Результати дослідження динаміки індивідуально-психологічних рис психологів пенітенціарних установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати дослідження динаміки індивідуально-психологічних рис психологів пенітенціарних установ

С.В. Стріха

Постановка проблеми. Актуальність проблематики розвитку індивідуально-психологічних рис особистості психологів пенітенціарних установ є вельми актуальною саме тому, що відповідна ієрархія визначених рис суттєво впливає на ефективність виконання останніми своїх професійних функцій. Відповідно до певного набору рис буде залежати рівень виконання функціональних обов'язків психологами пенітенціарних установ.

Аналіз останніх досліджень. Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить, що дослідження проблем професійного розвитку особистості ґрунтуються на положеннях і висновках: концепціях професійного розвитку (С.Л. Рубінштейн, Л.М. Мітіна, О.Т. Ростунов, Ю.П. Поварьонков, Е.Ф. Зеєр), акмеологічної концепція розвитку професіонала (А.А. Деркач, В.Г. Зазикін), концепції «кар'єрної зрілості» (Д. Сьюпер), типологічної теорії (Д. Холланд), професійної Я-концепції (В.С. Агапов, А.М. Рикель, А.А. Деркач, О.В. Москаленко, В.О. Швидкий), підходах до трактуваннях поняття професійно важливих якостей (В.Д. Шадріков, С.Я Батіщев, О.А. Шушеріна, Є.П Ільїн, В.М. Дружинін, С.Г. Геллерштейн, О.О. Смирнова), стратегій вивчення особистості (Г.Ю. Айзенк, Р. Кеттелл, Дж. Гілфорд, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт).

Мета статті: здійснити аналіз динаміки позитивних зрушень під час розвитку індивідуально-психологічних рис психолога пенітенціарних установ.

Виклад основного матеріалу. Розвиток індивідуально-психологічних рис психологів пенітенціарних установ має виключне значення з точки зору ефективного виконання ними своїх функціональних дій. Саме тому, ми вважаємо, що позитивні зміни індивідуально-психологічних рис особистості психологів пенітенціарних установ, зможуть значно покращити якість їх функціональних дій.

Для проведення дослідження щодо розвитку індивідуально- психологічних рис особистості психологів пенітенціарних установ нами було розроблено програму, що нараховувала п'ять етапів.

На першому етапі ми вивчали теоретико-методологічні підходи науковців щодо професійного розвитку спеціалістів. На другому етапі ми визначали індивідуально-психологічні риси особистості, що в подальшому змогли вплинути на формування професійно важливих рис психолога пенітенціарної установи, формували відповідно до них батарею психодіагностичних методик, обирали різні види аналізу щодо визначення домінуючих факторів та показників, що впливають на поліпшення діяльності спеціалістів. Третій етап призначався для вивчення думок респондентів стосовно ступеня загрозливості факторів, що перешкоджають виконанню ними своїх професійних обов'язків та індивідуально-психологічних рис, які необхідні для успішного виконання професійних функцій. Вивчаючи думки респондентів щодо важливості індивідуально-психологічних рис, необхідних для професійного розвитку, ми також визначали ступінь володіння цими якостями нашими респондентами. В ході констатуючого експерименту, нами фіксувались кількісні показники визначених нами індивідуально-психологічні рис респондентів як контрольних, так і експериментальних груп. На четвертому етапі ми проводили формуючий експеримент, під час якого нами здійснювались заходи розвитку індивідуально-психологічних рис курсантів інституту кримінально-виконавчої служби, які опановують фах психолога пенітенціарних установ, необхідних для ефективного виконання своїх функціональних обов'язків. Також на четвертому етапі ми здійснювали контрольні вимірювання динаміки визначених нами показників майбутніх психологів пенітенціарних установ. На п'ятому етапі ми здійснювали обробку кількісних показників результатів респондентів експериментальних та контрольних груп отриманих під час констатуючого та формуючого експериментів. Після отримання зазначених вище результатів ми здійснювали кореляційний аналіз визначених нами показників. У подальшому ми визначали зміни показників, що були отримані при констатуючому та формуючому експериментах. Отримані зміни ми перевіряли за критерієм статистичної достовірності І - критерія Стьюдента на рівні статистичної значимості р > 0,05.

