Насильство в гендерній культурі: проблема побудови типології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Насильство в гендерній культурі: проблема побудови типології

Гендерне насильство і кастраційні практики в матріархальній гендерній культурі закріплюються на декількох рівнях і складають комплексний механізм формування і відтворення прихованого насильства, дискримінації, підпорядкування, маніпуляції і контролю над чоловіками з боку жінок.

Перший рівень стосується безпосередньо самого ціннісного рівня культурної системи. Сюди відносяться технології та практики конструювання міфів надцінності жінок; дискредитація чоловіків як неповноцінних у моральному відношенні істот; узурпація права встановлювати стандарти маскулінності.

До соціального рівня відносяться дифузія кордонів гендерної сегрегації і нормування експлуатаційних практик щодо чоловіків; технології групового моббінгу «девіантних» чоловіків (прямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); формування негативної «громадської думки» навколо чоловіків-«девіантів» (непрямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); заохочення регулярного одностороннього і асиметричного морально-психологічного і фізичного насильства жінок щодо чоловіків в інститутах виховання і освіти; примусова гетоїзація, упереджене (гендерно-заангажоване) судочинство.

До психічного рівня відносяться створення умов для виникнення психоемоційних розладів на тлі всебічної деморалізації (емоційне маніпулювання) нав'язування комплексу провини і заниженої самооцінки; форматування чоловічих мікрокомунікацій (створення умов для обмеження часу спілкування з іншими чоловіками і жіноче опосередкування такого спілкування).

До тілесного рівня відносяться приховане щеплення девіацій і управління сексуальними деприваціями (штучне нав'язування контрфізіологічних сексуальних патернів).

Проблема гендерного насильства може розглядатись в контексті примусового впливу на суб'єктів соціальних відносин, які створюють різноманітні механізми релігійно-етичного, правового, соціо-економічного придушення тендерної автономії шляхом відкритого або прихованого гноблення. Ця проблема має істотне значення для гендерної культури як концентрованого вираження тендерних відносин, ґрунтованих на тому чи іншому типі нерівності (патріархальної чи матріархальної). Для українського суспільства проблема має фундаментальне значення у зв'язку із поширеністю хибних тендерних стереотипів щодо агресивності /деструкційності/девіантності чоловіків та моральної ідеалізації жінок, нібито не схильних до насильства.

Метою дослідження є вирізнення конкретних технологій кастраційних практик як складників гендерного насильства. Завданнями статті є: а) вирізнення технологій культурної та соціальної кастрації; б) вирізнення технологій психічної та тілесної кастрації.

Невизначена наукова проблема, якій присвячено статтю. Статтю присвячено проблемі дослідження окремих технологій та практик культурного, соціального, психологічного та тілесного гендерного насильства.

Аналіз досліджень і публікацій. Т Бендас та Ш. Берн вирізняють у тендерних дослідженнях наступні типи гендерного насильства:

а) біосоціальне насильство, що розглядає співвідношення насильства з статевою приналежністю;

б) культурно-нормативне насильство стосується соціальних стереотипів, припустимих у поведінці жінок і чоловіків;

в) політико-правове насильство вивчає механізми владно-формалізованого примусу в гендерній поведінці;

г) соціально-економічне насильство, пов'язане із економікою домашнього господарства, вирізненням рівнів винагороди різних видів діяльності;

д) шлюбно-сімейне, пов'язане із відносинами в сім'ї, домашнім насильством і способами його запобігання, дослідженням агресії, трансформації сім'ї і виникнення нових її форм, зміни статево-рольового статусу жінок і чоловіків у сучасній сім'ї;

е) психологічне насильство представляє собою форму спотворення внутрішнього світу людини засобами гендерної соціалізації;

ж) лінгвістичне насильство, пов'язане із використанням

мов, що вживаються жінками і чоловіками і містять лексичні фонди інвективної та дискримінаційної лексики;

з) морально-етичне насильство стосується несправедливості у взаєминах статей, подолання подвійних стандартів в моралі, значення цінностей людського альтруїзму, етики турботи [1, 2].

Виклад основного матеріалу. Типи тендерної кастрації. В нашій першій статті, присвяченій цій тематиці, ми розглянули чотири типи гендерної кастрації: культурну, соціальну, психічну та соматичну (тілесну), представивши співвідношення між ними у вигляді таблиці. В цій частині ми сфокусуємося на конкретних технологіях культурної, соціальної, психічної та соматичної кастрації чоловіцтва.

