До проблеми психологічної детермінації самоефективності працівників освітніх організацій у теоретико-методологічній парадигмі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

До проблеми психологічної детермінації самоефективності працівників освітніх організацій у теоретико-методологічній парадигмі

О.М. Мушегов

О.М. Мушегов. До проблеми психологічної детермінації самоефективності працівників освітніх організацій у теоретико-методологічній парадигмі. У статті здійснено аналіз концептуального поля теоретико-методологічних засад дослідження проблеми психологічних детермінант самоефективності освітніх працівників. Висвітлено концепцію онтогенезу людської психіки, розроблену фундатором сучасної вітчизняної психології Г.С. Костюком, як ключової для розуміння сутності детермінації самоефективності. Розкрито розуміння Г.С. Костюком проблеми детермінації та рушійних сил розвитку особистості з ідеєю її «саморуху». Констатовано, що для становлення самоефективності важливою є ідея саморозвитку у генезі здійснення особистості у контексті генетико-моделюючого методу С.Д. Максименка. Зазначено, що основоположним для теоретико-експериментальних розвідок в організаційній психології є концептуальний підхід до детермінації освітнього простору Л.М. Карамушки, за яким виокремлення детермінант розвитку організаційної культури освітніх організацій відбувається не лише у рівневій парадигмі - детермінанти мезо- та мікрорівня, а й у парадигмі «зовнішні-внутрішні». Здійснено аналіз концептуального підходу до проблеми самоефективності керівників освітніх організацій О.І. Бондарчук, за яким розкрито тенденції актуалгенези самоефективності як «внутрішньої» психологічної детермінанти розвитку організаційної культури освітніх організацій. За результатами аналізу концептуального поля теоретико-експериментального дослідження детермінації самоефективності, ґрунтуючись на ідеї особистості як «системи систем» (Г.С. Костюк), запропоновано розгляд самоефективності як системної особистісної якості, продуктивність якої обумовлюється констеляцією детермінант як у рівневій парадигмі - мезо- і мікрорівня, так і у парадигмі «зовнішні-внутрішні». детермінація самоефективність керівник

Ключові слова: детермінація, психологічна детермінанта, особистість, розвиток, ефективність, самоефективність, зовнішні умови, внутрішні умови, модель, освітні організації, працівники освітніх організацій.

А.Н. Мушегов. К проблеме психологической детерминации самоэффективности работников образовательных организаций в теоретико-методологической парадигме. В статье осуществлён анализ концептуального поля теоретико-методологического основания исследования проблемы психологических детерминант самоэффективности работников образовательных учреждений. Освещено концепцию онтогенеза человеческой психики, разработанную основателем современной отечественной психологии Г.С. Костюком, как ключевой для понимания сущности детерминации самоэффективности. Раскрыто понимание Г.С. Костюком проблемы детерминации и движущих сил развития личности с идеей ее «самодвижения». Констатировано, что для становления самоэффективности важна идея саморазвития в генезисе осуществления личности в контексте генетико-моделирующего метода С.Д. Максименка. Отмечено, что основополагающим для теоретикоэкспериментальных исследований в организационной психологии является концептуальный подход к детерминации образовательного пространства Л.М. Карамушки, согласного которому выделение детерминант развития организационной культуры образовательных организаций происходит не только в уровневой парадигме - детерминанты мезо- и микроуровня, но и в парадигме «внешние-внутренние». Осуществлён анализ концептуального подхода к проблеме самоэффективности руководителей образовательных организаций Е.И. Бондарчук, в котором раскрыты тенденции актуалгенезы самоэффективности как «внутренней» психологической детерминанты развития организационной культуры образовательных организаций. По результатам анализа концептуального поля теоретико-экспериментального исследования детерминации самоэффективности, основанного на идее личности как «системы систем» (Г.С. Костюк), самоэффективность рассматривается как системное личностное свойство, производительность которого обусловливается констелляцией детерминант как в уровневой парадигме - мезо- и микроуровня, так и в парадигме «внешние-внутренние».

Ключевые слова: детерминация, психологическая детерминанта, личность, развитие, эффективность, самоэффективность, внешние условия, внутренние условия, модель, образовательные организации, работники образовательных организаций.

