Роль індивідуально-типологічних та соціально-психологічних чинників у детермінації фрустраційних станів учнів різних вікових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль індивідуально-типологічних та соціально-психологічних чинників у детермінації фрустраційних станів учнів різних вікових груп

С.А. Прахова

Постановка проблеми. Економічна нестабільність та соціальна дезорганізація сучасного українського суспільства суттєво ускладнює існування цілісної, дієвої та ефективно функціонуючої системи конструктивних способів подолання негативних наслідків фрустрації. Особливої гостроти представлене питання набуває в рамках дослідження психологічної стійкості школярів, які відчувають нагальну потребу у розробці і впровадженні ефективних способів та методів подолання фрустраційних станів, що в результаті має підвищити рівень мобільності та соціальної адаптації учнів до складних трансформаційних процесів сучасного світу.

Аналіз останніх досліджень. Проблема фрустрації має давню традицію дослідження і тісно переплітається з різними науками і науковими течіями, які використовують різнопланові підходи з позицій психології, правознавства, педагогіки, медицини тощо. Власне психологічні дослідження фрустрації висвітлено у роботах представників різних наукових напрямків психології: загальна (М. Левітов [5], Ф. Василюк [1], Є. Ільїн [3]), вікова (Р. Грановська [2], І. Нікольська [7], О. Прохоров [8]), соціальна (А. Налчаджян [6], Е. Кіршбаум [4]) та ін.

Мета статті -- висвітлити та проаналізувати роль індивідуально-типологічних і соціально-психологічних чинників у детермінації фрустраційних станів учнів різних вікових груп.

Виклад основного матеріалу. Детермінанти фрустраційних станів учнів досліджувалися за допомогою спеціально підібраних груп методик: 1) діагностика особливостей фрустраційних реакцій (тест «малюнкової фрустрації» С. Розенцвейга) та рівня міжособистісних відносин (методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда); 2) вивчення особистісних детермінант виникнення та подолання фрустраційних станів (тест-опитувальник самоставлення В. Століна, тест тривожності Філліпса, 14-ти факторний опитувальник Р. Кеттелла, тест «Рівень суб'єктивного контролю» Дж. Роттера, методика визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда - Г. Шмішека).

З метою виявлення загальної структури досліджуваного явища і зниження розмірності простору первинних даних, що були отримані за допомогою ряду психодіагностичних методик ми використали факторний аналіз, який уможливив сконцентрування вихідної інформації і обґрунтування зменшення кількості змінних психологічних параметрів фрустрації і особистісно-адаптаційних характеристик учнів. Для цього використовувалася програма факторного аналізу пакета IBM SPSS Statistics 22.0.0.0.

Відповідно до поставлених завдань означений факторний аналіз проводився окремо у кожній вибірці учнів (молодші школярі, молодші підлітки, старші підлітки). У результаті експериментальні дані було розбито на структурні компоненти - фактори, які інтерпретувалися як причина спільної мінливості деяких вихідних параметрів фрустрації. Кожний фактор представляє собою окрему групу взаємопов'язаних ознак, які визначають його змістовну інтерпретацію і тісно корелюють між собою. У вибірці учнів молодшого шкільного віку було виділено та проаналізовано три фактори з сумарною дисперсією у 42 % (рис. 1).

Рис. 1. Діаграма факторних навантажень оберненої матриці компонентів у групі учнів молодшого шкільного віку

Перший фактор, визначений як «особистісно-адаптаційний», увібрав у себе такі основні показники: особистісні риси, самоставлення, тривожність, адаптація та фрустрація. При цьому особистісні риси (за тестом Р. Кеттелла), рівень самооцінки (за тестом В. Століна) та рівень адаптації (за методикою К. Роджерса і Р. Даймонда) представлено у негативній полярності: відчуження, слабкість «Я», боязкість (у діапазоні від -4 до -5); глобальне самоставлення, самоповага, очікуване відношення від інших (від -0,4 до -0,6); дезадаптованість, неприйняття себе та інших, емоційний дискомфорт, зовнішній контроль і відомість (від 0,4 до 0,6). Паралельно з цим перший фактор представлений високими значеннями показників майже всіх шкал за тестом тривожності Філліпса: загальна шкільна тривожність; страх самовираження, ситуації перевірки знань, невідповідності очікуванням оточуючих; низький фізіологічний опір стресу, загальна тривожність (від 0,5 до 0,7). Серед шкал методики С. Розенцвейга до цього фактора увійшов поєднаний показник імпунітивно-потребово-настійливих реакцій з оберненим знаком (-0,4). Отже, у нас є підстави припускати, що низький показник найбільш конструктивної реакції на фрустрацію (М^Р) у молодших школярів опосередкований наявністю таких індивідуально-адаптаційних параметрів, як: низький рівень самооцінки та адаптації, висока тривожність та наявність негативних осо- бистісних рис.

