Рефлексивна самооцінка особистих ресурсів студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЛЕКСИВНА САМООЦІНКА ОСОБИСТИХ РЕСУРСІВ СТУДЕНТІВ

О.О. Резван

В аспекті підготовки сучасного мобільного конкурентоспроможного фахівця актуальною стає проблема усвідомлення ним особистих ресурсів, які дозволятимуть реалізуватись у фаховому середовищі. Формування професійної позиції особистості передбачає визначення активних та потенційних ресурсів, які сприяють професійному удосконаленню людини. Особистісними ресурсами є всі внутрішні та зовнішні можливості, що сприймаються та використовуються в якості засобів досягнення людиною позитивних результатів у певній діяльності.

Для професійної діяльності важливими особистісними ресурсами можна вважати інтелектуальні (досвід, який визначається знаннями, уміннями, компетенція ми; освіту, уяву);

соціальні (групи допомоги, початковий соціальний рівень, статус); фінансові (ступінь матеріальної незалежності); духовні (життєві цілі, принципи, цінності, покликання). Однією із важливих умов досягнення максимальних результатів у професії є адекватне визначення особистісних ресурсів та їх постійна рефлексія, що здійснюється на кожному з етапів професійного зростання. Адекватність оцінки особистісних ресурсів безпосередньо пов'язана з рівнем самооцінки людини. Безумовно, ефективність рефлексії особистісних ресурсів залежить від того, наскільки співпадає думка людини про себе з думкою оточення про неї як про фахівця. Тому важливим вважаємо формування у студентів адекватної професійної самооцінки.

Дослідження самооцінки презентовано у працях В. Абдрахманової, Р. Бернса, Л. Бородіної, O.Реана та інших науковців. Зокрема, В. Абдрахманова пов'язує самооцінку з рівнем розвитку самосвідомості, що проявляється у здатності ставитись до себе критично, співвідносити свої можливості з результатами діяльності відповідно до думки навколишніх та згідно вимог до себе (Абдрахманова В. Б., 1975, с. 139). У праці Л. Бороздіної визначається, що самооцінка забезпечує критичну позицію індивіда щодо себе з точки зору власної системи цінностей (Бороздина Л. В., 2005, с. 514-522.). Із цінностями як елементами «Я-концепції» людини пов'язує самооцінку P.Бернс, зауважуючи при цьому, що самооцінка відображає ступінь розвитку почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного само ставлення (Бернс Р, 1986, с.75-77).

Згідно концепції О. Реана (Реан, А. А., 1999, с. 32-45), структура професійної самооцінки містить самооцінку результату, що пов'язана з оцінкою досягнутого результату діяльності та відображує задоволеність або незадоволеність цими досягненнями, та самооцінку потенціалу, що пов'язується з оцінкою особистого професійного потенціалу, своїх можливостей, і відображує віру в себе, упевненість у своїх силах. При цьому автор зазначає, що низька самооцінка не є обов'язковим виявленням «комплексу професійної неповноцінності». У поєднанні з високою самооцінкою потенціалу низька самооцінка результату виступає фактором професійного саморозвитку. Таким чином, підґрунтям позитивної мотивації саморозвитку є зазначений самооцінний паттерн, який врешті решт призводить до соціального та професійного успіху особистості.

Категорія ресурсів особистості розглядається у працях А. Бодрова (Бодров В. А., Майкоп, 2006), К. Муздибаєва (Муздыбаев К., 1998), Н. Водоп'янової (Водопьянова Н. Е., 2009), де автори розглядають поняття «ресурс» у межах теорії психологічного стресу. визначаючи при цьому роль ресурсів як засобів особистісної реалізації в умовах стресу, що дозволяють людині адаптуватись до несприятливих умов життєдіяльності. Науковці поділяють ресурси на дві групи: особистісні (знання, уміння, здібності, досвід людини) та середовищні (інструментальна, емоційна, моральна допомога з боку соціального оточення особистості). У теорії С. Хобфолла (Практикум по психологии здоров'я, 2005) увага акцентується на вагомому принципі ресурсного підходу - принципі «консервації» ресурсів, який визначається можливістю людини отримувати, зберігати, відновлювати, примножувати, перерозподіляти ресурси згідно з особистими цінностями. Через такий розподіл людина має можливість адаптуватись до умов життєдіяльності, які постійно змінюються. У разі втрати одного із ресурсів, інші виконують функцію обмеження особистих домагань, а така ситуація неодмінно призводить до рефлексії особистої позиції щодо певної ситуації (зокрема у професійному середовищі). Актуалізуючи цю ідею для професійної реалізації молодого фахівця, зазначаємо, що основним регулятором визначення пріоритетності кожного із усвідомлених особистістю ресурсів є рефлексія їх наявності, повноти, регулярності, дієвості тощо.