Постановка проблеми. «Синергетика в контексті творчих ін- тенцій розвитку освіти» (В.Г. Кремінь) висуває нові вимоги до продуктивного професійного становлення працівників загальноосвітніх навчальних закладів, до його професійної самореаліза-ції та самоефективності. Реалії сучасного освітнього простору, «функціонування синергетичної освіти, здатної відповідати на виклики сучасності», «вирішення проблем, які виникли перед освітою в контексті синергетичного підходу» [11, с. 11], актуалізують проведення різнобічних наукових теоретико-експеримен- тальних досліджень особистості вчителя як суб'єкта професійної діяльності. Це, в свою чергу, висуває як гострозлободенну проблему дослідження психологічної детермінації самоефективнос- ті працівників освітніх організацій.

Аналіз останніх досліджень. Проблема детермінації має вагомий статус у сучасних наукових розвідках різних галузей вітчизняної психології - загальної, медичної, педагогічної та вікової, соціальної та ін. Предметом новітніх досліджень, зокрема, є: психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі (С.Д. Максименко, Г.В. Куценко-Ладо, Н.В. Пророк та ін.); характеристика соціокультурної детермінації професійної підготовки майбутнього вчителя (О.Б. Будник); проблема кауза- ції у розумінні психологічних детермінант психічних порушень, пов'язаних з хворобливими станами організму (К.С. Максименко); зовнішні та внутрішні фактори детермінації психологічного пізнання (О.А. Мельник) та ін.

Значна увага приділяється проблемі детермінації у сучасній організаційній психології, зокрема досліджено: проблему само- ефективності керівника освітньої організації як психологічної детермінанти розвитку організаційної культури; роль само- ефективності менеджерів організацій як внутрішньої детермінанти розвитку організаційної культури освітніх організацій (О.І. Бондарчук); чинники розвитку типів організаційної культури закладів середньої освіти (О.В. Креденцер); організаційний розвиток як детермінанта організаційної культури загальноосвітніх навчальних закладів (Л.М. Карамушка, К.В. Терещенко, В.І. Лагодзінська, В.І. Івкін, А.М. Шевченко); психологічні детермінанти (зовнішні та внутрішні) розвитку організаційної культури (Л.М. Карамушка, О.І. Бондарчук, О.В. Винославська, В.М. Івкін, О.С. Ковальчук, О.В. Креденцер, В.І. Лагодзінська, К.А. Пенцак, К.В. Терещенко, А.М. Шевченко). Зазначимо, що і сьогодні залишається поза межами розгляду така проблема організаційної психології, як детермінація самоефективності працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета статті: здійснити аналіз проблеми психологічної детермінації самоефективності працівників освітніх організацій у те- оретико-методологічній парадигмі.

Виклад основного матеріалу. Теоретико-експериментальне дослідження психологічних детермінант самоефективності працівників освітніх організацій ґрунтується на базальних теорети- ко-методологічних засадах вітчизняної психології.

Ключовою для розуміння детермінації самоефективності є концепція онтогенезу людської психіки, розроблена фундатором сучасної вітчизняної психології Г.С. Костюком. Розкриваючи проблему характерних рис розвитку психіки, учений дає визначення категорії розвитку, яке є принципово важливим для розуміння сутності самоефективності: «Розвиток - це зміни живої людської системи, зміни не випадкові, необхідні, послідовні, пов'язані з певними етапами її життєвого шляху, і прогресивні, тобто такі, що характеризують її рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне й функціональне вдосконалення» [5, с. 70]. По суті в цьому визначенні категорії розвитку учений показав магістральні лінії становлення самоефективності в особистісному вимірі. Розвиток самоефективності у своєму підґрунті має концептуальне положення про «переходи від нижчих до вищих структур психічного життя», за якого «психіка формується як дедалі більш ускладнювана і структурно організована динамічна система» (курсив наш. - О.М.) [5, с. 74].

Проблема детермінації безпосередньо піднята Г.С. Костюком у процесі розгляду умов «психічного розвитку людського індивіда». Учений наголошує: «Психічний розвиток людського індивіда - обумовлений процес. Визначення його обумовленості, або детермінованості (від лат. беїегшіпаге - визначати), і правильне її розуміння - основа практичного керування ним» [5, с. 76]. Саме означення детермінованості як визначальної засади психічного розвитку людського індивіда є основоположною у розумінні процесу становлення, перебігу та розвитку самоефективності.

Самоефективність як особистісна риса у своєму підґрунті має самовиховання, яке є неодмінною умовою її продуктивного розвитку. Г.С. Костюк звертає увагу на те, що: «Виховання досягає надійних успіхів у формуванні моральних та інших якостей особистості, якщо воно сприяє розгортанню самовиховання..., керує цим процесом, забезпечує тактовну допомогу. у виборі шляхів і засобів ефективної роботи над собою» (курсив наш. - О. М.) [5, с. 88], тобто він піднімає проблему технологічного супроводу, яка стала невід'ємним атрибутом наукових розвідок ХХІ ст. Розробка технології розвитку самоефективності у процесі самовиховання професійної суб'єктності вчителя є однією з нагальних проблем для сучасного освітнього простору.