Культурна кастрація. 1.1. Конструювання міфів надцінності жіноцтва. Жінки в більшості випадків є схильними до того, щоб створювати ідеалізовано-перебільшені образи як із використанням ЗМІ, так і мікрокомунікацій. До подібних міфів можна віднести міф про морально-етичну досконалість жінки (вона є чистішою і поряднішою за чоловіка за всіх обставин); про вроджену мудрість та її вищість у порівнянні із звичайним чоловічим знанням (чоловік має знання, а жінка знає «життя», хоча йдеться, зазвичай про порушення жінками законів логіки та вміння жінок обходити різноманітні нормативні обмеження); міф про дітолюбство та особливі альтруїстичні схильності жінок у порівнянні із чоловічим («тваринним») егоїзмом; міф про жіночу безпорадність та узалежненість, образ жертви чоловічого насильства, невірності, невігластва тощо[3, 4].

Дискредитація чоловіків як меншовартісних у моральному відношенні істот (дифамаційний сторітеллінг). Міфологічне конструювання є грунтованим на бінарних опозиціях, оскільки в міфах завжди фігурують як герої, так і антигерої, що відображає міфологічну логіку поляризованої янголізованості / демонізованості тих чи інших персонажів у вигаданих сюжетах. Якщо щодо образів жіноцтва переважають персонажі надцінні, жертовні, альтруїстичні, самовіддані, мудрі, ощадливі домогосподарки і т.п., то, за логікою міфу, їм в бінарних опозиціях відповідають образи «чоловіків-тварин» або «чоловіків-демонів» (жінка в міфах про жіночу надцінність є позиціонованою як «янгол»). «Чоловіки-тварини» або «чоловіки-демони» здебільшого черстві, егоїстичні, владолюбні деспоти, неуважні щодо власних

дітей, невірні в шлюбі, схильні до різних форм віроломства, не є спроможними оцінити всі переваги таких «золотих янголічних істот» тощо.

Узурпація права встановлювати стандарти маскулінності. Наслідком формування знецінювальних міфів про чоловіків стає узурпація жінками права встановлювати стандарти чоловічості (мужності), себто відокремлювати «справжню чоловічість» від «несправжньої». До переліку якостей справжнього чоловіка відносять, здебільшого, амбівалентні характеристики, які припускають «поєднання непоєднуваного».

Наприклад, чоловік має виявляти захисну агресію щодо середовища і, водночас, бути м'яким і ніжним із своєю жінкою (партнеркою); справжній чоловік має користуватися популярністю і прихильністю (успіхом) в інших жінок і, разом з цим, зберігати вірність єдиній жінці (за умов, коли чоловік користується такою популярністю і прихильністю високоймовірною буває не моногамія, а проміскуїтет); справжній чоловік має приймати самостійні рішення, і, разом з цим, бути «легким на підйом», що означатиме гнучку поведінку, вочевидь, несумісну із авторитарною вольовою манерою прийняття самостійних рішень; справжній чоловік має розуміти жіночу чуттєвість із її слабостями [9, 10] і, разом з цим, не бути «слабаком» виявляти твердість і непоступливість (одне вочевидь не є сумісним із іншим, якщо тільки перед нами не розщеплена, а здорова чоловіча психіка) і т.п.

Соціальна кастрація. 2.1. Дифузія кордонів гендерної сегрегації та унормовування експлуатаційних практик щодо чоловіків. Технологія передбачає перенавчання чоловіка (починаючи з дитинства та підліткового віку) із використання простору та його об'єктів у власних кордонах (це моя кімната, моє ліжко, мої іграшки) до практик порушення кордонів особистого простору. Так, на ігрових майданчиках матусі можуть заохочувати дії маленьких дівчаток щодо хлопчиків по виявленню поступливості щодо іграшок хлопчика, демонструючи разом із цим нетерпимість у випадку спроб хлопчика погратися дівочими іграшками. В сім'ях із двома і більше дітьми це може виявлятися в несправедливому розподілі публічного і приватного простору (напр., сестра має окрему кімнату, а брат її не має; якщо кімната одна, то дівчинка має своє спальне місце за ширмочкою, хлопець спить на спільному ліжку і т.п.).

У пізнішому підлітковому віці це виявляється в нерівному ставленні до контактів хлопчика і дівчинки: хлопчик дає ретельний звіт на предмет того, з ким, коли і як він буде контактувати, від дівчинки такого звіту не вимагають; дівчата наполягають на тому, що їм з подругами треба «потаємничати», наполягаючи при цьому, на присутності в комунікативному колі чоловіків і в чоловічих компаніях під час спілкування чоловіків на чоловічі теми (у них, мовляв, не повинно бути секретів від жінок і т.п.) [3, 4].

Цільовим призначенням такої технології стає деперсоналізація чоловіка і перетворення його на істоту із «октройованими» правами (або ж правами, які жінка йому «дарує» в контексті розпорядження його ж ресурсами, якими сам чоловік користується ніби з її дозволу).

Зрозуміло, що в комунікації майбутнього чоловіка дифузія кордонів гендерної сегрегації означає, по-перше, заблоковування системи внутрішньо-спільнотного гендерного виховання, що позначається на рівні маскулінності чоловіків в бік її зменшення та, відповідно, зростання фемінності. По-друге, останнє непрямим чином впливає на соціальні інститути, від функціонування яких залежить підтримання кордонів життєвого простору суспільства. Йдеться, передусім, про армію, органи внутрішніх справ, органи державної безпеки та інші владні структури, які тримаються на маскулінних ієрархіях та системі внутрішніх ціннісних орієнтацій чоловічої спільноти [7, 8, 11].

Технології групового мобінгу «девіантних» чоловіків (прямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях). Ці технології використовуються там, де чоловіків не вдається схилити до слідування фемінним стандартам поведінки, себто, домогтися їх лояльності, покори, прихильності і належної гнучкості. Щодо таких чоловіків починають діяти технології групового цькування, основне призначення яких полягає в забезпеченні морального тиску на девіантних представників чоловічої спільноти.

Жінки, як правило, формують короткострокові альянси, змова в межах яких узручнює моральний пресинг і сприяє приведенню неналежної поведінки чоловіка у відповідність із адресованими йому вимогами. В альянсах можуть перебувати як жінки,із якими чоловік перебуває в родинних відносинах (дружина, мати, теща), так і у вторинних мікрогрупах в сфері трудової діяльності, громадських організаціях тощо.

Пряма дія означає вербальні інформаційні атаки із використанням адміністративних ресурсів або без них.

Формування негативної «громадської думки» навколо чоловіків-«девіантів» (непрямий груповий пресинг у конфліктних ситуаціях). Навколо «девіантних» чоловіків задля їх нормалізації може створюватись відповідна (найчастіше - негативна) громадська думка. Для цього може використовуватись дифамаційний сторітелінг або ж звичайні плітки. Генерування пліток є призначеним для відформатовування чоловічої поведінки шляхом спричинення відповідних реакцій у вигляді переживання чоловіками соціальних емоцій сорому та провини (при доведенні інформації щодо того, що «говорять люди»).

Заохочення/потурання регулярного однобічного і асиметричного морально-психологічного та фізичного насильства жінок щодо чоловіків в інституціях виховання та освіти. Означена група технологій є доволі поширеною в дошкільних та шкільних навчальних закладах, відпочинкових таборах та інших місцях перебування дітей двох статевих груп.

Здебільшого вихователі (вчителі та ін. педагогічні працівники) жіночої статі по-різному реагують на акти фізичного насильства дівчат щодо хлопців. Реакцією на насильство дівчат щодо хлопців найчастіше бувають непомічання або номінальні моральні санкції (зауваження).

З іншого боку, на противагу цьому, насильство з боку хлопців щодо дівчат тягне за собою бурхливі емоційні реакції, які супроводжуються серйозними стягненнями (викликом до директора, викликом до дитсадка (школи) батьків із відповідними нотаціями відмітками про незадовільну поведінку в щоденнику тощо). Практики подібного ґатунку мають привчити майбутніх чоловіків до думки про те, що їхнє насильство щодо жінок є неприродним і караним, в той час як насильство жінок щодо них - природним і безкарним. У соціопсихічному аспекті безкарність насильства з боку жінки означає стовідсоткову віктимізацію чоловіків (їх перетворення на пасивно-очікуючу жертву)[5].

Примусова гетоїзація. Для примусової гетоїзації здебільшого використовуються соціальні інститути армії та пенітенціарної системи, основне призначення яких полягає в тортуруванні психіки та тіла чоловіків задля стійкого щеплення страху перед репресією та уможливлення гарантованої покори в конфліктних ситуаціях. Як армія, так і тюрма (колонія або інше місце тримання ув'язнених) в Україні є просторами виявлення відвертої зневаги до чоловіків, методичного приниження їх гідності та тілесних депривацій. До застосування подібних технологій жінок може стимулювати сама матріархальна держава, яка надає в їх розпорядження засоби адміністративного тиску та судово-кримінальної розправи із «девіантами». Метою примусової гетоїзації є те саме щеплення образу жертви із нанесенням психічних та фізичних травм, несумісних із нормальним станом здоров'я та високою якістю життя.

Упереджене (гендерно-заангажоване) судочинство. Ознаки гендерно-заангажованого судочинства виявляються, перш за все, в прийнятті судових рішень у сфері цивільного, сімейного, кримінального права на користь жінок. Йдеться про непропорційний розподіл майна та відібрання дітей у випадку розірвання шлюбу, про призначення менш суворих (звісно, для жінок) або ближчих до мінімуму кримінальних покарань в кримінальному судочинстві, про використання дітей жінками у власних інтересах як в сімейному, так і в кримінальному праві [12].

Створення умов для виникнення психоемоційних розладів на тлі всебічної деморалізації (емоційне маніпулювання). Вплив на чоловіка відбувається за рахунок створення емоційно-негативних станів шляхом фрустрації самооцінки у сфері матеріальних, соціальних, культурних досягнень. Як правило, така фрустрація має місце на фоні висунення вимог, які не можуть бути виконаними через ту чи іншу форму обмеженості потенціалу чоловіка, що стає приводом для істеричних зривів та дорікань. Якщо подібні зриви та дорікання відбуваються доволі часто, то їх наслідком стає всебічна деморалізація із відповідними деградаційними ефектами (алкоголізацією, наркотизацією, втечами в саморуйнівний трудоголізм, депресивні стани).

Нав'язування комплексу провини та заниженої самооцінки. Наслідком емоційного маніпулювання стає формування комплексу провини та заниженої самооцінки, яка є супутньою віктимному самосприйняттю та порушенню саморегуляторних функцій психіки, що має наслідком зростання маніпульованості та керованості чоловіка матріархальною державою та сім'єю. Разом із тим, занижена самооцінка не лише дозволяє посилено експлуатувати чоловіка, але і доводити його до передчасної смерті або шляхом миттєвого суїциду, або ж способів самоусунення, які представляють собою оказіональний або ж розтягнутий в часі аналог суїциду. Комплекс провини стає стартером для запуску процесів руйнації нормального формування мазохістської структури характеру, що слугує базисом для депривацій і їх виправдання самим чоловіком як наслідків його «недосконалості». Матріархальна держава і жіночі мікроспільноти підтримують цю характерологічну диспозицію задля досягнення стану самозневаги та скотомізованості чоловіка.

Форматування чоловічих мікрокомунікацій (створення умов для обмеження часу спілкування з іншими чоловіками та жіноче опосередковування такого спілкування). Зацікавленість жінок у домінуванні над чоловіками зумовлює використання стратагеми їх взаємної ізоляції одне від одного. Атомізованість чоловіцтва дозволяє зробити чоловіка тотально-беззахисним перед жіночим деспотизмом як з боку матріархальної держави, так і окремих жінок, і збільшувати ефективність морально-психологічного тиску та узаконення різноманітних депривацій. Форматування чоловічих комунікацій відбувається через нав'язування жінкою ролі цензора в чоловічому спілкуванні та неприпущення будь-яких реакцій групування чоловіків, необхідне для формування групового нарцисизму.

Приховане щеплення девіацій (у вигляді побутового пияцтва, малорухливого способу життя, неправильного харчування, неадекватного режиму задоволення соціально-побутових потреб). Нав'язування стандартів у сфері соціальної моралі, політики і права жіноцтвом робить можливим здійснювати в тому числі і стандартизовування харчових раціонів [6]. Враховуючи наявні в українському суспільстві стереотипи щодо природності для жінок функції готування їжі (що робить останніх не лише кухарями, але і менеджерами чоловічого здоров'я), вони отримують необмежене право на визначення біополітики сім'ї у зазначеній сфері.