У подальшому ми здійснювали інтерпретування даних, визначали взаємозв'язок та вплив показників один на одного, а також результативність впливу заходів соціально-психологічного супроводження діяльності спеціалістів.

На початку дослідження нами були виділені чотири групи критеріїв, яких ми дотримувалися протягом дослідження.

Перша група складалась із показників, що характеризують саму професійну діяльність фахівців, зокрема результативності дій, професійної підготовленості та практичної готовності до виконання функціональних дій.

Друга група складалась із показників, що характеризують інтелектуальний рівень фахівців, зокрема рівень інтелекту, за тестом прогресивних матриць Дж. Равена та фактора В, за 16-ти факторним особистісним опитувальником Р. Кеттела, який визначений нами як інтелектуальність.

Третя група нараховувала індивідуально-психологічні показники за 16-ти факторним особистісним опитувальником Р. Кеттела, а саме факторів: С - емоційно-вольова стійкість; Е - наполегливість-покірність; G - сила над-Я-слабкість над-Я; Н - сміливість-сором'язливість; М - мрійливість-практичність; Q1 - гнучкість-ригідність; Q2 - самостійність-залежність; Q3 - високий самоконтроль поведінки-низький самоконтроль поведінки; Q4 - напруженість-розслабленість.

Четверта група визначала мотиваційну спрямованість респондентів досліджуваних груп, а саме мотивації досягнення за опитувальником Ю.М. Орлова «Потреби у досягненні опитувальника» та мотивації схвалення за опитувальником «Кроуна-Марлоу соціальної бажаності шкали».

Визначивши критерії експериментального дослідження, ми визначили загальну вибірку нашого дослідження, що нараховувала 162 особи чоловічої статі навчальних груп курсантів та слухачів інституту кримінально-виконавчої служби та фахівців пенітенціарних установ, де проходили стажування курсанти четвертого року навчання, що склали дві групи, а саме третю контрольну та експериментальну. Респондентами стали курсанти віком 19-24 років, які були розподілені на 6 груп - 3 експериментальні та 3 контрольні, офіцери пенітенціарних установ, що навчаться на заочній формі навчання у кількості 29 осіб чоловічої статі, а також 22 експерти, де проходили стажування курсанти четвертого курсу. Відповідно перша контрольна група склала - 24 особи, друга контрольна група - 20 осіб, третя контрольна група - 15 осіб, перша експериментальна група - 20 осіб, друга експериментальна група - 15 осіб, третя експериментальна група - 17 осіб.

При проведенні експериментального дослідження ми використовували результати експертного опитування, у вигляді оцінних карт на спеціалістів лише третьої експериментальної та контрольної груп саме тому, що ці респонденти є випускниками навчального закладу та проходили тривале стажування за фахом. Експертами виступали офіцери пенітенціарних установ, де проходили стажування 22 курсанти четвертого курсу. Експерти мали визначити рівень підготовки курсантів за двома критеріями, а саме - професійна підготовленість до виконання функціональних дій та результативність функціональних дій (виконання функціональних обов'язків). Експертам пропонувалось оцінити підлеглих, якими виступали респонденти третьої експериментальної та третьої контрольної груп згідно критеріальних показників (перший критерій - професійна підготовленість, другий - результативність функціональних дій) за 10-ти бальною шкалою (від максимального прояву критерію - 10 балів, до мінімального 1 бал).

За даними проведеного нами дослідження ми отримали відповідну динаміку статусу контрольних та експериментальних груп, що наводиться нижче.