Принципово важливим для сутності детермінації самоефек- тивності є розкриття Г.С. Костюком рушійних сил розвитку психіки. Квінтесенцією її є «наукове розуміння процесу становлення людської особистості як «саморуху», що визначається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов» [5, с. 90]. Засадовим для розуміння зовнішньої та внутрішньої детермінації самоефективності є здійснений ученим аналіз складних взаємозв'язків у дихотомії «зовнішні-внутрішні умови», що імпліцитно розширює і збагачує сутнісне розуміння самоефективності. Розкриваючи генезу внутрішніх умов, Г.С. Костюк дає палітру спектральних ліній збагачення самоефективності: «Внутрішні умови не залишаються одними й тими самими на всіх його (розвитку індивіда - О. М.) ступенях, вони невпинно збагачуються через діяльність індивіда. Завдяки цьому стають можливими нові відношення його до зовнішнього світу, пов'язані з новими цілями, потребами, інтересами» (курсив наш. - О. М.) [5, с. 90]. «Внутрішні суперечності - рушійні сили розвитку» - ця теоретико-методологічна засада є визначальною для становлення і розвитку самоефективності як процесу. «Внутрішні суперечності, що виникають в її житті, спонукають до активності, спрямованої на їх подолання... Вони виступають як внутрішні спонукання до вдосконалення діяль- ностіособистості» [5, с. 90-91].

Г.С. Костюк, характеризуючи перебіг суперечностей в емоційній сфері, антиципіював ідею збалансованості самоефектив- ності як системи, розкрив шлях переходу її від незбалансованос- ті як ознаки її нестійкості до конгруентної стійкості: «Розвиток емоцій також характеризується своїми специфічними суперечностями. Як відомо, емоції мають «полярні» якості, що переживаються як протилежні (задоволення - незадоволення, радість - сум, упевненість - сумнів тощо). Єдність і боротьба цих протилежностей є важливою умовою розвитку емоцій, в переходах від ситуаційних емоційних станів до стійких почуттів, що є властивостями особистості» [5, с. 92], які забезпечують також і стійкість її самоефективності.

Малодослідженою й сьогодні залишається онтогенетична проекція становлення та розвитку самоефективності. Про детер- мінантну роль внутрішніх суперечностей у процесі онтогенезу Г.С. Костюк висловив взірцеві аперцепції: «В онтогенезі особистості внутрішні суперечності набувають на кожному етапі свого змісту, своїх форм виявлення і способів подолання, тобто вони розвиваються з розвитком її життєвих взаємовідносин із навколишнім середовищем. На перших порах суперечності не усвідомлюються суб'єктом, а на дальших етапах часто стають об'єктом його свідомості, переживаються ним як незадоволення собою, як свідоме, активне прагнення до самовдосконалення» [5, с. 93]. Де- термінантний вплив внутрішніх суперечностей на становлення в освітньому просторі самоефективності вчителя вимагає окремого експериментального вивчення.

Для становлення самоефективності в освітньому просторі принципово важливою є ідея саморозвитку у генезі здійснення особистості, яка отримала своє розкриття у генетико-моделюю- чому методі С.Д. Максименка, метою якого є «вивчення цілісної особистості, що саморозвивається» [6].

Аналіз проблеми психологічної детермінації в організаційній психології засвідчує, що основоположним для теоретико- експериментальних розвідок є концептуальний підхід до детермінації освітнього простору, розроблений Л.М. Карамушкою [4; 9], який має власну генезу протягом чверті століття (про що буде йти мова окремо). У концептуальному підході психологічні детермінанти виокремлюються за своєю рівневою організацією на такі три блоки: 1) детермінанти макрорівня - «обумовлені особливостями розвитку суспільства й освітньої галузі»; 2) детермінанти мезорівня - «обумовлені особливостями розвитку освітньої організації»; 3) детермінанти мікрорівня - «обумовлені особливостями діяльності та поведінки менеджерів та персоналу освітніх організацій» [9, с. 79]. Принципово значущим є виокремлення детермінант розвитку організаційної культури освітніх організацій не лише у рівневій парадигмі - детермінанти мезо- та мікрорівня, а й у парадигмі «зовнішні-внутрішні», що дає змогу системно розширити проблему детермінації розвитку організаційної культури в освітньому просторі.