Це означає, що сім'я харчується у відповідності із партитурою, яка складається жінкою. В більшості випадків жінки з дітьми харчуються окремо від чоловіків та дітей або разом із ними (все залежить від того, якої статі дитина). Раціон чоловіків структуровано як змішаний, себто, чоловіків годують «всім підряд», що детермінує організмічні хвороби та відхилення на ґрунті неправильного харчування (центральне та периферійне ожиріння, гіпертонія, інфаркти, інсульти тощо). Поєднання останнього із девіантними звичками також прискорює процеси соціальної та психосоматичної депотенціалізації.

Управління сексуальними деприваціями (штучне нав'язування контрфізіологічних сексуальних патернів) має місце на ґрунті можливості жінок визначати ритм та умови статевого життя, використовуючи секс як інструмент заохочення чоловіка за належні, з точки зору жінки, вчинки та як інструмент депривації в якості морально-педагогічних санкцій за неналежну поведінку.

психоемоційний деморалізація насильство

Висновки

психоемоційний деморалізація насильство

Гендерне насильство і кастраційні практики в матріархальній гендерній культурі закріплюються на декількох рівнях і складають комплексний механізм формування і відтворення прихованого насильства, дискримінації, підпорядкування, маніпуляції та контролю над чоловіками з боку жінок.

Перший рівень стосується безпосередньо самого ціннісного рівня культурної системи. Сюди відносяться технології і практики конструювання міфів надцінності жіноцтва; дискредитація чоловіків як меншовартісних у моральному відношенні істот; узурпація права встановлювати стандарти маскулінності.

До соціального рівня відносяться дифузія кордонів гендерної сегрегації та унормовування експлуатаційних практик щодо чоловіків; технології групового мобінгу «девіантних» чоловіків (прямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); формування негативної «громадської думки» навколо чоловіків- «девіантів» (непрямий груповий пресинг у конфліктних ситуаціях); заохочення/потурання регулярного однобічного насильства жінок щодо чоловіків в інституціях виховання та освіти; примусова гетоїзація, упереджене (гендерно-заангажоване) судочинство.

До психічного рівня відносяться створення умов для виникнення психоемоційних розладів на тлі всебічної деморалізації (емоційне маніпулювання); нав'язування комплексу провини та заниженої самооцінки; форматування чоловічих мікрокомунікацій (створення умов для обмеження часу спілкування з іншими чоловіками та жіноче опосередковування такого спілкування). До тілесного рівня відносяться приховане щеплення девіацій та управління сексуальними деприваціями (штучне нав'язування контрфізіологічних сексуальних патернів).

Література

психоемоційний деморалізація насильство

1.Бендас ТВ, Гендерная психология./Т.В, Бендас .- [Текст].- //Учебное пособие.-СПб.: Питер, 2006 - 431 с

2.Берн Ш. Гендерная психология./Ш. Берн.- [Текст]. СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. -320 с.

3.Бондар ГГ Соціокультурні засади концептуалізації тендерної нерівності в українському суспільстві./Бондар ГГ - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01. - теорія та історія соціології.- Запоріжжя, Класичний приватний університет, 2012.-266 с.

4.Крячко В.І. Українська ментальність: соціодіагностичний аспект./В.І. Крячко.- .- [Текст].- Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01. - теорія та історія соціології.- Запоріжжя, Класичний приватний університет, 2010.-216 с.

5.Новоселов О. Женщина. Учебник для мужчин./О. Новоселов.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://humans-ethology. com/#reader1

6.Розя Ю.Ю. Смертність в Україні: теоретико-соціологічний аспект./Ю.Ю.Розя.- [Текст].- Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01. - теорія та історія соціології. Запоріжжя, Класичний приватний університет, 2013.-218с.

7.Романенко Ю.В., Святненко І.О., Зінченко А.А. Візуалізації в медійно-комунікаційному просторі: соціо-системологічний підхід./[Текст]/Ю.В. Романенко, І.О. Святненко, А.А. Зінченко. Монографія 3-х авторів. К.: Вид-во ІМВ, 2014.-436 с.

Размещено на Allbest.ru