У другий фактор увійшли абсолютно всі акцентуації характеру (за методикою Г. Шмішека) в позитивному взаємозв'язку з найбільш неконструктивною екстрапунітивно-самозахисною реакцією (E/ED) на фрустрацію та негативною полярністю адаптаційних механізмів (загальна адаптація (-0,4) та прийняття інших (-0,4)). У зв'язку з цим, представлений фактор тлумачиться як «характерологічно-адаптаційний» і показує взаємозалежність екстрапунітивно-самозахисних реакцій на фрустрацію від наявності акцентуацій характеру і низької адаптації учнів молодшого шкільного віку. Перший і другий фактори разом утворюють конструкт фрустраційної напруженості представленої двома різними полюсами. Перший фактор визначає імпунітивну направленість (зі зворотнім знаком), а другий - екстрапунітивну (з позитивним знаком).

Третій фактор - «тривожно-інтернальний» увібрав у себе майже всі показники рівня суб'єктивного контролю (за методикою Дж. Роттера): інтернальність в області досягнень, загальна інтернальність та інтернальність в області невдач (від 0,4 до 0,6), а також зворотні значення рівня тривожності: переживання соціального стресу (-0,4), фрустрація досягнення успіху (-0,4) та загальна тривожність (-0,4). Серед шкал фрустрації у третій фактор увійшли показники протилежної полярності: з позитивним знаком «М^Р» (0,5), «I» (0,5), «М» (0,8), а з негативним - «E/ED» (-0,7), «Е^Р» (-0,5), «Е» (-0,9). Отже, представлені дані дають можливість говорити про наявність зв'язку між конструктивними реакціями на фрустрацію та низьким рівнем тривожності і високим рівнем суб'єктивного контролю в учнів молодшого шкільного віку.

У вибірці учнів молодшого підліткового віку сумарна дисперсія трьох факторів дорівнює 46 % (рис. 2).

Рис. 2. Діаграма факторних навантажень оберненої матриці компонентів у групі учнів молодшого підліткового віку

Перший фактор, як і в випадку з молодшими школярами, окреслений як «особистісно-адаптаційний». Він показав наявність детермінованості між потребово-настійливими реакціями на фрустрацію ^Р) та такими параметрами особистості, як самовідношення, особистісні риси, тривожність, адаптація. Однак, у молодших підлітків (на відміну від молодших школярів) ці показники мають позитивну полярність: високі значення за всіма шкалами тесту В. Століна (глобальне самоставлення (0,7), самоповага (0,6), самоприйняття (0,6), самовпевненість (0,5), очікуване ставлення від інших (0,5), аутосимпатія (0,4), самоінтерес (0,4)); позитивно забарвлені особистісні риси за тестом Р. Кеттелла (щирість (0,6), сила «Я» (0,6), сміливість (0,6), самовпевненість (0,5)); зворотні показники тривожності за шкалами тесту Філліпса (загальна тривожність (-0,8), загальна шкільна тривожність (-0,7), фрустрація досягнення успіху (-0,6), страх невідповідності очікуванням оточуючих (-0,6), переживання соціального стресу (-0,5), страх самовираження (-0,5), низький фізіологічний опір стресу (-0,5), страх ситуації перевірки знань (-0,4)); негативний знак параметрів дезадаптованості (зовнішній контроль (-0,5), загальна дезадаптованість (-0,5), неприйняття себе (-0,4), емоційний дискомфорт (-0,4), прийняття себе (0,4)). У молодших підлітків у перший фактор увійшли і декілька шкал за рівнем суб'єктивного контролю (для порівняння - у молодших школярів ці шкали увійшли тільки до третього фактора): загальна інтернальність (0,4), інтернальність в області міжосо- бистісних стосунків (0,4). Більшість показників відображають ознаки суб'єктної активності молодших підлітків, спрямованих на пошук себе та самовизначення у нових колах діяльності та спілкування.

