність і стійкість (6а2б); стабільність і статичність (6а3б); стабільність та варіабельність (6а5б).

Таким чином, визначення констеляції основних характеристик феномену установки надасть змогу детальніше прогнозувати направленість діяльності особистості, поведінкові реакції тощо. Проте в емпіричних дослідженнях варто використовувати узагальнену типологію Д.Н. Узнадзе.

Разом із тим, докладний аналіз всіх зазначених типів виходить за межі нашого дослідження, але слід зазначити, що навіть побудова типології особистості на основі базових характеристик установок, таких як швидкість її формування та тривалість її фіксації дозволяє виокремити чотири типи особистості:

1. Особистість, у якої швидко формуються установки та закріплюються на тривалий час.

2. Особистість, у якої швидко формуються, однак так само швидко й затухають установки.

3. Особистість, у якої установки повільно формуються, однак зберігаються на тривалий термін.

4. Особистість, у якої установки повільно формуються, проте швидко втрачаються.

Така, навіть поверхнева типологізація дає можливість аналізувати індивідуальні особливості формування не тільки поведінкових, але й більш складних, соціально-психологічних установок. Відповідно, діагностика приналежності особистості до відповідного типу дозволяє:

А) прогнозувати особливості його становлення та соціалізації;

Б) підбирати оптимальні засоби формування та розвитку особистості в процесі організації її навчання та виховання.

Типологія особистостей з позицій теорії установки Д. Узнадзе виявляє важливі обставини людської діяльності, тому окреслення особливостей установок та докладні дослідження їх комбінацій дозволять диференціювати особистісні орієнтації та спрямувати теоретичні дослідження в реальну практичну площину.

Список використаних джерел

Прангишвили А. С. К проблеме бессознательного в свете теории установки : школа Д. Н. Узнадзе / А. С. Прангишвили // Бессознательное. Природа. Функции. Методы исследования. - Т. 1 : Тб : Мецниереба, 1965. - 645 с.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. - СПб. : Питер, 2012. - 713 с.

Скрипченко Л. В. Загальна психологія : [підруч.] / Скрипченко О. В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. та ін. - К. : Либідь, 2005. - 464 с.

Столяренко О. Б. Психологія особистості : [навч. посіб.] / О. Б. Столяренко. - К. : Центр навч. л-ри, 2012. - 280 с.

Узнадзе Д. Н. Психология установки / Д. Н. Узнадзе. - СПб. : Питер, 2001. - 416 с.

Хьелл Л. Теории личности (основне положения, исследования и применение) / Л. Хьелл, Д. Зиглер. - СПб. : Питер Пресс, 1997. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru