Особливості взаємозв'язку емоційного інтелекту та відчуття успішності сучасної молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості взаємозв'язку емоційного інтелекту та відчуття успішності сучасної молоді

К.О. Санько

Постановка проблеми. Сучасному суспільству потреба особистість, яка, незважаючи на підвищений рівень стресогенності життя у сучасних нестабільних політичних та соціально-економічних умовах, прагнутиме до досягнення успіху та благополуччя у житті, що тим самим забезпечуватиме як особистісний, так і соціальний прогрес. Практична реалізація цього прогресу багато в чому залежить саме від сучасної молоді, на яку покладено важливу місію знизити рівень нестриманості людей у виявленні емоцій, що призводить до конфліктів, жорстокості, агресії у міжособистісних стосунках, сім'ї, професійній сфері, який спостерігається нами у сьогоденні. Економічні та соціальні умови призвели до усвідомлення важливості відчуття успішності як для конкретної особистості, так і для здорового суспільства у цілому. У зв'язку з цим набувають актуальності дослідження проблеми успішності та детермінант цього відчуття у молоді. Тому гіпотетичні зв'язки між феноменом емоційного інтелекту та відчуттям успішності людини викликають науково-психологічний інтерес до даної проблеми.

Аналіз останніх досліджень. Обґрунтованість припущення про потенціал емоційного інтелекту впливати на життєвий успіх особистості зумовлена як результатами існуючих у цій сфері досліджень, так і проголошеним у різних моделях емоційного інтелекту психологічним змістом його компонентів. До них належать: готовність суб'єкта мобілізувати себе на активну діяльність (внутрішньоособистісний емоційний інтелект), вміння підтримувати доброзичливі стосунки з оточуючими, запобігання виникненню конфліктів через регулювання емоційної експресивності (міжособистісний емоційний інтелект), здатність до саморегуляції (інформаційно-перероблюваний компонент) та система диспозицій [9].

Дослідженням емоційного інтелекту як однієї з детермінант успішності у функціонуванні суб'єкта життєдіяльності на зарубіжному та вітчизняному просторі займаються такі вчені, як Д. Гоулман, Г. Орме, К. Саарні, Дж. Майєр, П. Саловей, Р. БарОн, К.В. Петрідес, Е. Фернхем, К. Стайнер, Д.В. Люсін, Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига, Г. Гарскова, В.М. Дружинін, І.М. Андрєєва, О.І. Власова, А.Г. Четверик-Бурчак.

Зазначимо, що вивчення емоційного інтелекту як потенційного чинника-предиктора життєвого успіху є досить актуальним та дослідженим феноменом у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці. Проте більшість досліджень спрямовані на зв'язок емоційного інтелекту з професійною або академічною успішністю, що робить актуальним та спонукає до дослідження зв'язок емоційного інтелекту з самовідчуттям успішності в людини незалежно від її зовнішніх проявів успіху життєдіяльності.

Метою статті є розгляд поглядів щодо феномену успіху, успішності та визначення зв'язку емоційного інтелекту з відчуттям успішності сучасної молоді.

Виклад основного матеріалу. Розгляд проблеми успіху і факторів, що впливають на його досягнення, в зарубіжній і вітчизняній психології має свою специфіку. Так, в зарубіжній психології проблема розроблялася протягом усього XX століття багатьма школами і напрямами, а саме: в рамках гуманістичної психології А. Маслоу, К. Роджерсом, в соціально-когнітивній теорії А. Бандурою, в індивідуальній психології А. Адлером, в дослідженнях конкретної діяльності К. Левіном, Д. Мак-Клелландом та ін. Успіх в Україні довго не виступав цінністю ні для суспільства, ні для науки, була орієнтація на «зрівнювання», деіндивідуалізацію. Поняття успіху у вітчизняній літературі розглядається в декількох аспектах. По-перше, це досягнення певного результату, який оцінюється особистістю як значущий (об'єктивні показники досягнень і їх суб'єктивна оцінка). По-друге, під успіхом розуміється суспільне визнання досягнень людини (соціальний, нормативний аспект успіху). По-третє, під успіхом розуміється удача в досягненні чого-небудь, що відповідає вітчизняній ментальності [7].

Сучасні дослідження трактують успіх як певний рівень досягнень, позитивний результат діяльності суб'єкта з досягнення соціально значущих цілей та форму самореалізації та саморозвитку [7]. Л.І. Дементій розрізняє поняття успіх і успішність. У понятті успіх фіксуються об'єктивні досягнення у конкретній діяльності і в житті в цілому. А поняття успішність відображає суб'єктивне переживання досягнення успіху і пов'язується з результативністю власної діяльності, з продуктивністю зусиль особистості [2]. Зазначимо, що у нашому дослідженні ми використовуємо саме поняття успішності, тобто самовідчуття успішності особистості незалежно від її зовнішніх соціально обумовлених проявів успіху життєдіяльності. Г. Тульчинський виділяє чотири основні форми успіху: 1) успіх-популярність - соціальне визнання, ступінь обдарованості людини; 2) успіх-визнання авторитетними експертами, якими можуть бути члени сім'ї, друзі, колеги; 3) успіх-подолання і самовизначення проблем і протиріч життя за рахунок здібностей і волі (самооцінка і самоповага);

успіх-покликання - задоволення особистості приносить діяльність, яка є джерелом самореалізації особистості [8].