Отже, порівнюючи змістове наповнення першого фактора, у вибірці учнів молодшого шкільного і молодшого підліткового віку, ми бачимо чітку різницю у позитивно-негативному вираженні особистісно-адаптаційних параметрів учнів. Якщо в першому випадку ми мали справу з негативно забарвленими структурами, які показали значний зв'язок з імпунітивно-по- требово-настійливими реакціями у їх зворотному знаковому виразі (-0,4), то у випадку з молодшими підлітками ми бачимо тісний зв'язок потребово-настійливих реакцій (0,4) з позитивними особистісно-адаптаційними факторами. Це дає підстави припустити, що для обох вікових категорій характерна детермінація конструктивних фрустраційних реакцій позитивними параметрами особистісно-адаптаційних характеристик учнів (у молодших школярів цей показник виражено через зворотній зв'язок, а у молодших підлітків - через наявне пряме відношення).

Факторні навантаження другого фактора у вибірці учнів молодшого підліткового віку дають підстави назвати його «харак- терологічно-інтернальним». У цьому факторі ми виявили тісні зв'язки між акцентуаціями характеру (як і у випадку з молодшими школярами, які представлено у діапазоні від 0,7 до 0,8) та імпунітивно-самозахисним типом реакцій зі зворотнім знаком (-0,4). Цей факт може свідчити про те, що наявність акцентуацій заважає конструктивності реакцій на фрустрацію. Показовим для нашого дослідження є й те, що в другий фактор увійшли дві додаткові шкали «інтернальність в області міжособистісних відносин» (-0,4) та «самозвинувачення» (-0,4).

Третій фактор ми ідентифікували як «соціально-адаптивний» через те, що він увібрав у себе майже всі шкали за методиками К. Роджерса, Р. Даймонда та С. Розенцвейга. Значимим є те, що сюди не увійшли показники тривожності та інтернальності, які були яскраво виражені в учнів молодшого шкільного віку. Для вибірки учнів молодшого підліткового віку у цьому факторі характерна наявність таких параметрів рівня адаптації: «дезадаптованість» (0,6), «відомість» (0,5), «зовнішній контроль» (0,5), «неприйняття себе» (0,5) та напрямків фрустрацій- них реакцій: «E/ED» (-0,7), «I/ED» (0,4) «І^Р» (0,4) «Е» (-0,6), «І» (0,6). Представлені дані можуть бути свідченням того, що фрустраційні реакції учнів молодшого підліткового віку опосередковані різними параметрами відповідно до типу і напрямку реакції, зокрема, перший фактор показав наявність прямого зв'язку між типом реакції «NP» і рівнем адаптації, а другий фактор зафіксував коливання рівня адаптованості учнів і напрямками фрустраційних реакцій. Наприклад, екстрапунітивний тип реакції на фрустраційну ситуацію (-0,6) позитивно корелює з такими шкалами, як «дезадаптованість», «неприйняття себе», «емоційний дискомфорт», що свідчить про відсутність безпосередньої залежності напрямку реакції від рівня адаптації учнів даної вікової категорії.

Факторна структура у старших підлітків показала суттєві відмінності, порівняно з двома попередніми віковими групами (рис. 3).

Рис. 3. Діаграма факторних навантажень оберненої матриці компонентів у групі учнів старшого підліткового віку

Наведені вище дані показують, що до першого фактора увійшли (з великим факторним навантаженням) показники всіх опитувальників і методик у поєднанні з екстрапунітивним (0,4) та імпунітивним (-0,4) типом реакції на фрустраційні ситуації. Проводячи паралелі, можна відмітити, що цей фактор за своїм змістовним наповненням більш близький до показників молодших школярів, ніж молодших підлітків. Зокрема, він включає у себе такі характеристики: негативні особистісні риси (заклопотаність, фрустрованість, відчуженість); низьке самоставлення (за всіма шкалами тесту В. Століна); висока тривожність (у діапазоні від 0,5 до 0,8); низький рівень адаптації. Однак, у старших підлітків до перелічених особистісно-адаптаційних параметрів додається ще й показник рівня суб'єктивного контролю (низьке значення загальної інтернальності (-0,4)) і наявність акцентуацій (тривожного і циклотимного типу). Отже, можна стверджувати, що структура особистості старшого підлітка суттєво ускладнюється, що безпосередньо впливає на особливості формування представленої вище моделі. Симптомокомплекс ознак першого фактора можна розглядати як прояв класичної підліткової кризи, яка є результатом неправильного ставлення дорослих і суспільства в цілому до особистості підлітка.