Зазначимо, що стрижневим у сучасній організаційній психології є концептуальній підхід О.І. Бондарчук до проблеми само- ефективності керівників освітніх організацій, в якому у теорети- ко-експериментальному вимірі розкриті тенденції актуалгенези самоефективності керівників як «внутрішньої» психологічної детермінанти розвитку організаційної культури освітніх організацій [2; 9]. Розроблена нею модель психологічної підготовки керівників освітніх організацій до діяльності в умовах змін, проектує діяльність керівника, здатного бути ефективним у сучасній синергетичній парадигмі освітнього процесу.

Ґрунтуючись на ідеї особистості як «системи систем» (Г.С. Костюк), самоефективність розглядається нами як системна особистісна якість, продуктивність якої обумовлюється констеляцією детермінант як у рівневій парадигмі - мезо- і мі- крорівня, а й у парадигмі «зовнішні-внутрішні», що дозволяє системно розширити проблему детермінації розвитку організаційної культури в освітньому просторі. Проблеми, «що постають перед освітою, актуалізують значення можливості використання синергетичної моделі організації освітнього часу та простору» [11, с.8], висувають необхідність розробки моделі Я-концепції самоефективного працівника освітньої організації, здатного бути продуктивним у сучасних трансформаційних процесах освітнього простору.

Висновки

Концептуальне поле теоретико-методологічних засад дослідження психологічної детермінації самоефективнос- ті освітніх працівників включає наступне: концепцію онтогенезу людської психіки, (Г.С. Костюк); ідеї розвитку особистості у контексті генетико-моделюючого методу (С.Д. Максименко); концептуальний підхід до детермінації освітнього простору (Л.М. Карамушка); концептуальний підхід до проблеми само- ефективності керівників освітніх організацій (О.І. Бондарчук).

Перспективи подальшого дослідження полягають у теоре- тико-експериментальному аналізі тенденцій становлення самое- фективності працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Список використаних джерел

Бандура А. Теория социального научения / Альберт Бандура; пер. с англ. - СПб. : Евразия, 2000. - 320 с.

Бондарчук О.І. Організаційно-професійні особливості са- моефективності керівників освітніх організацій / О.І. Бондарчук // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського нац. університету імені Івана Огі- єнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України; за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. - Вип. 27. - К. : Аксіома, 2015. - С. 57-69.

Будник О.Б. Соціально-психологічний контекст підготовки майбутнього педагога / О.Б. Будник // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. - Вип. 30. - Кам'янець- Подільський : Аксіома, 2016. - С. 31-47.

Карамушка Л.М. Організаційна культура освітніх організацій : зв'язок між рівнем розвитку та чинниками мезо- та макрорівня / Л.М. Карамушка // Організаційна психологія. Економічна психологія. Науковий журнал / за ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - Київ, 2015. - № 1. - С. 1-33. - Режим доступу: http://orgpsy-journal.in.ua/files/ pdf/1_1_1424846972.pdf

Костюк Г.С. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки / Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Григорій Силович Костюк ; за ред. Л.М. Проко- лієнко. - К. : Радянська школа, 1989. - С. 70-98.

Максименко С.Д. Ґенеза здійснення особистості / Сергій Дмитрович Максименко. - К. : Вид-во ТОВ «КММ», 2006. - 240 с.

Максименко К.С. Проблема каузации в понимании психологических детерминант психических нарушений, связанных с болезненными состояниями организма / К.С. Максименко // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костю- ка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрі- євої. - Вип. 26. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2014. - С. 390-407.

Мельник О.А. Зовнішні та внутрішні фактори детермінації психологічного пізнання / О.А. Мельник // Фундаментальные и прикладные исследования в практиках ведущих научных школ. - 2015. - № 4 (10).- С. 22-30.

Психологічні детермінанти розвитку організаційної культури : монографія. [Електронний ресурс] / Л.М. Карамушка,

О.В. Креденцер, К.В. Терещенко [та ін.] ; за ред. Л.М. Карамушки. - К. : Педагогічна думка, 2015. - 288 с. - Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/10087/

Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі [Текст] : колективна монографія / С.Д.Максименко, Г.В. Куценко-Лада, Н.В. Пророк та ін. ; за ред. С.Д. Максименка ; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка НАПНУ. - Київ ; Кіровоград : Імекс - ЛТД, 2013. - 400 с.

Синергетика i освіта : монографш / за ред. В.Г. Кременя. - К. : Інститут обдарованої дитини, 2014. - 348 с.

Размещено на Allbest.ru