У дослідження С. Калашникової (Калашникова С. А., 2011, Казань, с. 84-87) змістові характеристики особистісних ресурсів розглядаються у межах системного підходу, що дозволяє дослідити особливості взаємодії системи «людина - життєве середовище» у конкретних життєвих ситуаціях, які сприяють виявлення певних особистісних ресурсів. Автор зазначає, що особистісні ресурси детермінують якісну зміну людини, дозволяють забезпечувати відповідність її образу життя мінливому образу світу через трансформацію ціннісно-сенсової підсистеми особистості. Таким чином, особистісні ресурси можуть бути представлені як система здібностей людини до усунення протиріч між особистістю та життєвим середовищем, подолання несприятливих життєвих обставин через трансформацію ціннісносенсового виміру особистості, що складає основу для її самореалізації.

Водночас достатньо широке коло наукових досліджень з проблем самооцінки та особистісних ресурсів недостатньо висвітлює їх зв'язок в аспекті його необхідності для професійної самореалізації майбутнього фахівця.

Метою статті є дослідження залежності адекватності усвідомлення особистих професійно значущих ресурсів від сформованості рефлексивної самооцінки студента.

Дослідження рівня рефлексивної самооцінки студентів. Вважаємо необхідним визначити два компоненти самооцінки майбутнього фахівця: когнітивний, що визначається інтелектуальними операціями порівняння себе з іншими людьми, з внутрішніми еталонами, та емоційний, який характеризується особистим ставленням до результатів діяльності, відносин тощо. Маючи за ціль успішність виконання поставленого завдання, людина співвідносить вибір цілі з самооцінкою особистих якостей, від яких залежить успішність її виконання, і таким чином регулює їх важкість. Таким чином, самооцінка виступає у якості оцінки свого потенціалу.

Нами було проведено дослідження стосовно визначення співпадіння рівня самооцінки з зовнішньою оцінкою та самооцінкою того, як, на думку респондента, його оцінюють інші. Останній вид самооцінки ми назвали рефлексивною. Дослідження здійснювалось у процесі захисту студентами творчих робіт, перед яким було надано установку: після прослуховування всіх робіт визначити, по-перше, рівень особистої успішності відповідно успішності інших студентів; по-друге, прогнозований рівень оцінки іншими власної успішності; по-третє, визначити найбільш вдалі виступи (не більше трьох) інших студентів. результати виявили, що рефлексивна самооцінка та реальна зовнішня оцінка у більшості не співпадають: переважні більшість студентів прогнозувала оцінку власної успішності вище, ніж її було оцінено реально. Отже, визначаємо, що суб'єктивні уявлення про те, як нас оцінюють зовні не завжди є дійсно реальними, а отже, потребують ретельної самокорекції.

Особливості виявлення професійної самооцінки фахівця. Існує певний зв'язок між рівнем домагань, самооцінкою та самоповагою. Так, від досягнення цілей залежить самоповага людини, а оскільки відповідно вибір цілей спричиняється рівнем домагань, у основі яких лежить самооцінка, то можна зробити висновок, що самоповага керується самооцінкою. З одного боку, високий рівень самооцінки може підтримуватись через зниження своїх домагань (таким чином виключається ситуація невдачі), а з іншого - зниження домагань призводить до зниження самоповаги. Самоповага впливає на всі аспекти професійної діяльності та включає задоволеність собою, прийняття себе, почуття власної гідності, позитивне ставлення до себе.

Факторами професійної самооцінки можна визначити зміст професійної діяльності, її результати, а також ступінь важливості особистісної якості, яка визначає професійні досягнення. Зважаючи на ставлення людини до власної відповідальності за наслідки особистих професійних результатів, професійну самооцінку можна пов'язати з інтернальним або екстернальним локус-контролем. У психології локус-контроль визначається як характеристика локалізації причин, згідно яких людина пояснює свою результативність у будь-якій діяльності. Зокрема, інтернальний локус-контроль визначається пошуком причин у самому собі, високим ступенем відповідальності за власні вчинки, дії; відповідно екстернального локус-контролю людина шукає відповідальних за результати (часто негативні) ззовні власної зони контролю (несприятливі умови, недоброзичливі партнери, вирок долі тощо).

Отже, працівники з низькою самооцінкою більш схильні до самовиправдання у випадках невдачі, тоді як ті, хто визначається інтернальним локус- контролем та високою самооцінкою більш впевнені у своїй цінності як професіонали. Однак, слід зазначити, що неадекватність самооцінки спричиняє розвиток у майбутнього фахівця відповідних професійно негативних комплексів: неадекватно завищена самооцінка призводить до формування у людини комплексу власної винятковості, тоді як неадекватно занизька самооцінка детермінує комплекс неповноцінності.