Другий фактор у старших підлітків є найбільш суперечливим, оскільки не увібрав у себе жодного компонента акцентуацій характеру, що стало єдиним випадком серед всіх інших вибірок учнів, де акцентуації представлено з високим факторним навантаженням і наявністю кореляцій з неконструктивними типами і напрямками реакцій на фрустраційні ситуації. У ході більш детальної оцінки даного фактора ми прийшли до висновку, що цей факт можна пояснити специфікою самої вікової категорії. При цьому, представлений фактор зосередив у собі майже всі шкали за методикою С. Розенцвейга: «E/ED» (-0,8), «Е» (-0,8), «I» (0,8), «ED» (-0,7), «ОТ» (0,7), «І^» (0,6), «І/ОТ» (0,6), «М/ОТ» (0,6), «М» (0,5), де конструктивні реакції представлені зі знаком « + », а неконструктивні виражені знаком «-». Таке розмежування знаходить пояснення у зв'язку з іншими змінними, які увійшли до цього фактора: самоконтроль (0,4); загальна інтернальність (0,4) та інтренальність в області досягнень (0,4).

Третій фактор отримав назву «соціально-адаптаційний», оскільки до нього увійшли всі показники високого рівня адаптації і толерантності по відношенню до себе та оточуючих (у діапазоні від 0,4 до 0,6); специфічна реакція на фрустраційні ситуації «OD» (0,4); шкала «самовпевненість» (0,4) і екзальтований тип акцентуацій характеру (0,4). Подібне поєднання видається доволі специфічним і характерне тільки для учнів старшого підліткового віку.

Висновки. Отже, факторний аналіз взаємозв'язку окремих параметрів фрустрації з певними індивідуально-типологічними та соціально-психологічними якостями учнів різних вікових груп дав можливість виділити низку характерних особливостей і параметрів детермінованості фрустраційних станів. По-перше, кожний фактор має певний відсоток співпадінь за різними шкалами, що говорить про відносну стабільність певних психологічних характеристик учнів на різних етапах життя. По-друге, всі фактори у кожній віковій групі учнів обов'язково включають у себе одну або одразу декілька шкал за методикою «малюнкової фрустрації» С. Розенцвейга, що свідчить про загальну значимість і важливість зазначеного параметра (при цьому напрямки і типи реакцій на фрустраційні ситуації є різними для всіх вікових категорій учнів). По-третє, аналіз факторних навантажень у представлених учнівських групах дав можливість отримати загальне уявлення про детермінацію фрустраційних станів, що створило передумови для проведення більш детального регресійного аналізу з визначення основних предикторів, які впливають на виникнення і подолання фрустрації.

Список використаних джерел

психологічний учень малюнковий фрустрація

1. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций / Ф.Е. Василюк. - М.: Издательство Московского университета, 1984. - 200 с.

2. Грановская Р.М. Элементы практической психологии / Р.М. Грановская. - Ленинград.: Издательство Ленинградского университета, 1988. - 560 с.

3. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека / Е.П. Ильин. - СПб. : Питер, 2005. - 412 с.

4. Киршбаум Э.И. Психические состояния / Э.И. Киршбаум, А.И. Еремеева. - Владивосток.: Издательство Дальневосточного университета, 1990. - 144 с.

5. Левитов Н.Д. Фрустрация как один из видов психических состояний / Н.Д. Левитов // Вопросы психологии. - 1967. - № 6. - С. 118-129.

6. Налчаджян А.А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегии / А.А. Налчаджян. - М.: Эксмо, 2010. - 368 с.

7. Никольская И.М. Психологическая защита у детей / И.М. Никольская, Р.М. Грановская. - СПб.: Речь, 2001. - 504 с.

8. Прохоров А.О. Психические состояния и их проявления в учебном процессе / А.О. Прохоров. - Казань: Издательство Казанского университета, 1991. - 163 с.

Размещено на Allbest.ru