У дослідженнях К.О. Абульханової-Славської, Д.О. Леонтьєва, В.О. Петровського та інших успішність особистості розглядається у рамках діяльнісного підходу і психологічної практики як проблема особистісного зростання, проблема розвитку самоідентичності, адаптованості до зовнішніх умов життєдіяльності, проблема, пов'язана з формуванням у особистості стилю діяльності, і, в цілому, індивідуальної стратегії життя [1].

Вітчизняна вчена Т.М. Титаренко визначає вдале життя як таке, що влаштовує, суб'єктивно задовольняє людину та визначається тим, як саме вона оцінює свої можливості, враховує свої обмеження та наскільки адекватно моделює його майбутню траєкторію відповідно до очікувань оточення та власного потенціалу [9]. Схильність людини до переживання позитивних емоцій, вміння у разі необхідності контролювати та модифікувати власні емоційні стани та емоції оточуючих, виступають ймовірними детермінантами успішності життєдіяльності особистості [9]

Виходячи з концепції соціально-психологічної адаптації А.О. Реана, можна виокремити зовнішні та внутрішні показники успішності. Учений вважає, що до зовнішніх показників можна віднести характеристики успішності «пристосування» людини до умов життєдіяльності. До форм прояву успішності пристосування можна віднести рівень матеріального благополуччя, соціального статусу людини. Внутрішнім критерієм рівня пристосованості до умов життєдіяльності є відчуття емоційної стабільності, задоволеності життям, комфорту.

Рівень узгодженості зовнішнього та внутрішнього критеріїв прояву адаптованості до умов життя є надійним критерієм успішності життєздійснення людини, констатувати яку можна лише за умови відповідності вимогам обох критеріїв [9].

Наукові дослідження та життєва практика демонструють, що найбільшого успіху в житті досягають ті, хто в змозі в критичний момент узяти себе в руки і не піддатися гніву, подразненню або смутку, тобто люди, котрі здатні управляти емоційною сферою.

Зазначимо, що початок етапу популяризації феномена пов'язують з публікацією книги Д. Гоулмана «Емоційний інтелект». Автор відводить емоційному інтелекту значне місце у визначенні успішності життєдіяльності людини, важливіше, порівняно з традиційним ^, який на його думку, прогнозує лише 10-30 відсотків ефективності професійної діяльності. Згідно з концепцією вченого, емоційний інтелект - це «здатність людини тлумачити власні емоції і емоції оточуючих з тим, щоб використовувати отриману інформацію для реалізації власних цілей» [9]. Цю концепцію можна вважати змішаною, оскільки вчений включає до складу емоційного інтелекту різні за своєю природою, структурою і функціями компоненти. У своїй книзі автор виокремлює такі складові емоційного інтелекту: а) знання власних емоцій, що охоплюють процеси ідентифікації і найменування емоційних станів, розуміння взаємозв'язків, що виникають між емоціями, мисленням і діями; б) управління емоціями - контроль над емоціями та заміна небажаних емоційних станів адекватними; в) мотивація - як здатність входити в емоційні стани, що сприяють досягненню успіху; г) здатність розпізнавати емоції в інших людей, бути чутливим до них і керувати емоціями інших; ґ) підтримка стосунків, здатність вступати в міжособистісні стосунки з іншими людьми та підтримувати їх [9]. Структура емоційного інтелекту Д. Гоулмана вважається ієрархічною, оскільки ідентифікація емоцій є передумовою управління ними. У той же час одним з аспектів управління емоціями є здатність продукувати емоційні стани, що призводять до успіху. Ці три здібності, звернені до інших людей, є детермінантою четвертої - входити в контакт і підтримувати доброзичливі взаємини.

Як зауважує І.М. Андрєєва, пізніше Д. Гоулман запропонував чотирикомпонентну структуру емоційного інтелекту [1]. Він виділив чотири сфери компетентностей, до яких входять: а) самосвідомість, яка охоплює характеристики адекватної самооцінки, емоційної самосвідомості та впевненості у собі; б) самоконтроль, що включає контроль над емоціями, відкритість, адаптивність, жагу до перемоги, ініціативність та оптимізм; в) соціальну чутливість та форми її прояву: співпереживання, ділову обізнаність, запобігливість; г) керування взаєминами з оточуючими людьми, що виявляється у прагненні надати їм допомогу у самовдосконаленні, сприяти змінам, ефективно вирішувати конфліктні ситуації, стимулювати командну роботу і співпрацю, надихати та здійснювати вплив на оточення [9].

Е.Л. Носенко та Н.В. Коврига відзначають існування ієрархічної структури рівнів сформованості емоційного інтелекту. Автори розглядають емоційний інтелект як емоційну розумність, що виконує стресозахисну та адаптивну функції, і через них визначають успіх життєдіяльності людини. Це відбувається залежно від емоційного ставлення людини до світу, інших людей та самого себе [4].

Зазначимо, що погляди та дослідження учених з проблеми успішності особистості уможливлюють розгляд емоційного інтелекту як насправді надзвичайно важливої інтегральної, динамічної, контекстуалізованої властивості особистісної ідентичності, яка реалізується через здібності розуміти емоції, узагальнювати їхній зміст, виокремлювати емоційний підтекст у міжособистісних стосунках, регулювати емоції так, щоб сприяти через позитивні емоції успішній когнітивній діяльності та долати негативні емоції, які заважають спілкуванню та самовідчуттю успішності.

Цікаві дані, що стосуються неоднозначного характеру взаємозв'язку емоційних здібностей і академічної успішності студентів, були отримані О.І. Власовою. Ученою статистично підтверджено гіпотезу про те, що зі зменшенням показників успішності навчання пов'язане зростання управління емоціями досліджуваних. На думку дослідниці, низький рівень академічних здібностей на рівні індивідуальної саморегуляції компенсується працьовитістю і добросовісним ставленням або само- реалізацією в іншу, наприклад, неформальну сферу людських взаємин [1].

Зазначимо, що проведені дослідження K.S. Law, продемонстрували зв'язок емоційного інтелекту з результативністю професійної діяльності, було знайдено кореляційний зв'язок між рівнем емоційного інтелекту та оцінкою успішності виконання завдання керівником [9].

Нещодавнє дослідження проведене вітчизняною вченою А.Г. Четверик-Бурчак, продемонструвало, що внутрішньоособистісний та міжособистісний компоненти емоційного інтелекту (при їх високому рівні сформованості) можуть виступати в якості потенційних детермінант успішності виконання провідних життєвих завдань. [9]

Розглянемо результати проведеного нами пілотажного дослідження, у якому брали участь випускники загальноосвітніх шкіл, інтернатів м. Миколаєва та студенти перших курсів Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського у кількості 20 осіб з рівномірним представленням у виборці досліджуваних чоловічої та жіночої статі, віком від 17 до 20 років. Однією з задач пілотажного дослідження було визначення кореляцій між емоційним інтелектом та відчуттям успішності молоді. З метою вирішення поставленої задачі у дослідженні використовувався комплекс теоретичних, емпіричних методів і методи статистичної обробки даних. До теоретичних методів увійшли аналіз, синтез, узагальнення досліджуваних даних із теми дослідження. До комплексу емпіричних методів належать: спостереження, бесіда та психодіагностичні методики: опитувальник емоційного інтелекту «ЕмІн» Д.В. Люсіна, опитувальник емоційного інтелекту К. Барчарда (в адаптації Г.Г. Князєва, Л.Г. Митрофанової, О.М. Разумникової) для вивчення рівня емоційного інтелекту та методика діагностики індексу успішності на основі техніки репертуарних ґрат Дж. Келлі для визначення самовідчуття успішності людини (у розробці О.С. Новікова). До комплексу методів статистичної обробки даних увійшли дескриптивний та кореляційний аналіз. При обробці даних використовувалась комп'ютерна програма ЯРЯЯ 17.0.

У результаті проведеного пілотажного дослідження виявлено, що більшість респондентів (60%) мають середній рівень загального емоційного інтелекту, це говорить про те, що люди, як правило, не завжди здатні розуміти свої емоції та емоції оточуючих, а також керувати емоціями. Зазначимо, що міжособистісний емоційний інтелект у 50% досліджуваних на високому рівні, що свідчить про розуміння ними емоційного переживання іншої людини, таким людям легко встановити, яку саме емоцію відчуває інша людина, і знайти для неї вербальне вираження. У 45% респондентів міжособистісний емоційний інтелект на середньому рівні, тобто люди не завжди можуть розпізнати емоцію оточуючих, ідентифікувати її, а також контролювати інтенсивність емоцій інших людей. У 5% низькі показники міжособистісного емоційного інтелекту, такі люди не розпізнають наявність емоцій в інших, не кажучи про розуміння їх причинно-наслідкового зв'язку.

Що стосується внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, то у 45% досліджуваних він на низькому рівні, що говорить про те, що люди не здатні до усвідомлення власних емоцій, їх розпізнавання та ідентифікації, а також розуміння причин виникнення у себе тієї чи іншої емоції, нездатні до вербального опису. У 20% досліджуваних спостерігаються середні показники внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, що свідчить про рідкісні прояви уваги до свого емоційного світу. Високий рівень внутрішньоособистісного емоційного інтелекту демонструють 35% респондентів, що говорить про їх здатність розпізнавання, розуміння та диференціювання емоційного переживання у себе, а також здатності знайти йому вербальний опис, розуміти причини його виникнення та наслідки, до яких пережиті емоції можуть призвести.

При дослідженні самовідчуття успішності у сучасної молоді ми отримали більшість високих показників (80% респондентів). Це свідчить про те, що молодь вважає себе, свої досягнення сьогодні успішними. Та лише 20% - досліджувані з низьким самовідчуттям успішності, тобто дані респонденти не відчувають себе успішною молоддю.

У результаті статистичної обробки даних виявлені наступні значущі кореляції (на рівні 0,05) між розумінням своїх емоцій і відчуттям успішності (р<0.05). Можна припустити, що молодь, яка здатна усвідомлювати свої емоції, розпізнавати та ідентифікувати їх, розуміти причини виникнення тієї чи іншої емоції, здатна до їх вербального опису, знаходиться у стані емоційної стабільності та комфортності, що забезпечує позитивну оцінку власної життєдіяльності. Також виявлено взаємозв'язок між контролем експресії та відчуттям успішності (р<0.05). Можна вважати, що розуміння того, що людина може контролювати зовнішні прояви своїх емоцій надихає її до певного самоконтролю, упевненості у собі та досягнення власних цілей. Виявлено очікуваний зв'язок внутрішньоособистісного емоційного інтелекту з відчуттям успішності (р<0.05). Такий зв'язок може демонструвати, що уміння розуміти та управляти своїми емоціями, викликати й підтримувати бажані емоції та тримати під контролем небажані забезпечують людині легкість знаходження альтернативних варіантів дій з навколишнім середовищем, розуміння результативності власних зусиль, що призводить до усвідомлення себе як успішної особистості.

Висновки. Отже, проаналізувавши отримані результати теоретичного та пілотажного досліджень, на наш погляд, можна припустити, що сучасній молоді для відчуття успішності як для конкретної особистості, так і для здорового суспільства у цілому необхідно розвивати емоційний інтелект як один із чинників успішності. Варто зазначити, що молодь з високим рівнем емоційного інтелекту, яка володіє здатністю до розуміння як власних емоцій, так і емоцій інших людей, уміє ідентифікувати емоції, розуміти причини їх виникнення, здатна до вербального опису емоційних переживань, а також управління емоційною сферою ефективно справляється з мінливими умовами життєдіяльності та відчуває себе успішною. Проте, виходячи з нашого дослідження, зауважимо, що для відчуття успішності переважним є розвиток внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, тобто розуміння власної емоційної сфери. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні впливу емоційного інтелекту на адаптивність та психологічне благополуччя.

Список використаних джерел

успішність емоційний інтелект стресозахисний

1. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект как феномен современной психологии / И.Н. Андреева. - Новополоцк: ПГУ, 2011. - 388 с.

2. Дементий Л.И. Ответственность как детерминанта социальных представлений об успехе и условиях его достижения / Л.И. Дементий, Н.В. Лэйфрид // Вестник Омского унта. - 2012. - Вып. 3. - С. 289-295.

3. Люсин Д.В. Структура эмоционального интеллекта и связь его компонентов с индивидуальными особенностями: эмпирический анализ / Д.В. Люсин, О.О. Марютина, А.С. Степанова // Социальный интеллект: теория, измерение, исследования; под ред. Д.В. Люсина, Д. В. Ушакова. - М.: Ин-т психологии РАН, 2004. - С. 129-140.

4. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції: моногр. / Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига - К.: Вища школа, 2003. - 126 с.

5. Носенко Е.Л. «Емоційна розумність» як детермінанта успішної життєдіяльності людини і шляхи її операціоналі- зації / Е.Л. Носенко // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Педагогіка і психологія. - 2000. - Вип. 6. - С. 3-7.

6. Обуховский К. Галактика потребностей. Психология влечений человека / К. Обуховский. - СПб.: Изд-во «Речь», - 296 с.

7. Орме Г. Эмоциональное мышление как инструмент достижения успеха / Г. Орме. - М.: «КСП+», 2003. - 272 с.

8. Тульчинский Г.А. Разум, воля, успех: О философии поступка / Г.А. Тульчинский. - Л., 1990. - С. 120--150.

9. Четверик-Бурчак А.Г. Механізми впливу емоційного інтелекту на успішність життєдіяльності особистості: дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Аліна Григорівна Четверик-Бурчак. - Одеса, 2015. - 187 с.

Размещено на Allbest.ru