Самооцінка людини є чинником її орієнтації на успіх у діяльності або на збереження позитивних відносин з колегами будь-якою ціною. Так, висока самооцінка орієнтує людину на успіх, дає можливість зосереджуватись на завданні професійної діяльності, а низька - блокує пізнавальну діяльність, оскільки спричиняє стурбованість фахівців власними тривожними почуттями через очікування невдач та негативних реакцій інших суб'єктів професійної діяльності.

Від адекватності самооцінки цілком залежить реальність усвідомлення особистістю наявності та відповідного рівня сформованості особистих ресурсів, які є значущими для здійснення фахової діяльності.

Оцінка готовності до професійної діяльності може виявляти суб'єктивне ставлення студента до рівня особистої спроможності фахової діяльності, або визначатись через призму зовнішніх оцінювань певних професійних компетенцій та особистісних якостей з точки зору потенційних роботодавців, викладачів, інших студентів.

Так, викладачі оцінюють знання та уміння студентів, орієнтуючись на стандарти навчальних програм з дисциплін; роботодавці визначають ступінь готовності до професійної діяльності претендента на вакантне місце через виявлення ним результатів проходження низки професійних тестів, співбесід тощо; колектив студентів або окремі їх одиниці можуть також оцінювати один одного, виявляючи при цьому особисте ставлення до особистості оцінюваного, його ролі у колективі. Однак всі ці оцінки є більшою або меншою мірою суб'єктивними, такими, що містять певну упередженість. Об'єктивна самооцінка особистої готовності до професійної діяльності дозволяє майбутньому фахівцеві визначити конкретні шляхи руху до усвідомлених професійних цілей. Слід зазначити, що адекватність самооцінки певним чином залежить від зовнішніх оцінок, але не може цілком відповідати ним.

Викладач має виступати координатором дій студентів під час пошуку ними роботи, допомагати визначати ті наріжні камені, що перешкоджають отриманню позитивної відповіді від роботодавця конкретному студенту. Немале значення при цьому відіграє допомога викладача у складанні резюме таким чином, щоб студент був запрошений на співбесіду. Слід орієнтувати майбутніх спеціалістів на те, що вони мають навчитись самопрезентувати особисті досягнення та професійний досвід (хай навіть навчально-практичний) таким чином, щоб роботодавець був зацікавлений у претенденті.

Отже, адекватне усвідомлення зовнішньої оцінки та самооцінки особистих ресурсів, а також сформованість рефлексивної самооцінки студента сприяє комфортній професійній само- реалізації особистості.

Проведене наукове дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективи наукових розвідок полягають у розробці та упровадженні у навчальний процес вищих технічних закладів освіти рефлексивних технологій з метою оптимально продуктивної професійної реалізації майбутніх фахівців.

усвідомлення студент адекватний самооцінка

Література

Абдрахманова В. Б. Зависимость самооценки от интраличностного и интерличностного сравнения детей / В. Б. Абдрахманова // Вопросы психологии / Ред. А. А. Смирнов, О. А. Конопкин. - 1975. - № 5 сентябрь-октябрь 1975. - С. 138-142.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р Бернс. -- М.: Прогресс, 1986. - С. 75-77.

Бодров В. А. Проблема преодоления стресса. Часть 2. Процессы и ресурсы преодоления стресса. // Психологический журнал. Майкоп, - 2006. - Т 27. - № 2. - С. 113 - 122.

Бороздина Л. В. Самооценка в старости / Л. В. Бороздина, О. Н. Молчанова. - Москва, 2005 // Психология развития: хрестоматия / Ред. А. К. Болотова, О. Н. Молчанова. - Москва: ЧеРо: Омега-Л, 2005. - С. 514-522.

Водопьянова Н. Е. Психодиагностика стресса. - СПб.: Питер, 2009. - 336 с.

Калашникова С. А. Личностные ресурсы как интегральная характеристика личности [Текст] / С. А. Калашникова // Молодой ученый. - Казань, 2011. - № 8. Т.2. - С. 84-87

Муздыбаев К. Стратегия совладания с жизненными трудностями. Теоретический анализ // Журнал социологии и социальной антропологии. - СПб., Том 1. - 1998. - № 2. - С. 100-109.

Практикум по психологии здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. - СПб: Питер, 2005. - 351 с.

Реан А. А. Психология изучения личности: [учеб. пособие] / А. А. Реан. - СПб.: Издательство Михайлова В. А., 1999. - 55 с.

Размещено на Allbest.ru