Враховуючи динаміку змін кількісних показників, ми можемо відзначити те, що в першої контрольної групи на рівні статистичної значимості > 0,05 покращились такі показники як: фактор В - інтелект - 2,6 та фактор Н - сміливість-сором'язливість - 2,2. Суттєво змінився показник рівня інтелекту ВД. Ці зміни свідчать про те, що, попри констатуючий статус групи респондентів, ми помітили їх спроможність до розвитку мислення та сміливості у вирішенні складних ситуацій. Результати формуючого експерименту другої контрольної групи свідчать про покращення результатів визначених нами факторів за рахунок того, що ці респонденти стають більш самостійними та взаємодіють з респондентами третьої експериментальної групи (цікавляться як у них проходять тренінги впевненої поведінки, які завдання вирішуються та намагаються допомагати порадами своїм колегам). У респондентів цієї групи ми бачимо також позитивні зміни щодо їх інтелектуальних можливостей, проте, на відміну від другої групи у них зазнав позитивних змін фактор М - мрійливість-практичність, що свідчить про їх практичну спрямованість при вирішенні ситуацій, що виникають. Згідно отриманих даних зміни показників у четвертій контрольній групі ми бачимо позитивні зрушення в інтелектуальній сфері особистостей та позитивні зміни фактора Q2 - самостійність-залежність. Це свідчить про певну самостійність власних дій, проте досить чітко прослідковується певне зниження мотивації до дій та зниження наполегливості у досягненні мети.

Отже, за даними констатуючого та формуючого зрізу другої третьої та четвертої констатуючих груп слід відмітити такі тенденції до позитивних змін індивідуально-психологічних показників, зокрема інтелектуальних та емоційно-вольових сфер психологів пенітенціарних установ.

Порівнюючи кількісні зміни показників експериментальної групи №1 - респондентів 2-го курсу навчання, ми бачимо, що на рівні статистичної значимості змінились такі фактори: - рівень інтелекту - 6,1; М - мрійливість-практичність - 4,6; В - інтелект - 3,8; Q1 - гнучкість-ригідність - 2,6; С - емоційно-вольова стійкість - 2,2;

Ґрунтуючись на відповідних змінах показників, ми можемо впевнено вести мову про те, що саме тренінгові заняття дозволили підвищити рівень інтелекту, тобто логічного та практичного мислення респондентів другої експериментальної групи. Ми також можемо відмітити покращення мотивації досягнення успіху (хоча на статистично значимому рівні не відбулося переконливих змін), саме тому що цей показник наближається до критично значимого на статистичному рівні. Підтвердженням позитивних змін є зниження показника мотивації уникнення невдачі, що доводить позитивне спрямування дій респондентів на досягнення успіху в подоланні складних професійних ситуацій.

Порівнюючи кількісні зміни показників, експериментальної групи №2 - респондентів 3-го курсу навчання, ми бачимо, що на рівні статистичної значимості змінилися такі фактори: В - інтелект - 6,0; Q3 - високий самоконтроль поведінки-низький самоконтроль поведінки - 4,5; М - мрійливість-практичність - 3,8; Q1 - гнучкість-ригідність - 3,8; І Q - рівень інтелекту - 3,7; Мд - мотивація досягнення успіху - 3,4; Q2 - самостійність-залежність - 2,7; Е - наполегливість-покірність - 2,5; Н - сміливість-сором'язливість - 2,4; С - емоційно-вольова стійкість - 2,3; Му - мотивація ухилення - 2,2.

Не зважаючи на суттєві позитивні зміни факторів, що наведені вище, відбулося не суттєве зрушення у бік покращення фактора Q4 - напруженість-розслабленість. Проте, ми можемо стверджувати, що така тенденція до позитивних зрушень надає можливість респондентам не зациклюватися на можливих невдачах і знизити рівень психічної напруги від переживань будь-яких негараздів.

Порівнюючи кількісні зміни показників, експериментальної групи №3 - респондентів 4-го курсу навчання, ми бачимо, що на рівні статистичної значимості змінилися такі фактори як: - рівень інтелекту - 7,0; М - мрійливість-практичність - 4,4; С - емоційно-вольова стійкість - 4,0; В - інтелект - 3,9; Q3 - високий самоконтроль поведінки-низький самоконтроль поведінки - 3,7; Q2 - самостійність-залежність - 3,5; Q1 - гнучкість-ригідність - 3,2; Q4 - напруженість-розслабленість - 2,6; Мд - мотивація досягнення успіху - 2,3; G - сила над-Я-слабкість над-Я - 2,1.

Ієрархія змін факторів респондентів четвертої експериментальної групи свідчить про першочерговість змін рівня інтелекту, що може вказувати на те, що під час тренінгових занять респонденти досить продуктивно попрацювали та мали змогу сформувати не одну модель впевненої поведінки. Звісно, що достатньо сильною у цих респондентів є емоційно-вольова сфера, що характеризується практичною спрямованістю, самостійністю та гнучкістю дій, здатністю швидко виходити із складних ситуацій без значних психічних напружень. Також є тенденції до позитивних зрушень фактора Н - сміливість-сором'язливість та фактора Е - наполегливість-покірність, що може свідчити про спрямованість респондентів до активних дій. Мотиваційна спрямованість респондентів також змінилась у бік спрямування на досягнення мети, а не ухилення від невдач.

Досить цікавими є оцінки, що надали нам експерти, у яких під час практики виконували свої функціональні обов'язки респонденти третьої експериментальної групи у кількості 17 осіб чоловічої статі. Оцінки експертів наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Експертні оцінки респондентів третьої експериментальної групи

Згідно показників третьої експериментальної групи, на початку стажування у респондентів були нижчі експертні оцінки, ніж наприкінці стажування. Показники статистичної значимості професійної підготовленості та результативності діяльності змінилися на рівні статистичної значимості р > 0,05, що свідчить про позитивний вплив тренінгів на поліпшення індивідуально- психологічних якостей, які сприяють оптимізації діяльності психологів пенітенціарних установ.

Згідно результатів проведеного нами дослідження можна зробити такі висновки:

Під час контрольного та формуючого експериментів зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості р >05. Такі індивідуально-психологічні риси психологів пенітенціарних установ: рівень інтелекту; практичність власних дій; гнучкість поведінки; емоційно-вольова стійкість; самоконтроль поведінки; мотивація досягнення успіху; самостійність функціональних дій.

Порівнявши індивідуально-психологічні якості, що визначені, на думку респондентів, як значимі для успішної професійної діяльності та фактори, що зазнали позитивних змін на статистично значимому рівні, ми отримали таку їх ієрархію: емоційно-вольова стійкість; рівень інтелекту; самоконтроль поведінки; практичність власних дій.

Список використаних джерел

особистість психолог пенітенціарний установа

1. Агапов В.С. Я-концепция в структуре управленческой деятельности руководителя / В.С. Агапов. - М.: ГУУ, 1999. - 230 с.

2. Геллерштейн С.Г. Развитие профессионально-важных качеств: Научные основы обучения школьников труду / С.Г. Геллерштейн, А.Б. Дмитриев. - М.: Педагогика, 1970. - 278 с.

3. Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала / А.А. Деркач, Д.И. Фельдштейн. - М.: Изд-во Моск. психолого-соц. ин-та, 2004.- 752 с.

4. Деркач А.А. Акеология / А.А. Деркач, В.Г. Зазыкин. - М.: Знание, 2003. - 256 с.

5. Зеер Е.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов / Е.Ф. Зеер. - М.: Академический Проект, 2003. - 336 с.

6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. - М.: Знание, 1996. - 312 с.

7. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю.П. Поваренков. - М.: Изд-во УРАО, 2002. - 160 с.

8. Шадриков В.Д. Проблемы системогенеза профессиональной деятельности / В. Д. Шадриков. - М.: Наука, 1982. - 185 с.

9. Швидкий В.О. Професійна Я-концепція фахівця і вишівська підготовка / В.О. Швидкий // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. - № 1. - С. 229-235.

10. Super D.E. et al. Vocational Devеlopment: A Framework of Research / D.E. Super. - New York, 1957. - 142 р.

11. Holland Y.L. Explorations of a theory оf vocational choice // Psychol./ Y.L. Holland, J. Appl. - 1968. - V. 52. - N 1.

Размещено на Allbest.ru